Горобина звичайна (Sorbus aucuparia L.)

Дерево з родини Розові (Rosaceae) заввишки 3-15 (інколи до 20) м. Листки чергові непарноперисті, зверху матово-зелені, знизу – сизі. Квітки двостатеві, білі в густому багатоквітковому щитковидному суцвітті. Цвіте у травні. Плід – яблуковидна куляста яскраво-червона або оранжево-червона ягода.

Поширення. Росте у підлісках, на лісових полянах, узліссях та лісостепових зонах України, вирубках, згарищах, на берегах річок і озер, у гірських лісах Європейської частини, на Кавказі, у Сибіру. Культивують та використовують як декоративну рослину.

Заготівля. Використовують Горобину домашню (S. domestica L.) Виведено ряд сортів, які дають смачні плоди.

Збирають й сушать стиглі плоди після перших заморозків. У народній медицині використовують квітки та зрідка листя.

Хімічний склад. У плодах містяться вітаміни: В₂, Р (кверцетин, ізокверцетин, рутин), С (200 мг%), Е, каротиноїди, а також антоціани (у тому числі ціанідин), фосфоліліди (кефалін, лецетин), вуглеводи (біля 4-8 %, в основному сорбоза), винна, яблучна, бурштинова, лимонна, ціанідна кислоти, пектини, дубильні, гіркі та інші речовини. У насінні є глікозид амігдалін, жири (біля 22 %), в листі – вітамін С (до 82,4 мг%).

Застосування. Свіжі та сушені плоди застосовують як полівітамінний засіб при цинзі та інших станах, що супроводжуються вітамінною недостатністю. Відвар плодів 15-20:200 вживають по 1 склянці 3-4 рази на день. Сік з сирих плодів п’ють з медом по 1/4 склянки 2-3 рази на день. Найчастіше застосовують разом з плодами шипшини.

У народній медицині застосовують як сечогінний, демінералізуючий, кровоспинний, проносний засіб, при авітамінозах С і А, дизентерії, захворюваннях нирок, зокрема при нирковокам’яній хворобі, при захворюваннях печінки й жовчного міхура, ревматизмі, подагрі, геморої, мізерних менструаціях, атеросклерозі, гіпертонічній хворобі, проносах. Готують відвар із 30-40 г плодів на 1 л води і приймають по 1 склянці 2-3 рази на день, або 1 ст. л. порошку плодів розмішують у 0,5 склянці води і випивають впродовж дня за 3 прийоми. Готують також сироп: одержують сік з 1 кг свіжих плодів, додають 0,6 кг цукру і варять, або 1 кг плодів розтирають у ступці, доливають 2 л окропу, настоюють 4 год. і після проціджування додають цукровий сироп. Свіжий сік плодів приймають по 1 ч. л. перед їдою при зниженій кислотності шлункового соку, цинзі, для регулювання менструацій, посилення сечовиділення. Настоянку плодів, приготовлену на 40 % спирті у пропорції 1:10, приймають для поліпшення апетиту й травлення по 1 ч. л. 3 рази на день.

Суцвіття застосовують при нирковокам’яній хворобі, а разом з плодами – при хворобах шлунково-кишкового тракту, порушеннях обміну речовин, застудних захворюваннях, гострих і особливо затяжних бронхітах та пневмоніях, коли знижується функція надниркових залоз, що веде до алергічних ускладнень. Відвар кори вживають при гіпертонії.

З плодів виготовляють крем для пом’якшення шкіри: до 1 ст. л. плодів додають 25 г вершкового масла, 1 ч. л. меду, жовток 1 яйця, 15 мл камфорного спирту й змішують. При пористій шкірі роблять маску на обличчя з соку і м’якуша плодів, додавши білок яйця. Жирну пористу шкіру протирають сумішшю 1 ст. л. соку горобини (апельсину, мандарину, лимону, айви, хурми), білка 1 курячого яйця, 0,5 склянки горілки, 0,5 склянки камфорного спирту.

З плодів готують настої та морси: 40 г подрібнених плодів заливають 1 склянкою окропу, настоюють 4 год. і після фільтрації додають цукор. З плодів готують соки, киселі, варення, повидло, мармелад, пастилу, печиво, цукерки, їх маринують, мочать з додаванням цукру, гвоздики та кориці.

Горобина: посадка і догляд, види і сорти

є родом деревних рослин триби Яблуневі сімейства Рожеві, в якому за різними даними налічується від 80 до 100 видів. А рослина горобина звичайна, або червона (лат. Sorbus aucuparia) – плодове дерево, вид роду Горобина, широко поширений майже по всій Європі, в Передній Азії і на Кавказі. Ареал виду доходить до Крайньої Півночі, а в горах горобина червона вже у вигляді чагарнику піднімається до кордону рослинності. Родова назва sorbus відбувається з кельтської мови, перекладається, як «терпкий, гіркий» і характеризує смак плодів горобини. Видова назва походить від латинських слів, у перекладі означають «птах» і «ловити»: плоди горобини залучали птахів і використовувалися для їх приманки.

З давніх-давен горобина була частиною культури слов`ян, скандинавів і кельтів, які наділяли її магічною силою: вважалося, що вона захищала воїнам в боях, захищала від світу мертвих і від чаклунства. Ягода горобини з нижньої сторони виглядає як рівнобічна п`ятикутна зірка – один з найдавніших язичницьких символів захисту. Під час весілля горобинова листя клали в взуття нареченим, з її деревини виготовляли дорожні палиці. Горобину садили поруч з житлом, і пошкодити або знищити дерево вважалося дуже поганою прикметою.

Посадка і догляд за горобиною (коротко)

• цвітіння: зазвичай в середині травня.
• посадка: до початку сокоруху навесні або в період листопаду.
• освітлення: яскраве сонячне світло.
• Грунт: родюча, добре дренированная, середньо- або легкосуглинистая.
• полив: обов`язковий і частий після посадки, щорічно на початку вегетації, за 2-3 тижні до збору врожаю, через 2-3 тижні після збору. Витрата води – 2-3 відра на одне дерево.
• підживлення: починаючи з третього року після посадки: навесні – перегноєм і аміачною селітрою, в перші дні літа – розчином коров`яку (1: 5), пташиного посліду (1:10) або АГРОЛАЙФ (відповідно до інструкції), а в кінці літа – деревною золою і суперфосфатом.
• обрізка: ранньою весною.
• розмноження: щепленням, зеленими і здеревілими живцями, порослю і відведеннями.
• шкідники: довгоносики, яблуневі плодові пильщики, п`ядуна, горобинова галові кліщі, короїди, зелена яблунева попелиця, щитівки.
• хвороби: антракноз, септоріоз, бура і сіра плямистості, борошниста роса, моніліоз, парша, іржа, некрози (чорний, нектріевий і цітоспоровий) і вірусна кільцева мозаїка.
• властивості: є лікарською рослиною, плоди якого мають жовчогінну, потогінну, сечогінну і кровоспинну дію.

Дерево горобина – опис

Горобина звичайна представляє собою дерево або чагарник і досягає у висоту не більше 12 м. Крона у неї округла, пагони опушені, сірувато-червоні. Кора дорослих рослин гладка, блискуча, жовто-сіра або сіро-коричнева. Чергові непарноперисті листя горобини досягають в довжину 20 см і складаються з 7-15 витягнутих, зубчастих по краю загострених листочків, зелених і матових зверху і більш світлих і опушених з нижньої. Восени листя забарвлюється в золотисті і червоні тони.

