Орден Вітчизняної війни 2 ступеня

Перша нагорода СРСР, яка спадає на думку, коли починаєш замислюватися про події тих далеких часів, це орден Вітчизняної війни. Все тому, що він був дуже поширеним і не вважався рідкісним, видавався не лише командному складу, а й простим солдатам, матросам. Червону п’ятикутну зірку, медальйон, на якому зображено традиційні серп та молот, пам’ятають багато родин, чиї родичі брали участь у Другій світовій та змогли відзначитися. Примітно, що орден не вилучався владою, як це було з більшістю радянських нагород. Він завжди залишався в сім’ях, де, пам’ятаючи про подвиги дідусів та бабусь, передавали реліквію з покоління до покоління. Під час війни орден Великої Вітчизняної війни отримали 926 тисяч осіб. Проте нагорода залишалася «жити» і після падіння Берліна, повної капітуляції Німеччини та Японії. Видавалася вона до ювілейних дат закінчення війни. Однак такі відзнаки дещо відрізняються з бойовими.

Сьогодні продати орден Вітчизняної війни 2-го ступеня можна на нашому сайті. Ми безкоштовно проведемо оцінку експонату та вкажемо його вартість, вивчивши такі фактори, як:

• справжність виробу;
• маркування та час видачі;
• тип ордену;
• ступінь безпеки.

Якщо запропонована ціна вас влаштує, прямо на сайті ви зможете вигідно реалізувати антикварну річ і дати друге життя великій радянській нагороді, ціна, яка часом вимірювалася людським життям.

Здобути орден Вітчизняної війни 2 ступеня можна було за конкретні заслуги на полі бою:

• знищення ворожих літаків (причому в статуті чітко прописувалося, скільки таких повітряних суден потрібно було збити для подання до нагородження);
• бойові вильоти у складі повітряних екіпажів;
• захоплені трофейні літаки супротивника;
• знищення ворожих танків артилерією чи з допомогою інших сил;
• захоплення транспорту ворога тощо.

Кавалерами ордена ставали рядові та офіцери Червоної Армії, флоту, співробітники НКВС, партизани, які відзначилися у боротьбі з ворогом особистою мужністю, відвагою, виявили стійкість і зробили все можливе, щоб привести до успіху в тій чи іншій бойовій операції.

Носити орден треба було на грудях праворуч, за орденом Вітчизняної війни 1 ступеня.

Опис та типи ордену

Матеріалом для виготовлення нагороди послужило срібло. Орден виконаний у формі зірки з п’ятьма рубіновими променями. Розташовується на тлі різновеликих срібних променів (штралів), що облямовують її. По центру – зображення символу радянської влади – схрещених між собою серпа та молота на яскраво-червоному медальйоні. По центральному колі – напис «Вітчизняна війна». Нижче серпа та молота розташовується невелика зірочка. На тлі штралів можна побачити такого ж кольору шашку і гвинтівку, що перехрещуються – символи боротьби з фашизмом у Другій світовій війні. Стрічка до ордена 2 ступеня виготовлена з бордової щільної шовкової тканини муар (ширина 24 мм), що має по краях 3-міліметрові червоні смужки.

Розмір зірки – 45 мм. Виріб складається з 4 частин, спаяних або склепаних разом. Відомі три типи ордена Вітчизняної війни 2 ступеня:

“Підвісний”.

Перший тип ордена – видавався з 1942 по 1943 рр. Виконаний він із золота та срібла з використанням червоної, білої емалі та позолоти. По центру реверсу знаходиться отвір для кріплення.

«Гвинтовий».

Орден має цільноштамповану срібну основу. Видавався він у період з 1943 по 1991 роки. По центру оборотної сторони можна розглянути гвинт зі срібла.

“Ювілейний”.

Цей тип ордену відрізняється від інших, оскільки не був бойовою нагородою, а видавався виключно важливим ювілейним подіям. Таким роком став 1985, коли відзначали 40-ті роковини перемоги над фашизмом. Тоді нагороду отримали всі учасники бойових дій, що залишилися живими. “Ювілейний” орден цільноштампований, має з зворотного боку гвинт, зроблений зі срібла, частина деталей позолочена.

