У словах, які мають закінчення, суфікс стоїть між коренем та закінченням. Зверни увагу! Щоб знайти суфікс, треба визначити закінчення та корінь і виділити частину, яка знаходиться між ними.

Су́фікс, або на́росток — словотвірна, рідше формотворча (словозмінна) морфема, що стоїть після кореня (разом з яким творять основу слова) перед флексійним закінченням (риб-к-о, риб'-яч-ий, риб-ал-и-ти, рибал-к-а; ход-и-в, ход-и-л-а, -л-и).

Прислівники та неозначена форма дієслова не мають закінчень, тому після кореня в них можуть бути лише суфікси. Учені вважають, що в українській мові понад 400 суфіксів.

Префікс – частина слова, що стоїть перед коренем і служить для створення нових слів. Суфікс – частина слова що стоїть після кореня і перед закінченням (якщо воно є у слові). Закінчення – змінна частина слова, яка стоїть у кінці слова. Основа – частина слова без закінчення.

Закінчення — це змінна частина слова. Основа слова — це все слово без закінчення. Корінь — це головна значуща частина слова, яка містить спільне значення всіх споріднених слів. Слова з однаковим коренем ще називаються спільнокореневими: сад, садок, садівник.

Суфікс — це значуща частина слова, яка стоїть після кореня. У словах, які мають закінчення, суфікс стоїть між коренем та закінченням. Зверни увагу! Щоб знайти суфікс, треба визначити закінчення та корінь і виділити частину, яка знаходиться між ними.

Алгоритм визначення суфікса. 1. Змінити слово, щоб визначити закінчення. 2. Підібрати споріднені слова, щоб визначити корінь. 3. Між коренем «беріз-» та закінченням «-а» …