У телофазі відбувається формування дочірніх ядер біля полюсів материнської клітини. Хромосоми деспіралізуються, з'являються ядерця, навкруги груп дочірніх хромосом збираються ядерні оболонки з везикул. Біологічне значення М. полягає в точному розподілі спадкової інформації між двома дочірніми клітинами.

У телофазі відбувається де спіралізація ДНК, знову утворюється ядерна оболонка, зникають нитки веретена поділу, формується клітинна перегородка, що розділяє цитоплазму на дві дочірні клітини.

Метафаза (від давньогрец. μετά (поруч) та φάσις (стадія)) — одна зі стадій мітотичного поділу клітини. Протягом метафази ядерна мембрана руйнується і утворюється веретено поділу, а хромосоми прикріпляються до його центру.

Анафаза (від грецьк. ἀνά, «вверх» and φάσις, «стадія»), стадія мітозу під час якої подвоєні хромосоми у вигляді сестринських хроматид розділяються та рухаються до протилежних полюсів ділення.

Під час анафази хроматиди роз'єднуються й розходяться до протилежних полюсів клітини. Цей рух відбувається синхронно й забезпечується взаємодією двох процесів: скорочення ниток веретена поділу клітини, що зв'язують хромосоми з її полюсами, та подовження центральних ниток веретена, що зв'язують обидва полюси.

Упродовж мітозу відбувається один поділ клітини, який складається з чотирьох фаз: профази, метафази, анафази і телофази. Набір хромосом у клітинах перед поділом і після поділу диплоїдний. Стан спадкової інформації після поділу незмінний.

Починаючи зі стадії телофази відновлюється активність РНК-полімераз в клітині і починають експресуватися гени.