Вартість різних типів ордену Вітчизняної війни різна. Зрозуміло, «ювілейні» екземпляри коштують дешевше, ніж ті, що отримані за бойові подвиги та заслуги. Проте докладніше про все вам розкажуть фахівці нашого сайту. Зв’яжіться з нами зручним способом і дізнайтеся багато нового про велику нагороду часів СРСР та її реальну вартість сьогодні.

ІСТОРІЯ БОЙОВИХ НАГОРОД (ч.2)

Як непохитні витязі війни
В огні, в диму, в сталевій веремії
Стоять сини великої Росії
І України милої сини,
Казах, таджик, вірменин, білорус.
Стоять як мур під рідним Сталінградом.
1943 р. Микола Бажан

70 років тому завершилася Сталінградська битва, що тривала з 17 липня 1942 по 2 лютого 1943 року. Вона стала переломною подією Другої світової війни. Для Радянського Союзу перемога в Сталінграді відзначила початок звільнення країни та окупованих територій Європи. Внаслідок Сталінградської битви було надламано хребет вермахту, що призвело до остаточної поразки Третього рейху в 1945 році

З нагоди цієї річниці МСМБ пропонує випуск бібліографічних матеріалів із серії „Історія бойових нагород. ”. Другий випуск розповідь – про нагороди, які були засновані під час боїв за Сталінград. Подано коротку хронологію перебігу Сталінградської битви

Медаль «За оборону Сталінграда»

Ще під час розпалу боїв за Сталінград, у грудні 1942 року, було заснована медаль «За оборону Сталінграду». Ескіз медалі розроблював художник Н. И. Москалев.

Заснована Указом Президії Верховної Ради СРСР 22 грудня 1942 року, меда?ль «За оборо?ну Сталінгра?да» – є однією із найпочесніших державних нагород СРСР. Медаллю «За оборону Сталінграда» нагороджувалися всі учасники оборони Сталінграда – військовослужбовці Червоної Армії, Військово-Морського Флоту та військ НКВC, а також цивільні особи, які брали безпосередню участь в обороні Сталінграда протягом 12 липня – 19 листопада 1942 року (початкові етапи Сталінградської битви)

Станом на 1 січня 1995 року медаллю «За оборону Сталінграда» було нагороджено приблизно 759 560 чоловік.

Орден Суворова

Опис ордену

Орден Суворова I ступеня виготовляється з платини, II ступеня – із золота, III ступеня – з срібла, та має форму опуклої п’ятикутної зірки, поверхня якої виконана у вигляді променів, що розходяться. В середині зірки, в обідку – золоте коло, вкрите темно-сірою емаллю з червоною емалевою смужкою у верхній частині кола. Аби відрізнити І ступінь від ІІІ-го, що мали один колір, вищий орден доповнено червоною зірочкою над портретом Суворова. У верхній частині по колу золотими літерами – напис «АЛЕКСАНДР СУВОРОВ». Нижня частина кола оздоблена золотим лаврово-дубовим вінком. В центрі кола розташовано накладне золоте поліроване погрудне рельєфне зображення Суворова (з гравюри 1818 року роботи художника Уткина Н. І.).

Напис «АЛЕКСАНДР СУВОРОВ» на орденах II і III ступеню виконується червоною емаллю. Емалева червона зірочка у верхньому промені зірки у ордена другого і третього ступеня відсутня.

Знак ордена Суворова І ступеня виготовляється з платини. Платинового вмісту в ордені першого ступеня -28,995 г, золотого – 8,84 г, срібного – 9,2 г. Загальна вага ордена -41,8±1,8 г.

Розмір ордена між вершинамі зірки, що протилежать, – 56 мм. Носиться на правому боці. Розміщується перед іншими нагородами.
Знак ордена Суворова II ступеню виготовляється із золота. Круг в середині зірки, зображення Суворова і вінок виготовляються з срібла. Золотого вмісту в ордені другого ступеня – 23,098 г, срібного, – 12,22 г. Загальна вага ордена – 29,2±1,5 г.
Знак ордена Суворова III ступеню виготовляється цілком з срібла. Срібний круг, розташований в середині зірки, рельєфне зображення Суворова і лаврово-дубовий вінок внизу кола на ордені виготовляються оксидованими. Срібного вмісту в ордені третього ступеня – 22,88 г. Загальна вага ордена – 25,3±1,5 г.
Другий і третій ступінь ордена виготовляються зменшеного розміру – 49 мм між вершинамі зірки, що протилежать.
Автором проекту ордена Суворова став Скокан П. Його проект було затверджено 21 липня 1942 року

Історія ордена

Було вирішено відійти від традиційної для СРСР системи нагороджень, за якою будь-який орден може отримати кожен: червоноармієць, командир, маршал чи просто цивільна людина. За задумом авторів – нові ордени можна буде отримати тільки маючи відповідне військове звання.

