Де народився ігор Корнелюк. Ігор Корнелюк: Після похорону біль став все глибшим і глибшим. Став композитором через кохання

Народився у Бресті. Після 8 класу, 1977 року, Ігор вступив до Брестського музичне училищена теоретико-композиторське відділення Щоправда, навчанням назвати це було важко, оскільки він паралельно грав у рок-ансамблях, «тусувався», приходив додому втомлений, так що було не до теорій. Але саме цього року викладачка сказала Ігорю, що йому треба їхати вчитися до Ленінграда, оскільки там найсильніша композиторська школа. Одного чудового червневого ранку 1978 року, повернувшись додому з чергового «сейшену», Ігор сказав мамі: «Мамо, я їду вчитися до Ленінграда!». Цього ж дня Ігор поїхав до Ленінграда.

Училище (ленінградсько-петербурзький період)

Оскільки рішення про від’їзд було спонтанним, а сам від’їзд був стрімким, прибув Ігор до Ленінграда без будь-яких документів для вступу до Музичного училища при Ленінградській. Державної консерваторіїімені М. А. Римського-Корсакова. Ні про який переведення з курсу на курс із Брестського музичного училища не йшлося. Ігореві треба було надходити заново на 1 курс.
До вступних іспитівзалишався один тиждень. За цей час Ігор написав цикл п’єс для фортепіано, які й приніс на іспит. Приймати іспит до училища було запрошено Владлена Павловича Чистякова, який викладає в Ленінградській Консерваторії інструментування та композицію. Склавши іспит, Ігор вийшов у коридор повністю впевнений у провалі. Але через якийсь час відчинилися двері, з’явився Владлен Павлович, підійшов до Ігоря і сказав: «Вітаю, юначе! Я матиму честь Вас навчати». Усі чотири роки вони пройшли разом і стосунки їх були дуже теплими, майже синівсько-батьківськими.
Загалом чотири роки навчання в училищі, за словами Ігоря, були для нього найпліднішими з погляду освіти. Доводилося важко, навантаження було колосальним. Саме в училищі Ігор впритул зайнявся композицією і вперше серйозно наблизився до вивчення оркестру.

Наступним щаблем в освіті мала стати консерваторія. За час навчання у консерваторії Ігор написав симфонію, чотири п’єси для фортепіано, кілька фортепіанних циклів, цикл романсів (8) на вірші Б.Пастернака, цикл романсів (4) на вірші А.Ахматової, цикл романсів (5) на вірші Муста Каріма, хоровий цикл на вірші А. С. Пушкіна, струнний квартет. Усі його твори виконували студенти консерваторії.

1985 року Ігор написав свої перші професійні пісні на вірші Регіни Лисиць. Це були «Мавпа», яку виконала Анна Веске, «Милий», виконана Оленою Спіридоновою та Євгеном Олександровим, та пісня на вірші С. В. Міхалкова «Хлопчик з дівчинкою дружив», яку незабутньо заспівав Альберт Ассадуллін. За опитуванням, проведеним у 1985 році газетою « Комсомольська правда», пісня «Хлопчик з дівчинкою дружив» увійшла до десятки найкращих пісень. У 1986 році Ігор Корнелюк був названий серед кращих естрадних авторів-виконавців, а також включений до десятки кращих мелодистів країни.

На початку 1988 року Ігор розпочинає свою сольну кар’єру. Його першим арт-директором став Сергій Данилов, на вірші якого Ігор згодом написав пісні. Едітою П’єхою, «Мама», виконану Ілоною Броневицькою.
У квітні 1988 року відбувся Музичний ринг»з Віктором Резніковим, на якому Ігор переміг. Цього ж року його Нова пісня”Квиток на балет” стає Лауреатом телевізійного фестивалю “Пісня року”. Так розпочалася плідна кар’єра естрадного композитора-виконавця Ігоря Корнелюка.
1997 року Ігорю виповнилося 35 років. Свій ювілей він зустрів у роботі над музикою до вистави «Пристрасті за Мольєром», поставленої молодим талановитим режисером Віктором Крамером у Театрі Комедії імені М. П. Акімова. Прем’єра пройшла успішно у грудні 1997 року.

