Феназепам ® (Phenazepamum)

Круглые плоскоцилиндрические таблетки белого цвета с фаской (для дозировок 0,5 и 2,5 мг), с фаской и риской на одной стороне (для дозировки 1 мг).

Фармакологическое действие

Фармакологическое действие – анксиолитическое, снотворное, седативное, противосудорожное, миорелаксирующее.

Фармакодинамика

Анксиолитическое средство (транквилизатор) бензодиазепинового ряда. Оказывает анксиолитическое, седативно-снотворное, противосудорожное и центральное миорелаксирующее действие.

Усиливает ингибирующее действие ГАМК на передачу нервных импульсов. Стимулирует бензодиазепиновые рецепторы, расположенные в аллостерическом центре постсинаптических ГАМК-рецепторов восходящей активирующей ретикулярной формации ствола мозга; уменьшает возбудимость подкорковых структур головного мозга (лимбическая система, таламус, гипоталамус), тормозит полисинаптические спинальные рефлексы.

Анксиолитическое действие обусловлено влиянием на миндалевидный комплекс лимбической системы и проявляется в уменьшении эмоционального напряжения, ослаблении тревоги, страха, беспокойства.

Седативный эффект обусловлен влиянием на ретикулярную формацию ствола головного мозга и неспецифические ядра таламуса и проявляется уменьшением симптоматики невротического происхождения (тревога, страх).

На продуктивную симптоматику психотического генеза (острые бредовые, галлюцинаторные, аффективные расстройства) практически не влияет, редко наблюдается уменьшение аффективной напряженности, бредовых расстройств.

Снотворное действие сопряжено с угнетением клеток ретикулярной формации ствола головного мозга. Уменьшает действие эмоциональных, вегетативных и моторных раздражителей, нарушающих механизм засыпания.

Противосудорожное действие реализуется путем усиления пресинаптического торможения, подавляет распространение судорожного импульса, но не устраняет возбужденное состояние очага.

Центральное миорелаксирующее действие обусловлено торможением полисинаптических спинальных афферентных тормозящих путей (в меньшей степени — и моносинаптических). Возможно и прямое торможение двигательных нервов и функции мышц.

Фармакокинетика

После приема внутрь хорошо всасывается из ЖКТ , T_max в плазме крови — 1–2 ч. Метаболизируется в печени. T_1/2 — 6–10–18 ч. Выводится в основном почками в виде метаболитов.

Показания

• невротические, неврозоподобные, психопатические, психопатоподобные и другие состояния, сопровождающиеся тревогой, страхом, повышенной раздражительностью, напряженностью, эмоциональной лабильностью;
• реактивные психозы и ипохондрическо-сенестопатический синдром (в т.ч. резистентные к действию других транквилизаторов);
• вегетативные дисфункции и расстройства сна;
• профилактика состояний страха и эмоционального напряжения;
• височная и миоклоническая эпилепсия (в качестве противосудорожного средства);
• лечение гиперкинезов и тиков, ригидности мышц, вегетативной лабильности.

Противопоказания

• повышенная чувствительность (в т.ч. к другим бензодиазепинам);
• кома;
• шок;
• миастения;
• закрытоугольная глаукома (острый приступ или предрасположенность);
• острые отравления алкоголем (с ослаблением жизненно важных функций), наркотическими анальгетиками и снотворными средствами;
• тяжелая хроническая обструктивная болезнь легких (возможно усиление дыхательной недостаточности);
• острая дыхательная недостаточность;
• тяжелая депрессия (могут проявляться суицидальные наклонности);
• беременность (особенно I триместр);
• период лактации;
• детский и подростковый возраст до 18 лет (безопасность и эффективность не определены).

С осторожностью: печеночная и/или почечная недостаточность; церебральная и спинальная атаксия; лекарственная зависимость в анамнезе; склонность к злоупотреблению психоактивных ЛС; гиперкинезы; органические заболевания головного мозга; психоз (возможны парадоксальные реакции); гипопротеинемия; ночное апноэ (установленное или предполагаемое); пожилой возраст.

