Особам з інвалідністю

Пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов’язаного з роботою, інвалідності з дитинства) за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.

Пенсія по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання призначається відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”.

Залежно від ступеня втрати працездатності визначено три групи інвалідності. Причина, група, час настання інвалідності, строк, на який встановлюється інвалідність, визначаються органом медико-соціальної експертизи згідно із законодавством. Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.

Щоб пенсія по інвалідності була призначена від дня встановлення інвалідності, заяву на її призначення слід подати до управління Пенсійного фонду не пізніше трьох місяців із дня встановлення інвалідності.

Обов’язковою умовою для призначення таких пенсій за нормами закону, що вступив в дію з 1 жовтня 2011 року, є наявність страхового стажу від одного до 15 років – залежно від віку та групи інвалідності.

До 01.01.2016 року пенсії по інвалідності інвалідам І та ІІ групи призначались при умові наявності страхового стажу від 1-го до 10-ти років в залежності від віку, в якому особу визнано інвалідом.

З 01.01.2016 р. умови наявності страхового стажу інвалідам І групи так і залишаються від 1 до 10 років:

до досягнення особою 25 років включно – 1 рік;

від 26 років до досягнення особою 28 років включно – 2 роки;

від 29 років до досягнення особою 31 року включно – 3 роки;

від 32 років до досягнення особою 34 років включно – 4 роки;

від 35 років до досягнення особою 37 року включно — 5 років;

від 38 років до досягнення особою 40 років включно — 6 років;

від 41 років до досягнення особою 43 років включно — 7 років;

від 44 року до досягнення особою 48 років включно — 8 років;

від 49 років до досягнення особою 53 років включно — 9 років;

від 54 років до досягнення особою 59 року включно — 10 років.

Для призначення пенсії по ІІІ групі інвалідності та пенсій у зв’язку із втратою годувальника, а також починаючи з 01.01.2016 року для призначення пенсії по ІІ групі інвалідності, на день звернення за пенсією, або в залежності від віку, в якому особу визнано інвалідом (чи в якому настала смерть годувальника), необхідно мати від 1 року до 14 років страхового стажу:

до досягнення особою 23 років включно – 1 рік;

від 24 років до досягнення особою 26 років включно – 2 роки;

від 27 років до досягнення особою 28 років включно – 3 роки;

від 29 років до досягнення особою 31 року включно – 4 роки;

від 32 років до досягнення особою 33 років включно — 5 років;

від 34 років до досягнення особою 35 років включно — 6 років;

від 36 років до досягнення особою 37 років включно — 7 років;

від 38 року до досягнення особою 39 років включно — 8 років;

від 40 років до досягнення особою 42 років включно — 9 років;

від 43 років до досягнення особою 45 років включно — 10 років;

від 46 років до досягнення особою 48 років включно — 11 років;

від 49 років до досягнення особою 51 року включно — 12 років;

від 52 років до досягнення особою 55 років включно — 13 років;

від 56 років до досягнення особою 59 років включно — 14 років;

Особи, визнані інвалідами після досягнення пенсійного віку (незалежно від групи), мають право на пенсію по інвалідності за наявності 15 років страхового стажу.

Якщо інвалідність настала в період проходження строкової військової служби, то пенсія по інвалідності призначається особі незалежно від наявності страхового стажу.

Залежно від групи пенсія по інвалідності призначається в таких розмірах:

Інвалідам І групи – 100 % пенсії за віком;

Інвалідам ІІ групи – 90 % пенсії за віком;

Інвалідам ІІІ групи – 50 % пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 Закону «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування».

Непрацюючі інваліди ІІ групи, визнані інвалідами після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 вищезгаданого закону, та інваліди ІІІ групи за їх вибором мають право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 Закону, за наявності страхового стажу для чоловіків 35 років, а для жінок – 30 років.

Якщо інвалід не має достатньої кількості страхового стажу, він може звернутися до управління праці та соціального захисту населення за місцем проживання із заявою про призначення допомоги за нормами Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам».