Численні білі пятічленниє квітки горобини з не дуже приємним запахом зібрані в густі кінцеві щитки діаметром до 10 см. Плід – оранжево-червоне соковите яблуко до 1 см в діаметрі. Цвітіння горобини починається в травні або червні, а плоди дозрівають до кінця літа або на початку осені.

Горобина погано переносить загазованість і задимленість повітря, а також перезволоження і заболоченість грунту.

Деревина горобини тверда і пружна, але при цьому добре піддається обробці. З давнини з неї робили веретена і руни. З плодів горобини роблять барвник для тканини.

посадка горобини

Оскільки дерево горобина виростає досить високим, розумно садити його на кордоні саду, щоб воно не затінюють ділянку. Грунти горобина воліє родючі (середні і легкі суглинки, добре утримують вологу) проте нормально росте і в більш мізерних грунтах. Садять горобину, як і інші плодові дерева, навесні, до початку сокоруху, або восени, в період листопаду. Якщо ви розраховуєте збирати урожай ягід, то висаджуйте відразу кілька сортів.

Вибираючи саджанці горобини, зверніть увагу на стан їх кореневої системи: вона повинна бути добре розвиненою і здоровою, тобто мати 2-3 основних розгалуження довжиною понад 20 см. Якщо коріння у рослини обвітрені і сухі, краще такий посадковий матеріал не купувати. Кора саджанця повинна бути гладкою, а не зморщеною. Відірвіть невеликий шматочок кори і подивіться на її внутрішню сторону: вона повинна бути зеленою, а не коричневої, як у мертвого рослини. Готують саджанці до посадки, видаляючи хворі, підсушені і надломлені корінці і пагони. Перед осінньої посадкою також видаляють з гілок саджанця листя, намагаючись не пошкодити нирки в їх пазухах.

Саджанці горобини мають у своєму розпорядженні на ділянці з інтервалом 4-6 м один від одного і від інших дерев. Глибина і діаметр ями – 60-80 см. Заготовте суміш з 5 кг торфокомпосту і верхнього шару грунту, додайте в неї 2-3 лопати перепрілого гною, 200 г суперфосфату і 100 г деревної золи і добре все перемішайте. Заповніть ями цією сумішшю на третину, потім до половини засипте котлован звичайної землею, вилийте в нього відро води і дайте їй вбратися.

Умочіть коріння саджанця в глиняну бовтанку, помістіть його в центр ями і заповніть простір залишилася грунтовою сумішшю або грунтом з верхнього шару грунту. Після посадки добре ущільните поверхню навколо саджанця і полийте його. Саджанець повинен виявитися в землі на 2-3 см глибше, ніж він ріс в розпліднику. Коли вода вбереться, замульчируйте пристовбурні кола шаром перегною, торфу, сіна, трави, соломи, тирси або іншого органічного матеріалу товщиною 5-10 см.

Догляд за горобиною

Вирощування горобини в саду

Вирощування горобини передбачає виконання звичних для садівника процедур: поливу, прополки, розпушування грунту, внесення підгодівлі, обрізки, заходів щодо захисту від хвороб і шкідників.

Поливають горобину в період відсутності опадів, причому обов`язково це роблять на початку вегетації і після посадки в грунт, а також за два-три тижні до збору врожаю і через дві-три тижні після нього. Воду краще лити в канавки, зроблені по периметру пристовбурного кола. Розрахунок води – 2-3 відра на одну рослину, однак при визначенні необхідної кількості води слід враховувати вік рослини, склад і стан грунту.

Розпушування грунту в пристовбурних колі здійснюють ранньою весною, потім 2-3 рази протягом літа і обов`язково відразу після збору врожаю. Зручніше рихлити поверхню на другий день після поливу або дощу, одночасно видаляючи бур`яни. Після розпушування пристовбурні кола знову мульчують органікою.

Підвищують врожайність горобини системні підгодівлі. З третього року життя навесні під дерева вносять по 5-8 кг компосту або перегною і по 50 г аміачної селітри. У перші дні червня під кожну горобину виливають по 10 л розчину коров`яку (1: 5) або пташиного посліду (1:10). Органіку може замінити розчин АГРОЛАЙФ. В кінці літа під дерева потрібно внести по півлітра деревної золи і по 100 г суперфосфату.

Обрізають горобину ранньою весною, до того, як почнуть прокидатися нирки: видаляють пагони, що відходять під прямим кутом, хворі, всохлі і ростуть вглиб крони. У сортів горобини, плодоносних на торішніх пагонах, потрібно прорідити і трохи вкоротити гілки, а у тих, що плодоносять на різних типах плодових утворень, систематично проріджують і омолоджують кольчатки і вкорочують скелетні гілки.

Взагалі ж обрізка робиться для рівномірного освітлення крони, що сприяє більш високому врожаю. Однак крона у горобини пірамідальна, отже, гілки ростуть під гострим кутом до стовбура, і це позбавляє їх міцності. Ваше завдання при формуванні скелетних гілок постаратися вивести їх під прямим або тупим кутом.

Дерева зі слабким приростом потребують омолоджуючої обрізку, яку, щоб викликати зростання нових пагонів, роблять на дво- або трирічну деревину.

Шкідники і хвороби горобини

Перші ознаки ураження дерева шкідниками або хвороботворними інфекціями можуть з`явитися вже в травні-червні. Якими ж хворобами хворіє ця культура? Вражають горобину антракноз, септоріоз, бура і сіра плямистості, борошниста роса, моноліоз, парша, іржа, некрози (чорний, нектріевий і цітоспоровий) і вірусна кільцева мозаїка. Якщо ви придбали здоровий саджанець, а посадка горобини і догляд за нею здійснювалися відповідно до агротехнікою культури, то навряд чи у дерева виникнуть проблеми зі здоров`ям: хвороби вражають тільки ослаблені рослини. Тим не менше, потрібно бути готовим до будь-яких неприємностей.

Скажемо відразу, що такі хвороби, як мозаїка і всі види некрозів, вилікувати не вдасться, тому найважливішим способом захисту горобини від поразки цими невиліковними недугами є профілактичні заходи. Вони полягають в уважному відборі саджанців, передпосівної обробки грунту від інфекцій, знищення комах-переносників вірусів і зміст пристовбурних кіл в чистоті. Дуже важливо уважно оглядати дерева в саду якомога частіше, тому що набагато легше перемогти хворобу на самому початку її розвитку, ніж рятувати вже гине рослина.

У статтях про посадку і вирощуванні плодових дерев сімейства Рожеві ми неодноразово описували ознаки найбільш поширених захворювань і способи боротьби з ними, і ви зможете отримати про це детальну інформацію, звернувшись до вже розміщених на сайті статей про яблуні, груші, сливі і про інших споріднених горобині звичайної культурах.

Що стосується шкідників, то горобину звичайну при несприятливих умовах вражає до 60 комах і кліщів, які пошкоджують листя, пагони, квітки, плоди, нирки і насіння рослини. Велика частина з цих шкідників паразитує на всіх плодових культурах сімейства Рожеві. Частіше за інших на горобині зустрічаються:

• довгоносики, яких знищують препаратом Карбофос;
• короїди: проти них горобину обробляють Актара, Конфідор і Лепідоцид;
• п`ядака: в боротьбі з цими шкідниками використовують Хлорофос, Карбофос або Ціанокс;
• горобинова галові кліщі знищуються колоїдної сіркою;
• горобинова молі не виносять обробки Хлорофос;
• зелена яблунева попелиця гине від препаратів Актеллік і Децис;
• щитівки знищуються препаратом 30 Плюс;
• яблуневі плодові пильщики гинуть після обробок горобини настоєм білої гірчиці (10 г порошку гірчиці заливають 1 л води, добу наполягають, потім розбавляють водою 1: 5).