Применение при беременности и кормлении грудью

При беременности применение возможно только по жизненным показаниям. Оказывает токсическое действие на плод и повышает риск развития врожденных пороков при применении в I триместре беременности. Прием в терапевтических дозах в более поздние сроки беременности может вызвать угнетение ЦНС у новорожденного. Постоянное применение во время беременности может приводить к физической зависимости с развитием синдрома отмены у новорожденного. Дети (особенно в младшем возрасте) очень чувствительны к угнетающему действию бензодиазепинов.

Применение непосредственно перед родами или во время родов может вызывать у новорожденного угнетение дыхания, снижение мышечного тонуса, гипотонию, гипотермию и слабый акт сосания (синдром вялого ребенка).

Способ применения и дозы

Реклама: ООО “РЛС-Библиомед”, ИНН 7714758963, erid=4CQwVszH9pUmKjt23pm

Информация исключительно для работников здравоохранения.
Являетесь ли Вы специалистом здравоохранения?

Нарушения сна. 0,5 мг за 20–30 мин до сна.

Лечение невpoтических, психопатических, неврозоподобных и психопатоподобных состояний. Начальная доза — 0,5–1 мг 2–3 раза в день. Через 2–4 дня с учетом эффективности и переносимости, доза может быть увеличена до 4–6 мг/сут.

Выраженная ажитация, страх, тревога. Лечение начинают с дозы 3 мг/сут, быстро наращивая дозу до получения терапевтического эффекта.

Лечение эпилепсии. 2–10 мг/сут.

Лечение алкогольной абстиненции. 2–5 мг/сут.

Средняя суточная доза — 1,5–5 мг, ее разделяют на 2–3 приема, обычно по 0,5–1 мг утром и днем и до 2,5 мг на ночь. В неврологической практике при заболеваниях с мышечным гипертонусом назначают по 2–3 мг 1–2 раза в сут.

Максимальная суточная доза — 10 мг.

Во избежание развития лекарственной зависимости при курсовом лечении продолжительность применения препарата Феназепам ® составляет 2 нед (в отдельных случаях длительность лечения может быть увеличена до 2 мес). При отмене препарата дозу уменьшают постепенно.

Побочные действия

Со стороны ЦНС и периферической нервной системы: в начале лечения (особенно у пожилых больных) — сонливость, чувство усталости, головокружение, снижение способности к концентрации внимания, атаксия, дезориентация, неустойчивость походки, замедление психических и двигательных реакций, спутанность сознания; редко — головная боль, эйфория, депрессия, тремор, снижение памяти, нарушение координации движений (особенно при высоких дозах), подавленность настроения, дистонические экстрапирамидные реакции (неконтролируемые движения, в т.ч. глаз), астения, мышечная слабость, дизартрия, эпилептические припадки (у больных эпилепсией); крайне редко — парадоксальные реакции (агрессивные вспышки, психомоторное возбуждение, страх, суицидальная наклонность, мышечный спазм, галлюцинации, возбуждение, раздражительность, тревожность, бессонница).

Со стороны органов кроветворения: лейкопения, нейтропения, агранулоцитоз (озноб, гипертермия, боль в горле, чрезмерная утомляемость или слабость), анемия, тромбоцитопения.

Со стороны пищеварительной системы: сухость во рту или слюнотечение, изжога, тошнота, рвота, снижение аппетита, запоры или диарея; нарушение функции печени, повышение активности печеночных трансаминаз и ЩФ , желтуха.

Со стороны мочеполовой системы: недержание мочи, задержка мочи, нарушение функции почек, снижение или повышение либидо, дисменорея.

Аллергические реакции: кожная сыпь, зуд.

Прочие: привыкание, лекарственная зависимость, снижение АД; редко — нарушение зрения (диплопия), снижение массы тела, тахикардия.

