Зміст:

Вирощування та удобрення соняшника: від А до Я

Соняшник на українських полях тримає лідерські позиції, його посівні площі сягають понад 6 млн гектарів! Адже вітчизняній олійній промисловості необхідно щороку понад 20 млн тонн сировини. Тож, квітка сонця одна з найперспективніших і рентабельних культур. У цій статті ми розкажемо про особливості вирощування соняха, види та терміни підживлення, а також способи внесення добрив для соняшника.

Технологія вирощування соняшника

Кожен, хто планує вирощувати соняшник, для початку має визначитись з двома головними завданнями

2.Знайти якісне насіння

Під час вибору сортів та гібридів враховують такі аспекти: стиглість, стійкість до хвороб (зокрема вовчка), стійкість до вилягання та осипання, посухостійкість, культура-попередник і що вносили в ґрунт. Ну і звісно ж генетика! Селекціонери постійно виводять нові сорти та гібриди, які вже “запрограмовані” на високий потенціал врожайності. Є гібриди, що вирізняються вищою олійністю, ніж інші.

При пошуках якісного насіння існує хибна думка “крупне насіння швидше проростає, ніж дрібне”. Насправді ж проростання залежить від глибини посіву соняшника; температури (холод сповільнює проростання як дрібного, так і крупного насіння); а також швидкості надходження води до насінини. Звертайте увагу на каліброваність, обробку якісними регуляторами росту, чим протруєне насіння. Наприклад, препарати-фунгіциди – біфентрин, тіаметоксам, альфа-циперметрин вберігають насіння від шкідників. Вся ця інформація про насіння мусить бути вказана на упаковці виробника.

Золотий стандарт якісного посівного матеріалу соняшника:

Маса тисячі насінин не менше 55 грам

Коли сіяти соняшник?

Сонях любить вчасність! І тут головний орієнтир не календар, а погода. Для висівання соняшника необхідно щоб ґрунт прогрівся на глибину 5 -10 сантиметрів до середньодобової температури +12 градусів. Посієш зарано — чекай втрати сходів чи випрівання насіння, або зрідженості сходів. Не варто сіяти в посушливих умовах. Особливу увагу звертають на запаси вологи у верхньому шарі ґрунту. Якщо проґавити оптимальний час для висіву, то це затримає період вегетації і відповідно знизить врожайність.

Досвідчені аграрії вважають, що найкращий час для посіву — це не довше ніж 3-4 години після передпосівної культивації. До слова, селекціонери з кожним роком вдосконалюють створення нових морозостійких сортів. І цілком реально, що невдовзі соняшник вирощуватимуть, як озиму культуру.

Як правильно сіяти соняшник?

Густоту та спосіб сівби визначають відповідно до обраного гібриду. Але є загальні норми висіву. Для класичної схеми рекомендовано залишати міжряддя шириною в 70 сантиметрів, так легше проводити обробку ґрунту після сходження рослин. Але прогресивні господартсва все частіше застосовують сівбу суцільним способом. Для цього мають сучасні посівні комплекси та збиральну техніку. Деякі агрокомпанії відзначають збільшення врожайності за такого методу на 10-15%.

Норма висіву соняшника

Для надранніх сортів

60-70 тис насінин на 1 га

Для ранніх і середньоранніх

40-50 тис насінин на 1 га

Крім того, на норми висіву впливає ще дуже багато індивідуальних чинників, наприклад, якість і стан ґрунту, його вологість, специфіку сорту чи гібриду соняха.

Не менш важливі місцевість та клімат. Норма посівів у зонах Степу, Лісостепу чи на Поліссі буде різна:

— 50-55 тис насінин з розрахунку на 1 гектар для Степу;

— 60 тисяч насінин з розрахунку на 1 гектар для Лісостепу;

— від 60 до 70 тисяч насінин на 1 гектар для Полісся.

Найкращі попередники для соняшника

Правильна організація сівозміни — це запорука хорошого врожаю. Соняшник вибагливий, він не пробачає забруднених бур’янами полів, любить теплу та вологу землю, а ще вимогливий до попередників. Наприклад, ріпак, соя, горох, квасоля — погані попередники для соняшника, бо мають з ним спільні хвороби. Недобре сіяти соняшник після цукрового буряка та багаторічних трав, вони забирають з ґрунту багато вологи, якої так потребує сонях.

Соняшник добре росте після картоплі, кукурудзи, озимої пшениці, ячменю, чорного пару.

Але така перспективна рослина має “гріх” — повністю виснажує ґрунт. За принципами ланцюжка чергувань, він має право повернутися на те саме поле тільки через 6-8 років, коли земля відновиться. Однак, зараз науковці все частіше “відмивають репутацію” соняшника, доводячи, що насправді після нього в землі залишається значно більше поживних речовин, ніж по озимині. А якщо після збору соняшника просто зробити землі перерву на півроку, то всі корисні речовини завдяки рослинним решткам самі повернуться на місце.

