Скільки гуски треба на одного гуся: фактори, що впливають на кількість

Гусі становлять усередині стада своєрідні сім’ї з кількома особинами жіночої статі та одним самцем. Ця обставина радує птахівників, тому що задля відтворення поголів’я не доводиться даремно годувати кілька років зайвого птаха. Скільки гуски треба залишати на одного гуся, щоб він залишився задоволеним і водночас не був знесилений? Які фактори впливають на ефективність його роботи?

Скільки гуски, в середньому, потрібно залишати на одного гуся?

На це запитання не можна відповісти однозначно. Крім того, що господар схильний залишати на плем’я найкращих особин, у виборі беруть активну участь самі гуси.Певну роль формуванні батьківського стада грають взаємовідносини, що у ньому склалися. За статистикою, кількість самок для одного гуся коливається в межах від 1 до 5. Але у вдалі моменти життя самець покриває і 8-10 особин протилежної статі. Такий темп не триває довго, оскільки він виснажує гуся. Для постійних стосунків він залишається зі своїми улюбленицями.

Щоб оцінити гуся, за ним потрібно спостерігати. Адже зустрічаються індивіди, які задовольняються однією подругою. Плодючість виробник передає у спадок. Тому, маючи на стаді кілька молодих самців, господар придивляється, хто більше за інших приділяє уваги протилежній статі.

Фактори, що впливають на кількість

Дослідження показали: статева поведінка самця має причини, які часто може коригувати господар. До таких належать:

• вік;
• порода;
• живлення;
• умови змісту;
• відносини у стаді;
• додавання до групи нових особин.

Гусі стають здатними до розмноження з 7 місяців. Вони можуть вибирати серед самок старше 8 місяців та до 4-6 років. Старіших гуски господар відбирає на забій. Самець же зберігає статеву активність протягом 3-4 років.

Гусі важких м’ясних порід не відрізняються особливою зацікавленістю у протилежному полі. 2-3 самки, яких вони топчуть, – добрий показник. Буває, що в стаді не знаходиться гусей, які вступають у контакт більш ніж з 1 самкою. Якщо не хочеться даремно годувати багато таких, купують активних в іншому господарстві, перевіривши на власні очі їх здібності.

Але тут може набути чинності фактор ворожих відносин у стаді. Більш сильний гусак може не підпускати конкурентів до самок, хоча сам і не здатний підгорнути таку кількість поголів’я в особистому гаремі. Обстановка у стаді спокійна, якщо всі самці підростали разом.

Тоді виникає проблема з спорідненими зв’язками, що призводять до виродження і навіть потворності. Кожні 3 роки при зміні гусей доводиться вдаватися до чужинців, придбаних, бажано, в іншій місцевості. Інакше доведеться поміняти всіх гуски, що більш накладно. Хоча при цьому спокій у стаді зберігся б, а активність гусей побачивши новеньких підвищилася б. Частину з них можна було б відправити на м’ясо.

Раціон здорових птахів збалансований. Самопочуття впливає репродуктивні функції організму. Також у корм додають стимулюючі вироблення та активність сперматозоїдів добавки, типу суспензії хлорели. Її можна знайти у складі комбікормів. Вільний доступ до водойми теж підвищує життєвий тонус гусей.

Рекомендуємо

Урожайність ячменю з 1 га: скільки в середньому можна зібрати та які фактори впливають

Параметри врожайності ячменю з 1 га цікавлять багатьох фермерів. На ці показники впливають різні чинники – кліматичні особливості, внесення добрив, сівозміна.

Як відрізнити гуся від гуски за зовнішніми ознаками у різному віці

Гусак – масивний свійський птах, який часто зустрічається не тільки на профільних фермах, а й на подвір’ях сільських жителів або навіть дачників. Утримувати їх вигідно, тому що вага набирається швидко, а м’ясо відрізняється смаковими якостями та характеристиками.

Скільки важить качка: таблиця середніх показників по днях та які фактори впливають

Скільки важать качки? Таблиця середньої ваги качок щодня. Чинники, що впливають на зріст і набір качок маси тіла. Чим годувати птаха для швидкого набору ваги? Харчування та догляд.

Холмогорская порода гусей

Завершился период зимнего покоя в земледелии, и с приходом весны каждый владелец сельского подворья стремится реализовать собственные планы и идеи по развитию и благоустройству личного хозяйства. Многие сельские жители успешно занимаются выращиванием и разведением гусей. Основное количество гусиного поголовья, содержащегося в собственных хозяйствах, представлено беспородной птицей, которая очень неприхотлива в содержании и кормлении, но, в то же время, не обладает высокими продуктивными характеристиками. Встречаются также хозяйственные помеси нескольких пород. Такие гуси зачастую демонстрируют неплохие продуктивные показатели, но эти признаки не всегда передаются их потомству.

