Все про троянду флорибунда

Троянди сорту флорибунда – це гібрид, отриманий в результаті схрещування поліантового, мускусного та чайно-гібридного різновидів. Від кожного з батьків рослина щось взяла і разом вийшло модернізованою версією кожного. Але без мінусів сорту все ж таки не обійшлося. І все ж флорибунду дуже люблять за красу, витонченість та різноманітність сортів.

Опис

Поява цього виду троянд стала практично сенсацією. Здивувалися і рядові садівники, і професіонали-селекціонери. Але точних відомостей, хто ж створив унікальну квітку, немає. Є різні твердження, перевірити достовірність яких без серйозного підходу та великої роботи в архівах, мабуть, не можна. Деякі джерела запевняють, що авторство по праву належить Пітеру Ламберту, знаменитому німецькому селекціонеру. Можливо це так і є.

Пітер у 1903 році створив гібрид, поєднавши поліантову та чайну троянди. Але на цьому його пошуки закінчилися, подальша робота над сортом зупинилася, якийсь час розвитку не було зовсім. Ось чому в ті роки флорибунда не вистрілила. Є відомості (не стовідсоткової точності, але є), що за кілька років після відкриття Ламберта данець Поульсен схрестив поліантову троянду та чайно-гібридну та отримав новий, вдалий результат.

Сьогоднішня троянда флорибунда – дітище американського фахівця Євгена Бернера. Усі існуючі сорти створені під його контролем.

Мало хто з квітникарів замислюється над історією появи виду – спокушає у флорибунді сукупність якостей рослини. Це, перш за все, пишне та тривале цвітіння, багатий вибір кольорів та висока якість суцвіть. Вона досить стійка до хвороб та атак шкідників, відмінно переносить зимівлю, її легко посадити, та й догляд досить стандартний. Є деякі деталі, але в цілому флорибунда – троянда, яку може виростити будь-який старанний новачок.

Чим гарна флорибунда:

• висота стебла – від 30 см до 1 м (можливо і вище), на будь-який смак, запит;
• вершина втечі увінчана букетом запашних та яскравих кольорів;
• квітки великі, від 4 до 10 см у діаметрі;
• форма квіток чашоподібна або келихоподібна, вони можуть бути простими або махровими;
• цвітуть все літо, хвилеподібно – цвітіння триває довго, до глибокої осені, і кожна хвиля дає все більше квіток;
• троянду можна вирощувати як чагарник, а можна як штамбову рослину, але якщо хочеться – як горщик квітка;
• флорибунда різними способами може прикрасити ділянку, але може з’явитися на веранді, на терасі, балконі та лоджії;
• у зрізанні троянди гарні, стоять довго, виглядають ефектно.

Головний плюс флорибунди – розкішне цвітіння. Чагарник буквально усипаний квітковими хмаринками.

Це незмінно виграшний хід у прикрасі саду або прибудинкової території – виглядає і елегантно, і яскраво, і лаконічно одночасно. Плюс у цьому вгадується класичний підхід до оформлення ділянки, вірне рішення – прикрасити його рожевим кущем, який у теплу пору подарує і пишність цвітіння, і пахощі, і загальний ошатний вигляд усієї території.

Огляд сортів

Найцікавіше (або майже саме) у підготовці до вирощування флорибунди – вибирати сорти. Асортимент їх великий, і складно не загубитися у цьому квітковому різноманітті.

Перерахуємо найкращі сорти троянди-флорибунди з назвою та описом.

• “Кімоно”. Порівняно старий сорт, але поширеність його велика. Це різновид з великою кількістю квіток під час цвітіння, і цей показник стабільний рік у рік. Кущ росте пишним і потужним, відрізняється прямостоячою формою і доростає у висоту до 1 м. Одне суцвіття може складатися навіть із 20 квіток. Цвітіння довге, багатохвильове.

Сорт стійкий до чорної плямистості та борошнистої роси, чудово переносить зимівлю.

• “Румба”. Високого кущика від цього сорту чекати не варто, всього 50 см заввишки і приблизно стільки ж у діаметрі – його граничні розміри. Але цвіте він довго і безперервно: з початку літа до пізньої осені. Квітки жовто-червоні, з приємним легким ароматом, діаметром досягають 7 см, бутонів у суцвітті частіше від 3 до 10 штук.