Найчастіше одразу після соняшника сіють озимі зернові. Його потужні кореневі рештки стають доброю органічною масою для нової культури. Адже сонях залишає по собі до 7 тонн сухих залишків на одному гектарі. А вони багаті на магній та калій.

Як збільшити олійність?

Олійність насіння соняшника залежить від сорту чи гібридності культури. Ми вже писали, що є гібриди з більшою олійністю і меншою. Однак, є ще ряд інших факторів, які впливають на цей показник. Наприклад, дата посіву. Ранній посів позитивно впливає на олійність, адже збільшує життєвий цикл росту соняшника і відповідно вміст олії в насінині. А от посушлива погода в час наливу соняха може дуже негативно вплинути на олійність.

Кількість опадів чи застосування поливу в період розвитку соняшника впливають на вміст жирів у насінні. Звісно, погодні умови коригувати складно, тому чи не єдиний вихід — збалансоване живлення добривами. Вони здатні коригувати якісний показник жирності насіння. Азот, фосфор та калій в комплексі добре впливають на налив сім’янок. А фосфор безпосередньо сприяє підвищенню вмісту жиру.

Боротьба зі шкідниками

На полях українського соняшника нараховують приблизно 60 видів шкідників. Горбатики, довгоносики, вусачі, чорниші — це лише короткий список любителів “пожерати” квітку сонця. Вони здатні знищити 60% посівів чи, навіть, більше. Основний спосіб профілактики шкідників — це дотримання правил сівозмін. Тобто чергування культур, розумне планування сусідства. І знищення бур’янів, бо вони слугують місцем для розмноження шкідників. Менше піддаються шкідникам соняшникові поля в тих господарствах, які дотримується правильної технології вирощування. Маємо на увазі дотримання термінів посівів, густоти і глибини закладання насіння тощо. Не стоять на місці і сучасні селекціонери, вони щоразу вдосконалюють виведення сортів та гібридів стійких до шкідників.

Однак профілактичних заходів для більшості господарств не достатньо, і вони обирають простіший шлях — протруєний насіннєвий матеріал. Це хімічний метод боротьби зі шкідниками. Крім нього на різних етапах вегетації рослин застосовують обприскування, залежно від кількості та виду шкідників. Триває боротьба зі шкідливими організмами, навіть, після збору врожаю. Глибока оранка та подрібнення кореневих залишків вбиває личинки шкідників.

Вовчок — нічний жах агрономів

Він найпоширеніший серед рослин-паразитів. І вже розповсюджений на посівних площах всієї країни. Насіння вовчка дуже дрібне і легко переноситься вітром чи комбайнами, які працювали на заражених полях. Дослідники з’ясували, що він може мутувати і зберігатися в землі аж до 20 років! Тому провідним світовим селекціонерам наразі не вдається повністю вирішити цю проблему. Нові гібриди соняха відповідно піддаються новим мутаціям вовчка. Втім комплексна боротьба дає результати:

— використання стійких до вовчка гібридів.

Окремо виділяємо ще один цікавий метод — провокація посіву. Вовчок проростає на полі з кукурудзи, льону, сої, сорго та люцерни, але не може паразитувати на цих культурах і в результаті гине.

Оптимальна система удобрення соняшника

Вона складається з трьох етапів:

Вносити мінеральні добрива в ґрунт обов’язково. Соняшник споживатиме їх впродовж всього періоду вегетації. Припосівне удобрення та підживлення — це додаткові заходи, які покращують стан культури на різних стадіях, але фундамент — це добриво під соняшник під основний обробіток.

Весь період росту та розвитку соняшник засвоює поживні елементи в різній кількості. Спочатку ця рослина не потребує надто багато поживних елементів, але згодом ситуація кардинально змінюється. Автори книги “Фізіологічна роль елементів живлення та системи удобрення польових культур” професори В. Лихочвор та В. Петриченко про засвоєння та нестачу трьох основних корисних елементів пишуть:

— “Азот рівномірно засвоюється впродовж вегетації. Починаючи з фази 3-4 пар листків і до фази цвітіння використовується 70-80% азоту. Особливо негативно позначається нестача азоту під час формування кошика. Надлишок азоту зменшує вміст олії, призводить до надмірного вегетативного росту.

— Фосфор поглинається рослиною від сходів до цвітіння. Нестача фосфору негативно впливає на формування та налив сімянок і обмежує продуктивність соняшника. Достатня кількість фосфору підвищує посухостійкість рослин та олійність насіння.

— Калій підвищує посухостійкість рослин, допомагає утримувати вологу і зменшує її випаровування”.

