Скільки днів треба пити анаприлін

для медичного застосування препарату

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: propranolol;(RS)-1-ізопропіл аміно-3-нафт-1-ілоксипропан-2-олу гідро хлорид;

основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого або майже білого кольору, плоско циліндричної форми, з фаскою;

склад: 1 таблетка містить пропранололугідро хлориду 10 мг або 40 мг;

допоміжні речовини: цукор-рафінад, крохмаль картопляний, тальк, кальцію стеарат.

Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Неселективні блокатори b-адренорецепторів. Пропранолол. Код АТС C07A A05.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Блокує b₁– і b₂-адренорецептори, виявляє мембраностабілізуючу дію. Пригнічує автоматизм синоатріального вузла, виникнення ектопічних ділянок у передсердях, атріовентрикулярному вузлі і, меншою мірою, в шлуночках. Знижує швидкість проведення збудження ватріовентрикулярному з’єднанні по пучку Кента переважно у антероградномунапрямку. Сповільнює частоту та зменшує силу серцевих скорочень, потребу міокарда в кисні. Знижує серцевий викид, артеріальний тиск, секрецію реніну, нирковий кліренс і швидкість клуб очкової фільтрації. Пригнічує реакцію барорецепторів дуги аорти на зниження артеріального тиску.

Пригнічує ліполіз у жировій тканині, перешкоджаючи підвищенню рівня вільних жирних кислот (коефіцієнт атерогенності може збільшуватися). Пригнічуєглікогеноліз, секрецію глюкагону та інсуліну, перетворення тироксину втрийодтиронін. Підвищує тонус мускулатури бронхів і скоротливість матки. Підсилює секреторну та моторну активність шлунково-кишкового тракту.

У хворих на ішемічну хворобу серця зменшує частоту нападів стенокардії, підвищує переносимість фізичних навантажень, знижує потребу у нітрогліцерині. Виявляє кардіопротективну дію, ймовірно знижуючи ризик повторного інфаркту міокарда та раптової смерті на 20–50%.

Після прийому одноразової дози пропранололу спостерігається зниження систолічного та діастолічного артеріального тиску у положенні як лежачи, так істоячи; стійкий гіпотензивний ефект розвивається до кінця другого тижня лікування.

Фармакокінетика. При прийомі внутрішньо швидко і майже повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту (90%). Біодоступність становить 30–40% (ефект “першого проходження” крізь печінку) і залежить від характеру їжіта інтенсивності печінкового кровотоку, збільшується при тривалому застосуванні. Максимальна концентрація в плазмі крові досягається через 1–2 годпісля прийому внутрішньо. З білками плазми зв’язується на 90–95%, обсяг розподілу 3–5 л/кг. Виявляє високу ліпофільність, накопи чується в легеневій тканині, головному мозку, нирках та серці. Проникає крізь гематоенцефалічний і плацентарний бар’єри, в грудне молоко. Метаболізується в печінці шляхомглюкуронування (99%). Період напів виведення 3–5 год, при тривалому застосуванні триває до 12 год. Виводиться переважно нирками у вигляді метаболітів (до 90 %), у незміненому вигляді – менше 1%. Не видаляється при гемодіалізі.

Показання для застосування. Артеріальна гіпертензія, стенокардія, синусоватахікардія (у тому числі при тиреотоксикозі), надшлуночкова і миготлива тахікардії, інфаркт міокарда, гіпертрофічна кардіоміопатія (у т. ч. субаортальний стеноз), пролапс мі трального клапана, есенціальний тремор, нейроциркуляторна дистонія, мігрень (профілактика нападів). У складі комбінованої терапії – феохромоцитома (у поєднанні з a-адрено блокаторами), абстинент ний синдром (збудження і тремор).

Спосіб застосування та дози. Призначають внутрішньо за 10–30 хв до їди, запиваючи достатньою кількістю рідини. Режим дозування індивідуальний. Дозу ітермін лікування визначає лікар.