Він не такий стійкий до хвороб, вимагає надійного укриття взимку, але в цілому не найкапризніший.

• “Айсберг”. Популярність цього сорту завидна, 70 см у висоту – мінімальний зріст кущика, може вимахати і до 1,5 м. Цвітіння вражає, білосніжні троянди, до 7 см у діаметрі. Цвітіння тривале, пишне. Імунітет відмінний, хворіє дуже рідко, чудово переносить зимівлю.

• “Фрезія”. З жовтих флорибунд, ймовірно, найкращий сорт. Кущики прямостоячі, високі, листя темно-зелені та блискучі. Цвітіння повторне, рясне та стабільне.

Рослина непримхлива, може рости навіть на збіднених ґрунтах. Не боїться дощів і більшості поширених серед троянд хвороб. Спокійно переносить зимівлю.

• “Сіті оф Лондон”. Кущик може досягти у висоту 2 м, завширшки – 1,5 м. Не найсильніший імунітет, але й слабкою рослину теж не назвеш. Це середньо-махрові троянди, що забезпечують повторне цвітіння. Ніжно-рожеве забарвлення квіток вражає всіх, хто чекає від саду певного романтичного настрою.

• “Нікколо Паганіні”. Цей сорт обирають за відмінний імунітет, стабільне цвітіння та ароматні великі квітки. Їх колір насичений, темно-червоний, вони густо обсипають кущ з потужним темно-зеленим листям.

Дуже вдячно реагує цей сорт на підживлення, троянди виглядають акцентно, яскраво. Привабливі та у зрізанні.

• “Сангрія”. Новинка серед сортів Флорібунд. Яскраво-малинові квіти не втрачають інтенсивності забарвлення протягом усього сезону цвітіння. Ця квітка ще й двоярусна: нижні пелюстки діаметром 6 см, внутрішні – 3 см. І вони ж, внутрішні пелюстки, мають помітну загострену верхівку.

Добре рости буде в різних умовах, практично ніколи не хворіє.

• “Принц Монако”. Дуже вишуканий сорт Флорібунд. Його квітки мають витончене подвійне забарвлення: ніжні кремові пелюстки відрізняє яскраво-малинова окантовка. Діаметр в окремих троянд може досягати вражаючих 10 см. У суцвіття збираються 5-7 квіток. Кущики доростають до 1 м заввишки. Троянди чудово виглядають як натуральний садовий декор, а також ідеальні у зрізанні: і в монобукетах, і в складових композиціях.

Сорт рідко хворіє, морозостійка і демонструє безперервне цвітіння протягом усього теплого сезону.

• “Королева Єлизавета”. Його відрізняють дуже ніжні келихоподібні суцвіття із 40 пелюсток. Доростає до висоти 1,8 м. Втечі потужні, не бояться дощу та вітру. Стійкий сорт до всіх хвороб, крім іржі. Кущ вузький і прямостоячий, листочки мають привабливий глянсовий блиск.

• “Самба”. Висота цього куща середня, 90 см. В одному пензлі збирається до 15 квіток. Вони великі та об’ємні, бутон класичний. Листочки дрібні, темно-зелені, шипи є великі, але рідкісні. Цвітіння розтягнуте весь теплий сезон.

• “Артур Белл”. Середньорозлогий кущ, товсті і міцні пагони добре облистнені. Бутони напівмахрові, пелюстки золотаві, з жовтим відливом у центрі, краї кремові. Якщо пелюстки весь час схильні до ультрафіолету, вони вигорять, стануть повністю кремовими. Стійкий до морозів, середньостійкий до хвороб.

• “Леонардо Да Вінчі”. Любителям старих англійських різновидів троянд дуже сподобається цей сорт. Кущики густі та компактні, можна висаджувати і поодинці, і в групах. У висоту – близько метра, цвіте з червня до вересня, забарвлення пелюсток – інтенсивне рожеве.

Відмінний імунітет та хороша морозостійкість – важливі переваги.

• “Августа Луїза”. Густий кущ із гарним розгалуженням показує майже безперервне цвітіння, що проходить у 3 хвилі. Перша та друга особливо інтенсивні. Квітки величезні, пишні, густомахрові, можуть досягати в діаметрі 15 см. Пелюстки повітряно-мереживні, ніжні. Колір переливчастий, жовто-жовтогарячий, він залежатиме від різних факторів: погоди, часу доби, освітленості і т. д. Приємний і тонкий солодкуватий аромат огортає кущ флорибунди.

