Зміст:
Парламент Киргизстану схвалив присвоєння одному з гірських піків імені Путіна
Парламент Киргизстану схвалив присвоєння одному з гірських піків Чуйської області імені Володимира Путіна. Таке рішення ухвалено в четвер, 17 лютого, на засіданні Жогорку Кенеша.
Без обговорення депутати схвалили ініціативу уряду про присвоєння піку імені російського прем’єр-міністра.
В кінці грудня 2010 року депутати Московської районної кенеша виступили з ініціативою присвоїти 4-тисячнику ім’я Володимира Путіна. Уряд підтримав цю пропозицію і винес на розгляд РК.
Ряд депутатів при обговоренні питання в комітетах різко критикували цю ініціативу. Проте більшістю голосів парламент Киргизстану все ж схвалив ініціативу уряду.
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
01010 Київ, вул. Князів Острозьких, 19/1 Телефон рекламного відділу: +380 44 280-09-83 Електронна пошта редакції: [email protected] Електронна пошта служби новин: [email protected]
Використання матеріалів «ZN.UA» дозволяється за умови посилання на «ZN.UA». Для інтернет-видань обов’язкове пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання в першому абзаці на конкретний матеріал.
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню та/або розповсюдженню в будь-якій формі, крім письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна». Матеріали у блоці “Новини компаній” публікуються на правах реклами.
Як «Пояс і шлях» призвів до величезного боргу Киргизстану перед Китаєм і чим це закінчиться
Киргизстан, із його слабкою економікою і малими можливостями отримати зовнішнє фінансування, згинається під тягарем дедалі більшого державного боргу, значну частину якого він боргує Китаєві. І Бішкек розглядає можливість радикальних заходів, щоб виконати свої боргові зобов’язання.
За повідомленнями, зовнішній борг Киргизстану сягає суми в 5 мільярдів доларів США. І понад 40 відсотків від нього, тобто десь 1,8 мільярда, належить сплатити Експортно-імпортному банкові Китаю. Це борг за низку інфраструктурних проєктів, здійснених протягом попереднього десятиліття під приводом ініціативи «Пояс і шлях», фірмового зовнішньополітичного проєкту китайського керівника Сі Цзіньпіна.
Секрети китайського «проєкту століття»
Бішкек же не знає, як впоратися зі своєю економікою, яка скорочується: валовий внутрішній продукт країни впав у 2020 році на 8,6 відсотка. Це посилює побоювання, що країна не зможе заплатити за своїми боргами, ба й виплатити хоча б відсотки – особливо ж за зобов’язаннями цієї центральноазійської країни перед Пекіном.
Якщо ми не виплатимо хоч частину (цих боргів) вчасно, ми втратимо багато з наших об’єктів
А строки сплати наближаються, і серед посадовців Киргизстану точаться дискусії щодо перспективи вимушено повернути цей борг державними активами.
«Якщо ми не виплатимо хоч частину (цих боргів) вчасно, ми втратимо багато з наших об’єктів», – заявив нинішній президент Киргизстану Садир Жапаров – і звинуватив у цих боргах попередників, зокрема одного з попередніх президентів Алмазбека Атамбаєва.
«Домовленості на таких умовах підписав Атамбаєв. Але, з Божою поміччю, ми позбудемося всіх боргів вчасно. Плани є», – сказав він 13 лютого в інтерв’ю державному агентству «Кабар».
Які саме це плани – він не уточнював.
І хоча в коментарях Жапарова Китай прямо не згадувався, головні розмови в країні йдуть про те, як ця країна з 6,4 мільйона населення може сплатити свої борги Пекінові, її найбільшому кредиторові – і дедалі впливовішій політичній і економічній силі в усій Центральній Азії.
Наближення «боргової ями» висвітлює важкі обов’язки, які мають багато з країн – такі, як Казахстан, Таджикистан чи Пакистан, – за боргами перед Китаєм через велетенські інфраструктурні проєкти за китайською ініціативою «Пояс і шлях» (також відомої за попередньою назвою «Один пояс, один шлях»), особливо ж нині, коли вони постали перед додатковими економічними труднощами через пандемію COVID-19.
А в червні 2019-го Сооронбай Жеенбеков (п) нагородив лідера Китаю Сі Цзіньпіна (л) орденом «Манас» під час візиту останнього до Бішкеку
Пекін уже засвідчив готовність відтермінувати деякі борги – але не скасувати їх повністю. І це висвітлює труднощі, які постають у переговорах про це для таких країн, як Киргизстан, що перебувають під великим фінансовим тиском.
«Китай уже багато разів давав знати в Латинській Америці й Африці, що він – не доброчинний фонд, а дуже прагматичний партнер із огляду на вимагання своїх боргів, – каже Радіо Свобода Темур Умаров, експерт із китайсько-центральноазійських відносин Московського центру Карнеґі. – Для Киргизстану ця ситуація створює виклик, із якого ясного виходу немає».
