Зміст:

1 Як зберігати ампулу після розтину. Скільки можна зберігати розкритий флакон. Протипоказання до застосування. Умови та термін зберігання. Стерилізація ампульованих розчинів
2 Чому жінкам після пологів, кесаревого розтину не можна піднімати тяжкості: причини. Яку вагу, скільки кілограмів можна піднімати жінкам після пологів, кесаревого розтину? Коли можна піднімати тяжкості жінкам після пологів, кесаревого розтину?

Як зберігати ампулу після розтину. Скільки можна зберігати розкритий флакон. Протипоказання до застосування. Умови та термін зберігання. Стерилізація ампульованих розчинів

2. Завжди звертайте увагу на температурний режим, вказаний на упаковці! Транспортуйте та зберігайте препарати відповідно до нього!
Температура справного побутового холодильника зазвичай від +2 до +8. Внизу холодильника холодніше, на верхніх полицях тепліше, у дверцятах ще тепліше. З роками холод виробляється та зберігається гірше, тому варто заміряти температуру у своєму холодильнику.
У спеку, якщо в будинку немає кондиціонера, препарати з позначкою не вище +25, потрібно поміщати в холодильник.
Є низка препаратів з більш вузьким спектром температур зберігання, наприклад, від +15 до +25. З ними у спеку складніше, доводиться зберігати в термоконтейнері з льодом.

3. При зберіганні препаратів звертайте увагу на їх фізичні властивості: колір, прозорість, запах тощо!
Допустимі властивості завжди описані в інструкції до препарату.

4. Препарати у ампулах.
Відкривши ампулу, наберіть її в стерильний шприц, виженіть повітря, закрийте ковпачком. Зі шприца щоразу відбирайте потрібну кількість, дотримуючись стерильності. Зберігайте відповідно до вказаного режиму. Слідкуйте за фізичними властивостями.

5. Препарати у флаконах.
Розкривається тільки бляшане донце на кришці. Гумова кришечка обробляється спиртом і через цей кришечок щоразу стерильним шприцем набирається необхідна кількість препарату.
При проколі кришки флакона гермітичність буде порушена, тому кришку флакона варто обв’язати складеним у кілька шарів стерильним бинтом, а краще між шарами бинта прокласти шматочок стерильної вати. Таку пов’язку періодично змочуємо спиртом (горілкою). Флакони в такому вигляді зберігаємо при відповідній температурі і уважно стежимо за фізичними властивостями.

6. Розчини для перорального та зовнішнього застосування.
Для приготування розчинів використається кип’ячена, остуджена вода.
Краще готувати свіжий розчин, але допускається і не тривале зберігання деяких розчинів. Терміни зберігання різних розчинів різняться. Запитуйте у консультантів.

7. Умови та терміни зберігання розкритих препаратів та їх розчинів.
А

Амоксиклав (у водному розчині) – 5-7 днів, у шприці, в холодильнику, поки не пожовкне.
Д

Дексаметазон
(не розбавлений) – 5-6 днів, у шприці у холодильнику.
Дексаметазон (у водному розчині) – не більше доби.
Діоксидин – після розтину ампули розчин не зберігається.
Діцинон (не розбавлений) – 1-2 дні, у холодильнику, у шприці.
Доксициклін (у водному розчині) – не більше 12 годин.
І

Імунофан (не розбавлений) – за +2 – +10, протягом 120 годин.
Імунофан (у водному розчині) –
К

Кальцію глюконат 10% – при +20 – +35, протягом 120 годин. Спостерігаємо за його прозорістю. Неприпустимо застосовувати у разі кристалізації.
Кальцію глюконат 10% (у водному розчині) –
Р

Регідрон (у водному розчині) – при +4 – +5, протягом 3-х діб.
Регідрон (з водою в напувалці) – міняти 2 рази на добу, у спеку 2 – 3 рази на день.
Ронколейкін (не розбавлений) – при +4 – +10, протягом 72 годин, далі активність втрачається.
Ронколейкін (у розчині) –
Ф

Фуросемід амп. (не розбавлений) – 5-6 днів.
Фуросемід амп. (у розчині) – до доби.

Таблетки, капсули, суспензії, розведені водою:

Орнідазол – 5 днів.
Метронідазол – 12 годин.
Пімафуцин – 5 днів.
Тетрациклін – розведений зберігається у шприці у темряві 12 годин.
Ципрофлоксацин – 3 доби на шприці в холодильнику.
Норфлоксацин – 3 доби.
Сумамед – 5 днів.
Цефтріаксон пір. для ін. – розведений водою для ін’єкцій та лідокаїном (флакон-ампулу не розкривати! Все вводити через протерту спиртом гумову кришку стерильним шприцем) – у холодильнику, придатний, поки жовтіє та рудіє, як стане яскраво рудим і почне коричневіти – зіпсувався. Це приблизно 5 днів.
Метіонін – 12 годин. Найбільший – 2 доби.
Но-шпа-5 днів.
Мезім, Панкреатін, Креон – не зберігається.

Отіпакс є лікарським засобом, який застосовується у отоларингології для лікування запалення вушних раковин. Його можна віднести до комбінованої групи препаратів. До складу препарату як діюча речовина входить гідрохлорид лідокаїну та феназон, у яких після розтину швидко закінчується термін придатності.

Лікарський засіб також відносять до препаратів групи Б. Відштовхуючись від цього можна застосовувати всі умови, що відносяться до цієї групи, якщо немає жодних протипоказань.

Перед застосуванням медикаменту обов’язково проконсультуйтеся з лікарем.

Властивості лікарського засобу

У Отіпакса сильна протизапальна та місцева знеболювальна дія, а також він має антисептичну властивість, оскільки зменшує біль і знімає запалення барабанної перетинки. Отіпакс починає свою дію вже через 5-10 хвилин після застосування. Протягом півгодини повністю зникає больовий синдром.

Як правильно застосовувати лікарський засіб

Гострий середній отит.
При отит, який виникає після того, як перехворіли на грип.
Паратравматичний отит.

Інструкція по застосуванню

Закапувати препаратом вушну раковину необхідно зовнішньо по 4 краплі 3 десь у день. Лікування потрібно проводити курсами. Один курс трохи більше 10 днів. Перед використанням лікарського засобу необхідно зняти алюмінієве покриття з кришечки, потягнувши за спеціально зроблений язичок. Застосовуючи зусилля, насаджуємо піпетку на пляшечку. Після цього необхідно відкрити ковпачок білого кольору. Перед застосуванням флакон необхідно струсити. Легко натискаючи центр піпетки потрібно закапати вухо. Після закінчення застосування піпетка щільно закривається кришкою білого кольору, і пляшка ховається в упаковку від сонячного світла. Дотримуючись усіх інструкцій передозування виключається.

Наявність побічних дій

Як побічна дія може виступати алергічна реакція на компоненти лікарського засобу. Симптомами можуть бути свербіння, почервоніння та роздратування.
Якщо ви виявили у себе такі симптоми, після застосування Отіпаксу слід негайно звернутися до лікаря і перестати застосовувати цей препарат.

Протипоказання до застосування

Не рекомендується застосовувати Отіпакс після того, як барабанна перетинка була уражена інфекцією або травмована. Також не можна застосовувати препарат тим, у кого є алергічна реакція на елементи, що входять до лікарського засобу, зокрема на лідокаїн.

Вагітність та період годування груддю

Перш ніж застосовувати цей лікарський засіб у період вагітності або лактації необхідно порадитися з лікарем.

Реакція на застосування з препаратами іншої дії

Перед тим, як застосовувати Отіпакс з іншими медикаментами, необхідно порадитися з лікарем. Під час проведення досліджень над препаратом було визначено, що компоненти лікарського засобу не вступають у хімічні реакції з іншими медикаментами.

Переваги

Лікарський засіб Отіпакс дозволено для застосування при лікуванні захворювань вушної раковини у немовляти.

Термін придатності препарату

Цей препарат випускається у флаконах з різною масою. Для кожної пляшечки є свій термін зберігання до і після розтину.

Дозування 40 мл зберігається при кімнатній температурі, не більше п’яти років. Її необхідно тримати подалі від дітей та не допускати попадання прямих сонячних променів. Після того, як пляшка буде розкрита, препарат можна зберігати не більше як півроку. Коли термін придатності минув, препарат викидається і не рекомендується до подальшого застосування.
Пляшечка з дозуванням 15 мл зберігається не більше трьох років з дати виготовлення. Вона також зберігається в недоступному для дітей місці та подалі від сонячного впливу. Також не можна допускати підвищення температури, не більше 25 – 300С. Після розкриття упаковки лікарський засіб можна зберігати не більше місяця. Не допускається застосування Отіпаксу після закінчення терміну придатності, оскільки за його вплив на організм виробник не може відповідати.

За яких умов можна придбати Отіпакс

Цей препарат відпускається у всіх аптеках без рецепта.

До складу цього медикаментозного засобу входять такі компоненти:

Феназон.
Гідрохлорид лідокаїну.
Натрієвий тіосульфат.
Спирт етиловий.
Дистильована вода.
Гліцеринова суспензія.

Перші два компоненти є головними та становлять препарат на 34%. Наприклад, на 16 грам гроші йде 0,66 гр. феназону та 1, 7 гідрохлориду лідокаїну.

Випускається у пляшечках темного кольору зі скла. Також в комплект входить гнучка крапельниця або піпетка. В упаковці міститься по одному флаконі. У комплект входить інструкція із застосування медикаментозного засобу.

А чи можна використовувати ці продукти, якщо дата закінчення терміну придатності ще далеко? А якщо термін придатності закінчився нещодавно, а флакончик ще не розкрито? Для початку давайте розберемося, що хоче сказати нам виробник, штампуючи дату на упаковку.

Як визначають термін зберігання косметики

Кожен виробник повинен встановити термін придатності товару. Це означає, що будь-який косметичний препарат проходить потрібні тестування. Близько ста кілограмів пробної партії нагрівали, морозили та розморожували, крутили на центрифузі, щоб переконатися, що продукт стабільний, не змінює своїх властивостей, може перенести будь-які транспортування та постояти на поличці у магазині.

Протягом 30 місяців у режимі реального часу протоколювали найменші зміни зовнішнього вигляду, запаху, в’язкості, щільності та ще низки характеристик зразків. Зразки примусово заносили бактерії та гриби і за допомогою математичних моделей прогнозували, чи витримає він «натиск» брудних пальців, а деякі особливо «багаті» бренди ще на етапі розробки наймали для тестування добровольців, які брали продукт додому і користувалися ним у реальних умовах. щоб виробник потім оцінив обсімененість продукту мікроорганізмами та покращив формулу.

Всі ці випробування і дозволяють зрештою спрогнозувати термін придатності. Тобто користування в рамках зазначеного терміну гарантує, що продукт залишається стабільним (не розшарується та не згіркне) і мікрофлора залишиться в межах норми.

Що, якщо термін придатності “вийшов”?

Хоча виробник, тестуючи продукт, дає вам гарантію того, що ваша косметика працюватиме ефективно і залишиться безпечною до «години Х», це не означає, що після бою курантів карета перетвориться на гарбуз, а крем або шампунь стануть отрутою. Насправді все відбувається дещо інакше.