При резком снижении дозы или прекращении приема — синдром отмены (раздражительность, нервозность, нарушение сна, дисфория, спазм гладких мышц внутренних органов и скелетной мускулатуры, деперсонализация, усиление потоотделения, депрессия, тошнота, рвота, тремор, расстройства восприятия, в т.ч. гиперакузия, парестезии, светобоязнь, тахикардия, судороги; редко — острый психоз).

Феназепам – способи застосування, ефект, наслідки вживання

Феназепам – ліки-транквілізатор. Призначається при серйозних неврологічних та психічних захворюваннях. При тривалому використанні може спричиняти залежність. Ломка від феназепаму проходить не легше, ніж при рятуванні від героїнової, кокаїнової та іншої залежності. Які її симптоми, скільки часу вона триває та як її пережити? Далі розглянемо докладніше.

Скільки тримається феназепам в організмі

Скільки часу виводиться Феназепам? Усі цифри зразкові, оскільки кожен випадок індивідуальний. Після вживання таблеток у крові та сечі ще довго можуть виявлятися залишки продуктів розпаду препарату. Більше того, ці залишкові компоненти ще вступають у реакцію з алкоголем чи іншими ліками.

Скільки виводиться із сечі

Період виведення із сечі становить від 3 до 8 діб при регулярному прийомі. Якщо йдеться про разове вживання, то середній час коливається від доби до 3. Рясне питво або прийом янтарної кислоти ніяк не допоможуть прискорити виведення Феназепаму з сечі.

Скільки виводиться із крові

У крові медикамент залишається від 3 днів до 5. Кожної доби концентрація зменшується вдвічі, якщо вживання було припинено. Після Феназепаму щонайменше три дні не можна керувати транспортними засобами, а також виконувати відповідальні, серйозні роботи (наприклад, хірургічні операції).

Викликати лікаря для детоксикації організму

Залишіть заявку на безкоштовну консультацію фахівця

Ми зв’яжемося з Вами найближчим часом! Натискаючи кнопку, ви даєте згоду на обробку своїх персональних даних

Причини залежності від феназепаму

За законом відпускається за рецептом лікаря. На жаль, не всі аптечні працівники сумлінні та можуть продавати препарат без рецепта. Феназепам іноді призначають при абстинентному синдромі з інших наркотичних речовин. Незважаючи на це, до нього можна отримати сильне звикання.

Причому необов’язково потрібно бути наркоманом, який вирішив замінити одну залежність іншу. Наприклад, людині з неврозом не сподобалося заспокійливе, яке прописали. Він вирішив знайти щось ефективніше і придбав цей засіб. Звикання до цього аптечного наркотику буває і психологічному, і фізіологічному. Розглянемо докладніше.

Небезпека способів вживання

Феназепам на фармацевтичному ринку представлений у двох формах – таблетки та розчин для ін’єкцій. При строгому дотриманні інструкції, лікарських рекомендацій ці способи вживання не становлять небезпеки.

При пероральному введенні великих доз Фенозепаму відбувається його накопичення у печінці, кровотоку. Через це відбувається ураження органів шлунково-кишкового тракту. Може обтяжитися перебіг хронічних патологій.

Найпопулярніший і найчастіше використовуваний спосіб запровадження препарату серед наркоманів — ін’єкції. Через хронічне вживання периферичні вени склерозуються. Для уколів можуть використовуватись не тільки аптечні розчини. Іноді їх готують самостійно, розчиняючи пігулки у фізрозчині. Небезпека в тому, що додаткові інгредієнти часто блокують легеневі капіляри, що спричиняє хронічні запалення, гранулематоз.

