Что такое темперамент: объяснение простыми словами

Вы готовы узнать, что такое темперамент, и на что он влияет, а также какие разновидности темперамента выделяются на сегодняшний день? Не будем тратить время, начнем.

Что такое темперамент?

Темперамент — это устойчивая характеристика личности, заложенная на физиологическом уровне. Он оказывает значительное влияние на высшую нервную деятельность человека, определяя его реакцию на происходящие события. Тип темперамента обуславливается наследственными факторами и не зависит от воспитания и жизненного опыта. Отождествлять темперамент и характер неправильно, но между ними присутствует отчетливая взаимосвязь: темперамент определяет развитие характера в течение жизни.

Термин «темперамент» происходит от латинского слова temperamentum, переводящегося как «устойчивая смесь». Устойчивость проявляется в том, что он не зависит от жизненного опыта, возраста, настроения и прочих временных или постоянных факторов. Сам темперамент является определяющим фактором, от которого зависит настроение человека, его восприятие и реакция на происходящие события. И если характер и остальные особенности личности постоянно меняются, темперамент остаётся неизменным всю жизнь.

На что влияет темперамент?

Поскольку темперамент является врожденным фактором, он определяет развитие психики и формирование характера. Он заложен на физиологическом уровне и оказывает влияние на биохимические процессы, происходящие в нашем мозге. Благодаря этому он является определяющим фактором для таких особенностей личности как:

• скорость принятия решений;
• импульсивность или обдуманность поступков;
• качество памяти;
• сила эмоций;
• интенсивность реакции на внешние события;
• переменчивость настроения.

Перечисленные черты полностью определяют судьбу человека, влияя на его самореализацию, карьеру и личную жизнь. Следует учитывать, что темперамент не влияет на интеллектуальные способности напрямую, но определяет мотивацию и стремление к развитию. Кроме того, активный сангвиник или жизнерадостный холерик, как правило, оказывается более успешным, чем неторопливый флегматик или изначально настроенный на неудачу меланхолик.

Важно учитывать, что одинаковые темпераменты могут быть у совершенно разных людей. К примеру, в фильмах главный положительный герой и антагонист могут обладать одинаковым типом темперамента. В реальной жизни ситуация такая же.

Типы темперамента

Первым ученым, много лет изучавшим, что такое темперамент, был Гиппократ. Он определил, что у людей существует четыре основных модели поведения, и предположил, что они связаны с состоянием лимфы, крови и желчи (с учетом возможностей тогдашней науки данную неточность ему можно простить). При этом его предположение о физиологической природе темперамента оказалось правильным.

Позже учение Гиппократа было доработано Галеном, а в современной психологии его идеи были уточнены и поставлены на прочный научный фундамент. Актуальная классификация включает такие типы темперамента как:

• холерик (импульсивный, взрывной);
• сангвиник (веселый, доброжелательный, уравновешенный);
• флегматик (спокойный, отстранённый);
• меланхолик (ранимый, впечатлительный, астеничный).

Изначально Гиппократ предположил, что характеристики темперамента определяются «жизненным соком», доминирующим у конкретного человека. В те времена считалось, что физическое и психическое здоровье человека определяется четырьмя основными жидкостями, текущими в его жилах:

• «холе» (желчь);
• «сангуа» (кровь);
• «флегма» (мокрота, лимфа);
• «мелэне холе» (чёрная желчь).

Несложно сопоставить эти названия с перечисленными выше типами темперамента. Несмотря на архаичное происхождение, в современной психологии по-прежнему используются данные термины.

Характеристики типов темперамента

Людей, которых можно однозначно отнести к определенному типу личности, мало. Для большинства из нас характерен смешанный темперамент, в котором все типы представлены в разной мере. При этом один тип является доминирующим, и именно он влияет на поведение человека сильнее всего. Рассмотрим подробнее каждый тип темперамента и его влияние на свойства личности:

1. Холерик. Быстрый, импульсивный, неуравновешенный тип характера, для которого характерна резкая смена настроения и эмоциональные вспышки. Холерик может проявлять невероятный энтузиазм и непродолжительное время работать с очень высокой эффективностью, но быстро тратит энергию и истощается.
2. Сангвиник. Весёлый, горячий, жизнерадостный и общительный человек. Он весьма эмоционально воспринимает происходящее, но способен легко справляться с негативными эмоциями и спокойно переживает неудачи. В общении сангвиники эмоциональны, много шутят, активно выражают эмоции через мимику и умеренно жестикулируют. Как и холерики, работают эффективно, пока сохраняется энтузиазм.
3. Флегматик. Неспешный и невозмутимый человек, скупой на эмоции и часто выглядящий отрешенным. Обычно флегматики спокойны и уравновешены, настойчивы и ответственны. В работе они прилежны и могут похвастаться высокой производительностью, не снижающейся со временем.
4. Меланхолик. Данный тип темперамента отличается повышенной эмоциональностью и слабой волей. Внешние воздействия легко выбивают меланхолика из равновесия. Он впечатлителен и раним.

Научный подход к изучению темперамента

Современная психология активно изучает, что такое темперамент и как он влияет на поведение. Сегодня ученые разделяют влияние темперамента на эмоциональность и активность человека, поэтому традиционные классификации были усовершенствованы. Над изучением темпераментов работали такие ученые как Карл Юнг, Ганс Айзенк, Борис Теплов и прочие известные ученые.

Большой вклад в изучение темпераментов внёс русский ученый Иван Павлов. Он доказал, что высшая нервная деятельность животных и человека устроена одинаково, поэтому типы темперамента присутствуют и у животных (сильнее всего они проявляются у млекопитающих). Борис Теплов провел большую работу по изучению динамических особенностей высшей нервной деятельности. Он изучал скорость возникновения, протекания и прекращения психических процессов.

Карл Юнг ввёл понятия интроверт и экстраверт, отражающие склонность и способность человека к межличностной коммуникации. Он уделял внимание зависимости темперамента от чувств, мышления, ощущений и интуиции. В предложенной Юнгом альтернативной классификации представлено 8 психотипов личности.

Ганс Айзенк собрал всю доступную информацию и создал новую методику для достаточно точного определения темперамента. Она сохраняет актуальность, обеспечивая хорошую точность и сегодня, благодаря чему активно применяется в современной психологии под названием «Тест на темперамент по Айзенку».

Для чего нужно знать свой тип темперамента?

Любой человек, стремящийся к саморазвитию и повышению своей эффективности во всех сферах жизни, должен знать, что такое темперамент. Зная собственные особенности, можно быстро и точно определить причину возникающих проблем, а также найти способ их решения. Обладая данной информацией, вы сможете мотивировать себя на эффективную работу и легче справляться с эмоциями.

Умение определять темперамент собеседника также может оказаться полезным для улучшения взаимопонимания. Так холерик очень вспыльчив, поэтому его лучше не провоцировать. У флегматика практически невозможно выиграть спор – он не ленится придумывать аргументы, даже когда явно неправ. Сангвиники совершенно не понимают людей, жалующихся на жизнь. А меланхолику лучше не давать возможности перейти на «нытьё».

Заключение

Разбираться в типах темперамента и их особенностях должен каждый человек, желающий быть успешным в работе, общении и личных отношениях. Понимание собственных особенностей позволяет лучше контролировать своё настроение и находить для себя эффективные способы мотивации. А умение быстро определять тип темперамента у собеседника позволит более грамотно выстраивать стратегию общения. Как видите, изложенная в данной статье информация необходима во всех сферах жизни.