Від ураження шкідниками може вберегти обробка горобини по листю до початку сокоруху розчином 100 г мідного купоросу в 10 л води. Добре себе зарекомендували і весняні обробки дерев і ґрунту під ними нитрафеном. У профілактичних цілях щоосені з-під дерев прибирають опале листя і рослинні залишки і перекопують грунт в пристовбурних кругах.

розмноження горобини

Горобина звичайна розмножується насіннєвим і вегетативним способами. Насінням, як правило, розмножують видову горобину. Посів насіння здійснюють восени: їх відмивають від м`якоті, закладають на глибину 5-10 мм і мульчують зверху опалим листям. Якщо ви вирішили сіяти насіння навесні, то змішайте їх з грубозернистим піском (1: 3) і потримайте їх перед посівом один-два місяці в кімнатній температурі, а потім 3-4 місяці в овочевому ящику холодильника. Коли з`являться сходи, їх регулярно поливають і прополюють, грунт навколо них розпушують, а восени сіянці пересаджують в шкілки. Горобина з насіння починає плодоношення на четвертий-п`ятий рік.

Цінні сорти горобини розмножують вегетативно: щепленням, здеревілими і зеленими живцями, порослю і відведеннями. Підщеп для щеплення сортового держака можуть служити сіянці горобини звичайної, невежінская або моравської. Окуліровку проводять в квітні, на початку сокоруху, або в липні-серпні. Пов`язку з місця щеплення знімають через 3 тижні. Верхівку підщепи обрізають, залишаючи шип, до якого згодом підв`язують зростаючий сортовий втечу.

Порослю розмножують тільки корнесобственні дерева. У процесі вкорінення зелених живців приживається тільки від 45 до 60% посадкового матеріалу, а здерев`янілих живців горобини окореняются ще гірше.

Види і сорти горобини

У культурі вирощуються багато видів горобини. Деякі з них є декоративними рослинами, але більша частина – плодовими.

Горобина бузінолістная (Sorbus sambucifolia)

в дикому вигляді росте в Хабаровському краї, на Камчатці, Сахаліні, Курилах і в Японії. Це гарний чагарник висотою до 2,5 м з рідкісною яйцевидної або округлої кроною, голими прямими темно-бурими пагонами з сизим нальотом, сірими гілками з кидаються в очі чечевичками і непарноперистим листям довжиною до 18 см з ланцетоподібним прилистниками. Листя складаються з 7-15 остропільчатие овальних темно-зелених листочків, майже голих і блискучих, розташованих на червонуватих черешках. Червонуваті або білі квіти діаметром до 1,5 см зібрані в складні щитки. Квітконіжки і гілочки покриті рудим опушенням. Соковиті їстівні кулясті яскраво-червоні плоди до 1,5 см в діаметрі мають слідкувати-кислий смак без гіркоти і відрізняються приємним ароматом. Вони можуть зберігатися на кущах до самої весни. Вид відрізняється зимостійкістю, посухостійкістю і невибагливістю до ґрунтових умов.

Берека (Sorbus torminalis)

або берека лікувальна в природі поширена на Кавказі, в Криму, південно-західній частині України, Західній Європі та Малій Азії, виростаючи поодиноко або невеликими групами. Це дерево висотою до 25 м з темно-сірою корою в поздовжніх тріщинах на стовбурах і з оливковою на молодих пагонах. Листя у рослини широкояйцевідниє, прості, довжиною до 18 см, округлі і серцеподібні біля основи і загострені, з 3-5 лопатями на верхівці. Верхня сторона листової пластини блискуча, темно-зелена, нижня – волосисто-опушена. Восени листя стає помаранчевими або жовтими. Білі квітки діаметром до 1 см утворюють пухкі щитковидні суцвіття до 8 см в діаметрі. Помаранчеві або червонуваті округлі плоди діаметром до 18 мм з часом буріють. М`якоть у них кисло-солодка, борошниста. Вид відрізняється високою зимостійкістю, проте не дуже добре переносить посуху. Берека має дві декоративні форми:

Горобина домашня (Sorbus domestica)

або горобина великоплідна (кримська) росте в Криму і на півдні Західної Європи в підлісках широколистяних лісів групами або одинично. Це медленнорастущєє дерево висотою до 15 м з кулястої або широкопірамідальной кроною. Його кора тріщинуватими вже змолоду, але пагони гладкі, майже голі і блискучі. Складні непарноперисті листя довжиною до 18 см складаються з ланцетних остропільчатие гладеньких листочків зеленого кольору довжиною до 5 см. Рожеві або білі квіти діаметром до 1,5 см утворюють гіллясті, широкопірамідальной повстяні-опушені суцвіття до 10 см в діаметрі. Плоди у горобини кримської грушоподібні або довгасто-яйцевидні, до 3 см в діаметрі, червоні, зеленувато-жовті або бурі, з в`язкої і ароматною борошнистою м`якоттю солодкуватого смаку з великою кількістю кам`янистих клітин. Вид майже не уражається шкідниками і відрізняється посухостійкістю і зимостійкістю. Має дві форми:

Горобина круглолиста (Sorbus aria)

або арія, або горобина борошниста зустрічається в горах Південної і Середньої Європи і Карпатах. Це сильноросле дерево висотою до 12 м з широкопірамідальной кроною, світло-коричневої або червоно-бурою корою на стовбурі і повстяні-опушеними пагонами. Листя у цього виду цільні, шкірясті, округло-еліптичні, гостро-двояко-пилчасті по краях. При розкритті листя біло-повстяні, потім верхня сторона листової пластини стає зеленою, а до осені листя забарвлюється в відтінки бронзового кольору, і дерево стає схожим на вільху. Квітки у арії білі, зібрані в щитковидні суцвіття до 8 см в діаметрі. Плоди їстівні, кулясті, оранжево-рожеві або оранжево-червоні, до 1,5 см в діаметрі. М`якоть кисло-солодка, борошниста, за смаковими якостями поступається сладкоплодним сортам. У культурі вид з 1880 року, має кілька садових форм:

• Декайсне – рослина з більш великими листками і квітками;
• їстівна – з довгастим або еліптичними листям і більшими, ніж у основного виду, плодами;
• хрізофілла – різновид з жовтуватими листям протягом усього сезону і олійно-жовтими восени;
• Маніфік – дерево з білосніжними при розпусканні листям, які влітку зверху зеленіють, а восени стають бронзовими. Плоди червоні, опушені білим ворсом;
• Маджестік – дерево, що досягає у висоту 15 м, але не формує плодів.

Горобина гібридна (Sorbus x hybrida)

– природний гібрид горобини звичайної і горобини проміжної, представників якого можна зустріти в природі Північної Європи. У рослини складне листя, що представляють собою поєднання простих лопатевих і перистих листя. Зверху листки голі, зелені, знизу покриті білуватим або сіруватим пушком. В культурі часто вирощують ще один природний гібрид – різновид тюрінзькому, утворену при схрещуванні горобини звичайної з горобиною круглолістной. У цієї рослини лопаті на листках не так глибоко розрізані, вони ширші і більш притуплені, ніж у листя горобини гібридної.