Я тоже сталкивался с этой проблемой и искал породу с высокими продуктивными возможностями, но неприхотливую, как беспородные гуси. И нашел, хоть и не сразу. Сегодня хочу рассказать о представителях этой породы и её особенностях. Поговорим о холмогорской породе гусей. Порода эта мне очень нравится, содержал я её лет десять, и могу смело вам её порекомендовать. Сразу оговорюсь, что эти гуси не годятся для быстрого сезонного содержания дачниками по схеме: купил гусят в мае, вырастил до октября – декабря и забил на мясо. Этих гусят массово в продаже я не встречал, да и стоит такая птица очень недешево. Если покупать, то только для постоянного содержания и разведения, иначе – нецелесообразно.

Название породы холмогорская связано с местностью на территории России, где были выведены эти гуси. Порода очень старая, если не сказать древняя. Выводилась она крестьянами в течение довольно длительного периода, предположительно (дело-то давно было, очевидцев не осталось) путем скрещивания нескольких местных тяжелых типов гусей с китайскими, тульскими и арзамаскими.

В результате многолетней естественной селекции (крестьяне отбирали из поголовья лишь тех представителей, которые обладали лучшими продуктивными показателями в условиях пастбищного содержания) и были получены холмогорские гуси, известные своей неприхотливостью. Все особи, которые не смогли продемонстрировать лучшие характеристики, питаясь дешевыми подножными кормами при содержании в условиях простого крестьянского подворья, а также самостоятельно противостоять различным болезням, были выбракованы самой жизнью. Первые упоминания в письменных источниках об этих гусях появились в конце ХIХ века. В тридцатых – сороковых годах прошлого столетия порода была почти утрачена, но усилиями птицеводов удалось её восстановить.

Сегодня холмогорские гуси хорошо известны как тяжелая порода мясного направления продуктивности. Вес взрослых гусаков составляет около 10 – 12 кг, а гусынь – от 8-ми до 9-ти кг. Трехмесячные гусята при хорошем кормлении концентратами могут весить до 5 кг. По моим наблюдениям лучше растут гусята, выведенные из яиц, снесённых в апреле, чем из снесённых в мае – июне. Многие источники рекомендуют их забивать в 9- недельном возрасте. Но я не согласен: в этом возрасте мяса на тушке еще недостаточно, оно довольно водянистое и обладает посторонним привкусом.

Тело взрослого гуся массивное, длинное, с широкой округлой грудной частью. На животе у представителей этой породы есть одна или две большие складки кожи, из-за чего ноги их визуально кажутся короткими. Ноги взрослой птицы имеют желто-оранжевый или красно-оранжевый цвет. У маленьких гусят темного цвета окраска ног и клюва черная, у светлых птенцов – оранжево-желтая. Клюв у холмогорских гусей короткий, красно-оранжевый, имеет горбинку в средней части и большое шишкообразное разращение на лбу (как у их китайских предков). Эта шишка у гусят начинает формироваться примерно с пятого – шестого месяца жизни. Под клювом у взрослого поголовья обязательно должна быть большая складка кожи. Шея толстая и относительно короткая. Голова массивная. Оперение чаще пёстрое серо-белое с несимметричными пятнами по всему корпусу, встречается также чисто белое или серое, реже дымчатое, глинистое.

Из-за своей большой массы далеко летать взрослые особи не способны. Гуси этой породы имеют очень спокойный нрав и попусту не кричат.

Яйценоскость у гусынь холмогорской породы относительно небольшая: около 20 – 28 яиц (каждое массой до 200 г) в год. Яйца имеют гладкую, белую, очень прочную скорлупу. Очень выгодной для крестьянского хозяйства отличительной чертой этой породы является сильно развитый родительский инстинкт. Гусыни очень добросовестно и ответственно высиживают свою кладку (это тоже результаты длительного хозяйского отбора), а самцы в весенний период становятся агрессивными и надежно защищают вылупившихся гусят. Выводимость гусят из яиц составляет 50 – 60%.

