Плямистий олень
Плямистий олень (Cervus nippon, японський олень) – парнокопитний ссавець, який відноситься до родини оленевих.
Вперше вид описав голландський зоолог К. Я. Темінк в 1838 р. Вид включає значну кількість підвидів, але оскільки у багатьох популяціях відбулося генетичне змішування, статус багатьох підвидів залишається невизначеним (особливо сумнівним є статус підвиду c. n. Hortulorum).
У 2006 р Гровс, який розглядав таксономію підвидів плямистого оленя, прийшов до висновку, що до виду C. Nippon відносять 4 різних види – південно-японського плямистого оленя (який мешкає у південній частині японського острова Хонсю, на о. Сікоку і Кюсю), вид C. Yesoensis, який поширений у центральній і північній Японії, вид C. Taiouanus, зустрічається на території Тайваню, і C. Hortulorum, поширений на континентальному хребті. В даний час всі ці види вважаються підвидами плямистого оленя.
Розміри і вага тварини залежать від її підвиду – довжина голови і тіла варіюється від 95 до 180 см, висота у холці – від 50 до 110 см, а довжина хвоста складає 7,5-13 см. Вага представників найбільшого підвиду (маньчжурський олень) коливається від 68 до 109 кг у самців і від 45 до 50 кг у самок, а вага самого дрібного підвиду (японський плямистий олень) – від 40 до 70 кг у самців і від 30 до 40 кг у самок.
Всі плямисті олені мають витончену компактну статуру. Короткі і клиновидні голови самців вінчають вертикальні роги із товстими стовбурами, котрі мають додаткову опору і з невеликим числом відростків у короні. Іноді відростки рогів плямистого оленя набувають плоску форму. У самок на лобі розташовані характерні чорні шишки. Розмір рогів залежить від підвиду (коливається від 28 до 80 см).
Плямистий олень не втрачає плям при досягненні зрілого віку. Вид плям залежить від регіону мешкання тварин – у материкового підвиду плями великі і яскраві, а у тайванського і японського практично неможливо розрізнити на тлі загального забарвлення.
Забарвлення варіюється від відтінків червоного дерева до чорного, зустрічаються також білі особини. Живіт і навколохвостова зона (“дзеркало”) відрізняються світлим, майже білим кольором, а від потилиці до основи хвоста тягнеться темна смуга. Шерсть навколо “дзеркала” темно-бура або майже чорна. У зимовий період шерсть набуває більш темний відтінок і стає шорсткою, плями бліднуть, а на задній частині шиї самців утворюється грива.
У раціон плямистого оленя входять трав’янисті рослини, опалі жолуді, листя та бруньки чагарників і дерев, тонкі гілки. У теплий період в приморському ареалі олені харчуються переважно заростями дубів, маньчжурської аралії і липою, зонтичними рослинами, маньчжурським горіхом, амурським виноградом, а взимку поїдають гілки вільхи, верби і черемхи, ялинову кору та ін. На узбережжі плямистий олень поїдає ламінарії і зостеру.
Спосіб життя варіюється – особини можуть вести одиночний спосіб життя або збиратися у одностатеві стада. У місцях присутності людей ведуть нічний спосіб життя.
Самці територіальні, територія сильних самців може займати до 2 га. У період гону (максимальна активність припадає на вересень-жовтень) самці збирають гарем і запекло б’ються один з одним (іноді до смерті суперника). В осінній і зимовий період тварини збираються у великі стада, в гірських районах спостерігається сезонна міграція.
Плямисті олені населяють помірні і субтропічні ліси Східної Азії, віддаючи перевагу місцевості із щільним підліском в тих районах, де снігопад не перевищує 10-20 см. Зустрічаються популяції плямистого оленя також і в Західній і Центральній Європі, Східній Америці і Новій Зеландії.
Шляхетний плямистий олень
Світ фауни Національного заповідника “Хортиця”” дуже різноманітний: на території заповідного острова мешкає більше 250 видів тварин, багато з яких – дуже рідкісні. Серед розмаїття видів одним з найбільш вражаючих є найбільший представник фауни Хортиці – плямистий олень. Пропонуємо вашій увазі добірку фотографій цих чудових тварин у природному середовищі існування на острові Хортиця.
Олені живуть в найбільш заповідній, частині острова Хортиця. Завдяки віддаленості від людей, автомобілів та інших негативних факторів цивілізації, ці тварини почуваються тут досить комфортно.
Завдяки природоохоронній діяльності заповідника популяція плямистих оленів на Хортиці росте з року в рік.
Незважаючи на значний розмір цих тварин і досить велику популяцію виду, зустріти оленя на Хортиці – дуже велика удача.
Тривожити тварин дуже небажано, і якщо ви коли-небудь зустрінете їх на своєму шляху, постарайтеся не злякати оленів – спостерігати за ними на відстані буває дуже цікаво.
Найяскравіше забарвлення у оленів влітку – тоді вони стають рудими, а по всьому тілу добре видно світлі плями. На зиму забарвлення стає більш тьмяним і темним, а плями стають майже непомітними.
Довжина тіла оленя становить 160-180 см, висота в холці 95-112 см, маса – від 75 до 130 кг.
Харчуються олені трав’янистими рослинами, опалими жолудями, горіхами і плодами, листям дерев і чагарників, грибами, ягодами, а взимку можуть харчуватися корою і гілками дерев.
Самки у віці 2-3 років і старше щорічно приносять потомство – один або два оленяти. Сезон розмноження оленів проходить восени.