Що таке темперамент: визначення, типи і характеристика

У сучасній психології вивчення типів темпераменту допомагає більш якісно вивчати особистість людини, і з деякою часткою ймовірності передбачити його ймовірні психічні проблеми та психологічні розлади. Темперамент — це в психології визначення, яке дозволяє виявити основні психофізичні властивості організму, його стійкість до зовнішнього впливу та поведінкові рефлекси.

Темперамент — це простими словами властивість конкретного індивіда визначає його емоційність, поведінка і багато іншого. Кожен тип темпераменту має свої слабкі і сильні сторони, свої плюси і свої мінуси.

Холерик — характеристика темпераменту: плюси і мінуси

Холерики мають сильним вольовим характером.

Тип нервової системи: запальний, нестримний, надмірно рухливий.

Холерик береться за будь-які складні завдання, не дивлячись на складність. Такі люди прекрасні оратори, вони красномовні й переконливі практично в будь-якій суперечці.

Холерики не злопам’ятні, образи вони швидко забувають і не можуть тримати у собі довго почуття злості на кривдника.

Холерики прекрасні керівники, вони можуть організовувати людей і брати за них складні рішення. У критичній ситуації холерик здатний згрупуватися, дати відсіч противнику, захистити слабкого.

Холерик не стриманий у своїх висловлюваннях по відношенню до подій, що може іноді нагрубити.

У холериків відзначається певна схильність до домінування над іншими людьми. Часто люди з таким темпераментів схильні до швидкої зміни настрою, зайвої жестикуляції.

В любовній сфері холерик досить ревнивий, при цьому кохана людина для нього стає свого роду власністю. Люди з таким типом темпераменту швидко закохуються і прив’язуються до іншого людині. Іноді холерики у відносинах схильні до гніву і скандалів.

Діти-холерики досить примхливі, часто бувають центром уваги в сім’ї. Дитина може використовувати свої емоції для отримання бажаного результату. Такі діти часто вередують, в підлітковому віці виявляють гіперактивність, можуть захоплюватися спортом або музикою, але захоплення швидко набридають їм.

Недоліки холерика

До основних недоліків холерика можна віднести:

• Зайву поспішність у своїх вчинках і діях;
• Холерики не терплячі;
• Зайву імпульсивність і неврівноваженість;
• Надмірну прямолінійність і різкість при комунікативним спілкуванні з іншими людьми;
• Агресивність, що виникає періодично;

Психологи рекомендують холерикам навчитися працювати над собою. Ця робота повинна полягати в умінні контролювати себе в будь-яких конфліктних ситуаціях. Часто холерики не приймають обдумані рішення і буквально кидаються у вир з головою. Їм підходить тактика десяти секунд, яка полягає в тому, що перед прийняттям важливого рішення або висловлювання думки треба подумки дорахувати до десяти.

Хто розробив класифікацію темпераментів

З історії відомо, хто придумав темпераменти, дав їм назви і визначення. Ця класифікація далеко не нова і вперше про відмінності в темпераменті заговорив давньогрецький лікар і філософ Гіппократ.

Його зацікавив факт, що пацієнти по-різному реагують на лікування. Хто-то одужувала легко, інших же хвороби переслідували по п’ятах, незважаючи на виконання усіх рекомендацій. Його колеги сучасники пояснювали таку різницю між поведінкою пацієнтів кліматичними та природними факторами, але Гіппократ припустив, що виною всьому мозкова діяльність і нейрогуморальні рідини організму. Їх співвідношення індивідуально і переважання однієї з них впливає на поведінку людини і його стійкість до зовнішніх факторів.

Теорія Гіппократа деякий час так і залишалася теорією, поки її не розвинув інший античний лікар, послідовник Гіппократа.

Хто першим ввів класифікацію особистості за темпераментом, нам також відомо за стародавнім рукописам. Це Клавдій Гален, чиї роботи лягли в основу сучасної медицини та його напрацювання були обов’язковими для вивчення всіма студентами медиками, аж до XIX століття.