За роки творчої роботиІгор Корнелюк написав понад 100 пісень, музику до вистави «Хрестики-нуліки» (Театр Комедії імені М. П. Акімова, 1985 р.), дитячу оперу «Тянитолкай, або Айболіт зі Звіринської вулиці», що йде в Мюзік8-9 року досі.

Ігор, окрім своїх сольних та збірних концертів, дуже багато виступає з концертами благодійними, а також є засновником Санкт-Петербурзького громадського благодійного фондупідтримки освіти та творчості — ФОНДУ ПРОДОВЖЕННЯ ЖIЗНI, беручи активну участь у виконанні його статутних завдань.

Ігор Євгенович Корнелюк(білор. Ігар Явгенавіч Карнялюк; 16 листопада 1962, Брест, БРСР) – радянський та російський музикантта композитор, співак, Заслужений діяч мистецтв Російської Федерації (2007).

Його дід, Касьян Григорович, володів у Брестській областіземлею. 1939 року, коли прийшла Радянська влада, віддав свої землі і пішов працювати в депо, тим самим уникнувши розкулачування. Батько Євген Касьянович Корнелюк працював на залізниціз 1959 по 1988 рік маневровим диспетчером у західному парку центрального районустанції Брест-Східний. Добре співав.

У шість років Ігор Корнелюк почав навчатися у музичній школі. Він навчався у Бресті у Середній школі №4, а у вихідні з 12 років грав в ансамблі на іоніці у Брестському Палаці культури на танцях. Після восьми класів у вересні 1977 року вступив до Брестського музичного училища до класу композитора та музиканта Марка Русіна, який писав музику для Брестського. драматичного театру. 1978 року переїхав із Бресту до Ленінграда до родичів.

1978-1982 – музичне училище при Ленінградській консерваторії імені Н.А. Римського-Корсакова закінчив з відзнакою і без зусиль вступив до консерваторії.

1982-1987 – Ленінградська консерваторія за класом композиції.

Одружився, коли був студентом. Під час навчання першому курсі народився син Антон; після народження сина І.Корнелюк заробляв, виконуючи пісні на весіллях.

На нього як на композитора вплинула творчість Queen, джаз, «Могутня купка».

З 1985 по 1988 рік Ігор Корнелюк працював музичним керівникомЛенінградського театру «Буфф» і складав йому музику.

У 1985 році записав першу платівку: фірма “Мелодія” випустила міньйон “Хлопчик з дівчинкою дружив” у виконанні Альберта Асадулліна.

1988 року Корнелюк розпочав сольну кар’єру в телепрограмі «Музичний ринг», вперше виходить у фінал фестивалю «Пісня року-1988».

Написав музику до вистав: «Трубач на майдані» (Ленінградський Пушкінський театр 1982), «Хрестики-нуліки» (Театр комедії 1985), оперу для дітей «Тягни-Товкай, або Айболіт зі Звіринської вулиці» (Мюзік-Холл 1988), музику до фільму « Музичні ігри»(Ленфільм 1988).

Його пісні виконували Михайло Боярський – «Ходимо по Парижу», Ганні Вески – «Гороскоп», «Дізнайся», «Я не розумію, що зі мною», «Мавпа», Є.Олександров та Є.Спірідонова – «Милий», Едіта. П’єха – «Білий вечір», кабаре-дует «Академія» – «Я образилася», Філіп Кіркоров – «Прикмета», «Давай помиримося».

1990 року знявся у фільмі «Куд-куд-куди, або Провінційні історії з інтермедіями та дивертисментом у фіналі», а 1992 року було знято фільм «Нехай говорять» про його творчість.

Телебачення

У 1999-2001 роках вів програму «Тато, мамо, я – спортивна сім’я» на телеканалі РТР, також виконував пісню із цієї програми. У 2013 році пісня стала виконуватись у програмі «Наш вихід».

