Зміст:
Вирощування ячменю — особливості технології
Ячменю в країні вирощують немало — у 2019 році 2668 тис. га, тому добре орієнтуватись в технології його вирощування — запорука успіху.
За даними сервісу Урожай Онлайн у 2019 році було зібрано 9,04 млн. т ячменю — і валовий збір виріс порівняно з 2018 роком, коли було зібрано 7,4 млн. т. Це загальні дані, що включають і ярий і озимий ячмінь.
Технологія вирощування ячменю загалом стандартна, але не без певних тонкощів. SuperAgronom.com нагадає, як поводитись із зерновою, акцентуючи увагу на деталях.
Сорти озимого ячменю
Лінійка насіннєвого матеріалу культури дуже широка. Сорти вітчизняної і зарубіжної селекції можна знайти на нашому сайті .
Насіння кожен підбирає під власні умови і потреби. Великий відсоток залишається для вітчизняної селекції, але й все більше аграрії звертають увагу на іноземні сорти. Говорять, що врожайність їх вища. Хоча український ячмінь більш витривалий до погодних негараздів і нестачі елементів живлення.
Найоптимальнішими попередниками для ячменю вважають кукурудзу на зерно, але якщо йдеться про пивоварний ячмінь, то спеціалісти говорять, що попередник взагалі не принциповий. З невеличкою ремаркою, головне, аби не цукровий буряк.
Строки сівби та норма висіву озимого ячменю
Озимий ячмінь чутливий до термінів сівби. Якщо посіяти зарано, до зими рослини вже вийдуть в трубку і не перенесуть морозів. Найбільш відповідні терміни для сівби ті, за яких на кожній рослині не утвориться більше 4-5 пагонів. В залежності від регіону терміни можуть коливатись від середини вересня до середини жовтня. Ярий ячмінь краще за все сіяти в кінці березня.
Насіння ячменю досить крупне та важке, маса 1000 зерен — 45-52 г. Норми висіву в середньому становлять 4 млн/га, тобто 206 кг/га на глибину 4-5 см, а в посушливих умовах — 6-8 см, на важких ґрунтах західних областей 3-4 см. Але в умовах все більш частих посух аграрії експериментують з густотою, зменшуючи її.
В сучасних умовах вже аксіомою стало те, що посівний матеріал має бути протруєним. Слід не забувати, що через насіннєвий матеріал можуть поширюватися збудники хвороб, які призводять як до погіршення цінності самого насіння, так і в подальшому до зниження продуктивності рослин.
Для протруювання насіння ячменю найкраще підійде поєднання наступних трьох діючих речовин: флуксапіроксаду , флудіоксонілу та тритіконазолу . Така комбінація забезпечує повноцінний захист рослини, надає потужний ріст та розвиток кореневої системи рослини і захист від основних хвороб.
Підготовка поля
Кажуть, що сезон починається не з сівби, а з прибирання врожаю. Тому, якщо в планах сівба ячменю, після збирання попередника варто подрібнити рештки.
За інтенсивної технології проводять оранку на глибину 25-27 см. Що стосується технології no-till, то ячмінь прекрасно почуває себе серед стерні, але, це не стосується, знову ж таки пивоварного ячменю, тому що коренева система його розвинена слабше. Якщо немає структури ґрунту – корінь ячменю не має чіткого розвитку, такого, як хотілося б, і ми отримуємо потім за першої ж критичної ситуації з вологою скидання бічних пагонів. Тоді скидається і кількість зерен. Тож під ячмінь поле треба готувати правильно. Якщо говорити про no-till, то цю технологію застосовувати можна лише з сидеральними культурами, щоб роботу плуга виконували сидерати.
Система удобрення ячменю
Ячмінь дуже відкликається на внесення органічних і мінеральних добрив та їх післядію. Якщо попередня культура отримувала високі дози добрив, то нерідко для ячменю достатньо післядії. Окремо підживлення ячменю відбувається кілька разів, а саме: внесення азоту перед сівбою, мікроелементи під час сівби та, знову ж таки, азот під час вегетації.
