Після 700-річчя Рівне святкуватиме… 600-річчя

Знадобилося майже сорок років, аби історики таки довели, що згадки «битви під Ровно» від 1282 чи 1283 року, знайдені у «документах», є або підробленими або стосуються іншої місцевості. Залишилось небагато — визначити справжній вік нашого міста. Дат є кілька — від документа щодо продажу хутора (не міста) Рівного від 1434 року до документа про заснування фортеці (міста) Рівного 1469 року.

Щось підказує, що новою «датою народження» Рівного оберуть саме 1434 рік. Причина очевидна: у такому разі до наступного «ювілею» міста залишиться якихось тринадцять років. Міський голова Олександр Третяк та секретар міськради Віктор Шакирзян люди молоді. Якщо працюватимуть добре, то керуватимуть містом і тоді, коли на відзначення «600-річчя» можна буде спочатку виділити, а потім освоїти ну дуже багато грошей. Ще й у Києва попросити, чому ні? Якщо ж на той час у Рівного буде інше керівник, то й він не відмовиться від нагоди щедро відсвяткувати 600-річчя за бюджетний рахунок.

Коментар

Микола Бендюк, краєзнавець, історик та художник-реставратор:

— Історія Рівного доволі складна і неоднозначна. Тому й був проведений круглий стіл, в результаті якого було відкориговано дати, пов’язані з містом. Тепер ми точно можемо сказати, що місто помолодшало на декілька століть, і 1283 рік не має до Рівного жодного стосунку. Дату 1283 року ще потрібно досліджувати. Її згадали дослідники ХІХ ст., але тоді вони ще не мали такої комплексної інформації, яку ми зараз маємо, тому вона гуляла у різних виданнях, а потім її ще раз взяли, навіть розуміючи, що це не є дата заснування нашого Рівного, але все-таки дали, щоб провести святкування Дня міста.

Тепер потрібно збирати колегію при міському голові і вирішувати, якою буде дата. День міста може не змінюватися, залишитися, як і був, а от дату заснування тоді вже треба буде коригувати відповідно до нових знахідок. Ми готуємо таку петицію міському голові, а тоді вже буде колегія, яка вирішить, якою датою послуговуватися і скільки років місту. Думаю, Хомко не погодився б на такі зміни, а Третяк погодиться.

Хронологія історії Рівного, яка була презентована на нещодавній конференції краєзнавців

Першою згадкою про Рівне, як встановили історики, є 1434 рік. Тоді князь Свидригайло видав привілей на ряд маєтків — Басів і ін. — Йосипу Чусі (Джусу). Саме у цьому документі побіжно згадується Рівне як сусідня до Басова земля. Потім Рівне переходить у власність до Дички.

1461 рік. Семен Несвізький купує Рівне у Дички, але помирає у 1481 році й селом займається вже його дружина Марія Рівненська (Ровенська). Вона будує дерев’яний замок і засновує місто приблизно у 1496 році.

1518-го місто переходить у власність до князя Костянтина Івановича Острозького. Він укріпляє місто, але воно все одно залишається всуціль дерев’яне. З 1531 р. містом володіє син Костянтина Івановича Ілля Острозький. 1539 — після смерті Іллі місто переходить до його доньки Гальшки Острозької, але фактично Рівним керувала її мати Беата Острозька Костелецька, хоч деякий час опікувалася Рівним і королева Бона.

1565 року, щоб не віддати місто і все князівство нелюбому зятю Лукашу Гурці, Беата виходить заміж за молодшого на більш як 20 років Альбрехта Ласького і передає місто йому. Аферисту Лаському треба були лише фінанси на свої авантюрні проєкти, тому він і віддає місто в оренду євреям та полякам.

1570-го місто переходить у підпорядкування короля Сигізмунда Августа, а потім і до в майбутньому французького короля Генріха Валуа, який у 1574 році повернув місто у власність князів Острозьких.

1574 року хоч була постанова короля, але фактично містом продовжують управляти орендарі Альбрехта Ласького, хоч номінально власницею була княжна Гальшка Острозька.

На початку 1590-х місто переходить у власність князя Василя-Костянтина Острозького. Але фактично містом володів його син Олександр Острозький, який і розбудовував місто. Князь Олександр Острозький робить Рівне своєю резиденцією, і, очевидно, в цей час з’являються перші муровані споруди: Острозька і Клеванська брами (барбакани). Місто набирає ваги і в торгово-ремісничій сфері.

1603 року місто вже юридично переходить у власність князя Олександра Острозького після поділу з братом Янушем. Але володів він містом недовго, тому що в цьому ж році помирає, і до 1621 року містом володіє його дружина Анна і син Януш-Павло Острозькі.

З 1621 р. Рівним володіє Катерина Острозька, яка вийшла заміж за Томаша Замойського. З 1642 року, після смерті Катерини Острозької (Замойської), місто часто змінює власників, це були Йоана Барбара Конєцпольська (Замойська), Ян Собіпан Замойський, Гризельда Вишневецька, Міхал Корибут Вишневецький, Станіслав Конєцпольський.

З 1682 р. містом володіє Ян Олександр Конєцпольський.

З 1719 недовго власником Рівного став Олександр Валевський, а 1723 воно переходить у власність князів Любомирських.

— Першим власником став Юрій Олександр Любомирський. Князі Любомирські будують на території замку мурований палац, навколо розбивають парк, — додав Микола Бендюк. — Сам палац не зберігся, а із XVIII століття лишилися лише будинок, що нині на розі вулиць 16 Липня та Драгоманова, і церква на вулиці Шевченка. У ХІХ столітті Любомирські будують будинок гімназії (зараз там краєзнавчий музей) і «Палацик на Гірці». Це все, що лишилося від давнього Рівного.

