Алтайський край

Алта́йський край (рос. Алтайский край ) — суб’єкт Російської Федерації в складі Сибірського федерального округу.

Зміст

• 1 Географічне положення
• 2 Адміністративний поділ
• 3 Історична довідка
• 4 Природа
  • 4.1 Рельєф і корисні копалини
  • 4.2 Ґрунти
  • 4.3 Клімат
  • 4.4 Річки
  • 4.5 Рослинний і тваринний світ
  • 4.6 Основні загрози й ризики в сфері природокористування
  • 6.1 Промисловість
  • 6.2 Сільське господарство
  • 6.3 Сфера послуг
  • 6.4 Транспорт
  • 7.1 Наука і освіта
  • 7.2 Культура і мистецтво

  Географічне положення

  Розташовано на південному заході азійської частини Росії та півдні Сибіру. Простягнувся в широтному напрямку майже на 600 км, з півночі на південь — приблизно на 400 км.

  Межує на заході з Павлодарською, на півдні — зі Східно-Казахстанською областями Казахстану, на південному сході — з Республікою Алтай, на північному сході — з Кемеровською областю і на півночі — з Новосибірською областю Росії.

  Адміністративний поділ

  У складі Алтайського краю 723 муніципальних утворення, з них 10 міських округів; 59 муніципальних районів; 7 міських поселень; 647 сільських поселень.

  Адміністративний центр — м. Барнаул.

  Історична довідка

  Заселення території Алтайського краю почалося в палеоліті, про що свідчать археологічні знахідки на стоянці «Карама» в долині р. Ануй та печерах Окладникова, Денисова, Чагирськай Лігво Гієни. У бронзовому віці в межах Алтаю (у долинах річок Бії та Катуні — на півдні та Обі — на півночі) з’явилися племена афанасіївської культури (6–3 тис. до н. е.), основою життя яких було відгінне скотарство. Згодом перебував у сфері впливу (3–1 ст. до н. е.) племінного союзу хунну.

  Заселення росіянами Верхнього Приоб’я та передгір’їв Алтаю почалося з 1660-х, освоєння — зі спорудження Білоярської (1717) і Бікатунської (1718) фортець для захисту від войовничих місцевих кочівників.

  Указом російської імператриці Єлизавети Петрівни Алтай було передано (1747) до імператорської власності. У складі Томської губернії існувала (1834–1896) адміністративно-територіальна одиниця площею понад 500 тис. км 2 — Алтайський гірський округ, що включав сучасні Алтайський край, Новосибірську й Кемеровську, частину Томської та Східно-Казахстанської областей.

  Сучасна територія Алтайського краю в 20 ст. перебувала в складі Алтайської губернії (1917–1925; адміністративний центр — м. Барнаул), Сибірського (1925–1930) і Західно-Сибірського краю (1930–1937; адміністративний центр — м. Новосибірськ), доки не було створено Алтайський край (1937; адміністративний центр — Барнаул), зі складу якого було виокремлено Горно-Алтайську автономну область (1990), згодом перетворену на Республіку Алтай (1993; адміністративний центр — м. Горно-Алтайськ).

  Природа

  Рельєф і корисні копалини

  Алтайський край займає південно-східну частину Західно-Сибірської рівнини (Кулундинська тектонічна западина), для якої характерна значна потужність осадових відкладів (до 100–1200 м), східна та південно-східна частини представлені Алтає-Салаїрською складчастою системою, пов’язаною на південному заході зі структурами Західного (Рудного) Алтаю. Земна кора має тришарову будову, сягає товщини від 40–42 км до 50–55 км, збільшується під гірськими масивами. Долина р. Об поділяє територію Алтайського краю на східну (відроги та схили Салаїрського кряжу) і західну (Кулундинська рівнина й Приобське плато) частини. На південному сході розташовано передгір’я Алтайських гір.

  У межах Алтайського краю виокремлюють кілька рельєфних зон. Західну частину займає плоска, з малими ухилами Кулундинська рівнина (найнижча висота — 96 м над рівнем моря). Далі на схід з помітним 50–100-метровим уступом піднімається Приобське плато з густою мережею долин дрібних водотоків, балок та ярів (максимальна висота — 321 м над рівнем моря). За широкою долиною р. Обі, у північній частині краю, простягається Бійськ-Чумиська височина (300–500 м над рівнем моря), що переходить на схід у Передсалаїрську рівнину (200–300 м над рівнем моря) із сопковою поверхнею, порізану численними балками та ярами. Смуга передгірних рівнин відокремлює Західний Сибір від Алтайських гір, а в межах краю розташована лише північна частина цієї гірської області.