28 січня 1943 року за уміле і мужнє керівництво бойовими операціями і за досягнення в результаті цих операцій успіхів у боях з німецько-фашистськими загарбниками відбулося перше нагородження орденом Суворова І ступеня. До нагородження було представлено 23 особи. Серед удостоєних нагород були генерали та маршали, представники Ставки Верховного Головнокомандуючого: Жуков, Василевський, Воронов, Ватутін, Говоров, Еременко, Чуйков, Батов та ін.

Трьох орденів Суворова І ступеня удостоєні Маршали Радянського Союзу Еременко, Соколовський, Чуйков, Воронов, Вершинін, Голованів, Новиков, Рибалко, Козаков та ряд генералів.

Верховний Головнокомандувач, Маршал Радянського Союзу Сталін І. В. також мав орден Суворова І ступеня № 112, яким він був нагороджений Указом від 6 листопада 1943 року

Орденом Суворова І ступеня нагородили 30 воєначальників союзних держав

Перше нагородження орденом Суворова ІІ ступеня відбулося 26 грудня 1942 року (це взагалі було перше нагородження орденом Суворова, незалежно від ступеня). Нагороджувався командир 24-го танкового корпусу Південно-Західного фронту генерал-майор Баданов В.М. за проведення рейду по тилам противника з розгромом великого аеродрому поблизу станції Тацинська, з якого німці здійснювали постачання угрупування генерала Паулюса, оточеного під Сталінградом.

Командир 24-го танкового корпусу Південно-Західного фронту Баданов В.М. Перший нагороджений орденом Суворова

Першим кавалером ордену Суворова ІІІ ступеня став 3 лютого 1943 року майор Гаранін З. Н., за нанесення великих збитків силам ворога та вміле використання тактичного досвіду.

Хоча за своїм статутом орденом Суворова могли нагороджуватися лише командири різних військових підрозділів, але відома велика кількість випадків нагородження цим орденом за певний внесок в підвищення обороноздатності Червоної Армії: видатний конструктор стрілкової зброї Токарєв Ф.В. (пістолет «ТТ», гвинтівка СВТ-№* та СВТ-40), автор автомату ППШ Шпагін Г.С., Головний конструктор тяжкого бомбардувальника Ер-2 (ОКБ-240) Єрмолаєв В.Г. та інші.

Ордена Суворова в роки війни удостоювались також і військові медики. Після закінчення Берлінської операції нагороджено орденами Суворова начальника медичного управління 1-го Українського фронту генерал-майора медичної служби Устинова М.П. та головного хірурга фронту генерал-майора медичної служби Ахутіна М.Н.

Багатьох воєначальників було нагороджено двома , а то і трьома орденами Суворова ІІ і ІІІ ступеня.

До введення Указу від 15 лютого 1977 року, всі ордени Суворова потрібно було повертати державі після смерті нагородженого. Оскільки більшість кавалерів ордена першого ступеня мали звання не нижче і відповідно зрілий вік, лише невеликий відсоток із них дожив до 1977 року. Таким чином, основна частина вручених орденів І ступеня була повернута державі і подальша їх доля невідома. Частину орденів було передано у музеї, де й знаходяться і по сьогодні .

Орденом Суворова І ступеня було проведено 391 нагородження.
Орденом Суворова ІІ ступеня було проведено 2863 нагородження.
Орденом Суворова ІІІ ступеня було проведено 4012 нагородження.

Взагалі орденом Суворова за роки ВВВ було проведено 7266 нагороджень, у тому числі 1528 – з’єднань, частин та установ Червоної Армії.