• Касьян Григорович Корнелюк – дід
  • Євген Касьянович Корнелюк – батько, у минулому маневровий диспетчер на залізничному вокзалі (помер у 2012 році)
  • Ніна Опанасівна Корнелюк – мати
    • Наталія Євгенівна – сестра
    • Марина Корнелюк – дружина, музикант, директор Ігоря Корнелюка
      • Антон Корнелюк – (нар. 1983) – син
      • «Квиток на балет»
      • “Будемо танцювати”
      • «Повертайся»
      • “Місто, якого немає”
      • «Місто за вікном»
      • «Дощі»
      • «Дим»
      • «Кльово»
      • «Місячна дорога»
      • “Мало чи…”
      • “Місяць травень”
      • «Милий»
      • “Пора додому”
      • «Ходимо Парижем»
      • “Я вірю”

      Дискографія

      Диски з піснями Ігоря Корнелюка:

      • 1988 – «Квиток на балет»
      • 1990 – «Почекай»
      • 1994 – «Я не можу так жити»
      • 1994 – «Мої улюблені пісні» (Збірка)
      • 1998 – “Привіт, а це Корнелюк!”
      • 2003 – «Саундтрек до серіалу «Бандитський Петербург»»
      • 2010 – «Пісні з кіно»
      • 2010 – “Тарас Бульба”
      • 2010 – «Майстер та Маргарита»

      Композиторська фільмографія

      1. 1988 – «Музичні ігри»
      2. 1990 – «Куд-куд-куди, або провінційні історії з інтермедіями та дивертисментом у фіналі»
      3. 1992 – «Нехай кажуть»
      4. 2000 – «Бандитський Петербург»
      5. 2003 – «Небо та земля»
      6. 2003 – «Ідіот»
      7. 2003 – «Повторення пройденого»
      8. 2004 – «Легенда про Тампук»
      9. 2005 – «Честь маю»
      10. 2005 – «Майстер та Маргарита»
      11. 2006 – «Російський переклад»
      12. 2007 – «Міка та Альфред»
      13. 2009 – “Тарас Бульба”
      14. 2009 – «Правосуддя вовків»
      15. 2010 – «43-й номер»

      Фільмографія

      1. 1998 – Вулиці розбитих ліхтарів – камео
      2. 2001 – Таємниці слідства 1 – камео

      Музика для театру

      Ігор Корнелюк– російський композитор, музикант, співак, Заслужений діяч мистецтв РФ. Найбільш відомий як автор композиції «Місто, якого немає», що звучить у серіалі «Бандитський Петербург», та інших кіношлягерів.

      Біографія Ігоря Корнелюка

      Ігор Корнелюкнародився у сім’ї, яка ніяк не була пов’язана з музикою. Тільки його бабуся, Марія Дем’янівнаСпівала романси, акомпануючи собі на гітарі, а також вся рідня, збираючись за столом, співала на святах. Як розповідає Корнелюк, це сімейний спів і став для нього початковою школоювокалу: оскільки хлопчик мав дзвінкий голос, його весь час просили заспівати, і маленький Ігор весь вечір під баян виконував усе, що знав.

      «Я пам’ятаю, як одного разу відкрив для себе, що якщо «до», «мі» та «сіль» натиснути одночасно, то звучить напрочуд гармонійний акорд. Це для мене було не меншим відкриттям, ніж теорія відносності».

      Батьки Ігоря Корнелюка – Ніна Опанасівна та Євген Касьянович– були інженерами, і спочатку не вітали бажання сина займатися музикою професійно. Однак професор Білоруської державної консерваторії зміг їх переконати, що хлопчику обов’язково треба вчитися музиці, і за шість років Ігоря віддали до музичної школи за класом фортепіано. Втім, у музичній школі Ігор навчався, за його ж словами, огидно, за сольфеджіо у нього стояв «кіл». Що, однак, не заважало грати Ігореві в ансамблі на танцях. Він приходив зі школи, знімав піонерську краватку і йшов виступати.

      У 9 років Ігор вже написав першу пісню «Росія, мила Росія, берізок стрункі стволи . ».