Коронавірусна криза прискорює прагнення Китаю здобути владу і вплив у Центральній Азії
Киргизстан останніми місяцями розглядає можливості почати видобування на родовищі залізних руд «Жетім-Тоо» – і дехто з критиків уряду вже непокоїться через імовірну перспективу, що влада може продати чи й передати права на видобування на цьому потенційно прибутковому родовищі, щоб виплатити свої борги перед Пекіном.
Жапаров, іще як кандидат на посаду президента, й сам говорив про можливість використати «Жетім-Тоо» для виплати державного боргу перед Китаєм – хоча Національний банк Киргизстану заявляв, що уряд планує залишити права власності за собою.
А ще, крім концесій на видобування корисних копалин, дехто з депутатів парламенту згадував про можливість того, що уряд віддасть частину прав на управління енергетичним сектором країни.
Багато що буде залежати від того, як Жапаров зможе здійснити свої обіцяні реформи в економіці і заходи боротьби з корупцією
Таку можливість вирішити питання з боргами країни порушував 22 лютого парламентар Акилбек Жапаров (не родич президента) на випадок, якби Киргизстан не зміг сплатити відсотки за суперечливим і фінансованим Китаєм проєктом реконструкції головної електростанції Бішкеку, вартість якої була значно завищена – а після цієї реконструкції станція вийшла було з ладу, і досі в її роботі є проблеми.
Скільки Центральна Азія боргує Китаєві? Сюжет телеканалу «Настоящее время», створеного Радіо Свобода з участю «Голосу Америки» (російською мовою):
«Киргизстан не має впливу і не має можливостей впоратися з цією кризою, – сказала Радіо Свобода Ніва Яу, дослідниця Академії ОБСЄ в Бішкеці. – Багато що буде залежати від того, як Жапаров зможе здійснити свої обіцяні реформи в економіці і заходи боротьби з корупцією».
У пошуках доброї волі
Жапаров і Сі вперше говорили телефоном 22 лютого, і в перебігу розмови президент Киргизстану висловив підтримку й іще новим китайським проєктам у його країні і високо оцінював те, як Сі поводиться щодо низки міжнародних питань.
Це телефонна розмова відбулася після напруження відносин між Бішкеком і Пекіном через події, які привели Жапарова до влади і вкинули Киргизстан у політичну кризу в жовтні 2020 року.
Націоналіст Жапаров увійшов у владу на хвилі протестів, спричинених парламентськими виборами, і ці протести скинули попередню владу і змусили президента Сооронбая Жеенбекова до відставки.
Але, за повідомленнями, внаслідок цих подій зазнала нападів і руйнувань низка китайських підприємств і громадян у Киргизстані, через що послиню країни в Китаї Канайим Бактигулову викликали до Міністерства закордонних справ у Пекіні, і китайські урядовці висловили їй невдоволення і занепокоєння щодо безпеки своїх громадян.
«Пекін має багато підстав для занепокоєння з таким лідером-популістом, як Жапаров, – каже Яу. – Китай вичікує на стабілізацію внутрішньої ситуації, і там значною мірою вагаються».
Протикитайські протести останніми роками наростають у всій Центральній Азії, і багато демонстрацій такого спрямування відбулися в Киргизстані, а також у Казахстані.
Представники уйгурської меншини протестують перед посольством Китаю в Бішкеці, архівне фото
У Киргизстані це відбувалося на хвилі занепокоєнь щодо власності на землю, державного боргу, практики примусової праці в Китаї й інтернувальних «таборів перевиховання» в сусідній китайській провінції, Сіньцян-Уйгурському автономному районі – а там, крім уйгурів, під переслідування потрапляли й місцеві китайські киргизи й казахи.
США звинуватили Китай у геноциді уйгурів, Пекін відповів санкціями. Що далі?
І протягом останніх років у Киргизстані, як і в Казахстані, ставалися випадки вандалізму й нападів на китайських працівників.
Жапаров, батьки якого свого часу багато років прожили в Китаї, тепер має переконати Пекін, що він може стати надійним партнером, і при цьому залишитися вірним своїй націоналістичній і антикорупційній риториці, яка й привела його до влади.
«Мій батько вірив у закони Китаю, вони не відповіли йому взаємністю». Казахи і киргизи про китайські «табори перевиховання»
І на обох фронтах перед керівником Киргизстану постають величезні перешкоди.
Народний гнів, викликаний корупцією, в Киргизстані й далі палає. І багато подробиць контрактів про позики, укладених із китайськими установами й компаніями, лишаються невідомими. А це розпалює все нові спекуляції серед громадськості щодо того, як уряд тепер залагодить свої борги перед Пекіном.