Основна група, схильна до мікробного зараження, – це склади, що містять на першому місці списку компонентів воду – тоніки, місти та гідрогелі (тут же популярні лосьйони з гіалуроновою кислотою). Це логічно, адже вода чудово сприяє зростанню бактерій та мікробів.

У дещо меншій мірі бактеріального забруднення та псування від контакту з повітрям схильні до продуктів, що містять рослинні екстракти та олії, – це традиційні емульсійні креми та будь-яка органічна косметика. “Органіка” швидше псується через окислення натуральних компонентів.

У зоні ризику та косметика з «проблемними» інгредієнтами, наприклад ретинолом та вітаміном С (L-форма), які починають деградувати відразу ж після контакту зі світлом та киснем.

Продукти, де майже немає води (воскові бальзами або порошкові, сухі засоби), замикають список, оскільки рости мікробам там просто ніде, зате вони можуть згортнути – тому якщо ваш продукт має дивний запах, не використовуйте його.

З цього випливає, що й продукт був розкритий, але термін придатності вже минув, швидше за все він просто нічого очікувати «працювати» те, як передбачалося, тобто. частково втратить свою ефективність, наприклад, у складі деградує вітамін Е, ретинол або УФ-фільтри. Отже якщо ваш зволожуючий крем добре виглядає і добре пахне, ним цілком можна користуватися ще якийсь час. Обережність і педантичність варто проявити лише щодо засобів для області навколо очей та сонцезахисних засобів.

А ось якщо ви розкрили косметичний продукт, але, спробувавши кілька разів, закинули, а зараз з’ясували, що термін придатності пройшов «місяць тому» (при цьому засіб виглядає і пахне нормально) – все одно утилізуйте. Усі процеси запущені, щойно відбувся контакт із повітрям. Використання розкритої косметики після терміну придатності підвищує ризик подразнень, алергічних реакцій, а також отримання шкірних та очних інфекцій.

Це стосується і декоративної косметики. У 2013 році в міжнародному журналі косметичної науки було опубліковано цікаве дослідження, що показує, що 67% засобів макіяжу (в основному туші для вій) з минулим терміном придатності, якими користувалися піддослідні, містили потенційно шкідливі рівні мікроорганізмів, у тому числі Staphylococus викликають бактеріальні інфекції. Тому не ризикуйте, лікування коштуватиме дорожче.

Читаємо етикетку

Інформація про терміни придатності на етикетці відображається декількома способами:

1. Найпростіший і зрозуміліший для споживача спосіб – коли ставиться дата виготовлення або номер партії (batch code) + термін придатності. Оскільки практично всі промислові емульсії гарантовано стабільні протягом стандартних 30 місяців, проставлення дати закінчення терміну придатності вже відходить у минуле. Деякі компанії вже перестають ставити і дату виробництва, обмежуючись номером партії. Винятком є органічна косметика, на ній обов’язково має стояти хоча б дата виробництва. Як правило, термін придатності «зеленої» косметики – не більше 2 років, найчастіше 1 рік.

2. Дата виготовлення та/або номер партії + символ «період після відкриття» (відкрита банка). Сьогодні виробники вважають за краще використовувати зрозумілий для всіх символ відкритої банки (Period After Opening Symbol). Цей символ говорить про те, скільки можна використовувати косметику після розтину (наприклад, 12М – 12 місяців, 6М – 6 місяців). Він проставляється лише на косметичних засобах, які проходили тестування протягом 30 місяців.

3. Дата закінчення терміну придатності та «період після відкриття». І тут іноді виникає плутанина. Наприклад, на флаконі стоять дата 05/16 та символ з відкритою баночкою 18М. Це означає, що ваш продукт потрібно викидати у травні 2016 року, незалежно від того, коли ви розкрили упаковку. Якщо «період після розтину» добіг кінця, а термін придатності немає, такий продукт все одно утилізують.

4. На етикетці лише номер партії. Таке часто трапляється, якщо ви купуєте косметику у поїздках за кордоном. Код зашифрований і загальних правил тут немає, це можуть бути цифри та літери або лише цифри. У таких випадках вам допоможе косметичний калькулятор або спілкування із клієнтською підтримкою виробника. На офіційних сайтах завжди є e-mail, і зазвичай відповідь надходить дуже швидко.

Хоча косметичні продукти сильно відрізняються один від одного, як і в умовах їх зберігання та використання, існують загальні правила для оцінки придатності після розтину.
Декоративна косметика:
Туш для вій, рідкі підводки, олівці для очей зберігаються від 4 до 6 місяців. Якщо туш висохла раніше, викидайте – не потрібно додавати до неї воду. Тональні креми, консилери рідкі та тверді: від 6 місяців до 1 року. Помади, блиски для губ, олівці для губ: 2-3 роки.
Доглядова косметика:
Очищаючі засоби для обличчя, тіла та волосся зберігаються 1 рік. Тоніки та місти: від 6 місяців до 1 року. Пілінги із фруктовими кислотами: 1 рік. Зволожуючі креми для обличчя та тіла: від 6 місяців до року. Бальзами для губ: 1 рік. А ось косметичні пробники зберігаються лише 1-2 дні через особливості упаковки.

Щоб продукт не зіпсувався раніше, існують дуже прості правила:

Зберігайте косметику при кімнатній температурі в сухому місці.
Якщо ви користуєтеся продуктами не часто, тримайте їх у холодильнику.
Ставте косметику подалі від прямого сонячного проміння.
Завжди щільно закривайте банки після використання.
А краще взагалі віддати перевагу помпам та дозаторам.
Якщо ви впустили кришку від банки на підлогу, протріть її антисептиком (спирт або хлоргексидин).
Якщо ви хочете перекласти косметику в інший баночок, обов’язково обробіть антисептиком і висушіть.

Так, на жаль, термін придатності косметики не нескінченний. У кращому випадку прострочені препарати втратять ефективність або змінять зовнішній вигляд та запах (наприклад, ви помітите, що крем став жирним або липким). У гіршому випадку така косметика призведе до подразнення шкіри, дерматитів та інфекцій. Тому уважно читайте етикетку і правильно зберігайте свою косметику і вам вдасться уникнути маси проблем.

Фото: 1-2 thinkstockphotos.com, 3 – Аліни Траут

На стіні моєї сторінки виявила питання:

“Здрастуйте, Тетяно Дмитрівно! В одному із записів промайнула інформація, що відкритий флакон судинозвужувальних крапель зберігають не більше місяця ( ). Інформацію про термін зберігання відкритих флаконів я бачила тільки в інструкції до очних крапель. Скажіть, будь ласка, справді, як і скільки можна зберігати препарати у вигляді крапель, сиропів у відкритих флаконах? Більше цікавлять краплі в ніс, вухо, жарознижувальне в сиропі, розчини вітамінів (віт. Д, кальцій).

Кнопка “відповісти” чомусь не хотіла спрацьовувати, тож відповідь пишу тут

Здрастуйте, MariaOk! Найпростіша та правильна відповідь на Ваше запитання звучатиме так: використовуйте препарати відповідно до інструкції.

У документах на реєстрацію лікарських засобів (ЛП) мають бути зазначені умови та терміни зберігання до та після розкриття упаковки (така вимога закріплена наказом МОЗ). Але в інструкціях до ЛП не завжди можна натрапити на цю інформацію. Від чого залежить термін придатності відкритого препарату?

1. Подобається чи не подобається мікробам розмножуватися серед ЛП? Візьмемо, наприклад, лактулозу. У тій концентрації, що приготовлені розчини (сироп) лактулози – 33% розчин – ніхто не виживе. Спробуйте цукровий сироп приготувати – чи швидко він у вас зіпсується? а варення? що більше цукру, то зберігається довше. У сиропи також додають консерванти. Якщо загляньте в інструкцію до жарознижуючого засобу у вигляді сиропу, то знайдете якийсь консервант (доміфену бромід, ніпасепт натрію, ніпагін, сорбат калію…) ось вони і дозволять використовувати навіть відкритий ЛП до вказаного терміну придатності (не забудьте про чистоту дозатора ).

2. Як поводиться діюча речовина під час зберігання? Препарати вітаміну D 2 наприклад, окислюються киснем повітря, а ось під впливом світла він (віт. D 2) перетворюється на отруйний токсистерин, тому зберігати відкритим довго (не більше 2 міс.) не те, що не можна – небезпечно! Зате аскорбінова кислота при неправильному чи довгому зберіганні розкладеться до цілком нешкідливих речовин.

3. Враховувати необхідно і маркетинговий хід фармкомпаній: написали в інструкції – після відкриття придатний лише місяць, ви через місяць викинули та пішли за новим в аптеку. Ви ж розумієте, що проводити додаткові (до тих, що проводять) дослідження стабільності ЛП, витрачати на це н-не кількість коштів … Навіщо? Якщо можна збільшити доходи одним рядком. Вдалим є дозування ЛП у тюбик-крапельницях, тобто ось вам 1 мл препарату, закапайте в око (у вухо), а через час відкрийте наступний. Але ж є ЛП у дозуванні 15 мл і не важливо, що за місяць ви його навряд чи «викапаєте»

Коли ми, батьки, можемо знехтувати датами та термінами? По відношенню до дитячих ЛП, напевно, ніколи Читайте інструкції до ліків! і не тільки…

Будь-який антибактеріальний засіб показує свою ефективність лише за умови правильного підходу до його зберігання та застосування. Саме тому потрібно знати, як зберігати Діоксидин – лікарський препарат, що має значний перелік терапевтичних властивостей.

Цей продукт здатний як ефективно боротися із запальними процесами і пригнічувати діяльність поширених мікроорганізмів. Він може допомагати при гнійних інфекціях, попереджати можливі ускладнення після операцій, протистояти збудникам, які набули стійкості до антибіотиків та хімічних реагентів.

При цьому Димексидин при неправильному або безконтрольному застосуванні здатний спричинити розвиток побічних ефектів. Такими ж неприємними наслідками загрожує використання продукту, підданого неправильному зберіганню після розтину.

Незалежно від форми випуску (розчин в ампулах або мазь), препарат Діоксидін впливає на ДНК хвороботворної бактерії, руйнуючи її зсередини. Завдяки цьому прискорюється процес пригнічення запалення, швидко відновлюються уражені тканини.

Ампульну форму продукту можна використовувати за таких станів:

Гнійно-запальні патологічні процеси, спричинені активністю бактерій (сепсис, перитоніт).
Запальні процеси сечового міхура.
Гнійний менінгіт, абсцес легені.
Захворювання ясен (стоматити) та ураження шкірного покриву (абсцеси, опіки, місця укусів, карбункул, флегмона).
Нерідко Діоксидин використовують при отитах у разі відсутності ефективності від традиційного лікування. В цьому випадку після того, як вушний прохід буде очищений від сірки та гною (при складних випадках), у нього закопують розчин або закладають мазь.
Промивання носових ходів розчином Діоксидину сприяє усуненню ознак ускладненого риніту, гаймориту, нежитю, що затягнувся. Незважаючи на ефективність, продукт діє дуже м’яко, не порушуючи цілісності слизової оболонки.

Діоксидин у вигляді мазі або розчину з ампули можна застосовувати після операцій для обробки рубців, ран та швів, яким не може бути забезпечений якісний догляд та існує ризик нагноєння.

Як правильно використовувати та зберігати препарат в ампулах?