При урожайності 21 ц/га насіння, соняшник виносить з ґрунту 120 кг азоту, 45 кг фосфору, 235 кг калію

Ще один важливий елемент — магній. Його нестача може знизити масу тисячі насінин. Але треба забезпечити правильне співвідношення калію та магнію, бо надлишок одного перешкоджає засвоєнню іншого.

Бор відіграє важливу роль для урожайності. Соняшник найбільше потребує бору у фазі росту молодих листків. Якщо рослині замало бору, це помітно візуально — суцвіття не формуються, листки деформовані. Бор відповідає за кількість сімянок у кошику, проростання пилку та запліднення квіток.

Сірки соняшник потребує в три рази більше ніж зернові культури. Дефіцит цього елементу особливо зростає якщо перед посівом було багато сезонних опадів. Сірка вимивається з ґрунту, тому її не радять вносити осінню, а краще весною, перед посівом.

Також соняшник добре реагує на наявність мезо- та мікроелементів. Важливі цинк, мідь, залізо, молібден та ін.

Вибір добрива при посіві соняшника, строки внесення та норми

Під основний обробіток для соняшника вносять діамофоску, нітроамофоску, суперфосфат та тукосуміші. І все частіше українські аграрії тепер обирають комплексні добрива. Адже вони крім трьох основних елементів живлення мають у своєму складі мезо- та мікроелементи і є ефективнішими, адже дають збалансоване живлення в одній гранулі. Також вони легко засвоюються і, що не менш важливо для аграріїв, вони економлять ресурси в плані кількості виїздів техніки на поля.

Повні складні добрива застосовують зазвичай як припосівне внесення. Спосіб удобрення — збоку рядка, а не в саму лунку! На 5 сантиметрів глибше ніж саме насіння.

Раннє листкове підживлення соняшника роблять азотно-фосфорними чи повними міндобривами. Їх вносять тоді, коли вже утворилися дві чи три пари листків.

Позакореневе підживлення проводять також мікродобривами. Воно особливо ефективне при недостатньому зволоженні ґрунту. Це гарантує швидке і дієве живлення, що важливо на етапі формування кошиків.

Перед закладкою кошика (3-8 листків) застосовують повторне мінеральне живлення. Тут особливо важливі бор, марганець і цинк. Вони відповідають за формування насіння в майбутньому кошику з більшою масою.

Норми мінеральних добрив для соняшника залежать від багатьох чинників: від попередника, від запланованої врожайності, властивостей ґрунту, рівня вологості тощо.

Середня норма внесення NPK 150-400 кг на 1 га

Що ми пропонуємо?

Добриво Нітроамофоска-М належить до категорії комплексних мінеральних добрив з мікроелементами. Воно повноцінно живить культуру і гарантовано збільшує врожайність, навіть, на кислих грунтах. NPK вирівнює рівень pH ґрунту і покращує середовище для корисних мікроорганізмів.

Міндобриво компанії “Тетра-Агро” виробляється тільки в гранульованому вигляді, перевага яких в однаковому вмісті всіх поживних елементів одразу в одній гранулі. Таке добриво рівномірно вноситься, не злежується та краще засвоюється. Його можна застосовувати в період підживлення, під час передпосівної культивації та при посіві будь-яких сільськогосподарських культур.

Зараз наша лінійка має вже шість видів NPK, які ідеально працюють на всіх типах ґрунтів:

NPK 3:20:20, NPK 8:20:25, NPK 9:18:22, NPK 15:15:15, NPK 7:17:21 та NPK 16:16:16

Нітроамофоска-М збагачує землю необхідними макро- та мікроелементами, дбає про рослини на всіх стадіях розвитку. Ми постійно вдосконалюємо виробничі потужності та тестуємо власну продукцію, від так численні лабораторні дослідження показують, що наші NPK збільшують врожай до 70%!

Для виробництва ми обрали якісну сертифіковану сировину, зокрема фосфорити з Єгипту. Вона не має шкідливих хімічних фосфатів, а тому не вбиває родючі чорноземи.

Переваги співпраці з “Тетра-Агро”

Ми пропонуємо безкоштовну послугу з проведення аудиту ґрунту. Наші спеціалісти визначають рівень кислотності ґрунту вашого поля і відповідно до цього підбирають NPK добриво, яке ефективно працюватиме саме для вас. Крім того за необхідності та бажанням клієнта, ми можемо змінювати формулу NPK індивідуально.

Здійснюємо доставку у зручний для вас спосіб по всій території України.

Як замовити?

Замовити нашу продукцію можна заповнивши форму одразу на сайті або ж за телефоном +38 (066) 133 26 77.

З актуальними цінами ви можете ознайомитись у розділі “Прайс”. Спосіб доставки та оплати обговорюється з кожним клієнтом індивідуально.

Соняшник — цікаві факти

Слово «соняшник» в перекладі з латинської мови означає «квітка сонця». Цю назву Соняшник отримав за суцвіття круглої форми, які оточують золотисті пелюстки, які нагадують сонце. Давно помічена унікальна здатність соняшнику повертати суцвіття слідом за сонцем від його Сходу до заходу. Представляємо цікаві факти про соняшники.