Сталінградська битва

Грізним випало літо 1942 року. Фашисти розпочали наступ на півдні, вирушили на Дон і до Волги. Вони зазіхали на багатий нафтою Кавказ – для літаків, танків, автомобілів, самохідних гармат потрібно було багато пального. А також мали намір захопити хлібну Кубань, щоб годувати багатомільйонну армію.

23 серпня гітлерівські війська прорвалися до Волги. Розпочався штурм Сталінграда. Сталінград – фортеця на Волзі, місто-легенда. Тут життя перемогло смерть.

З 17 липня по 18 листопада 1942 року радянські війська стримували навалу гітлерівців. У місті бої йшли за кожну вулицю, за кожен будинок.
Двори і площі Сталінграда були густо засіяні кулями й осколками, политі кров’ю. Всьому світу відомий будинок Павлова, нині – Будинок солдатської слави, чотириповерховий будинок на одній з площ Сталінграда.

Сержант Я.Павлов з бійцями відбив цей будинок у фашистів 27 вересня і протягом 58 діб 24 радянських воїни оборонялися в будинку від ворога. Під час запеклих оборонних боїв противник був знекровлений.

19 листопада Радянська Армія перейшла в наступ. Фашисти лютували, чіплялися за кожен клаптик землі. Радянське командування блискуче провело наступальну операцію.

330-тисячна гітлерівська армія разом з італійськими та румунськими союзними арміями була оточена і розгромлена, а командуючий генерал-фельдмаршал Паулюс здався в полон.

2 лютого 1943 року цілковитою перемогою радянських військ завершилася одна з найтяжчих битв Великої Вітчизняної війни, яка тривала 200 днів.

Відбувся корінний перелом у ході не тільки Великої Вітчизняної, але і всієї Другої світової війни. Фашисти та їхні поплічники втратили під Сталінградом близько 1,5 млн. чоловік – четверту частину своїх сил, задіяних на фронті.

Радянські війська вирвали у ворога стратегічну ініціативу й утримували її до кінця війни.

На честь героїчного подвигу сталінградців 22 грудня 1942 р. засновано медаль «За оборону Сталінграда», якою нагороджено 707 тисяч учасників битви.

8 травня 1965 р. Волгограду (колишньому Сталінграду) присвоєно звання «Місто-герой».

Суспільство має розуміти, що у дні тієї битви рядові солдати билися не за партію чи світову революцію, в тих жахливих умовах мільйони поклали свої життя за рідну землю, батьківську хату. В тому бойовищі українець воював за Україну, росіянин помирав за Росію, білорус – за Білорусь і т. д. Найкращим підтвердженням цьому є спогади українських ветеранів, які, безперечно, усвідомлювали, що лише від них залежить подальша доля України.

«На межі століття Сталінград був визнаний вирішальною битвою не тільки Другої світової війни, а й епохи в цілому», – вказує відомий британський історик Дж. Робертс.

Наслідки Сталінградської битви не можуть визначатися лише кількістю загиблих солдат і знищеної техніки. На Східному фронті кожен чоловік, жінка й дитина заплатили свою ціну цій битві. Для українського народу такою жертвою стали сотні тисяч полеглих воїнів, що свідомо віддавали свої життя за власну Батьківщину. У полум’ї того бойовища передовсім думали не про переваги чи недоліки радянської системи, кожен насамперед намагався захиститися від ворога. Саме тому цілий світ віддає свою данину цій битві, яка стала поворотним пунктом у світовій історії.

Так, до сьогодні у музеї Сталінградської битви у Волгограді зберігається оригінал меча, який викували за намовлення англійського короля Георга VI. Цей меч був подарований народам Радянського союзу У. Черчіллем за подвиг у Сталінградській битві. Подальший наступ ядерної ери означав, що таких битв, як Сталінградська, ніколи вже не буде. Вона стала найбільшою битвою останньої війни доатомних часів.

„В історії воєн не було битв, що дорівнювали б битві на Волзі як за своїми масштабами, так і за історичними наслідками.

Історична битва біля стін Сталінграда і в Сталінграді поділяється на два великих періоди: оборонний – з 23 серпня по 18 листопада 1942 року, і наступальний – з 19 листопада 1942 року по 2 лютого 1943 р. У серпні 1942 року наші війська вели тяжкі стримуючі бої на підступах до Сталінграда. Але ударні сили противника були дуже сильними.