• “Боніка”. Доростає у висоту до 120 см, але може зупинитись і на 80 см. Квітки вишукані, рожеві. Цвіте рясно та тривало.

Сорт добре переносить морози, абсолютно невимогливий у догляді.

• “Гейша”. Кущ не найвищий, максимальна висота – 80 см. Цвісти буде з червня до вересня. Пелюстки рожево-жовтогарячі, абрикосові. До хвороб середньостійкий.

Для зрізання не найпридатніший сорт, але у складових композиціях флористи використовують і ці троянди.

• «Сексі Рексі». Сорт дуже популярний. Бутон у вигляді плоского келиха, пелюстки трохи хвилясті. Квітки зібрані по 5-15 штук у суцвітті. Кущик середньорослий, також цвіте повторно. Стійкість до хвороб та поганої погоди середня.

• “Брати Грімм”. Сорт характеризується енергійно зростаючими та об’ємними чагарниками, що не більше 1 м заввишки. Листя велике, темно-зелене, з виразним глянцевим блиском. Чагарник цвіте хвилями, рясно та пишно, весь теплий сезон.

Троянди часто висаджують на тлі темно-зелених хвойників, які лише підкреслюють красу червоно-жовтогарячих квіток.

• “Лілі Марлен”. Бутони цієї флорибунди яскраво-червоні, майже криваві. Кущик невеликий, акуратний, і квіти обсипають його весь теплий сезон. Існує плетиста форма сорту. Показники стійкості до хвороб – середні.

• “Мідсаммер”. Класичний представник флорибунд. Кущ густий і низькорослий, з глянсовими листочками. Бутон має келихоподібну форму, цвітіння тривале і рясна.

• “Пурпурний Тигр”. Кущик компактний, покритий квітками майже весь сезон. Оригінальне забарвлення великих квіток зачаровує, а ще й келихоподібна форма привертає увагу. Суміш білої, лілової та рожевої в одній квітці з домінуванням пурпурової – це щось незвичайне.

Смугастий сорт усім добрий, крім низької стійкості до несприятливих зовнішніх факторів.

• “Помпонелла”. Яскраві рожеві квітки зібрані у великі пензлі, на тлі темної зелені вони виглядають неначе кульки малинового морозива. Чагарник середніх розмірів із повторним цвітінням, високою стійкістю до типових для флорибунди захворювань та з величезною кількістю нагород.

Сорт визнаний у різних частинах світу як високоекологічний, малоболісний та досконалий у своїй декоративності.

• «Аніслей Діксон». Квітки з лососево-рожевим забарвленням виглядають неймовірно ніжно. Не боїться вимокання, показує середню стійкість до хвороб, цвіте рясно та повторно. Чагарник розлогий, рідко вищий за 90 см.

І це далеко не всі, а лише найпомітніші представники флорибунд. Краса та характеристики надихають садівників швидше взятися за розведення такого пишноти на своїй ділянці.

Як посадити?

Перше, на що серйозно потрібно звернути увагу – вибір місця для посадки. Троянди необхідні тепло, захист від вітрів та протягів, а також яскраве природне освітлення. Підготувати ділянку до посадки потрібно заздалегідь. Землю потрібно перекопати на багнет лопати, очистити від сміття та бур’янів. Перед посадкою слід викопати ями, розмір яких – 50х50 см. Якщо коріння буде тісно, розвиток їх спочатку почнеться з порушеннями. Місце щеплення (тобто коренева шийка) на 2-3 см має височіти над ґрунтом. Все це добре позначається на розвитку додаткових корінців. Якщо вирішено флорибунду вирощувати групою, на квадратному метрі можна розмістити максимум до 7 кущиків.

Лунки для троянди вже готові, залишилося помістити у них саджанці. Весь простір заповнюється сумішшю, що складається з двох частин садової землі, однієї частини торфу, піску і перегною, а також половинки частини вивітряної глини. Сюди ж додається жменька суперфосфату та кісткового борошна стільки ж. Усі складові треба добре перемішати.

Після посадки землю під кущиком потрібно рясно полити. Рівень вологості має бути стабільним, тому землю слід замульчувати. Це може бути перегній, тирса або навіть просто скошена трава.