  На території краю є родовища вугілля бурого, залізних руд, поліметалічних руд і нікель-кобальтових руд (див. Кобальтові руди; Нікелеві руди), бокситів, корінного й розсипного золота, мінеральних солей (сульфатів Натрію та Магнію, галіту, соди вуглекислої), цементної сировини, гіпсу, облицювальних і кольорових каменів, лікувальних грязей, мінеральних і питних підземних вод.

  Ґрунти

  Ґрунтовий покрив краю різниться в рівнинній і гірській частинах із утворенням перехідної смуги передгірних ґрунтів. У рівнинній частині трапляються майже всі види ґрунтів (понад 130 типів, окрім тундрових і субтропічних). Велика Кулундинська рівнина зайнята ґрунтами каштановими з малим умістом гумусу, на берегах численних озер і западин трапляються солонці лучні, лучно-степові ґрунти, солончаки, під сосновими борами формуються дерново-підзолисті ґрунти. Основні площі Приобського плато зайняті чорноземами звичайними; під березовими кілками розвинені сірі лісові осолоділі ґрунти, по балках — дерново-слабопідзолисті.

  Клімат

  Клімат помірний, перехідний до різко континентального. Формується через часту зміну повітряних мас (що надходять з Атлантики, Арктики, Східного Сибіру та Середньої Азії). Сухий, із холодною й малосніжною зимою, коротким теплим літом.

  Середня температура січня — –19 °С, липня — +19 °С. Абсолютна річна амплітуда температури повітря сягає 90–95 °C. Період без морозів триває близько 120 днів.

  Середньорічна кількість опадів становить 250–350 мм зі збільшенням до 600–700 мм у східному й південно-східному напрямках.

  Річки

  В Алтайському краї близько 17 тис. річок загальною довжиною 51 тис. км, найбільша — Об.

  Є понад 13 тис. озер, найбільші розташовані в степовій зоні, зокрема Кулундинске (728 км 2 ), значні запаси підземних вод.

  Рослинний і тваринний світ

  На території краю представлено такі типи рослинності: ліси, степи, луки, болота, тундри, чагарникова (див. Чагарник), скельна, водна, солончакова й синантропна (див. Синантропні організми).

  У флорі Алтайського краю — 2,1 тис. видів вищих судинних рослин, зокрема 1,8 тис. аборигенних видів і 300 адвентивних видів, близько 400 видів мохів та 700 — лишайників. Серед них є представники ендеміків та реліктів.

  Загальна площа, укрита лісами, в Алтайському краї становить 3,816 млн га. Переважають хвойні (41,3 % за площею і 53,6 % за запасом, зокрема кедр — 1,1 %), м’яколистяні (58,7 % за площею і 46,4 % за запасом) породи.

  Видовому розмаїттю тваринного світу сприяє ландшафтна строкатість краю. Найчисленніша група тварин у краї — безхребетні, з-поміж них — клас комахи (понад 400 видів), 31 з яких занесено до Червоної книги Алтайського краю. Клас земноводні представлено в краї 5 видами, з яких 2 види — тритон звичайний та сибірський кутозуб — занесено до Червоної книги Алтайського краю. З 9 видів плазунів до Червоної книги занесено гадюку степову, круглоголовку такирську, ящірку різнокольорову, що мешкають у деяких степових районах краю. У регіоні налічують понад 320 видів птахів, з них у краї гніздяться від 220 до 290 видів. Ссавці представлені 82 видами. У лісах краю трапляються ведмідь бурий, вовк сірий, лисиця звичайна, соболь, горностай, козуля європейська, лось, марал, заєць сірий, заєць білий, бобер (див. Боброві), білки, бурундуки, норка європейська.

  В Алтайському краї функціонують 37 державних природних заказників, 62 пам’ятки природи й природний парк «Ая».

  Основні загрози й ризики в сфері природокористування

  Природні комплекси Алтайського краю за останні 100 років зазнали значних змін, пов’язаних з відкриттям родючих земель, у 1950-ті — підняттям цілини, пізніше — створенням великих меліоративних систем, каналів, будівництвом промислових об’єктів і населених пунктів.

  Основними джерелами забруднення повітря в Алтайському краї є підприємства нафтохімічної та харчової промисловості, електроенергетики, чорної металургії, коксохімії, машинобудування. Найбільшими забруднювачами повітряного басейну краю є Барнаульські ТЕЦ 1–3, ВАТ «Алтайенерго», МУП «Теплові мережі» м. Барнаула, ВАТ «Барнаултрансмаш », Барнаульський завод техвуглецю, ВАТ «Алтайкровля», ВАТ «Алтайвагон», ВАТ «Алтай-Кокс», ТОВ «Бійськенерго», ВАТ «Алтайхімпром», ВАТ «Каучуксульфат», викиди автомобільного транспорту тощо.

