Виключена більшість або занадто молоді для політики

“Занадто молоді для політики” — саме цю фразу часто можна почути у відповідь на бажання молодої людини долучитись до прийняття рішень. Чому молодь не бере участь у виборах та не долучається до репрезентації своїх інтересів в органах місцевого самоврядування?

Бо вважає політику архаїчною та брудною справою, пов’язаною з корупцією? Насправді в більшості випадків молоді люди не вірять у власну можливість впливати на політичні процеси.

Як наслідок, за останні п’ять років кількість місцевих депутатів віком 18-34 роки зменшилась на чверть у великих містах із населенням понад 100 000 мешканців. Що ж до виборців, цьогоріч на дільницях лише 11% із них були віком 18-29 років, 38% — від шістдесяти років та старше.

І це не зважаючи на ситуацію з COVID-19. Разом з тим, молоді люди — це одна п’ята від населення України, яка має власні потреби та проблеми, що мають бути представлені в органах влади та місцевого самоврядування.

“Виключена більшість” (англ. “excluded majority”) — так називає проблему невідповідності частки молоді у світовому суспільстві та її репрезентації у національних радах Девід Йоші, дослідник у сфері політики та соціології.

У більшості країн світу проблемами розвитку молодіжної політики займаються представники старшого покоління, тоді, як молодь виключена із цих процесів. Однак часи разом із трендами та викликами постійно змінюються і потребують залучення молодих представників до вирішення таких питань.

Молодь має і хоче бути в політиці — проте як?

В Україні люди віком до 35 років все рідше беруть участь у виборах. Політичні партії, своєю чергою, зважають на цей тренд та менше приділяють увагу залученню та активізації молоді.

Звісно, феномен “Слуги Народу” та “Голосу”, разом з їх націленістю на “більш прогресивних та інноваційних”, разюче вирізняється на загальному фоні.

Та як показали місцеві вибори — молодь все ще поза процесом вибору (лише 11% усіх молодих хлопців та дівчат взяли участь у місцевих виборах 2020 року).

Тож які шляхи впливу на політику є для української молоді?

• участь у молодіжних радах при органах місцевого самоврядування;
• участь в публічних консультаціях, громадських слуханнях та обговореннях, де можна не лише заявити про себе, а й запропонувати варіанти вирішення проблеми для своєї громади;
• робота помічника-консультанта депутата ради будь-якого рівня; участь в діяльності молодіжного крила політичної партії.

Усі ці точки входу могли би працювати набагато ефективніше, якби не занизький рівень політичної культури та освіти.

В Україні на ці аспекти також накладається пострадянське минуле, разом із пізнім утворенням інституцій, тривалим періодом транзитивної демократії та утворенням громадянського суспільства.

Молодіжні крила партій. Частково ці проблеми могли б вирішити гарно інституціоналізовані молодіжні крила політичних партій. Молодіжки також можуть слугувати основним соціальним ліфтом для майбутніх політиків, як це працює в країнах Європейського Союзу.

Ми знайшли згадки про 28 молодіжних організацій політичних партій в Україні. З них лише 15 мають сторінки в соцмережах та 8 офіційно зареєстровані.

Тобто більшість існує номінально, а по факту — найбільш розвинутими є лише ВМГО “Батьківщина Молода”, ВГО “Солідарна молодь”, ВМГО “Молодь Демократичного Альянсу”, ВГО “Сокіл” — молодіжка “Свободи” та деякі інші.

Основні проблеми діяльності молодіжних крил політичних партій — відсутність внутрішньопартійних соціальних ліфтів, квот при визначенні кандидатів в депутати, відсутність залучення молоді до вироблення реальних політичних рішень.

Чим краще ці питання комунікуються та відстоюються в партійному діалозі, тим потужнішою є політична сила.

Успішні приклади. Гучні історії успіху молодих політиків — те, чого бракує українському суспільству. І не тому, що таких прикладів немає.

А тому, що молода людина, яка ефективно проявила себе в політичному середовищі не має власного медіа-ресурсу, який міг би це висвітлити.