Вся інформація про мінеральні добрива
Система захисту
Протягом сезону аграріям доводиться боротись з масою проблем, у томи числі цілим переліком хвороб, таких як сажкові хвороби, різноманітні види іржі, плямистостей тощо. Їх поширення може призвести до знищення до 70% врожаю.
Фунгіциди варто вносити в 4 етапи, а саме: у період кущення, на початку виходу в трубку, у фазу прапорцевого листка і по колосу. При цьому кожен з цих етапів є важливим і від нього буде залежати формування урожайності.
У період кущіння треба захистити посіви від хвороб з метою максимального функціонування листової поверхні — щоб вона продукувала асимілянти для закладання бокових пагонів.
На початку виходу в трубку відбувається закладання елементів колосу. Зрозуміло, якщо в цей період розвиваються хвороби, ми втрачаємо листову поверхню, автоматично отримуємо слабо розвинений колос, з невисокою продуктивністю.
Всі поради агроному в смартфоні
Захист прапорцевого листка важливий, бо в цей час сформована майже вся листова поверхня рослини. Більшого наростання листя вже фактично не буде. Тому, вносячи фунгіциди в цей період, ми передусім зберігаємо листову поверхню, яка в подальшому буде працювати на налив зерна. А також у цей період формується фертильність квіток колоса, тобто фактично формується його майбутня озерненість.
І останнє — робота по колосу. Тут є можливість одночасно захистити листову поверхню і колос від найбільш поширених хвороб. І при цьому захист у цей період пролонгує роботу другої фунгіцидної обробки по прапорцевому листку, дає можливість до завершення наливу листка, тобто до воскової стиглості, функціонувати листовій поверхні, продукувати пластичні речовини і наливати зернівку.
31-32 фаза розвитку, коли перше міжвузля відокремилось від основи стебла, тобто від вузла кущення, на відстань більше 1 см, — оптимальна для внесення регуляторів росту на початку виходу в трубку. Це потрібно для вкорочення першого, другого і частково третього міжвузля. Через те, що посіви в більшості випадків лягають саме на другому міжвузлі, внесення регуляторів росту в цей період дає можливість укоротити ці міжвузля і зміцнити стінки соломин.
Другий етап внесення, це внесення по прапорцевому листку. Це дає можливість ефективно вкоротити підколоскове міжвузля, 4-те і 3-тє міжвузля, які у рослин озимого ячменю є найдовшими. Внесення регуляторів росту по прапорцевому листу найбільш ефективно зменшує довжину соломини рослин.
Саме поєднання двох цих заходів дає можливість як максимально коригувати висоту рослин, так зміцнити по всій довжині стебла соломинку. За рахунок цього не відбудеться вилягання посівів, оптимізується мікроклімат в самому посіві.
Шкідники ячменю не такі небезпечні, як хвороби, тому увага інсектицидному захисту зазвичай менша. Але хлібний жук, цикадки та совки, власне, не дрімають і за їх негативного впливу відбувається зменшення площі листкової поверхні, відмирання частин чи рослини загалом, а також створюються сприятливі умови для поширення хвороб. Тому, знову ж таки, протруювання насіння і інсектицидна обробка, якщо поширення перевищує економічні пороги шкодочинності (ЕПШ) — стануть запорукою чистих посівів.
Гербіцидами потрібно намагатися спрацювати до середини кущення, щоби стрес для рослин був найменшим. Тут можна працювати гормональними продуктами, а далі вже — продуктами на основі сульфонілсечовин, на щастя, вибір препаратів неймовірно широкий. Але, сульфонілсечовини можуть впливати на масу 1000 зерен, тому такі препарати слід застосовувати обережно.
Вже після середини кущення ефективність внесення гербіцидів буде набагато меншою. Від ВВСН 30 до ВВСН 37 ВВСН так званий період спокою рослини, у який гербіциди краще не застосовувати. Навіть якщо є забур’яненість, краще поки «залишити їх в спокої». Після ВВСН 37, коли колос почав збільшуватися у трубці, можна знову зайти на поле з гербіцидами. До виходу прапорцевого листочка ще є можливість «поправити» посіви та проконтролювати засміченість.
