Скільки смертних гріхів – 10 чи 7? Список смертних гріхів

Кожна далека від релігії сучасна людина періодично задається питанням про те, скільки ж їх, смертних гріхів. Чи не пов ‘язані невдачі в житті або незадоволеність нею з тим, що по незнанню щось порушується щодня? Чи не є кожен день ще однією сходинкою до пекла, якщо він існує?

• Скільки ж гріхів?
• У чому відмінність?
• Що є смертним гріхом?
• Про жадібність
• Про гордину
• Про гніву
• Про заздрощі
• Про похоти
• Про зневіру
• Про чревоугіддя
• Їх завжди було 7?

Не так важливо, що штовхає людей до подібних думок. Важливо те, що для багатьох з цих питань починається нове життя, в якому з ‘являються інші пріоритети, набагато більш значущі, ніж гонитва за добробутом або дріб’ язкові міщанські турботи.

Скільки ж гріхів?

Заповідей Божих – 10. Смертних гріхів у християнстві – 7. Незалежно від конфесії, ці цифри єдині для всіх віруючих християн. Нові парафіяни храмів, які в цих тонкощах не розбираються, виросли поза православними традиціями, часто плутають заповіді, а саме їх порушення, з переліком смертних гріхів.

Звичайно ж, нічого доброго немає в порушенні заповідей, кожної з 10. Смертних гріхів список існуючий подібні порушення, однак, не збільшать.

У чому відмінність?

Заповіді Божі – це правила для життя людини, своєрідне керівництво. Можна сказати, що це список підказок того, чим слід керуватися при повсякденних вчинках, у власних думках і бажаннях.

Порушення заповідей, безумовно, є гріхом, будь-який з 10. Цей список жодним чином не торкнеться смертних гріхів Біблії. Поняття смертного гріха і порушення заповітів Господа – речі зовсім різні.

Смертний гріх – зовсім не зворотний бік заповідей, а пастка диявола. Тобто це перелік спокус, за допомогою яких сатана ловить людські душі. У семи смертних гріхів існують і антиподи, протиставлені їм у християнстві чесноти, в аналогічній кількості.

Що є смертним гріхом?

Заповіді – не смертні гріхи і їх 10, смертних гріхів у православ ‘ї список же виглядає так само, як і в будь-якій іншій християнській конфесії.

Смертні гріхи – це:

• жадібність;
• гординя;
• гнів;
• заздрість;
• похоти;
• зневіра;
• чревоугоддя.

Прийнято вважати, що чим більше і довше людина віддається будь-якому зі смертних гріхів, тим глибше пов ‘язає в тій павутині мережі-пастки, яку плете диявол навколо душі. Тобто переказ будь-якому зі смертних гріхів – прямий шлях до загибелі душі.

Про жадібність

Часто люди під жадібністю розуміють прагнення до матеріального достатку. Але бажання добре жити, в благополуччі і комфорті, зовсім не є жадібністю ні в православній культурі, ні в будь-якій іншій християнській конфесії.

Під жадібністю слід розуміти не сам факт погоні за “золотим тільцем”. Не надмірність, оскільки разом з рівнем добробуту завжди виростає і рівень витрат. Жадібність – це перевага матеріальних цінностей духовних. Тобто прагнення збагатитися, що йде на шкоду власному духовному розвитку.

Про гордину

У розумінні гордині помиляються так само часто, як і приймають за смертні гріхи порушення Божих заповідей, яких 10. Смертних гріхів перелік не включає в себе почуття впевненості. Впевненість у власних силах – те, що дає Господь, про що його молять багато людей. Навпаки, відсутність віри в себе часто засуджується церквою.

Гординя – сприйняття самого себе вище Господа. Відсутність таких почуттів, як вдячність Богові за все, що він дав у житті, смирення і терпіння. Наприклад, впевненість людини в тому, що всього у власному житті вона домоглася сама, без допомоги і участі Господа – це гординя. А віра у власні сили, в те, що все задумане вийде, до гордині відношення не має.

Про гніву

Гнів – це не тільки спалахи люті. Гнів – поняття набагато ширше. Зрозуміло, ця емоція є антиподом любові, але як смертний гріх гнів – зовсім не сьогочасне почуття.