ПОВІДОМЛЯЙТЕ СВОЇ НОВИНИ В РЕДАКЦІЮ “РІВНЕ ВЕЧІРНЄ”: Тел./ Viber / Telegram : +380673625686

1982 рік: як рахували вік Києва

Звідки взялася така точність? На перший погляд, все логічно: 1982-го пишно відзначали 1500-літній ювілей, відтоді минуло 34 роки.

Гаразд, а як порахували, що саме того року Києву виповнилося 1500? Із цим трохи складніше.

В радянські часи до середини 1970-х визначення віку Києва цікавило хіба що археологів. Широкий загал і, тим більше, партійних керівників це питання жодним чином не хвилювало. Тогочасні книжки, присвячені столиці УРСР, обмежувалися тим, що рекомендували місто як одне з найстаріших у Радянському Союзі.

У другій половині 1970-х виникла ідея відсвяткувати ювілей Києва. Кажуть, ініціатива належала академіку Петрові Троньку – не лише історику й видатному діячу в справі охорони пам’яток, але також і тогочасному віце-прем’єру УРСР. Мовляв, пан Тронько, маючи доступ на найвищих кабінетів республіки, озвучив таку ідею комусь із високопосадовців, і справа закрутилася.

За іншою версією, ініціатором була заступниця київського міського голови Галина Менжерес. Вона за посадою побувала на пишному святкуванні ювілею Єревана й захопилася зробити щось подібне у Києві. Зрештою, закохала в цю ідею і мера міста, і керівників республіканського рівня.

Щоправда, не виключено, що пропозиція надійшла від Валентина Згурського, який 1979 року очолив міськвиконком Києва. Принаймні сам він у численних інтерв’ю озвучував саме таку версію.

Вік за версією ЮНЕСКО

Хай там як, ідею святкування ювілею міста схвалили на рівні керівництва УРСР. Залишалося визначити вік ювіляра. І це питання виявилося найскладнішим.

Автор фото, STANISLAV TSALYK

Посвідчення до медалі “В пам’ять про 1500-ліття Києва” з підписом мера Валентина Згурського

За словами Валентина Згурського, саме в той час у Матенадарані (вірменське сховище давніх рукописів) виявили документи, в яких Київ як поселення згадується 2500 років тому. Пакет документів саме з таким віком міста відправили на розгляд ЮНЕСКО. І одержали відповідь очільника цієї організації пана М’Боу: ЮНЕСКО не святкує дні міст. Можливе святкування лише дати утворення держави Київська Русь і Києва як її столиці.

З берегів Дніпра у відповідь запропонували відсвяткувати 2000-ліття Київської Русі та Києва. Пропозиція розглядалася в штаб-квартирі ЮНЕСКО в Парижі на площі Фонтенуа.

Запрошені на засідання європейські фахівці не погодилися з наведеною киянами цифрою. Під час їхніх критичних виступів Київ “молодшав” просто на очах. Коли ішлося про 1500-ліття, президент Академії наук УРСР Борис Патон, що був присутній на засіданні, напівжартома порадив Валентину Згурському: “Швидше йди на трибуну і погоджуйся. Інакше зріжуть ще кілька сотень років!”. Той так і зробив. Начебто у такий спосіб з’явилося офіційне рішення ЮНЕСКО про святкування 1500-ліття Києва у 1982 році.

Вік за погодженням зі “старшим братом”

За іншою версією (більш поширеною), сперечання щодо віку міста-ювіляра відбувалося між Києвом і Москвою. Адже таке потужне свято можна було влаштувати лише за згоди Кремля. Кияни хотіли відзначити 3000 років існування рідного міста, посилаючись на результати археологічних розкопок.

Автор фото, STANISLAV TSALYK

Ювілею Києва присвятили спеціальну поштову марку номіналом 10 копійок

Але москвичі зажадали доказів, що Київ уже тоді був містом, а не просто тимчасовою стоянкою древніх людей чи поселенням. У білокам’яній міркували так: якщо вік Москви рахують з 1147 року, тобто першої згадки в літописах, то давайте так само зробимо і щодо Києва. Є відомості, що у ІХ столітті Київ точно існував як місто. Отже, вік Києва – трохи більше тисячі років.

Навіть про 1500 років москвичі не хотіли чути. Зрештою, стало зрозуміло: проблема не так наукова, як ідеологічна. Адже Москва, яка 1947-го відсвяткувала своє 800-ліття, приревнувала, що Київ виглядатиме набагато старшим. А це підриває статус столиці СРСР як “старшого брата”.

Автор фото, STANISLAV TSALYK

Один з багатьох значків, випущених до 1500-ліття Києва

З Києва постійно надсилали до Москви нові й нові докази древнього віку міста, але безрезультатно. Кажуть, ситуація змінилася лише після телефонного дзвінка Володимира Щербицького, тодішнього очільника УРСР, до Леоніда Брежнєва. Вони були у дружніх стосунках. Москва погодилася “накинути” Києву кілька століть і дозволила святкувати 1500-річний ювілей.

Володимир Щербицький так прокоментував компромісне рішення: “Відзначимо 1500-річчя за життя нинішнього покоління. А якщо нащадки вирішать, що ми помилилися, нехай собі відзначать інший ювілей”.

Яким є насправді вік Києва – питання, не вирішене й нині. З одного боку, академік Петро Толочко вважає, що 1982 року навіть поспішили святкувати 1500-ліття – на його думку, Київ на той час мав максимум 1400 років. З іншого боку, напередодні фіналу чемпіонату Європи з футболу, що проводили у Києві 2012 року, лунали заклики перерахувати вік столиці і довести, що вона старша за єгипетські піраміди…

То як коректно датувати День Києва? Певно, так: день нашого улюбленого міста ми святкуємо у 34-й раз.