Підписуйтесь нa YouTube-кaнaл СуперAгроном
Агрономи говорять, що ячмінь взагалі складна культура для комбайна. Складність полягає у тому, що при обмолоті важко відділити зерно від соломи, адже воно більш жорстке і чіпляється за рослинні рештки.
Збирають озимий ячмінь на кілька тижнів раніше ярого — кінець червня початок липня. Але, знову ж таки, Південь тут попереду всіх і збирати може набагато раніше. Тому аграрії не те, що не перестають вирощувати ячмінь, а й збільшують площі під ним. Особливо в південних регіонах і під озимим, бо погода не лишає можливості вирощувати ярі культури.
Анастасія Аврамчук, SuperAgronom.com
Дізнавайтесь першими найсвіжіші агрономічні новини України на нашій сторінці в Facebook, Telegram, а також підписуйтесь на Instagram СуперАгронома.
Ячмінь ярий: сучасні технології вирощування
Ячмінь належить до найбільш поширених сільськогосподарських культур у світовому землеробстві і вирощується ще з доісторичних часів. У світовій структурі посівних площ ячмінь займає четверте місце після пшениці, рису та кукурудзи, а в Україні за цим показником він поступається лише озимій пшениці. Таке широке розповсюдження ячменю пов’язане з його універсальним використанням.
Зерно ячменю є основною сировиною для солодової промисловості (пиво, віскі, мальтекстракти). Він є однією з основних зернофуражних культур, оскільки має більш збалансований амінокислотний склад у порівнянні з іншими злаками та придатний для годівлі майже усіх сільськогосподарських тварин.
Загальна потреба держави в зерні ячменю значно перевищує рівень сучасного виробництва. На нестабільність валового виробництва зерна ячменю ярого у різні роки відчутний вплив здійснило коливання урожайності. Однією з основних причин такого явища у різні роки є порушення технології вирощування – відсутність науково обґрунтованих сівозмін, коли під ячмінь залишають, як правило, найгірші попередники, що дуже висушують та виснажують ґрунт (соняшник, ріпак тощо); неякісний обробіток ґрунту; відсутність або недостатня кількість внесення добрив; низький рівень застосування засобів захисту рослин; неправильне формування сортового складу, без урахування біологічних та технологічних особливостей і вимог сорту.
Завдяки значним зусиллям вітчизняних селекціонерів та рослинників сучасні сорти ячменю здатні забезпечувати високу врожайність, у зв’язку з чим ця культура посідає вагоме місце в структурі зернових. Подальша інтенсифікація сільськогосподарського виробництва (застосування високих доз добрив, особливо азоту, засобів захисту рослин і регуляторів росту) з одночасним впровадженням покращених сортів інтенсивного типу призвела до того, що за останнє десятиліття урожайність зернових значно зросла у країнах європейської спільноти.
Враховуючи специфіку кліматичних умов та особливості нових сортів ячменю ярого, що по-різному реагують на окремі елементи технології, при їх вирощуванні, необхідно встановити оптимальні рівні технологічних заходів, які забезпечують отримання гарантованого врожаю. Технологія вирощування ячменю ярого повинна передбачати створення умов, за яких повністю реалізуються потенційні можливості культури за якісними та урожайними показниками. Це використання кращих попередників, чітке дотримання агротехнічних заходів та строків їх проведення.
Ячмінь малоконкурентний до бур’янів, тому його потрібно сіяти після чистих удобрених попередників. Вирощуючи для продовольчих і кормових цілей, краще сіяти після зернобобових культур, не слід висівати після колосових, щоб уникнути сильного ураження кореневими гнилями й іншими хворобами, та після соняшнику, суданки, які висушують ґрунт, засмічуючи падалицею.