горобина звичайна

опис якої ми приводили на початку статті, має безліч декоративних форм, що розрізняються обрисами крони, забарвленням плодів і листя: Бурка, лікерна, гранатні, мічурінська десертна, російська, пірамідальна, плакуча, Бейснера, невежінская, моравська, або солодка, Фіфеана . всі вони дуже красиві протягом усього періоду вегетації, але про деякі потрібно розповісти детальніше:

• невежінская різновид горобини звичайної зовні мало чим відрізняється від основного виду, але її плоди позбавлені терпкості і гіркоти навіть в недостиглому стані, тоді як плоди основного виду стають їстівними тільки після перших морозів;
• горобина солодка, або моравська, була виявлена ​​в Судецьких горах. У неї більше ажурні, ніж у інших горобин, листя, і зацвітає вона трохи пізніше, а її суцвіття іноді містить до 150 квіток. Плоди у горобини моравської шарлахово-червоні з помаранчевої соковитою м`якоттю кисло-солодкого смаку;
• горобина лікерна – різновид, отримана Мічуріним від схрещування горобини звичайної з аронией чорноплідної. Це дуже зимостійка рослина з пурпурно-чорними плодами;
• горобина гранатні – результат схрещування горобини звичайної з глодом великоплідних, отриманий в 1925 році. У висоту дерево досягає всього 4 м. У нього прості, гладенькі темно-зелене листя завдовжки до 17 см, в нижній частині перисторозсічені, а у верхній – цілісні, яйцеподібні або еліптичні. Плоди рослини – бордові, завбільшки з вишню кисло-солодкі ягоди. Горобина гранатні відрізняється високою зимостійкістю;
• горобина Бурка була виведена в 1918 році при схрещуванні горобини альпійської і горобини звичайної. Листя у неї прості, перисторозсічені, слабо опушені, темно-зеленого кольору. Плоди овально-довгасті, середньої величини, червоно-бурі. Рослина зберігає декоративність протягом усього сезону;
• горобина мічурінська десертна – гібрид між мушмулою німецької та горобиною лікерної. Це деревце висотою до 3 м з широкою кроною і складними непарноперистим листям довжиною до 18 см, що складаються з 6-7 пар світло-зелених, злегка опущених з нижньої сторони листочків. Темно-червоні, середньої величини плоди цієї горобини нагадують за формою плоди мушмули. Рослина дуже декоративно і відрізняється зимостійкістю.

Крім описаних, в культурі вирощуються такі види горобини, як змішана, проміжна, або шведська, ольхолістная, Кене, Вільморен, амурський і деякі інші.

Що стосується сортів горобини звичайної, то кращими з них є:

• Бусинка – середньоросле дерево з соковитими плодами, за смаком нагадують журавлину;
• Вефед – зимостійкий і високоврожайний сладкоплодний сорт столово-десертного призначення з ошатними жовто-рожевими плодами;
• сонячна – стабільно плодоносний сорт, яскраво-помаранчеві плоди якого з червоним рум`янцем смачні як в свіжому вигляді, так і перетерті з цукром;
• Сорбінка – зимостійкий і урожайний сорт з великими червоними плодами, придатними для переробки та для їжі в свіжому вигляді.

Затребувані в культурі і такі сорти горобини звичайної, як Кірстен Пінк, Ред Тип, Карпет оф Голд, Вайт Макс, Шими Глоу, Леонард Шпрінгер, Фастігіата, Інтегерріма, Джермінс, Титан і інші.

Горобина в ландшафтному дизайні

У ландшафтному дизайні горобина може грати як головну роль, так і другорядну. Горобина плакучої форми використовується в декорі арок і альтанок, хороша вона і як сольний рослина, висаджена на узліссі або галявині, подалі від інших рослин.

Горобина прекрасно виглядає в групі з іншими деревами та чагарниками, наприклад, зі снежноягодника, свидина, барбарисом або зі спірея. Гармонійно поєднання горобини і хвойних рослин – ялиць, туй, ялин і сосен, особливо в осінню пору, коли листя горобини рясніють на тлі зеленої або блакитним хвої.

Поєднуються горобини і з листяними деревами – липою, чорним тополею, кленом, ясенем і білої вербою. Багато видів горобин підкреслюють красу калини, горобинника рябінолістний, жимолості і троянди зморшкуватою. А жива огорожа з чагарникової горобини буде прекрасним фоном для багаторічних квітів. Однак, плануючи посадку горобини в тому чи іншому місці, слід враховувати, що вона погано переносить загазованість і задимленість міського повітря.

Властивості горобини – шкода і користь

Корисні властивості горобини

Плоди горобини звичайної містять величезну кількість вітаміну C, його в них навіть більше, ніж в лимонах. Крім аскорбінової кислоти, до складу плодів горобини входять вітаміни P, B2, PP, K і E, а також провітамін A, глікозиди, амінокислоти, пектини, гіркоти, дубильні речовини, органічні кислоти (бурштинова, лимонна і яблучна), флавоноїди, йод, калій, магній, залізо, мідь, марганець, цинк, спирти, ефірну олію і фітонциди. Плоди горобини мають жовчогінну, потогінну, сечогінну і кровоспинну дію. В Угорщині ними лікують дизентерію, в Норвегії горобину застосовують при набряках і як ранозагоювальний засіб, а в Болгарії плоди використовують для виведення каменів з нирок.

Високий вміст в плодах горобини вітамінів благотворно діє на організм при лікуванні недокрів`я, цукрового діабету, геморою, ниркових і печінкових хвороб, захворювань органів травлення, особливо колітів, гастритів і виразкової хвороби.

Горобиновий сік збуджує апетит, тому його призначають при виснаженнях, а також при ревматичних болях, каменях у сечовому міхурі і нирках. Він знімає набряклість, знижує рівень холестерину в крові, нормалізує обмін речовин, зупиняє кровотечу і має протимікробну дію. Показано вживання соку при подагрі, атеросклерозі, астенії, ламкість капілярів, гіпертонії, аритмії, кровотечах і злоякісних пухлинах, а також при отруєнні чадним газом.

Корисними властивостями володіють не тільки плоди, але і квітки, і листя, і кора горобини. Відвар кори застосовують при лікуванні гіпертонії, а для боротьби з цингою призначають препарат з листя горобини, оскільки в них вітаміну C навіть більше, ніж в плодах. А при порушенні обміну речовин, хворобах шлунково-кишкового тракту і застудах в народній медицині використовують препарати з плодів і квіток горобини.

Зовнішньо горобина застосовується при опіках, ранах, бородавках і різних запаленнях.

Як полівітамінний засіб плоди горобини червоною є сировиною для кондитерської промисловості. З них виробляють цукерки, лікери, горілки, наливки та настоянки, повидло, мармелад, желе, пастилу, варення і безалкогольні напої.

У ветеринарії насиченим відваром плодів горобини лікують легеневі захворювання у тварин.

А для здорових людей буде дуже корисний вранці тонізуючий напій: візьміть з вечора по повній столовій ложці сушених або свіжих плодів барбарису, горобини і шипшини, помістіть їх в трилітровий термос, залийте окропом і загвинтити кришку. Пийте цей чай всю першу половину дня, після чого знову залийте ці плоди окропом, дайте їм настоятися і знову пийте. Після того, як ви вип`єте вторинний чай, дістаньте з термоса плоди, потовчіть і знову залийте їх в термосі окропом. Таким чином, ви використовуєте одні й ті ж плоди три рази, і з кожною чашкою чаю ваш організм буде отримувати вітаміни і біологічно активні речовини.