В українських новинах говорити про історії успіху тих, хто не належить до зони впливу власника телеканалу — моветон. Відповідно, молоді політики є ефективними, але поки що маловпізнаваними.

Наприклад, наймолодший міністр в історії української політики — віцепрем’єр-міністр, міністр цифрової трансформації України Михайло Федоров обійняв посаду в 28 років.

За неповні півтора роки діяльності за його спиною вже ряд цифрових рішень, які суттєво вплинули на швидкість та доступність чисельних адміністративних послуг в Україні, оптимізацію бюрократичних процедур тощо.

Наймолодшим мером України в 25 років став Олег Вольський в місті Жовква, Львівської області, який під час виборчої кампанії обійшов чинного мера на 4 позиції і з перших днів своєї роботи веде активну демонстрацію відкритих та об’єднавчих позицій у місті.

За результатами кампанії “Атестація. Депутати міських рад” однією з найефективніших депутаток Львівської міської ради стала 33-річна Юлія Гвоздович. Цих молодих людей об’єднує відкритість, прозорість, результативність та впровадження інноваційних підходів в політиці.

Важливо усвідомлювати, що молодь у політиці — це передусім про:

• впровадження інновацій у різних сферах державної політики та місцевого самоврядування;
• більша гнучкість та адаптивність до нових умов та викликів, навіть у вигляді бюрократичного апарату;
• менший супротив змінам, більша транспарентність та відкритість до діалогу;
• фокус на довготривалу перспективу.

Загалом, це про нестандартні рішення для типових проблем, а не лише про молодіжну політику.

Вдалі рішення міжнародної практики

Як залучають молодь в інших державах світу? Є декілька вдалих міжнародних практик:

Встановлення обов’язкових або добровільних квот — мінімальної кількості молодих людей у партійних списках кандидатів або резервування місця для молоді у радах. Деякі надзвичайно свідомі партії самостійно встановлюють квоти для кандидатів віком до 35 років.

Наприклад, Рух за соціал-демократію (EDEK) на Кіпрі має 20-відсоткову квоту, Сандиністський фронт національного визволення (FSLM) Нікарагуа — 15-відсоткову квоту на молодь у виборчих списках та партійному керівництві.

Фінансування молодіжного представництва. У Кенії та Ірландії партії мусять вкладати частину свого фінансування в розвиток молодіжного політичного представництва.

Зважаючи, що до такої практики вдалося небагато країн, ми маємо змогу стати ледь не найпершими.

Політичне просвітництво населення. Яскравим прикладом є Німеччина, де після Другої світової війни та падіння Берлінського муру був введений обов’язковий фах “Політична освіта” або “Суспільствознавство”.

На шкільних заняттях з політичної освіти німецькі школярі заглиблюються у низку питань, серед яких: що таке демократія? Які я маю права та обов’язки як громадянин?

Що я можу зробити для своєї країни? Безумовно, цьому сприяли історичні умови, однак їх важливість та внесок ми спостерігаємо до сьогодні.

Молодіжні крила партій. Саме молодіжки є стартовою точкою майбутнього політика в країнах Європи, а особливо у Німеччині.

Так німецька канцлерка Ангела Меркель та голова Бундестагу (німецького Парламенту) Норберт Ламерт — вихідці молодіжних крил німецьких партій. Окрім того, в світі існують приклади партій, утворених суто молоддю — наприклад, Молодіжна партія Індії.

Звісно, для кожної країни є свій шлях. Тому важливо визначитись, який формат залучення молоді до політичної активності — більш прийнятний та природний саме для України.

Які перші кроки на шляху до змін?

Нехай нам і не вистачає державної програми підтримки молоді, шкільних дисциплін або великої кількості добре інституціоналізованих молодіжок, однак існують інші суб’єкти політичного впливу.

Перш за все, мова йде про громадські організації, аналітичні центри, фонди, стихійно організовані групи активістів та навіть бізнеси, що плідно працюють на благо майбутнього України.