В репродуктивном смысле порода считается очень позднеспелой. Половая зрелость у гусаков наступает в три года, у гусынь – чуть раньше. Хотя уже в 8 – 10 месяцев молодняк достигает величины взрослой птицы, его полное развитие к этому возрасту ещё не завершено. Годовалые гуси могут покрывать гусынь, но оплодотворяемость яиц в этом случае будет низкой. От трехлетних же самцов оплодотворяется около 80% яиц.
Отличительная породная черта – шишка над клювом, которая тоже заканчивает формироваться к трехлетнему возрасту и служит признаком завершения полового созревания птицы. Продолжительность жизни представителей этой породы достаточно большая, около 17 – 18 лет. Хозяйственная их пригодность длится 10 – 12 лет, после чего яйценоскость птицы и оплодотворяемость яиц снижается.

Если вы решили разводить этих гусей, то для большего генетического разнообразия советую приобретать их не в одном, а в разных хозяйствах. Молодняк от таких родителей получается более жизнеспособным и быстрее растет. На одного гуся должно приходиться 2,5 гусыни. На практике это выглядит так: два гуся на пять гусынь. Во многих источниках пишут, что на одного гуся можно оставить 4 – 6 гусынь, но это только теоретически. В реальности гусь (а таких около четверти) может отказаться покрывать больше одной гусыни, и для этого нужен второй. Если придерживаться пропорции 1:4 – 6, то оплодотворяемость яиц получается низкая, поэтому на самцах лучше не экономить.

Каждую гусыню весной необходимо обеспечить индивидуальным гнездом, устроив его в укромном месте. Если у вас птиц несколько, то постарайтесь подложить яйца под всех гусынь-наседок в один день, так вы сможете получить одновозрастной молодняк, что существенно облегчит его дальнейшее выращивание. О том, как разводить гусей я уже писал в одной из предыдущих статей.

Холмогорская порода очень неприхотлива в уходе и кормлении. В летнее время, при содержании птиц на водоеме и наличии хорошего пастбища, они способны довольствоваться только этим. Причем, в таких условиях взрослые особи сохраняют свою высокую упитанность, а гусята демонстрируют хороший рост. Но все же рекомендую утром и вечером подкармливать гусят (до двух месяцев обязательно) концентратами, – так они вырастут крупнее, и качество мяса будет выше (более нежное и жирное на вкус).

Для выращивания десятка гусят (обычно одна гусыня их больше и не выводит) до двухмесячного возраста (на 60 дней) вам потребуется около 100 кг крупы из разного зерна и до 300 килограммов свежей травы. Более подробно об особенностях выращивания гусят я тоже уже писал в одной из предыдущих статей.

Зимой рацион взрослых гусей может состоять из зерна, макухи, отрубей, корнеплодов, сена, мякины и т. д. Хочу обратить ваше внимание, что холмогорские гуси легко набирают вес и откладывают жир, поэтому родительское стадо следует ограничивать в концентрированных кормах (особенно это касается зерна кукурузы), чтобы не допустить ожирения. Ожиревшая птица хуже несется, а также снижается выводимость птенцов.

В зимнее время гуси нуждаются в помещении для защиты от ветра, осадков и хищников (лисицы, куницы, хорьки) в ночное время. Если в помещении гуси только ночуют, то на каждую взрослую особь достаточно будет площади 1 м 2 . Норма площади на одну голову в выгуле не должна быть меньше 6 м 2 , а в общем, действует принцип: чем места больше, тем лучше. При условии достаточного кормления, мороза они не боятся. В сильные морозы взрослые гуси ложатся на снег или подстилку и прячут в перья клюв и ноги.

Кроме хозяйственно ценных признаков холмогорские гуси имеют очень красивый, я бы сказал, характерно гусиный классический вид, потому станут украшением любого сельского подворья!

Если у вас в ходе ознакомления с данным материалом возникли вопросы, вы можете задать их в моем блоге или на форуме.

Коли починають нестися гуси в домашніх умовах, скільки гуска сидить на яйцях

Водоплавну птицю в сільському господарстві розводять заради отримання смачного і недорого м’яса, качині і гусячі яйця в їжу вживають рідко. Але для отримання молодняку і збільшення поголів’я фермеру необхідно знати, яка несучість гусей тієї породи, яку він розводить. Кількість знесених яєць і вік, в якому гуска починає яйцекладку, залежать від породи.

В якому віці починають нестися гуси

Гуси починають нести яйця у віці від 8 до 12 місяців, залежно від породи птиці. Найбільш скоростиглими і яйценосными вважаються кубанські, італійські і китайські гуси, представники породи Лінда. Найпізніше дозрівають важкі різновиди: Холмогори, тулузькі, великі сірі.