Розчин препарату Діоксидин випускається у двох концентраціях, і робота з ним залежить від того, скільки відсотків активної речовини вказано на упаковці. Якщо це 0,5%, то розводити продукт не потрібно, готовий до використання. 1% насичений продукт попередньо розлучається водою для ін’єкцій або гідрокортизоном. Це можна зробити самостійно, потрібно лише витримувати пропорції.

Порада: Незважаючи на очевидну ефективність та м’якість дії, Діоксидин, що випускається в ампулах, необхідно застосовувати лише під контролем лікаря. Зловживання продуктом, особливо при внутрішньовенному та внутрішньопорожнинному введенні, може викликати звикання, позбутися якого зовсім непросто.

Зберігати діоксидин у вигляді закритих ампул дуже просто, він не дуже вимогливий до умов. Термін придатності препарату становить 24 місяці. Найкраще помістити його у темне місце, недоступне для дітей, де підтримується температура від 5 до 25 ºС. Перед застосуванням засобу ампулу потрібно розглянути на світлі, розчині можуть утворитися дрібні кристали. В цьому випадку її необхідно нагріти на паровій бані, тримаючи стільки, скільки знадобиться для повного розчинення частинок.

Розкриту ампулу надалі краще використовувати. У крайніх випадках (наприклад, якщо спостерігається дефіцит продукту), її можна залишити на наступну добу, попередньо герметично закривши отвір за допомогою стерильної вати. Є ще один зручний спосіб зберігання відкритого продукту – його просто набирають у шприц наступного разу.

Як зберігати склад у вигляді мазі?

Вимоги до зберігання мазі в закритій тубі такі самі. Після розтину препарату його слід використовувати протягом зазначеного терміну терапії. Якщо лікування завершено, а склад ще залишився, його можна ретельно закрити та прибрати для подальшого зберігання. Незалежно від того, скільки після цього пройде часу, перед наступним використанням діоксидину потрібно перевірити на предмет зміни кольору, текстури, появи специфічного запаху. Якщо щось із зазначеного виявлено, засіб надалі краще не застосовувати.

Побічні ефекти від застосування простроченого продукту

Негативні наслідки можуть бути різними, але найчастіше це ті ж реакції, які виділяються фахівцями у вигляді побічних ефектів від проведення терапії. При внутрішньовенному та внутрішньопорожнинному введенні це:

Головний біль на тлі ознобу.
Диспепсичні розлади у вигляді нудоти, блювоти та проносу.
Гарячкові стани.
Поява судомного посмикування окремих м’язів або цілих груп.
Формування на шкірному покриві пігментних плям внаслідок прямої дії ультрафіолету.
Різні алергічні реакції.

Місцеве застосування простроченого діоксидину зазвичай призводить до появи сверблячки або розвитку дерматиту на обробленій поверхні. У разі розвитку хоча б одного з перелічених станів, навіть якщо прояви слабкі та нормально переносяться пацієнтом, необхідно негайно звернутися до лікаря за отриманням консультації.

Все про терміни та умови зберігання новокаїну. Найкраще місце для домашньої аптечки. Як довго можна використовувати препарат із відкритої ампули. Опис простроченого розчину та наслідки його застосування. Умови зберігання за законодавчими нормами в аптеках та поліклініках.

Новокаїн можна знайти майже в кожній домашній аптечці, це препарат перевірений часом і простий у вживанні. Щоб знеболювання цим засобом не завдало шкоди здоров’ю, необхідно уважно поставитися до термінів та умов його зберігання.

Термін придатності новокаїну

Як і всі лікарські препарати, новокаїн має термін придатності. Виробники цього засобу вказують на упаковці, що його можна використовувати протягом 3 років з дати виробництва.

Особливу увагу слід приділити місцем зберігання новокаїну. Часто споживачі вважають за краще зберігати всі лікарські засоби у холодильнику. Новокаїн може зберігатися в режимі не вище +25 градусів
, тому можна сміливо залишати його в домашній аптечці за кімнатної температури. Такий спосіб зберігання не вплине на термін придатності препарату.

У разі коли будинку дуже жарко можна покласти новокаїн у холодильник. Температура в ньому не опускається нижче +3 – +5 градусів
і не нашкодить якості ліків. Терміни зберігання при такому розташуванні препарату не зміняться.

Не варто бояться використовувати новокаїн, якщо на момент його вживання термін придатності не вийшов, але добіг кінця. За 5-10 днів
до цієї дати препарат повністю придатний до застосування.

Тривалий термін зберігання новокаїну за дотримання всіх умов поширюється лише на нерозкриті ампули.

У разі використання препарату, ліки, що залишилися в ампулі, можна використовувати протягом доби.

Згодом із ліками відбуваються такі фізико-хімічні процеси:

окиснення під впливом кисню;
гідроліз (розщеплення на різні компоненти, включаючи отруйні);
розмноження мікроорганізмів;
взаємодія з тарним склом.

У відкритій ампулі ці процеси протікають швидко. Герметична упаковка захищає препарат протягом зазначеного терміну придатності.

Прострочений препарат можна визначити не лише за датою на упаковці, але й на вигляд:

Жовтий колір свідчить про окислення та тривале перебування лікарського засобу на сонці.
Мутний осад залишають мікроорганізми, що розмножилися, в процесі своєї життєдіяльності.
Блискітки або плівка на стінках ампули – результат вилуговування (вступ препарату в реакцію зі склом).

Зіпсований препарат не завжди можна визначити на око. Часто ознаки реакцій, що активно протікають, не помітні.

ВАЖЛИВО: Не можна використовувати ліки з терміном придатності, що минув, навіть якщо видимих ознак псування не спостерігається!

У процесі гідролізу новокаїн виділяє отруйні речовини, наявність мікрофлори у препараті може спричинити захворювання людини. Використання простроченого новокаїну в кращому разі виключить його знеболювальні властивості, у гіршому завдасть серйозної шкоди здоров’ю.

Як зберігати новокаїн

Щоб уникнути негативних наслідків для організму від використання новокаїну, потрібно подбати про умови його зберігання.

Зробити це зовсім не складно у себе вдома.

Зберігати препарат краще в аптечці у темному та сухому місці.

При виборі місця зберігання слід берегти новокаїн від наступних факторів:

Відкриту ампулу новокаїну можна зберігати протягом 24 годин.

При цьому необхідно забезпечити максимально стерильні умови, тому що фізико-хімічні процеси у відкритому флаконі проходять дуже швидко.

прикрити зріз ампули стерильним ватним тампоном, змоченим спиртом;
поставити ліки у темне, сухе, прохолодне місце.

Через добу препарат використовувати не можна.

Компреси з розчину деміксиду та новокаїну краще використовувати свіжоприготовлені. Зберігати попередньо розведений склад не рекомендується, тому що він втрачає свої цілющі властивості.

Розведений новокаїном цефтріаксон можна повторно використовувати протягом доби, якщо дотримуватися умов приготування та зберігання розчину:

З фракону цефтріаксон видалити металеву частину пробки.
В одноразовий шприц набрати новокаїн.
Проколоти голкою гумову кришку цефтріаксону, запровадити новокаїн.
Збовтати розчин і набрати потрібну кількість у шприц.
Прикрити місце проколу стерильним ватним тампоном, змоченим спиртом.
Зберігати у холодильнику не більше доби.
При наступному наборі ліків протерти спиртом місце проколу і ввести голку.

Умови зберігання новокаїну в аптеках та клініках

Згідно з прийнятою в медицині класифікацією, новокаїн відноситься до лікарських засобів групи Б (сильнодіючі). Для установ, пов’язаних з використанням таких препаратів існують особливі вимоги щодо їх зберігання:

В аптеках та лікувально-профілактичних закладах медикаменти зі списку Б розміщуються в окремих шафах, що замикаються на замок.
У лабораторіях новокаїн можна зберігати разом з несильнодіючими препаратами.
В аптечних складах та на фармацевтичних підприємствах всі сильнодіючі препарати знаходяться в окремих приміщеннях.

Всі установи повинні дотримуватися принципу зберігання препаратів відповідно до агрегатного стану, області застосування, уникати знаходження рядом засобів, що співзвучні за назвою. Новокаїн може бути сусідами з рідкими ліками для введення підшкірно або внутрішньом’язово.

Не рідше 1 разу
на місяць необхідно здійснювати контроль за зовнішніми змінами лікарського засобу, станом тари.

Установи, що здійснюють зберігання новокаїну як препарату групи Б, повинні забезпечити дотримання вимог до приміщення та наявність спеціального обладнання:

Приміщення має бути обладнане кондиціонером, кватирками або фрамугами для підтримки температури не вище 25 градусів та вологості повітря не більше 40%.
Устаткування контролю температури.
Стелажі (шафи) для зберігання повинні бути марковані, мати стелажні картки. Допускається застосування електронної системи обробки даних замість стелажних карток. У разі використання електронної системи обробки даних допускається ідентифікація за допомогою кодів.
Для складських приміщень необхідні піддони, щоб уникнути розміщення препарату на підлозі.

Зберігання новокаїну та інших лікарських засобів регламентується на законодавчому рівні:

Наказ Міністерства охорони здоров’я та соціального розвитку від 23 серпня 2010 р. № 706н “Про затвердження Правил зберігання лікарських засобів”
Наказ Міністерства охорони здоров’я від 31 серпня 2016 р. № 646н “Про затвердження Правил належної практики зберігання та перевезення лікарських препаратів для медичного застосування”

Для перевезення лікарських засобів, зокрема і новокаїну, застосовуються транспортні засоби та обладнання, що забезпечують дотримання їх безпеки. Медикаменти перевозяться у транспортній тарі, яка не шкодить цілісності упаковки та забезпечує надійний захист від впливу факторів зовнішнього середовища.

Важливо забезпечити не тільки збереження препарату, а й можливість підтвердження його якості. Для цього на запит одержувача повинні бути надані відомості про дотримання температурного режиму при перевезенні.

Область застосування новокаїну

Новокаїн – препарат вітчизняного виробництва. Випускається у скляних ампулах по 2, 5, 10 мл. в упаковці з картону разом із листом вкладишем.

Використовується новокаїн для знеболювання. При введенні тканини він перешкоджає проведенню клітинами больових імпульсів. Знеболюючий ефект триває зовсім недовго, близько однієї години. тому новокаїн часто використовують для розведення різних препаратів, що вводяться внутрішньом’язово.

Крім цього застосовують для знеболювання під час пологів, у стоматології, для епідуральної та спинномозкової анестезії.

Новокаїн як сильнодіюча речовина відпускається за рецептом лікаря.

Дотриматися всіх вимог до зберігання новокаїну не складно. Важливо завжди стежити за терміном придатності препарату, не використовувати прострочені або зіпсовані ліки.

Виготовлення
ін’єкційних розчинів в аптеках
регламентується рядом НД:
ДФ, наказами МОЗ № 309, 214, 308, Методичними
вказівками з виготовлення
стерильних розчинів в аптеках,
затверджених МОЗ від 24.08.94
р.

Лікарські
форми для ін’єкцій можуть виготовляти
тільки ті аптеки, які
мають асептичний блок та можливості
для створення асептики.

Не
дозволяється готувати ін’єкційні
лікарські форми, якщо немає методик
кількісного аналізу, даних про
сумісність інгредієнтів, режим
стерилізації та технології.

