Функціональна диспепсія

Функціональна диспепсія – цим терміном називають розлади травлення, які не пов’язані з органічною патологією шлунково-кишкового тракту. Простіше кажучи, такий діагноз ставлять тоді, коли людину непокоять ті чи інші симптоми з боку живота, але вони не спричинені патологічними процесами в організмі. Синдром схильний до хронічного перебігу, але успішно лікується.

Проблема поширена: прояви функціональної диспепсії спостерігаються приблизно у 20–40 % населення планети, але з тих, хто стикається з неприємним синдромом, до лікарів звертаються лише 3–5 %.

Цей підхід є неправильним. Хоча такий діагноз і не становить загрози, гастроентерологи все ж рекомендують обстежитися. Консультація фахівця та ретельна діагностика дадуть можливість переконатися, що здоров’ю людини нічого не загрожує. Адже схожим чином можуть виявлятися серйозні захворювання травної системи.

Причини

Хоч би як дивно не звучало, але справжні причини функціональної диспепсії поки що невідомі. Медикам, під час обстеження пацієнта, не вдається знайти жодних анатомічних порушень із боку шлунка та кишечника, які могли б пояснити надокучливі та неприємні симптоми патології.

Правильніше вести мову про чинники, які провокують функціональну диспепсію, і вони відомі:

• генетична схильність;
• підвищена чутливість до деяких продуктів;
• куріння тютюну, кальянів, що супроводжується ковтанням диму, смол;
• бактеріальна, вірусна інфекція кишечника, особливо – у ранньому дитинстві;
• нервова напруга, як правило – хронічний стрес, тривожні стани;
• соматоформна дисфункція;
• проблемна вагітність та пологи, через що страждають центри регуляції травлення, як у мами, так і потім у її дитини.

Найбільш значущий чинник – спадковість. У родинах, де батьки страждали на таку патологію, проблема зустрічається майже у 2 рази частіше, ніж там, де мама та тато не хворіли на розлади ШКТ.

Функціональна диспепсія в дітей та дорослих часто поєднується з іншим розладом, нейроциркуляторною дистонією. Ці стани мають схожі причини, хоча проявами, звісно, відрізняються.

Симптоми

Коротко про класифікацію. Згідно із сучасними Римськими критеріями IV перегляду, перебіг функціональної диспепсії можливий за трьома механізмами:

1. Постпрандіальний дистрес синдром. Скарги, головно, пов’язані із травними порушеннями.
2. Синдром епігастрального болю. Більше турбують больові відчуття у верхній частині живота.
3. Змішаний варіант із поєднанням травних та больових розладів.

Прояви патології пов’язані з порушенням нервово-м’язової регуляції шлунка, кишечника. Наприклад, у деяких пацієнтів знижується тонус м’язових шарів шлунка та розвивається гастропарез. В інших – занадто посилюється перистальтика, пасаж їжі по системі травлення аномально прискорюється.

Загальні симптоми, властиві всім формам функціональної диспепсії:

• епізодична або регулярна нудота, блювання;
• печія, гіркота в роті;
• відрижка;
• метеоризм;
• швидке насичення;
• порушення та збочення апетиту;
• відчуття переповнення шлунка навіть після невеликої порції їжі;
• біль у правому боці після їжі;
• нестійкість випорожнень, проноси змінюються запорами;
• втрата ваги.

Часто в людини погіршується загальне самопочуття: слабкість, епізоди запаморочення. Діти стають примхливими, у школярів знижується успішність.

Однак, коли в людини дійсно функціональна диспепсія, симптоми тяжких харчових розладів, такі, як мальабсорбція чи залізодефіцитна анемія, практично ніколи не розвиваються.

Діагностика

Найвідповідальніший етап. Ретельне обстеження потрібне для того, щоб виключити органічну патологію із боку шлунково-кишкового тракту. Таку, як виразкова хвороба, гастроезофагеальнорефлюксна хвороба ГЕРХ, пухлини й т.і.