Як підтвердження — невелика вибірка організацій та програм, що сприяють політичному розвитку, просвітництву та залученню української молоді до суспільно-політичних процесів:

• “Вища Політична Школа” (Центру “Ейдос”),
• Українська Академія Лідерства,
• Відкритий Університет Реформ,
• Національна молодіжна рада України,
• “Будуємо Україну Разом”,
• Молодіжні ради при міському голові,
• “Пласт”,
• Українська школа політичних студій та інші.

Як сказав Іван Лукеря, наймолодший заступник Міністра розвитку громад і територій України, під час ефіру Eidos_talks: “Молодим людям важливо усвідомити, що якщо ти не йдеш в політику, то політика прийде до тебе”.

Ніхто з нас не може уникнути впливу діяльності влади на життя соціуму. Тому молоді люди серед інших видів волонтерства мають звертати увагу і на політичне. Це та умовна десята частина свого часу, знань та компетенцій, які ми можемо інвестувати в розвиток держави.

Усе починається з найменшого — прийти на вибори та проголосувати.

А в міжвиборчий період — взяти участь в публічній консультації, долучитись до облаштування простору своєї громади, подати проєкт на конкурс “Бюджет участі”, прийти на зустріч зі своїм депутатом, проконтролювати його діяльність та бути свідомим, небайдужим громадянином або громадянкою своєї держави.

Мистецтво маленьких кроків актуальне навіть для політичного розвитку!

Ольга Будник та Олена Подолянко, для УП

Колонка — матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об’єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція “Української правди” не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.

8 фактів про молодь: Прогресивні, інтернет-залежні, самотні

До Дня молоді ми вирішили розібратися, чи дійсно сучасні молоді люди зовсім не схожі на попередні покоління

За статистикою аналітичної компанії Euromonitor International, наразі момент популяція молоді (людей до 30 років) становить 3,5 мільярда людей. У 1980 році ці показники досягали позначки в 2,7 мільярда.

1. Не бояться новинок у техніці

Мабуть, це найочевидніший факт. Покоління Z можна назвати цифровими аборигенами. На відміну від попереднього покоління, нинішні діти вже виросли зі смартфоном в одній руці і планшетом в інший.

Їм легше розібратися з інтерфейсом нового смартфона або програми, ніж замінити лампочку в своїй кімнаті. Вони можуть не знати, як саме працює комп’ютер, що таке VPN, швидкість свого інтернету, але вони з легкістю використовують всі можливості інтернету.

2. Вони переселилися в інтернет

Для них набагато легше знайти цікаву інформацію в інтернеті. Молоді люди повністю інтегрували свою особистість у світову павутину, одночасно маневруючи між вкладками браузера, завантажуючи пост на Facebook і фото в Instagram, відповідаючи на повідомлення в месенджерах.

3. У них кліпове мислення

Кліпове мислення – здатність сприймати інформацію через яскраві, але короткі образи. Наприклад молодь легше сприйме короткий кліп, ніж цілий фільм. Пост у Facebook, ніж книгу. Згідно з дослідженнями корпорації Microsoft в 2015 році, сучасні молоді люди втрачають свою концентрацію вже через 8 секунд після читання.

Це не веде до деградації людей. Навпаки потік інформації став набагато швидшим. А молоді люди обробляють великі обсяги новин краще, ніж попередні покоління. Такий тип мислення з’явився якраз через попередній пункт.

Тепер пошук відповідей на питання знизився до декількох секунд. Знайшовши відповідь на питання, молодь рухається далі.

4. Молодь довіряє фейковим новинам

Існує хибна думка, що представники нового покоління, які виросли в епоху Facebook, Youtube, Twitter та інших соціальних мереж, мають імунітет до помилкових новин. Цю теорію спростували вчені зі Стенфордського університету.

Вчені провели експеримент серед студентів коледжу, в якому молоді люди намагалися відрізнити фейкову новину від справжньої, бота від реального профілю користувача і оцінити благонадійність сайту. Як виявилося, молодь досить легко ввести в оману: вони вірять новині, якщо там є фотографія, не помічають позначки “на правах реклами”.