Артеріальна гіпертензія. Початкова доза становить 40 мг 2–3 рази надобу. При необхідності дозу поступово підвищують кожен тиждень до підтримуючої добової дози – 160–320 мг за 2–3 прийоми. Максимальна добова доза – 320 мг.

Стенокардія. Початкова доза становить 40 мг 2–3 рази на добу. Підтримуюча добова доза – 120–240 мг за 3–4 прийоми. Максимальна добова доза –240 мг.

Інфаркт міокарда (систолічний артеріальний тиск – більше 100 мм рт. ст.) по 20–40 мг 3–4 рази на добу під контролем ЧСС.

Аритмії, тахікардія при хвилюванні, тиреотоксикоз. Призначають по 10–30мг 3–4 рази на добу.

Гіпертрофічна кардіоміопатія. Призначають по 20–40 мг 3–4 рази на добу.

Мігрень, збудження, тремор. Початкова доза становить 40 мг 2–3 рази надобу. Максимальна добова доза – 160 мг.

Феохромоцитома (тільки в комбінації з a-адреноблокатором). Призначають 30–60 мг на добу за 2–3 прийоми протягом 3 днів перед операцією; не оперованимхворим – 30–60 мг на добу.

Дітям старше 1 року як антигіпертензивний або анти аритмічний засіб призначають у початковій дозі 0,5–1 мг/кг/добу за 2–4 прийоми, підтримуюча доза– 2–4 мг/кг/добу за два прийоми. Добові дози підбирають індивідуально.

Побічна дія. З боку серцево-судинної системи і кровотворення: артеріальна гіпотензія, синусова брадикардія, атріовентрикулярна блокада, розвиток/прогресу вання серцевої недостатності, порушення периферичного кровообігу, тромбоцит опенічна пурпура, лейкопенія, агранулоцит оз. З боку нервової системи та органів чуття: астенія, запаморочення, головний біль, безсоння або сонливість, нічні кошмари, зниження швидкості психічних і рухових реакцій, депресія, занепокоєння, сплутаність свідомості або короткочасна амнезія, парестезії, порушення гостроти зору, зменшення секреції слізної рідини, сухість та болючість очей, кератокон’юнктивіт, галюцинації, судоми. Збоку системи травлення: нудота, блювання, болі в епігастральній ділянці, діареяабо запор, тромбоз мезентеріальної артерії, ішемічний коліт, порушення функції печінки (у тому числі холестаз). З боку дихальної системи: фарингіт, кашель, задишка, респіраторний дистрес-синдром, бронхо- та ларингоспазм. З боку ендокринної системи: гіпоглікемія. Алергічні реакції: шкірні реакції, свербіж, гарячка. Збоку шкірних покривів: алопеція, загострення псоріазу. Інші: артралгія, ослаблення лібідо, зниження потенції, хвороба Пейроні.

Протипоказання. Підвищена чутливість до компонентів препарату, кардіогенний шок, атріовентрикулярна блокада II і III ступеня, синоатріальнаблокада, синдром слабкості синусового вузла, синусова брадикардія (частота серцевих скорочень менше 50 уд/хв), стенокардія Принц метала, артеріальнагіпотензія, гостра і хронічна серцева недостатність, важкий перебіг бронхіальної астми, синдром Рейно та інші облітеруючі захворювання периферичних судин, період годування груддю, дитячий вік до 1 року.

Передозування. Симптоми: запаморочення, виражена гіпотензія, брадикардія, аритмія, серцева недостатність, колапс, акроціаноз, судоми, утруднення дихання, бронхоспазм. Лікування: промивання шлунка, призначення адсорбуючих засобів. При відсутності ознак набряку легень призначають інфузіїплазмозаміщуючих розчинів, при неефективності – епінефрин, допамін, добутамін; при серцевій недостатності – серцеві глікозиди, b-адреноміметики, діуретики, глюкагон; при судомах – діазепам, внутрішньо венно; при бронхоспазмі –b-адреностимулятори, інгаляційно або парентерально. При наявності порушенняатріовентрикулярної провідності – 1–2 мг атропіну, внутрішньо венно, при низькій ефективності – встановлення тимчасового кардіостимулятора. При шлуночкові йекстрасистолії застосовують лідокаїн (анти аритмічні препарати IА класу не застосовуються). Гемодіаліз неефективний.