Причини фізичної адикції

Фізична залежність від феназепаму пов’язана з тим, що цей медикамент має психоактивні властивості. Наркотик впливає на біохімічні процеси в головному мозку, стимулюючи вироблення дофаміну – гормону, що викликає почуття ейфорії та радості. Зростає толерантність до препарату і наркоману потрібно все більше дози. Якщо він недоотримує її, розвивається абстинентний синдром. Людина не може зупинитися і вживає дедалі більше препарату. Так формується замкнене коло. Також розвивається залежність від багатьох інших наркотичних речовин. І чим більше триває вживання наркотиків, тим складніше потім перестати їх вживати.

Бензодіазепіни – загальна характеристика

В основі ефекту – посилення дії гальмівного нейромедіатора ЦНС – гамма-аміно-масляної кислоти (ГАМК). Терапевтична дія обумовлена ​​безпосереднім впливом на відділи головного мозку:

• ретикулярну формацію/ядра таламуса – седація;
• лімбічну систему – зниження емоційної напруженості, почуття страху та тривоги;
• гіпокамп – купірування судом;
• синапси спинного мозку – міорелаксація.

На дофамінові/серотонінові рецептори діє дуже слабко.

У лікувальній практиці зазвичай призначаються:

• триазолів,
• клоназепам,
• реланіум,
• гідазепам,
• бротизолам,
• седуксен,
• тетразепам,
• лоразепам,
• альпразолам,
• сибазон,
• радедорм,
• еуноктин,
• лексотан,
• діазепам,
• ативан,
• феназепам,
• ксанакс,
• дормікум,
• флунітразепам та ін.

У багатьох випадках призначаються тривалий термін. Але, як показує клінічна практика, ефективність суттєво знижується на тлі тривалого застосування, що сприяє розвитку толерантності та залежності. Істотною проблемою стало зловживання бензодіазепінами, що набуло форми токсикоманії, чому сприяє їхня відносна доступність та самостійний прийом.

Ознаки ламання

Частково стан хворого схожий на грип чи ГРВІ. Симптоми ломки після феназепаму такі:

• тривожність;
• дратівливість;
• проблеми зі сном (безсоння, нічні кошмари, часті нічні пробудження);
• загострений слух;
• болі в м’язах, голові та горлі;
• відсутність апетиту, нудота, блювотні позиви;
• свербіж по шкірі;
• озноб;
• відчуття слабкості загалом;
• агресивність;
• дисфорія;
• тимчасова та просторова дезорієнтація;
• гіпотонія;
• надмірна пітливість;
• запаморочення;
• тремор;
• підвищена чутливість до світла та звуків;
• деперсоналізація;
• тривожно-депресивний синдром;
• запаморочення;
• проблеми з промовою;
• погіршення зору.

Передозування наркотиком

Середнє добове дозування Феназепаму – 5 мг. Залежні для досягнення бажаного ефекту використовують за той самий проміжок часу в кілька разів більше. Це призводить до сильної інтоксикації, що проявляється у глибокій дезорієнтації у просторі, що супроводжується маренням, галюцинаціями. Нерідко розвиваються психози. Найнебезпечнішими ознаками є уповільнення зовнішнього дихання, порушення функцій серця, нирок.

Якщо при тяжкому передозуванні своєчасно не надати медичної допомоги, розвивається глибоке пригнічення свідомості, але зі збереженням рефлексів. Потім людина впадає у кому.

Основні причини

Розвитку інтоксикації сприяє низка чинників. Наприклад, самостійне прийняття хворим на дозування, яке перевищує виписану лікарем. Найчастіше це відбувається через неефективність терапевтичного курсу. Але перевищення має бути систематичним.

До передозування призводить бажання покінчити життя самогубством. Відомо, що Феназепам часто викликає суїцидальні думки, депресію, тому не призначається пацієнтам з тяжкими формами психічних розладів.

Ще одна причина – одночасний прийом Феназепаму та алкоголю, антидепресантів, анальгетиків, седативних препаратів. Вони посилюють ефект ейфорії, що розвивається, змушуючи приймати все більші дози.