  Населення

  Загальна кількість населення — 2,3 млн осіб (2018, оцінка), густота населення — 14 осіб/км 2 .

  Склад населення за етнічними групами (2010, перепис): росіяни (93 %), німці (2,1 %), українці (1,3 %), вірмени, казахи й татари (по 0,3 %), білоруси й азербайджанці (по 0,2 %). В Алтайському краї мешкають кумандинці, які пов’язані з корінними нечисленними народами Півночі, Сибіру й Далекого Сходу.

  За релігійними групами: православні (понад 94 %), мусульмани (понад 1 %), представники інших релігій (близько 4 %).

  За віковими групами (2019, оцінка): до 14 років — 18 %, 15–64 років — 66,5 %, 65 років і більше — 15,5 %. За статевими групами: жінки (54 %), чоловіки (46 %).

  Рівень урбанізації — 56 %. Найбільші міста (2018, оцінка): Барнаул (632,4 тис. осіб), Бійськ (201,9 тис. осіб), Рубцовськ (144,1 тис. осіб), Новоалтайськ (73,4 тис. осіб), Заринськ (46,6 тис. осіб).

  Населення зменшується. З початку 2018 кількість жителів скоротилася на 8,2 тис. осіб (на 0,3 %).

  Господарство

  Промисловість

  Для сучасної структури промислового комплексу характерна велика частка обробних виробництв (понад 80 % в обсязі відвантажених товарів). Провідними є виробництво харчових продуктів, машинобудівної продукції (вагоно-, котло-, дизелебудування, сільгоспмашинобудування, виробництво електроустаткування), виробництво коксу, гумових та пластмасових виробів, а також хімічне виробництво.

  Провідні галузеві підприємства: біофармацевтичний кластер на платформі науково-виробничого потенціалу м. Бійська, ВАТ «Сибір-Поліметали» (видобування поліметалевих руд), ТОВ «Золото Кур’ї» і ТОВ «Артіль старателів «Пошук» (видобуток рудного золота), ВАТ «Алтайвагон» (виробництво кількох типів вантажних вагонів та ремонтування залізничного рухомого складу) тощо.

  Сільське господарство

  Алтайський край посідає перше місце в Російській Федерації за площею ріллі (6,5 млн га, 2014), використання якої з 2009 доведено до рівня 100 %. Один із найбільших виробників екологічно чистого продовольства в Росії. Алтайський край — єдиний від Уралу до Далекого Сходу регіон, де вирощують цукровий буряк (2016 році вирощено 1,1 млн т).

  Основні галузі тваринництва: м’ясо-молочне скотарство, свинарство, вівчарство. Поголів’я великої рогатої худоби — 795 тис., зокрема корів — понад 340 тис. (2017, оцінка).

  Обсяг валової продукції сільського господарства, виробленої всіма сільськогосподарськими товаровиробниками, у січні — квітні 2017 становив 21,3 млрд рублів.

  Однією з традиційних підгалузей сільського господарства є бджільництво (понад 10 тис. особистих підсобних господарств, понад 120 сільськогосподарських організацій).

  Сфера послуг

  Понад 75 % підприємств працює у сфері послуг, із них переважна частина — підприємства торгівлі. 2018 з урахуванням локальних мереж діяло понад 900 роздрібних мережевих компаній. На другому місці — операції з нерухомістю. Найбільший попит населення був на технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів (27,8 %), перукарські та косметичні послуги (13,9 %) та послуги з ремонту й будівництва житла (14,8 %).

  У сфері туризму в Алтайському краї реалізуються великі інвестиційні проекти, як-от: особлива економічна зона туристично-рекреаційного типу «Бірюзова Катунь», гральна зона «Сибірська монета», туристично-рекреаційні кластери «Бєлокуриха» і «Барнаул — гірничозаводське місто», автотуристський кластер «Золоті ворота». 2016 у регіоні діяло близько 970 туристичних підприємств.

  Транспорт

  В Алтайському краї розташовано два аеропорти — у містах Барнаулі та Бійську. Барнаульський аеропорт має статус міжнародного.

  Транспортна інфраструктура представлена залізничним (експлуатаційна довжина залізничних шляхів загального користування становить 1,8 тис. км), автомобільним (протяжність автомобільних доріг загального користування — 16,7 тис. км), внутрішнім водним (загальна довжина судноплавних шляхів — 607 км) видами транспорту.

  Основні річкові порти — Барнаульський, Бійський, а також пристань — Камінь-на-Обі.

  Територією краю проходять 2 федеральні автомобільні траси до Республіки Казахстан, Монголії, країн Центрально-Азійського регіону; залізниця, що сполучає Середню Азію з транссибірською магістраллю.