Горобина – протипоказання

Протипоказані плоди горобини червоної тим, хто переніс інсульт або інфаркт, а також людям з підвищеним згортанням крові та ішемічною хворобою серця. Чи шкідливі вони і для людей з підвищеною кислотністю шлунка.

Горобина

Горобина (Sorbus) ― це рід деревних рослин триби Яблуневі, який є представником сімейства Рожеві. За інформацією, взятих з різних джерел, цей рід об’єднує 80-100 видів. Горобина червона, або звичайна (Sorbus aucuparia) є плодовим деревом і видом роду Горобина, він отримав широке поширення практично по всій території Європи, на Кавказі і в Передній Азії. Даний вид має великий ареал, який доходить навіть до Крайньої Півночі. В горах горобина червона росте у вигляді чагарників, при цьому вони піднімаються до межі рослинності. Наукова назва роду sorbus» відбувається з кельтської мови, воно в перекладі означає «гіркий, терпкий», це пов’язано з смаком ягід. Назва виду походить від латинського слова, яке перекладається як «птах» і «ловити». Справа в тому, що ягоди цієї рослини люблять птахи, тому люди їх застосовували в якості приманки.

Таке дерево було частиною культури скандинавів, слов’ян і кельтів. Вони вважали, що горобина володіє магічними силами. Так, це рослина допомагала воїнам у боях, а також забезпечувала захист від чаклунства і від світу мертвих. Якщо подивитися на плід цієї рослини знизу, то він буде схожий з одним з дуже давніх язичницьких символів захисту ― п’ятикутної рівносторонньою зіркою. В процесі весілля у взуття наречених поміщали горобинового листя дерева. Його деревину використовували для створення дорожніх посохов. Така рослина висаджували неподалік від будинку, і якщо воно було загублено або пошкоджено, то це була дуже погана прикмета.

• 1 Особливості дерева горобини
• 2 Посадка горобини у відкритий грунт
• 3 Догляд за горобиною
  • 3.1 Захворювання і шкідники
  • 5.1 Горобина бузинолистная (Sorbus sambucifolia)
  • 5.2 Горобина глоговина (Sorbus torminalis), або берека лікувальна
  • 5.3 Горобина домашня (Sorbus domestica), або горобина великоплідна (кримська)
  • 5.4 Горобина круглолиста (Sorbus aria), або арія, або горобина борошниста
  • 5.5 Горобина гібридна (Sorbus x hybrida)
  • 5.6 Горобина звичайна (червона)
  • 7.1 Корисні властивості горобини
  • 7.2 Протипоказання

  Особливості дерева горобини

  Горобина звичайна ― це чагарник або дерево, висота якого не перевищує 12 метрів. Форма корони округла, на поверхні червоно-сірих стебел є опушення. У дорослих дерев кора гладенька, глянцева, вона має коричнево-сірий або сіро-жовтим забарвленням. Непарноперисті очереднорасположенные листові пластини мають довжину близько 20 сантиметрів, до їх складу входять від 7 до 15 загострених витягнутих листочків з зубчастими краями, їх лицьова поверхня матова, зелена, а виворітна ― забарвлена в світліший відтінок і має опушення. В осінній час листя змінює свій колір на червоний і золотисті відтінки.

  Кінцеві пишні щитковидні суцвіття мають діаметр близько 10 сантиметрів, вони складаються з великої кількості квіток білого забарвлення, які володіють неприємним ароматом. Плід представляє собою соковите яблуко червоно-оранжевого кольору, діаметр якого досягає 10 мм. таке дерево Зацвітає в травні–червні. Ягоди повністю дозрівають в останні тижні літнього періоду або перші ― осіннього.

  При посадці слід врахувати, що така культура вкрай негативно реагує на задимленість і загазованість повітря, а ще на заболоченість і застій води в грунті.

  Деревину горобинового дерева відрізняє пружність і твердість, її дуже просто обробляти. У давні часи її використовували для виготовлення рун і веретен. Ягоди даної культури використовуються для виготовлення барвників для тканини.

  Посадка горобини у відкритий грунт

  Так як рябиновое дерево досить високе, його рекомендується висаджувати на межі саду, в цьому випадку воно не стане причиною затінення ділянки. Найкраще підходить живильний грунт (легкий або середній суглинок, який прекрасно утримує воду), але горобину можна вирощувати і на менш родючому грунті. Висадку рекомендується проводити у весняний період до того, як почнеться сокорух або восени ― під час листопаду. Для того щоб зібрати гарний урожай, на ділянці рекомендується висаджувати відразу кілька рослин різних сортів.

  При купівлі саджанців слід провести ретельний огляд їх системи коренів, зверніть увагу на те, що вона повинна бути повністю здоровою і добре розвиненою. У розвиненою кореневої системи є 2 або 3 розгалуження, які в довжину досягають більше 0,2 м. Саджанець з засохлими і обвітреними корінням купувати не рекомендується. Огляньте кору, вона повинна бути не зморщеною, а досить гладкою. Відламайте від рослинки маленький шматочок кори, якщо його внутрішня сторона буде коричневою, то саджанець може виявитися мертвою. У нормального живого рослини вона буде мати зелене забарвлення. Перед висадкою рослину слід підготувати, для цього необхідно вирізати всі травмовані, підсохлі пошкоджені хворобою стебла і коріння. Якщо горобину висаджують восени, то у неї з гілок обривають всі листові пластини, при цьому треба постаратися не травмувати нирки, що знаходяться в пазухах.

  Між саджанцями слід дотримуватися дистанцію від 4 до 6 метрів, така ж відстань повинна бути від горобини до інших дерев у саду. Діаметр, а також глибина ями можуть варіюватися від 0,6 до 0,8 м. Перед висадкою підготуйте ґрунт, яка повинна складатися з 5 кілограм верхнього шару грунту і торфокомпост, 200 грам суперфосфату, 2-3 лопат перепрілого гною і 100 грам деревної золи. Все гарненько змішайте. Засипте котлован на 1/3 частину даної почвосмесью, після цього до половини його потрібно заповнити простим грунтом. Потім в яму вливається 10 л води. Дочекайтеся, поки рідина повністю не вбереться в грунт.

  Кореневу систему рослинки необхідно вмочити в глиняну бовтанку, потім його відразу ж встановлюють у центр котловану, який засипається ґрунтом з верхнього шару або залишками землесуміші. Коли рослина буде висаджено, поверхня ґрунту навколо нього необхідно утрамбувати, потім воно добре поливається. Деревце повинне бути висаджено на 20-30 мм глибше, ніж воно вирощувалося в розпліднику. Після того як рідина після поливу повністю вбереться в пристовбурні кола, його поверхню необхідно засипати шаром мульчі (торф, трава, тирса, перегній, сіно, солома або інший органічний матеріал), товщина якого може варіюватися від 5 до 10 сантиметрів.

  Догляд за горобиною

  У вирощуванні горобини немає нічого незвичайного. Для нормального росту і розвитку рослини його необхідно своєчасно поливати, прополювати, рихлити поверхню грунту, обрізати, підгодовувати і проводити обробки в боротьбі з шкідниками та захворюваннями.

  В поливі таке дерево потребує лише під час тривалої посухи. При цьому потрібно врахувати, що рослина потребує обов’язкових поливах в самому початку вегетаційного періоду і після висадки у відкритий грунт, а ще за 15-20 днів до того, як буде зібраний урожай, і через 2-3 тижні після цього. По периметру пристовбурового кола рекомендується зробити канавки, в які вливається вода під час поливу. На 1 дерево для одного поливу береться від 20 до 30 л води, при цьому кінцевий обсяг використовуваної рідини залежить від стану і складу ґрунту, а також від віку самої калини.