Стадії технологічного процесу

На
підготовчій стадії
проводяться
роботи зі створення умов
асептики: підготовка
приміщення, персоналу, обладнання,
допоміжних
матеріалів, тари та пакувальних засобів.

НДІ
Фармації розроблено методичні
вказівки (МУ) № 99/144 «Обробка
посуду та закупорювальних засобів, що використовуються
в технології стерильних
розчинів, виготовлених в аптеках»
(М., 1999). Ці МУ є
доповненням до чинної Інструкції
з санітарного режиму аптек
(пр. МОЗ № 309 від 21.10.97).

До посуду
належать пляшки скляні для крові,
трансфузійних та інфузійних препаратів
та флакони з проволоки для лікарських
речовин. До закупорювальних засобів
відносяться гумові та поліетиленові
пробки, алюмінієві
ковпачки.

На
підготовчій стадії здійснюється
також підготовка лікарських
речовин, розчинників та стабілізаторів.
Для отримання очищеної води
використовують аквадистилятори.

Проводяться
також розрахунки. На відміну від інших
лікарських форм для всіх
ін’єкційних розчинів регламентовано
склад, способи забезпечення стабільності
та стерильності. Ці відомості є у
наказі МОЗ № 214 від 16.09.97,
а також у Методичних вказівках щодо
виготовлення стерильних розчинів
в аптеках, затверджених МОЗ від
24.08.94.

Виготовлення
розчинів для ін’єкцій.
На
цій стадії проводять відважування
порошкоподібних речовин, відмірювання
рідин та хімічний аналіз
розчину.

Відповідно
до наказу МОЗ № 308 від
21.10.97. «Про затвердження інструкції
з виготовлення в аптеках рідких
лікарських форм» ін’єкційні
розчини готують масооб’ємним методом
у мірному посуді або об’єм
розчинника визначають розрахунковим
шляхом. При необхідності додають
стабілізатор. Після виготовлення
проводять ідентифікацію, визначають
кількісний вміст лікарської
речовини, рН, ізотошфуюші
та стабілізуючі речовини. При
задовільному результаті
аналізу фільтрують розчин.

Стадія
фільтрування та розливу.
Для
фільтрування розчинів використовують
дозволені для застосування фільтруючі
матеріали.

Фільтрування
великих обсягів розчинів проводять на
фільтрувальних установках стаціонарного
або карусельного типу.

Приклади установок

Апарат
стаціонарного типу
із
4 повітряними камерами (див. підручник. т.1,
стор.397). Фільтрування відбувається через
скляні фільтри з обмоткою з
фільтруючого матеріалу, поміщені в
3-5 літрові бутлі з
розчином, що фільтрується. Профільтрований розчин
збирають у флакони,
встановлені на підйомних столиках.

Фільтр
«Грибок
»
– найпростіша установка для фільтрування
невеликих
обсягів ін’єкційних розчинів. Працює
у вакуумі.

Складається
з бачка з розчином, що фільтрується,
воронки, збірника профільтрованого
розчину, ресивера і вакуумного насоса.

Вирва
закривається шарами фільтруючого
матеріалу з вати
марлі
і опускається в бак з
розчином, що фільтрується. При створенні вакууму системі
розчин фільтрується та надходить у
приймач. Ресивер призначений для
запобігання перекиданню рідини у
вакуумну лінію.

Фастівка.
Для
фасування ін’єкційних розчинів використовують
стерильні флакони
з нейтрального скла НС-1, НС-2. Для
закупорювання флаконів

застосовують
пробки із спеціальних сортів гуми:
силіконові (ІР-21), з нейтрального
каучуку (25П), бутилового каучуку (ІР-119,
52-369).

Після
фасування проводять первинний контроль
кожного флакона відсутність
механічних включень візуальним
методом. Якщо виявляються
механічні включення, розчин
перефільтрують.

Після
контролю на чистоту флакони, закупорені
гумовими пробками, обкатують
металевими ковпачками. Для цього
використовують пристосування
для обтиску кришок та ковпачків (ПОК) та
більш досконалий напівавтомат
ЗП-1 для закочення ковпачків.

Після закупорювання флакони маркують за
допомогою жетону або штампуванням на ковпачку
назви розчину та його концентрації.

Стерилізація.
Для
стерилізації водних розчинів використовують
найчастіше термічний метод, а саме
стерилізацію насиченою парою під
тиском.
Стерилізацію проводять у парових
стерилізаторах вертикальних (марки
ВК-15, ВК-3) та горизонтальних (ГК-100, ГП-280,
ГП-400, ГПД-280 та ін.).
ВК – вертикальний круговий; ДП –
горизонтальний прямокутний
односторонній;
ГПД – горизонтальний прямокутний
двосторонній.) Пристрій
парового стерилізатора та принцип роботи
(див.
підручник).

В
окремих випадках розчини стерилізують
плинною
парою
при
температурі
100°С, коли цей метод є єдино
можливим для даного
розчину. Поточна пара вбиває лише
вегетативні форми мікроорганізмів.

Розчини
термолабільних речовин (апоморфіну
гідрохлориду, вікасолу, барбіталу
натрію) стерилізують фільтруванням.

Для
цього використовують глибинні або
переважно мембранні фільтри.

Мембранні
фільтри
вставляють
у фільтроутримувачі. Тримачі бувають
двох типів: пластинчасті та патронні.
У пластинчастих тримачах фільтр
має форму круглої або прямокутної
пластини, в патронних -форму
трубки. Перед фільтруванням стерилізують
фільтр у тримачі та ємність
для збору фільтрату парою під тиском
або повітряним методом. Метод фільтрування є
перспективним для аптечних умов.

Стерилізація
розчинів повинна проводитися
пізніше 3-х годин після
виготовлення розчину, під контролем
провізора. Повторна стерилізація
заборонена.

Після
стерилізації проводять вторинний контроль
відсутність механічних
включень, якість закупорювання флаконів
і повний хімічний контроль,
тобто. перевіряють рН, справжність та
кількісний вміст діючих
речовин. Стабілізатори після стерилізації
перевіряють лише у випадках,
передбачених НД. Для контролю після
стерилізації відбирається один
флакон кожної серії.

Стадія
стандартизації.
Стандартизація
проводиться після стерилізації
за показниками: відсутність механічних
включень,

прозорість,
кольоровість, значення рН, справжність та
кількісний вміст
діючих речовин. Ін’єкційні
лікарські форми та вода
для ін’єкцій періодично перевіряються
органами Держсанепіднагляду на стерильність
та апірогенність.

Розчини
для ін’єкцій вважаються забракованими,
якщо вони не відповідають
нормам хоча б за одним із показників,
а саме: фізико-хімічні
властивості, вміст видимих механічних
включень, стерильність,
апірогенність, а також при порушенні
герметичності закупорювання та недостатньому
обсязі заповнення флакона.

Оформлення
для відпустки.
На
флакон наклеюють етикетку білого кольору
із синьою смугою
з обов’язковою вказівкою найменування
розчину, його концентрації, дати
виготовлення, умов та терміну зберігання.
Терміни зберігання ін’єкційних лікарських
форм регламентовані наказом МОЗ
№214 від 16.07.97.

Напрями
вдосконалення технології розчинів
для
ін’єкцій,
що виготовляються
в
аптечних
умовах

Механізація
технологічного процесу, тобто.
використання сучасних
матеріалів та засобів малої механізації
(дистиляторів, збірників
води для ін’єкцій, мішалок, апаратів
для фільтрування, стерилізаторів
та
ін.).

Розширення асортименту стабілізаторів.

Використання фізико-хімічних методів
контролю якості розчинів.

Створення сучасних засобів упаковки
та закупорювання.

8.
Виготовлення розчинів для ін’єкцій
у
промислових
умовах
Особливості
заводського
виробництва:

Високий ступінь механізації та
автоматизації;

Можливість виготовлення дозованих
лікарських форм;

Можливість
одержання лікарських препаратів із
великим терміном придатності.

Виробництво
ін’єкційних лікарських форм стало
можливим з появою
трьох умов: винаході шприца,
організації асептичних умов
роботи та використання ампули як
вмістища певної дози стерильного
розчину. Спочатку ампульовані
препарати випускалися в
аптеках у малій кількості. Потім їх
випуск було перенесено до умов великих
фармацевтичних виробництв. У Пермі
ампульовані препарати випускає
НВО Біомед. Поряд з ампулами препарати
для ін’єкції заводського
виробництва випускаються у флаконах,
у прозорих упаковках з полімерних
матеріалів та шприц-тюбиках разового
застосування. Однак ампули
є найпоширенішою
упаковкою для ін’єкційних розчинів.

Ампули
являють собою скляні судини
різної форми та місткості,
що складаються з розширеної частини – корпуса
та капіляра. Найбільш
поширеними є ампули
місткістю від 1 до 10 мл. Найбільш
зручні ампули з пережимом, який
перешкоджає попаданню розчину
в капіляр при запаюванні та полегшує
розтин ампули перед ін’єкцією.

У випускають ампули різних типів:

ампули
вакуумного наповнення (позначаються
В або ВП-вакуумні з пережимом);

ампули
шприцевого наповнення (позначаються
Ш або ШП-шприцевого
наповнення з пережимом).

Поряд
із цими позначеннями вказують
місткість ампул, марку скла
та номер стандарту.

Ампульне скло

Скло для ампул використовують різні
марки:

НС-3
–
нейтральне скло для виготовлення
ампул і флаконів для розчинів речовин,
що піддаються гідролізу, окислення та
ін реакцій (наприклад, солей
алкалоїдів);

НС-1
–
нейтральне скло для ампулювання
розчинів стійкіших лікарських
речовин (наприклад, натрію хлориду);

СНС-1
–
нейтральне світлозахисне скло для
ампулювання розчинів світлочутливих
речовин;

АБ-1
–
лужне скло для ампул та флаконів
для масляних розчинів лікарських
речовин (наприклад, розчину камфори).

Медичне
скло
–
це твердий розчин, одержаний в
результаті охолодження
розплаву суміші силікатів, оксидів
металів та солей. Оксиди металів
і солей використовуються як добавки до
силікатів для
надання
склу необхідних
властивостей (температури плавлення, хімічної
та термічної стійкості
та ін.)
. Це скло термічно
та хімічно стійке, але дуже
тугоплавке. Щоб знизити температуру
плавлення до складу такого скла
додають оксиди натрію та калію.
Однак ці оксиди знижують хімічну
стійкість скла. Підвищують хімічну
стійкість запровадженням оксидів бору та
алюмінію. Додавання оксидів
магнію підвищує термічну
стійкість. Щоб підвищити механічну
міцність та зменшити крихкість скла,
регулюють вміст
оксидів бору, алюмінію та магнію.

Таким чином, змінюючи склад компонентів
та їхню концентрацію, можна отримати скло
із заданими властивостями.

До
скла
для
ампул висуваються такі вимоги:

Прозорість – для контролю за
відсутністю механічних включень у

безбарвність
– для виявлення зміни кольору
розчину у процесі стерилізації
та зберігання;

легкоплавкість
– для запаювання ампул з розчином за
відносно невисокої
температури;

термічна
стійкість – щоб ампули витримували
теплову стерилізацію
та перепад температур;

хімічна
стійкість – щоб не руйнувалися
лікарські речовини
та інші компоненти розчину в ампулі;

механічна
міцність – щоб ампули витримували
механічні навантаження
у процесі виробництва, транспортування
та зберігання;

достатня крихкість для легкого
розкриття капіляра ампули.