  Наука, освіта, культура

  Наука і освіта

  На території Алтайського краю — 40 науково-дослідних організацій (2017, оцінка), 13 науково-дослідних інституів, 9 академічних структур, проектно-конструкторські організації, дослідницькі підрозділи закладів вищої освіти та промислових підприємств, мережа технопарків і центрів колективного користування високотехнологічним обладнанням. Представлені установи Сибірського відділення Російської академії наук (Інститут проблем хіміко-енергетичних технологій, Інститут водних та екологічних проблем). 2017 на основі установ Сибірського відділення Російської академії сільськогосподарських наук сформовано Федеральну державну бюджетну наукову установу «Федеральний Алтайський науковий центр біотехнологій». У межах центру були об’єднані Науково-дослідний інститут садівництва Сибіру імені М. А. Лісавенка; Всеросійський науково-дослідний інститут пантового оленярства; Сибірський науково-дослідний інститут сироваріння; Алтайський науково-дослідний інститут тваринництва й ветеринарії; Горно-Алтайський науково-дослідний інститут сільського господарства. Місто Бійськ є одним з найбільших наукоградів (статус від 2005) Російської Федерації.

  Станом на 2015 діють 883 дитячі садки, 1 092 денні загальноосвітні організації (зокрема 1 077 державних), 38 середніх спеціальних закладів освіти, 10 закладів вищої освіти. Провідні заклади вищої освіти: Алтайський державний університет, Алтайський державний технічний університет імені І. І. Ползунова, Алтайський державний медичний університет, Алтайський державний аграрний університет, Алтайський державний інститут культури, Алтайський державний педагогічний університет (усі — у м. Барнаулі), Алтайський державний гуманітарно-педагогічний університет імені В. М. Шукшина (у м. Бійську).

  Культура і мистецтво

  Мережа закладів культури Алтайського краю — 2,3 тис. одиниць: 1,1 тис. установ культури клубного типу, 841 загальнодоступна бібліотека, 58 музеїв, картинна галерея, 6 парків культури й відпочинку, 6 театрів, 3 концертні організації, 113 дитячих шкіл мистецтв (2015, оцінка).

  У м. Барнаулі працюють Алтайський крайовий державний театр музичної комедії, Алтайський крайовий театр драми імені В. Шукшина, Державний молодіжний театр Алтаю, Державна філармонія Алтайського краю, у м. Бійську — Драматичний театр.

  Відбуваються великі культурні заходи всеросійського рівня: Всеросійський фестиваль «Шукшинські дні на Алтаї», Всеросійський Шукшинський кінофестиваль, Всеросійський фестиваль традиційної культури «День Росії на Бірюзовій Катуні».

  У м. Барнаулі діють такі музеї: Державний художній музей Алтайського краю, Алтайський державний краєзнавчий музей, Державний музей історії літератури, мистецтва і культури Алтаю; у с. Сростки Бійського району — Всеросійський меморіальний музей-заповідник В. Шукшина; у м. Бійську — Бійський краєзнавчий музей імені В. Біанкі; у с. Полковниково Косихінського району — Алтайський державний меморіальний музей Г. Титова; у м. Рубцовську — Музей історії медицини Алтаю; у с. Косіха Косіхського району — Меморіальний музей Р. Рождественського; у м. Зміїногорську — Музей історії розвитку гірничого виробництва імені А. Демидова тощо.

  Спорт

  У регіоні — 5,7 тис. спортивних об’єктів, зокрема 82 стадіони, 1,6 тис. спортивних залів, 3,4 тис. майданчиків, 75 басейнів та інше (2015, оцінка). Клубний спорт представляють футбольний клуб «Динамо», жіночий клуб із хокею на траві «Комунальник» та інші.

  Серед спортсменів Алтайського краю — Т. Котова (бронзова призерка Літніх Олімпійських ігор 2000 і Літніх Олімпійських ігор 2004; стрибки в довжину), С. Клевченя (срібний і бронзовий призер Зимових Олімпійських ігор 1994; ковзанярський спорт), О. Тищенко (чемпіон Літніх Олімпійських ігор 2000; бокс).