До пенсії по інвалідності встановлюються надбавки (на догляд, на утриманців), підвищення, додаткові пенсії, пенсія за особливі заслуги перед Україною, якщо інвалід має на них право.

При цьому, якщо розмір пенсійної виплати інваліда з урахуванням надбавок, підвищень та інших доплат до пенсії (за винятком пенсії за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, якої не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму. З 1 січня поточного року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становить 1074 гривні.

Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що при зміні групи інвалідності пенсія в новому розмірі виплачується із дня зміни групи інвалідності.

Якщо особа визнана інвалідом нижчої групи, пенсія виплачується за попередньою групою до кінця місяця, в якому змінено групу інвалідності. У разі визнання особи, яка пройшла повторний огляд здоровою, пенсія виплачується до кінця місяця, по який встановлено інвалідність.

Якщо особа не з’явилася в органи медико-соціальної експертизи на повторний огляд у визначений для цього строк, виплата пенсії по інвалідності зупиняється з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому вона мала з’явитися на повторний огляд.

Якщо строк повторного огляду медико-соціальної експертизи інвалідом пропущено з поважних причин або при визнанні його знову інвалідом виплата пенсії по інвалідності відновлюється з дня, із якого припинено виплату до дня повторного огляду, але не більше, ніж за три роки, якщо орган медико-соціальної експертизи визнає її за цей період інвалідом. При цьому якщо під час повторного огляду інваліда переведено на іншу групу інвалідності (вищу або нижчу), пенсія за зазначений період виплачується за попередньою групою інвалідності.

Якщо виплату пенсії інваліду було припинено у зв’язку з відновленням здоров’я або якщо він не отримував пенсії внаслідок нез’явлення на повторний огляд без поважних причин, то при наступному визнанні його інвалідом виплата раніше призначеної пенсії поновлюється з дня встановлення інвалідності знову за умови, що після припинення виплати пенсії минуло не більше п’яти років. Якщо строк більший, пенсія призначається знову на загальних підставах.

Органи медико-соціальної експертизи зобов’язані повідомляти управління Пенсійного фонду в порядку, встановленому законодавством про результати повторного огляду осіб, яким призначена пенсія по інвалідності та про нез’явлення цих осіб на зазначений огляд.

Інвалідність та порядок її встановлення

Інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, наслідком травм або з уродженими дефектами, що призводить до обмеження життєдіяльності, до необхідності в соціальній допомозі і захисті.

Інвалідом є особа зі стійким розладом функцій
організму, зумовленим захворюванням, наслідком травм або з
уродженими дефектами, що призводить до обмеження життєдіяльності,
до необхідності в соціальній допомозі і захисті.

Діяльність держави щодо інвалідів виявляється у створенні правових, економічних, політичних, соціально-побутових і соціально-психологічних умов для задоволення їх потреб у відновленні здоров’я, матеріальному забезпеченні, посильній трудовій та громадській діяльності.

Соціальний захист інвалідів з боку держави полягає у наданні грошової допомоги, засобів пересування, протезування, орієнтації і сприйняття інформації, пристосованого житла, у встановленні опіки або стороннього догляду, а також пристосуванні забудови населених пунктів, громадського транспорту, засобів комунікацій і зв’язку до особливостей інвалідів.

Матеріальне, соціально-побутове і медичне забезпечення інвалідів здійснюється у вигляді грошових виплат (пенсій, допомог, одноразових виплат), забезпечення медикаментами, технічними й іншими засобами, включаючи друковані видання із спеціальним шрифтом, звукопідсилюючу апаратуру та аналізатори, а також шляхом надання послуг по медичній, соціальній, трудовій і професійній реабілітації, побутовому та торговельному обслуговуванню.

Інвалідність як міра втрати здоров’я визначається
шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної
експертизи Міністерства охорони здоров’я України.

Медико-соціальна експертиза визначає ступінь обмеження життєдіяльності людини, причину, час настання, групу інвалідності, сприяє проведенню ефективних заходів щодо профілактики інвалідності, реабілітації інвалідів, пристосування їх до суспільного життя.