Алгоритм діагностики функціональної диспепсії включає:

• ретельне лікарське опитування самого пацієнта та його рідних щодо симптомів;
• огляд із пальпацією живота;
• ФЕГДС, фіброезофагогастродуоденоскопія;
• манометрія шлунка;
• тести на Helicobacter pylori;
• аналізи на переносність лактози, глютену;
• визначення кислотоутворювальної функції шлунка;
• УЗД, КТ або МРТ органів черевної порожнини в сумнівних випадках.

Іноді потрібна біопсія слизової оболонки шлунка, дванадцятипалої кишки. Фрагмент тканин, як правило, беруть під час ФЕГДС. Цінність мають і аналізи крові на специфічні гормони, які синтезуються шлунком.

Аналіз діагностичних даних надає можливість впевнено сказати, що людина не має органічної патології, отже, диспепсичні розлади мають функціональний характер. Після чого можна розпочинати терапію патології.

Лікування функціональної диспепсії

Більшості пацієнтів допомагають рекомендації щодо нормалізації способу життя та харчування. У разі сильних, виражених симптомів, гастроентеролог Універсум Клінік робить усе, щоби полегшити самопочуття та швидко відновити якість життя пацієнтові.

Для лікування функціональної диспепсії застосовуються такі методи та підходи:

• відмова від куріння та вживання спиртних напоїв, у тому числі й пива;
• припинення вживання кави, міцного чаю;
• дробне харчування невеликими порціями, до 6 разів на день;
• розумне обмеження в меню жирів, вуглеводів;
• відміна НПЗЗ, якщо людина їх приймала без особливого приводу;
• антациди для швидкого зняття печії;
• антисекреторні препарати, які пригнічують синтез соляної кислоти в шлунку;
• у разі позитивного тесту на H. pylori, проводиться ерадикація патогенів;
• прокінетики для нормалізації моторики шлунка та кишечника;
• антидепресанти, анксіолітики.

Медикаментозне лікування допомагає швидко зняти неприємні та тяжкі симптоми патології. У будь-якій філії Універсум Клінік, пацієнтам із діагнозом функціональна диспепсія, лікування проводиться за індивідуальним принципом. Ми призначаємо лише ті препарати, які необхідні, уникаючи зайвого медикаментозного навантаження.

Тривалість курсу терапії залежить від тяжкості процесу та його давності. Іноді, щоб досягти стійкого періоду ремісії, доводиться приймати препарати до року.

Реабілітація та принципи харчування

Через те, що патологія схильна до хронічного перебігу, пацієнтам часто доводиться приділяти увагу здоров’ю після того, як гострі явища стихнуть. І тут важливе значення має дієта.

Загальні рекомендації для людей, які зіткнулися з функціональною диспепсією:

• максимально уникати чинників ризику, зазначених на початку статті;
• дотримуватися принципів правильного харчування;
• виключити з меню продукти, які погано переносяться та дратують кишечник, шлунок;
• уникати майонезу, червоного перцю, цибулі, цитрусових, міцної кави, газованих напоїв;
• дотримуватися правил активного способу життя.

Кожен пацієнт клініки під час виписки отримує докладні рекомендації щодо дієти та профілактики рецидивів функціональної диспепсії. Поради, як і лікування – індивідуальні, з урахуванням віку, способу життя та здоров’я людини.

Література

1. Francis P, Zavala SR. Functional Dyspepsia. [Updated 2023 Aug 17]. In: StatPearls [Internet]. Treasure Island (FL): StatPearls Publishing; 2023 Jan-. Available from: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK554563/
2. Harer KN, Hasler WL. Functional Dyspepsia: A Review of the Symptoms, Evaluation, and Treatment Options. Gastroenterol Hepatol (N Y). 2020 Feb;16(2):66-74. PMID: 34035704; PMCID: PMC8132673.
3. Madisch A, Andresen V, Enck P, Labenz J, Frieling T, Schemann M. The Diagnosis and Treatment of Functional Dyspepsia. Dtsch Arztebl Int. 2018 Mar 30;115(13):222-232. doi: 10.3238/arztebl.2018.0222. PMID: 29669681; PMCID: PMC5938438.