Сталінград обороняли дві армії: 62-а генерала Чуйкова і 64-а генерала Шумілова.

День 14 жовтня 1942 року був днем найзапекліших боїв за весь період оборони Сталінграда. Уранці 19 листопада залп багатьох тисяч гармат і мінометів на північній ділянці фронту сповістив про початок наступальної операції з оточення угруповання ворога.

Що ж вело нас до перемоги у цьому вкрай зруйнованому місті? Голодних, холодних, які й командирів через два звання вже не знали, – не стикалися в окопах. Не було поруч і комісарів, які би надихали, показували приклад. Ані я, ані мої товариші не йшли у бій пліч-о-пліч «за Сталіна». Все було простіше: кожен був один на один зі своєю совістю.

Але скільки наших хлопців віддали свої життя заради цієї перемоги! Страшна ціна.

Важка робота – війна. І ми її вистояли. Під Сталінградом, під Москвою, на Дніпрі, під Курськом. Не пропаганда надихала і підіймала нас до бою, а щось інше. Те саме, що не дає спати ночами, – доля нашої Перемоги, доля нашого народу, доля нашої багатостраждальної України”

Спогади учасника боїв за Сталінград Карла Борисенка,
інваліда війни „День” 2003. – 1 лют. (№19)

Сталінградська битва на карті
(обстановка на початку битви на Волзі)

Бібліографія статей

(подана у зворотній хронології)

Галішевський, Віталій // День. – 2012. – 6 квіт. (№61). Суспільство має розуміти, що у дні тієї битви рядові солдати билися не за партію чи світову революцію, в тих жахливих умовах мільйони поклали свої життя за рідну землю, батьківську хату. В тому бойовищі українець воював за Україну, росіянин помирав за Росію, білорус – за Білорусь і т. д. Цілий світ віддає свою данину цій битві, яка стала поворотним пунктом у світовій історії

Сюндюков, Ігор. Зламаний хребет дракона [Електронний ресурс] = http://www.day.kiev.ua/: 65 років тому капітуляцією 6-ї армії фельдмаршала Паулюса завершилась Сталінградська битва / Сюндюков, Ігор // День. – 2008. – 2 лют. (№19). Сьогоднішня дата, хоч і не зовсім «кругла», означає для людства одну дуже просту й фундаментальну річ: саме починаючи з того дня цього, неймовірно вже далекого, 1943 року воно, людство (всесвітня антигітлерівська коаліція в першу чергу) поступово стало віддалятися від краю прірви, в яку хотів кинути його націонал-соціалістський фюрер. Сталінград став найвищим, найвеличнішим проявом нестримного прагнення народів (усіх народів світу, і українського, безперечно, теж!) до свободи, або ж (що, по суті, те ж саме) до життя

Кустов М. Кто проиграл Сталинград? [Текст]: Взгляд с другой стороны / М. Кустов // Совершенно секретно. – 2003.- февр. (№2). – С.16-17. Сучасне бачення Сталінградської битви 1943

Чікалін В. Сталінградська битва очима її учасників [Текст]: 2 лютого 1943 року завершилася Сталінградська битва / В. Чікалін // Урядовий кур’єр. – 2003.- 30 січ.(№18). – С. 15. Спогади – це погляд на ті, вже такі далекі, події очима безпосередніх учасників

Учасники Сталінградської битви

Борисенко, Карл. “Під Сталінградом ми захищали свою Україну і перед боєм співали українські пісні” [Текст] = http://www.day.kiev.ua/: 2 лютого виповнюється 60 років історичній перемозі радянських військ під Сталінградом / Борисенко, Карл // День. – 2003. – 1 лют. (№19). – С. 6 З кожним роком, який віддаляє нас від битви, що ввійшла в історію Великої Вітчизняної війни як початок докорінного перелому, залишається в живих усе менше її учасників. І дуже важливо зберегти в пам’яті майбутніх поколінь їхній подвиг, зберегти пам’ять про героїв тієї великої битви, які пішли з життя. Пропонуємо спогади безпосереднього учасника полонення під Сталінградом фельдмаршала Паулюса, інваліда Великої Вітчизняної війни, голови громадської організації ветеранів «ГАРТ» Київського району м. Харкова Карла Михайловича Борисенка