Цій експертизі підлягають особи, які втратили здоров’я внаслідок захворювання, травм та уроджених дефектів, що обмежує їх життєдіяльність, а також особи, які за чинним законодавством мають право на соціальну допомогу, компенсацію втраченого заробітку або звільнення від виконання відповідних обов’язків тощо.

Крім того, зазначена експертиза виявляє компенсаторно-адаптаційні можливості особи, реалізація яких сприятиме функціональній, психологічній, соціальній, професійній реабілітації та адаптації інваліда.

Залежно від ступеня втрати здоров’я інвалідність поділяється на три групи (I, II та III). Причинами інвалідності є: загальне захворювання, трудове каліцтво, професійне захворювання, інвалідність з дитинства; для військовослужбовців – поранення, контузія, каліцтво, одержані при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов’язків військової служби, чи захворювання, пов’язане з перебуванням на фронті, або каліцтво, одержане внаслідок нещасного випадку, не пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби, чи захворювання, не пов’язане з перебуванням на фронті, а в спеціально передбачених законодавством випадках – захворювання, одержане при виконанні обов’язків військової служби. Законодавством України можуть бути встановлені й інші причини інвалідності.

Медико-соціальні експертні комісії (МСЕК) організуються в самостійні центри, бюро при управліннях охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Відповідно до Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” МСЕК перебувають у віданні Міністерства охорони здоров’я України і проводять свою роботу за таким територіальним принципом:

– Кримська, обласні, центральні міські (в містах Києві і Севастополі);

– міські, міжрайонні, районні.

МСЕК проводять роботу на базі лікувально-профілактичних закладів, які надають їм приміщення, медичне і господарське обладнання, необхідне для проведення експертизи хворих та зберігання документів, а також забезпечують їх санітарним автотранспортом для огляду хворих удома та здійснення контролю за виконанням індивідуальних програм реабілітації. Перелік необхідного обладнання й інвентаря затверджується Міністерством охорони здоров’я України.

В окремих випадках залежно від місцевих умов МСЕК можуть розміщуватись в приміщеннях, що надаються їм за рішенням місцевих органів виконавчої влади.

Залежно від рівня, структури захворюваності та інвалідності утворюються такі МСЕК: загального профілю; спеціалізованого профілю для огляду хворих на туберкульоз, осіб з психічними розладами, захворюваннями органів зору, органів кровообігу тощо.

Міські, міжрайонні, районні МСЕК:

– визначають ступінь обмеження життєдіяльності людини, у тому числі стан працездатності, групу, причину і час настання інвалідності, а також ступінь втрати професійної працездатності (у процентах) працівників, які одержали каліцтво чи інше ушкодження здоров’я, пов’язане з виконанням своїх трудових обов’язків;

– встановлюють потребу інвалідів у соціальній допомозі, що була б спрямована на полегшення наслідків погіршення здоров’я (протезування, засоби пересування, робочі пристосування, постійний догляд тощо);

– надають трудові рекомендації інвалідам працездатного віку та розробляють заходи медико-соціальної реабілітації під час складання індивідуальних програм реабілітації та адаптації інвалідів, здійснюють контроль за їх реалізацією;

– вивчають структуру і динаміку інвалідності за групами, причинами, окремими захворюваннями, територіальними ознаками, в розрізі окремих підприємств тощо;

– разом з лікувально-профілактичними заходами вивчають результати диспансеризації, переважно осіб, які часто й тривалий час хворіють, та інвалідів;

– вивчають наслідки подовження строків тимчасової непрацездатності на період відновного лікування, переогляду інвалідів з метою виявлення ефективності реабілітаційних заходів, визначення реабілітаційного потенціалу;

– надають консультативну допомогу лікарям лікувально-профілактичних закладів з питань медико-соціальної реабілітації інвалідів;

– разом з лікувально-профілактичними закладами, підприємствами, установами, організаціями, профспілками аналізують умови праці з метою виявлення факторів, що небезпечно впливають на здоров’я й працездатність працівників, а також визначення умов та видів праці, робіт і професій для хворих та інвалідів;

– оцінюють стан здоров’я населення, прогнозують динаміку первинної інвалідності;

– інформують органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, профспілкові органи та громадськість про рівень інвалідності, її причини, заходи медико-соціальної реабілітації;

– визначають причини смерті інваліда на підставі лікарського свідоцтва про смерть у випадках, коли законодавством передбачається надання пільг сім’ї померлого.