Батьківщиною цієї рослини вважається Північна Америка. Відомо, що ще в III столітті до нашої ери насіння соняшнику використовували в їжу племена індіанців, що живуть в Мексиці. В Європі ця рослина з’явилося на початку XVI століття, де його спочатку вирощували в ботанічних садах як екзотичну квітку. В даний час культурні види соняшнику вирощуються по всьому світу.

У Росії Соняшник з’явився в XVIII столітті, завдяки Петру I, який привіз його насіння з Голландії. Правда, спочатку він використовувався в Росії тільки в якості декоративного рослини, їли насіння, масло не виробляли. Перше соняшникова олія було отримано в 1835 році, і завдяки дозволу Православної церкви використовувати його як пісний продукт харчування, воно стало дуже популярним і затребуваним. Зараз Росія є лідером з виробництва насіння соняшнику, на другому місці-Україна.

Це однорічна трав’яниста рослина сімейства Айстрові. Стебло соняшнику, покритий досить жорсткими волосками, може вирости до трьох метрів заввишки. Під стать стеблах і серцеподібні листя, їх довжина зазвичай 30-40 сантиметрів. Вони також покриті жорстким опушенням. Потужний стебло несе на собі суцвіття-кошик, оточену зеленими листочками, діаметр якої може бути до 50 сантиметрів. Цвітіння триває протягом місяця.

Коріння соняшнику дуже потужні, вони йдуть вглиб грунту на 2-3 метри, дозволяючи рослині відмінно переносити періоди посухи і сильні вітри. Ця культура вимоглива до тепла, але сходи витримують заморозки до -4°С.

Соняшник-відмінний медонос, з нього виходить мед золотистого кольору. Соняшниковий мед в Європі дуже цінується і входить в шкільне меню.

Відомо, що найвищий Соняшник був вирощений в Нідерландах, його висота склала 7 метрів. Найнижчий був вирощений за допомогою техніки висотою всього 5 см.гігантський квітка – кошик діаметром 82 см виріс в Канаді.

Злегка сплюснуті з боків плоди соняшнику називаються сім’янки, вони бувають чорного, білого, сірого кольору і навіть смугасті. Завдяки високому вмісту корисних речовин, які легко засвоюються в організмі людини — вітамінів, амінокислот, мікроелементів, вони є цінним продуктом харчування.

У насінні і олії соняшнику містяться:

ненасичені кислоти;

амінокислоти;
вітаміни Е, С, Д, В;
мікроелементи: магній, фосфор, цинк, мідь, селен, залізо, калій;
фосфатиди;
клітковина;
каротин;
жирні олії

Кальцію, необхідного для міцних зубів і кісткових тканин, в насінні міститься стільки ж, скільки і в сметані.

Вживання насіння сприяє зміцненню серцево-судинної системи, шлунково-кишкового тракту, зниження рівня холестерину в крові.

Високий вміст вітаміну Е позначається на поліпшенні стану волосся, шкіри і нігтів.

Так що, клацати насіння-це корисне для здоров’я заняття. Але любителям стрункої фігури слід звернути увагу на те, що насіння – високопоживний і калорійний продукт.

Їх можна вживати в сирому вигляді, смажити, виробляти з них соняшникову олію. З насіння виходять такі смачні ласощі, як халва і козинаки.

Селекціонери вивели безліч сортів і гібридів цієї затребуваної сільськогосподарської культури. Тільки в Росії вирощується більше 700 районованих сортів. Вони відрізняються термінами дозрівання, вмістом масла в насінні і розміром квіткових кошиків. Рослина є хорошим попередником для багатьох культур, до того ж воно відмінно очищає поля від злісних бур’янів. Соняшник є цінною культурою в землеробстві і практично всі частини рослини використовується в різних галузях промисловості:

соняшникова олія широко використовується в харчовій промисловості при виготовленні овочевих і рибних консервів, для випічки хлібобулочних виробів, у виробництві маргарину і майонезу;

у хімічній промисловості соняшникова олія використовується у виробництві фарб і лаків, мила, лінолеуму;
макуха, отримана після віджиму масла, містить в собі велику кількість протеїну, вона використовується в якості високопоживного корму для худоби і як сировина у виробництві комбікорму;
макуху використовують рибалки як приманку для риби;
стебла, листя і кошики соняшнику використовуються для заготівлі силосу;
відходи від насіння, одержувані в процесі переробки, називаються лушпиння. Вони є сировиною у виробництві етилового спирту, кормових дріжджів і комбікорму для тварин;
з серцевини стебел можна виробляти штучний шовк.

В офіційній медицині соняшникова олія входить до складу мазей і масляних розчинів.