  Поверхня пристовбурового кола потрібно розпушити на початку весняного періоду, протягом літа дану процедуру проводять від 2 до 3 разів. А ще поверхню пристовбурового кола треба обов’язково розпушити після того, як буде зібрано весь урожай. Найпростіше рихлити ґрунт на наступний день після дощу або поливу. Під час розпушування треба вирвати всю бур’янисту траву. Коли пристовбурне коло буде розпушений, його поверхню необхідно знову засипати шаром мульчі.

  Щоб горобина була більш врожайною, їй знадобляться системні підживлення. Починаючи з третього року зростання, під рослину в грунт вносять перегній або компост ― від 5 до 8 кілограм і аміачну селітру ― 50 грам. Спочатку червня під дерево слід вилити по 1 відру розчину пташиного посліду (1:10) або коров’яку (1:5). Замість органічного добрива можна використовувати розчин Агролайфа. В останні літні тижні в пристовбурні кола необхідно внести 100 грам суперфосфату і 500 міліграм деревної золи.

  Обрізку проводять на самому початку весняного періоду до пробудження нирок. Потрібно вирізати всі засохлі, уражені хворобою і ростуть усередину крони пагони, а також ті, що відходять під прямим кутом. Тим сортам, які плодоносять на минулорічних стеблах, знадобиться проріджування і невелике укорочення гілок. Якщо ж плодоношення спостерігається на різноманітних типах плодових утворень, то таким деревам знадобиться періодичне проріджування і омолоджування кольчатки, а також укорочення скелетних гілок.

  Найважливіша мета обрізки горобини полягає в кращій та рівномірної освітленості її крони, це вкрай позитивно позначається на врожайності рослини. З-за того, що біля такого дерева пірамідальна форма крони, гілки ростуть під гострим кутом до стовбура, що робить їх більш крихкими. При формуванні скелетних гілок необхідно намагатися зробити так, щоб вони були виведені під тупим або прямим кутом.

  Якщо у рослини відзначається слабкий приріст, то йому знадобиться омолоджуюча обрізка. Її роблять на дворічну або трирічну деревину, внаслідок чого активізується ріст нових пагонів.

  Захворювання і шкідники

  В травні або червні потрібно ретельно оглянути горобину, тому що саме в цей час можуть проявитися перші симптоми захворювання або ураження шкідливими комахами. Ця рослина піддається наступним хвороб: антракноз, септоріоз, бура та сірий плямистості, борошниста роса, монолиоз, парша, іржа, некрози (чорний, нектриевый і цитоспоровый) і вірусна кільцева мозаїка. Якщо рослина було посаджено повністю здорове, при цьому за висадку та догляд за ним дотримувалися всіх правил агротехніки цієї культури, то горобина може взагалі ніколи не захворіти. Справа в тому, що захворювань схильні лише ослаблені дерева. Однак незважаючи ні на що, потрібно періодично проводити огляд горобини, щоб при потребі своєчасно почати лікування.

  Будь-який з видів некрозів, а також мозаїка є невиліковними захворюваннями. У зв’язку з цим треба постаратися, щоб дерево зовсім ними не заболіло, а для цього необхідно проводити ряд профілактичних заходів. Потрібно дуже відповідально поставитися до вибору посадкового матеріалу, ділянці буде необхідна передпосівна підготовка, мета якої-знищити збудників захворювань. Також при появі шкідників, які є переносниками вірусів, необхідно якомога швидше позбутися від них, а ще дуже важливо, щоб пристовбурне коло було завжди чистим. Не забувайте проводити періодичні огляди горобини, тому що будь-яку хворобу легше вилікувати на початковому етапі розвитку.

  Горобину вражають ті ж самі хвороби, що й інші культури сімейства Рожеві (яблуні, сливи, груші). При цьому симптоми захворювань і способи лікування у них однакові.

  На горобині звичайній можуть оселитися близько 60 видів кліщів і інших шкідливих комах, які травмують стебла, ягоди, насіння, листові пластини, квіти і бруньки дерева. Більшість з даних шкідників можуть селитися на різних плодових культурах сімейства Рожеві. Найбільш часто на горобиновому дереві поселяються:

  1. Довгоносики. Для їх знищення використовують Карбофос.
  2. Короїди. Щоб від них позбутися рослину слід обприскати Конфидором, Актара і Лепидоцидом.
  3. П’ядуна. Щоб винищити даних шкідників застосовують Карбофос, Хлорофос або Цианокс.
  4. Горобинові галлові кліщі. При їх появі дерево обприскують колоїдної сіркою.
  5. Горобинові молі. Їх знищують Хлорофосом.
  6. Зелена яблунева попелиця. Для її знищення використовують Децис або Актеллік.
  7. Щитівки. Від них можна позбутися, якщо обприскати горобину препаратом 30 плюс.
  8. Яблуневі плодові пильщики. Для того щоб їх знищити, використовують настій гірчиці білої. Для його приготування потрібно з’єднати 1 літр води і 10 г гірчичного порошку, все змішується і залишають на 24 години. Перед застосуванням настій слід розбавити водою у співвідношенні 1:5.

  В цілях профілактики від шкідників дерево потрібно обприскати по листю до того, як почнеться сокорух, для цього використовують розчин мідного купоросу (на 1 відро води 100 грам). Також досить ефективні обприскування горобини і поверхні пристовбурового кола Нітрафеном, які проводять навесні. Також в цілях профілактики восени потрібно обов’язково згребти все листя з ділянки і знищити її, при цьому грунт у пристовбурних колах перекопується.

  Розмноження горобини

  Для розмноження горобини червоної використовують вегетативний і генеративний (насіннєвий) метод. З насіння найчастіше вирощують видову горобину. Висів насіння проводять в осінній час. Для початку їх дістають з плодів і відмивають від залишків м’якоті, потім їх потрібно заглибити в грунт на 0,5–1 см. Зверху поверхню посівів треба засипати шаром мульчі (висохлими опалим листям). Якщо висів насіння намічений на весну, то їм знадобиться стратифікація. Для цього їх з’єднують з грубозернистим піском у співвідношенні (1:3), потім суміш 4-8 тижнів треба потримати при кімнатній температурі, а після цього на 3-4 місяці прибирають на полицю холодильника, призначену для овочів. Здалися сіянці потребують систематичному поливі і прополці, а також в розпушуванні поверхні грунту навколо них. Пересадку в шкілку сіянців проводять в осінній час. Плодоносити дерево, вирощене генеративних способом, починає на 4-5 рік.

  Для розмноження цінного сортовий горобини використовують вегетативні методи, наприклад: зеленими і здеревілими живцями, щепленням, відсадками та порослю. В якості підщепи для щеплення сортового черешка рекомендується взяти, вирощений з насіння саджанець горобини невежинской, звичайної або мооравской. Щеплення слід провести в перші дні квітня, коли почнеться сокорух, а також в липні або серпні. Видалити пов’язку з місця щеплення необхідно через 20 днів. Слід провести обрізку верхівки підщепи, при цьому повинен залишитися шип. До цього шпильці і потрібно провести підв’язку зростаючого сортового втечі.

  Якщо горобина кореневласна, то для її розмноження можна використовувати поросль. Зелені живці вкорінюються не дуже добре, в середньому 4,5–6 живців з 10. А здерев’янілі живці укорінюються ще гірше зелених.