В домашніх умовах гуси починають нестися навесні, коли збільшується світловий день, — в лютому – березні. Яйцекладка триває 2-3 місяці і відновлюється через 1-2 місяці.

Гуски, незважаючи на пізній початок відкладання яєць, порівняно з курми та іншого сухопутного птахом, зберігають продуктивність до 6-8 років.

У гуски, готової нестися, змінюється поведінка. Вона стає неспокійною і нервової, починає облаштовувати гніздо. Хвіст опускається, з-за чого змінюється хода.

Може гуска нести яйця без гусака

Освіта яйця в організмі птиці відбувається незалежно від того, присутня у стаді самець чи ні. Нестися самки будуть у будь-якому випадку. Але без запліднення з цих яєць не виведуться гусенята.

Наявність самця в стаді надає на гуску стимулюючу дію — гусак топче самочку, і вона швидше починає яйцекладку. Запліднена гусаком гуска несе придатні для інкубації яйця протягом 2 тижнів.

В якому віці настає максимальна продуктивність

Краще за якістю яйце для виведення молодняку отримують від самок другого і третього року несучості, тобто від гусынек у віці 3-4 роки.

У перший рік яйцекладки самочка несе дрібні яйця, з яких виводяться дрібні гусенята. Їх можна відгодовувати на м’ясо, але небажано залишати на плем’я.

Несуться чи гуси взимку

Домашні гуси, спосіб життя яких наближений до природних умов, взимку не несуться. Це невигідно і з економічної точки зору — з’явилися рано навесні гусенят доведеться утримувати в утеплених приміщеннях закритих і годувати дорогим комбікормом, замість пристрою легкого літнього загороди і безкоштовної трави.

На великих гусеводческих фермах утримують птицю в інших умовах. Забезпечивши гусей теплом, додатковим освітленням і спеціальними кормами, яйце і молодняк від поголів’я отримують цілий рік.

Середньорічна несучість

Від породи залежить, скільки яєць несе гуска. Невеликі скоростиглі різновиди несуться краще. Ніж холодною птах, тим менше яєць отримують від самочки.

Італійські, Лінда і кубанські гуси зносять від 60 до сотні яєць в рік, а холмогорський всього 30 штук. При цьому далеко не з усіх знесених яєць виведуться пташенята. Вважається Хорошим результатом висновок в 60-70%. Під квочка гусенята виводяться найкраще.

Фактори, що впливають на продуктивність

Крім належності до певного різновиду, на несучість гусок впливає:

• вік птиці — кращим вважається період з 2 до 6 років;
• тривалість світлового дня і температура повітря, оптимальні показники — 10-12 годин світлового дня і температура вище +16 градусів;
• якість корму;
• наявність поблизу водойми і випасання.

Останній пункт має величезне значення для важких порід гусей, яким для повноцінного спаровування і початку яйцекладки необхідно щоденне купання та активний моціон.

Причини, чому гуси не несуться

Однією з найпоширеніших причин відсутності яєць є ожиріння птахів. Гуси інтенсивно ростуть до 4-6 місяців, потім ріст сповільнюється, і поживні речовини з корми починають відкладатися в жир. Якщо не скорегувати раціон племінних гусей, вони зажиреют і не будуть нестися.

Після 6-7 років несучість гуски починає знижуватися. Самка часто зносить непридатні для інкубації яйця: нерівні, занадто великі (двухжелтковые), з дефектами шкаралупи.

Тільки окремих особливо цінних особин залишають у племінному стаді після 6 років.

Різні хвороби, авітаміноз, зараження внутрішніми і зовнішніми паразитами послаблюють організм птиці і призводять до припинення яйцекладки.

Неповноцінне харчування, дефіцит вітамінів теж служить причиною відсутності яєць.

Скільки днів висиджує яйця гуска

Гуси сидять на яйцях близько місяця. Період інкубації коливається від 28 до 32 днів. Гусенята з дрібних яєць виходять раніше, великі пташенята дозрівають довше. Щоб збільшити шанси на виведення потомства, важливо вибрати гуску з добрими материнськими якостями. Дбайлива квочка не кине яйця протягом усього періоду інкубації. Самочку перевіряють підходять до гнізда і спостерігають. Якщо квочка не встала з гнізда, а лише підняла крила, її залишають для подальшого насиджування.