Темперамент — вроджена з-під організму,поведінкова пам’ять

Темперамент
Всі ми знаємо, що темперамент – це вроджена властивість організму, що характеризується схильністю до певних моделей емоційного реагування та поведінки. Темперамент — це певна поведінкова пам’ять. В енциклопедичних словниках дається багато визначень темпераменту.
Темперамент
(латинське temperamentum – належне співвідношення частин, домірність) – характеристика індивіда з боку динамічних особливостей його психічної діяльності, тобто темпу, ритму, інтенсивності окремих психічних процесів і станів (с. 415, т. 25,ВІКІПЕДІЯ).
Темперамент
– характеристика індивіда з боку його динамічних особливостей: інтенсивності, швидкості, темпу, ритму психічних процесів і станів. Темперамент відносно стійкий і мало піддається змінам середовища і виховання, проте він змінюється в онтогенезі. – це вроджена властивість організму (с. 435. Словник конфліктолога. А. Я. Анцупов, А. В. Шипілов). Гуморальна система пояснень сутності темпераменту Першим дослідником темпераменту був
Гіппократ.
Гіппократ виходячи з фізіологічних уявлень тих часів. По Гіппократу вважалося, що в організмі присутні чотири основні рідини, або «соку»: кров, слиз(лімфа), жовта жовч і чорна жовч. Змішуючись в певних пропорціях, вони складають темперамент. Назва типу отримали за переважаючою в організмі рідини: темперамент меланхолійний, сангвинистический, флегматичний і холеричний. ·«Переважання жовчі (грец.χολή,
холе
, «жовч, отрута») робить людину імпульсивним, «гарячим» — холериком. ·Переважання слизу (грец.φλέγμα,
флегма
, «мокрота») робить людину спокійною і повільний — флегматиком. ·Переважання крові(лат.
sanguis
,
сангвис
,
сангуа
, «кров») робить людину рухомим і веселим — сангвініком. ·Переважання чорної жовчі (грец.μέλαινα χολή,
мелэна холе
, «чорна жовч») робить людину сумним і боязким — меланхоліком» (Вікіпедія). «Перші психологічні описи темпераменту належать до лікаря Галену. Пізніше І. Кант систематизував вчення про чотири основні типи – сангвинике, холерике, меланхолике, флегматика.
Конституціональна система пояснень темпераменту
Вона виходить з відмінностей і конституції організму – його фізіологічного будови, співвідношення частин, різних тканин (Е. Кречмер, Д. Шелдон та ін). В. о. Півнів у лекціях викладає наступне: «Побудуємо типологію
Кречмера,
побудуємо по кроках. Цих кроків буде три. 1. Перший. Назвемо перший крок так: побудова… чи ні…
виділення типівстатуриі встановлення їх зв’язків з психічними захворюваннями
. На першому кроці
Кречмер
постає перед нами як власне дослідник. Скажімо про матеріалі, на якому працював
Кречмер
. Це його хворі (сам він – психіатр). І якщо згадати, що події відбувалися на початку століття, випробовуваних було досить багато – 260, у нього хороша статистика. Що він робить? Він намагається виділити цілісні типів статур. Не можна сказати, що він діє чисто інтуїтивно, але слід сказати, що ці типи є цілісними структурами. Він не перераховує набір властивостей. Той, хто читав
Кречмера,
той знає – кожен тип статури представлений у
Кречмера
(і це обов’язково для нього) ще й конкретною особою – у кожного типу повинен бути свій узагальнений представник. Це і є принцип типології: я показую конкретної людини, але він є для мене узагальненим представником даного типу статури. Він виділяє три основних, підкреслимо,
основних
, тому що якщо
Кречмер
спостерігає, що якийсь тип не можна представити як цілісний, він цей матеріал з роботи прибирає… Три основних типи тілесних гіпотез. Ми перераховуємо ці типи в такій послідовності: 1)
Астенік
.
І Кречмер
представляє нам людини… опишемо коротко так: слабка мускулатура – «астенос» і є «слабкий» – нерозвиненим кістково-м’язовим апаратом, запалі груди. Астенік – це зазвичай людина середнього зросту, хоча через свою худорлявість і слабкої статури він виглядає вище свого зросту. І найцікавіше: у
Кречмера
це – деякі ключові ознаки, які Кречмер пропонує визначати навіть по обличчю. Буває, що з плином життя статура людини змінюється, буває, що [він] користується засобами управління своїм тілом… Але є ключові ознаки, які важко подолати… Є т. н.
кутовий профіль
. Якщо подивишся на обличчя астеніка в профіль – витягнутий ніс і слабо розвинений підборіддя. (Потім він буде визначати, та відносити до цього типу знаменитих людей, від яких збереглися лише портрети.) 2) Другий тип –
атлетик
. І в даному випадку атлетик навряд чи потребує докладної характеристиці. Це, взагалі кажучи, еталон чоловічої краси. (Так станеться, забегаем вперед, що цей тип основним не стане й для висновків вже не буде використаний.) Тут мається на увазі людина атлетичного тіла: велика голова… і фігура, що має широкі плечі, як би поступово звужується донизу. Фотографії атлетиків цілком відповідають силач, узагальненим поданням про сильну людину початку століття. 3) Третій тип
Кречмер
іменує
пікнік
. Це фігура виявляється якраз ключовою. Особливість тіла пікніка – це найбільш повний розвиток внутрішніх порожнин – велика голова… (до Речі, користуючись нагодою, я хочу привітати дорогих жінок з 8 березня і сказати, що
Кречмер
враховував і жіноче статура у своїх дослідженнях, але воно виявилося настільки варіативним, що чітких типів виділити він не зміг, і тут ми говоримо тільки про чоловіків…) …Велика голова, яка переходить майже без шиї в ще більш велику груди, і фігура, на відміну від атлетика, розширюється донизу, тому що груди повинна переходити в ще більш об’ємний живіт. Багато пікніки теж можуть піклуватися про свою статуру. І тоді по обличчю – це т. зв.
п’ятикутний фас
– різко виражені скули, зазвичай виражені…». Ось приклад, як в оповіданні А. Чехова «Товстий і тонкий» розкривається психологічні відмінності двох приятелів за темпераментом: тонкого як холерика і толстого як сангвініка.. В «портретах» двох приятелів Чехів зазначив схильність до специфічних емоційних реакцій і настроям. Тонкий: швидкий, поривчастий, однак абсолютно неврівноважений, з різко мінливим настроєм з емоційними спалахами, швидко вичерпні. У нього немає рівноваги нервових процесів, це його різко відрізняє від сангвініка. Тонкий, як холерик володіє величезною працездатністю, однак, захоплюючись, безладно розтрачує свої сили і швидко виснажується. Тосттий: живий, гарячий, рухливий чоловік, з частою зміною вражень, з швидкою реакцією на події, що відбуваються навколо нього, досить легко примиряющийся зі своїми невдачами і неприємностями. Товстий як сангвінік, володіє виразною мімікою. Він дуже продуктивний у роботі, коли йому цікаво. Якщо робота нецікава, він ставиться до неї байдуже, йому стає нудно. «На вокзалі Миколаївської залізниці зустрілися два приятелі: один товстий, другий тонкий. Товстий щойно пообідав на вокзалі, і губи його, оповиті маслом, лоснились, як стиглі вишні. Пахло від нього хересом і флердоранжем. Тонкий ж тільки що вийшов з вагона і був навантажений валізами, клунками та картонками. Пахло від нього шинкою і кавовою гущею. З-за його спини визирала худенька жінка з довгим підборіддям — його дружина, і високий гімназист із прищуленим оком — його син. — Порфирій! — вигукнув товстий, побачивши тонкого. — Чи це ти? Голубе мій! Скільки зим, скільки літ! — Батюшки! — здивувався тонкий. — Міша! Друг дитинства! Звідки ти взявся? Приятелі тричі поцілувалися і спрямували один на одного очі, повні сліз. Обидва були приємно приголомшені. — Милий мій! — почав тонкий після цілування. — От не сподівався! Ось сюрприз! Ну, та погляньте ж на мене гарненько! Такий же красень, як і був! Такий же душонок і чепурун! Ах ти, господи! Ну, що ж ти? Багатий? Одружений? Я вже одружений, як бачиш… ось Це моя дружина, Луїза, уроджена Ванценбах… лютеранка… А це син мій, Натанаїл, учень третього класу. Це, Нафаня, друг мого дитинства! У гімназії вчилися разом! Нафанаїл трохи подумав і зняв шапку. У гімназії вчилися разом! — продовжував тонкий. — Пам’ятаєш, як тебе дражнили? Тебе дражнили Геростратом за те, що ти казенну книжку папіроскою пропалив, а мене Эфиальтом за те, що я ябедничати любив.Хо-хо… Дітьми були! Не бійся, Нафаня! Підійди до нього ближче… А це моя дружина, уроджена Ванценбах… лютеранка. Нафанаїл трохи подумав і сховався за спину батька. — Ну, як живеш, друже? — запитав товстий, захоплено дивлячись на друга. — Служиш де? Дослужився? — Служу, милий мій! Колезьким асесором вже другий рік і Станіслава маю. Платня погане… ну, та бог з ним! Дружина уроки музики дає, я портсигари приватно з дерева роблю. Відмінні портсигари! За гривні за штуку продаю. Якщо хто бере десять штук і більше, тому, розумієш, поступка. Пробавляемся абияк. Служив, знаєш, в департаменті, а тепер сюди переведено столоначальником по тому ж відомству… Тут буду служити. Ну, а ти як? Мабуть вже статський? А? — Ні, милий мій, піднімай вище, — сказав товстий. — Я вже до таємного дослужився… Дві зірки маю. Тонкий раптом зблід, скам’янів, за скоро обличчя його скривилося в усі сторони широкою посмішкою; здавалося, що від обличчя і очей йому посипалися іскри. Сам він зіщулився, згорбився, звузився… Його чемодани, клунки і коробки зіщулилися, поморщились… Довгий підборіддя дружини став ще довшим; Натанаїл витягнувся у фрунт і застебнув всі ґудзики свого мундира… — Я, ваше превосходительство… Дуже приємно-з! Один, можна сказати, дитинства і раптом вийшли такі, вельможі-с! Хі-хі-с. — Ну, повно! — поморщився товстий. — Для чого цей тон? Ми з тобою друзі дитинства — і до чого тут це чиношанування! — Та що ви… Що ви-з… — захихотів тонкий, ще більш съеживаясь. — Милостиву увагу вашого превосходительства… начебто живлющої вологи… Це ось, ваше превосходительство, син мій Нафанаїл… дружина Луїза, лютеранка, деяким чином… Товстий хотів було заперечити щось, але на обличчі тонкого було написано стільки благоговіння, солодощі і шанобливої кислоти, що таємного радника знудило. Він відвернувся від тонкого і подав йому на прощання руку. Тонкий знизав три пальці, вклонився всім тулубом і захихикав, як китаєць: «Хі-хі-хі». Дружина посміхнулася. Натанаїл шаркнув ногою і впустив кашкет. Всі троє були приємно приголомшені».
Система пояснень темпераменту за трьома основними властивостями нервової системи
В. о. Пєтухов: «І все-таки в сучасній психології і психофізіології [ii]таким підставою є властивості нервової системи… Властивості нервової системи… і ми зараз починаємо з абетки проблеми темпераменту – з типології, запропонованої колись
В. П. Павловим
. Ім’я відомо, відомі деякі подання,… а в даному випадку цікаво, як фізіолог починає виділяти психологічні типи темпераменту. [У відповідності з нашим сьогоднішнім святом] типологію Павлова [викладемо] істинно по-солдатськи – по кроках.