Особливості застосування. Лікування слід проводити при регулярному лікарському контролі. Обмеженнями до медичного застосування препарату є хронічний бронхіт, емфізема, цукровий діабет, гіпоглікемія, метаболічний ацидоз, порушення функції печінки і нирок, псоріаз, спастичний коліт, міастенія, депресія у цей час або в анамнезі, атріовентрикулярна блокада Iступеня, вагітність. У літніх пацієнтів підвищений ризик розвитку побічних ефектів з боку центральної нервової системи. При порушенні функції печінки рекомендується зниження дози і спостереження лікаря в перші чотири тижні терапії. Застосування при вагітності можливо тільки в тому випадку, коли очікуваний терапевтичний ефект перевищує потенційний ризик для плоду. У випадку вагітності необхідно перервати терапію пропранололом за 48–72 год до передбачуваного терміну пологів з метою запобігання брадикардії, артеріальнойгіпотензії, пригнічення дихання (неонатальна асфіксія) у новонародженого. Новонароджений протягом 48–72 год повинен знаходитися під наглядом лікаря.

Під час лікування слід уникати вживання алкогольних напоїв. Відміняти препарат слід поступово, протягом двох тижнів, через ризик прояву “синдрому відміни”.

За кілька днів до проведення наркозу необхідно припинити прийом препарату або підібрати анестезуючий засіб з найменшою негативною інотропноюдією. Препарат може маскувати симптоми гіпоглікемії (тахікардію) у хворих на цукровий діабет, які приймають інсулін або інші цукрознижуючі препарати. Нафоні обтяженого алергологічного анамнезу можливе посилення вираженості реакціїгіпер чутливості та відсутність очікуваного ефекту звичайних доз епінефрину. Пацієнтам з феохромоцитомою слід попередньо призначити блокатори

Під час лікування можлива зміна результатів тестів при проведенні лабораторних досліджень (підвищення рівня сечовини, трансаміназ, фосфатаз, лактатдегідрогенази).

З обережністю призначають водіям транспортних засобів або при виконанні потенційно небезпечних видів діяльності через можливість розвитку побічних ефектів з боку центральної і серцево-судинної систем.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Гіпотензивні засоби (особливо ніфедипін), симпатолітики, гідралазин, нітрати (нітрогліцерин), інгібіторимоноаміно оксидази, анестезуючі засоби підвищують, а не стероїдні протизапальні засоби, глюкокортикостероїди, естрогени, кокаїн знижують гіпотензивну діюпропранололу. При одночасному застосуванні з клонідином, резерпіном, метил допою– можливий розвиток надмірної гіпотензії та брадикардії. Індукторимікросомального окислення (рифампіцин, барбітурати), антациди та гепарин знижують, а фенотіазини і циметидин підвищують концентрацію пропранололу вплазмі крові. При одночасному застосуванні з йодвмісними рентгеноконтрастнимиречовинами (внутрішньо венно) зростає ризик розвитку анафілактичних реакцій; зне гідрованими алкалоїдами споринні – ризик розвитку порушень периферичного кровообігу; з верапамілом, дилтіаземом – ризик розвитку або посилення брадикардії, атріовентрикулярної блокади, серцевої недостатності і зупинки серця, з гіпоглікемічними засобами – підсилюється гіпоглікемічний ефект та маскуються його симптоми (наприклад, тахікардія). При спільному застосуванні знорепінефрином можливе різке підвищення артеріального тиску. Пропранололподовжує антикоагулянт ний ефект кумаринів, гальмує виведення лідокаїну, пролонгує дію недеполяризуючих міо релаксантів, сповільнює метаболізм теофіліну (еуфіліну), підвищуючи його концентрацію в крові. При використанні алергенів для імунотерапії або екстрактів алергенів для шкірних проб на фоні лікуванняпропранололом зростає ризик виникнення тяжких системних алергічних реакцій.