Через кліпове мислення молоді люди найчастіше читають заголовки статті і не перевіряють інформацію на достовірність.

В інформаційну епоху рахунок йде не на якість інформації, а на її кількість. Саме цим і користуються більшість політтехнологів, які працюють із молодими людьми: легше запустити гучну негативну фейкову новину, яка запам’ятається своїм заголовком, а потім спростувати її менш яскравим заявою.

5. Менше реагують на гендерні відмінності між людьми

Як і писалося вище, молоді люди повністю інтегрували своє життя в інтернет, а віртуальне спілкування прибирає гендерні та вікові відмінності серед людей, які спілкуються.

Через це молоді люди мають досить мінливі сексуальні переваги і статеву приналежність. Так, у жовтні 2016 року Національна британська соціологічна компанія провела дослідження серед тисячі підлітків у віці від 16 до 17 років.

Серед них лише 63 відсотки опитаних характеризують себе гетеросексуалами. 78 відсотків юнаків відносять себе до чоловічої статі, і 80 відсотків дівчат вважають себе жінками.

Суспільство перетворюється на інформаційне, де вроджені ознаки – стать, колір шкіри, сексуальні переваги – йдуть на другий план, а більше цінуються набуті якості або те, яку інформацію людина здатна запропонувати цьому цифровому світі.

6. Молодь самотня

Люди, які виросли в епоху нових медіа та глобальних потрясінь – від масштабних терактів до світової фінансової кризи – вважаються відносно щасливими, але мають проблеми психологічного характеру.

Переважно психологи називають проблему самотності. Хоч молоді люди і пов’язані між собою соціальними мережами, вони ізольовані один від одного фізично. Подібний формат спілкування виключає фізичну взаємодію, тактильні відчуття. Люди найчастіше відчувають себе ізольованими.

7. Молодь часто відчуває депресію

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) за 2015 рік, депресія – третє за поширеністю захворювання серед молодих людей. А самогубство стоїть на третьому місці серед поширених причин смерті.

На перших місцях знаходяться смерть через дорожньо-транспортні пригоди, а на другому смерть через захворювання дихальних шляхів.

Британська організація ChildLine – екстрена гаряча лінія для допомоги дітям повідомляє, що з 1986 року більшість дітей зверталося до них із причини фізичного і сексуального насильства, проблем у сім’ї.

Але до 2015 року сучасні діти звертаються по допомогу переважно через депресію та інші душевні розлади, які стосуються їхнього подальшого життя.

Сучасна молодь вкрай нервово ставиться до питань вибору майбутньої професії та освіти. Саме через стурбованість своїм майбутнім молоді люди цікавляться соціальними і політичними подіями в світі, беруть участь у виборах і проявляють громадянську активність.

8. У молодих людей низька самооцінка

Сучасні соціальні системи побудовані на системі оцінок: лайків, репостів. І незважаючи на те, що якості, дані при народженні, відійшли на другий план, сучасні молоді люди страждають від низької самооцінки.

В епоху, коли особисте життя виставляється на загальний огляд, молоді люди бачать всі заходи, на які не були запрошені, красиві оброблені фотографії людей, які рідко відповідають реальності, успішне життя своїх ровесників, кількість «лайків» під своїми фотографіями та публікаціями.

Молоді люди дуже залежні від оцінок, одержуваних в інтернеті. Для них більшість дій у реальному житті відбувається для визнання у віртуальному світі

Так, у мережі з’явився один із видів сучасного насильства. Троллінг або Кібербулінг – систематичне і цілеспрямоване відправлення агресивних повідомлень з електронних носіїв. Жертви таких атак схильні до депресії, самоушкодження, суїциду.

Згідно з дослідженнями Всесвітньої організації охорони здоров’я, найбільше нападкам піддаються підлітки в Гренландії, Литві та Російської Федерації. Україна знаходиться в середині списку з 42 країн.