Дослідженнями лабораторії рослинництва і сортовивчення Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААНУ, проведеними в стаціонарній 9-типільній паро-зерно-просапній сівозміні, що створена 40 років тому, встановлено, що за рахунок сівозмінного фактору (без внесення добрив) можна отримати середню врожайність ячменю ярого 2,69 т/га при вирощуванні після попередника цукрові буряки. При чому найбільшу врожайність сформував сорт Взірець – 2,75 т/га. Урожайність ярого ячменю після попередників кукурудза на зерно та соя становила 1,97 та 2,24 т/га (табл. 1).
Отже, господарствам із недостатнім рівнем забезпеченості матеріальними ресурсами можна отримувати високу врожайність ячменю ярого завдяки дотриманню науково обґрунтованої сівозміни, а також правильним підбором попередника та сорту ячменю ярого. Такий підхід дозволить зменшити витрати на вирощування культури.
Для одержання високих урожаїв ячменю необхідно дотримуватись відповідної системи обробітку ґрунту, яка повинна враховувати родючість ґрунтів, кліматичні та погодні умови, рельєф місцевості, агротехнологічні карти на кожне поле сівозміни. Така система складається з основного (зяблевого) та передпосівного обробітків і залежить від попередників.
При вирощуванні ячменю після культур, які рано звільняють поле, краще застосовувати напівпаровий та поліпшений зяблевий обробіток ґрунту. При напівпаровому обробітку поле після збирання попередника негайно лущать дисковими знаряддями ЛДГ-15А, ЛДГ-10А, БДТ-7, БДТ-3 у два сліди. Через 12-14 днів, коли з’являться сходи бур’янів, орють плугами з передплужниками на глибину 20-22 см.
Ячмінь надзвичайно добре реагує на глибоку оранку, що дає можливість розвитку потужної кореневої системи та аерації ґрунту.
При вирощуванні ячменю після цукрових буряків, картоплі ґрунт залишається чистим від бур’янів і розпушеним. Тому такі поля не лущать, а відразу проводять оранку на глибину 20-22 см. Зяблева оранка має значні переваги перед весняною. Урожай ярого ячменю після весняної оранки знижується на 10-30%. Зяблева оранка забезпечує у посушливі роки краще використання осінньо-весняних опадів, а в дощові – швидше прогрівання ґрунту. А це дозволяє, у свою чергу, висівати ячмінь в ранні строки.
Після кукурудзи поле дискують у двох напрямках дисковими боронами на глибину 8-10 см для забезпечення кращого заорювання рослинних решток кукурудзи після збирання попередника і потім орють на зяб на глибину 20-25 см. У зоні недостатнього зволоження проводять обробіток плоскорізами-глибокорозпушувачами.
Значно впливають на врожай ячменю строки зяблевої оранки. При ранньому піднятті зябу (вересень-початок жовтня) забезпечуються добрі умови для життєдіяльності мікроорганізмів, котрі розкладають органічні рештки. Як наслідок, у ґрунті накопичується більше поживних речовин, створюються сприятливі умови для знищення бур’янів восени і навесні. Крім того, гинуть личинки шкідників і дорослі жуки, а також спори грибків. Отже, раннє підняття зябу має переваги перед пізнім.
Передпосівний обробіток ґрунту під ячмінь складається із ранньовесняного боронування ріллі в 1-2 сліди важкими боронами, як тільки верхній шар ґрунту досягне фізичної стиглості. Через 3-4 дні, коли глибший шар досягне фізичної стиглості, проводять передпосівну культивацію із боронуванням. Ранні боронування перезволоженого, особливо важкого ґрунту призводять до переущільнення, поганої розробки, що пригнічує рослини, а також до зниження урожайності ячменю. У роки із затяжною холодною весною на важких перезволожених ґрунтах боронування можна не проводити, а відразу починати з передпосівної культивації. Звичайно, в нормативних умовах для створення оптимальної для посіву будови посівного шару достатньо провести боронування у два сліди і передпосівну культивацію із боронуванням.
Якщо однієї культивації виявиться недостатньо для вирівнювання поверхні ґрунту і доведення посівного шару до дрібногрудкуватого стану, проводять другу культивацію з боронуванням.