Долікарська допомога

При перших ознак передозування важливо викликати бригаду швидкої допомоги. Якщо людина свідома, у неї викликають блювоту. Для цього можна дати випити слабкий розчин марганцівки. Потім дають сорбент – Активоване вугілля, Ентеросгель, Смекта, Полісорб. Препарати цього збирають залишки метаболітів Феназепама і виводять їх природним шляхом. Якщо блювання не вдалося викликати, приймають проносне або ставлять очисну клізму.

Якщо потерпілий іноді втрачає свідомість, йому дають понюхати змочену в нашатирному спирті вату. Ефективні поплескування по щоках, а також розтирання вушних раковин. Також можна спробувати вести відволікаючу бесіду.

Медична допомога

На той випадок, коли не вдалося в домашніх умовах провести очищення кишківника, цю процедуру проводять співробітники спеціалізованої бригади, вводячи через зонд воду. Для очищення кровоносної системи вводять фізрозчин та глюкозу.

Після стабілізації стану пацієнта відправляють у стаціонар. Тут продовжують очищення організму NaCl та глюкозою. Обов’язково додають розчин Анексат або будь-який інший препарат, що містить флумазеніл.

Наслідки відсутності допомоги

Інтоксикація наркотичним засобом загрожує розвитком небезпечних ускладнень. Вживання Феназепаму у великих дозах уражається дихальною системою. Найчастіше це проявляється у вторинних пневмоніях.

Ненадання допомоги викликає мозочкову атаксію, що проявляється у порушенні координації рухів. Ще один наслідок — запальна поразка нирок, оскільки Феназепам виводиться нирками.

Серед інших наслідків:

• депресія, тривожність;
• функціональне ураження печиво.

Можуть бути інші явища. Все залежить від того, як давно сформувалася залежність, які вводилися дози. Значення має наявність хронічних патологій.

Смертельна доза

Феназепам приймають незалежно від їди в дозах, підібраних лікарем з урахуванням тяжкості стану. Об’єми препарату при різних порушеннях згідно з рекомендаціями виробника:

• напади тривожності – до 2 мг на добу;
• невротичні розлади — від 0,5 до 1 мг двічі чи тричі на день;
• порушення сну – 0,25-0,5 мг за півгодини до сну;
• епілепсія – 2-10 мг на добу;
• м’язовий тонус, ураження ЦНС – 2-3 мг двічі на день;
• абстиненція – 2-5 мг на добу.

Перевищення максимального добового дозування в 10 мг може призводити до коми – поверхневої та глибокої. Подальше збільшення обсягу призводить до смерті.

Як припинити дію

Навіть після проведення необхідних медичних протоколів при інтоксикації Феназепамом частина метаболітів залишається в організмі. Щоб повністю припинити їхню негативну дію на організм, вводять антидот — флумазеніл.

Цей препарат чинить блокуючу дію на рецептори, на які впливають препарати бензодіазепінової групи. Спочатку вводять 200-300 мкг. Повторно можна дати трохи більше 2 мг. Обмеження – індивідуальна непереносимість.

Антидот вводять виключно за умов стаціонару. Якщо у потерпілого епілепсія прийом Феназепаму знижує судомну готовність організму. Припадок, що розвинувся, може перейти в епілептичний статус.

Ломка

У медицині цей стан називається абстинентний синдром. Він розвивається після того, як завершується дія попередньої дози або залежний починає лікування. Ризик розвитку тим вищий, що більший обсяг і термін вживання.

У структурі синдрому виділяють дві групи порушень:

• дратівливість;
• напруженість;
• пригнічений настрій;
• тривожність;
• ажитація чи млявість;
• підвищена втома;
• деперсоналізація;
• зниження якості сну, кошмарні сновидіння.

• підвищене відділення поту;
• тахікардія;
• зниження артеріального тиску;
• запаморочення;
• головні болі;
• парестезії, гіперестезії;
• припливи ознобу, спека.

