Що таке іменник, рід і відміни іменників

Британські вчені довели: щоби вивчити іменник, гумор украй необхідний. А ще необхідно знайти бодай одну статтю, де зібрали все-все про цю частину мови. Хороша новина: таку статтю ви знайшли! Тож звільніть трохи часу, прочитайте наш матеріал і намотайте інформацію на вуса (якщо вони у вас є!).

Що таке іменник

Що таке іменник? Іменник – це самостійна частина мови, яку використовують для позначення предметів, істот, речовин тощо. Тобто всього, що спадає на думку та відповідає на запитання: «хто? що?».

Для чого іменник? Для того, щоби позначити улюбленця всіх вчителів, двієчника за останньою партою та навіть сусідського песика. Іменник як частина мови однаково застосовується для позначення найприємніших та найсумніших речей у світі: дванадцятки та перескладання, мами та ЗНО.

Загальне граматичне значення

Що таке загальне граматичне значення? Це поняття, що вказує на граматичні ознаки частини мови. Іменник, наприклад, вказує на значення предмета. А з погляду граматики, предмет – усе, що відповідає на запитання «хто? що?».

Часто лексичне й граматичне значення іменника плутають. Втім, тут все просто: лексичне значення індивідуальне, притаманне лише іменнику, що розглядається. Натомість граматичне значення притаманне розділам і класам слів.

Наприклад, візьмемо слово «Школа»:

• За лексичним значенням, школа – місце, де діти сумують від двійок та радіють перерві у 20 хвилин.
• За граматичним, школа – це іменник жіночого роду в називному відмінку однини.

Морфологічні ознаки

Морфологія – наука про слово, його будову та форму.

Морфологічні ознаки іменника:

Морфологічний розбір іменника «Школа» у реченні: «Було б круто, якби ми вчилися у школі 2 дні на тиждень».

Це іменник жіночого роду, однини, Місцевого відмінка, першої відміни.

Рід іменника

Рід – граматична категорія, яка полягає у поділі слів за двома або трьома класами, що традиційно співвідносяться з ознакою чоловічої, жіночої статі або їхньою відсутністю. Відтак існує три роди іменників: чоловічий, жіночий та середній.

1. Якщо іменник можна співвіднести із займенником «він», то це слово чоловічого роду.
2. Якщо із займенником «вона», то іменник має жіночий рід.
3. Якщо із займенником «воно», то іменник середнього роду.

• рід можна визначити лише в іменниках однини;
• редакція 2019 р. Правопису рекомендує вживати фемінітиви: групу слів жіночого роду, альтернативу
• іменникам чоловічого роду, для позначення осіб жіночої статі (учениця, випускниця, психологиня);
• критерії розподілу іменників за родами вкрай розмиті;
• розмиті критерії поділу за родами призвели до виникнення спільного роду (ябеда, базікало);
• рід іменників, назв неістот, не ґрунтується на різниці за статтю (біль – ч.р., казка – ж.р., зло – с.р.);
• деякі іменники можуть вживатися як у чоловічому, так і в жіночому роді (зала – зал, жирафа – жираф).

Зверніть увагу! Існують тонкощі визначення роду в назвах істот і неістот.

Як визначити рід у назвах істот? Потрібно звернути увагу на:

• основу іменника (сестра – брат);
• закінчення (тренерка, плавець);
• зв’язок з іншими словами (майбутня контрольна, смішний жарт);
• суфікс (дослідниця, співак);
• морфологічну будову, якщо це назви птахів та тварин (ч.р. – хом’як, рись, лев, ж.р. – сова, ластівка).

Як визначити рід у назвах неістот? За їхнім закінченням.

1. Чоловічий рід: часто мають нульове закінчення (кіт, лід, стіл).
2. Жіночий: нульове закінчення або закінчення «а, я» (щастя, зима, дзиґа).
3. Середній: закінчення «о, е» або «я» (плем’я, сонце, озеро).

Число іменника

Число – це ознака, яка вказує на кількість. Вона виявляється у протиставленні однини і множини.