Це не дасть землі передсихати передчасно, а також пригальмує зростання бур’янів.

Але якщо саджанця немає, а є тільки насіння, посадити спочатку доведеться саме останнє. Початківці квітникарі бояться такої діяльності, але процес не такий страшний, і шанси на успіх великі. Насамперед для насіння потрібна підкладка: нею можуть стати ватяні диски або паперовий рушник – будь-який матеріал, який здатний утримувати вологу. Ця підкладка акуратно змочується перекисом водню, і на ній одним шаром розподіляється насіння флорибунди.

Зверху все накривається таким самим вологим матеріалом.

1. Отриманий бутерброд відправляється в пластикову ємність або поліетилен. Потім це вже забирається в холодильник, де вибирається місце з температурою +5-7 градусів (овочеві ящики зазвичай годяться).
2. Стратифікація займе приблизно 2 місяці, і весь цей час квітникар повинен провітрювати пакет час від часу, оглядати насіння, зволожувати підкладки в міру їхнього просихання.
3. Коли насіння проросте, воно вирушить у горщики під розсаду, а можна використовувати і торф’яні таблетки. Щоб підтримувати температуру, потрібну для троянд, важливо тримати цей показник у межах +18-20 градусів.
4. Є ризик, що саме в цей час паростки флорибунди заразяться чорною ніжкою – підступним (особливо для розсади) грибковим захворюванням. Щоб цього не сталося, троянди повинні отримувати хороше освітлення протягом 10 годин щодня. Поверхню ґрунту можна посипати перлітом.
5. Паростки ніжні та вразливі, з поливом потрібно бути дуже делікатними. Він має бути помірним, адже якщо створити надлишок вологи, то паростки загинуть. Важливо їх просто не залити.
6. Кореневу систему слід стимулювати до розвитку. А для цього доведеться обривати бутони, що з’являються.

Далі все йде за стандартним сценарієм: горщики з розсадою стоять у тихому місці з достатнім освітленням за відсутності прямих променів ультрафіолету. Троянди виносять надвір для загартовування, поступово збільшуючи час «прогулянки». У ґрунт посадку вирощеного будинку з насіння флорибунди можна планувати у травні. Роблять спеціальні траншеї або поглиблення, земля повинна бути підгодівленою, родючою, пухкою та продезінфікованою.

Як доглядати?

Будь-який квітникар знає, що троянди трепетно ставляться до догляду та вдячно на нього відповідають. З ними справді доводиться повозитися.

• Полив. Рясне зрошення рослині ні до чого. Але регулярність поливу має бути бездоганною. Один раз на тиждень троянди просять пити. Важливо, щоб вода промочила грунтовий шар приблизно на 22-25 см. Якщо рослині не вистачатиме вологи, для виживання вона пустить поверхневе коріння, що легко ушкоджується в процесі розпушування. Спекотно та сухо – можна збільшити частоту поливу до двох разів на тиждень. А щоб волога не так швидко випаровувалась, земля під кущем має бути замульчована. Суміш перегною та торфу як мульча оптимальна.
• Весняне обрізування. Вона потрібна, щоб простимулювати те саме рясне цвітіння, яким і славиться флорибунда. Зростання прикореневих пагонів також залежить від обрізки. Проводити процедуру фахівці рекомендують тричі на рік. Весняна проводиться після висадки, у наступні роки – у перші тижні квітня до початку руху соків. У кущів на третину видаляють усі пагони-однолітки, на дворічках залишаються 3-5 бруньок. Весняне обрізування передбачає також видалення всіх старих пагонів, що загущують кущ.
• Літня та осіння обрізка. Влітку обрізати троянду прагнуть стимулювати цвітіння. На рослині потрібно видалити всі суцвіття, які вже зав’яли. Восени ж видаляють старі гілки, що не розвинулися, листочки для успішної зимівлі троянди.
• Підживлення. Удобрювати рослину протягом року треба обов’язково. Після обрізки, поки не розпустилося листя, потім ще через 2 тижні троянди підгодовують аміачною селітрою – 30 грамів на квадратний метр, але можна використовувати і органіку, наприклад, коров’як, розведений у воді 1:10. У пору бутонозтворення можна підгодувати троянду комплексним мінеральним добривом (на зразок «Фертики» або «Агріколи»). Перед першим цвітінням також знадобиться мінсклад, як і після цвітіння (комплексний засіб). Восени можна підгодувати троянду суперфосфатом та калійною сіллю.
• Укриття на зиму. Укривати флорибунду потрібно обов’язково. Готувати кущі до зимової сплячки починають у середині жовтня. Перед укриттям восени проводять санітарну обрізку. Потім троянди обробляють одновідсотковим розчином бордоської рідини. Укрити ж кущ слід повітряно-сухим способом. Тільки спочатку треба утеплити коріння торфовим шаром.