Виділення основних властивостей нервової системи. (Кроків всього буде 3). Павлов працював на рубежі століть – в чому сьогодні його аргументація, методи аргументації оновлені. 1. Три властивості виділяє
Павлов
, а ми властивість перше будемо іменувати як деякий двійковий фактор, поділ. Перша властивість називається –
сила/слабкість
нервової системи.
Сила
нервової системи – це стійкість до тривалого впливу подразника. І оскільки говоримо про Павлове, згадуємо, що у нього в теорії особливим розрізненням, яке стосується всього, [зокрема] і цієї властивості – подразнення/збудження – до подразника збудливого і гальмівного (тобто будь-якого типу. Сьогодні сказали б – толерантність, стійкість. Сила. 2. Властивість 2. Теж буде мати 2 полюси. На одному – врівноваженість (баланс), на іншому – неврівноваженість.
Врівноваженість нервової системи
– це її здатність до переходу від збудження до гальмування в критичній ситуації.

І тоді маленький приклад

, який тут не зашкодить. Павлов: на шкіру собаки ми поміщаємо вібратор, і певна вібрація пов’язана, наприклад, з процесом збудження. Виробляється умовний рефлекс порушення… на певну вібрацію. Потім беремо іншу частоту, близьку до першої, і виробляємо гальмовий рефлекс, гальмівну реакцію. І нарешті – що таке критична ситуація? Дві частоти близькі: одна – [пов’язана] з порушенням, інша – з гальмуванням[iii]. Міняємо поступово частоту. Які наслідки? Їх два. Одне полягає в тому, що наш суб’єкт плавно переходить від однієї реакції до іншого, іншими словами, його поведінка не порушується. Ця критична ситуація не призводить до руйнування поведінки. Тоді говоримо: має місце
врівноваженість
. Інакше –
зіткнення
, зіткнення двох реакцій. І дві реакції доводиться переживати як би одночасно – ні диференціації між частотами, і виникає руйнування поведінки. Тоді ми маємо справу з відсутністю балансу нервової системи. Неврівноваженість.

3. І останнє, третє властивість. Якщо в одне слово – його треба назвати рухливість. Якщо два: рухливість-інертність

[iv].
Рухливість
– це чисто темповая характеристика – швидкість утворення нових умовних зв’язків або швидкість переходу від збудження до гальмування. Це був перший крок.

Побудова загальних типів нервових систем. Давайте спробуємо міркувати разом з Павловим. Він отримав [набір властивостей]. Він їх виявив емпірично, за спец методиками. Якщо тепер він буде поєднувати ці властивості теоретично побудувати граф – отримає… кількість поєднань. Але його завдання полягає в тому, щоб побудувати дійсні типи нервових систем, тобто емпірично достовірні. І тому він діє так. Він бере властивість і починає свою типологію Бере і починає розрізняти – ось сила та слабкість нервової системи. Сильний і слабкий – типи нервової системи. Пора брати другу характеристику. Але де її застосовувати? Має сенс застосовувати друге властивість до слабкого типу? Павлов відповідає: у слабкого типу немає навіть стійкості до тривалої дії подразника, критична ситуація не характерна для даного типу спочатку. ([Іншими словами,] варто влаштовувати збив носіям слабкого типу нервової системи? Навряд чи.) І тому ми застосовуємо друге властивість як розпізнавальне тільки до сильного типу. Тут ми говоримо – врівноваженість/неврівноваженість. Тоді він звертається до третього властивості: чи варто прим третє властивість до неврівноваженим, де немає можливості переходу від збудження до гальмування? Чи варто говорити про швидкості переходу там, де немає можливості переходу? І тому тільки до врівноваженим Павлов застосовує третє розрізнення – рухливість-інертність. Другий етап закінчено І для Павлова він відразу ж перетворюється в третій.

Називання типів. Співвідношення типів нервових систем з певної поведінкової картиною. Скільки типів ми тут бачимо? Сильний Врівноважений – Рухливий. Перший тип. Він відразу отримує назву –
сангвінік
. З – У – Інертний –
флегматик
. З – Н/В –
холерик
. Сл –
меланхолік
.

Павловська типологія темпераменту залишає для його критиків, послідовників… Дві проблеми. У нього – 3 кроки, і між кроками від першого до другого і від другого до третього – перша проблема – проблема переходу від властивостей до типів. Для Павлова її не було. Для Павлова поняття тип – базове поняття. Він не сумнівався – чисті типи є. Якщо виникає проблема, то рано чи пізно вона призводить до питання: «чи Є чисті типи?» Як тільки виникли типи нервових систем, вони були співвіднесені з типами темпераменту. Темперамент – це і певна поведінкова пам’ять. Виникає проблема (в інженерній, індустріальної психології) співвідношення типів нервових систем і типів поведінки.

Розглянемо обидві ці проблеми. 1. Проблема переходу від властивостей до типами

виникає як така вже в сучасній …психології. Знову з’являється ім’я
Теплова
і його яскравого учня
Небилицин
. Залишився в історії вивчення темпераменту – автор статей в медичний тур… Загинув в 42 роки… Сумно, оскільки його концепція темпераменту у чому відрізнялася від павлівської та тепловской. Про цю проблему ми розмовляємо коротко, тому що це – сусідня область – диференційна психологія. Теплов в 50-60-ті роки стає автором багатьох методик з вивчення окремих властивостей нервових систем. Що робить Теплов як дослідник? Переглядає перший етап, повертає до першого етапу. Занадто жорстко, однозначно були визначені властивості. Методик вивчення стає все більше і більше. І тоді (як і [у випадку] зі здібностями) необхідно об’єднати методики і стоять за ними властивості з допомогою факторного аналізу. Що робив Теплов? Навіть ось ці емпірично виявлені типи нервових систем тепловских досліджень не отримали достатньої верифікації. Він став сумніватися і мав на це право – треба виділяти як окрему властивість
врівноваженість
. У нього якісну різницю отримало таку властивість як
рухливість
. Поряд з рухливістю –
лабільність
[v]– гнучкість нервової системи при виконанні тек завдання. Грубо: методик стало більше – типи втратили чистоту. Це є, і тоді якесь поняття має прийти на зміну типу. Він замінює поняття тип поняттям
синдром властивостей нервової системи
. Синдром. Теж слівце багатозначне. Синдром – це сукупність властивостей нервової системи, корелюють між собою. Теплов – шляхом знизу, знизу вгору – від конкретних методик до узагальнення і результат[у]. Замість того, щоб називати чисті типи, Теплов воліє взяти властивість сили і назвати – не властивість сили, а синдром властивостей сили нервової системи. Іншими словами – картинка, яка у нас ще не раз буде повторюватися. [Такі] властивості сили як стійкість, толерантність стають центральними. А в свою чергу стають головними для освіти синдрому властивостей, групи. Серед вторинних властивостей по відношенню до сили корелюють з нею – високі зорові і слухові пороги. Володарі сильної нервової системи – люди з низькою чутливістю. Паралельно виникають психологічні висновки. У
Павлова
слова сильна/слабка навантажені додатковим змістом (краще мати сильну нервову систему, ніж слабку). Теплов усуває – немає однозначності… Якщо сила, толерантність – добре в одних ситуаціях, то зі слабкою – висока чутливість – краще в інших ситуаціях.
Теплов
– [є] тип і виник[ають] синдроми.