Оцініть статтю:

Рейтинг: 4,09 /5
Кількість оцінок: 32

Диспепсія – що це таке? Причини і лікування

Симптоми диспепсії рано чи пізно зачіпають майже всіх нас. Зазвичай ми ставимося до них, як до тимчасової проблеми або просто не звертаємо на них ніякої уваги. Але потрібно розуміти: якщо вони зберігаються протягом тривалого часу або доставляють великі незручності, слід негайно проконсультуватися з гастроентерологом. Це не жарти – такі симптоми можуть віщувати серйозну хворобу.

• Розлад шлунка
• Розлад шлунка – причини та симптоми
• Диспепсія кишечника
• Терапія недуги
• Дієта при диспепсії шлунка
• Як диспепсія?
• Що робити, коли виникають симптоми?
• Як лікар визначає діагноз диспепсії?
• Спосіб життя при диспепсії
• Фармакологічне лікування
• Диспепсія у маленьких пацієнтів
• Чи можна повністю вилікувати диспепсію?
• Що вам потрібно робити після терапії?

Розлад шлунка пов ‘язаний з неприємним епігастральним болем і дискомфортом. При цьому диспепсія дуже поширена в усьому світі. За оцінками лікарів, це захворювання вражає близько чверті населення планети. Вважається, що 20-30% населення періодично, що зустрічається досить часто, або постійно, що зустрічається рідше, повідомляють про нездужання.

Розлад шлунка

Що це диспепсія? Назва, яка походить з грецької мови, чудово описує джерело захворювання (dys – “поганий”, peptein – “перетравлення”). Цим захворюванням можуть страждати не тільки люди, але і тварини, наприклад, диспепсія у телят – явище далеко не рідкісне. Однак не всі розлади травлення – це диспепсія. Насправді розрізняється органічна диспепсія, пов ‘язана з ходом інших захворювань, і функціональна диспепсія, коли симптоми тривають довше 3 тижнів і не діагностуються як органічне захворювання, яке може викликати їх. Передбачається, що недуга може бути пов ‘язана з порушенням скорочуваності деяких частин шлунково-кишкового тракту. Сама по собі функціональна диспепсія проявляється двома способами: одні пацієнти скаржаться на деяку тяжкість у шлунку після їжі, інші страждають хронічним епігастральним болем. Хвороби травлення дуже поширені – понад 30% людей у нашій країні страждає від цього.

Розлад шлунка – причини та симптоми

Шлункова диспепсія супроводжує багато інших захворювань. Деякі з них виявляються серйозною загрозою здоров ‘ю і життю, тому не можна недооцінювати довготривалі симптоми диспепсії. Проявлятися диспепсія може в ході виразкової хвороби, шлункових і травних пухлин, шлункового рефлюксу, холангіту і панкреатиту. Вона також може бути викликана прийомом деяких ліків (включаючи протиревматичні засоби, препарати заліза і калію, антибіотики). Тютюновий дим відноситься до провокаторів диспепсії (люди, які страждають цим захворюванням, повинні негайно кинути курити), погіршує ситуацію неправильне харчування і психологічний фон. Щоб зменшити або повністю запобігти болю, необхідно приділяти увагу факторам способу життя і навколишнього середовища в доповненні до належної терапії.

Більшість людей дуже добре знайомі з класичними симптомами диспепсії. Що це: просто біль, отруєння чи дійсно захворювання? Відповісти на це запитання допоможе знати, як саме виявляється хвороба. Можна говорити про наявність у пацієнта диспепсії, якщо принаймні два з наступних симптомів зберігаються протягом тривалого часу:

• біль в епігастрії;
• відчуття тяжкості та переповненого шлунка після їжі;
• відрижка;
• нудота, блювота;
• відсутність апетиту;
• ізжогу.