  Література

  1. Егоров Г. М. Алтайский край. Москва : Профиздат, 1987. 264 с.
  2. Алтайский край // Словарь современных географических названий. Екатеринбург : У-Фактория, 2006. URL: http://otpusk-info.ru/journey/dictionary/geographic-names/fc/slovar-192-3.htm#zag-125
  3. Перечень профессиональных образовательных организаций Алтайского края // Официальный сайт Алтайского края. 2011. URL: https://www.altairegion22.ru/territory/education/initial/
  4. Екеев Н. В. Алтай: история и культура. Горно-Алтайск : Бюджетное научное учреждение Республики Алтай «Научно-исследовательский институт алтаистики им. С. С. Суразакова», 2015. 471 с.
  5. Певцов М. В. Алтай. Монголия. Китай. Тибет. Москва : Эксмо, 2015. 462 с.
  6. Краткая информация об Алтайском крае // Официальный сайт Алтайского края. URL: https://www.altairegion22.ru/territory/info/
  7. Общие сведения о природных ресурсах и охране окружающей среды в Алтайском крае // Министерство природных ресурсов и экологии Алтайского края. URL: http://altaipriroda.ru/vazhno/obshhie_svedenija_o_prirodnyx_resursax_i_oxrane_okruzhayushhej_sredy_v_altajskom_krae/

  Автор ВУЕ

  Покликання на цю статтю: Івченко А. С. Алтайський край // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/ Алтайський край (дата звернення: 27.02.2024).

  Статус гасла: Оприлюднено
  Оприлюднено: 07.07.2021

  Важливо!

  Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

  Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

  Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

  Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів

  Де краще зупинитись у Стамбулі, в якому районі

  Хоча більшість місць переживає лише одне чи максимум кілька «золотих століть», важко знайти місто, яке постійно і неодноразово опинялося в центрі історії. Стамбул… Розташований у приголомшливому місці на кордоні двох континентів, Стамбул є найбільшим і найбільш населеним містом Європи. Колишня столиця Східної Римської, Візантійської та Османської імперій, Стамбул за свою довгу та захоплюючу історію був відомий під різними назвами, включаючи Візантій та Константинополь. Якщо ви шукаєте найкращі місця для проживання у Стамбулі, ви потрапили за адресою.

  Його значущість і вражаюча історія, що підживлюється його становищем на перехресті безлічі різних культур, релігій та народів, зробили Стамбул одним із найкрасивіших міст світу. Стамбул відомий своїми численними пам’ятками, включаючи візантійську церкву і мечеть Святої Софії, Блакитну мечеть, палац Топкапи, Великий базар, Галатську вежу і Цистерну Базиліка. Протягом десятиліть це турецьке місто є великим туристичним центром, який щорічно приймає понад 5 мільйонів туристів. Завдяки величезній та добре розвиненій туристичній індустрії Стамбул пропонує всілякі варіанти розміщення – від бутіків та розкішних готелів до невеликих, часто сімейних бюджетних готелів.

  Якщо ви відвідуєте Стамбул з огляду визначних пам’яток або ділової поїздки, продовжуйте читати цю статтю, щоб дізнатися наш топ найкращих місць для проживання в Стамбулі для туристів.

  Де зупинитись у Стамбулі для огляду найкращих місць міста

  Найкращим районом для проживання у центрі Стамбула є Султанахмет. У цій частині Старого міста знаходиться чудовий готель Hagia Sofia Mansions Istanbul, Curio Collection by Hilton.

  Як уже згадувалося вище, центр Стамбула – найкраще місце для туристів у турецькому мегаполісі. При цьому центр міста займає величезну площу і може бути розділений на безліч різних (офіційних та неофіційних) районів, кожен з яких має свій колорит та визначні пам’ятки. Ось деякі з найцікавіших районів:

  Султанахмет – серце римського та середньовічного Константинополя – розташований на південному березі Золотого Рогу. Тут знаходиться безліч визначних пам’яток, включаючи палац Топкапи, Святу Софію, Блакитну мечеть, візантійський іподром та Цистерну Базиліка. У цьому історичному районі також розташовано багато найкращих готелів Стамбула, включаючи особняки Святої Софії в Стамбулі та готель Four Seasons Hotel Istanbul at Sultanahmet.

  На північній стороні Золотого Рогу знаходиться район Бейоглу. Історично відомий як Пера, цей жвавий район є головним місцем розваг та нічного життя міста. У Бейоглу є 3 основні підрайони, про які варто згадати: Галата, площа Таксім та Джихангір.

  У сусідньому районі Бешикташ знаходиться розкішний палац Долмабахче 19 століття та Морський музей. У цьому висококласному районі також розташовані деякі з кращих розкішних та бізнес-готелів Стамбула, включаючи Shangri-La Bosphorus та Raffles Istanbul.

  Шишлі, розташований у глибині міста, — це ще один елітний район із активним нічним життям. Тут знаходиться музей Ататюрка та імператорський османський палац Іхламур Касри. З-поміж розташованих поруч визначних місць — The St. Regis Istanbul та Renata Boutique Hotel Sisli.

  З іншого боку Босфору, в Азіатській частині Стамбула, знаходиться менш туристична частина міста. У цьому районі, що включає такі чудові райони, як Кадикей, Мода і Ускюдар, розташовані такі розкішні готелі, як Wyndham Grand Istanbul Kalamış Marina Hotel, а також деякі висококласні бюджетні та середні готелі, такі як My Dora Hotel.