За цією ознакою іменники діляться на три види:

1. Ті, які можна вживати як в однині, так і в множині.
2. Ті, які вживаємо лише в однині.
3. Ті, які вживаємо лише в множині.

Зверніть увагу! Більшість іменників можна вживати в однині та множині. У множині іменники не мають роду (рослини, песики, козаки).

Лише в однині вживаються наступні іменники:

• Абстрактні (ненависть, відповідальність, дружба, магія).
• Власні назви (Харків, Дунай).
• Збірні (керівництво, сестринство, дрібнота).
• З речовинним значенням (золото, вапно, мука).

Лише в множині вживаються наступні іменники:

• Конкретні предмети із парною або симетричною будовою (ножиці, шкарпетки).
• Предмети, які сприймаються як сукупність та збірність (гроші, чари).
• Речовинні іменники або ті, що позначають масу та залишки чогось (вершки, ліки).
• Дії, процеси та стани (вибори, піжмурки).
• Часові поняття (сутінки, вихідні).
• Деякі географічні назви (Карпати, Черкаси).

Відмінки іменників

Відмінок – граматична категорія, що виражає синтаксичне відношення іменника до інших слів у реченні. Вона притаманна не лише іменнику, але й іншим частинам мови. Відмінювання іменників необхідне, щоби поєднувати їх з іншими словами у реченні.

Як визначити відмінки іменників?

1. Встановлюємо зв’язок слів у реченні: визначаємо головні члени речення.
2. Ставимо запитання від підмета чи присудка до іменника.
3. Відмінок визначається відповідно до того, яке запитання ми ставимо.

Розгляньмо кожен відмінок і те, що він позначає.

• суб’єкт (школяр втомився),
• властивість (наша школа – ліцей),
• предмет чи явище (Школа. Сум).

• приналежність об’єкта (дерево сусідки),
• носій певної ознаки (блискучість снігу),
• об’єкт, на який спрямовуємо певну дію (читання підручника),
• особа, яка діє (прихід учительки),
• частина цілого (стакан соку).

• об’єкт, на який спрямовуємо дію (читати підручник),
• міра часу, довжини або простору (пройти шість кілометрів),

• робота або певна зайнятість (працювати редактором),
• суб’єкт дії в пасивних конструкціях (задача розв’язана відмінниками),
• об’єкт дії (радіти успіху),
• інструмент або знаряддя дії (писати ручкою),
• місце дії (йти містом);
• спосіб дії (працювати командою);
• міра часу або кількість (товаришувати роками).

• об’єкт дії (говорити про переможця олімпіади);
• місце дії або стан (говорити на задній парті);
• час після завершення будь-які дії (після контрольної).

Які іменники не змінюються за відмінками?

• Іншомовні слова, що закінчуються голосною літерою: кава, меню (втім, пальто, пальта).
• Жіночі прізвища із закінченнями -о та приголосною буквою: Поліщук, Козленко.
• Російські прізвища, які закінчуються на -ово, -аго, -их: Терово, Черних.

Відміни іменників

Відміни іменників – це граматичні категорії, які ділять іменники на чотири групи за характером основ і відмінкових закінчень.

До жодної відміни не належать:

• незмінювані іменники: табу, кіно, таксі, кенгуру;
• іменники, що вживаються лише у множині: радощі, Карпати, сутінки;
• іменники, що мають прикметникове походження: минуле;
• жіночі прізвища із закінченням на приголосний та -о: Гірус, Любченко.

Лексичне значення іменника

Лексичне значення – це зміст слова, що закріплений у свідомості людей. Зв’язок певного звучання з певним явищем, поняттям, дією.

1. Загальні назви – Власні назви
2. Назви істот – Назви неістот
3. Конкретні – Абстрактні
4. Збірні – Речовинні

Загальні та власні іменники

Загальні – позначають предмети в цілому: мем, соцмережа, ціль, серіал.

Власні – позначають окремі предмети або окремих осіб індивідуально: ЗНО, На Урок, Марічка.