Диспепсія кишечника

Диспепсія буває не тільки шлунковою, а й кишковою. У цьому випадку вона носить назву “” аліментарна диспепсія “”. Найчастіше причиною появи розладу кишківника є одноманітне харчування, а саме вживання в їжу протягом досить тривалого періоду часу одних і тих же продуктів. Також провокатором цього захворювання може стати, зокрема, їжа, багата на вуглеводи, або напої, які можуть бродити. В останньому випадку такий розлад матиме назву бродильна диспепсія.

Основними симптомами кишкового розладу є урчання в животі, підвищене газоутворення, часті діареї. У разі появи у пацієнта цих або інших скарг, лікар негайно розробляє спеціальну дієту, спрямовану на “” розвантаження “” кишківника. Найчастіше рекомендується зовсім утримуватися від прийому їжі протягом одного-двох днів. Крім того, необхідно приймати також і лікарські препарати, але ні в якому разі не можна пускати все на самоплив або займатися самолікуванням.

Терапія недуги

Основа для правильного лікування диспепсії, насамперед, полягає в належній діагностиці. А діагностувати захворювання зовсім нелегко, хоча на перший погляд може здатися протилежне. Симптоми зберігаються протягом декількох місяців, проте, як правило, через не дуже високий ступінь їх тяжкості, пацієнти не звертають на них уваги протягом тривалого часу. Через часті випадки захворювання лікування зазвичай проводиться без діагностичних тестів. Якщо це не дає очікуваних результатів, зазвичай проводиться гастроскопія верхнього шлунково-кишкового тракту (зазвичай звана гастроскопією, або ФГДС). Завдяки введенню пристрою у верхній шлунково-кишковий тракт, можна отримати його зображення і визначити характер захворювання.

При лікуванні диспепсії використовуються антациди для придушення соляної кислоти, а також прокінетики, які призначені для прискорення випорожнення шлунка і кишкового транзиту.

Дієта при диспепсії шлунка

При лікуванні несваріння дієта має найбільше значення. Часто саме харчові звички визначають наявність і прояв симптомів. Пацієнти повинні перейти на здорове, збалансоване харчування. У такій дієті не повинно бути місця для продуктів, які погано впливають на травні процеси. Каву і чай можна замінити трав ‘яними чаями і великою кількістю води. У дієті при диспепсії пацієнти також повинні відмовитися від важких смажених страв. Замість цього пропонуються приготовані на пару або тушковані. Болючі відчуття посилюються жиром і великою кількістю цукру. Особливо небезпечними для здоров ‘я травної системи є гострі харчові продукти, також краще уникати всіх видів консервів і продуктів з високим вмістом консервантів. Слід вибирати корисні та свіжі продукти, такі як нежирна риба, молочні продукти, овочі та фрукти.

Крім того, хворі на диспепсію повинні приймати невеликі порції їжі, але робити це часто (не менше п ‘яти разів на день), ретельно і протягом тривалого часу пережовуючи їжу. Також необхідно збільшити психологічний комфорт – пацієнти не повинні перебувати в стані стресу, в їх розпорядку має бути місце для сну і відпочинку. Заняття спортом при цьому не мають значення – ви не повинні докладати занадто багато зусиль, проте слід пам ‘ятати, що регулярна ходьба, плавання або їзда на велосипеді позитивно впливають на роботу всього організму, включаючи травну систему. Тютюновий дим і алкоголь мають величезний вплив на перебіг диспепсії. Насамперед ці згубні звички слід повністю виключити зі свого життя.

Як диспепсія?

Диспепсія характеризується появою більш ніж одного з таких симптомів: постпрандіальне почуття повноти, постійне відчуття тяжкості у внутрішніх органах, болю або печіння в епігастрії.