Стадії
технологічного процесу
виробництва
розчинів для ін’єкцій в ампулах

Процес
виготовлення складний і умовно поділяється
на два потоки: основний та паралельний
основному. Стадії
та операції основного потоку виробництва:

перша
стадія: виготовлення ампул

миття та сушіння склопроводу;

друга
стадія: підготовка ампул до наповнення

третя
стадія: стадія ампулювання

наповнення ампул розчином;

контроль якості після стерилізації;

упаковка готової продукції;

регенерація забракованих ампул

Стадії та операції паралельного потоку
виробництва:

перша
стадія: підготовка розчинників

операції: підготовка розчинників
(наприклад, для масляних

розчинів); одержання води для ін’єкцій;

друга
стадія: підготовка розчину до
заповнення
операції:
виготовлення розчину;

контроль якості (до стерилізації).

Для
забезпечення високої якості готової
продукції створюються спеціальні
умови виконання стадій та операцій
технологічного процесу.
Особлива увага при цьому приділяється
технологічній гігієні. Вимоги
до технологічної гігієни та шляхи їх
реалізації викладені в ОСТ 42-510-98
«Правила організації виробництва та
контролю якості лікарських
засобів» (GMP).

Стадії
та
операції
основного
потоку:

Калібрування дроту

Проволока
–
це скляні трубки певної
довжини (1,5 метри). Випускається
на скляних заводах із медичного
скла. До проволоки пред’являються
жорсткі вимоги: відсутність
механічних включень, бульбашок
повітря та інших дефектів, однаковий
діаметр по всій довжині, певна
товщина стінок, отмываемость забруднень
та інших. Проволока калібрують,
тобто. сортують за зовнішнім діаметром від
8 до 27мм. Це дуже важливо,
щоб ампули однієї серії мали однакову
місткість. Тому скляні
трубки калібрують на спеціальній установці
по зовнішньому діаметру
у двох перерізах на певній відстані
від середини трубки.

Миття та сушіння дроту

Після
калібрування проволока надходить на мийку.
В
основному, проволока доводиться відмивати
від скляного пилу, який утворюється
при його виготовленні. Від основної маси
забруднень легше відмити саме проволоку,
а чи не готові ампули. Проволока
миють або в установках камерного типу,
в яких одночасно і сушать трубки,
або в горизонтальних ваннах за допомогою
ультразвуку.

Позитивні сторони камерного
способу миття:

можливість автоматизації процесу;

поєднання
операцій миття та сушіння.
Недоліки:

Невисока
ефективність миття за рахунок невеликої
швидкості потоку води.

Збільшення
ефективності миття досягається за
рахунок барботажу, створення
турбулентних потоків та струменевої подачі
води.

Більш ефективним
у порівнянні з камерним є
ультразвуковий спосіб.

У рідині
при проходженні ультразвуку (УЗ)
утворюються
зони стиснення і розрядження, що чергуються. У момент
розряджання виникають розриви,
які називаються кавітаційними
порожнинами. При стисканні порожнини
закриваються, у них виникає тиск,
близько кількох
тисяч атмосфер. Оскільки частинки
забруднень є зародками
кавітаційних порожнин, то за їх стиску
забруднення відриваються
від поверхні трубок і видаляються.

Контактно – ультразвуковий спосіб
ефективніший порівняно з УЗ

Методом,
т.к. до специфічної дії УЗ
додаються ще механічна вібрація.
В установках контактно-УЗ способу миття
трубки контактують з
поверхнею вібрує магнітно-стрикційних
випромінювачів, розташованих
на дні ванни з водою. При цьому коливання
поверхні випромінювачів
передаються скляним трубкам, що
сприяє відділенню забруднень
від внутрішніх поверхонь.

Якість
миття проволоки перевіряють візуально. Відмита
і висушена проволока
передається на виготовлення ампул.

Виготовлення ампул

Ампули виготовляють на роторних
склоформуючих автоматах.

Скляна
трубка обробляється під час одного
повороту ротора однією ділянці по
довжині. При цьому одночасно обробляються
від 8 до 24 і більше
трубок, залежно від конструкції
автомата. В автоматі ІО-8, наприклад,
на роторі обертаються 16 пар верхніх та
нижніх патронів. Є накопичувальні
барабани, куди завантажуються скляні
трубки. Проволока з накопичувального
барабана подається до патронів і затискається
«кулачками» верхнього
та нижнього патронів. Вони синхронно
обертаються за допомогою шпинделів
навколо своєї осі та рухаються по копірах.
За
один поворот ротора
трубки
проходять 6 позицій:

З
накопичувального барабана трубки подаються
всередину верхнього патрона. За допомогою
обмежувального упору регулюється
їхня довжина. Верхній патрон стискає
трубку «кулачком» і вона залишається на
постійній висоті у всіх 6
позиціях.

До
трубки, що обертається, підходять пальники
з широким полум’ям, відбувається нагрівання
до розм’якшення. У цей час нижній
патрон, рухаючись по ламаному копію,
піднімається вгору і затискає нижній
кінець трубки.

Нижній
патрон, рухаючись по копіру, опускається
вниз і витягує розм’якшену
проволоку в капіляр майбутньої ампули.

До верхньої
частини капіляра підходить пальник із
гострим полум’ям і відрізає капіляр.

Одночасно
з відрізкою капіляра відбувається
запаювання денця наступної
ампули.

«Кулачок»
нижнього патрона розтискає ампулу, вона
опускається на похилий лоток, а трубка
із запаяним денцем підходить до першої
позиції,
і цикл роботи автомата повторюється.

Такий
спосіб виготовлення ампул має дві
основні недоліки:

Утворення
внутрішніх напруг у склі. У місцях
найбільшої внутрішньої напруги можуть
виникнути тріщини при тепловій
стерилізації,
тому залишкові напруги прибирають
шляхом відпалу.

Отримання
“вакуумних” ампул. Ампули на 5-ій позиції
запаюються в момент,
коли всередині них знаходиться гаряче
повітря. При охолодженні утворюється
вакуум. Він небажаний, тому що при
розтині капіляра такої ампули
скляний пил засмоктується всередину і
згодом важко видаляється.

Шляхи усунення вакууму в ампулах:

Використання
приставок до ампулоформуючого автомата
для різання капілярів ампул. Приставка
розташовується поруч із «лотком» у
позиції 6. Гаряча
ампула після попадання в лоток відразу
потрапляє у приставку до автомата
і розкривається.

Нагрівання
корпусу ампули під час відрізки
капіляра. Повітря, що знаходиться в
ампулі, при нагріванні розширюється.
Він виривається з ампули в місці
відпаювання, де скло розплавлене, і
утворює отвір. За рахунок отвору
ампули виходять безвакуумними.

Відламування
капіляра ампули. Це відбувається в той
момент, коли в позиції 6 нижній патрон
звільняє затискач і під дією
тяжкості ампули в
місці відпаювання витягується дуже тонкий
капіляр. При падінні ампули
капіляр
відламується, герметичність усередині
ампули порушується, і вона стає
безвакуумною.

Різання капілярів ампул

Як
окрема операція є, якщо
автомат формує безвакуумні
ампули. Різання капілярів необхідне,
щоб ампули виходили
однаковою висоти (для точності
дозування), і кінці капілярів
ампул були рівні та гладкі (для зручності
запаювання).

Стрічковий
напівавтомат для різання капілярів ампул
має стрічковий транспортер,
по якому ампули підходять до
дискового ножа, що обертається. На
підході до ножа ампула починає обертатися
за рахунок тертя гумової стрічки.
Ніж робить на ампулі круговий надріз
і капіляр за місцем надрізу відламується
пружинами. Після розтину капіляр
оплавляється пальником, і ампули
надходять у бункер для набору в лотки
і потім на відпал.

Відпал ампул

Залишкова
напруга в ампулах виникає через
те, що в процесі виготовлення
ампули витримують значні перепади
температур. Наприклад,
стінки ампул нагріваються до температури
250 °С, а дно та капіляри,
які знаходяться безпосередньо в
зоні полум’я пальника, до 800
°С. Готова ампула подається до зони
різкого охолодження до кімнатної
температури
(25 °С). Таким чином, перепад температур
становить кількасот
градусів. Крім того, зовнішні шари,
особливо великоємних ампул, охолоджуються
швидше за внутрішні шари, скорочуючись
в обсязі, а
внутрішні,
ще не встигли охолонитися, перешкоджають
цьому скороченню. В результаті між
зовнішніми і внутрішніми шарами створюються
і зберігаються залишкові напруги,
які можуть бути причинами тріщин
в ампулах.

Відпал
являє собою спеціальну
термічну обробку
скла,
що складається з трьох стадій:

Нагрівання
до температури, близької до розм’якшення
скла (наприклад, для скла
НС-1 – 560-580 °С).

Витримка
при цій температурі до зникнення
напруги (наприклад, для
скла НС-1-7-10 хвилин).

спочатку повільне до певної
заданої температури;

потім швидше до кімнатної
температури.

Відпал
проводиться в тунельних печах з
безполум’яними газовими пальниками
з інфрачервоними випромінювачами. Піч
складається з корпусу, трьох камер
(нагріву, витримки та охолодження), столу
завантаження та столу вивантаження, ланцюгового
конвеєра та газових пальників. Ампули
поміщають у лотки та подають на стіл
завантаження. Далі за допомогою конвеєра вони
просуваються через тунель та охолодженими
виходять до столу вивантаження.

Весь
режим відпалу суворо регламентований
для кожного сорту скла та контролюється
приладами. Якість відпалу перевіряють
поляризаційно-оптичним методом.
Використовують прилад-полярископ, на екрані
якого місця у склі, які мають
внутрішні напруження, забарвлюються в
оранжево-жовтий
колір. За інтенсивністю фарбування
можна будувати висновки про величині
напруг.

Після відпалу ампули набираються в касети
та надходять на мийку.

Мийка
ампул

Миття
ампул – дуже відповідальна операція,
яка поряд з фільтруванням
забезпечує чистоту розчину в ампулах.

Механічні
забруднення, що видаляються в
процесі миття, складаються,
в основному (до 80%), з частинок скла та
скляного пилу. У процесі миття
видаляються ті частинки, які
утримуються механічно, з допомогою
сил адгезії і адсорбції. Частинки, що
вплавилися у скло або утворили
з ним спайки, не видаляються.

Миття ділиться на зовнішню та внутрішню.

Зовнішнє
миття
–
це душування ампул гарячою
профільтрованою або
водопровідною знесоленою водою.

Апарат
для зовнішнього миття ампул
складається
з корпусу, в якому знаходиться
проміжна ємність для миючої
рідини, робоча ємність,
пристрій для душу і система клапанів. Касета
з ампулами під час миття
знаходиться в робочій ємності, де під
тиском струменя води обертається,
що сприяє кращому промиванню
зовнішньої поверхні ампул.

Внутрішнє
миття
здійснюється
декількома способами: вакуумним,
ультразвуковим,
шприцевим та ін.

Вакуумний спосіб має різні варіанти:

різні поєднання з іншими способами,
наприклад з ультразвуковим.