Завдяки використанню зелені з паростків соняшнику, шеф-кухарі ресторанів надають салатам та іншим стравам вишуканий горіховий присмак. З насіння можна виростити взимку на підвіконні соковиту, хрустку і корисну мікрозелень. Зелені паростки соняшнику містять в собі велику кількість клітковини і рослинного білка. Також в них виявлено фолієву кислоту кислоти, яка необхідна вагітним жінкам, а також цинк, вітаміни A,D, E, корисні мікроелементи.

Соняшник біологічні та фізіологічні особливості

Соняшник однорічний (Helianthus annuus) — це трав’яниста рослина, яка за ботанічною класифікацією належить до роду Соняшник з родини айстрові (Asteraceae) або складноцвіті (Compositae).

Як правильно називають соняшники?

Правильна назва — це соняшник, , але слово «сонях» дуже часто використовується в розмовній мові, і не можна сказати, що це неправильно.

Соняшник англійською — sunflower [санфлавер], що означає квітка сонця або сонячна квітка! На фото — поле з квітучим соняшником.

Соняшники дуже ефектні квіти, тому багато відомих художників зображали їх на своїх картинах, найбільш відома картина — «Соняшники Ван Гога»

Як можна описати соняшник? Соняшник можна описати не тільки словами, а й зобразити на картині. І це робили люди з найдавніших часів – малюнки соняшника писали навіть індіанці в Північній Америці! Багато картин з соняшниками увійшли в історію світового мистецтва, як це дуже відоме полотно — «Соняшники Моне»

Наукова класифікація соняшнику:

Домен: Еукаріоти
Царство: Рослини
Відділ: Квіткові
Клас: Дводольні
Надпорядок: Asteranae
Порядок: Астрокольорові
Родина : Астрові
Вид: соняшник однорічний (Heliánthus ánnuus)

Сучасна агрономічна класифікація соняшнику (який буває соняшник):

Гібриди соняшнику F1 (найпоширеніші в сільському господарстві)
Сорти соняшнику
Декоративний соняшник
Олійний соняшник (найпоширеніший у сільському господарстві)
Кондитерський соняшник
Звичайний соняшник (не стійкий до гербіцидів)
Clearfield (стійкий до гербіциду Клеарфілд) соняшник
Clearfield Plus (стійкий до гербіциду Клеарфілд плюс) соняшник
ExpressSun (стійкий до гербіциду Експрес) соняшник

Соняшник однорічний – одна з основних культур. Важлива ознака якісного, високопродуктивного, а отже і прибуткового посіву соняшника — це рівномірність розвитку всіх рослин, одночасне проходження всіма рослинами всіх фаз розвитку, однакові розміри рослин та вирівняність поля

Де вперше почали вирощувати соняшник?

Хто першим вивів соняшник? Де вперше почали вирощувати соняшник? Відповісти на ці питання точно ніхто не може, але згідно з класичним вченням про центри походження культурних рослин Вавілова — соняшник однорічний походить з Північної Америки. Таким чином, ймовірно, що саме там з’явилися перші оброблені поля з соняшником!

Коренева система соняшнику

Коренева система соняшника стрижнева, яка може проникати на глибину 3 м та більше. Рівень розвитку кореневої системи дуже залежить від генетичних особливостей того чи іншого гібриду соняшника та від системи обробітку ґрунту. Соняшник має стрижневу кореневу систему. Довжина кореневої системи набагато перевищує висоту надземної частини рослин (за деякими даними у 3-10 разів). Коріння рослин соняшника росте досить швидко, і вже на стадії 4-5 листків у рослин, довжина їх кореня досягає 60-100 см. Рослини соняшнику дуже чутливі до різних ущільнень ґрунту та підґрунтового шару.

Рослина соняшника утворює потужну кореневу систему, основна маса яких розташована на глибині 10-45 см. Найбільш інтенсивне зростання коренів відбувається в період росту рослини, а основна маса коренів формується в період від утворення кошика до моменту цвітіння.

В хороших умовах діаметр кореневої системи однієї рослини може досягати 1,5-3,0 м. Завдяки наявності добре розвиненого і проникаючого на велику глибину головного кореня, соняшник може витримувати посуху і добре засвоювати поживні речовини та ґрунтову вологу. Але це в тому випадку, якщо грунт не ущільнений і росту кореня нічого не заважає (наприклад, перешкодою може бути щільна плужна підошва). За вологих умов, коріння соняшника розвивається ближче до поверхні ґрунту, а в сухому кліматі воно проникає глибше. У разі, якщо рослини соняшника, через наявність плужної підошви формують поверхневу кореневу систему, вони будуть менш стійкі до вітру і вилягатимуть.

Завдяки потужній кореневій системі соняшник найкраще , порівнюючи з іншими культурами, використовує ґрунтову вологу з глибоких шарів. Завдяки такій властивості ця культура – одна з найбільш посухостійких. Також соняшник може акумулювати вологу з роси, навіть коли дуже сухо.