Парніс, Олександр. Віктор Некрасов до і після [Електронний ресурс] = http://www.day.kiev.ua/uk/article/osobistist/viktor-nekrasov-do-i-pislya Парніс, Олександр // День. – 2004. – 3 вер. (№156). 3 вересня 1987 року у вигнанні в Парижі помер знаменитий російський письменник і правозахисник Віктор Платонович Некрасов. За радянських часів В. П. Некрасова, учасника Сталінградської битви та лауреата Сталінської премії, повсюдно друкували, його ім’я було відоме в усьому світі, його книжки було перекладено багатьма мовами.

Література до теми

Бондарев, Юрий Васильевич. Горячий снег; Батальоны просят огня [Текст]: Роман, повесть / Бондарев, Юрий Васильевич; Худож. В.Фатехов. – М.: Советский писатель, 1985. – 544 с.

Бондарев, Юрий Васильевич. Горячий снег [Текст]: Роман / Бондарев, Юрий Васильевич; Худож. Н.К.Кутилов. – М.: Военное издательство, 1984. – 336 с.

Гроссман, Василий Семёнович. Жизнь и судьба [Текст]: Роман / Гроссман, Василий Семёнович; Вступ. ст. А.Бочарова; Послесл. Л.Лазарева; Худож. А.А.Брантман. – М.: Книжная палата, 1989. – 671 с.

Гроссман, Василь Семенович. Життя і доля [Текст]: Роман / Гроссман, Василь Семенович; Пер. з рос. В.Стефак; Худож. В.М.Флакс. – К.: Дніпро, 1991. – 831 с.

Некрасов, Виктор Платонович. В окопах Сталинграда [Текст]: Роман, рассказы, повесть / Некрасов, Виктор Платонович; Сост. Т.П.Голованова, А.А.Аль; Послесл. Т.П.Головановой; Худож. И.Г.Архипов. – СПб.: Лениздат, 1991. – 509 с.

Некрасов, Виктор Платонович. В самых адских котлах побывал [Текст]: Сборник повестей и рассказов, воспоминаний и писем / Некрасов, Виктор Платонович; Сост. и предисл. В.Потресова; Худож. Е.Вильчинский. – М.: “Молодая гвардия”, 1991. – 446 с.

Рильський, Максим Тадейович. Твори в 2-х т. [Текст]. Т.1: Лірика / Рильський, Максим Тадейович; Передм. С.Крижанівського; Худож. В.Є.Перевальський. – К.: Видавництво художньої літератури “Дніпро”, 1976. – 432 с.

Мемуари

Болдырихин, Федор Захарович. На бевом курсе [Текст] /Ф.З.Болдырихин, В.Ф.Анисов, Н.И. Мартьянов; Лит. зап. И.М.Безуглова; Худож. А.И.Слоневский. – К.: Политиздат Украины, 1983. – 199 с.: ил., фотогр. – (Мемуары).
Книга спогадів ветеранів 1-ї гвардійської Сталінградської ордена Леніна, двічі Червонопрапорної, орденів Суворова і Кутузова штурмової авіаційної дивізії присвячена подвигам воїнів цього прославленого з’єднання Військово-Повітряних Сил СРСР у роки Великої Вітчизняної війни.

Жуков, Георгий Константинович. Воспоминания и размышления в 3-х т. [Текст]: Мемуары. Т.2 / Жуков, Георгий Константинович; Худож. Е.В.Шворак; Фотогр. из личн. арх. авт. – 10-е изд., доп. по рукоп. авт. – М.: Издательство Агенства печати Новости, 1990. – 368 с.
Книга воспоминаний маршала Советского Союза, четырежды Героя Советского Союза, участника Великой Отечественной войны Г.К.Жукова

Кардашов, Владислав Иванович. Рокоссовский [Текст] / Кардашов, Владислав Иванович; Худож. В.Алексеев. – М.: Молодая гвардия, 1980. – 446 с.: ил., фотогр., портр. – (Жизнь замечательных людей. Серия биографий. Вып.2 (517)).
Жизнь и деятельность Константина Константиновича Рокоссовского (1896-1968), дважды Героя Советского союза, маршала Советского Союза, участника гражданской и Великой Отечественной войны: Биография