  Найкращі райони для туристів у Стамбулі: Район за районом

  Історичний півострів (Султанахмет): Найкраще місце у Стамбулі для огляду історичних місць

  У районі Султанахмет, розташованому в Фатісі, є найбільш відвідуваними туристами пам’ятки Стамбула і найкращий район для проживання в Стамбулі для огляду визначних пам’яток.

  Чому це найкращий район для проживання у Стамбулі, Туреччина:

  • Серце старого міста
  • Об’єкти Світової спадщини ЮНЕСКО
  • Римські, візантійські та середньовічні будівлі
  • Гранд Базар
  • Свята Софія та мечеть Султана Ахмета
  • Палац Топкапи
  • Бутік-готелі та готелі класу люкс
  • Дуже зручне транспортне сполучення
  • Відмінний шопінг та їжа

  Султанахмет – це історичне серце стародавнього Константинополя. Розташований на східному краю Фатіха, цей район, що охороняється ЮНЕСКО, займає більшу частину півострова на південь від Золотого Рогу і є домом для найвідоміших історичних та культурних пам’яток Стамбула. У цьому районі, зосередженому навколо Диван Йолу та площі Султанахмет, можна зупинитися за кілька хвилин ходьби від більшості визначних пам’яток, і тому це чудовий район для недовгого перебування у Стамбулі.

  Можливо, найвідоміша туристична пам’ятка Стамбульського півострова, Свята Софія, вважається вершиною візантійської релігійної архітектури. Збудована у 537 році до н.е. на фундаменті язичницького храму як патріарший собор Константинополя, вона була найбільшою християнською церквою східної Римської імперії. Після падіння міста він був перетворений на мечеть, потім на музей, а нещодавно знову на мечеть. Споруда поєднує у собі поздовжню базиліку та центральну будівлю з 32-метровим куполом. Його інтер’єр прикрашений прекрасними візантійськими фресками та мозаїками.

  За кілька метрів від неї знаходиться чудова мечеть Султана Ахмета. Відома також як Блакитна мечеть, ця ікона ісламської архітектури славиться своїм багато прикрашеним інтер’єром, викладеним більш ніж 20 000 керамічних плиток ручної роботи у стилі Ізнік. Також у цьому районі знаходиться палац Топкапи. Цей величезний палацовий комплекс, що колись служив офіційною резиденцією султанів, сьогодні є музеєм, у якому виставлені скарби імперії Османа.

  Гранд Базар, один з найбільших та найстаріших критих ринків у світі, є домом для близько 4 000 кіосків, які торгують традиційними турецькими ремеслами, від килимів та килимових виробів до ламп, кераміки та ювелірних виробів.

  Галата та Каракей: Найкраще місце для гурманів та любителів мистецтва

  Легко відомі завдяки своїй вежі, Галата та Каракей є цікавими районами, повними невеликих магазинів, кафе та ресторанів.

  Чому саме цей район є найкращим для проживання у Стамбулі, Туреччина:

  • Галатська вежа
  • Захоплююче життя
  • Молоді, енергійні райони
  • Добре пов’язаний громадським транспортом
  • Чудовий вид на півострів Султанахмет
  • Палац Топкапи
  • Відмінний вибір готелів
  • Дуже зручне розташування у центрі міста

  Історично Галата була окремим містом, розташованим на порозі могутнього Константинополя, де знаходився головний єврейський квартал міста. У середні віки Галата стала колонією Генуезької республіки. Основні визначні пам’ятки району, цитадель та Галатська вежа, були побудовані за часів генуезького правління.

  Розташована на північ від Золотого Рогу і з’єднана з Історичним півостровом мостами та поромами, сьогодні Галата є частиною більшого району Бейоглу, до якого також входить сусідній район Каракей.

  Домінантою горизонту району є Галатська вежа – оборонна споруда заввишки 67 метрів, побудована в 1348 для захисту генуезької колонії Константинополя. Найвища будівля в місті на момент завершення будівництва, Галатська вежа служила багатьом цілям протягом своєї багатовікової історії: військова сторожова вежа, пожежна охорона, в’язниця, а зараз музей, місце проведення заходів та туристична пам’ятка.

  Крім однойменної вежі, в районі Галата розташовано безліч історичних та релігійних пам’яток, включаючи візантійську церкву Сан-Доменіко (нині мечеть Арап), церкву Святого Бенуа, церкву Святих Петра та Павла та австрійську середню школу Святого Георгія. Будучи історично єврейським районом Стамбула, Галата також є місцем розташування багатьох синагог, а саме синагоги Зюльфаріс, Ашкеназі, Італійської та Неві Шалом, а також Музею турецьких євреїв.

