Чим європейські волосся відрізняються від слов’янських

Європейські волосся – недорогі волосся, які доступні для всіх верств населення завдяки низьким цінам. Попередньо таке волосся проходять обробку, як правило, в країнах Європи і в США. Вони покриваються силіконом для того, щоб були більш слухняними. Країнами-постачальниками зазвичай є Австрія та Німеччина. Такі волосся пряме, але кучеряве при підвищеній вологості або миття. Структура у них жорстка, тому підійде не всім дівчатам.

Позитивні сторони європейського типу волосся:

1. Щільна структура волосся.
2. Різноманітність відтінків, особливо темних.
3. Низька вартість.
4. При належному догляді прослужать довгий термін.

Незважаючи на список достоїнств вони все ж мають і негативні сторони, серед яких не дуже висока якість сировини. А все це тому, що на китайських фабриках з європейських волосся знімають верхній роговий шар для того, щоб зробити їх тонше. Далі їх покривають шаром силікону для додання їм блиску, який через якийсь час змивається і волосся втрачає свій презентабельний вигляд.

слов’янські волосся

Слов’янські волосся – дороге сировину, яке відрізняється високою якістю. Збираються в основному на території України, Білорусії та Росії. Вони дуже добре носяться і піддаються миттю, після чого структура волосся не порушується. Це волосся відповідно і більш слухняні: їх можна не тільки тонувати, але і фарбувати. Слов’янські волосся не сплутується тому, що у них односторонній напрямок кутикул. Цей тип волосся чудово підходить практично всім тому, що їх структура різноманітна і має багату кольорову палітру.

Переваги слов’янського типу волосся:

1. Вони м’які і приємні на дотик.
2. різноманітність відтінків.
3. приголомшливе якість.
4. Добре піддаються фарбуванню і тонування.
5. довговічні.
6. Мають різноманітну структуру починаючи від прямих і закінчуючи кучерявими пасмами.
7. Таке волосся, незважаючи на проведення тих чи інших маніпуляцій, зберігають свій приємний і доглянутий зовнішній вигляд.
8. Волосся м’які, шовковисті, еластичні і гладкі.
9. Стійкі до обробки феном, «праскою», плойкою.

Такий тип практично не має недоліків оскільки волосся мають як тонку, так і щільну структуру і їх можна підбирати під будь-який тип волосся.

Схожість європейських і слов’янських пасом

Ці типи волосся практично не мають нічого спільного за винятком різноманітності відтінків і структур. Також обидва типи волосся добре піддаються фарбуванню.

Відмінності європейських і слов’янських волосся

Європейські волосся набагато дешевше слов’янських за рахунок свого невисокої якості. Локони європейського типу мають більш жорстку, пористу структуру.

Слов’янський тип має широку колірну палітру, яка в основному містить світлі і русяве відтінки. Цей тип волосся виглядає дуже натурально і доглянуто завдяки чому ідеально доповнить волосся, які мають схожу структуру.

Європейські волосся, на відміну від слов’янських, мають схильність до сплутування через те, що попередньо проходять кислотну обробку, забарвлення і покриття силіконом. Через неякісну обробки і шліфування лусочок в результаті набувають неакуратний вигляд.

Що стосується слов’янського типу волосся, то вони виглядають ідеально в силу того, що не проходять жодні обробки. Такі волосся не сплутується і виглядають здоровими.

Європейський тип волосся, на відміну від слов’янських, підходить для одноразового нарощування до першої корекції. Тому недоцільно віддавати перевагу саме цьому типу волосся.

Слов’янські волосся виглядає бездоганно і мають дуже ніжну і гладку структуру, яка за відчуттями нагадує шовк. Вони мають натуральні відтінки, які не проходили фарбування. Найкращі зрізи волосся у жінок слов’янського типу дуже високо цінуються перукарями всього з усього світу. Відмінно піддаються фарбуванню, завивці, випрямляння, термічним обробкам феном, плойкою, стайлером та іншими інструментами. Підходять для неодноразового повторного нарощування, оскільки виглядають акуратно і доглянуто.

У чому різниця: кондиціонер та маска для волосся

Якщо хочеш мати гарне волосся, мусиш про нього турбуватися. Адже воно постійно піддається негативним зовнішнім впливам. Правильно підібраний догляд наповнить шкіру та саме волосся всіма необхідними компонентами для здорового вигляду та стану.

Сьогодні поговоримо про маски для волосся та кондиціонери, з’ясуємо у чому між ними різниця та як вони діють на волосся.

У чому різниця?