Зверніть увагу! Ми щодня вживаємо власні назви в розмові. А на письмі вони мають свої особливості! Тож, щоби не припуститися помилок, варто запам’ятати кілька простих правил.

Розгляньмо особливості власних назв:

• Пишемо з великої букви (Київ, Танчинець).
• можуть складатися з одного або кількох слів (Чернівці, Марія Іванівна, Східносибірське море).
• беремо у лапки назви книг, фільмів, кораблів, літаків тощо (літак «Мрія», книга «Кобзар»).
• іноді власні назви переходять у загальні, і навпаки (кобзар як український народний співак та «Кобзар» як назва твору Шевченка; вельвет як бавовняна тканина та Вельвет як ім’я сусідського котика).

Істоти та неістоти

Неістоти відповідають на запитання «Що?»: мем, соцмережа, ціль, серіал.

Істоти відповідають на запитання «Хто?»: королева, Марія Іванівна, Гаррі Поттер.

Конкретні й абстрактні іменники

Конкретні назви можна пізнати органами чуття: Марія Іванівна, мем, телефон.

Абстрактні назви не можна пізнати органами чуття: знання, справедливість, капіталізм.

Цікаво знати! Абстрактні іменники часто мають суфікси -ість, -ств(о), -зтв(о), -цтв(о), -анн(я), -изм, -ізм, -їзм.

Збірні та речовинні іменники

Збірні іменники позначають сукупність ідентичних або схожих предметів, які можуть сприйматися як одне ціле. Наприклад, учнівство, сестринство, зілля.

Речовинні назви позначають однорідну речовину та мають лише форму однини (золото, срібло), або лише множини (гроші, парфуми).

Keep calm, відвідуйте цікаві онлайн-курси з української мови та зберігайте статтю!

Що ви дізналися про відмінювання і род іменників

III. Повідомлення теми і завдань

На сьогоднішньому уроці ми пригадаємо, які відмінки є в українській мові та яка їх роль в українській мові.

IV. Сприймання і усвідомлення нового матеріалу.

1. Вибіркове списування

• Прочитайте приказки і прислів’я, з’ясуйте значення невідомих слів.
• Як ви розумієте ці приказки і прислів’я?
• Випишіть із речень усі форми іменника робота і позначте у них закінчення.
• Складіть і запишіть речення з двома формами цього іменника (на вибір).

3. Каліграфічна хвилинка.

Сьогодні повторимо, як пишуться великі літери.

4. Проблемна ситуація.

5. Робота в парах
а) Опрацювання додаткового теоретичного матеріалу підручника (індивідуально).
б) Гра «Ти — мені, я — тобі».

За змістом опрацьованих правил поставте один одному запитання і дайте на них відповіді.

6. Вправа «Пригадайте ще раз!».

Хвилинка-цікавинка (про відмінки і відмінювання іменників).

Ще грецькі вчені помітили, що іменники мають свою основну форму, пряму, а також непряму, відмінну від прямої. Ці «відмінні» від прямої форми й утворили категорію «відмінка». У сучасній українській мові категорія відмінка об’єднує сім повноправних відмінків, у тому числі й кличний, який чи не найбільше передає специфіку української мови, але довго вважався лише кличною формою.

Називний — називає предмети. Він є початковою формою кожного іменника, його «прямою формою» (тому його ще називають «прямим» відмінком, а всі інші відмінки — «непрямі»). Це «гордий» відмінок, який зі словом справляється сам і не погребує допомоги прийменників.

Родовий — означає «одержаний з народження». Таку назву цей відмінок одержав тому, що вжитий з іменником без прийменника він означає особу, яка є творцем, господарем, власником (син Івана, плаття сестри, дім батька). Родовий відмінок є чемпіоном за кількістю вживаних з ним прийменників.
Він може поєднуватись аж із 150 прийменниками (а в мові всього прийменників с близько двохсот).

Давальний — назва походить від слова «давати». Найтиповіше його значення — назва адресата, тобто особи, якій щось дають. Давальний відмінок довго утримувався без прийменників, а сьогодні вживається в поєднанні з 7 прийменниками.