Стебло соняшника

Стебло у сучасних сортів та гібридів соняшника, що використовуються в культурі, не розгалужуються.
Розгалуження стебла соняшника, яке трапляється її іноді в посівах, вважається поганою ознакою, що знижує врожайність.
Заввишки стебло соняшника від 0,6 до 4 м (в культурних форм зазвичай – 0,8-2,0 м).
В посівах, діаметр стебла в місці кореневої шийки 2-7 см.
Стебло соняшника опушене, в нижній частині характерне його задерев’яніння .
Стебло закінчується поодиноким суцвіттям — кошиком.
Коли насіння соняшника дозріває, верхня частина стебла, що прилягає до суцвіття, згинається під вагою насіння.

Листя соняшнику

Листки соняшнику розташовані на стеблі спірально, тільки перші чотири листки розташовані супротивно — один проти одного. Зазвичай листя має серцеподібну форму, опушене (рідкісні дрібні жорсткі волоски). Край листка зазвичай зазубрений. Довжина листя середнього ярусу від 10 до 50 см. На розмір листя впливають генетичні особливості, густота посіву та рівень мінерального живлення . Найбільше листя знаходиться в середній частині стебла рослини.

Листя зберігає свою асиміляційну здатність і фотосинтетичну активність протягом тривалого часу після цвітіння. Листя рослин, разом із суцвіттями (особливо добре це помітно до початку цвітіння), повертаються протягом дня слідом за сонцем — в напрямку сонця від сходу на захід. Вранці вони спрямовані на схід і протягом дня, вони повертаються зі сходу, через південь на захід. Ця властивість сприяє кращому сприйняттю листям сонячного світла, що дуже важливо задля ефективності фотосинтезу. Хворі, ті що перебувають у стані стресу і вже дозрілі рослини, втрачають цю здатність.

Соняшник має характерну особливість — його суцвіття повертаються за сонцем.

Як соняшник рухається за сонцем. Загадку — чому соняшник рухається за сонцем, намагалися розгадати багато провідних вчених і фізіологів рослин, але досі дуже багато в цьому процесі залишається таємницею.

Суцвіття соняшнику

Суцвіття соняшнику — це та частина рослини, де формується насіння, завдяки якому і вирощують цю культурну рослину. Суцвіття має коротку вісь і являє собою кошик. На краю кошика розташовані в 2-3 ряди приквітки. Зовнішні квіти — язичкові квітки з жовтими пелюстками, які розміщуються у двох рядах. Їхня кількість не залежить від розміру кошика (зазвичай їх не більше 100 шт. на один кошик). Більшість квіток всередині кошика — це трубчасті квітки, які й формують згодом насіння. Залежно від розміру кошика, їхня кількість може коливатися в межах від 1000 до 2000 і більше.

У центрі кошика зазвичай формується дрібніше насіння, а в поганих умовах або у рослин з поганою генетикою — в центральній частині кошика частина квіток може не запліднюватися і залишатися стерильними. Оскільки цвітіння починається з краю кошика — і відбувається у напрямку до центру кошика, поживні речовини надходять до насіння в центрі кошика в останню чергу і в разі посухи, вони гірше постачаються поживними речовинами і тому зазвичай дрібніші. У гібридів з гарною генетикою, насіння у внутрішній частині кошика більші. Тривалість цвітіння окремого кошика від 5 до 12 днів. Під час цвітіння кошики припиняють рух за сонцем та фіксуються у напрямку південного сходу, що сприяє формуванню насіння.

Запилення соняшнику

Запилення соняшника перехресне. Запилення відбувається за допомогою комах (метелики, бджоли, джмелі та інші комахи-запилювачі). На окремо взятій квітці запилювачі виділяють фертильний пилок раніше, ніж дозрівають приймочки — це своєрідний природний механізм для перехресного запилення, що запобігає запиленню квітки своїм ж пилком.

Соняшник щойно відцвів. У таку фазу можна працювати фунгіцидами та інсектицидами, тому що бджоли вже не запилюють рослини. Але треба брати до уваги, що соняшник цвіте нерівномірно і частина рослин на полі цвістиме. Тому під час будь-яких обприскувань слід закривати на день бджіл, застосовувати препарати, безпечні для бджіл і обприскувати тільки у вечірні сутінки і вночі, коли бджіл на посівах вже немає