Часто у наркоманів розвивається дрібнорозмашистий тремор пальців, якщо витягнути руки. Координація рухів порушується, утруднена. На 2–3 добу починаються фібрилярні посмикування м’язів обличчя, верхніх та нижніх кінцівок. Можуть виникати судомні напади, психози.

Тривалість абстинентного синдрому при відміні Феназепаму – близько 30 днів. При завершенні яскраво виражена фізична та психологічна виснаженість, млявість, слабкість.

Як полегшити синдром відміни

На час абстинентного наркозалежного синдрому слід поміщати в стаціонар спеціалізованої клініки. Під постійним медичним контролем концентрацію Феназепаму поступово знижують, оскільки різке скасування призведе до колапсу внутрішніх органів. Паралельно з цим людина відвідує психологічні тренінги, на яких він навчається боротися з тривожністю, депресією та суїцидальними думками.

Для зняття клінічної картини проводять курс флумазенілу чи інших препаратів з урахуванням цієї речовини. Вони усувають пригнічуючу дію на центральну нервову систему, особливо сонливість. Якщо спостерігається зменшений діурез, його збільшують діуретиками (наприклад, новурит).

При сильних отруєннях Феназепамом показаний гемодіаліз.

Як відвикнути від феназепаму

Людей, небайдужих до наркозалежної людини, цікавить, як зняти і як пережити адикцію. Процес лікування відбувається у три етапи.

Перша стадія – детоксикація. Пацієнту внутрішньовенно ставлять крапельниці на основі препаратів, що полегшують процес ламання.

Важливо! Поступове виведення наркотику з організму та інші етапи лікування мають проводитися в наркологічній клініці під керівництвом лікарів.

Лікарняні умови допомагають використовувати новітні методи лікування. Програма детоксикації може здійснюватися як шляхом крапельниць, а й шляхом застосування апаратних методів, а окремих випадках – заходів інтенсивної терапії.

Друга стадія – реабілітація. Вона стосується як медикаментозного лікування, і роботи зі звичкою пацієнта. Для кожного хворого підбирають індивідуальні методи роботи з психотерапевтом, віч-на-віч або груповий терапії. Є, наприклад, такі прийоми:

• арт-терапія – це «терапія мистецтвом», переважно малюванням;
• гештальт-терапія, в якій увага приділяється характеристикам пацієнта, необхідним задоволення його власних потреб і потреб людей з його оточення;
• кінезіотерапія – лікування шляхом рухової активності;
• транзакційний аналіз, що має справу з его станами («батько», «дитина», «дорослий»).

У деяких установах можливі заняття медитацією та йогою.

Навички, які пацієнти набувають у процесі реабілітації:

• контроль за власними бажаннями, в т.ч. над повторною тягою до феназепаму;
• вміння вирішувати проблеми самостійно, без стимуляторів як психоактивних речовин.

І, нарешті, третя стадія – ресоціалізація. Нею, як і двома попередніми етапами, в жодному разі не можна нехтувати. Оскільки людина – особистість біосоціальна, без спілкування вона повноцінно жити не може. Якщо не займатись ресоціалізацією, ремісія не настане. Тому людині необхідно повернутися до соціуму.

Коли людина наркозалежна, багато хто від неї відвертається. Щоб знову стати повноцінним членом суспільства, варто пройти через два етапи соціалізації.

Спершу проводиться робота групового характеру з іншими пацієнтами. Коли фізична та психічна залежність від феназепаму усунулися, колишніх наркоманів поміщають до установ, що знаходяться за рамками реабілітаційного центру. Там учасники програми, що ресоціалізує, перебувають у малих групах. Завдяки цьому вони навчаються взаємодії один з одним, виконання певних обов’язків. Іноді проходять курси перекваліфікації.

Наступний етап – робота вдома у пацієнта. Близькі повинні підтримувати його не лише за клінічного лікування. Крім здійснення повноцінного спілкування необхідно стежити за тим, щоб він не повернувся до попереднього середовища. В іншому випадку залежність може виникнути знову, так відбувається у 99,99% випадків повернення до колишніх друзів-наркоманів.