Вищевказані симптоми носять хронічний характер – вони тривають як мінімум 3 місяці (не обов ‘язково в постійній щоденній інтенсивності, але симптом повинен бути настирливим, тобто таким, який негативно впливає на нормальну активність). Якщо ці симптоми зберігаються протягом декількох годин або днів, то діагноз диспепсія не може бути поставлений.

Що робити, коли виникають симптоми?

Біль або дискомфорт у шлунку – це почуття неприємне, але зазвичай не дуже важке, так що тільки через кілька тижнів або місяців пацієнт розуміє, що з ним щось не так, і це призводить його до усвідомлення необхідності позбутися недуг. Тоді відвідування терапевта є найбільш бажаним. Можливо, буде рекомендована консультація гастроентеролога або госпіталізація.

Як лікар визначає діагноз диспепсії?

Ретельно зібраний анамнез, тобто спокійна і ґрунтовна розмова між лікарем і пацієнтом, може багато пояснити (співіснуючі хвороби, прийом ліків тощо). Але, як правило, на одній лише його підставі неможливо визначити, чи маємо ми справу з органічною або функціональною диспепсією. У такому випадку зазвичай пропонується ендоскопічне обстеження стравоходу, шлунка і дванадцятипалої кишки. Вони повинні бути зроблені якомога швидше, особливо якщо диспепсія супроводжується так званим симптомом тривоги (ненавмисна втрата ваги, біль в нижній частині живота, шлунково-кишкові кровотечі, анемія, дисфагія, блювота або пухлина епігастральної тканини) або якщо недуг розвивається у пацієнтів старше 45 років.

Ультразвукове дослідження черевної порожнини також може бути корисним. А ось морфологічні та біохімічні аналізи крові мало допомагають діагностувати ці захворювання. Аналіз крові на наявність Helicobacter pylori (часто виконувана самими пацієнтами через інтенсивне просування в засобах масової інформації) не корисно, оскільки він не вказує на поточну інфекцію цієї бактерії, і, крім того, її роль у формуванні диспепсії зовсім не визначена.

Диспепсія у дітей проявляється в так званих тривожних симптомах (серед іншого: розлади ковтання, шлунково-кишкові кровотечі, біль, хронічна діарея, періанальні зміни, інгібування росту, затримка статевого дозрівання тощо).

Спосіб життя при диспепсії

При виявленні цього захворювання, лікар в першу чергу починає давати пацієнту деякі рекомендації у сфері способу життя і дієти:

• слід уникати “швидкого” “поглинання їжі, особливо великих і жирних страв;
• вживати їжу необхідно 3-5 разів на день, останню страву – не менш ніж за 3 години до сну;
• важливо уникати страв і напоїв, які викликають або посилюють диспепсію (наприклад, жирні продукти, спеції);
• обов ‘язково потрібно кинути курити;

Також рекомендуються деякі рослинні лікарські засоби: лляне насіння, звіробій, артишок, м ‘ята.

Фармакологічне лікування

При правильній фармакотерапії рекомендуються:

• препарати, які інгібують секрецію соляної кислоти (інгібітори протонної помпи) або блокатори рецепторів гістаміну (наприклад, ранітидин, фамотидин);
• прокінетичні препарати;
• діастолічні препарати для пацієнтів, у яких переважаючим симптомом є біль;
• антидепресанти для людей, у яких є психологічні проблеми, що мають негативний вплив на загальну клінічну картину;

Крім того, психотерапія може використовуватися і при функціональній диспепсії.

Слід зазначити, що обговорюване тут лікування являє собою типову симптоматичну терапію (зменшення або полегшення симптомів), а не причинне лікування. Це пояснюється тим, що, як згадувалося вище, причини функціональної диспепсії невідомі.