Для передпосівного обробітку краще використовувати комбіновані агрегати, які готують ґрунт за один прохід: РВК-3,6; РВК-7,2; РВК-5,4; АКП-5 або інші.
Проведені дослідження реакції сучасних сортів ячменю ярого на способи основного обробітку ґрунту показали, що найбільшу середню урожайність після удобрених попередників буряки цукрові (4,03 т/га), кукурудза на зерно (3,65 т/га) та соя (3,46 т/га) сорти ярого ячменю сформували за способу основного обробітку ґрунту полицевої оранки порівняно до чизелювання – 3,42, 3,15 та 3,09 т/га відповідно.
Застосування чизельного обробітку ґрунту сприяло зменшенню урожайності у всіх сортів ячменю ярого в порівнянні з оранкою. Найбільш чутливо на чизелювання реагував сорт Доказ, який знижував урожайність від 0,40 до 0,76 т/га відносно полицевої оранки залежно від попередників (табл. 2).
Таблиця 2. Урожайність сортів ячменю ярого залежно від способу основного обробітку ґрунту (із застосуванням добрив в основне внесення у дозі N60P60K60), т/га, 2009-2011 рр.
Отже, для реалізації потенціалу врожайності сучасних сортів ячменю ярого найкращим способом основного обробітку ґрунту є полицева зяблева оранка на глибину 20-22 см.
При адаптивній системі рослинництва на сьогодні необхідно впроваджувати у виробництво нові сорти ячменю ярого з підвищеними адаптивними властивостями. Слід також враховувати, що для розкриття генетичного потенціалу сортів рослин, у досить контрастних за ґрунтово-кліматичними умовами регіонах України, потрібно використовувати тільки рекомендовані для конкретної зони сорти.
В Україні створено багато цінних сортів ячменю, які повністю можуть забезпечити виробництво фуражним зерном і пивоварною сировиною. У Держреєстрі постійно зростає питома вага сортів інтенсивного типу. Науковий підхід до складання сівозмін та удосконалення сучасних технологій вирощування потребує, аби половину посівних площ ячменю засівали саме цими сортами.
Ячмінь дуже чутливий до удобрення, швидко реагує наростанням біомаси, збільшенням кущистості. Високий рівень живлення призводить до раннього вилягання посівів. Добрива виливають на біохімічний склад зерна. Це потрібно враховувати при вирощуванні пивоварного ячменю.
Ячмінь добре використовує післядію органічних добрив. Тому їх слід вносити під попередник, а безпосередньо під ячмінь вносити лише мінеральні добрива. Норми мінеральних добрив під ярий ячмінь потрібно розраховувати, як і під інші культури.
Дослідами Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААНУ встановлено, що на фоні без застосування добрив сорти ячменю ярого формували врожайність в середньому за роки досліджень у межах від 1,94 до 2,75 т/га залежно від попередників лише за рахунок сівозміни.
Вирощування ячменю ярого на фоні післядії гною (30 т/га) сприяє підвищенню урожайності у сортів на 0,66-0,92т/га; із застосуванням мінеральних добрив в основне внесення в обмеженій дозі N30P30K30 – на 0,92-1,55 т/га; а вносячи N60P60K60 – на 1,20-1,77 т/га порівняно з тими результатами, де добрив не вносили.
Найбільшу прибавку зерна в досліді (+1,77 т/га) отримано у сорту Взірець на фоні з внесенням добрив у дозі N60P60K60 при вирощуванні після попередника кукурудза на зерно. Конкурентоспроможну врожайність у досліді – 4,12 т/га – отримано у сорту Взірець при вирощуванні після попередника буряки цукрові із застосуванням N60P60K60 в основне внесення (табл. 3).
Таблиця 3.Урожайність сортів ячменю ярого залежно від попередника та фону живлення, 2009-2011 рр., т/га
Таким чином, при оптимізації фону живлення встановлено, що сучасні сорти ячменю ярого найкраще реагують на застосування мінеральних добрив в основне внесення у дозі N60P60K60 на фоні післядії гною 30 т/га.