Умови та термін зберігання. Зберігати в сухому, захищеному від світла місціпри температурі від 8 о С до 25 о С. Зберігати в недоступному для дітей місці. Источник

Термін придатності – 4 роки.

Ібупрофен: запитання та відповіді

Ібупрофен — популярний препарат з протизапальною, анальгетичною та жарознижувальною дією, також він зворотно пригнічує агрегацію тромбоцитів. Лікарський засіб належить до групи нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП), добре переноситься та має широкий терапевтичний діапазон, завдяки чому для ібупрофену характерний відносно низький ризик передозування.

Ібупрофен застосовують для симптоматичного усунення больового синдрому різного походження: головний, зубний, менструальний біль, лихоманка при застудних захворюваннях, біль, пов’язаний з патологією опорно-рухового апарату. Окрім того, ібупрофен ефективний при ревматоїдному артриті: знижує вираженість болю в суглобах у спокої та під час руху, зменшує прояви ранкової скутості та припухлості суглобів, дозволяє збільшити обсяг рухів.

Коли ібупрофен приймати дорослим?

Дорослим ібупрофен показаний у таких випадках:

• головний біль (симптоматичне лікування);
• зубний біль;
• дисменорея;
• післяопераційний біль;
• гостра ревматична гарячка;
• ревматоїдний артрит;
• подагричний артрит;
• псоріатична артропатія;
• плечолопатковий періартрит;
• анкілозуючий спондиліт;
• деформуючий остеоартроз;
• остеохондроз із корінцевим синдромом;
• радикуліт;
• тендиніт;
• тендовагініт;
• бурсит;
• люмбаго;
• ішіас;
• міалгія;
• вивихи;
• забиття і розтягнення м’язів та зв’язок;
• посттравматичний набряк м’яких тканин.

У яких випадках приймати ібупрофен дітям?

Дітям ібупрофен показаний у таких випадках:

• біль різного походження;
• лихоманка при гострій респіраторній вірусній інфекції, грипі;
• лихоманка під час прорізування зубів;
• біль під час прорізування зубів, після видалення зубів;
• головний біль;
• біль у горлі;
• поствакцинальні реакції;
• біль при травмах.

Яку дію має ібупрофен в організмі людини?

Механізм дії ібупрофену пов’язаний з пригніченням ізоферментів циклооксигенази (ЦОГ-1, ЦОГ-2). Завдяки цьому знижується активність синтезу простагландинів — медіаторів болю, запалення та температурної реакції. Жарознижувальний ефект зумовлений впливом на терморегуляторний центр гіпоталамуса.

Ібупрофен: як застосовувати?

Спосіб застосування залежить від лікарської форми препарату. Таблетки/капсули слід ковтати, не розжовуючи, і запивати достатньою кількістю води, яка забезпечує швидше розчинення та всмоктування діючої речовини. Якщо йдеться про таблетки (для дорослих) або суспензію (для дітей), то слід керуватися правилом, що добова доза не має перевищувати 30 мг/кг (схема з розрахунку дози у суспензії для маленьких дітей зазвичай надана в інструкції для застосування кожного конкретного препарату). Загальну добову дозу розділяють на 3–4 прийоми залежно від необхідності.

Крем або гель наносять на уражену ділянку тіла смужкою довжиною 4–10 мм (що відповідає 2–5 г крему або гелю) і легкими рухами втирають у шкіру 3–4 рази на добу.

Ібупрофен: як застосовувати у дітей?

Ібупрофен у таблетках по 200 мг призначають тільки дітям віком старше 6 років і з масою тіла більше 20 кг. При цьому за добу допустимо приймати не більше 3 таблеток. Дітям молодшого віку рекомендується використовувати оральну суспензію.