Соняшник щодо фотоперіоду

Соняшник — це рослина, нейтральна щодо фотоперіоду. Цвітіння соняшника не залежить від довжини дня і настає за будь-якої тривалості освітлення, крім дуже короткої, що призводить до голодування рослин. Але кількість квіток і врожай насіння соняшника, все ж таки залежить від співвідношення довжини дня і ночі. Різні гібриди соняшнику, розрізняються за цим показником, це відбувається через генетичні відмінності між ними. Багато досліджень показують, що є сорти соняшнику, які є рослинами короткого дня. Також існують різні генотипи соняшнику, у яких спостерігається й амбі фотоперіодична відповідь на тривалість світлового дня (ambi-photoperiodic response), з кращим цвітінням або в короткі або довгі дні, але не в дні з проміжною (нейтральною) тривалістю. Тобто такий соняшник може добре реагувати на короткий (12 годин) світловий день. Зазвичай у більшості генотипів соняшника при довжині дня в 11-14 годин створюються умови для переходу в генеративну фазу розвитку рослин. На формування врожайності також впливає інтенсивність сонячного світла і наявність тепла. Соняшник не терпить затінення. При високому рівні сонячної інсоляції та наявності теплої погоди перехід до формування генеративних органів, як і цвітіння, відбуваються раніше, а інтенсивність фотосинтезу буде вищою .

Фотосинтез соняшника

На інтенсивність фотосинтезу соняшнику дуже впливає також рівень азотного живлення рослин (і взагалі рівень мінерального харчування рослин). При низькому рівні азотного живлення листя рослин соняшника стає жовтим, зелений пігмент (хлорофіл) формується в недостатній кількості для росту, розвитку рослин і формування високого врожаю.

Фотосинтетична здатність рослин соняшника є дуже високою. Незважаючи на те, що соняшник на кшталт фотосинтезу, це СЗ — рослина, його фотосинтетична активність приблизно дорівнює рівню фотосинтетичної активності кукурудзи, яка є С4 — рослиною. Ефективність фотосинтезу соняшнику становить 40-50 мг СО2/дм2/год, а у пшениці (20…25 мг СО2/дм2/год). Таким чином, інтенсивність фотосинтезу соняшника більш висока, ніж пшениці. Температури, необхідні для здійснення фотосинтезу соняшнику: зазвичай фотосинтез починається при температурах трохи нижче 20°С та закінчується при температурі трохи вище 30°С, оптимум припадає на 25-28°С. Але ці показники умовні, в холодну погоду або за вищих температур фотосинтез та інші фізіологічні процеси теж відбуваються в рослинах соняшнику, хоча їх інтенсивність значно нижча.

Матеріал з Вікіпедії – вільної енциклопедії

С3-фотосинтез — один із трьох основних метаболічних шляхів для фіксації вуглецю поряд із С4- та CAM-фотосинтезом. В ході цього процесу вуглекислий газ і рибулозобісфосфат (п’ятивуглецевий цукор) перетворюються на дві молекули 3-фосфогліцерату (тривуглецевої сполуки) за допомогою наступної реакції:

СО2 + H2O + РуБФ → (2) 3-фосфогліцерат

Ця реакція є першим кроком циклу Кальвіна і відбувається у всіх рослин. У С3-рослин вуглекислий газ фіксується безпосередньо з повітря, а вС4- і CAM-рослин — після вивільнення з малату.

С3-рослини, як правило, процвітають у районах з великою кількістю підземних вод, помірною інтенсивністю сонячного світла, помірною температурою та концентрацією вуглекислого газу близько 200 ppm або вище [1]. Ці рослини зародилися в мезозої та палеозої, задовго до появи С4-рослин, та , як і раніше, становлять близько 95% рослинної біомаси Землі. Як приклад, також можна навести рис та ячмінь [2].

С3 рослини втрачають при транспірації до 97% води, закачаної через коріння. З цієї причини вони не можуть зростати в спекотних місцях: головний фермент С3-фотосинтезу, рибулозобісфосфаткарбоксилаза, з підвищенням температури починає активніше каталізувати побічну реакцію РуБФ з киснем. Утилізація побічних продуктів цієї реакції відбувається під час фотодихання, що призводить до втрати рослиною вуглецю та енергії і, отже, може обмежувати його зростання. У посушливих районах С3-рослини закривають продихи, щоб зменшити втрати води, але це не дозволяє CO2 потрапляти в листя і знижує його концентрацію в листі. В результаті падає співвідношення СО2:О2, що також посилює фотодихання. С4- і CAM-рослини мають пристосування, що дозволяють їм виживати в посушливих і спекотних районах, і тому вони можуть витіснити С3-рослини в цих областях.

Raven, J. A., Edwards, D. (2001). «Roots: evolutionary origins and biogeochemical significance». Journal of Experimental Botany 52 (90001): 381-401

C4-фотосинтез, або цикл Хетча — Слека, — шлях зв’язування вуглецю, характерний для вищих рослин, першим продуктом якого є чотиривуглецева щавлевооцтова кислота, а не тривуглецева 3-фосфогліцеринова кислота, як у більшості рослин зі звичайним C3-фотосинтезом

Завдяки більш ефективному способу фіксації CO2 відпадає необхідність постійно тримати продихи відкритими для забезпечення активного газообміну, а значить знижуються втрати води в ході транспірації. З цієї причини C4-рослини здатні рости в більш посушливих місцях, при високих температурах, в умовах засолення та нестачі CO2. Тим не менш, додаткові кроки по фіксації вуглецю в C4-шляху вимагають додаткових витрат енергії у формі АТФ.