Ось і багато ази вирощування флорибунди. Ще один важливий момент, без якого неможливо повноцінно висвітлити тему догляду за рослиною, – це хвороби та шкідники, які постійно загрожують культурі.

• Чорна плямистість. Листові пластини покриваються чорними плямами, нижні – жовтіють та опадають. Зазвичай хвороба поводиться після середини літа, а самого піку досягає до кінця літа. Якщо спостерігаються висока вологість повітря та температурні стрибки, хвороба вірогідніша. Її простіше попередити, ніж лікувати, тому потрібні регулярні обприскування настоєм кропиви, відваром польового хвоща або дуже слабким розчином коров’яку. З препаратів краще зарекомендували себе «Топаз», «Фітоспорин» та «Скор».
• Борошниста роса. Погрожує флорибунді, якщо погода прохолодна і волога. Білий, борошнистого типу наліт атакує бутони, молоді пагони та листя. Така хвороба нерідко провокується загущеними посадками, недоліком освітлення, надлишком азоту у ґрунті. Якщо хвороба тільки почалася, ліками може стати деревний попіл – кущ обприскують водою, опудрюють попелом і через 2 години все змивають. Настій коров’яку також ефективний. Але якщо ступінь зараження вже не передбачає м’яких засобів, то використовуються хімпрепарати – уражене листя попередньо видаляють.
• Іржа. Яскраво-жовтогарячі горбки, що з’являються на листі і молодих пагонах навесні, – це грибкова інфекція, звана іржею. Чим більше розвивається грибок, тим темнішими стають горбки. Хвороба сильно послаблює рослину. Поширюється недуга через підвищену вологість повітря. Лікування те саме, що за чорної плямистості. Навесні хворі кущики сильно обрізають, а уражені пагони спалюють.

Але якщо зараження масштабне, доведеться викопати кущ і позбутися його.

Зі шкідників, що загрожують флорибунді, можна виділити бронзування, пильщика розанного, попелиця зелену. Бронзівка – жук, золотаво-зелений, яскравий, що виїдає маточки та тичинки. З ним зазвичай борються вручну, збирають дуже рано вранці, поки особина малорухлива. Пильщик-розанний – чорно-бура комаха, що нагадує бджолу. Білі личинки пильщика особливо небезпечні, але зелені гусениці теж підступні. Їм нічого не варто прогризти ходи в стеблах, знищувати вщент бутони і квіти. Щоб подолати шкідника, доведеться зрізати уражені частини троянди.

Попелиця зелена – це ціла колонія шкідників, яка окупує нижню сторону листя, молоденькі пагони, квітконоси і бутони. Вона надзвичайно плідна, здатна дати до 10 поколінь на сезон, висмоктати сік і послабити рослину. Пошкоджені троянди помітно змінюються: вони викривляються пагони, листя згортаються, а бутони не розкриваються. Якщо рослина сильно постраждає, вона може не перенести зимівлю.

Зазвичай боротьбу з попелицею починають за допомогою м’яких засобів: беруть відвар полину, настій тютюну або гіркого перцю, настій деревію або часнику, томатного бадилля. А щоб лікувальний склад краще прилипав до листя, до нього додають мильну воду. Але якщо цих заходів виявилося недостатньо, народні засоби чергують із інсектицидами: «Фітовермом», «Акторою», «Фуфаноном».

Флорібунда – троянда, яка не підкидатиме садівникові несподівані проблеми, якщо спочатку розробляється режим догляду за нею.

Багато квітників підходять до питання сучасно: користуються спеціальними додатками або планерами, які через смартфон не дають забути про майбутні процедури. А фото чудових пишних троянд у тому ж смартфоні допоможуть насолоджуватися цвітінням культури навіть узимку.