Крім того, на Жапарова тиснуть іще й наслідки викриттів навколо Раїмбека Матраїмова, колишнього заступника голови митниці і впливового політичного гравця – його 18 лютого вже вдруге затримали за підозрою у відмиванні грошей після того, як громадськість різко розкритикувала первісно присуджений йому відносно незначний штраф. Дані про оборудки Матраїмова вперше були викриті в спільному розслідуванні з участю Радіо Свобода.
Садир Жапаров (л) і Володимир Путін (п) під час зустрічі в Кремлі, 24 лютого 2021 року
Жапаров, який практично не має міжнародного досвіду, також прагне здобути підтримку Росії в подоланні його проблем. 24–25 лютого він здійснив візит до Росії для переговорів із її президентом Володимиром Путіним та іншими посадовцями.
Гра в довгу
Бішкек іще перед політичними заворушеннями, які привели Жапарова на президентську посаду, прохав Пекін про пробачення боргів.
До початку пандемії Киргизстан більш-менш успішно виплачував свої значні борги, але спричинені нею фінансові проблеми підірвали економіку країни, яка значною мірою залежить від «човникової» торгівлі через кордон із Китаєм, і зірвали графік виплат.
Киргизстан: Політичні ігри клану Матраімових
У листопаді 2020 року з Пекіну таки надійшло певне полегшення у вигляді відкладення частини виплат. Таким чином Бішкек зміг відкласти виплату суми в 35 мільйонів доларів, що припадала на той рік, до 2022–2024 років, під 2 відсотки річно.
Киргизстан також забезпечив собі полегшення від міжнародних кредиторів через домовленість із Паризьким клубом у червні того року. Таким чином борги на суму 11 мільйонів доларів були відкладені до кінця року. Загалом Бішкек боргує Данії, Франції, Німеччині, Японії й Південній Кореї понад 300 мільйонів доларів.
Зазвичай Китай погоджується відкласти виплату боргів, але лише в лічених випадках він списував їх повністю
Та ці домовленості дали лише тимчасове полегшення і не вирішили ширших структурних проблем, пов’язаних із нездатністю Киргизстану обслуговувати свої боргові зобов’язання. І зараз, коли Бішкек вивчає різноманітні радикальні можливості виплати боргу Китаєві, вирішальним чинником може стати те, які поступки буде ладен запропонувати Пекін.
«Зазвичай Китай погоджується відкласти виплату боргів, але лише в лічених випадках він списував їх повністю, – каже Радіо Свобода Джонатан Гіллман, директор «Проєкту нового поєднання Азії» Центру стратегічних і міжнародних досліджень у Вашингтоні у США. – І приклади конфіскації активів були вкрай рідкісні».
Китай у переговорах про борги має на руках багато карт. Наприклад, контракти, підписані з Киргизстаном, передбачають, що суперечки щодо виплат мають вирішуватися в китайських арбітражних судах, а не в міжнародних, і можуть містити й інші пункти, вигідні тільки Пекінові.
«Багато з проблем, які постали перед Киргизстаном, випливають із браку належної обачності і з безгосподарності з боку посадовців Киргизстану протягом багатьох років, – каже Гіллман. – Але я думаю, що це така наука в ризиках ведення справ із Китаєм. Саме це й стається, коли в питаннях кредитування немає прозорості».
Але Китай і далі турбується про свою репутацію в Киргизстані, як і загалом у регіоні, і, найімовірніше, візьме до уваги те, як у цій центральноазійській країні сприйняли б і поставилися б до перебирання під свій контроль будь-яких її активів.
«Перебрати активи було б недобрим політичним кроком, – вважає Гіллман. – Це тільки підтвердило б найгірші побоювання щодо Китаю й ініціативи «Шлях і пояс».
Пік Шахтарів України: на яких вершинах світу є вугілля з Донбасу
Із шахт до вершин. Протягом 6 років донецькі альпіністи, підкорюючи вершини на різних материках, заносили туди вугілля з шахт Донбасу. З 2007 року на свій рахунок донеччани записали понад десяток піків, серед яких і раніше ніким не пройдені вершини. Акція «Вугілля Донбасу на вершинах світу» стала історичною.
У 2007 році підкорення вершин альпіністи присвятили 75-річчю Донецької області – щоб розповісти про свій регіон і привернути до нього увагу. На вершинах встановлювали прапори України та Донецької області, а пізніше виникла ідея з вугіллям, добутим в шахті напередодні експедиції. Щоразу альпіністи самостійно спускалися під землю за своїм «трофєєм».
9 січня група з 14 альпіністів, школярів та шістьох шахтарів з Добропілля підкорили найвищу точку України – Говерлу (2061 м).
22 березня команда донецьких альпіністів піднялася на вершину гори Монблан. Це найвища точка Західної Європи – 4808,73 м, кристалічний масив на кордоні Франції та Італії.