Теплов йде знизу вгору, і не так йде Небилицин

– обобщ… шлях виділення темпераменту без виділення типів.
Небилицин
: не слід виділяти типи з одного боку, але й не слід виділяти окремі приватні властивості. В аналізі темпераменту потрібно йти від деяких глобальних, фундаментальних його характеристик. 60-е рр. А це роки в різних країнах – роки дослідження нервової системи: анатомії, функціональних структур. Небилицин: слід виділяти основні характеристики темпераменту як функції анатомічних структур. І він виділяє в одних описах дві, в інших – три. Нехай у нас буде 1а, 1б та 2.

1а) Загальна неспецифічна активність суб’єкта.

60-її рр. Різні фізіологи в світі виявили і описали анатомічну структуру в корі і підкірці – ретикулярну формацію[vi]. Її умовно назвали – енергетичний центр. Небилицин досить легко посунув (відставив убік) поняття – рухливість, лабільність… Він дивився по крупному: енергетична активність. 1б)
Загальна рухова активність організму.
Саме в ці роки психогенетики встановили хто виграє на КИ. Виграє той, у кого велика енергетика, хто може зробити більшу кількість рухів в одиницю часу. 2. І друга характеристика за Небилицину. Емоційність ось в якому сенсі – тоді ж – спеціально описали ділянки коркових і підкоркових центрів, які відповідають за дан… психічні функції – емоційний мозок – лобово-лімбічна кора[vii], відділи гіпокампу[viii], гіпофіз[ix], знайдена анатомічна структура, яка відповідає за емоційний контакт людини з середовищем. У український мові є два значення слова чутливість. З одного боку – органи почуттів – здатність до відчуття, а з іншого – це як раз і є емоційність. Одне слово – два сенсу, і рідкісний випадок, коли обидва сенсу збігаються. Висока чутливість і, можна сказати, – висока чуттєвість організму…

Таке рішення першої проблеми, розв’язання проблеми переходу від властивостей до типів». Згідно Р. Олпорту , темперамент – вихідний матеріал (інтелект і фізичні дані) з якого формується особистість. В більшості класифікацій і теорій темпераменту відсутні дві його компоненти – активність і емоційність. Активність поведінки характеризує ступінь енергійності, стрімкості, швидкості, або, навпаки, повільності, інертності. Емоційність – особливості перебігу емоцій, почуттів, настроїв і їх якість: знак позитивний, негативний) і модальність (радість, горе, страх, печаль, гнів тощо). Розрізняють власне темперамент як певне стійке поєднання психодинамических властивостей, що проявляються в діяльності.

Від темпераменту людини залежить формально-динамічні аспекти поведінки, не пов’язані з утриманням діяльності. Ці аспекти ділять на 2 групи: ·Група Емоційності, до неї відносяться риси: ·Нейротицизм (уникання нових або невизначених ситуацій, висока потреба у соціальної підтримки) ·Імпульсивність (ініціювання дій, ведена емоціями, не підкріплена попередніми планами або раціональним рішенням) ·Самовпевненість (оптимізм в невизначених умовах, впевненість у своїх силах) ·Група Активності, до неї відносяться риси: ·Витривалість, енергійність, здатність витримувати довгу і/або інтенсивну діяльність. У моделях активностно-специфічного підходу три типи витривалості — моторно-фізична, вербально-соціальна і розумова (тривалість зосередження уваги), розглядаються як окремі властивості (шкали); ·Швидкість інтеграції поведінкового акта, такі як пластичність (легкість переключення з однієї діяльності на іншу і адаптивність до змін в інструкціях чи ситуаціях), моторно-фізичний або вербально-соціальний темп. ·Поведінкова орієнтація на певний тип регуляторів поведінки. До цієї підгрупи відносяться орієнтація на враження, ризикові ситуації (риса Пошук Вражень), орієнтація на інших людей (риса Емпатія, як чутливість з почуттям і мотивації інших людей) і чутливість до причнно-наслідкових зв’язків, імовірнісним аспектів подій.

Р. С. Немов у книзі «Психологічний словник» записано: «…за останні кілька десятків років наукові знання та уявлення про темперамент людини

змінилися . Ці зміни зводяться до наступного. По-перше, відбулося чітке розділення темпераменту і характеру людини. По-друге, психологи навчилися не тільки описувати типи темпераменту, але і проводити їх оцінку з допомогою спеціальних тестів. По-третє, чисті, типи темпераменту зустрічаються в житті досить рідко. По — четверте, один і той ж людина в різних видах діяльності може виявляти різні типи темпераменту. Наприклад, людина може бути холериком в спілкуванні з людьми і сангвініком на роботі.
.

Типи темпераменту людини та їх характеристика

З плином часу, види темпераменту людини та їх характеристика ретельно вивчалися і доповнювалися. У сучасній психіатрії типи темпераментів використовують для діагностики психічних розладів та захворювань. Залежно від типу темпераменту, можна з великою часткою ймовірності припустити те, чи інше розлад. Адже вища нервова діяльність контролює взаємодію людини з навколишнім середовищем і його психофізичну реакцію на зовнішні подразники.

Іммануїл Кант і Рудольф Герман Лотце довели, що баланс (і дисбаланс) в нейротрансмиттерних системах є основною причиною психіатричних розладів і існує 4 типи темпераменту, описаних ще Галеном і Гіппократом. Ці 4 типу в разі їх яскравою виразності, укладаються в психіатричні профілі.

Опис темпераментів, використовуване Галеном і Гіппократом свідчить, що на поведінку людини впливають «життєві соки» та їх співвідношення з іншими «соками».

Холерик, сангвінік, флегматик, меланхолік — що це таке, і які «соки» визначають тип людини, описано досить чітко.

► Лімфа (ін-гр. флегма) мокрота – переважання цього «соку» робить людину флегматиком.

► Жовта жовч (ін-гр. холе) отрута – характеризує холерика.

► Кров (ін-гр. сангвис) – визначається у сангвініків.

► Чорна жовч (ін-гр. милэна холі) – переважання чорної жовчі проявляється у меланхоліків.

Коротка характеристика типів описує поведінку і темперамент людини, і допомагає пояснити, чому при однакових умовах, люди реагують по-різному. Іноді це допомагає в розумінні самого себе, і дає можливість змінитися, щоб поліпшити якість свого життя і знайти душевну рівновагу.

Холерик

Розглянемо докладніше типи темпераменту, і як визначити, які характеристики притаманні кожній категорії.

Хто такий холерик? Холерик — це людина, в організмі якої переважає жовта жовч або отрута, як це називав Гіппократ. Переважання жовчі надає своєрідне дію на нервову систему людини.