Якщо в суспензії міститься 100 мг/5 мл діючої речовини, то орієнтовні дози для дітей будуть наступними:

• діти віком 3–6 міс (5–7,6 кг): по 2,5 мл 3 рази на добу (що відповідає 150 мг ібупрофену на добу);
• діти віком 6–12 міс (7,7–9 кг): по 2,5 мл 3–4 рази на добу (що відповідає 150–200 мг ібупрофену на добу);
• діти віком 1–3 років (10–15 кг): по 5 мл 3 рази на добу (що відповідає 300 мг ібупрофену на добу);
• діти віком 4–6 років (16–20 кг): по 7,5 мл 3 рази на добу (що відповідає 450 мг ібупрофену на добу);
• діти віком 7–9 років (21–29 кг): по 10 мл 3 рази на добу (що відповідає 600 мг ібупрофену на добу);
• діти віком 10–12 років (30–40 кг): по 15 мл 3 рази на добу (що відповідає 900 мг ібупрофену на добу).

За іншої концентрації ібупрофену в суспензії необхідно перераховувати дозу.

Загалом курс лікування ібупрофеном для дітей зазвичай триває не більше 3 діб.

Ібупрофен у формі ректальних супозиторіїв (Нурофен супозиторії 60 мг) застосовують у дітей віком старше 3 міс та з масою тіла не менше 6 кг. За потреби дитині вводять у пряму кишку супозиторій, але не більше 3 разів на добу. Якщо протягом 24 годин стан дитини не покращується, слід негайно звернутися до лікаря.

Через скільки діє ібупрофен?

Терапевтичний ефект ібупрофену розвивається досить швидко. Препарат легко і майже повністю (більше 80%) всмоктується при пероральному прийомі. Швидкість настання ефекту індивідуальна та залежить від застосовуваної форми препарату, але можна з упевненістю сказати, що вже через 1 год після прийому у людини помітно знижується температура тіла (якщо є гарячка), а вираженість больового синдрому зменшується ще швидше. Максимум дії у дорослих спостерігається через 1–2 год після прийому дози, а у дітей — через 2–4 год.

Як приймати ібупрофен при болю в суглобах?

При гострому болю, наприклад, травматичного походження, рекомендується приймати ібупрофен коротким курсом. Якщо ж йдеться про лікування пацієнтів з ревматоїдним артритом або іншими хронічними запально-дегенеративними захворюваннями опорно-рухового апарату, слід очікувати достатнього знеболювального/протизапального ефекту в межах 2 тиж систематичного застосування. Разова доза підбирається індивідуально залежно від стану пацієнта та призначеної супутньої терапії.

Ібупрофен: крем чи гель? Що краще?

Ібупрофен для місцевого застосування випускають у формі крему чи гелю. Вибір препарату залежить від мети застосування. Для хворих на ревматоїдний артрит більше підійде крем, оскільки його для посилення ефекту можна наносити під оклюзійну пов’язку і застосовувати 2–3 тиж і більше — допоміжні речовини крему не сушать шкіру. Для разового застосування (забиті місця, розтягнення і т.д.) більше підійде гель, який швидко всмоктується в шкіру.

Як часто можна приймати ібупрофен?

При гострому болю дорослій людині можна приймати ібупрофен 3–4 рази на добу в одноразовій дозі до 400 мг (сумарна добова доза — 1200–1600 мг). Проте активну знеболювальну терапію обов’язково слід поєднувати з лікуванням основного захворювання.

Скільки разів на добу можна приймати ібупрофен дітям?

Частота застосування ібупрофену у дітей така сама, як і у дорослих — не більше 4 разів на добу. Однак важливо вибирати форму з відповідним дозуванням, тому що неприйнятно давати дитині добову дозу препарату за один прийом.

Скільки днів можна пити ібупрофен?

Курс інтенсивного лікування при ГРВІ або невеликих травмах, зазвичай, становить не більше 5 днів. При ревматологічних захворюваннях ібупрофен застосовують постійно або тривалими курсами, проте дози при цьому значно знижуються через високу ймовірність виникнення побічних ефектів з боку системи крові, серцево-судинної системи та шлунково-кишкового тракту. Оптимальне дозування з урахуванням користі/ризику підбирає лікар.

Скільки днів можна пити ібупрофен дітям?

Тривалість застосування ібупрофену у дітей залежить від індивідуальної ситуації. Однак важливо розуміти, що симптоматична терапія може тривати не більше 3 діб (а у дітей віком до 2 років — не більше 24 год). Якщо упродовж цього часу симптоми зберігаються чи прогресують, необхідно звернутися до лікаря.