Є пацієнти, яким не допомагає жоден з вищезгаданих ліків, – тоді продовження фармакологічного лікування безглузде. Лікар повинен розглянути діагноз ще раз, а іноді має сенс зупинитися тільки на психотерапії і дієтичних “експериментах”. Пацієнти часто (без приписів лікаря) самі собі нав ‘язують дуже суворі дієти. Однак для такої поведінки немає причин, вона може тільки нашкодити.

Диспепсія у маленьких пацієнтів

Розлад шлунка або кишечника може виникнути в будь-якому віці. Так що це – диспепсія у малюків? Найчастіше комплекс симптомів даної недуги практично нічим не відрізняється від прояву захворювання у дорослих. Дискомфорт, відчуття тяжкості, болю, здуття – це головні ознаки неразної диспепсії. У випадку з виразковим “” варіантом “”, болі, швидше за все, будуть частішати і проходити тільки після того, як дитина щільно поїсть. Це пов ‘язано з тим, що шлунку необхідно бути постійно наповненим для того, щоб він не перетравлював свої ж стінки.

Серед причин дитячої диспепсії виділяють, зокрема, порушення зв ‘язку та координації між центральною нервовою системою та органами шлунково-кишкового тракту. Це відбувається в період інтенсивного зростання малюка. Важливу роль відіграє харчування дитини: він не повинен приймати в їжу шкідливі, жирні продукти або фастфуд. Його дієта повинна бути збалансованою і містити тільки натуральні і “” легкі “” продукти харчування. Симптоми диспепсії можуть виникати і на тлі емоційних перевантажень, що залежать від ситуації в сім ‘ї, колективі, від навчальних навантажень. Нарешті, вчені вважають, що спадковість також може посприяти появі шлункової диспепсії в ранньому віці.

Чи можна повністю вилікувати диспепсію?

У деяких пацієнтів синдром диспепсії зникає через кілька місяців або років, часто незалежно від того, приймали вони якісь ліки чи ні. В інших випадках симптоми турбують протягом багатьох років. Є також люди, яких розлад шлунка турбує протягом усього життя. Дуже ймовірно, що функціональна диспепсія не скорочує життя і не є передумовою до іншої небезпечної органічної хвороби. Зрозуміло, в якійсь мірі її наявність погіршує якість повсякденного функціонування, але вона не повинна впливати на життя, професійну діяльність. Диспепсія також не є підставою для подання заяви на відпустку з питань здоров ‘я або інвалідності.

Що вам потрібно робити після терапії?

Диспепсія. Що це за захворювання? Чи можна з ним спокійно жити? Очевидно, що так. Після проходження курсу лікування, у разі повторення симптомів, найбільш бажано постійно спостерігатися у вашого лікуючого лікаря (не менше 4-6 разів на рік). Можуть також знадобитися додаткові наступні обстеження (ендоскопія, ультразвук), але найчастіше їх занадто часте повторення не потрібно.

Найголовніше – пацієнт невпинно повинен слідувати інструкціям лікаря, які точно не нашкодять.

Диспепсія

Диспепсія означає появу надокучливого епігастрального болю, що виникає впродовж ≥1-го місяця. Біль можуть супроводжувати: відчуття переповнення шлунка після прийому їжі (неприємне відчуття затримки їжі у шлунку), відчуття раннього насичення (непропорційне до кількості спожитої їжі, яке не дозволяє закінчити прийом їжі), нудота, блювання. Термін диспепсія не включає в себе печію (печіння у загрудинній ділянці), хоча печія часто співіснує з диспепсією.

Патомеханізм та причини

1. Недіагностована диспепсія: діагностують у пацієнтів, які звертаються з приводу диспептичних проявів, що виникли нещодавно або не були діагностовані раніше (може включати органічні причини).