  Види і сорти горобини з фото та описом

  Садівниками культивується більшість видів горобини. Більша кількість з цих видів є плодовими, але є й декоративні.

  Горобина бузинолистная (Sorbus sambucifolia)

  У природних умовах цей вид зустрічається в Японії і Хабаровському краї, а також на Сахаліні, Камчатці і Курилах. Цей ефектний чагарник заввишки досягає 250 см. Не дуже густа крона може бути округлої або яйцевидної. Прямі голі стебла темно-бурого кольору мають на поверхні сизий наліт, гілки сірі з добре помітними чечевичками. Непарноперисті листові пластини в довжину досягають 18 сантиметрів і мають прилистки ланцетоподібної форми. До складу листових пластин входять від 7 до 15 остропильчатых листочків овальної форми і темно-зеленого забарвлення, вони глянцеві і практично голі, розташовуються на черешках, світло-червоного кольору. Складні щитковидні суцвіття складаються з квіточок, мають діаметр близько 15 мм і білий або блідо-червоного забарвлення. На поверхні гілочок і квітконіжок знаходиться опушення світло-рудого забарвлення. Їстівні ягоди соковиті насичено-червоного забарвлення і кулястої форми, вони мають пятнадцатимиллиметровым діаметром і кисло-солодким смаком. Також вони не мають гіркоти і володіють дуже приємним запахом. Плоди можуть не опадати з гілок до настання весняного періоду. Дане рослина невимоглива до грунту, і відрізняється стійкістю до посухи і морозу.

  Горобина глоговина (Sorbus torminalis), або берека лікувальна

  В диких умовах такий вид можна зустріти в Криму, Західній Європі, на Кавказі, Південно-західній частині України і в Малій Азії. Така горобина росте не дуже великими групами або поодиноко. У висоту таке дерево може досягати 25 метрів. Його стовбур покриває кора темно-сірого забарвлення, має поздовжні тріщини. На молодих пагонах кора оливкового забарвлення. Прості широкояйцеподібні листові пластини в довжину досягають 18 сантиметрів, біля основи серцевидні і округлі, також вони загострені, на верхівці розташовується від 3 до 5 лопатей. Лицьова поверхня листя темно-зелене глянсове, а виворітна ― волосисто-опушена. В осінній час забарвлення листя змінюється на жовтий або оранжевий. Нещільні щитковидні суцвіття, що досягають в діаметрі 8 сантиметрів, складаються з невеликих (близько 10 мм в поперечнику) квіточок білого забарвлення. Округлі ягоди, що досягають в діаметрі 1,8 см, мають блідо-червоний або помаранчевий колір, який поступово змінюється на бурий. Борошниста м’якоть має солодко-кислий смак. Даний вид володіє високою стійкістю до морозу, але не відрізняється посухостійкістю. Є 2 декоративні форми:

  Горобина домашня (Sorbus domestica), або горобина великоплідна (кримська)

  У природних умовах цей вид зустрічається в південній частині Західної Європи та у Криму, він краще росте в підлісках широколистяних лісів поодиноко або групами. Ця рослина відрізняється повільним ростом і у висоту досягає 15 метрів. Форма крони широкопірамідальна або куляста. Кора, що покриває стовбур, трещиновата вже у молодої рослини. Зате стебла практично голі, гладкі і глянсові. До складу непарноперистых складних листових пластин, в довжину досягають 18 сантиметрів, входять гладкі глянцеві остропільчатие листочки ланцетної форми, забарвлені в зелений колір і мають довжину близько 50 мм. Широкопирамидальные гіллясті повстяно-опушені суцвіття, мають діаметр близько 10 сантиметрів, складаються з квіток, в діаметрі досягають 15 мм і пофарбованих в білий або блідо-рожевий колір. Довгасто-яйцеподібні або грушоподібні ягоди, в діаметрі досягають 30 мм, можуть бути забарвлені в жовто-зелений, червоний або бурий колір, мають борошнисту запашну злегка солодку терпку м’якоть, що включає в себе безліч кам’янистих клітин. Така рослина володіє стійкістю до шкідників, посухи і морозу. Є 2 форми:

  Горобина круглолиста (Sorbus aria), або арія, або горобина борошниста

  У природі цей вид зустрічається на Карпатах та в горах Середньої та Південної Європи. Висота такого сильнорослого дерева близько 12 метрів. Форма крони широкопірамідальна. Стовбур покритий буро-червоною або коричневою корою, на поверхні стебел є повстяне опушення. Шкірясті цілісні листові пластини округло-еліптичної форми по крайці гостро-двоякопільчатие. Під час розкриття листя біло-повстяна, потім лицьова поверхня листя забарвлюється в зелений колір. В осінній час забарвлення листя змінюється на різні відтінки бронзового кольору, з-за цього горобина зовні починає нагадувати вільху. Щитки, в діаметрі досягають 8 сантиметрів, складаються з білих квіток. Їстівні ягоди кулястої форми в діаметрі досягають 15 мм, вони пофарбовані в червоно-оранжевий або рожево-оранжевий колір. Солодко-кисла борошниста м’якоть не така смачна, як у сладкоплодных сортів. Культивується з 1880 р. Є кілька садових форм:

  1. Декайсне. Квітки і листові пластини даної форми володіють більшою величиною.
  2. Їстівна. Форма листових пластин еліптична або довгаста. Ягоди у такого рослини дещо більше, ніж у основного виду.
  3. Хризофилла. Протягом всього сезону листя пофарбована в блідо-жовтий колір. Восени вона стає олійно-жовтою.
  4. Манифика. Під час розкриття листові пластини снежнобелые, в літній час їх лицьова поверхня стає зеленою. В осінній час їх колір змінюється на бронзовий. Червоні ягоди на поверхні мають опушення у вигляді білого ворсу.
  5. Маджестика. Висота такого рослини близько 15 метрів. Ягід воно не утворює.

  Горобина гібридна (Sorbus x hybrida)

  Ця рослина є природнім гібридом горобини проміжної і горобини червоної. У природних умовах такий вид можна зустріти в Північній Європі. Складні листові пластини поєднують в собі прості перисті і лопатеві листочки. Лицьова поверхня листя зелена і гола, а виворітна ― має блідо-сіре або білувате опушення. Садівники вирощують ще тільки один гібрид ― різновид тюрингскую, яка була отримана при схрещуванні горобини круглолістной і горобини червоної. У цього дерева в порівнянні з горобиною гібридної лопаті на листових пластинках розрізані не так сильно, при цьому вони більш притуплені і ширше.