      У 5-му класі Ігорпочав працювати: у вихідні він грав на іоніці в ансамблі на танцях у міському Палаці культури, отримуючи за це трохи більше 29 рублів на місяць. А потім прийшло перше кохання, але дівчинка покинула Ігоря. Для нього це стало великою трагедієюі необхідністю вилити у звуках те, що його переповнювало.

      «Любі я вдячний за труну життя, вона зробила мене композитором! З’явилися наївні пісеньки про кохання. Слова у кого тільки не брав – у Єсеніна, Цвєтаєвої, Ахматової, навіть дістався Пастернака, навряд чи розуміючи тоді, про що він пише».

      Ігор грав у музичній школі у ВІА «Посмішка», а також виконував прохання записати ноти мелодії та елементарний акомпанемент пісні, що полюбилася.

      У 1977 році, після 8-го класу, він вступив до Брестського музичного училища на теоретико-композиторське відділення. Паралельно грав у рок-ансамблях. Саме цього року викладач сказала Ігорю, що йому треба їхати вчитися до Ленінграда, оскільки там найсильніша композиторська школа.

      Оскільки поїздка до Пітера була спонтанною, Корнелюк прибув без документів для вступу до музичного училища. Про переведення з Брестського музичного училища не йшлося – Ігореві треба було надходити заново на перший курс. До вступних іспитів був лише тиждень – за цей час Ігор склав цикл п’єс для фортепіано, які й приніс на іспит. Приймати іспит до училища було запрошено Владлен Павлович Чистяков, що викладає в Ленінградській консерваторії інструментування та композицію. Склавши іспит, Ігор вийшов у коридор, повністю впевнений у провалі. Але через якийсь час відчинилися двері, з’явився Владлен Павлович, підійшов до Ігоря і сказав: «Вітаю, юначе! Я матиму честь Вас навчати». Усі чотири роки вони пройшли разом і стосунки їх були дуже теплими.

      За словами Ігоря, роки навчання у Музичному училищі при Ленінградській Державній Консерваторії імені М.О. Римського-Корсакова були йому найпліднішими з погляду освіти. Саме в училищі Ігор впритул зайнявся композицією і вперше серйозно наблизився до вивчення оркестру.

      Там же, у музичному училищі, 1979 року Ігор познайомився з Регін Лисиць, у майбутньому – його постійним співавтором. Свою першу спільну пісню “Хто сказав: пройде?” вони написали до студентського капусника.

      Наприкінці 4-го курсу музичного училища Ігор отримав своє перше у житті замовлення на написання музики. У той час у Академічний театрдрами імені Пушкіна готувався прем’єрна вистава « Трубач на площі“, в котрому головну рольграв молодий тоді актор-дебютант Микола Фоменко. Ігореві доручили написати музику до цієї вистави. Він сприйняв замовлення дуже серйозно. Написавши партитуру, запросив для запису фонограми музикантів з оркестру імені В.П. Соловйова-Сєдова Ленінградського радіо та телебачення.

      Наступним щаблем в освіті для Ігоря Корнелюкастала консерваторія. За час навчання у консерваторії (за класом композиції) Ігор написав музику до науково-популярного фільму про потреби колгоспів, музику до вистави « Хрестики нулики»(Театр Комедії імені Н.П. Акімова, 1985 р.), симфонію, чотири п’єси для фортепіано, кілька фортепіанних циклів, цикл романсів (8) на вірші Пастернака, цикл романсів на вірші Ахматової, цикл романсів на вірші Муста Каріма, хоровий цикл на вірші Пушкіна, струнний квартет. Усі його твори виконували студенти консерваторії.

      На становлення Ігоря Корнелюка як композитора, за його словами, вплинула сама різна музика: у юності – QUEEN, у музичному училищі – джаз, у консерваторії – творчість музикантів « Могутньої купки»(Н.А. Римський-Корсаков, М.П. Мусоргський, А.П. Бородін). Ігор навіть написав рок-сюїту з використанням інтонацій та музичного устрою великих композиторів.