  Тим часом близький Каракей перетворився з жвавого портового району в середні віки на головний фінансовий район міста в 19 столітті. У той час як більшість банків та офісів перемістилися на північ, у Левент, Каракей перетворився на культурний та розважальний центр, де знаходяться такі установи, як SALT Galata, процвітаючий художній простір у колишній штаб-квартирі Османського банку.

  Сьогодні і Галата, і Каракей вважаються творчими центрами міста та хіпстерськими районами. Вони заповнені невеликими кафе, барами, ресторанами міжнародної та традиційної кухні, а також одними з найвищих бутік-готелів Стамбула.

  Для пересування по району є безліч можливостей, включаючи поромні станції, лінію фунікулера та кілька зупинок трамваю (T1-T2) та метро (M2).

  Таксім: найкраще місце для нічного життя

  Таксім – це жвавий район нічного життя, шопінгу та ресторанів у районі Бейоглу, в центрі якого знаходиться площа Таксім.

  Чому це найкращий район для проживання у Стамбулі, Туреччина:

  • Суперцентр
  • Відмінне нічне життя та кухня
  • Площа Таксім
  • Дуже зручне транспортне сполучення
  • Близько до Галати та Султанахмету
  • Культурний центр Ататюрка
  • Різноманітна пропозиція готелів

  У міру розширення Стамбула центр міста перемістився на північ від Історичного півострова до Бейоглу, на північ від Золотого Рогу.

  Розвиток цього району, зосередженого навколо однойменної площі, почався ще в 18 столітті, у період пізньої Османської імперії, коли він служив головним міським резервуаром та центром розподілу води (Таким у перекладі турецького означає «розподіл»). Наприкінці 19 століття концепція розподілу набула нового життя з відкриттям першої лінії підземної залізниці і планами зробити площу Таксим центральною станцією мережі стамбульського метрополітену.

  З 1928 року, коли було відкрито пам’ятник Республіці роботи П’єтро Каноніка, площа Таксім стала головним громадським простором Стамбула, де відбуваються місцеві свята, заходи та громадянські протести.

  В даний час Таксім вважається серцем сучасного Стамбула та основним місцем громадського харчування та нічного життя. Від площі починається Істікляль Каддесі, довгий пішохідний проспект з десятками магазинів, ресторанів, кафе, барів та міжнародних мереж швидкого харчування.

  Культовий центр Ататюрка, розташований на площі, є багатоцільовим культурним центром та оперним театром. Відвідвачі готелю можуть насолоджуватися туром по визначним місцям міста: мечеть Таксім, парк Таксім Гезі, Стамбульський музей мадам Тюссо та Стамбульський музей кіно.

  Загалом, Таксім — один із найбільш відвідуваних районів міста як місцевими жителями, так і туристами. У цьому районі також розташовані багато 5-зіркові готелі міста, включаючи The Marmara Taksim, Sofitel Istanbul Taksim та Gezi Hotel Bosphorus, а також широкий спектр бюджетних та середніх готелів.

  Пера та Бейоглу: Історичний район на європейській стороні Стамбула

  Розташована на північ від Золотого Рогу, Пера пропонує поглянути на велич Стамбула 19 століття.

  Чому саме цей район є найкращим для проживання у Стамбулі, Туреччина:

  • Серце європейської частини міста
  • Архітектура 19-го та початку 20-го століть
  • Історичний трамвай
  • Дуже зручне транспортне сполучення
  • Істікляль Каддесі
  • Чичек Пасаджі

  Наслідуючи Істікляль Каддесі на південь, між Галатою і Таксімом, ви потрапите в історичний район Пера.

  Спочатку це був незалежний район поруч із містом Галата, але зараз історичний район Пера є частиною (а іноді використовується для позначення всього району) Бейоглу.

  Традиційно Пера була дипломатичним кварталом Стамбула, і багато з її первісних величних палаців та особняків, включаючи колишні посольства Італії, Великобританії, Швеції та Нідерландів, використовуються (як консульства) і донині.

  Історична трамвайна лінія Т2 проходить вздовж вулиці Істіклал Каддесі, яка також усіяна будинками у стилі неокласицизму, витончених мистецтв та модерну, що надає цьому району яскраво вираженої європейської атмосфери початку століття. На Чичек-Пасаджі (Сіте-де-Пера), торгової галереї кінця XIX століття, спроектованої на зразок міланської Галереї Вітторіо Емануеле II, розташовано безліч історичних кафе, ресторанів та бутіків.

  Інші культурні пам’ятки цього району включають Музей Пера, художній заклад, присвячений орієнталізму в мистецтві 19 століття, Стамбульський музей сучасного мистецтва та історичну лазню Галатасарай.