Холеричний тип темпераменту характеризується як сильний, але неврівноважений тип. Йому притаманні поривчастість, пристрасність і нестримність. Такі люди швидко хапаються за нову справу і віддаються йому без залишку, але швидко остигають, якщо справа не виходить. Властивості темпераменту холерика такі, що вони здатні влаштувати скандал через будь-яку дрібницю, і потрапляти під «гарячу руку» їм може бути небезпечно. Вони нерідко переходять межу, і часто страждають від власної нестриманості.

Характеристика холерика насправді не така похмура, і в цьому типі є і свої позитивні сторони. Холерики неймовірно працездатні. Вони можуть працювати не покладаючи рук, день і ніч, змітаючи всі перешкоди на своєму шляху. Їм не потрібні плани і вони здатні скористатися будь-яким випадком, щоб добитися результату. Холерики нерідко працюють на знос, що призводить до нервового виснаження і тривалому періоду відновлення.

В сім’ї холерик однозначно буде лідером і вимагати беззаперечного підпорядкування від партнера і дітей. Для нього немає авторитетів, крім самого себе або того, кого він сам поставить на цей п’єдестал.

Основні риси характеру холерика – це амбітність, товариськість, незалежність, оптимізм і рішучість. З холериків виходять гарні керівники, спортсмени і винахідники. Конкуренція і постійна гонка їм необхідна, щоб відчувати себе щасливим.

Можна назвати відомих особистостей, у яких переважає холеричний темперамент.

Відомі холерики:

Related posts

Какие капли использовать от сухости глаз — лечение синдрома глазными каплями

Современный человек ежедневно подвергает свои глаза значительным нагрузкам. Из-за этого развивается дискомфорт, снижается зрение. Поэтому самым.

Совместимо ли употребление риса с наличием сахарного диабета 2 типа?

При разившемся сахарном диабете второго типа, основным методом лечения, на начальных стадиях, является диетотерапия. Именно на.

Новогодний праздничный чизкейк — в качестве десерта для диабетиков

Когда человек заболевает сахарным диабетом любого из типов (первый, второй и гестационный), то необходимо полностью изменить.

Що таке темперамент людини, її види та характеристики

Темперамент — це комплекс індивідуальних особливостей особистості, які визначають динаміку її поведінки і психічної діяльності.

Він закладається при народженні і залежить від нервової структури організму, його типу вищої нервової діяльності.

Кожен тип є варіантом норми, має свої позитивні й негативні риси. На його базі формується характер. Темперамент змінити не можна. Можна тільки коригувати його прояви. Характер же змінюється в процесі розвитку, з допомогою освіти, під впливом соціуму.

Секрети спілкування з сангвініком

Сангвінічний темперамент – це, простими словами, здатність спілкуватися з різними людьми, живитися їх енергетикою і ділитися власним світовідчуттям 24 години на добу. Людина такого типу має потребу у тому, щоб його уважно слухали, натомість він відплатить тим самим. Хоча не виключено, що він просто буде чекати, поки його співрозмовник висловиться, щоб продовжити говорити про себе. Люди такого типу рідко визнають свої промахи, тому нагадувати або відкрито вказувати їм на їх помилки – це прямий шлях до припинення відносин.

Властивості темпераменту

Властивості темпераменту визначають психічну діяльність людини в динаміці. Вираженість рис залежить від статі. Чоловік частіше проявляє прагнення до дії. Його активність, працездатність, реактивність, пластичність і темп реакцій вище, ніж у жінки.

Сензитивність

Сензитивність (чутливість) — характеристика, що відображає поріг мінімального впливу, здатного викликати психічну реакцію.

Чим нижче інтенсивність впливу подразника, тим вище чутливість.

Реактивність

Таке властивість, як реактивність, характеризує швидкість розвитку і інтенсивність реакції психіки на зовнішній чи внутрішній подразник (критику, крик, біль).

Це мимовільні захисні реакції. Наприклад, запальність є результатом високої реактивності. Так, вона найбільша у холеричного типу темпераменту.

Активність-пасивність

Активність темпераменту визначає енергетичний потенціал людини, який він використовує для впливу на навколишній світ і самого себе, наприклад, для подолання перешкод, досягнення поставленої мети та ін. Це готовність до самовираження і самореалізації. Для визначення ступеня активності використовують такі характеристики, як наполегливість, цілеспрямованість, зосередженість.

Темпераментальная енергійність проявляється у всіх життєвих сферах людини: в родині, у професії, на відпочинку. Найбільша активність властива флегматикам, найменша — меланхолік.

Пасивність — активність, яка має негативну полярність. В цьому випадку можна спостерігати млявість поведінки, інертність, безініціативність, схильність до споглядання.

Пластичність-ригідність

Ці властивості характеризують здатність людини пристосовуватися до дії зовнішнього подразника або до нових умов, а також швидкість, з якою проходить його адаптація.

Пластичність обумовлює гнучкість психіки, короткий адаптивний період у разі зміни обставин і швидка зміна моделі поведінки у відповідності з новими вимогами.

Якщо ж особистості більшою мірою властива ригідність, вона проявить інертність, буде повільно пристосовуватися до нових умов, спираючись на стару модель поведінки.

Пластичність виявляється у сангвініків, ригідність — у холеричного, флегматичного і меланхолічного типу особистості.

Екстраверсія-інтроверсія

Терміни «екстраверсія» та «інтроверсія» були введені для визначення залежності людських реакцій і активності від зовнішніх (людей, обставин, речей) або внутрішніх (думок, почуттів, емоцій) дратівливих чинників.

Інтроверсія — це властивість темпераменту, для якого характерно фокусування на внутрішньої психічної активності. Йому притаманні замкнутість, прагнення до усамітнення.

Екстраверсія проявляється як концентрація на зовнішньому світі. Екстравертам властиві такі риси, як комунікабельність, товариськість, балакучість, енергійність. В одній особистості часто проявляється і екстраверсія і інтроверсія, але в різному співвідношенні.

Збудливість емоцій

Це властивість темпераменту, що відображає мінімальний прикордонний рівень впливу, який необхідний для виникнення емоційних реакцій і швидкості їх розвитку.

Показник особливо високий у меланхолічного та холеричного типу особистості, низький — у флегматиків.

Темп реакцій

Темп реакцій відображає швидкість перебігу психічних процесів і станів. Для цього аналізують різні показники: кмітливість, швидкість мовлення, динаміку жестів.

Занижений темп призводить до того, що людина сповільнено реагує на подразники. Наприклад, він не встигає стежити за перебігом думки співрозмовника. Найбільш високий темп протікання реакцій характерний для холеричного типу.

Відмінності темпераменту від характеру

Темперамент є фундаментом для більш великої характеристики людської особистості – характеру. Іноді ці поняття не розмежовують і плутають, хоча, в строгому сенсі, це не одне і те ж. Вище було сказано про придбаних уміннях, навичках, рисах характеру та їх відмінності від вроджених. Так от, характером називають саме набуті психічні властивості, хоча і сформовані під впливом вроджених якостей.

Характер представників різних темпераментів може бути однаковим, однак він проявляється по-різному. Так, флегматики і сангвініки можуть бути однаковою мірою товариськими, але зовнішній прояв цієї товариськості буде істотно відрізнятися. Якісь конкретні вроджені якості можуть зумовлювати розвиток одних рис характеру і протидіяти появі інших. Буває і так, що розвиток певних рис характеру дозволяє людині стримувати негативні та небажані в даний момент вроджені властивості; це явище лежить, зокрема, в основі сили волі.