      Хітмейкер Ігор Корнелюкстав на суперечку. За словами Ігоря, Олександр Морозов, однокурсник і на той час уже маститий композитор, сказав якось йому в довірчій бесіді: «Старий, знаєш, у чому різниця між мною та тобою? Ти людина добре навчена, а я талант. Ось ти пишеш складну музикудля підготовленого слухача, а я – прості пісні, і їх співає радянський народ. Ти так не зможеш». Ігоря зачепило за живе, і вони посперечалися на дві пляшки коньяку, що Ігор напише пісню, яку співатиме весь радянський народ.

      Корнелюк написав тоді одразу кілька пісень. Пісня « Милий» прийшла чи не в кожен будинок нашої країни . Першими виконали цю пісню артисти ленінградського театру « Буфф» Олена Спірідонова та Женя Олександров(пізніше Ігор виконав цю пісню з Оленою Спіридоновоюдля альбому « Квиток на балет»(1989), а згодом – записав також у дуеті з Оленою Іванцовою. Іншу пісню – перший фонографічний дебют композитора – випустила фірма «Мелодія»: міньйон « Хлопчик із дівчинкою дружив” в виконанні Альберта Асадулліна. Хвиля успіху прокотилася по всій країні.

      За опитуванням, проведеним у 1985 році газетою «Комсомольська правда», «Хлопчик з дівчинкою дружив» увійшла до десятки найкращих пісень.

      1985 року Ігор написав свої перші професійні пісні на вірші Регіни Лисиц – своїм основним поетом – співавтором, які виконуються відомими радянськими естрадними «зірками». З піснею « Дізнайсявиступає в Сопоті Ганні Вески і стає лауреатом фестивалю. Світлана Медяник, виконуючи пісню « Не зі мною», займає друге місце на телевізійному конкурсі « Юрмала-86».

      Згодом у Ганні Вескиз’явилася ціла програма, складена з пісень Ігоря Корнелюка, серед яких: “Мавпа”, “Я не розумію, що зі мною”, “Гороскоп”, “Не зі мною”та інші.

      Коли у 1987 році Ігор захищає диплом, він представив першу в історії консерваторії комп’ютерну симфонію. Симфонічна фантазіядля комп’ютера». Після закінчення консерваторії Ігор більше не працював над симфоніями, хоча мрія створити твір, серйозний за формою та академічний за змістом, залишається.

      Професійна кар’єра Ігоря Корнелюка

      З 1985 по 1988 рік Ігор Корнелюк працював музичним керівником Ленінградського театру. Буфф», писав музику для його постановок, акомпанував та співав.

      Паралельно писав пісні, пропонуючи їх виконавцям. Серед них виявилася Едіта П’єха. Для неї Ігор написав дві пісні – « Білий вечір» та « Послухай». Популярність прийшла несподівано: після виходу з театру 1988 року композитор Віктор Резніковзапрошує Ігоря взяти участь із ним у передачі Ленінградського телебачення « Музичний ринг».

      1 серпня 1988 року. На «Рінгу» у Резнікова величезна команда шанувальників, що скандують, і відомих виконавців, у Ігоря ж – тільки Старий друг, що приїхав з Бреста. Несподівано для себе Ігор виграє “Рінг” і наступного дня прокидається знаменитим.

      1988 року пісня Корнелюка «Квиток на балет» стає лауреатом телевізійного фестивалю «Пісня року».

      Так розпочалася плідна сольна кар’єра естрадного композитора-виконавця Ігоря Корнелюка.

      Його першим арт-директором став Сергій Данилов, на вірші якого Ігор згодом написав пісні « Знав би прикуп – жив би в Сочі», «Ходимо Парижем», «Лунатики», «Ну й нехай», «Послухай», заспіваю разом з Едітою П’єхою, « Мати», виконану Ілоною Броневицькою.

      У 1988 році Ігор Корнелюк представляє свою першу сольну програму в залі «Дружба» у Лужниках у Москві та у КЗ «Жовтневий» у Пітері. В тому ж році – сольний концертна стадіоні “Динамо”.