Часто необхідна допомога психотерапевтів, які працюють не лише з пацієнтом, а й із його оточенням. Буває, що людина стає наркоманом через негативну атмосферу в сім’ї. Якщо вона залишиться незмінною, після лікування він зірветься і знову почне приймати феназепам без призначення лікаря.

Зверніть увагу, що для досягнення позитивних результатів потрібний комплексний підхід. Завдяки злагодженій роботі спеціалістів різних профілів у людини поступово відновлюється здатність самостійно будувати своє життя. Згодом він може досягти успіхів у кар’єрі, створити сім’ю, відкрити для себе нові горизонти – випробувати те, що раніше було недоступне через наркотичну залежність.

Наслідки тривалого вживання

Якщо протягом великого проміжку часу приймати Феназепам у дозах, що перевищують терапевтичні, побічні ефекти посилюються. Наприклад, яскравішими стають прояви алергії. На свербіж, лущення шкірних покривів нерідко приєднується набряк Квінке.

Ангіоневротичний набряк небезпечний зупинкою дихання і, як наслідок, летальним кінцем. З огляду на прийому транквілізатора ризик зростає.

Феназепам погіршує кількісні та якісні характеристики крові. Після скасування вони відновлюються. Але тривале перебування бромдигідрохлорфенілбензодіазепіну в організмі робить це неможливим. Тому наркомани часто хворіють, у них порушується згортання крові.

Залежні страждають від сильного головного болю, їм складно утримувати в пам’яті навіть невеликі обсяги інформації. Згодом самостійне переміщення стає проблематичним через проблеми з орієнтацією, що розвинулися. Посилюються м’язові болі. Неприємні відчуття, які неможливо усунути, змушують приймати нову дозу.

Феназепам, який приймається у великих дозуваннях і протягом тривалого часу, викликає порушення серцево-судинної системи – стрибки артеріального тиску, тахікардія.

Тест на наркотик

Вивчення біологічних матеріалів – сеча, кров, слина, а також тканин – волосся, нігті потрібно при вступі на роботу до правоохоронних органів, навчання до ВНЗ цієї системи. Але першочерговим завданням є вибір терапії для усунення клінічної картини абстинентного синдрому або інтоксикації.

Види тестів

Для підтвердження факту вживання вуличних та аптечних наркотичних засобів вивчають біологічні рідини, тканини використовуючи методи хіміко-токсикологічного аналізу:

• ІФА (імуноферментний аналіз);
• ГЖХ (газорідинна хроматографія);
• ТСХ (тонкошарова хроматографія);
• ГХ/МСС(хромато-мас-спектр);
• ІХР (імунохроматографія);
• ВЖЕХ (високоефективна рідинна хроматографія).

Сечу досліджують методом ІХР. Використовують тест смужки, які поринають у зібраний у лабораторних умовах матеріал. Аналіз лише підтверджує факт вживання. Результат буде достовірним, якщо він проведений не пізніше 72 годин з моменту останнього прийому.

Кров досліджують двома методами:

• Квартальний тест – доповнює результат аналізу урини. Підтверджує вживання наркотичного засобу (вуличного чи аптечного походження) навіть після 4 місяців з останньої ін’єкції. Важливо пам’ятати, що квартальний тест визначає не сам наркотик, яке антитіла.
• Хіміко-токсикологічні методи. Дає можливість підтвердити факт вживання, якщо до аналізу пройшло не більше 48–72 годин. Окремі методи дають змогу встановити кількісне співвідношення. Результати мають юридичну чинність.

Слину вивчають методом імунохроматографічного аналізу, хіміко-токсілогічним методом, а також за допомогою апаратного аналізатора. У першому випадку вдається отримати лише попередні результати. Для підтвердження найчастіше використовують змішаний метод – газова хроматографія/масспектрофотометрія (ГХ/МС). Ще один точний метод – система Drager Drug. Вона складається із двох частин, які повністю гігієнічні. Імовірність помилки зведена до мінімуму і може мати місце лише у разі недосвідченості лаборанта.