Вакуумний
спосіб
заснований
на заповненні ампул водою шляхом створення
різниці тисків всередині ампули і
ззовні з подальшим видаленням за
допомогою вакууму. Ампули в касеті
поміщають апарат капілярами вниз
Капіляри
занурюють у воду. Створюють вакуум в
апараті. Потім подають в апарат
профільтроване повітря. За рахунок перепаду
тиску вода входить усередину
ампул і промиває їхню внутрішню
поверхню. При наступному: створенні
вакууму вода видаляється з ампул. Так
повторюється кілька разів. Цей спосіб
неефективний, тому що невисока
продуктивність миття. Має місце
низька якість миття, оскільки вакуум
створюється та гаситься недостатньо
різко і не утворюються турбулентні
потоки води.

Турбовакуумний
спосіб
набагато
ефективніший у порівнянні з вакуумним
за рахунок різкого миттєвого перепаду
тиску та за рахунок ступінчастого
вакуумування. Миття здійснюється
в турбовакууммийному апараті
з програмою управління за заданими
параметрами (величиною тиску
та рівнем води).

Продуктивність
миття цим способом висока, але має
місце велика
витрата води і спостерігається великий брак
миття. Кількість непромитих ампул
становить до 20% загальної кількості
ампул. Це наслідок
загальної нестачі вакуумного способу
миття – слабкого вихрового турбулентного
руху води на вході та особливо на
виході з ампул. Тому навіть 15-20 кратне
вакуумне миття не забезпечує повного
видалення
основного виду забруднень – скляного
пилу. Для відриву частинок скляного
пилу від стінок ампул потрібно досягти
швидкості руху води до
100 м/с. В апаратах цієї конструкції
це неможливо. У зв’язку з цим процес
миття удосконалювався у таких
напрямках:

Мийка ампул

Пароконденсаційний
спосіб
миття
ампул розроблений проф. Ф.А. Конєвим у
1972 р., який запропонував наповнювати ампули
не водою, а парою. Схематично
три
основні позиції пароконденсаційного
способу

мийки можна зобразити так:

I
позиція:
витіснення
повітря з ампул парою при невеликому
розрядженні в апараті.

ІІ
позиція:
подача
води в ампулу. Капіляр опущений у воду.
Корпус ампули охолоджується, а пара
конденсується. За рахунок конденсації
пари в ампулі створюється
вакуум, і вона заповнюється гарячою водою
(t
= 80-90 ° С).

ІІІ
позиція:
видалення
води з ампул. Горюча вода при створенні
вакууму в ампулі
закипає, і пара, що утворюється, разом з
киплячою водою з великою швидкістю
викидається з ампули. В ампулі
залишається пара, і цикл миття повторюється.
При виході води з ампули іноді
створюється інтенсивний турбулентний
рух, що значно підвищує
якість миття.

У
промислових умовах цим способом
ампули миють в апараті
АП-
30
в
автоматичному режимі заданої
програми.

Особливістю
процесу пароконденсаштонного миття
ампул є закипання
миючої рідини в ампулі за рахунок
розрідження, що створюється, і подальше
інтенсивне витіснення миючої рідини, що
утворився всередині
ампули парою.

Переваги методу:

–
Стерилізація
ампул пором;

Гарячі
ампули не потребують сушіння перед
наповненням розчинами;

Не
потрібне використання у виробництві
вакуумних насосів, які є
дуже енергоємними та дорогими.

Термічний
спосіб
запропонований
харківськими вченими Тихомирової В.Я.
та Конєвим Ф.А. 1970 р.

Ампули
після промивання вакуумним способом
заповнюють гарячою водою, що
дистилює, і капілярами вниз поміщають в
зону нагріву до t
= 300-400 °С. Вода бурхливо скипає і віддаляється
з ампул.

Позитивна
сторона:
швидкість
миття (час одного циклу 5 хв).

Недоліки:
відносно
низька швидкість видалення води з ампул
та складність апаратурного оформлення.

Ультразвуковий
(УЗ) спосіб миття
заснований
на явище акустичної кавітації у
рідині. Акустична кавітація – це
утворення розривів у рідині,
пульсуючих порожнин. Вона виникає
під впливом змінних тисків,
створюваних з допомогою випромінювачів УЗ.
Пульсуючі кавітаційні
порожнини відшаровують частинки або плівки
забруднень із поверхні
скла.

Крім
того, під дією УЗ поля поле
руйнуються ампули, що мають мікротріщини
та внутрішні дефекти, що дозволяє
відбраковувати їх. Позитивним
моментом є також антибактеріальна
дія УЗ. Ультразвуковий
спосіб миття зазвичай поєднують із
турбовакуумним. Джерелом
ультразвуку є магнітострикційні
випромінювачі. Вони кріпляться
на кришці або дні турбовакууммийного
апарату. Усі операції виконуються
автоматично.

Якість
миття значно вища порівняно з
турбовакуумним способом.

Ще
більш досконалим є
віброультразвуковий
спосіб
миття
в турбовакуумному
апараті, де ультразвук поєднується
ще з механічною вібрацією.

Шприцевий
спосіб миття.
Сутність
шприцевого способу миття полягає
в тому, що в ампулу, орієнтовану
капіляром вниз, вводять порожнисту
голку, через яку під тиском подають
воду. Турбулентний струмінь води
з голки (шприца) омиває внутрішню
поверхню ампули і видаляється через
проміжок між шприцем і отвором
капіляра. Очевидно, що інтенсивність
миття залежить від швидкості надходження
та витікання рідини з
ампули. Однак, шприцева голка, введена
в капіляр, зменшує його переріз
і ускладнює видалення рідини з
ампули. Це перший недолік. Другий
– велика кількість шприців ускладнює
конструкцію машин та посилює
вимоги до форми та розмірів ампул.
Ампули повинні мати точні
розміри і строго калібруватися
діаметром капіляра. Продуктивність
миття цим способом невисока.

У плані
порівняння якості миття ампул у різний
спосіб можна судити
за такими даними

Контроль
якості миття
ампул
проводиться переглядом ампул, наповнених
профільтрованою дистильованою
водою. Сушка
та стерилізація ампул

Після
миття ампули швидко, щоб запобігти
їх забрудненню, передають
на сушіння або стерилізацію залежно
від технології ампулювання.
Якщо ампули призначені для заповнення
масляними розчинами
або готуються про запас, їх піддають сушінню
при t=120-130
CC
протягом
15-20 хвилин.

Якщо
необхідна стерилізація, наприклад, у
разі ампулювання розчинів
нестійких речовин, ампули стерилізують
у сухоповітряному стерилізаторі
при t=180
°C
протягом 60 хвилин. Стерилізатор
встановлюють у стіні між мийним
відділенням та відділенням наповнення
ампул розчинами (тобто
приміщенням класу чистоти А). Таким
чином, шафа відкривається із двох сторін
у різних приміщеннях. Починаючи з цієї
операції, всі виробничі приміщення
повідомляються лише передатними вікнами
і розташовуються послідовно
по ходу виробничого потоку.

Стерилізація
ампул у сухоповітряних стерилізаторах
має
недоліки:

різна температура у різних зонах
стерилізаційної камери;

велика
кількість механічних забруднень
у повітрі стерилізаційної камери,
що виділяються нагрівальними
елементами
у вигляді окалини;

попадання нестерильного повітря при
відкритті стерилізатора.

Всі
ці недоліки позбавлені стерилізатори
з ламінарним потоком гарячого стерильного
повітря. Повітря в таких стерилізаторах
попередньо нагрівається
в калорифері до температури стерилізації
(180-300 °С), фільтрується
через фільтри, що стерилізують, і надходить
у стерилізаційну камеру у вигляді
ламінарного потоку, тобто. що рухається з
однаковою швидкістю паралельними
шарами. У всіх точках
камери стерилізації підтримується
однакова температура. Подача повітря
з невеликим надлишковим
тиском та стерильне фільтрування
забезпечують відсутність усіляких
частинок у зоні стерилізації.

Оцінка якості ампул

Наявність
залишкових напруг у склі.
Визначаються поляризаційно-оптичним
методом;

–
для
окремих видів скла – світлозахисні
властивості.

Наповнення ампул розчинами

Після
сушіння (і, за необхідності, стерилізації)
ампули скеровуються на наступну стадію
– ампулювання. Вона включає операції:

Наповнення
ампул розчинами
проводиться
у приміщеннях класу чистоти
А.

З урахуванням
втрат на змочуваність скла фактичний
обсяг наповнення
ампул більший за номінальний обсяг. Це
необхідно, щоб забезпечити
певну дозу при наповненні шприца.
У ДФ XI
видання, вип.2
у статті «Ін’єкційні лікарські
форми» є таблиця, що вказує
номінальний обсяг і обсяг наповнення
ампул.

Наповнення
ампул розчинами провадиться трьома
способами; вакуумним,
пароконденсаційним, шприцевим.

Вакуумний
спосіб заповнення.
Спосіб
аналогічний відповідним способом
миття. Він полягає в тому, що ампули
в касетах поміщають у герметичний
апарат, ємність якого заливають
розчин для наповнення. Створюють
вакуум. При цьому повітря з ампул
відсмоктується. Після скидання вакууму
розчин
заповнює ампули. Апарати для наповнення
ампул розчином вакуумним
способом аналогічні конструкції
вакуум-мийним апаратам. Вони працюють
у автоматичному режимі.

Апарат
складається з робочої ємності, з’єднаної
з вакуумною лінією, лінією
подачі розчину та повітряною лінією.
Є пристрої, що регулюють
рівень розчину в робочій ємності та
глибину розрідження.

Автоматичне
управління процесом наповнення має
характер логічних рішень, тобто.
виконання якоїсь операції можливе
лише тоді, коли
у певний момент будуть виконані
запрограмовані умови, наприклад,
необхідна глибина розрідження.

Основний
недолік
вакуумного наповнення
–
невисока точність
дозування. Відбувається це тому, що
ампули різної місткості заповнюються
різною дозою розчину. Тому
підвищення точності дозування
ампули, що у однієї касеті,
попередньо підбирають по
діаметру те щоб вони були однакового
обсягу.

Другий
недолік
–
забруднення капілярів ампул, які
доводиться очищати
перед запаюванням.

До
переваг
вакуумного способу
наповнення
відноситься велика продуктивність
(він у два рази більш продуктивний
порівняно зі шприцевим способом) і
невибагливість до розмірів та форми
капілярів
ампул, що заповнюються.

Шприцевий
спосіб заповнення.
Сутність
його в тому, що ампули, що підлягають
наповненню, у вертикальному або похилому
положенні подаються до шприців і відбувається
їх наповнення заданим об’ємом розчину.
Якщо дозується
розчин речовини, що легко окислюється,
то наповнення йде за принципом
газового захисту. Спочатку в ампулу через
голку подають інертний чи вуглекислий
газ, який витісняє з ампули повітря.
Потім наливають розчин, знову подають
інертний газ, і ампули відразу запаюють.

Переваги шприцевого способу
наповнення:

проведення операцій наповнення та
запаювання в одному автоматі;

капіляри
не забруднюються розчином, що особливо
важливо для в’язких рідин.

більш
складне апаратурне оформлення
проти вакуумним способом;

> жорсткі
вимоги до розмірів та формі капілярів
ампул.