Сіють ячмінь відсортованим, очищеним, кондиційним насінням високих репродукцій, яке відповідає вимогам держстандарту. Перед сівбою насіння ячменю ярого протруюють від сажок, кореневих гнилей, пліснявіння способом інкрустування, використовуючи препарати згідно з Переліком пестицидів, дозволених до використання в Україні: Бункер, в. с. к. (д. р. тебуконазол, 60 г/л) (0,4-0,5 л/т), Вікінг, в. с. к., (карбоксил, 200 г/л + тирам, 200 г/л (2,5-3,0 л/т), Вінцит Форте SC, к. с. (флутріафол, 37,5 г/л + імазаліл, 15 г/л + тіабендазол, 25 г/л) (1,00-1,25 л/т), Вітавакс 200 ФФ, в. с. к. (карбоксил, 200 г/л + тирам, 200 г/л) (2,5-3,0 кг/т), Дерозал, к. с. (карбендазим, 500 г/л) (1,5 л/т), Кольчуга (д. р. тебуконазол, 60 г/л) (0,5 л/т), Ламардор 400 FS, т. к. с. (протіконазол, 250 г/л + тебуконазол, 150 г/л), (0,15-0,20 л/т), Максим Стар 025 FS, т. к. с. (флудіоксоніл, 18,7 г/л + ципроконазол, 6,25 г/л) (1,5-2,0 л/т), Оріус Універсал ES, е. н. (тебуконазол, 15 г/л + прохлораз, 60 г/л) (1,75-2,00 л/т), Раксіл Ультра FS, т. к. с. (тебуконазол, 120 г/л) (0,25 л/т), Сертікор 050 FS, т. к. с. (металаксил-М, 20 г/л + тебуконазол, 30 г/л) (0,75-1,00 л/т), Сумі-8 ФЛО, к. с. (диніконазол-М, 20 г/л) (1,3-1,7 кг/т), Тебузан Ультра, т. к. с. (тебуконазол, 120 г/л) (0,2 л/т), Фунабен Т 480 FS, т. к. с. (тирам, 332 г/л + карбендазим, 148 г/л) (2,5 л/т), Цензор FS, т. к. с. (дифеконазол, 30 г/л + ципроконазол, 6,3 г/л) (1,5-2,0 л/т) або їх аналогами.
Ячмінь потрібно висівати вузькорядним або звичайним рядковим способом із міжряддями 15 см у ранні строки, як тільки ґрунт досягне фізичної стиглості і піддається якісному обробітку. Кожний день запізнення із сівбою після настання оптимального строку призводить до зниження урожайності внаслідок втрати вологи ґрунтом, більшого пошкодження шкідниками, прискорення розвитку рослин. Запізнення із сівбою на 5-7 днів сприяє зменшенню урожаю в умовах України на 4-6 ц/га, у посушливі роки – на 10-14 ц/га, а в пивоварного ячменю підвищується плівчастість зерна, зменшується його крупність і знижується вміст крохмалю.
На полях із високим агрофоном норма висіву сучасних сортів становить 4,5 млн шт. схожих насінин на 1 га. Глибина загортання насіння – 5-6 см. Слід пам’ятати, що глибоке загортання насіння послаблює процеси росту, значно продовжує період проростання, а частина паростків не досягає поверхні ґрунту і пошкоджується гнильними мікроорганізмами. Мілке ж загортання насіння знижує його польову схожість, внаслідок чого сходи нерівномірні.
При інтенсивному вирощуванні ячменю під час сівби створюють постійні технологічні колії. Обов’язково проводять післяпосівне прикочування ґрунту кільчасто-шпоровими котками (3ККШ-6), особливо в посушливі роки. Воно зменшує висихання ґрунту на глибині загортання насіння, прискорює його проростання. Це сприяє появі повних і дружніх сходів. Завдяки післяпосівному коткуванню створюються кращі умови для більш раннього утворення вторинної кореневої системи та кращого розвитку рослин.
