Нагороди СРСР

Нагороди СРСР – каталог нагород Радянського Союзу з фотографіями, описами, історією їх заснування і нагороджень.

Ордена СССР

Медалі СРСР

Відзнаки СРСР

Після революції 1917 року, і утворення нової держави, було вирішено відмовитися від системи нагород царської Росії, так що усі ордена і медалі СРСР були створені з чистого аркуша.

16 вересня 1918 року всеросійському центральному виконавчому комітету від робочої групи був представлений проект декрету про відзнаки, який по суті, був першим положенням про нагородну систему Радянського Союзу.

30 вересня 1918 року художник Володимир Денисов представив перші ескізи ордена Червоного Прапора. 28 вересня був готовий і затверджений список нагороджених, але якість перших орденів не влаштувала Льва Давидовича Троцького, замовлення на виготовлення нових орденів було передано до Петроградського монетного двора, так що свої перші ордени Червоного прапора їх власники отримали лише у травні 1919 р.

До 1928 року орден Бойового Червоного Прапора отримали понад 15 тисяч людей, і це призводило до знецінення нагороди. Щоб утримати на відповідному рівні цінність ордена, було прийнято рішення про створення інших орденів і медалей СРСР.

У квітні 1930 р були засновані дві нові нагороди, ними стали вищий орден Леніна, і молодша нагорода – орден Червоної зірки. Першою медаллю збройних сил СРСР у 1938 році стала ювілейна медаль XX років РККА, а ще через десять місяців були засновані перші бойові медалі Радянського Союзу – «За Відвагу» і «За бойові заслуги». Обидві вони стали виключно військовими, перша з них вручалася безпосередньо за мужні дії в бою, другу можна отримати за сукупність менш значущих дій, а також за успіхи у військовій і політичній підготовці. Через місяць, у грудні 1938 року, за аналогією з ними, були засновані трудові медалі СРСР – «За трудову доблесть» і «За трудову відзнаку», призначені для заохочення людей які вчинили трудові подвиги.

Останніми нагородами, заснованими в передвоєнний період, стали особливі відзнаки для громадян відзначений званням Герой Радянського Союзу, це медаль «Золота Зірка» для військових і медаль «Серп і Молот» для цивільних.

Ордена і медалі Великої Вітчизняної війни

З нападом Німеччини на СРСР у червні 1941 року почався період важких боїв, подвиги і інші героїчні вчинки здійснювалися масово, і з’явилася необхідність розширити нагородну систему.

Через 10 місяців після початку війни була заснована нова нагорода – орден «Вітчизняної війни». Примітно, що він став першою нагородою Радянського Союзу, яка мала два ступені.

Початковий період Великої Вітчизняної війни характеризувався рядом героїчних боїв оборонного характеру. Щоб відзначити всіх учасників тих подій, у грудні 1942 року були засновані радянські медалі за оборону Одеси, Севастополя, Ленінграда і Сталінграда. До того моменту перші два міста після героїчної оборони були залишені за наказом ставки, за другі два тривали бої.

У липні 1942 року за указом І. В. Сталіна були засновані ще три ордени, які призначалися виключно для командного складу СРСР, ними стали ордена Суворова, Кутузова і Олександра Невського. У 1943 р ордена Великої Вітчизняної війни були доповнені ще однією полководницької нагородою, орденом Богдана Хмельницького.

До літа 1943 року в радянській нагородної системи налічувалося вже 15 нагород, які вручаються за військові заслуги, це змусило змінити правила їх носіння. З літа 1943 року всі нагороди круглої форми носилися на лівій стороні грудей, крім цього на лівій стороні грудей носили особливу відзнаку «Золота зірка» і «Серп і Молот», крім цього замість медалей дозволили носити нагородні стрічки на прямокутних планках.

Радянськи нагороди післявоєнного часу

Після закінчення Великої Вітчизняної війни, постало питання про відновлення зруйнованого економічного і промислового потенціалу Радянського союзу. Мільйони людей взяли участь в масштабних будівництвах, і для них були створені пам’ятні відзнаки за участь у цих подіях, такі як медалі за відновлення підприємств чорної металургії, шахт Донбасу, будівництво БАМу.

Орденська система в цілому влаштовувала радянське керівництво, і перший післявоєнний орден був заснований тільки через 27 років, в період правління великого любителя нагород, Л. І. Брежнєва.

Першим цивільним, став орден Дружби народів, заснований на честь 50-річчя з моменту створення СРСР. А першим військовим став орден «За службу Батьківщині у ЗС СРСР», заснований у жовтні 1974 року одразу в трьох ступенях, які передбачають послідовне нагородження.

На нашому сайті ми створили каталог орденів і медалей СРСР з цінами, їх описами, фотографіями, історією заснування і нагороджень. Вказана вартість орієнтовна і в значній мірі ціна може коливатися в залежності від стану, наявності документів і відомості нагородженого.