Смертним гріхом вважається постійно вихлюпуваний людиною в життя руйнівний початок. Тобто синонімом слова “гнів” в даному випадку стає “руйнування”. Гріх гніву може бути різним. Зовсім не обов ‘язково розв’ язувати світові війни. Смертне прегрішення проявляється в щоденному побутовому насильстві в сім ‘ях, як фізичному, так і психологічному. Гнів – те, що змушує ламати характер дитини і примушувати її втілювати власні мрії та вистави.

Прикладів цього гріха дуже багато навколо кожної людини. Гнів настільки міцно увійшов у людську буденність, що його вже практично ніхто не помічає.

Про заздрощі

Заздрість подібна до гніву слід розуміти ширше, ніж бажання отримати машину, як у сусіда, або сукню краще, ніж у подружки. Між заздрістю і прагненням жити не гірше, ніж інші люди, грань досить тонка.

Під заздрістю слід розуміти не бажання отримати щось конкретне, наприклад, туфлі, як у начальниці, а постійне перебування душі в такому стані. Подібність заздрості з гнівом ще й у тому, що обидва ці стани – руйнівні. Тільки гнів спрямований на навколишній світ, від його наявності страждають інші люди, а заздрість “дивиться” всередину людини, її дія шкодить тому, хто цьому гріху віддається.

Про похоти

Похоти тлумачать невірно настільки ж часто, як і приймають за смертні гріхи порушення Божих заповідей, яких 10. Смертних гріхів перелік поповнив не заповіт “Не бажай дружину ближнього”, у похоті зовсім інше значення. Під цим терміном слід розуміти отримання надмірного задоволення, яке стає самоціллю всього людського життя.

Це може бути практично все, що завгодно – гонки на мопедах, нескінченне читання моралі, фізичне задоволення, отримання задоволення від упоєння власною “маленькою владою”, що виражається в чіпках до інших.

Похоти як смертний гріх – зовсім не сексуальний потяг до кого б то не було, включаючи самого себе. Це відчуття, яке відчуває людина, отримуючи задоволення. Але тільки в тому випадку ця емоція стає грішною, коли прагнення знову її випробувати перекриває все інше. Тобто якщо процес задоволення стає найважливішим на світі, то це похоть. І абсолютно не важливо, що саме це задоволення приносить.

Про зневіру

Під зневірою потрібно розуміти не стільки депресивний стан, скільки лінь, як би дивно це не звучало. Депресія, похмурий настрій, відсутність радості та інше – хвороби, з якими слід йти на прийом до лікарів відповідних спеціалізацій.

Зневіра ж як смертне прегрішення – це відсутність праці людини над власним духовним розвитком і фізичним станом. Під фізичним станом не потрібно розуміти фортецю м ‘язів або красу форм. Робота над власним тілом набагато ширше турботи про зовнішність, з одного боку, а з іншого – полягає в буденних банальностях. Тобто охайний зовнішній вигляд, чистий одяг, вимите волосся і вичищені зуби – це теж фізична робота над собою. Людина, якій лінь помитися або випрати білизну, здійснює смертне прегрішення.

Що ж стосується духовної праці, то вона набагато ширша, ніж ходіння на релігійну службу. У це поняття входить в першу чергу розвиток людини як особистості. Тобто постійне навчання чогось, знайомство з новим і поділ з іншими власних знань і досвіду. Під навчанням не потрібно розуміти відвідування будь-яких курсів, хоча, звичайно, це не возбраняется. Проте вчитися можна і в оточуючих людей, і навіть у природи. Абсолютно все, що оточує людину, здатне послужити її розвитку. Так Бог влаштував цей світ.

Процес навчання, швидше, є розвитком, самовдосконаленням. До нього належить і подолання згубних пристрастей, і самодисципліна, і багато іншого. Тобто зневіра – це лінь у всіх її варіаціях, що проявляється як у мирському існуванні, так і в стані душі та інтелекту.

Про чревоугіддя

Чревоугіддя сприймається не завжди правильно, особливо тими, хто приймає за смертні гріхи порушення Божих заповідей, яких 10. Смертних гріхів перелік згадує термін “чревоугодие” не як синонім слову “обжорство”.