У період вегетації ячменю ярого застосовують інтегровану систему захисту посівів від хвороб, шкідників та бур’янів препаратами згідно з Переліком пестицидів, дозволених до використання в Україні. У фазі сходів для захисту від пошкодження злаковими мухами проводять крайову, а при потребі – суцільну обробку посівів інсектицидом Бі-58 новий, к. е. (диметоат, 400 г/л) (1,0-1,2 л/га), Діазинон, к. е. (діазинон, 600 г/л) (1,5 л/га), Золон 35, к. е. (фозалон, 350 г/л) (1,5 л/га), Імідор ВРК, в. р. к. (імідаклоприд, 200 г/л) (0,10-0,15 л/га), Нурелл Д, к. е. (хлорпірифос, 500 г/л + циперметрин, 50 г/л) (0,50-0,75 л/га), Сумі-альфа, к. е. (есфенвалерат, 50 г/л) (0,2 л/га), Фостран, к. е. (диметоат, 400 г/л) (1,0-1,2 л/га), Ф’юрі, в. е. (зета-циперметрин, 100 г/л) (0,07 л/га), Штефесін, к. е. (дельтаметрин, 25 г/л) (0,20-0,25 л/га).
У фазі кущення при сильному засміченні бур’янами посіви обробляють гербіцидами Агрітокс, в. р. (МЦПА у формі солей диметиламіну, натрію, калію 500 г/л) (1,0-1,5 л/га), Адор 750, в. г. (трибенурон-метил, 750 г/кг) (15 г/га), Аксіал 045 ЕС, к. е. (піноксаден 45 г/л) (1,0 л/га), Аркан 75 WG, в. г. (амідосульфурон, 750 г/кг) (20 г/га), Базагран М, в. р. (бентазол, 250 г/л + МЦПА, 125 г/л) (2,0-3,0 г/л), Банвел 4S 480 SL, в. р. к. (дикам ба диметиламінна сіль, 480 г/л) (0,15-0,30 л/га), Вебб, в. г. (трибенурон-метил, 750 г/кг) (15-25 г/га), Гербілан, з. п. (метсульфурон-метил, 600 г/кг) (8,0-10,0 г/га), Гербітокс, в. р. (МЦПА кислоти, 500 г/л) (1,0-1,5 л/га), Гранстар 75, в. г. (трибенурон-метил, 750 г/га) (15-25 г/га), Дезормон 600, в. р. (2,4-дихлорфенокси-оцтова кислота у формі диметиламінної солі, 600 г/л) (0,8-1,4 л/га), Діален Супер 464 SL, в. р. к. (2,4-Д, 344 г/л + дикамба, 120 г/л) (0,5-0,7 л/га), Естет 905, к. е. (2-етилгексиловий ефір 2,4-Д, 905 г/л) (0,5-0,7 л/га), Калібр 75, в. г. (тифенсульфурон-метил, 500 г/кг + трибенурон-метил, 250 г/кг) (30-60 г/га), Камео 75, в. г. (трибенурон-метил, 750 г/кг) (20-25 г/га), Консул, в. г. (метсульфурон-метил, 600 г/кг) (8,0-10,0 г/га), Ларен Про 60, в. г. (метсульфурон-метил, 600 г/кг) (0,8-10,0 г/га), Лінтур 70 WG, в. г. (тріасульфурон, 41 г/кг + дикам ба, 659 г/кг) (0,12 кг/га), Лонтрел А 300, в. р. (клопіралід, 300 г/л) (0,16-0,66 л/га), Меркурій, в. г. (трибенурон-метил, 750 г/кг) (15-20 г/га), Мікодин, в. р. к. (2,4-дихлорфенокси-оцтової кислоти диметиламінна сіль, 344 г/л + дикамби диметиламінна сіль, 120 г/л) (0,5-0,7 л/га), ММ-600, з. п. (метилсульфурон-метил, 600 г/кг) (8,0-10,0 г/га), Оптимум, в. р. к. (дикамби амінна сіль, 480 г/л) (0,15-0,30 л/га), Пік 75 WG, в. г. (просульфурон, 750 г/кг) (15-20 г/га), Пріма, с. е. (2-етилгексиловий ефір 2,4-Д, 