2. Вторинна (органічна диспепсія): визначеної органічної, системної або метаболічної етіології, яка повністю або частково минає після вилікування основного захворювання — H. Pylori —асоційований гастрит, медикаментозне пошкодження слизової оболонки шлунка, дванадцятипалої кишки або стравоходу (АСК та інші НПЗП, деякі антибіотики для перорального застосування [в основному доксициклін, еритроміцин, ампіцилін], наперстянка, теофілін, солі заліза або калію, блокатори кальцієвих каналів, нітрати, ГК, бісфосфонати), виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки, захворювання жовчовивідних шляхів, гепатит, панкреатит або несправжні кісти підшлункової залози, злоякісні пухлини (шлунка, підшлункової залози, товстого кишківника), кишкова ішемія, аневризма черевної аорти.

3. Функціональна диспепсія: діагноз ставиться, якщо ≥3-х міс. (з дебютом симптомів ≥6-ти міс. тому) спостерігається ≥1 із симптомів, перерахованих у визначенні →вище (водночас симптом повинен мати значущий вплив на звичайну активність) та не виявлено органічної хвороби (також при ендоскопічному дослідженні верхнього відділу ШКТ), яка б пояснювала наявність симптоматики. Симптоми не минають після дефекації та не асоціюються зі зміною частоти випорожнень чи вигляду калу (ознаки синдрому подразненого кишківника). У Римському консенсусі IV розрізняють 2 категорії функціональної диспепсії: постпрандіальний дистрес-синдром і синдром епігастрального болю.

Діагностика

1. Об’єктивне і суб’єктивне обстеження: необхідно визначити: як довго тривають симптоми; чи пов’язані вони з типом їжі та часом її вживання; чи наявний метеоризм (може вказувати на синдром подразненого кишківника) або печія та відрижка кислим (вказує на ГЕРХ); чи є нормальними ритм випорожнень і консистенція калу (наявність відхилень, а також припинення болю після випорожнення вказують на синдром подразненого кишківника); які ЛЗ вживає хворий (виключте ЛЗ, що викликають диспепсію, особливо НПЗП); чи наявні симптоми «червоних прапорців» (зниження маси тіла без наміру схуднути, біль у животі, що порушує сон, жовтяниця, шлунково-кишкова кровотеча, гіпохромна анемія, дисфагія, рецидивуюче блювання, пухлина в епігастрії).

2. Допоміжні дослідження: з метою виявлення/виключення органічної причини: дослідження з метою виявлення інфікування H. pylori, загальний аналіз крові; УЗД черевної порожнини (виконайте за наявності симптомів «червоних прапорців»); ендоскопія верхнього відділу ШКТ (основний діагностичний метод при диспепсії; необхідно провести негайно, якщо диспепсія супроводжується ≥1-м симптомом «червоних прапорців», а за наявності диспепсії у пацієнтів вікомі ≥45-ти р. — у кожному випадку).

Лікування

1. Проводьте лікування основного захворювання, припиніть вживання (якщо можливо) ЛЗ, що викликають диспепсію. У разі співіснування печії та диспептичних симптомів, слід поставити попередній діагноз ГЕРХ та розпочати емпіричне лікування інгібітором протонної помпи (ІПП; ЛЗ та дозування →розд. 4.7). Якщо диспептичні симптоми зберігаються, незважаючи на відповідне лікування, ГЕРХ є малоймовірною причиною скарг.

2. У разі позитивного результату дослідження на наявність інфікування Н. Pylori застосуйте ерадикаційне лікування →розд. 4.7. Якщо результат негативний або немає покращення після ерадикаційної терапії →застосуйте ІПП або Н 2 -блокатор (як альтернатива — антациди), а в разі постпрандіального дистрес-синдрому — прокінетики (ітоприд 25–50 мг 3 × на день перед їжею; можна спробувати проводити терапію амітриптиліном 10–25 мг перед сном впродовж 8–12 тиж. (у разі позитивного ефекту продовжити лікування впродовж ≈6 міс.). Рекомендуйте відмову від паління, уникання вживання їжі чи напоїв, які викликають або посилюють симптоми, а також часте вживання малих порцій їжі. Корисною може бути психотерапія.