Метод ГХ/МС використовують для дослідження волосся та нігтів. Для обробки зразків використовують органічні розчинники, які впливають лише білковий компонент.

Підходять для домашнього використання в рамках перевірок у навчальних закладах, армії, у місцях масового скупчення молоді з високим ризиком розповсюдження наркотичних засобів. Вільно продаються у аптечних мережах. Приклади деяких тестів із зазначенням торгових марок:

• Bio Group Medical System Srl (Італія);
• Teco Diagnostics (США);
• Alfa Scientific Designs (США);
• Oranoxis (США);
• Diagnosis (Польща);
• Easy Healthcare (США).

Матеріалом для експрес-тестів є сеча. Її слід збирати вранці, взявши тільки середню порцію — вона концентрована. Результати попередні.

Чи можна обдурити тест

Часто залежні розбавляють зібрану урину водою, лимонною кислотою або оцтом. Це дозволяє вплинути на результати аналізів, які збираються у домашніх умовах.

На численних форумах даються рекомендації випити 3-4 таблетки вітаміну В. Більшість метаболітів руйнується при підвищенні температури, тому деякі наркомани перед здачею аналізів приймають гарячу ванну або відвідують сауну.

Показання до застосування

При прийомі цієї речовини розвиваються ефекти:

• протитривожний;
• антиконвульсійний (протисудомний);
• снодійний;
• седативний (заспокійливий);
• міорелаксантний (це означає розслаблення м’язів).

Феназепам призначають пацієнтам із захворюваннями, на тлі яких спостерігаються:

• тривога;
• панічні атаки;
• страхи;
• дратівливість;
• психоемоційна нестабільність;
• епілептичні напади;
• безсоння.

Аналоги та їх небезпеки

Бромдигідрохлорфенілбензодіазепін входить до складу великої кількості препаратів, які є аналогом Феназепаму. У деяких концентрація діючої речовини не перевищує рекомендованої добової, тому вони не розглядаються як аптечний наркотик. Найбільш небезпечний аналог – Фензітат. Має аналогічний до Феназепаму склад. При тривалому вживанні спричиняє тяжкі порушення печінки, нирок, наркотичну залежність.

Алпразолам – також відноситься до транквілізаторів, похідний бензодіазепіну. Як і передозування Феназепамом, прийом великих доз цього препарату викликає суїцидальні думки, спалахи агресії, сплутаність свідомості, підвищену збудливість.

Бромазепам, що приймаються в невеликих дозах, має на організм анксіолітичну дію. А при перевищенні рекомендованого обсягу – седативний та міорелаксуючий. Високий ризик розвитку звикання.

Гідазепам відрізняється від інших транквілізаторів сімейства відсутністю снодійного ефекту. Небезпека препарату проявляється при поєднанні з етанолом, антипсихотичними лікарськими засобами, оскільки призводить до посиленого впливу на центральну нервову систему.

Література:

1. Небезпека феназепаму як вуличного наркотику / Чекулаєв Матвій Ігорович, Максимова Тетяна Володимирівна, Барсегян Самвел Сергійович / 2015 / Медико-фармацевтичний журнал «Пульс».
2. Феназепам: 25 років у медичній практиці / С. Б. Середенін [та ін.]. – Київ: Наука, 2007. – 380 с.
3. Фармакологія снодійних лікарських засобів: навчальний посібник для тих, хто навчається за програмами спеціалітету «Лікувальна справа», «Педіатрія», «Фармація» / [І. А. Виноградова, Ст Д. Юнаш, С. Ст Горанська та ін] ; Міністерство науки і вищої освіти Української , Федеральна державна бюджетна освітня установа вищої освіти “Петрозаводський державний університет”. – Петрозаводськ: Видавництво ПетрГУ, 2021. – 42 с.