Кримська республіканська, обласні, центральні міські МСЕК:

– здійснюють організаційно-методичне керівництво та контроль за діяльністю відповідно Кримської республіканської, обласних, центральних міських, районних, міжрайонних, міських МСЕК, перевіряють прийняті ними рішення і в разі визнання їх безпідставними змінюють їх;

– переоглядають осіб, які оскаржили рішення міських, міжрайонних чи районних МСЕК, та перевіряють якість розробки індивідуальних реабілітаційних програм;

– проводять у складних випадках огляд хворих та інвалідів за направленнями відповідно Кримської республіканської, обласних, центральних міських, районних, міжрайонних, міських МСЕК;

– визначають потреби інвалідів у автомобілях з ручним керуванням або мотоколясках;

– надають консультативну допомогу лікарям МСЕК з питань медико-соціальної експертизи;

– впроваджують у практику роботи медико-соціальної експертизи наукові принципи й методи, розроблені науково-дослідними інститутами, готують пропозиції щодо вдосконалення медико-соціальної експертизи, узагальнюють і поширюють передовий досвід роботи;

– розробляють комплексні заходи щодо профілактики та зниження рівня інвалідності, а також медико-соціальної реабілітації інвалідів;

– здійснюють у межах своїх повноважень контроль за поліпшенням соціального стану інвалідів та наданням їм пільг;

– аналізують рівень та динаміку інвалідності, стан медико-соціальної реабілітації інвалідів в Україні (Автономній Республіці Крим, області, місті, районі);

– вживають заходів до підвищення кваліфікації фахівців МСЕК;

– провадять разом з господарськими, профспілковими та іншими громадськими організаціями конференції, наради, семінари з питань профілактики інвалідності, медико-соціальної реабілітації та адаптації інвалідів.

Огляд громадян у МСЕК проводиться за місцем проживання або лікування за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу при пред’явленні паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу.

Хворого, який направляється на комісію, представляє лікар, який лікує, або голова лікарсько-консультаційної комісії лікувально-профілактичного закладу. Для вирішення соціальних питань запрошуються представники власника підприємства, установи, організації, де працює хворий, або уповноваженого ним органу та профспілкового комітету.

Важливо відмітити, що МСЕК повинна здійснюватися після повного та всебічного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, визначення клініко-функціонального діагнозу, соціально-психологічного діагнозу, професійно-трудового прогнозу, одержання результатів відновного лікування, соціально-трудової реабілітації та інших даних, що підтверджують стійкий або необоротний характер захворювання.

Відповідальність за якість медичного обстеження, своєчасність і обгрунтованість направлення громадян на медико-соціальну експертизу покладається на керівника лікувально-профілактичного закладу.

МСЕК проводять засідання тільки у повному складі і колегіально приймають рішення. Дані експертного огляду і рішення заносяться до акта огляду та протоколу засідання, які підписуються головою, членами комісії і засвідчуються печаткою.

МСЕК при встановленні інвалідності керуються Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров’я України від 7 квітня 2004 р. N 183, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 квітня 2004 р. за N 516/9115.

Якщо голова або окремі члени комісії не згодні з прийнятим рішенням, то до акта огляду вноситься їх окрема думка і акт у триденний строк подається Кримській республіканській, обласній або центральній міській комісії, яка приймає відповідне рішення.