Що краще для дітей: суспензія ібупрофену чи супозиторії?

Варто віддавати перевагу суспензії, якщо дитина може проковтнути препарат (немає нудоти, блювання, відрижки). Форма суспензії дозволяє індивідуально підбирати дозування препарату.

Супозиторії містять фіксовану дозу ібупрофену 60 мг. Вони краще підходять, якщо немає можливості дати оральну суспензію, наприклад, у разі блювання або сильного болю в горлі.

Нурофен чи ібупрофен — що краще?

Нурофен — це одна з торгових назв, під якими випускаються препарати ібупрофену. За загальною назвою Нурофен випускаються різні лікарські форми препарату — таблетки по 200 мг та по 400 мг ібупрофену; оральна суспензія для дітей, які ще не можуть проковтнути таблетку або мають дуже маленьку масу тіла, при якій потрібний індивідуальний підбір дози; ректальні супозиторії для тих маленьких пацієнтів, яким взагалі неприйнятно давати препарати per os (наприклад, якщо висока температура супроводжується блюванням); капсули, що містять діючу речовину в рідкій формі для швидшого всмоктування.

Як ібупрофен впливає на артеріальний тиск?

Допускається обмежене застосування ібупрофену у пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Епідеміологічні дані свідчать, що ібупрофен підвищує ризик розвитку інфаркту та інсульту. Препарат зумовлює затримку рідини в організмі, тому якщо потрібне тривале застосування анальгетика у високих дозах (до 2400 мг/добу), режим лікування потрібно підбирати з урахуванням супутніх захворювань та препаратів, що регулярно приймаються.

Чи варто приймати ібупрофен при болю у горлі?

Ібупрофен має протизапальну та знеболювальну дію, проте варто віддавати перевагу таблеткам/спреям/розчинам для місцевого застосування з анестетиками та антисептиками.

Який препарат краще приймати для зниження температури тіла: парацетамол чи ібупрофен?

Парацетамол та ібупрофен — це препарати різних груп. Вони мають подібні клінічні ефекти: знеболення, зниження температури тіла. Однак застосовуються вони в різних ситуаціях. У парацетамолу переважає знеболювальний ефект, а ібупрофен — протизапальний.

Чи можна застосовувати ібупрофен у період вагітності та годування грудьми?

Ібупрофен протипоказаний під час вагітності через ризик небажаного впливу на плід. Також не рекомендується приймати ібупрофен під час годування грудьми, оскільки діюча речовина виділяється в грудне молоко.

Які можуть бути побічні реакції при застосуванні ібупрофену?

При прийомі ібупрофену можуть спостерігатися такі побічні реакції:

• печія;
• нудота;
• блювання;
• діарея;
• метеоризм;
• біль у ділянці живота;
• загострення виразкової хвороби;
• гепатит;
• панкреатит;
• зміни в аналізі сечі;
• кровотечі, тромбоцитопенія;
• шкірно-алергічні реакції (бульозний, макулопапульозний висип, кропив’янка, токсичний епідермальний некроліз, фотосенсибілізація);
• зниження гостроти слуху;
• шум у вухах;
• нечіткість зору.

Чи можна застосовувати ібупрофен при болю в нирках?

При болю в нирках доцільно поєднувати знеболювальні препарати зі спазмолітиками. І обов’язково слід повноцінно обстежуватися, оскільки біль може бути пов’язаний з пієлонефритом або сечокам’яною хворобою, які потребують спеціалізованого лікування. Тим більше, що ібупрофен має властивість знижувати ниркову функцію. Також біль у ділянці нирок може бути пов’язаний з патологією хребта, за якої необхідний комплексний терапевтичний підхід.

Чи можна приймати ібупрофен при цукровому діабеті?

Ібупрофен не протипоказаний при цукровому діабеті. Однак якщо пацієнт приймає таблетовані цукрознижувальні препарати, необхідно регулярно контролювати рівень глюкози в крові протягом усього курсу лікування ібупрофеном.