Знання про залежності вроджених і набутих якостей дозволяє знаходити індивідуальний підхід до виховання дітей. У дитини з будь-яким типом особистості (меланхоліка, холерика, сангвініка або флегматика) можна виробити будь-які риси характеру, але способи виховання при цьому повинні бути різними.

Повернемося до видатним особистостям. Михайло Іларіонович Кутузов був по натурі флегматиком, але тільки відповідні вроджені властивості психіки не змогли б зробити з нього знаменитого полководця – тут більше згодився б холерик. Виховання, навчання і самовдосконалення зробили Кутузова таким, яким він увійшов в історію.

Ісаак Ньютон здається нам яскраво вираженим флегматиком, однак сучасники описували його як типового меланхоліка. Меланхоліком був і український імператор Микола I, який прославився суворим «паличним» режимом правління, військовою дисципліною і безжальної боротьбою з корупцією – тобто всім тим, що, по ідеї, повинно видавати в ньому холерика.

Загалом, характер – це те, що потребує тренування, розвитку і загартуванню. В результаті навіть людина зі слабкими вродженими даними може проявити твердість характеру. Часто таке спостерігається в надзвичайних ситуаціях – наприклад, під час війни.

Способи класифікації психотипів

Є кілька концепцій класифікації психотипів. Деякі з них вже застаріли.

По процесів збудження-гальмування

Типологія особистості В. П. Павлова ґрунтується на тому, що поведінка людини залежить від основних нервових процесів — збудження і гальмування. Основні параметри цих процесів у різних поєднаннях формують чотири типи вищої нервової діяльності:

• сангвінік — сильний, врівноважений, рухливий тип;
• флегматик — сильний, врівноважений, інертний тип;
• холерик — сильний, неврівноважений, рухливий;
• єдиний слабкий тип — меланхолік.

Сила — здатність нервової системи чинити опір впливу сильних подразників. Для сильної нервової системи властива хороша працездатність, стриманість, терпіння і наполегливість. Слабка відрізняється швидкою стомлюваністю, невеликий витривалістю, тривожністю.

Врівноваженість залежить від кореляції збудження і гальмування між собою. Людина з урівноваженою нервовою системою має дисциплінованістю, відсутністю різких емоційних коливань. Неврівноважена особистість не здатна до очікування і страждає порушеннями сну.

Рухливість визначає швидкість чергування гальмування і збудження. Для рухомого темпераменту характерні швидка адаптація, розумова рухливість, активна моторика і мовна артикуляція.

Типологія Галена

Античний лікар Галлен припустив, що стійкі індивідуальні характеристики людини і його поводження знаходяться в кореляції з хімічними процесами в організмі і залежать від переважання в ньому однією з життєво важливих рідин. Він виділив такі види темпераментів:

1. Флегматик — людина, в організмі якої переважає в’язка лімфа (флегма) — спокійний і повільний.
2. Холерик — людина, у якого виробляється багато гіркої жовчі («холе» на ін. грецькою) — істеричний, запальний, грубий.
3. Сангвінік — індивід, у тілі якого переважає кров («сангвис» на латині) — рухливий, веселий.
4. Меланхолік — той, у кого в організмі найбільше чорної жовчі («мелэна холі» на ін. грецькою) — тривожний, сумний, замкнутий.

За співвідношенням сигнальних систем

Перша сигнальна система — умовні рефлекси, які виникають при певних умовах навколишнього середовища. Це враження і відчуття від зовнішніх умов — природних і соціальних, які дозволяють скласти власне уявлення про сформовану ситуацію і навколишніх предметах.

Друга сигнальна система — вища, абстрактне мислення, тісно пов’язане з промовою, яка і дозволяє відволіктися від дійсності, допускає узагальнення

Типологія в цьому випадку ґрунтується на співвідношенні 1 і 2 сигнальних систем, внаслідок чого виділяють такі психотипи:

1. Художній. Для нього характерне переважання умовних рефлексів над абстрактним мисленням. Людина з художнім темпераментом сприймає навколишню дійсність образно, спираючись на почуття.
2. Розумовий. Для цього психотипу властиво переважання абстрактного мислення над рефлексами. Люди з таким темпераментом здатні будувати логічні ланцюжки, мислити абстрактно.
3. Гармонійний. Це проміжний психотип, для якого характерні урівноваженість, рівнозначне співвідношення 1 і 2 сигнальних систем. До цього типу належить основна маса людей.

Конституційна теорія Кречмера

Конституційна типологія темпераментів Е. Кречмера ґрунтується на взаємозв’язку будови тіла та психічних особливостей людини. В залежності від переважаючих емоційних реакцій Кречмер виділив 2 групи людей

1. Диадетическая, для якої характерна зміна настрою за шкалою «веселий-сумний». У людей з цієї групи циклотимический тип темпераменту з ознаками поведінки хворих маніакально-депресивним синдромом: перепади настрою від радості до печалі, комунікабельність, реалістичний погляд на світ.
2. Псіхоестетіческая, для якої властиво зміна сприйнятливості за шкалою «чутливий-нечутливий». Для них характерний шизотимический (близький до шизофренії) тип темпераменту. Це замкнуті, схильні до емоційних коливань від роздратування до байдужості, до абстракції, вперті, погано адаптуються до нових умов і оточенню люди.

Темпераментний чоловік – хто він?

Розмірковуючи про темперамент, варто зачепити і поняття «темпераментний». Воно вживається часто, але зміст його дещо інший.

З точки зору української мови, темпераментний чоловік – це той, у кого є темперамент. Він є у кожного, значить, за логікою, темпераментними є всі люди. Але тут починаються розбіжності.

Темпераментний – це той, хто яскраво виражає емоції, рішучий і впевнений у собі. Це обивательська характеристика особистості, пов’язана з темпераментом в науковому розумінні.

Темпераментна людина емоційна та імпульсивна. Він відрізняється активністю, пристрасністю, схильний до ризику і азартний. Почувши характеристику «темпераментний чоловік», пані малюють в уяві образ мачо з трояндою в зубах.

Темпераментність приписується цілим народам (іспанцям, мексиканцям) – спрацьовує шаблонність мислення.

Навряд чи буде доречним вислів «закрився в кімнаті і темпераментно ридав в подушку». Складно уявити собі темпераментного шахіста, який протягом кількох годин обдумує варіанти розвитку партії.

Характеристики, властиві темпераментному людині, є тільки у сангвініків і холериків. Сумні «самокопатели» меланхоліки і інертні флегматики під це визначення не підпадають.

Характеристики і особливості основних психологічних типів

Розрізняють 4 види вищої нервової діяльності, на основі яких формується темперамент: слабкий (меланхолік), нестримний (холерик), живий (сангвінік) і спокійний (флегматик).

Сангвінік

Сангвініку властива екстраверсія, оптимальний темп реакції, знижена сензитивність (не проявляє чутливості до дрібниць, оптиміст), хороша пластичність, висока активність, врівноважена реактивністю. При високій працездатності у нього низька стомлюваність, жива, але не надмірна реакція на подразники, емоційна стабільність.

Холерик

Для цього типу темпераменту характерні екстраверсія, сильна емоційна збудливість, ригідність, високий темп реакцій, низька чутливість, виражені реактивність і активність. Причому реактивність переважає,. Тому йому властиві запальність, відсутність терпіння, неврівноваженість, емоційна нестабільність.

Ригідність переважає над пластичністю. Холерики швидко виснажуються.

Флегматик

Флегматикам властива інтроверсія, низька чутливість і емоційна збудливість. Вони спокійні, володіють обмеженою мімікою.