Полководцы и военачальники Великой Отечественной [Текст]: Сборник / Худож. В.Алексеев. – М.: Молодая гвардия, 1985. – 367 с.: ил., фотогр., портр. – (Жизнь замечательных людей. Серия биографий. Вып.4 (655)).
Жизнь и деятельность маршалов Советского Союза С.С.Бирюзова, К.А.Мерецкова, маршала авиации К.А.Вершинина, Адмирала флота В.Ф.Трибуца, маршала бронетанковых войск М.Е.Катукова, маршала связи И.Присыпкина, участников Великой Отечественной войны

Чуйков В.І. Від Сталінграда до Берліна [Текст] / В.І.Чуйков; Пер.з рос. – Політвидав України, 1982. – 702 с. (Мемуари).
Книга воєнних мемуарів двічі Героя Радянського Союзу Маршала Радянського Союзу В.І.Чуйкова присвячена бойовим подвигам воїнів 62-ї армії, яка разом з іншими військами відстояла від ворога Сталінград, брала участь у визволенні Донбасу, Запоріжжя, Одеси, форсувала Віслу та Одер

Штейдле, Луитпольд. От Волги до Веймара [Текст]: Мемуары немецкого полковника командира полка 6-ой армии Паулюса / Штейдле, Луитпольд; Пер. с нем. М.Соколова. – М.: Прогресс, 1973. – 420 с.
До 30-ї річниці розгрому німецько-фашистських військ на Волзі

Інтернет – ресурси

http://www.russlav.ru/aktualno/stalingradskaya-bitva.html – Сталинградская битва
http://www.hrono.ru/sobyt/1900sob/1942stal.php – Хронос. Сталінградська битва
http://www.hrono.ru/dokum/194_dok/19420923beri.php – Повідомлення Л.П.Берії І.В.Сталіну про перебіг подій в Сталінграді 23.09.1942р.
http://oper.ru/news/read.php?t=1051611075 – «О праздновании 70-летия разгрома советскими войсками немецко-фашистских войск в Сталинградской битве»
http://battle-stalingrad.narod.ru/medals/citydefend.html – Медаль “За оборону Сталинграда”
http://battle-stalingrad.narod.ru/the_end.html – Сталінгадська битва
http://battle-stalingrad.narod.ru/photos.html – фотогалерея боїв під Сталінградом
http://battle-stalingrad.narod.ru/leadersostav.html – Командный состав фронтов и армий, участвовавших в Сталинградской битве
Печати и штампы – Официальное изготовление штампов и печатей. Печати и штампы под заказ с курьерской доставкой.
http://battle-stalingrad.narod.ru/227.html – Наказ Сталіна №227 “Ни шагу назад!”
http://www.stalingrad-battle.ru/index.php?option=com-_content&view=article&id=113&Itemid=21 – Музей-заповедник “Сталинградская битва»
http://bounb.eao.ru/publications/bibliography/stalingrad – Биробиджанская областная универсальная научная библиотека им. Шолом-Алейхема
http://svatovo.ws/stati_uk/war_stalingrad.html – Сталинградская битва.
http://www.liveinternet.ru/users/3728939/post204634224/ – Боевые награды СССР периода Великой Отечественной войны
http://stalin-battle.narod.ru/Index.htm – Сайт посвящается переломному этапу в Великой Отечественной Войне – Сталинградской битве 17.07.1942 – 02.02.1943 г.г.

ББК 91.9:63+63.2
І-90
Історія бойових нагород часів Великої Вітчизняної війни [Текст]: тематичний бібліогр. список до 70-ї річниці Сталінградської битви / Департамент культури м.Києва; МСМБ „Молода гвардія”; Укладачі Т.І. Мілашенко, Н.І. Фоміна. – К.: МСМБ „Молода гвардія”, 2013. – 16 с., іл. – (Історія бойових нагород: сер.; вип. 2):

Список можливо використовувати при підготовці заходів та уроків історії, літератури. У виданні використано джерела попередніх років випуску, які досі не втратили своєї історичної цінності. Матеріал рекомендовано широкому колу користувачів.

Бібліографи-укладачі: Мілашенко Т.І.
Фоміна Н.І.