Рішення Кримської республіканської, обласних, центральних МСЕК (у тому числі при огляді в складних випадках) приймаються більшістю голосів членів комісії. При рівності голосів голос голови комісії є вирішальним. Член комісії, не згодний з прийнятим рішенням викладає свою окрему думку в письмовому вигляді, яка додається до акта огляду. При наполяганні цього члена комісії акт огляду надсилається до Міністерства охорони здоров’я України.

Якщо хворий за станом здоров’я згідно з висновком лікарсько-консультаційної комісії лікувально-профілактичного закладу не може з’явитися до МСЕК, огляд проводиться вдома або в стаціонарі, де він перебуває на лікуванні. У виняткових випадках (наприклад, коли громадянин проживає у віддаленій, важкодоступній місцевості) МСЕК можуть приймати рішення заочно за згодою громадян, керуючись матеріалами медичних справ.

Датою встановлення інвалідності вважається день надходження до МСЕК документів, необхідних для огляду хворого.

Інвалідність встановлюється до першого числа місяця, наступного за місяцем, на який призначено черговий переогляд хворого.

Переогляд інвалідів з нестійкими, оборотними морфологічними змінами та порушеннями функцій органів і систем організму з метою визначення ефективності відновного лікування та реабілітаційних заходів, стану здоров’я і ступеня соціальної адаптації проводиться через 1 – 3 роки.

Переогляд інвалідів раніше вказаних строків, а також громадян, інвалідність яких встановлено без зазначення строку переогляду, проводиться при зміні стану здоров’я і працездатності або при виявленні фактів зловживань чи помилок, допущених у встановленні групи інвалідності.

Група інвалідності без зазначення строку переогляду встановлюється громадянам при анатомічних дефектах, стійких необоротних морфологічних змінах та порушеннях функцій органів і систем організму, неефективності реабілітаційних заходів, неможливості відновлення соціальної адаптації, несприятливому прогнозі динаміки працездатності з урахуванням реальних соціально-економічних обставин у районі проживання інваліда, а також чоловікам старше шістдесяти років і жінкам старше п’ятдесяти п’яти років, інвалідам, у яких строк переогляду настає: у чоловіків після досягнення шістдесяти років, жінок – п’ятдесяти п’яти років.

МСЕК видають особам, визнаним інвалідами, довідки МСЕК та індивідуальні реабілітаційні програми і в триденний строк надсилають копії цих документів управлінню праці та соціального захисту населення районної, районної в мм. Києві та Севастополі державної адміністрації та відповідному відділу, управлінню міської, районної у місті ради, на території якого проживає інвалід. Копія програми надсилається також підприємству, установі, організації, яка зобов’язана надавати соціальну допомогу і здійснювати реабілітацію інваліда.

Форми документів, що використовуються у роботі МСЕК, затверджуються Міністерством охорони здоров’я України.

У разі незгоди оглянутого з рішенням районної, міжрайонної, міської МСЕК він протягом місяця має право подати про це письмову заяву до республіканської, Кримської, обласної, центральної міської МСЕК або до МСЕК, в якій він проходив огляд, чи до відповідного відділу (управління) охорони здоров’я. Комісія, що проводила огляд, або відділ (управління) охорони здоров’я в триденний строк з дня одержання заяви надсилають усі наявні документи разом із заявою на розгляд республіканської, Кримської, обласної, центральної міської МСЕК, яка не пізніш як через місяць з дня подання заяви проводить переогляд хворого і приймає відповідне рішення.

Рішення республіканської, Кримської, обласної, центральної міської МСЕК може бути оскаржене до Міністерства охорони здоров’я України.

Міністерство охорони здоров’я при виявленні фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає іншому складу обласної або республіканській МСЕК з урахуванням усіх наявних обставин повторно розглянути питання, рішення з якого оскаржується, а також вживає інших заходів, що забезпечують дотримання чинного законодавства при проведенні медико-соціальної експертизи.

Рішення МСЕК може бути оскаржене до суду в установленому порядку.

Провідний спеціаліст
Департаменту соціального, трудового
та гуманітарного законодавства
Міненко Віталій Вікторович