У них уповільнений темп реакцій, висока активність при низькій реактивності, що дозволяє їм чудово контролювати свої емоції, думки і дії. Для них характерне хороше самовладання, стриманість, терплячість, емоційна незворушність.

Меланхолік

Меланхолікам властиві інтроверсія, виражена чутливість, висока емоційна збудливість на тлі ригідності, інертності, пасивності і низькою реактивності, депресивності.

Темперамент з такими властивостями проявляється сльозливість, боязкістю, образливістю, ранимостью, нерішучістю, боягузтвом, замкнутістю, невпевненістю в собі, загальмованою реакцією на сильні подразники, низькою працездатністю і швидкою стомлюваністю, нестійким увагою.

Як визначити свій темперамент: тести

Припустити різновид темпераменту можна, орієнтуючись на спостереження і відчуття, але краще використовувати одну з перевірених діагностичних методик.

1. Тест Айзенка – 100 питань, над якими не доведеться довго роздумувати. Досить прочитати твердження і відповісти «так» або «ні».
2. Метод Бєлова. Випробуваному пропонуються 4 картки з 20-ю висловлюваннями. Кожна відповідає певному типу темпераменту. Та картка, де буде більше +, стане основною.
3. Опитувальник Стреляу. Більше підійде для людей зрілого віку, так як деякі питання можуть поставити дітей і підлітків в глухий кут.
4. Діагностика по Русалову. Пропонуються 105 тверджень, пов’язаних з поведінкою в повсякденних ситуаціях, з якими потрібно погоджуватися чи ні.

Крім традиційних методик визначення типів темпераменту є і інші, наприклад, дослідження шкірного малюнка людської кисті. Увага: хіромантія тут не при чому! Цим займається особлива наука – дерматогліфіка.

Якщо не лізти в наукові нетрі, суть в тому, що візерунок папілярних ліній на вказівному пальці відображає генетичний маркер, який є структурною одиницею темпераменту.

Наприклад, у яскраво вираженого сангвініка на вказівних пальцях є візерунки типу «петля-петля», у типового холерика читається «хвиля-хвиля», у флегматика – «завиток-завиток». А ось «чистого» меланхоліка, згідно пальцевої методикою, немає: це збірний образ, сформований варіантами сангвініка і флегматика.

Є думка (жартівливе, але з часткою правди), що самий об’єктивний тест на визначення темпераменту – це жовтий колір світлофора.

Світ був би нестерпно нудний, якби всі люди були однаково вибуховими або інертними. У кожного свій темперамент, робить особистість неповторною. І це прекрасно!
Удачі вам! До зустрічей на сторінках блогу KtoNaNovenkogo.ru

Визначення темпераменту і короткі інструкції по взаємодії

Найбільш ефективно працюють групи, до складу яких входять люди з різними типами темпераменту.

З холериком

Холерическому типу властиві імпульсивність, поривчастість і швидкість рухів, висока збудливість, різкість у спілкуванні, дратівливість, схильність до емоційних сплесків, перепадів настрою.

Можлива грубість, запальність, аффектация, невміння тримати себе в руках, образливість. Висока працездатність поєднується з швидкою втратою інтересу і невмінням доводити справу до кінця, якщо процес затягується. Холерик може бути агресивним і нерідко відчуває труднощі у спілкуванні. При цьому холерики — оптимісти, вони сповнені енергії, ініціативні, харизматичні, швидко прощають образи.

Колегам не варто реагувати на емоційні спалахи холерика, вступати з ним у суперечку. Доброзичливий впевнений тон, зацікавленість у розмові, легкий необидний гумор допоможуть йому заспокоїтись.

З сангвініком

Сангвініки — відкриті, живі, доброзичливі, жваві, допитливі, комунікабельні люди, які легко переживають невдачі. У них гнучкий розум. Вони спритні, при бажанні легко засвоюють інформацію, прагнуть до нових вражень і погано переносять монотонну роботу, легко справляються з організаційними завданнями.

Можливо легковажність в роботі та навчанні, небажання доводити справу до логічного завершення, переоцінка власних можливостей, поверховість суджень.

З сангвініків виходять хороші керівники будь-якого рівня, здатні надихнути і організувати співробітників. Для налагодження відносин досить важливого інтересу, похвали, визнання його заслуг.

З меланхоліком

Меланхоліки — м’які, тактовні, чутливі і чуйні, творчі люди, схильні до міркувань. У звичних умовах вони можуть бути товариськими, відмінно працювати, бути наполегливими та цілеспрямованими.

Це сумлінні і відповідальні працівники. Вони можуть бути пригніченими, тривожними, похмурими, скритними, песимістично налаштованими. Погано переносять стреси, не люблять приймати рішення.

Меланхоліки рідко цікавляться оточуючими. Вони легко підкоряються, не беруть участь у змаганнях, воліють залишатися осторонь. З меланхоліком потрібно розмовляти спокійно, без різких слів і інтонацій, часто хвалити.

Переважання реакцій і емоцій

У деяких людей збудження переважає. При цьому у людини може бути швидкий темп реакцій, але знижений рівень агресії. Тоді можна сказати простими словами – це темперамент сангвініка. Якщо ж людина легко збуджується і може виявляти певну частку активної або пасивної агресії, то його тип характеру можна віднести до холерическому. Такій людині властиві надмірна прямолінійність і нетерпимість до чужої думки (особливо якщо воно відрізняється від його власного).

А з меланхоліком?

При спілкуванні з меланхоліком головне – це атмосфера довіри, відсутність агресії і мінімум критики. Така людина може бути дуже вразливим, тому говорити йому про недоліки слід в м’якій формі, а при можливості свою думку з приводу зміни його самого, його зовнішності або того, що йому дорого, краще залишити при собі.

Поділ на типи темпераменту носить умовний характер. Нерідко в людини не один, а два переважаючих типу темпераменту.

Універсального рецепту успіху в спілкуванні з людьми не існує. Але якщо бути спостережливим і привітним, поважати чужу думку і намагатися акцентувати увагу на перевагах, ігноруючи недоліки, то ймовірність побудови гармонійних відносин стає набагато вищою.

Вчення Гіппократа про типи темпераменту

Гіппократ (давньогрецький лікар) під темпераментом розумів анатомо-фізіологічні та індивідуально-психологічні особливості індивіда. Гіппократ, а пізніше і Гален говорили про темперамент, як про особливості поведінки особистості, в організмі якої переважає одна з чотирьох рідин «життєвих соків».

• У холериків – переважає жовта жовч («жовч, отрута»), яка робить його імпульсивним і нестримним.
• У флегматиків – переважає лімфа («мокрота»), яка робить людину незворушним, спокійним, повільним.
• У сангвініків – переважає кров («кров»), яка робить його веселим і рухливим.
• У меланхоліків – переважає чорна жовч («чорна жовч»), яка робить його сором’язливим, боязким, сумним.

Related posts

Какие капли использовать от сухости глаз — лечение синдрома глазными каплями

Современный человек ежедневно подвергает свои глаза значительным нагрузкам. Из-за этого развивается дискомфорт, снижается зрение. Поэтому самым.

Совместимо ли употребление риса с наличием сахарного диабета 2 типа?

При разившемся сахарном диабете второго типа, основным методом лечения, на начальных стадиях, является диетотерапия. Именно на.

Новогодний праздничный чизкейк — в качестве десерта для диабетиков

Когда человек заболевает сахарным диабетом любого из типов (первый, второй и гестационный), то необходимо полностью изменить.