Пароконденсаційний
спосіб
наповнення
полягає в тому, що після

миття
пароконденсаційним способом ампули,
наповнені парою, опускаються
капілярами вниз у ванни-дозатори,
що містять точний об’єм розчину
для однієї ампули Корпус ампули охолоджується,
пара всередині конденсується,
утворюється вакуум, і розчин заповнює
ампулу.

Спосіб
високопродуктивний, забезпечує
точність дозування, але поки
що не впроваджено у практику.

Після
наповнення ампул розчином вакуумним
способом у
капілярах
залишається розчин, що заважає запаюванню.
Його можна видалити
двома
способами:

відсмоктуванням
під вакуумом, якщо ампули розташувати
капілярами вгору
в апараті. Залишки розчину з ампул
змиваються конденсатом пари
або цівками апірогенної води при
душуванні;

продавлювання
розчину всередину ампули стерильним
повітрям або інертним
газом, що застосовується найбільш широко.

Запайка ампул

Наступна
операція – запаювання
ампул.
Вона
дуже відповідальна, оскільки неякісна
запаювання тягне у себе брак продукції.
Основні способи запаювання:

>

оплавлення
кінчиків капілярів;

При
запаюванні оплавленням у
ампули, що безперервно обертається, нагрівають
кінчик капіляра, і скло саме заплавляє
отвір капіляра.

Робота
автоматів заснована на принципі руху
ампул у гніздах
диска, що обертається, або транспортера, який проходить
через газові пальники.
Вони нагрівають і запаюють капіляри
ампул.

Недоліки способу:

наплив
скла на кінці капілярів, тріщини і
розгерметизації ампул;

необхідність дотримання вимог
до розмірів ампул;

необхідність
промивання капілярів ампул перед
запаюванням, У конструкції
автомата передбачається розпилювальна
форсунка для
душування апірогенною водою.

Відтяжка
капілярів.
При
цьому способі спочатку розігрівають
капіляр безперервно обертається ампули,
а потім частину капіляра, що відпаюється,
захоплюють спеціальними щипцями і,
відтягуючи, відпоюють. У той же час
відводять полум’я пальника у бік для
перепалу скляної нитки, що утворюється
в місці відпаювання, і для оплавлення
запаяної частини. Запайка з відтяжкою
забезпечує гарний зовнішній вигляд
ампули та високу якість. Однак при
запаювання ампул з малим діаметром і тонкими
стінками капіляр, при
впливі на нього засобів відтяжки або
скручується, або руйнується. Цих
недоліків позбавлений спосіб запаювання з
відтяжкою капіляра під дією струменя
стисненого повітря. При цьому відсутній
механічний контакт з капіляром,
є можливість пневмотранспортування
відходів, збільшується
продуктивність та спрощується
конструкція запавного вузла. Цим
способом можна якісно запаювати
ампули як великого, і малого
діаметра.

Запайка ампул

В
окремих випадках, коли не можна
використовувати термічні способи
запаювання,
ампули закупорюють пластмасою. Для
запаювання ампул із вибухонебезпечними
речовинами використовують нагрівання за допомогою
електричного опору.

Після запаювання всі ампули проходять
контроль на якість запаювання.

Способи контролю:

вакуумування
– відсмоктування розчину з неякісно
запаяних ампул;

Використання
розчинів барвників. При зануренні
ампул розчин метиленового
синього бракуються ампули, вміст
яких фарбується;

визначення
величини залишкового тиску в ампулі
за кольором світіння
газового середовища всередині ампули під впливом
високочастотного
електричного поля.

Стерилізація ампульованих розчинів

Після
контролю якості зварювання ампули з
розчином передаються на стерилізацію.
В
основному використовується термічний
спосіб стерилізації .

насиченою парою під тиском.

Обладнання:
паровий
стерилізатор типу АП-7.
Стерилізація
може

здійснюватися у двох режимах:

при
надмірному тиску 0,11 мПа та t=120
°C;

при
надмірному тиску 0,2 мПа та t=132
°C.

Після
стерилізації слідує бракераж
ампульованих
розчинів за такими
показниками: герметичність, механічні
включення, стерильність,
прозорість, кольоровість, кількісний
вміст діючих
речовин.

Контроль
за герметичність.
Гарячі
ампули після стерилізації занурюють
у холодний розчин метиленового синього.
За наявності тріщин барвник засмоктується
всередину і ампули відбраковуються.
Контроль набагато чутливіший,
якщо цю операцію зробити безпосередньо
в стерилізаторі,
в камеру якого після стерилізації
заливають розчин метиленового
синього і створюють надлишковий тиск
пари.

Контроль
за механічними включеннями.
Під
механічними включеннями
мають на увазі сторонні нерозчинні
частинки, крім бульбашок
газу. Відповідно до РД 42-501-98 «Інструкція з
контролю за механічними
включеннями ін’єкційних лікарських
засобів» контроль може
проводитися трьома методами:

Візуальний
контроль
проводиться
контролером неозброєним оком на
чорному та білому тлі. Допускається
механізована подача ампул, флаконів
та ін. ємностей у зону контролю. На
підприємствах здійснюється триразовий
контроль; первинний – внутрішньоцеховий
суцільний (100% ампул), вторинний –
внутрішньоцеховий вибірковий та
вибірковий-контролер відділу контролю
якості.

Візуальний
метод контролю є суб’єктивним і не дає
кількісної оцінки
механічних включень.

Рахунково-фотометричний
метод
здійснюється
на приладах, які працюють
за принципом світлоблокування та дозволяють
автоматично визначати розмір
частинок та кількість частинок відповідного
розміру. Наприклад, аналізатори
механічних домішок – фотометричні
рахункові ФС-151, ФС-151.1
або АОЗ-101.

Мікроскопічний
метод
полягає
у фільтруванні аналізованого розчину
через мембрану, яку поміщають на
предметний столик мікроскопа
та визначають розмір частинок та їх кількість.
Цей метод, ще, дозволяє виявити
природу механічних включень, що
дуже важливо, т.к.
сприяє усуненню джерел
забруднення. Як найбільш об’єктивний,
цей метод може бути використаний як
арбітражний.

Наступний
вид контролю – контроль
на стерильність.
Проводиться
мікробіологічним
способом. Спочатку встановлюють на
спеціальних тест-мікроорганізмах
наявність або відсутність антимікробної
дії лікарської
та допоміжних речовин. За наявності
антимікробної дії
використовують інактиватори або мембранне
фільтрування відділення
антимікробних речовин. Після цього
розчини висівають на живильні
середовища, інкубують за відповідних
температур певний
час і контролюють зростання або відсутність
зростання мікроорганізмів.

Після
стерилізації та бракеражу ампули маркують
та упаковують. Забраковані ампули
передають на регенерацію.

Маркування та упаковка ампул

Маркування
–
це нанесення напису на ампулу із
зазначенням назви розчину, його
концентрації та об’єму (Напівавтомат
для маркування ампул).

Упаковка
ампул
може бути:

у картонні коробки з гофрованими
паперовими гніздами;

у
картонні коробки з полімерними осередками
– вкладишами для ампул;

осередки
з полімерної плівки (поліхлорвінілу),
які зверху закриваються
фольгою. Фольга та полімер термосклеюються.

На
упаковку наноситься серія та термін придатності
препарату, а також вказується
завод-виробник, назва препарату,
його концентрація, обсяг, кількість
ампул, дата виготовлення. Є позначення:
“Стерильно”, “Для ін’єкцій”.
Готове упакування вирізається за потрібною
кількістю ампул і потрапляє
в накопичувач.

Стадія приготування розчину для
ампулювання

Ця
стадія стоїть особняком, її називають ще
стадією паралельною основному
потоку виробництва або стадією поза
основним потоком.

Приготування
розчинів проводиться в приміщеннях
класу чистоти при
дотриманні всіх правил асептики. Стадія
включає наступні
операції:
розчинення,
ізотонування, стабілізація, запровадження
консервантів, стандартизація,
фільтрування. Деякі операції,
наприклад, ізотонування,
стабілізація, введення консервантів, можуть
бути відсутніми.

Розчинення
проводиться в фарфорових реакторах
або емальованих. Реактор
має парову сорочку, яка обігрівається
глухою парою, якщо розчинення
необхідно вести за підвищеної
температури. Перемішування проводять
за допомогою мішалок або барботування
інертним газом (наприклад,
вуглецю діоксидом або азотом).

Розчини
готують масооб’ємним способом. Усі
вихідні речовини (лікарські,
а також стабілізатори, консерванти,
ізотонуючі добавки) повинні
відповідати вимогам НД. До деяких
лікарських речовин
пред’являються підвищені вимоги
до чистоти, і вони використовуються
кваліфікації «для ін’єкцій». Глюкоза
та желатин повинні бути апірогенними.

Стабілізація
розчинів.
Обґрунтування
стабілізації гідролізуючих
речовин, що окислюються (див. вище).

При
виготовленні розчинів гідролізуючих
речовин використовують хімічний
захист – додавання стабілізаторів
(луг або кислот). На стадії
ампулювання використовують фізичні
способи захисту: підбирають ампули
з стійкого хімічно скла або замінюють
скло на полімер.

При
виготовленні розчинів легкоокисних
речовин використовують
хімічні та фізичні способи
стабілізації. До фізичних способів
належить, наприклад, барботування
інертного газу. До хімічних способів
– додавання антиоксидантів. Стабілізація
розчинів легкоокисляющихся
речовин проводиться у стадії
виготовлення розчинів,
а й у стадії ампулювання.

Принципова
схема ампулювання ін’єкційних
розчинів серед вуглекислого газу було
запропоновано ще 60-ті роки харківськими
вченими. Виготовлення
розчину проводиться у ректорі при
перемішуванні вуглекислим газом.
Після фільтрування розчин збирається
у збірнику, який насичується
вуглекислим газом. Наповнення ампул
розчином провадиться вакуумним
способом. Зняття розрідження в апараті
не повітрям, а вуглекислим
газом. Розчин із капілярів ампул
видаляється також вуглекислим газом
способом продавлюють всередину ампул.
Запайку ампул здійснюють також
у середовищі інертного газу. Таким чином,
протягом
ампулювання
відбувається газовий захист розчину.

Введення
консервантів у розчин для ампулювання.
Їх
додають у розчин,
коли не можна гарантувати збереження
його стерильності. У ГФ XI
видання
наведені такі консерванти для
ін’єкційних розчинів: хлорбутанолгідрат,
фенол, крезол, ніпагін, ніпазол та інші.

Консерванти
застосовують у багатодозових лікарських
засобах для парентерального
застосування, іноді – в однодозових
відповідно до вимог
приватних ФС. Не дозволяється вводити
консерванти в лікарські
засоби для внутрішньопорожнинних,
внутрішньосерцевих, внутрішньоочних
або інших ін’єкцій, які мають доступ до
спинномозкової рідини,
а також при разовій дозі понад 15 мл.

Стандартизація
розчинів.
Перед
фільтруванням розчин аналізують
відповідно до вимог загальної
статті ДФ XI
видання «Ін’єкційні лікарські
форми» та відповідної ФС.

Визначають
кількісний вміст лікарських
речовин, рН, прозорість,
фарбування розчину. При отриманні
позитивних результатів аналізу
фільтрують розчин.

Фільтрування розчинів.