Серед культурних рослин С4-види (кукурудза, сорго, деякі види проса, цукрова тростина, міскантус) мають більше значення, ніж серед дикорослих, їхня продуктивність становить від 33 % (з урахуванням залишків, що не використовуються за прямим призначенням, як, наприклад, солома злаків, стебла та листя коренеплодів) до 38% сумарної продуктивності основних сільськогосподарських культур [70]. Також у цих рослин спостерігаються вищі швидкості росту. В оптимальних умовах зрошення та підживлення посіви кукурудзи та цукрової тростини є найпродуктивнішими з відомих агроценозів [71]. До C4-рослин також належать і найбільш стійкі бур’яни, включаючи 8 з 10 найзлісніших бур’янів, наприклад, свинорий пальчастий і куряче просо [72].

C4-рослини також можна використовувати для виробництва біопалива, як наприклад кукурудза в США або цукрова тростина в Бразилії. Як альтернатива також розглядається варіант вирощування холодостійких C4-злаків, таких як просо для виробництва целюлозного етанолу. Наприклад, урожайність холодостійких злаків із роду Міскантус становить 15—29 тонн сухої речовини на гектар за рік[65].

Однією із проблем, пов’язаних із зростанням населення світу, є виснаження запасів продовольства, тим більше, що кількість доступних для обробки орних земель неухильно знижується. Один із способів збільшення врожайності – використання С4-фотосинтезу. Найпростіший із можливих підходів полягає у зміні диких, не культивованих С4-видів для створення на їхній основі нової сільськогосподарської культури. Наприклад, методами селекції з курячого проса можна було б вивести рисоподібну культурну рослину [73].

Raghavendra, Sage, 2011, Chapter 19; Michael B. Jones: C4 species as energy crops., pp. 379-397.
Donat-Peter Häder: Photosynthese, 1. Auflage, Thieme Verlag, Stuttgart 1999, ISBN 978-3-13-115021-9, S. 214.
Хелдт, 2011, с. 195.
Raghavendra, Sage, 2011, Chapter 18; James N. Burnell: Hurdles to Engineering Greater Photosynthetic Rates in Crop Plants: C4 Rice., p. 363.

Вимоги соняшнику до вологи та транспіраційний коефіцієнт соняшника

Судинний пучок соняшника — зображення зі скануючого електронного мікроскопа (x-перетин). По судинах у рослині соняшнику транспортується вода та поживні речовини

При хорошому постачанні вологою рослини соняшнику споживають і випаровують багато води. Зростаючи в хороших умовах зволоження грунту, транспіраційний коефіцієнт соняшнику (транспіраційний коефіцієнт — кількість води (у грамах), що витрачається на утворення 1 г сухої речовини рослини, залежить від кліматичних та ґрунтових умов, а також від генетики та виду рослин, може змінюватись від 200 до 1000 і більше) становить близько 450-640 л/кг абсолютно сухої маси.

У порівнянні з іншими рослинами, у соняшника транспіраційний коефіцієнт вищий: у пшениці дорівнює 400-570, а в кукурудзи — 220-400 л/кг. В критичних умовах, у разі посухи та нестачі вологи (при польовій вологоємності ґрунту в умовах, близьких до точки зав’ядання), транспіраційний коефіцієнт у соняшника знижується до 450 (а в інших культур, в подібних умовах — у пшениці до 400-530, у кукурудзи — 170 л/кг).

Високе споживання вологи рослинами соняшнику пояснюється низьким опором при транспортуванні води через рослину та низьким опором при транспірації води через продихи.

Але варто взяти до уваги, що всі ці коефіцієнти та показники є умовними і дуже сильно залежать від генетики рослин, умов довкілля, мінерального фону, наявності вологи, температури, рівня освітлення, післядії гербіцидів, рівня розвитку біомаси та дуже сильно від того, чи знаходяться рослини під дією стресів. У разі наявності стресів інтенсивність цих процесів дуже сильно знижується. У сучасному землеробстві, розрахункові норми поливу на основі транспіраційних коефіцієнтів вже не використовуються, оскільки норми поливу, залежать від великої кількості інших факторів: вологості ґрунту, можливостей інфільтрації води в підґрунтові горизонти, структури та типу ґрунтів, методу зрошення тощо. У більшості сучасних систем поливу використовуються датчики вологості ґрунту, які дають команду на включення поливу при зниженні вологості ґрунту нижче оптимального рівня

Скільки живуть соняшники