Сорти троянд флорибунда

Троянда флорибунда – це гібрид, створений селекціонерами при схрещуванні чайних, мускатних і поліантових сортів. Різновид відрізняється пишним і тривалим цвітінням, різноманітністю забарвлень і декоративністю бутонів, стійкістю до хвороб, шкідників, морозів. Рослини невибагливі в догляді, користуються величезною популярністю у садівників.

Опис троянд флорибунда

Залежно від сорту, висота стебла троянди флорибунда становить від 30 до 100 см. Численні бутони формуються у верхній частині, завдяки рясно зростаючим стеблам, кущ повністю усипаний суцвіттями. Бутони можуть бути як поодинокими, так і зібраними в суцвіття, по 10-30 штук. Троянди характеризуються:

• різним ступенем махровості;

• чашоподібною або бокаловидною формою;

• тривалим хвилеподібним цвітінням;

• різноманітною палітрою фарб.

Існують різні види троянд флорибунда:

Завдяки цьому рослиною можна милуватися не тільки на присадибній ділянці, а й на балконі міської квартири. Квіти добре виглядають в групових і одиночних посадках, тривалий час зберігають свіжість після зрізу, тому деякі сорти вирощують в комерційних цілях.

Найкращі сорти троянд флорибунда

Над створенням нових гібридів трудяться селекціонери багатьох країн, тому сорти троянд флорибунда мають незвичайні назви, багато хто носить ім’я знаменитих, видатних людей. Щоб розібратися у цьому різноманітті, нижче представлені кращі сорти і фото троянд флорибунда.

Чашовидні бутони відрізняються стриманим рожевим забарвленням, численними махровими пелюстками, ніжним ароматом з фруктовими нотками. Кущ з потужними стеблами досягає висоти 100 см.

Особливістю сорту є наявність рожевої окантовки по краях пелюсток білого кольору. Бутони великі, махрові, повільно розкриваються, завдяки цьому цвітіння дуже тривале. Кущ досягає висоти 80 см, темно-зелене листя з глянцевим блиском додає декоративності. На присадибній ділянці сорт використовують в квіткових композиціях, коли необхідно створити плавний перехід від червоної гами до рожевої.

Рослина формує компактний кущ, висотою до 70 см, в суцвіттях формуються великі бутони з пелюстками, пофарбованими в яскраво-жовтий колір. Особливість даного сорту – це стійкість до ультрафіолету: під прямими променями сонця, пелюстки не втрачають забарвлення. Цвітіння настає на початку літа і триває до заморозків, при виконанні нескладних агротехнічних прийомів:

• обрізку засихаючих квітів;

Фрезія має високий імунітет до захворювань і шкідників.

Чашовидні бутони формуються на гроноподібних суцвіттях, сорт користується популярністю за незвичайне забарвлення, яка змінюється по мірі розпускання квітки. Спочатку пелюстки забарвлені в жовтий колір, по мірі «дорослішання» бутона, забарвлення із зовнішнього боку пелюсток стає червоним і потім – насичено-малиновим. Забарвлення на внутрішній поверхні не змінюється. Бутони досягають 7 см в діаметрі, цвітіння тривале, хвилеподібне.

Сорт відрізняється густомахровими бутонами ніжно-рожевого кольору з гофрованої окантовкою по краях. У міру розпускання бутонів, їх забарвлення змінюється з ніжно-лососевого на рожевий перламутр. Одночасно в суцвіттях розпускається до десяти і більше бутонів, завдяки цьому кожна гілка нагадує величезний букет. При вирощуванні, посадку виконують в місці, захищеному від прямих сонячних променів в полуденну спеку. Під впливом ультрафіолету, забарвлення стає менш насиченим. Кущ виростає до 100 см, на стеблах практично не зустрічаються шипи.

Сорт користується популярністю за білосніжні квіти, що формуються на гроноподібних суцвіттях. Айсберг відмінно вписується в кожен ландшафт, відрізняється стійкістю до морозів, кущ швидко розростається в ширину.

Компактний кущ, який досягає висоти 60 см, відрізняється красивими, темно-зеленими листовими пластинами і квітами незвичайного забарвлення. Пелюстки яскраво-жовтого кольору мають червоно-багряну окантовку. Бутони з численними пелюстками, по мірі зростання, повністю не розкриваються, залишаються щільними, а їх форма з чашоподібної змінюється на кулясту.