Маска та кондиціонер — це додаткові засоби для догляду, які діють по-різному та виконують різні функції.

Кондиціонер зазвичай використовується після миття волосся шампунем. Основною функцією кондиціонера є розгладження волосся. Після використання кондиціонера волосся легко розчісується та стає більш слухняним. Цей засіб також може надавати додатковий блиск і м’якість.

Після нанесення на волосся, його достатньо потримати кілька хвилин і змити водою.

Маска для волосся є більш інтенсивним і живильним засобом для догляду за волоссям. Вона містить більше активних інгредієнтів, таких як олії, вітаміни, протеїни та інші корисні компоненти, які поглиблюють догляд за волоссям. Маска залишається на волоссі від 5 до 30 хвилин, щоб активні інгредієнти мали можливість проникнути в структуру волосся і покращити його стан.

Маска для волосся часто використовується для відновлення та зміцнення пошкодженого волосся.

Основна різниця між цими двома засобами часто полягає у тому, що кондиціонер використовується для розгладження і легкого розчісування, в той час, як маска для волосся має більш інтенсивну дію і призначена для глибокого живлення та відновлення волосся.

Як працює кондиціонер?

Кондиціонер для волосся є засобом для догляду за волоссям, який полегшує розчісування, надає йому більше блиску та розгладжує.

Кондиціонер містить такі інгредієнти, як силікони та емолієнти, які створюють тонкий захисний шар на поверхні волосся. Цей шар допомагає згладити волосся, робить його більш слухняним, та запобігає посіченню кінчиків.

Крім того, цей засіб робить волосся більш ковзким, що полегшує процес розчісування та зменшує пошкодження волосся під час розчісування.

Деякі кондиціонери також містять інгредієнти, які допомагають утримувати вологу у волоссі, запобігаючи його сухості та ламкості.

Як працює маска для волосся?

Маска для волосся забезпечує інтенсивний догляд, глибоко живить, відновлює і покращує загальний стан волосся.

Маска для волосся містить багато активних інгредієнтів, таких як олії, протеїни, вітаміни й інші корисні компоненти. Ці інгредієнти проникають в структуру волосся, допомагають відновити пошкоджені ділянки, заповнити порожнечі та зміцнити волосся.

Маска для волосся надає глибоке живлення і зволоження волосся. Вона допомагає відновити природний баланс вологи у волоссі.

Маска може допомогти відновити структуру волосся, зменшити ламкість, покращити еластичність і зробити волосся більш міцним та здоровим. Регулярне використання маски для волосся допомагає запобігти подальшому пошкодженню волосся та підтримує його у нормальному стані.

Поради, які допоможуть підтримувати здоров’я твого волосся

Правильний догляд допомагає зберегти красу, силу та здоров’я волосся. Хочемо поділитись простими, але дуже корисними порадами для догляду за волоссям.

Вибір правильного шампуню та кондиціонера

Підбери шампунь і кондиціонер, які підходять для твого типу волосся. Правильний шампунь і кондиціонер допоможуть зберегти баланс вологи та зміцнити волосся.

Регулярне миття

Мий волосся регулярно, але не занадто часто. Часте миття може видалити природні олії з волосся, що спричинить ще більшу сухість та ламкість.

Використання м’якого водопровідного фільтра

Якщо вода містить велику кількість хлору або мінералів, розглянь варіант встановлення фільтра, щоб запобігти впливу цих речовин на волосся.

Термозахист

Якщо ти використовуєш фен, праски для волосся або інші способи термостайлінгу, завжди використовуй термозахист, щоб запобігти пошкодженню волосся.

Регулярна стрижка

Регулярна стрижка допомагає відновлювати кінчики волосся, позбавляє від посічених кінчиків та покращує загальний стан волосся.

Зволоження

Використовуй засоби для волосся, які допомагають утримувати вологу у волоссі.

Захист від сонця

Використовуй захисні засоби для волосся та носи головний убір, щоб запобігти пошкодженню волосся від сонячних променів.

Відпочинок для волосся

Виділяй час на відновлення та відпочинок від стайлінгу та хімічних обробок.

Українська мова на слух відрізняється від російської на 52% – спостереження і розрахунки

Киянин Андрій Ковальов взявся дослідити відмінності між українською та російською мовами у сприйнятті на слух – у потоці, який чує україномовна дитина від російськомовної. Його розрахунки показують, що українська та російська відрізняються для сприйняття на 52%.

Як саме це обчислено – читайте у дослідженні, яким Андрій Ковальов поділився з редакцією ТЕКСТІВ. Публікуємо його разом з методологією.