Під чревоугодством слід розуміти зайве споживання абсолютно в усьому. Фактично весь сучасний соціум, що являє собою епоху культури споживання, побудований саме на цьому смертному грішенні.

У сучасному житті цей гріх може виглядати так. У людини є хороший справний смартфон, що працює без нарікань і відповідає всім потребам і потребам власника. Однак людина купує новий, той, який побачив у рекламі. Робить він це не через потребу в речі, а тільки тому, що це нова модель. Найчастіше при цьому загрузаючи в боргових зобов ‘язаннях. Минає якийсь час, і людина знову купує смартфон, знову ж таки лише тому, що цей новіший.

У результаті утворюється нескінченний ланцюг споживання зайвого і непотрібного. Адже смартфони однакові, відмінність лише в тому, коли їх стали рекламувати і в інших незначних моментах. А те, що з ними робить людина – незмінно. На всіх нових він користується тими ж програмами, що і на своєму першому. Результат дій на всіх придбаних смартфонах теж не відрізняється від того, що виходило на першому гаджеті. Тобто людина має велику кількість однакових смартфонів, а потрібен-то їй тільки один.

Це і є надмірне споживання або ж чревоугоддя, від якого не застерігають заповіді, всі 10. Смертних гріхів у православ ‘ї ж список чревоугодіє фактично очолює, оскільки є воно зараз не просто проступком, а основою сучасного устрою суспільства.

Однак важливо не плутати надмірність споживання з наявністю великої кількості речей. Не потрібно впадати в крайнощі. Якщо у людини 10 пар зимового взуття і вона носить всі наявні чоботи і черевики, то це зовсім не є ознакою загрожування.

Звичайно ж, переїдання входить у поняття чревоугіддя, про яке повністю замовчують заповіді, дані колись Мойсею, всі 10. Смертних гріхів у православ ‘ї за Біблією перелік цю якість людської натури доповнила колись саме на підставі схильності до переїдання. Однак розуміння слова “чревоугодие” не зводиться до розміру порції на тарілці, воно набагато ширше.

Їх завжди було 7?

Якщо з часів Завіту заповідей було 10, смертних гріхів за Біблією налічувалася різна кількість. Вперше в єдиний перелік згубні людські вади оформив аскет і богослов, якого звали Євграфій Понтійський. Сталося це в ӀV столітті.

Відштовхуючись від своїх спостережень за життям і природою людини, зіставляючи згубні пристрасті з заповітами, яких 10, смертних гріхів богослів виявив 8. Трохи пізніше богословську версію видіння людських пороків допрацював священнослужитель Іван Кассіан. Саме така кількість гріхів існувала в релігійних канонах до 590 року.

Папа Григорій Великий вніс до переліку головних вад, властивих людям і приводять душу до погибелі, деякі корективи, і гріхів стало 7. Саме в такій кількості вони і представлені сьогодні в кожній з християнських конфесій.

7 смертних гріхів

Смертний гріх – гріх, що спотворює задум Божий про людину і веде наші душі до погибелі. Він не має прощення.
Головні гріхи, або корінні гріхи (лат. Peccata capitalia), – термін, яким в католицькому богослов’ї називають основні вади, що лежать в основі безлічі інших гріхів: гординя, скупість, заздрість, гнів, хтивість, обжерливість, лінь або зневіра. У східній християнській традиції їх прийнято називати 7 смертними гріхами. Давайте ж розглянемо їх детальніше…

1. Гордість

“Початком гордині буває зазвичай презирство. Той, хто зневажає і вважає за ніщо інших – одних вважає бідними, інших людьми низького походження, третіх невігласами, внаслідок такого презирства доходить до того, що вважає себе одного мудрим, розсудливим, багатим, шляхетним і сильним”. Свт. Василь Великий

Гордість – самовдоволене захоплення власними достоїнствами, справжніми або уявними. Оволодівши людиною, спочатку вона відсікає її від малознайомих людей, потім – від рідних і друзів. І нарешті – від самого Бога. Ніхто не потрібен гордому, навіть захоплення оточуючих його не цікавить, і лише в собі самому він бачить джерело власного щастя. Але як будь-який гріх, гордість не приносить справжньої радості. Вона покриває людину грубим панциром, під яким вона мертвіє і стає нездатною до любові, дружби і навіть до простого щирого спілкування.