Корисні поради та рекомендації

Успішність племінного сезону в гусеводстве багато в чому залежить від правильно підібраних батьківських пар. Птицю ретельно підбирають, орієнтуючись не тільки на ріст, вага і відповідність породі, але і на переваги самої птиці. Гуси — високоінтелектуальні птахи, здатні відчувати симпатію чи антипатію до родичів. Сім’ї вони утворюють відразу і на все життя, розбивати гусячі пари не рекомендується.

Птахівники радять тримати одного самця на 2-3 самочки.

Починаючи з віку 5-6 місяців, коли із загальної кількості поголів’я відбирають гусей на плем’я, ремонтний молодняк переводять в окреме приміщення. Годівлю племінної птиці повинно насичувати гусей вітамінами і не давати їм жиріти. Приблизний раціон в зимовий період і ранньою весною до початку яйцекладки:

• цільне зерно вівса, пшениці — 150-200 г;
• бобове сіно і лугове різнотрав’я — досхочу;
• свіжа морква, капуста, буряк, гарбуз — 300-400 р.

За місяць до початку племінного сезону раціон птиці збагачують вітамінами: замінюють зерносмесь на повнораціонний комбікорм або додають в їжу премікс. Мінеральна підгодівля (крейда, черепашник, товчена шкаралупа) завжди повинні знаходитися в окремому коритце.

Щоб не спровокувати раннє початок яйцекладки (раніше березня), в гусятнике не включають додатково освітлення та обігрів.

Рекомендується вигнати гусей на вулицю щодня, якщо температура повітря не опускається нижче -15 градусів. На свіжому повітрі птах загартовується, зміцнює імунітет.

Перед племінним сезоном птицю глистогонят, використовуючи дозволені препарати — Альбен, Панакур. Оглядають поголів’я на наявність зовнішніх паразитів — вошей, бліх, кліщів. Вони особливо докучають наседкам, які не гуляють і не можуть досхочу купатися. Від комах птицю обробляють порошком піретруму.

Очистити сарай від паразитів, які можуть ховатися в щілинах стін, допоможе побілка приміщення вапном. Для профілактики хвороб у присутності птиці можна запалити йодну шашку. Пари йоду дезінфікують приміщення, не завдаючи шкоди гусям.

У пташнику, де буде нестися птах, встановлюють ящики — гнізда. Розмір їх повинен дозволяти гусці вільно там розвернутися. Орієнтовні габарити гніздів’я — 50 на 80 див. Гніздо споруджують у вигляді будиночка або відкритого ящика з високими бічними бортами і переднім поріжком висотою 10 див. Поріжок необхідний для того, щоб яйця не викотилися назовні, коли самочка сходить з гнізда. В якості підстилки використовують свіже сіно чи солому, велику деревну стружку. Для відлякування бліх і вошей до підстилці додають сухі гілочки пижма і полину.

Під час яйцекладки, поки не набереться потрібна кількість яєць, їх щодня забирають з гнізд. Гуска зноситься рано — до 8-9 годин ранку. Важливо якомога швидше забрати яйце з гнізда, щоб птах не бруднила шкаралупу. Зберігають інкубаційний матеріал не більше 10 днів, при температурі +12 +15 градусів і вологості 60%. Яйця встановлюють вертикально в осередку касет для курячих яєць, тупим кінцем вгору.

Яйця Перед закладкою в інкубатор або під квочку матеріал перевіряють на овоскопі. При просвічуванні можна визначити цілісність шкаралупи та відбракувати яйця з мармуровістю шкаралупи. Стандартний вага — не менше 140 м і не більше 200 р.

Якщо інкубаційне яйце забруднено послідом, його очищають за допомогою ганчірочки, змоченою в перекису водню або рожевому розчині марганцівки. Можна занурити яйце у мисочку з марганцівкою на 3 хвилини. Температура води повинна бути 40-43 градуси. Витирати яйця не можна! Вони повинні висохнути природним шляхом.

Інкубують гусячі яйця в звичайних інкубаторах, змінивши лише рівень вологості — 60-65% початку і до 85% на вивід. У другій половині періоду інкубації яйця необхідно зрошувати з пульверизатора теплою водою 1-2 рази в день. Температура інкубації — 37,8–38 градусів.

Якщо фермер планує розводити гусей для отримання яєць і власного молодняку, важливо вибирати породи з хорошою несучістю та високим відсотком виводимості. Підготовку до кладці починають на початку весни — забезпечують птиці повноцінне харчування, поступово збільшують світловий день, облаштовують гнізда. Якщо підтримувати оптимальні умови температури і вологості, добре годувати поголів’я і надати можливість вигулу, можна збільшити яєчну продуктивність майже вдвічі.