452, 42 г/л + флорасулам, 6,25 г/л) (0,4-0,6 л/га), Сарацин, з. п. (метсульфурон-метил, 600 г/кг) (8,0-10,0 г/га), Старане 250, к. е. (флуроксипір, 250 г/л) (0,5-0,7 л/га), Томіган 250, к. е. (флуроксипір, 250 г/л) (0,5-0,7 л/га), Ультра Плюс, к. е. (2,4-Д 2-етилгексиловий ефір, 850 г/л) (0,6-0,8 л/га), Ультра 730, в. р. (2,4-дихлорфенокси-оцтова кислота у формі диметиламінної солі, 730 г/л) (0,7-1,2 л/га), Хармоні 75, в. г. (тифенсульфурон-метил, 750 г/кг) (10-15 г/га), Шефілд, к. е. (2,4-дихлорфен-оцтової кислоти 2-етилгексиловий ефір, 850 г/л) (0,6-0,8 л/га), 2М-4Х 750, в. к. (МЦПА у формі диметиламінної солі, 750 г/л) (0,9-1,5 л/га).
Ярому ячменю завдають великої шкоди такі хвороби, як летюча сажка, тверда сажка, чорна сажка, жовта іржа, стеблова іржа, карликова іржа, гельмінтоспоріоз, смугаста плямистість, сітчаста плямистість, ринкоспоріоз, кореневі гнилі.
Розвиток сажкових хвороб попереджують протруюванням насіння. Хвороби листків, стебел колоса (борошниста роса, види іржі, гельмінтоспоріоз, плямистості) можна контролювати під час вегетації. Для цього при перших ознаках їх появи на рослинах посіви слід обробляти фунгіцидами Альто Супер 330 ЕС, к. е. (ципроконазол, 80 г/л + пропіконазол, 250 г/л) (0,4-0,5 л/га), Амістар Екстра 280 SC, к. с. (азоксістробін, 200 г/л + ципроконазол, 80 г/л) (0,50-0,75 л/га), Балеро ЕС, к. е. (пропіконазол, 250 г/л) (0,5 кг/га), Вінчестер, к. с. (карбендазим, 500 г/л) (0,5 л/га), Дерозал, к. с. (карбендазим, 500 г/л) (0,5 л/га), Замір 400, в. е. (тебуконазол, 133 г/л + прохлораз, 267 г/л) (0,8-1,2 л/га), Імпакт 25 SC, к. с. (флутріафол, 250 г/л) (0,5 л/га), Колосаль, к. е. (тебуконазол, 250 г/л) (0,75-1,00 л/га), Містік, к. е. (тебуконазол, 250 г/л) (1,0 л/га), Саргон 250, к. е. (пропіконазол, 250 г/л) (0,5 л/га), Тілт 250 ЕС, к. е. (пропіконазол, 250 г/л) (0,5 л/га), Топсін М 500, к. с. (тріо фанат-метил, 500 г/л) (1,2-1,4 л/га), Тюдор, к. с. (флутріафол, 250 г/л) (0,5 л/га), Фитал, в. р. к. (фосфіт алюмінію, 570 г/л + фосфориста кислота, 80 г/л) (1,5 л/га), Фортуна, к. с. (флутріафол, 250 г/л) (0,5 л/га) або інші.
Збирають ячмінь у фазі воскової стиглості зерна прямим комбайнуванням. Забур’янені та полеглі посіви високорослих сортів ячменю збирають роздільним способом, скошуючи їх у валки при вологості зерна 30-38%. Щоб валки добре провітрювалися, залишають стерню заввишки 12-15 см. Обмолот починають відразу ж після їх просихання, коли вологість зерна становить 15-16%. Зріджені й чисті посіви низькорослих сортів збирають прямим комбайнуванням при вологості зерна 14-17%. Після обмолоту зерно ячменю очищають, за необхідності доводять його вологість до 14-15% і використовують за призначенням.