2. Скупість

Іноді ми вважаємо, що цією духовною недугою можуть страждати виключно багаті люди, котрі вже володіють багатством і прагнуть його примножити. Однак і людина середнього достатку, і незаможня, і зовсім жебрак – усі схильні до цієї пристрасті, оскільки полягає вона не у володінні речами, матеріальними благами і багатством, а – в хворобливому, непереборному бажанні ними володіти.

3. Заздрість

Бажання чужих властивостей, статусу, можливостей або ситуації. Це почуття є прямим порушенням десятої християнської заповіді і, як правило, стає стартовим майданчиком для найстрашніших злочинів. А також незліченної безлічі великих і дрібних капостей, які люди роблять тільки заради того, щоб іншій людині було погано або хоча б перестало бути добре.

4. Гнів

Людина в гніві страшна. А тим часом гнів – природна властивість людської душі, вкладена в неї Богом для відкидання всього гріховного і неналежного. Цей корисний гнів був перекручений в людині гріхом і перетворився в гнів на ближніх людей часом через досить безглузді речі. Образи інших людей, лайка, крики, бійки, вбивства – все це справи неправедного гніву.

5. Хтивість

Гріх розпусти включає в себе всі прояви статевої активності людини всупереч природному способу їх здійснення в шлюбі. Безладне статеве життя, подружні зради, всілякі збочення – все це різні види прояви блудної пристрасті в людині. Але хоча це і тілесна пристрасть, витоки її лежать в сфері розуму і уяви. Тому до блуду Церква відносить і непристойні мрії, перегляд порнографічних і еротичних матеріалів, розповідь і слухання паскудних анекдотів і жартів – все те, що здатне порушити в людині фантазії на сексуальну тему, з яких потім виростають і тілесні гріхи блуду.
На жаль, на сьогоднішній день свідомість багатьох людей все більше і більше наповнюється картинами хтивості, брудними, пекучими і спокусливими. Сила і отруйний чад цих образів, чарівних і ганебних, такі, що витісняють з душі усі хороші думки і бажання, які захоплювали людину раніше.

6. Ненажерливість

Обжерливість – рабство власного шлунку. Воно може проявляти себе не тільки в шаленій обжерливості за святковим столом, а й в кулінарній розбірливості, в тонкому розрізненні відтінків смаку, в перевазі вишуканих страв простій їжі. З точки зору культури між грубим ненажерою і витонченим гурманом – прірва. Але обидва вони – раби своєї харчової поведінки. І для того, і для іншого їжа перестала бути засобом підтримки життя тіла, перетворившись на жадану мету життя душі.

7. Зневіра (лінь)

Лінощі на всяке добре діло, особливо до молитовного. Зайве упокоєння сном. Депресія, відчай (що нерідко доводить людину до самогубства), відсутність страху перед Богом, недбальство про покаяння до останніх днів життя. Як наслідок людина перестає дбати про свої тіло і душу, в просто напросто крокує не по “тій” дорозі…

Борітеся з гріхом!

Ділити гріхи на смертні і не смертні не варто, бо кожен гріх, яким би він був малим або великим, розлучає людину з Богом, джерелом життя. Будь-який грішний вчинок позбавляє нас можливості спілкування з Богом, умертвляє душу.

Звичайно, кожна людина може зробити грішні вчинки (перераховані вище або ж інші), оскільки на будь-якому етапі життя може з’явитися багато нових переживань і труднощів. І тут потрібно боротися зі своїми пристрастями, приборкувати емоції, з гріхом потрібно боротися на початковому етапі його зародження! Адже чим глибше гріх входить в нашу свідомість, нашу душу, тим важче стає його подолати.
А головне просіть допомоги у Бога! Варто тільки зробити крок на зустріч Спасителю і Він тут же прийде на допомогу! Бог милостивий і ні кого не залишає!

Якщо матеріал вам сподобався, розкажіть про нього друзям. Дякуємо!