      1989-й – концерт в «Олімпійському». 1991 – знову Москва, ДС «Лужники». Через рік – нова сольна програма « Нехай говорять», прем’єра якої проходить у пітерському КЗ «Жовтневий».

      1995 року Ігор Корнелюк відкрив власну студію.

      1996 року виступив у Москві в ДЦКЗ «Росія» зі своїми старими та новими шлягерами.

      1997 року Ігорю виповнилося 35 років. Свій ювілей він зустрів у роботі над музикою до вистави. Пристрасті за Мольєром», поставленому молодим талановитим режисером Віктором Крамерому Театрі Комедії імені Акімова. Прем’єра пройшла успішно 12 грудня 1997 року.

      4 березня 1998 року відбувся другий у житті Корнелюка « Музичний ринг». Між рингами минуло 10 років. На цей раз Ігор змагався з композитором-виконавцем Віктором Чайкою. І знову перемогу здобув Ігор Корнелюк.

      За роки творчої роботи Ігор Корнелюк написав понад 100 пісень, є автором кількох музичних вистав, дитячу оперу « Тягни-штовхай, або Айболіт зі Звіринської вулиці», яка йде у Мюзік-холі з 1989 року і досі.

      Робота Ігоря Корнелюка в кіно та на ТБ

      Свою першу роботу в кіно Ігор зробив ще 1990 року, написавши чудову музику до телевізійного фільму Акіма Салбієва « Коротка гра », проте повертається до кінематографу лише через 10 років, у 2000 році, для того, щоб створити свій геніальний « Місто, якого немаєдо серіалу бандитський Петербург» Володимира Бортка . Після такого успіху Ігор стає одним із найбільш затребуваних кінокомпозиторів вітчизняного кінематографу.

      «Ідіот», « Маю честь», « Російський переклад», «Майстер і Маргарита», «Правосуддя вовків» та «Тарас Бульба» – далеко не весь перелік створених Ігорем Корнелюком музичних кінороманів.

      Ігор був ведучим телепередачі Мама, тато і я – спортивна сім’я» (РТР), написав для програми пісню-девіз « Про сім’ю», знявся в епізодах, зігравши самого себе в серіалах «Менти» та «Таємниці слідства», брав участь у різних шоу-програмах (« Блеф-клуб», « Білий папуга», « СВ-Шоу»), був членом журі музичних конкурсів(молодих виконавців « Юрмала», « Ялта», « Слов’янський базар») та провідним конкурсів краси (« Міс Єкатеринбург», «Місіс Лісничанка»).

      Указом президента N 648 від 21 травня 2007 року Корнелюку Ігорю Євгеновичу присуджено звання “Заслужений діяч мистецтв Російської Федерації”. 30 березня 2007 року у гранд-готелі «Європа» у Санкт-Петербурзі пройшла Урочиста церемонія«Пара міста» за підтримки Комітету з культури Уряду Санкт-Петербурга, серед номінантів якої були Ігор та Марина Корнелюк.

      Ігор Корнелюк, окрім своїх сольних та збірних концертів, дуже багато виступає у благодійних акціях та концертах, і ще з 90-х років ХХ століття є засновником Санкт-Петербурзького громадського благодійного фонду підтримки освіти та творчості.

      Ігор неодноразово брав участь у програмах ОБД «Золотий Пелікан» та ЦТР «Душа дитини», передав у дар студії звукозапису для сліпих і людей з вадами зору частину апаратури зі своєї студії. І ось уже кілька років шефствує у соціальному готелі «Мрія», надаючи дітям матеріальну та гуманітарну допомогу.

      22 жовтня 2010 року у концертному залі«Гігант-хол» у Санкт-Петербурзі відбувся великий концерт-презентація, присвячений відкриттю нового офіційного сайту Ігоря, а також випуску одразу трьох компакт-дисків з музикою: “Пісні з кіно”, “Музика до фільму “Майстер і Маргарита”, “Музика до фільму “Тарас Бульба”.