Знахідний — від слова «знаходити» когось або щось. Із знахідним відмінком вживається 28 прийменників.

Орудний споріднений зі словом «орудувати», найчастіше називає знаряддя дії (малювати олівцем, різати ножем). Орудний відмінок поєднується з 23 прийменниками.

Місцевий — вказує на місце і вживається усього з п’ятьма прийменниками: в, на, о, по, при (колись місцевий відмінок вживався без прийменників).

Кличний — від слова «кликати», виражає звертання до когось і, як і називний, завжди вживається без прийменників.

Лише місцевий відмінок у сучасній українській мові не може вживатися без прийменників. Інші відмінки, крім називного і кличного, можуть поєднуватися з прийменниками, а можуть вживатися і самостійно.
За частотою вживання перше місце належить називному відмінкові, після нього йде родовий, а на третьому місці — знахідний.
Кількість відмінків у різних мовах неоднакова — від 2 (мова маратхі в Індії) до 48 (в табасаранській мові Дагестану). А болгари уже з давніх-давен не вживають відмінкових закінчень. У них один відмінок, а роль розрізнювачів відмінкових форм виконують прийменники. У німців і французів таку роль виконують артиклі. Отже, кожна мова використовує ті засоби, які наявні в її розпорядженні, але всі ці засоби придатні для висловлення думки (Одинцова Ганина, Кодлюк Ярослава. Цікавинки на уроках рідної мови: Посібник для вчителя початкових класів. — Тернопіль: Підручники і посібники, 2000. — 128 с ).

7. Колективне виконання вправи
а) Розгляд таблиці відмінювання іменників.
б) Колективне заучування назв відмінків по порядку і питань, на які вони відповідають.
в) Усне відмінювання іменника день в однині і множині (звернути увагу на питання знахідного відмінка).
г) Письмове завдання 4 (за варіантами).

• Складіть 7 речень з різними формами іменника день. Запишіть їх.
• Що таке початкова форма іменника?
• Одне з речень опрацюйте за алгоритмом (додаток 4).

8. Поетична хвилинка

а) Рубрика «Слово про слово».

б) «Побесідуємо удвох» (розповідь про відмінки іменників за змістом вірша).

в) Розгляд місцевого відмінка іменників у вірші і таблиці.

V. Осмислення, узагальнення і систематизація знань.

1. Вправа-заклик

а) Визначення теми і головної думки вірша.

б) Міні-конкурс (заголовок до вірша).
Уявіть себе поетами. Який заголовок найбільше підходить до цього вірша? Поміркуйте і доберіть заголовок.

в) Виконання граматичних завдань.

• Назвіть іменники з вірша, ужиті у початковій формі. (Називний відмінок однини.)
• Випишіть з тексту іменники у множині, вкажіть у дужках їхню початкову форму.
• Переконайтеся, що виділені іменники вживаються у кличному відмінку однини.

2. Письмо з пам’яті

• Прочитайте висловлювання про Україну.
• Які з них вам найбільше сподобались?
• Вивчіть їх напам’ять і запишіть.
• Який іменник повторюється у кожному реченні? Позначте у ньому закінчення і визначте відмінок.
• Доберіть синоніми до іменника Україна.

3. Вправи для самостійної роботи

VI. Підсумок

Вправа «Мікрофон».

• Як називається змінювання закінчень іменників за питаннями? Скільки всього є відмінків? (7.)
• Назвіть їх за порядком.
• Що означає вислів провідміняти слово?
• Провідміняйте слово країна.
• Що треба зробити, щоб визначити відмінок іменника? (Поставити запитання.)
• Яка форма іменників є початковою? (Форма називного відмінка однини.)

Відмінювання іменників. українська мова

Повернутись на сторінку Українська мова

Добавить комментарий

© zubrila.com, 2014–2023. При цитуванні матеріалів zubrila.com гіперпосилання на джерело обов’язкове.
З усіх питань звертайтеся на адресу admin%zubrila.com.