Фільтрування проводиться з двома цілями:

для
видалення механічних частинок
від 50 до 5 мкм (тонка фільтрація);

для
видалення частинок розміром від 5 до 0,02
мкм, зокрема мікроорганізмів
(стерилізація розчинів термолабільних
речовин).

У
промислових умовах для фільтрування
розчинів використовують установки,
основними частинами яких є
фільтр-фільтри або друк-фільтри,
або фільтри, що працюють під тиском
стовпа рідини.

Нутч-фільтри
застосовуються
для попереднього очищення, наприклад
відділення
осаду або адсорбенту (фільтр
«Грибок»).

Фільтр
ХНІХФІ
працює
під тиском стовпа рідини. Сам
фільтр
і двох циліндрів. Внутрішній
циліндр перфорований. Він укріплений
усередині зовнішнього циліндра чи корпусу.
На внутрішній циліндр намотуються
джгути з марлі сорту
“рівниця”.
Вони є фільтруючим
матеріалом. Фільтр є частиною
установки для фільтрування. Установка,
крім двох фільтрів, включає дві
напірні ємності, бак для
рідини, що фільтрується, регулятор постійного рівня,
пристрій для візуального
контролю і збірник.

рідина, що фільтрується
, з бака подається в напірну
ємність. Потім через регулятор
рівня під постійним тиском
подається на фільтр. Другий фільтр у цей
час може регенерувати. Рідкість , що
фільтрується, надходить на
зовнішню поверхню фільтра, проходить
через шар рівниці у внутрішній
циліндр і по його стінках виходить через
патрубок. Далі вона надходить
через пристрій контролю у збірник.

Друк-фільтри
працюють
під тиском, що створюється стисненим
стерильним повітрям або інертним газом.
У таких фільтрах можна фільтрувати
за принципом газового захисту. Фільтруючими
матеріалами є
бельтинг, фільтрувальний папір, тканина
ФПП-15-3 (з перхлорвінілу),
капрон. Для стерильного фільтрування
використовують мембранні
фільтри, які можуть працювати під
вакуумом або під тиском.
Після контролю відсутність механічних
включень розчин передається
на стадію ампулювання.

Для
підвищення продуктивності процесу
та підвищення якості кінцевого продукту
використовується комплексна механізація
та автоматизація ампульного
виробництва, створюються автоматичні
лінії. Одна з них, наприклад,
автоматизує стадію ампулювання
і виконує наступні операції: зовнішню
та внутрішню миття ампул, сушіння ампул,
заповнення розчином,
продавлювання розчину з капілярів,
наповнення ампул інертним
газом, промивання капілярів ампул та
запаювання. У лінію постійно подається
фільтроване повітря під невеликим
тиском, і, таким чином, виключається
забруднень з навколишнього
повітря.

1. Ніколи не використовуйте прострочені препарати!

7. Умови та терміни зберігання розкритих препаратів та їх розчинів.
А

Амоксиклав (у водному розчині) – 5-7 днів, у шприці, в холодильнику, поки не пожовкне.
Д

Дексаметазон

(не розбавлений) – 5-6 днів, у шприці у холодильнику.
Дексаметазон (у водному розчині) – не більше доби.
Діоксидин – після розтину ампули розчин не зберігається.
Діцинон (не розбавлений) – 1-2 дні, у холодильнику, у шприці.
Доксициклін (у водному розчині) – не більше 12 годин.
І

Імунофан (не розбавлений) – за +2 – +10, протягом 120 годин.
Імунофан (у водному розчині) –
К

Фуросемід амп. (не розбавлений) – 5-6 днів.
Фуросемід амп. (у розчині) – до доби.

Таблетки, капсули, суспензії, розведені водою:

Що таке діоксидин, і в яких випадках його застосовують?

Ампульну форму продукту можна використовувати за таких станів:

Гнійно-запальні патологічні процеси, спричинені активністю бактерій (сепсис, перитоніт).
Запальні процеси сечового міхура.
Гнійний менінгіт, абсцес легені.
Захворювання ясен (стоматити) та ураження шкірного покриву (абсцеси, опіки, місця укусів, карбункул, флегмона).
Нерідко Діоксидин використовують при отитах у разі відсутності ефективності від традиційного лікування. В цьому випадку після того, як вушний прохід буде очищений від сірки та гною (при складних випадках), у нього закопують розчин або закладають мазь.
Промивання носових ходів розчином Діоксидину сприяє усуненню ознак ускладненого риніту, гаймориту, нежитю, що затягнувся. Незважаючи на ефективність, продукт діє дуже м’яко, не порушуючи цілісності слизової оболонки.

Як правильно використовувати та зберігати препарат в ампулах?

Порада: Незважаючи на очевидну ефективність та м’якість дії, Діоксидин, що випускається в ампулах, необхідно застосовувати лише під контролем лікаря. Зловживання продуктом, особливо при внутрішньовенному та внутрішньопорожнинному введенні, може викликати звикання, позбутися якого зовсім непросто.

Як зберігати склад у вигляді мазі?

Побічні ефекти від застосування простроченого продукту

Головний біль на тлі ознобу.
Диспепсичні розлади у вигляді нудоти, блювоти та проносу.
Гарячкові стани.
Поява судомного посмикування окремих м’язів або цілих груп.
Формування на шкірному покриві пігментних плям внаслідок прямої дії ультрафіолету.
Різні алергічні реакції.

Чому жінкам після пологів, кесаревого розтину не можна піднімати тяжкості: причини. Яку вагу, скільки кілограмів можна піднімати жінкам після пологів, кесаревого розтину? Коли можна піднімати тяжкості жінкам після пологів, кесаревого розтину?

У статті ви знайдете рекомендації про те, які тяжкості можна, а які не можна носити після пологів.

Чому жінкам після пологів не можна піднімати тяжкості: причини

Пологи – це завжди стрес для організму і тіла. Після народження дитини жінці потрібен якийсь час для відновлення. Комусь вдається народити легко і вже через 2-3 тижні молода мама почувається чудово, інші переживають багато місяців в незручності, біль і обмеження.

Підняття тягарів взагалі не дозволено будь-яким жінкам, незалежно від віку або стану здоров’я. Однак у післяпологовий період це питання стає особливо гострим, адже пологи – це, по суті, хірургічне втручання, а значить, є шви і ранки.

Носіння тягарів сприятиме роботі м’язів матки, а значить, посилить кровообіг і зможе спровокувати кровотечу. Рясні кровотечі призведуть до втрати великої кількості крові і навіть в найгірших випадках, летального результату. Крім того, шви можуть розійтися, а це значить, що повторної операції не уникнути.

Погане самопочуття після носіння тягарів

Яку вагу, скільки кілограмів можна піднімати жінкам після пологів?

Те, яку вагу може носити жінка після пологів, залежить від того, як давно вона народила, як пройшли пологи і наскільки складними вони були. Сказати точно вам зможе тільки лікар, але ці обмеження існують для всіх однаково.

Якщо пологи пройшли легко, то в першу і другу тиждень вже можна піднімати вантаж вагою до 5-6 кг.
Після легких пологів вже через місяць дозволено піднімати вагу до 9-10 кг

Можна жінкам після кесаревого розтину піднімати тяжкості?

Після операції кесаревого» краще взагалі нічого не піднімати, навіть легкий вантаж. Якщо самопочуття хороше і шви гояться добре, перші 3-4 місяці можна піднімати вагу не більше 5 кг.

Яку вагу, скільки кілограмів можна піднімати жінкам після кесаревого розтину?

Якщо кесарів було з ускладненнями, піднімати щось (навіть вагою не більше 5 кг) не рекомендується близько 5-6 місяців.

ВАЖЛИВО: Дотримуватися цих рекомендацій потрібно обов’язково, навіть якщо ви не відчуваєте себе погано. Не робіть фізичних навантажень, попросіть близьких, щоб вони виконували вашу важку роботу.

Коли можна піднімати тяжкості жінкам після пологів, кесаревого розтину?

Рекомендації:

Пологи без ускладнень – 2 тиждень (можна піднімати близько 5 кг).
Пологи з ускладненнями – 1 місяць (близько 5-8 кг)
Кесарів розтин – 3-4 тижні (близько 4-5 кг)
Складна операція кесаревого розтину – 4-5 місяців (5-7 кг).

ВАЖЛИВО: Якими б не були пологи, піднімати щось, що може бути важче дитини, жінкам не варто.

Скільки можна використовувати ринофлуімуцил після розтину

Властивості лікарського засобу

Як правильно застосовувати лікарський засіб

Інструкція по застосуванню

Наявність побічних дій

Протипоказання до застосування

Вагітність та період годування груддю

Реакція на застосування з препаратами іншої дії

Переваги

Термін придатності препарату

За яких умов можна придбати Отіпакс

Як визначають термін зберігання косметики

Що, якщо термін придатності “вийшов”?

Читаємо етикетку

Як правильно використовувати та зберігати препарат в ампулах?

Як зберігати склад у вигляді мазі?

Побічні ефекти від застосування простроченого продукту

Термін придатності новокаїну

Як зберігати новокаїн

Умови зберігання новокаїну в аптеках та клініках

Область застосування новокаїну

Що таке діоксидин, і в яких випадках його застосовують?

Як правильно використовувати та зберігати препарат в ампулах?

Як зберігати склад у вигляді мазі?

Побічні ефекти від застосування простроченого продукту

Leave a Comment Отменить ответ

Чому жінкам після пологів не можна піднімати тяжкості: причини

Яку вагу, скільки кілограмів можна піднімати жінкам після пологів?

Можна жінкам після кесаревого розтину піднімати тяжкості?

Яку вагу, скільки кілограмів можна піднімати жінкам після кесаревого розтину?

Коли можна піднімати тяжкості жінкам після пологів, кесаревого розтину?

Скільки можна використовувати ринофлуімуцил після розтину

Властивості лікарського засобу

Як правильно застосовувати лікарський засіб

Інструкція по застосуванню

Наявність побічних дій

Протипоказання до застосування

Вагітність та період годування груддю

Реакція на застосування з препаратами іншої дії

Переваги

Термін придатності препарату

За яких умов можна придбати Отіпакс

Як визначають термін зберігання косметики

Що, якщо термін придатності “вийшов”?

Читаємо етикетку

Як правильно використовувати та зберігати препарат в ампулах?

Як зберігати склад у вигляді мазі?

Побічні ефекти від застосування простроченого продукту

Термін придатності новокаїну

Як зберігати новокаїн

Умови зберігання новокаїну в аптеках та клініках

Область застосування новокаїну

Що таке діоксидин, і в яких випадках його застосовують?

Як правильно використовувати та зберігати препарат в ампулах?

Як зберігати склад у вигляді мазі?

Побічні ефекти від застосування простроченого продукту

Leave a Comment Отменить ответ

Чому жінкам після пологів не можна піднімати тяжкості: причини

Яку вагу, скільки кілограмів можна піднімати жінкам після пологів?

Можна жінкам після кесаревого розтину піднімати тяжкості?

Яку вагу, скільки кілограмів можна піднімати жінкам після кесаревого розтину?

Коли можна піднімати тяжкості жінкам після пологів, кесаревого розтину?

Related Post

Як позбавитися мурахи в кімнатіЯк позбавитися мурахи в кімнаті

Що за ліки тайгуЩо за ліки тайгу

Скільки кг аргону у балоніСкільки кг аргону у балоні