      У 2012 році Ігор відзначив одразу три ювілеї: 25-річчя сценічної діяльності, 30-річчя весілля та своє 50-річчя.

      «А щодо естради можу сказати таке: зараз, коли пісні пишуть усі – хто може і хто не може – мені стає нецікаво. Тому я й займаюся симфонічною музикою».

      Особисте життя Ігоря Корнелюка

      Ігор Корнелюкта його обраниця Маринарозписалися, коли молодий композитор здавав випускні екзаменив училище та вступні – до консерваторії. Весілля молоді зіграли на виручені 600 рублів за написання до вистави «Трубач на площі», хоча нареченому зовсім не потрібна була торжества, але він знав, що його кохана цього хотіла.

      Перші роки спільного життябули найскладнішими – Ігорю, його дружині та маленькому синовідоводилося жити в однокімнатній квартирі разом із дружиною мамою. І теща, згідно з традицією, далеко не одразу прийняла зятя.

      Ігор та Марина у шлюбі вже понад 30 років.

      На питання, як вдалося зберегти сім’ю, адже всім відома непостійність творчих людей, Ігор Корнелюквідповідає, що тільки завдяки мудрості та розумінню його дружини Марини, у якої вистачило розуму та такту «у певні моменти поводитися правильно».

      Ігор Корнелюк – співак та композитор. Народився він у білоруському Бресті. Нині Ігор Євгенович живе у Санкт-Петербурзі. Артист був дуже популярним у 80-90 роки 20 століття. Зараз більшу частинуйого творчості займає написання музики до фільмів та серіалів.

      сім’я

      1962 року, 16 листопада, з’явився на світ Ігор Корнелюк. Сім’я, в якій народився майбутній композитор, до музичному мистецтвуне мала жодного стосунку. Батьки – Євген Касьянович та Ніна Опанасівна – були інженерами. Проте бабуся артиста – Марія Дем’янівна – грала на та співала романси. А коли в хаті збиралися гості, то за столом хором виповнювалися застільні пісні. Часто просили заспівати та Ігоря. Професор Білоруської консерваторії порекомендував батькам віддати сина вчитися до музичної школи. У 6 років Ігор став вчитися грати на фортепіано. При цьому батьки вважали, що музикант – це не професія, і були проти того, щоби хлопчик обрав собі таку справу життя. Мати і батько змінили свою думку лише через роки.

      Дитинство

      Свій перший твір Ігор Корнелюк написав у віці 9 років. То була пісенька «Росія, мила Росія…» У музичній школі він вчився погано. При цьому з 5-го класу він підробляв, граючи на танцях у складі ансамблю на іоніці. За це юний музикантотримував близько 30 рублів на місяць. У підлітковому віці прийшло до Ігоря перше кохання. Але дівчинка не відповіла взаємністю на його почуття, і цей факт був настільки трагічний для нього, що він захворів. А після одужання у нього виникла потреба писати музику, щоб вилити почуття. Ігор Євгенович каже, що дуже вдячний Любі, яка відкинула його почуття і цим допомогла йому стати композитором. Почалося все з написання наївних пісеньок про нещасливе кохання на вірші великих поетів. Після закінчення 8 класу Ігор вступив до музичного училища міста Бреста на відділення теорії та композиції. Але навчанню він приділяв мало уваги, оскільки поєднував її з роботою у рок-ансамблях. Його педагог бачив у ньому талант і порадив юнакові поїхати вчитися до Санкт-Петербурга, оскільки саме там найкраща в країні школа для композиторів. Ігор прислухався до слів вчителя та поїхав.

      Студентські роки

      Приїхавши до Ленінграда, Ігор Корнелюк став готуватися до вступу до училища імені М.А.Римського-Корсакова. Програми навчання в Бресті та Санкт-Петербурзі були різні, тому переклад з одного навчального закладув іншій був неможливий. У Ленінграді Ігорю довелося вступати до музичного училища заново перший курс. Для вступних іспитів він написав кілька фортепіанних п’єс. Його прийняли, і тут він узявся за навчання всерйоз. В училищі І.Корнелюк познайомився з Регіною Лисиць, яка стала постійним співавтором композитора.

