Українські солдати натрапили на концтабір у лісі
Солдати Першого Українського фронту під проводом командира 107-ї стрілецької дивізії 60-ї армії Василя Петренка 27 січня 1945 року зайшли у найбільший нацистський концтабір “Освенцім” на території окупованої Польщі. Вдалося звільнити 7,5 тис. в’язнів, яких не встигли вивезти нацисти.
За три дні до того армія почала наступ на окуповане місто Освенцим – важливий транспортний вузол. Майже половина: 42% вояків – українці. Про концтабір на території містечка військові командири не знали. Радянські військові просувалися за напрямком по карті – шукали промислові чи інші об’єкти. Замість лісу, як показано на карті, розвідники вийшли на мур із колючим дротом, а за ним – табір. Підступи до нього заміновані. Сапери усю ніч і половину наступного дня розміновували об’єкт.
Документи свідчать, що союзники знали про “остаточне вирішення єврейського питання” і про газові камери. Проте жодних дій не чинили, вважалося, що були “нагальніші питання”.
“Освенцім”, або “Аушвіц” – німецькою, був одним з 6 таборів смерті на території Польщі. Призначений для знищення євреїв з усієї Європи. З 1,3 млн закатованих в’язнів Освенціма діти склали близько 234 тис. “Фабрикою смерті” Аушвіц став не відразу. В перші два роки більшість ув’язнених були поляками – “політичними”. Слабких, літніх, жінок і дітей знищували одразу, сильніші працювали на фабриках. В той час почали працювати крематорії– для масового знищення. В’язнів винищували по 10-15 тисяч чоловік в тиждень, печі працювали безперервно.
Табір був для Третього рейху підприємством, яке приносить прибуток. Два бараки керівництво виділило для зберігання коштовностей. В’язні називали їх “Канадою”. Проте більшість людей помирали від голоду. Найбільше страждали діти.
Ще наприкінці 1944 року табірне начальство оголосило евакуацію ув’язнених на територію Німеччини – поразка Гітлера була неминучою. Тих, хто не міг йти, фашисти розстрілювали.
Вивезли 60 тис. ув’язнених. Щоб знищити докази – руйнували крематорії, підпалювали склади з відібраними у в’язнів речами, мінували підходи до Освенціму.
Після звільнення концтабору частину бараків і будівель стали використовувати як шпиталь для ув’язнених. Через два роки на території колишнього табору смерті організували меморіальний комплекс.
Війська Третьої армії США 11 квітня 1945 року звільнили в’язнів нацистського табору Бухенвальд біля Веймара. З тих пір відзначають Міжнародний день звільнення в’язнів фашистських концтаборів.
www.polscha.travel
Концтабори Освенціма – це місце мученицької смерті мільйонів людей у період Другої Світової війни. Найбільший гітлерівський концтабір на окупованій території Європи, в якому здійснювалися плани знищення інших націй, головним чином євреїв, яких звозили сюди з різних країн, і поляків.
Саме тут, у Освенцімі, проводилися найстрашніші експерименти над людьми. Число жертв складно визначити – мова йде про понад півтора мільйони жертв 28 національностей.
На території Третього рейху було понад 10 тис. концтаборів. Освенцім (нім. Auschwitz, пол. Oświęcim) — один із найбільших нацистських концтаборів існував з кінця травня 1940 до січня 1945 у польському місті Освенцімі. Це був цілий комплекс, який складали: Аушвіц І (нім. Auschwitz I), адміністративний центр; Аушвіц II (Біркенау) (нім. Auschwitz II (Birkenau)), “табір смерті”; Аушвіц III (нім. Auschwitz III (Monowitz)), табір праці.
Першим, 1940 року, був побудований концтабір Auschwitz I в межах міста Освенцім. Перші групи в’язнів привезли туди на початку червня 1940 року.
Від колишнього концтабору збереглися блокгаузи і ворота з написом «Arbeit macht frei” (Робота дає свободу). У частині блокгаузів розташувалася експозиція державного музею Auschwitz-Birkenau, де представлені приголомшливі, жахливі свідчення геноциду, фотографії та документи, а також предмети особистого користування, відібрані у жертв.
1942 року на околиці Освенціма з метою розвантаження перенасиченого основного табору був побудований другий концтабір – Auschwitz-II-Birkenau. Біркенау був набагато більшим за Аушвіц І, крізь його ворота пройшло набагато більше людей. Вмісткість газових камер Біркенау дозволяла спалювати понад 20 тисяч жертв кожного дня. До сьогодні збереглося лише декілька блокгаузів і руїни крематоріїв, де масового знищували людей у газових камерах. Заручниками концтабору стало і понад 14,5 тисяч вихідців із території України.
У 1947 році Польща в знак пам’яті жертв в Освенцімі створила музей. Території колишній концтаборів Auschwitz-Birkenau занесені до Списку світової спадщини ЮНЕСКО. На місці поспішно ліквідованих газових камер Біркенау споруджено меморіальний комплекс, який містить пам’ятні послання 20 мовами світу, включно з українською. Щороку табір приймає понад мільйон відвідувачів.
Концтабір Auschwitz-Birkenau відвідують люди з усіх країн світу, представники іноземних держав, які прибувають з офіційним візитом до Польщі, тут організовуються щорічні «походи живих», свідоцтво відновлення мирних відносин між народами.
Національний музей Auschwitz-Birkenau в Освенцімі (Państwowe Muzeum Auschwitz-Birkenau) відкритий для відвідувачів цілий рік.