Автори:
Андрій Ковальов, засновник аналітично-консалтингової компанії, інвестор
Олекса Шкатов, журналіст

У серпні минулого року Андрій Ковальов разом з дружиною запустили проєкт “Сімейна практика української мови” в дитячому садочку свого 4-річного сина. Їх, як і багатьох інших україномовних батьків, турбує проблема зросійщення україномовних дітей у російськомовному середовищі поза родиною.
Далі – пряма мова автора.

З чого все почалося

Основна проблема, з якою ми стикнулися в садочку, та чому розпочали проєкт з популяризації української мови: діти в Києві (як і в інших русифікованих містах України) майже не розмовляють українською мовою, попри практично 100% україномовний навчальний процес. Вони можуть розуміти українську на слух (багато фраз досить точно можна зрозуміти з контексту ситуації, не знаючи значної частини лексики) та відповідати одним-двома словами на запитання викладачів, однак у багатьох майже повністю відсутнє спонтанне мовлення українською та практика продукування зв’язних розгорнутих речень.

Основна ідея проєкту: показати педагогам і батькам важливість мовного середовища та сімейної практики української мови для розвитку активного мовлення їхніх дітей. А також дати інструменти для початку практики української вдома, створити розмовні клуби української мови. За п’ять місяців “Сімейної практики української мови” 50% російськомовних батьків у нашому садочку почали (з різною частотою від 15 до 50% всього часу) використовувати українську в щоденному спілкуванні з дітьми, хоча раніше обсяг мовлення українською вдома у них був близьким до 0%.

Перші результати проєкту відчутні не тільки в нашому садочку. 24 грудня МОН розіслало інформаційний лист про цей проєкт в усі обласні департаменти освіти з рекомендацією можливого використання підходів щодо сімейної практики української мови в закладах дошкільної освіти. В січні 2022 року департамент освіти міста Києва розповсюдив презентаційні матеріали про важливість сімейної практики української мови та розклад розмовних клубів серед директорів та вихователів всіх садочків Києва, щоб вихователі передавали цю інформацію батькам.

Докладніше про проєкт йдеться в моїх дописах на ФБ: тут і тут.

Що не так з українською у малюків

Ми провели та задокументували соціолінгвістичні спостереження за комунікацією дітей дошкільного віку в садочку та на дитячих майданчиках. Наші спостереження показують низку проблем з комунікативними навичками дітей українською мовою:

1. Дітям треба певний час, щоб зрозуміти питомо українські слова, що звучать не схоже на російські, спілкування між дітьми значно сповільнюється або стає практично неможливим (приклади речень, які російськомовна дитина зрозуміла не відразу або не зрозуміла взагалі: “який тобі поверх?”, “дивись, літак”, “я стрибаю по сходах” тощо).
2. Російськомовні діти не можуть порівняно довго (одна-дві години) говорити українською, практикуючи активний лексичний запас. Постійно відбувається перемикання на домінантну мову (“російську”).
3. Мовна різноманітність як української, так і російської мов значно знижується, діти шукають слова, що найбільш схоже звучатимуть обома мовами, питомо українські слова не практикуються в активних висловлюваннях.
4. Діти починають плутати фонетику та лексику двох мов, формується суржик.
5. Діти практично не грають у мовні ігри українською, не вигадують нові смішні слова, вигуки, меми, хоча мовна гра є одним з основних інструментів мовного розвитку та соціалізації.
6. Україномовні діти почуваються дискомфортно серед більшості російськомовних дітей, в них немає комфортного середовища для навчання, розвитку та соціалізації (попри те, що, згідно з опитуванням департаменту освіти, 98% вихователів говорять з дітьми українською).
7. Такий дискомфорт може призводити до сором’язливості, невпевненості, відсутності лідерських навичок, невміння роботи в команді тощо (лист НАПН).
8. Російськомовні діти не привчаються правилам ввічливості: переходити на українську з україномовними дітьми, не сприймають дитячий садочок як середовище для практикування комунікації українською.
9. 60–70% дітей 6–7 років у Києві, що йдуть до першого класу, не можуть зв’язно та розгорнуто відповісти на запитання українською мовою.

Чи дуже схожі українська та російська?

Часто під час спілкування з вихователями та батьками звучить аргумент про те, що “українська та російська – дуже близькі та схожі мови” і “україномовні діти вивчать російську (або російськомовні вивчать українську) самі собою, просто часто чуючи цю мову навкруги”. Ми вирішили дослідити правильність твердження про схожість двох мов. Отже, питання дослідження наступне: “Наскільки лексично та фонетично відрізняються українська та російська мови?”