Першою горою, на яку донеччани занесли вугілля, стала Шиша-Пангма в Тибеті. Вона чотирнадцята в світі за висотою 8027 м, але найнижча серед восьмитисячників. Гора має дві вершини – центральну та головну, але альпіністам зараховується лише остання.
25 липня. На гору Ельбрус одночасно піднялися 75 людей майже з усіх міст Донецької області. Це наймасовіший вихід на найвищу точку Європи за період незалежності (на той час). На висоті 5642 м альпіністи залишили капсулу з вугіллям з шахти «Шахтарська-Глибока» з глибини 1380 м, а також символіку всіх міст області, які були представлені в експедиції.
2008 рік. У травні відбулася перша регіональна експедиція на Джомолунгму. Висота гори – 8848 метрів. На знак поваги до нелегкої шахтарської праці альпіністи Донбасу занесли на найвищу вершину в світі шматочки вугілля з шахт імені Скочинського, імені Бажанова, імені Гайового, «Краснолиманської» та імені Ткачука.
Уже у грудні донеччани поїхали підкорювати Кіліманджаро – гірський масив на північному сході Танзанії, найвища точка Африки (5895 м).
2009 рік. 29 липня почався похід українських альпіністів у Тянь-Шані в Киргизстані. Вже 1 серпня в Донецьку отримали «вісточку» – відкрили нікому не відому вершину в масиві льодовика. Висота 5132 м. Донецькі альпіністи як першопрохідці здобули право назвати вершину. Так на мапі з’явився пік Шахтарів України.
Альпіністи встановили на піку Шахтарів України мініатюрну 20-сантиметрову версію символу Донбасу – статуетку «Слава шахтарській праці», яка зображує гірника зі шматком вугілля в простягнутій руці, спеціально виготовлену для експедиції з полегшених полімерних матеріалів.
У липні 2010 року донецькі альпіністи підкорили найвищу гору Північної Америки Мак-Кінлі. Її висота – 6194 метри. На підкореній вершині донеччани традиційно залишили український прапор, прапор Донецької області і шматочок донецького вугілля. Незважаючи на важкі погодні умови, альпіністам вдалося піднятися на вершину за 10 днів, а не за стандартні 20 діб.
Також у 2010-му вперше донецька експедиція підкорила Антарктиду. У складі команди була Олена Виблова – перша українська альпіністка, яка піднялася на найвищу сходинку льодового континенту.
27 грудня донецькі альпіністи піднялися на пік Вінсона, висота якого 4892 метри. Щоправда, погода не дозволила це зробити з першого разу. Експедиція кілька разів була вимушена спускатися до свого табору, бо вітер та хурделиця не давали пройти запланований маршрут. Після підкорення піку Вінсона донеччанин Сергій Ковальов став учасником неформальної спільноти «Клуб 7 вершин» – альпіністів, які підкорили найвищі точки всіх континентів світу. На той момент Ковальов був другим українцем у цьому почесному клубі, зараз там 5 українських альпіністів.
5 січня 2011 року в Антарктиді донецькі альпіністи підкорили нікому не відому вершину, яку назвали пік Донбасу. Він розташований у відрогах масиву Вінсона, маршрут комбінований (льодово-скельний), вихід до вершини зайняв 5,5 годин, адже висота піку Донбасу – 3126 м. На ньому, крім традиційного вугілля в капсулах, також поставили хрест з артемівської солі.
А вже в листопаді 2011 в Гімалаях вугілля Донбасу стало більше. В рамках першої українсько-російської експедиції альпіністи підійнялися на вершини Пуморі (7161 м) та Ама-Даблам (6814 м), куди принесли не лише донецьке, але й кузбаське вугілля. Той листопад між собою альпіністи називали «чорним», дуже багато відомих спортсменів загинули в горах. Команда з Донбасу та Кузбасу була одна з небагатьох, яка не втратила жодного учасника.
У 2012 році «чорне золото» України потрапило і до Південної Америки, а точніше, найвищої точки – гори Аконкагуа, висота якої 6962 м. Ця експедиція стала тренувальною для українських альпіністів, адже головна подорож була попереду.
У травні донеччани мали піднятися знову на Джомолунгму та символічно розіграти матч між собою на честь чемпіонату Євро-2012, що проводився в Україні. Проте через погодні умови плани експедиції були трохи змінені. 19 травня на найвищу гору планети вперше в історії піднявся шахтар Віталій Кутній, який сам заніс шматок вугілля та футбольний м’яч.
На цьому програма «Вугілля Донбасу на вершинах світу» була завершена.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:
(Радіо Свобода опублікувало цей матеріал у рамках спецпроекту для жителів окупованої частини Донбасу. Якщо у вас є тема для публікації чи відгук, пишіть нам: [email protected])