  Горобина звичайна (червона)

  Детальний опис даного виду можна відшукати на початку статті. У нього є велика кількість декоративних форм, які різняться між собою кольором ягід, формою крони і забарвленням листя, наприклад: Бурка, лікерна, гранатний, мічурінська десертна, російська, пірамідальна, плакуча, Бейснера, невежинская, моравська, або солодка, Фифеана та ін. Всі дані форми зберігають свій ефектний вигляд протягом всього періоду вегетації. Особливу увагу потрібно приділити наступним формам:

  1. Невежинская. Зовні дана різновид і основний вид дуже схожі. Ці рослини відрізняються тим, що ягоди горобини невежинской не мають гіркоти й терпкості навіть недозрілі, коли у основного виду плоди можна їсти лише після того, як пройдуть перші морози.
  2. Горобина моравська, або солодка. У природі знайдена В Судетських горах. Листові пластини в порівнянні з іншими різновидами більш ажурні, а також цвітіння такий горобини починається дещо пізніше. До складу суцвіть іноді може входити близько 150 квіточок. Червоно-шарлахові ягоди мають соковитою м’якоттю помаранчевого кольору і солодко-кислого смаку.
  3. Лікерна. Дана різновид з’явилася на світ завдяки Мічуріна, для цього він схрестив аронію чорноплідну і горобину червону. Забарвлення ягід чорно-пурпуровий. Така горобина володіє дуже високою морозостійкістю.
  4. Гранатний. Різновид з’явилася на світ в результаті схрещування глоду крупноплідного та горобини червоної 1925 р. Висота такого дерева близько 400 див. Гладкі глянцеві прості листові пластини мають довжину близько 17 сантиметрів. У верхній частині листя цільні еліптичної або яйцевидної форми, а в нижній ― перисто-розсічені. Бордові солодко-кислі ягоди мають величину рівну вишні. Вид володіє дуже високою морозостійкістю.
  5. Бурка. З’явилася на світ у 1918 р при схрещуванні горобини червоної і горобини альпійської. Темно-зелені прості листові пластини перисто-розсічені і мають слабке опушення. Довгасті буро-червоні ягоди володіють середнім розміром. Горобина залишається дуже красивою протягом усього сезону.
  6. Мічурінська десертна. Це гібрид між горобиною лікерної та мушмулою німецької. Висота дерева всього 300 см, крона широка. Непарноперисті складні листові пластини в довжину досягають 18 сантиметрів, вони складаються з 6 або 7 пар зеленуватих листочків, виворітна поверхня яких трохи опушена. Середнього розміру темно-червоні ягоди формою дуже схожі з плодами мушмули. Деревце володіє високою декоративністю і морозостійкістю.

  Садівниками вирощуються такі сорти горобини, як: змішана, проміжна, або шведська, ольхолистная, Кене, Вильморена, амурська і деякі ін.

  Кращі сорти горобини червоної

  1. Бусинка. Рослина середньоросла. Ягоди соковиті і мають смак схожий з журавлиною.
  2. Вефед. Сладкоплодный сорт відрізняється високою врожайністю і морозостійкістю. Призначення даного сорту столово-десертні. Плоди рожево-жовтого забарвлення дуже ефектні.
  3. Сонячна. Сорт є стабільно плодоносним. Насичено-оранжеві ягоди з рум’янцем червоного кольору дуже смачні і свіжі, і перетерті з цукровим піском.
  4. Сорбинка. Сорт відрізняється врожайністю і морозостійкістю. Ягоди червоні і великі, їх можна їсти свіжими або використовувати для переробки.

  Також дуже популярні такі сорти горобини червоної, як: Кірстен Пінк, Ред Тип, Карпет оф Голд, Вайт Макс, Шими Сяйво, Леонард Шпрінгер, Фастігіата, Интегеррима, Джерминс, Титан і ін

  Горобина в ландшафтному дизайні

  Рябиновое дерево в ландшафтному дизайні може грати другорядну яких головну роль. Альтанки і прикрашають арки горобиною плакучої форми, її також садять на галявині або узліссі далеко від інших дерев, як сольний рослина.

  Така рослина відмінно виглядає в групі з іншими чагарниками і деревами, приміром, зі свидиной, спіреєю, снежноягодником або барбарисом. Також горобина відмінно поєднується з хвойними культурами (туями, сосною, ялицею або ялиною). Тим більше восени, коли на голубуватому або зеленому тлі хвойних дерев строката горобина виглядає дуже ефектно.

  Також ця рослина можна висаджувати разом з листяними деревами: липою, чорним тополею, кленом, ясеном і білої вербою. Більшість видів горобини здатні підкреслити ефектність калини, горобинника рябинолистного, жимолості і троянди зморшкуватою. З чагарниковою горобини можна створити живопліт, на тлі якої будуть чудово виглядати багаторічні квіти. Вибираючи місце для посадки такої культури, не слід забувати, що вона вкрай негативно реагує на загазоване і задимлене повітря, який притаманний містах.

  Властивості горобини: шкода і користь

  Корисні властивості горобини

  В ягодах горобини червоної вітаміну С перебуває дуже багато, його міститься навіть більше, ніж у лимонах. Також в ягодах містяться вітаміни P, B2, PP, K і E, а також провітамін A, глюкозиди, амінокислоти, пектини, гіркоти, дубильні речовини, органічні кислоти (янтарна, лимонна і яблучна), флавоноїди, йод, калій, магній, залізо, мідь, марганець, цинк, спирти, ефірні масла і фітонциди. Такі ягоди відрізняються потогінну, кровоспинну, жовчогінну та сечогінну ефектом. У Норвегії таку рослину використовують як ранозагоювальний і протинабряковий засіб, в Угорщині застосовують для лікування дизентерії, в Болгарії з допомогою ягід виводять каміння з нирок.

  Так як в ягодах міститься багато вітамінів, то вони використовуються для поліпшення стану організму при цукровому діабеті, захворюваннях нирок і печінки, недокрів’ї, геморої, хворобах органів травлення, тим більше при гастритах, колітах і виразковій хворобі.

  Сік горобини сприяє збудженню апетиту, тому його рекомендують вживати при ревматичних болях, виснаженні, каменях у нирках і сечовому міхурі. Цей сік має здатність усувати набряки, приводити в норму обмін речовин, знижувати рівень холестерину в крові, зупиняє кровотечу і має антимікробний ефект. Ще сік показаний до застосування при подагрі, атеросклерозі, астенії, ламкості капілярів, при гіпертонії, аритмії, кровотечах і злоякісних пухлинах, а ще при отруєнні чадним газом.

  Цілющі властивості є у квіток, кори, листових пластин і ягід горобинового дерева. Гіпертонію лікують відваром кори, при цинзі рекомендований прийом препарату з листя, так як в них міститься дуже багато вітаміну С (більше, ніж у ягодах). Препарати з квіток і ягід застосовують при захворюваннях органів ШЛУНКОВО-кишкового тракту, при порушенні обміну речовин і при застуді.

  Така рослина може застосовуватися і зовнішньо при ранках, різноманітних запаленнях, опіках і бородавках.

  В кондитерській промисловості як сировина використовують ягоди горобини звичайної, є полівітамінним засобом. Вони використовуються для виробництва цукерок, лікери, горілки, наливки та настоянки, повидла, мармеладу, желе, пастили, варення і безалкогольних напоїв.

  Насичений відвар горобиновий ягід використовується у ветеринарії для лікування легеневих хвороб у тварин.

  Для зміцнення здоров’я в ранковий час рекомендується вживати напій з горобини, володіє тонізуючими властивостями. У вечірній час в термос об’ємом 3 л потрібно висипати по одній великій ложці свіжих або сушених ягід горобини, барбарису і шипшини. Його наповнюють тільки що скипіла водою і щільно закривають. Даний чай треба пити з ранку і до обіду, потім в термос знову заливають киплячу воду, чекають, поки напій настоїться, і знову п’ють. Коли приготовлений у другій напій закінчиться, дістаньте ягоди, гарненько потовчіть і знову покладіть в термос, наповнений тільки що скипіла водою. Одну порцію ягід ви зможете використовувати 3 рази.

  Протипоказання

  Ягоди горобини звичайної заборонено вживати людям, які перенесли інфаркт або інсульт, а ще з ішемічною хворобою серця та з підвищеним згортанням крові. Також їх не рекомендується їсти людям з підвищеною кислотністю шлунка.