Ми зосередились лише на лексиці та фонетиці як основних характеристиках мовного потоку, який сприймає дитина від дорослих або інших дітей. Не порівнювали морфологію, синтаксис, інші структури мови та мовлення.

Методика та результати

Порівняння лексики

Для порівняння лексики ми взяли три тисячі найбільш вживаних слів з частотного списку лем (одиниць мови) на основі “Національного корпусу російської мови”.

Переклали ці три тисячі лем з російської на українську: спочатку за допомогою функції GOOGLE TRANSLATE, а потім пройшли вручну та виправили всі неправильні гуглопереклади. Результати перекладу у файлі “UKR_RUS_Corpus comparison” на листі “rus”.

Пройшлися по обраним словам і проставили значення поля “same root” (1 – якщо слова спільнокореневі, 0 – якщо ні).

Також ми внесли значення поля “borrowed”, якщо і українська, і російська використовують однакове запозичене слово в однаковому значенні (наприклад “система” (рядок 149), “машина” (рядок 190), “проблема” (рядок 200) тощо) і поля “name”, якщо слово є власним іменем (наприклад, “Александр” (рядок 452), “Иван” (рядок 600) тощо).

Спільнокореневість деяких зі слів в полі “same root” ми позначали як “0,5”, коли є декілька варіантів перекладу (наприклад, рядок 23: “который” – “який”, “котрий”; рядок 59: “говорить” – “казати”, “говорити”; рядок 66: “дело” – “справа”, “діло” і т.д.)

З трьох тисяч найуживаніших російських слів 2 066 (69%) мають спільний корінь з одним з кількох відповідних українських слів, 2 001 (67%) мають спільний корінь лише з одним відповідним українським словом.

Відсоток спільнокореневих слів не зменшується з просуванням “вглиб” корпусу, принаймні ми не бачимо цього на перших трьох тисячах слів.

Три тисячі слів дають можливість зрозуміти 95% всіх висловлювань (згідно з результатами досліджень Lingolic), тому аналіз такої кількості слів можна застосувати з великою ймовірністю до усіх можливих висловлювань.

Порівняння фонетики

Для порівняння різниці у звуковому потоці, який чує україномовна дитина від російськомовної (або навпаки) зі своєю рідною мовою (українською або російською) ми розрахували відстань Левенштайна між рядками, що репрезентують вимову російського та відповідного українського спільнокореневого слова (очевидно, що різнокореневі слова звучатимуть дуже по-різному).

Ідею аналізу запозичили ось тут. Відстань Левенштайна – це міра відмінності між двома символами (у нашому разі – звуками), яка вимірюється кількістю операцій, потрібних для перетворення одного символу в інший.

Ми записали 2 001 спільнокореневе російське та відповідне українське слово транскрипцією українськими літерами (оскільки в українській мові набагато частіше літера передає конкретний звук, “як пишеться, так і вимовляється”). Приклад такого запису – в таблиці 1 (колонки “rus_phonem”, “ukr_phonem”).

М’якість російських звуків “е”, “и” в словах типу “первый”, “сила” передавали за допомогою м’яких знаків.

Ми розуміємо обмеженість такого підходу, однак, на наш погляд, транскрибування українськими літерами відповідних звуків у російських та українських словах достатньо для висновків щодо фонетичної різниці спільнокореневих слів.

Фонетичну відстань між двома словами ми розраховуємо як відстань Левенштайна між колонками “rus_phonem” та “ukr_phonem”.

Програмний код (Visual Basic) відстані Левенштайна

Після отримання відстані Левенштайна розраховуємо “відсоток фонетичної різниці”, ділячи відстань на довжину відповідної транскрипції. Наприклад, між словами “женшчіна” і “жінка” “відсоток фонетичної різниці” = 63% = 5 (відстань Левенштайна) / 8 (довжина транскрипції).

Ми визначаємо слова, які дуже по-різному звучать. Тобто у яких відсоток фонетичної різниці більше або дорівнює 50%. Наш аналіз показує, що таких слів – 29% серед найвживаніших спільнокореневих слів.

Висновок

Наші розрахунки показують, що в усьому потоці мовлення, який чує україномовна дитина від російськомовної, 33% слів не є спільнокореневими й дуже відрізняються на слух. Серед інших 67% спільнокореневих слів звучання 29% з них відрізняється на 50 і більше відсотків. Отже, українська та російська відрізняються для сприйняття на (33% + 67% * 29%) = 33% + 19% = 52%.

Ознайомитися з детальними підрахунками можна за лінком.