Всі права на матеріали, що знаходяться на сайті awards.wiki охороняються відповідно до законодавства про авторське право і суміжні права. При повному або частковому передрукуванні матеріалів сайту, гіперпосилання (hyperlink) на awards.wiki обов`язкове.

Якщо Ви помітили помилку в матеріалі сайту, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl + Enter для відправки повідомлення у редакцію.

Біографія Олександра Суворова

Олександр Васильович Суворов (1730–1800 рр.) – великий полководець, князь Італійський, граф Римникський, генераліссімус, генерал-фельдмаршал. Володар усіх російських військових орденів на той час, і навіть багатьох іноземних нагород. Надовго зміг убезпечити країну від агресії сусідів, переміг у понад 60 битвах.

Ранні роки
Дата і місце народження Олександра Суворова достовірно невідомо, проте багато вчених вважають, що він народився 13(24) листопада 1730 року в Москві в сім’ї генерала. Отримав своє ім’я на честь князя Олександра Невського.
Дитинство його пройшло у селі, в маєтку батька.
Військова сім’я ще змалку залишила свій відбиток на долі Суворова. Незважаючи на те, що Олександр був слабкою і часто хворою дитиною, він хотів стати військовим. Суворов займався вивченням військової справи, зміцнював свою фізичну підготовку. В 1742 пішов служити в Семенівський полк, де провів 6,5 років. У цей час навчався в Сухопутному кадетському корпусі, вчив іноземні мови, займався самоосвітою. На подальшу долю Суворова великий вплив зробив генерал Абрам Ганнібал, який був другом сім’ї Суворових та прадідом Олександра Пушкіна.
Коротка біографія Суворова для дітей та учнів різних класів є невеликою, але змістовною та цікавою розповіддю про його подвиги та заслуги перед Батьківщиною.
Початок військової кар’єри
Під час Семирічної війни (1756–1763 рр.) перебував у військовому тилу (майор, прем’єр-майор), потім був переведений до діючої армії. Перші військові дії, у яких Суворов взяв участь, відбулися липні 1759 року (атакував німецьких драгун). Потім Суворов обіймав посаду чергового при головнокомандувачі, в 1762 отримав чин полковника, командував Астраханським і Суздальським полками.
Військові походи
У 1769 – 1772 рр. під час війни з Барською конфедерацією Суворов командував бригадами кількох полків. У січні 1770 року Суворову було надано звання генерал-майора. Він виграв кілька битв проти поляків, отримав свою першу нагороду – орден Св. Анни (1770).
А в 1772 році нагороджений найпочеснішим військовим орденом Св. Георгія третього ступеня. Польська кампанія закінчилася перемогою росіян багато в чому завдяки діям Суворова.
Під час російсько-турецької війни вирішив захопити гарнізон, за що був засуджений, а пізніше помилований Катериною II. Потім Суворов обороняв Гірсово, брав участь у бою у Козлуджі. Після цього в біографії Олександра Суворова настає період переслідування Омеляна Пугачова, повстання якого на той час уже придушене.
У вересні 1786 отримав звання генерал-аншефа. Під час другої російсько-турецької війни (1787–1792 рр.) полководець Суворов взяв участь у Кінбурнській битві, Ізмаїльській битві, а також битві під Римником. У період польського повстання 1794 війська Суворова штурмували Прагу. За Павла I полководець виступив в Італійському поході в 1799 році, потім у Швейцарському поході.

Смерть
У січні 1800 року Суворов за розпорядженням Павла I разом із військом повертається до Росії. Дорогою додому він захворів, а 6 (18) травня 1800 Олександр Суворов помер у Санкт-Петербурзі. Похований великий полководець у Благовіщенській церкві Олександро-Невської лаври.

Біографія Олександра Суворова роки життя – 24 листопада 1730 – 18 травня 1800 гг. (69 років)

Біографія Івана Мазепи

Іван Степанович Мазепа (Іван Мазепа-Каледінський) (1639–1709) – гетьман України, державний, політичний діяч. Народився Іван Мазепа .

Біографія Генріха VIII

Генріх VIII Тюдор (1491-1547) – король Англії, другий монарх з династії Тюдорів, який правив у .

Біографія Вудро Вільсон

Вудро Вільсон (1856–1924) — 28-й Президент США, що став легендою завдяки своїй зовнішній миротворчій політиці. .

Біографія Потьомкіна

Потьомкін-Таврійський Григорій Олександрович (1739–1791) — найсвітліший князь, російський державний та військовий діяч, дипломат, генерал-фельдмаршал. Увійшов в історію як засновник .

Біографія Миколи 1

Микола I Павлович (1796–1855 рр.) — імператор Всеросійський, цар Польський і Великий князь Фінляндський, п’ятнадцятий .

Біографія Марії-Антуанетти

Марія-Антуанетта (Марія Антонія Йозефа Йоганна Габсбурзько-Лотарингська) (1755-1793) – королева Франції, дочка імператора Франца I Стефана, .