      Після закінчення училища Ігор Корнелюк одружився з дівчиною на ім’я Марина. У 2012 році пара відзначила тридцятиліття спільного життя.

      1982 року Ігор продовжив своє навчання вже в консерваторії за класом композиції. За роки навчання він написав чимало творів, які виконували студенти. І.Корнелюк писав складну музику, близьку до класики. А писати хітові естрадні пісні почав на суперечку. На одному курсі з ним навчався Олександр Морозов – композитор-пісняр. І він і сказав І.Корнелюку, що той не зможе так, як він – писати прості пісні, які співатиме весь народ. Два композитори посперечалися на коньяк. Незабаром Ігор Євгенович написав кілька пісень. Вони відразу ж стали популярними – це «Милий» та «Квиток на балет».

      Закінчив консерваторію композитор на відмінно.

      Професійна діяльність

      Ігор Корнелюк, фото якого представлено у цій статті, три роки після закінчення консерваторії був музичним керівником театру «Буфф» у Санкт-Пебертурзі. Водночас він писав пісні для таких виконавців, як Анна Веска, Едіта П’єха. Після участі в телепрограмі «Музичний ринг» Ігор Євгенович прокинувся знаменитим, і це стало початком його блискучої сольної кар’єри. Аранжування до своїх пісень композитор завжди робив і робить лише сам.

      За роки своєї роботи Ігор Корнелюк написав понад сотню пісень, кілька музичних спектаклів та оперу для дітей «Тягни-штовхай», яка з 1989 року й досі з успіхом йде на сцені Пітерського Мюзик-холу.

      Ігор і сьогодні продовжує писати музику. Крім цього він гастролює по всьому світу та бере участь у благодійних концертах. Композитор спробував себе як ведучий телепередачі, знявся в епізодах кількох серіалів, виступав як член журі на музичних фестивалях. Був провідним конкурсом краси. Композитор мріє написати оперу. У 2007 році йому було надано звання Заслуженого діяча мистецтв Росії.

      Кінофільми

      • “Коротка гра”.
      • “Бандитський Петербург”.
      • “Ідіот”.
      • “Правосуддя вовків”.
      • “Російський переклад”.
      • “Тарас Бульба”.
      • “Майстер і Маргарита”.
      • “Маю честь”.

      Дещиця висловив співчуття рідним загиблого журналіста з Росії

      В. о. міністра закордонних справ Андрій Дещиця висловив співчуття рідним загиблого журналіста Ігоря Корнелюка.

      Про це він написав у своєму Twitter’i.

      “Висловлюю співчуття рідним і близьким російського корреспондента ВДТРК Ігоря Корнелюка, який загинув під Луганськом”, – написав очільник МЗС.

      Як відомо, Корнелюк загинув у вівторок на блок-посту терористів під Луганськом.

      Кирило Тимошенко став радником міністра оборони

      В ОСУВ “Таврія” розповіли, які населені пункти РФ хоче захопити після Авдіївки

      Голова МЗС Польщі: Західні війська в Україні – це “не щось немислиме”

      Віцеспікер парламенту Словаччини заявив, що Росія “не агресор” і “захищає свої інтереси”

      У Сумах чутно вибухи: росіяни атакували область авіабомбами

      фото Чоловічий рейс у Румунію вартістю €340 000: прикордонники зупинили бус із 34 ухилянтами

      ©2000-2023, Українська правда. Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на “Українську правду” не нижче третього абзацу.

      Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на “Iнтерфакс-Україна”, суворо забороняється.

      Матеріали сайту підготовлено за участю Європейської комісії у рамках проєкту “Підтримка об’єктивного та важливого поширення інформації в період російської агресії”

      Матеріали з позначкою PROMOTED, Імідж-інформація, ЗА ПІДТРИМКИ публікуються на правах реклами.

      ТОВ “УП Медіа Плюс”. Усі права захищені.

      Засновник проекту: Георгій Гонгадзе