  Далі на захід, уздовж узбережжя Золотого Рогу, знаходяться інші важливі пам’ятки Стамбула, включаючи Музей Рахмі М. Коч, присвячений автомобілям та транспорту, Айналикавак Касри османської епохи та лазні на площі Кизилай.

  Бейоглу дуже добре пов’язаний з рештою Стамбула завдяки розвиненій мережі громадського транспорту, що включає станції метро, трамваї та фунікулери, пороми та автобуси.

  Бешикташ: Найкраще місце для романтичного відпочинку у Стамбулі

  Бешикташ – це чарівний і багатий район з видом на Босфор, палацами, парками та Рибальським ринком.

  Чому саме цей район є найкращим для проживання у Стамбулі, Туреччина:

  • Палац Долмабахче
  • Рибальський ринок
  • Романтичний вид на Босфор
  • Розкішні та бутік-готелі
  • Гарні ресторани
  • Поромний вузол

  Waterside Beşiktaş – один із найстаріших районів Стамбула. Він розташований на північний схід від Бейоглу, на європейській стороні.

  У Бешикташі розташовані одні з найрозкішніших житлових кварталів міста, він також є важливим діловим, торговим, освітнім та історичним районом, а з вікон відкривається мальовничий вид на протоку Босфор.

  Найбільшою пам’яткою цього району, безперечно, є палац Долмабахче. Палац Долмабахче, площа якого становить близько 45 000 м2, є найбільшим палацом у Туреччині. Цей потужний і розкішний комплекс служив адміністративним центром імперії Османа аж до скасування халіфату в 1924 році. Після заснування Турецької Республіки він використовувався як літня резиденція. Президент Мустафа Кемаль Ататюрк помер тут 1938 року.

  Інші визначні пам’ятки Бешикташа включають жвавий Рибальський ринок, павільйон Іхламур та Морський музей. Мальовничий парк Йилдиз, розташований між палацами Йилдиз та Чираган, є однією з найпопулярніших зелених зон міста.

  У районі Бешикташ також є важливий поромний вузол, що з’єднує різні райони Азіатської сторони. З-поміж додаткових цікавих місць, які цей готель має в місті Стамбула, включаючи Four Seasons Hotel Istanbul в Bosphorus, Swissotel The Bosphorus, Shangri-La Bosphorus і Çırağan Palace Kempinski.

  Джихангір: Космополітичний та богемний район для проживання у Стамбулі

  Розташований неподалік Галати і Таксіма, район Джихангір відомий тим, що в ньому процвітає художня і богемна спільнота.

  Чому це найкращий район для проживання у Стамбулі, Туреччина:

  • Дуже центральний
  • Богемне та артистичне середовище
  • Мечеть Джихангір
  • Хороша транспортна розв’язка завдяки трамваям та фунікулерам
  • Космополітична турецька та іноземна спільнота
  • Найкращий район для любителів котів

  Названий британською газетою «Гардіан» одним із п’яти найкращих місць у світі для життя, Джихангір — це квартал у районі Бейоглу.

  Він розташований у південно-східній частині Бейоглу, між Галатою, Каракею та Таксимом, і був одним із основних районів, де наприкінці 19 століття селилися немусульманські (переважно європейські) громадяни. І до цього дня в цьому районі проживає значна кількість експатріантів. Таким чином, Джихангір — один із найрізноманітніших і найкосмополітичніших районів Стамбула.

  У цьому районі розташовано безліч кафе, художніх галерей та невеликих магазинів, і він, як і раніше, зберігає богемну та художню атмосферу.

  Можливо, найважливіше те, що цей район відомий своїми кішками! Джихангір відомий колоніями вуличних кішок, яких доглядають місцеві жителі.

  Серед визначних пам’яток цього хіпстерського району Стамбула – мечеть Джихангір і Райдужна драбина.

  Шишли: найкраще місце для шопінгу та ділових мандрівників

  Шишлі, де зосереджені торгові центри і блискучі хмарочоси, є найсучаснішим виглядом Стамбула.

  Чому це найкращий район для проживання у Стамбулі, Туреччина:

  • Найкращий район для ділових мандрівників
  • Мечеть Шишлі
  • Торговий центр Cevahir İstanbul
  • Дуже зручне транспортне сполучення
  • Музей Ататюрка
  • Розкішні магазини та готелі

  Розташований у глибині міста та оточений вищезгаданими районами Бешикташ та Бейоглу, Шишлі є одним із головних торгових та ділових районів Стамбула.

  Забудований в основному наприкінці 19-го та на початку 20-го століття, Шишлі був переважно житловим районом та районом середнього класу. Все змінилося в 1970-х роках, коли вздовж головних проспектів почали з’являтися нові офісні вежі та комерційні об’єкти, перетворивши деякі райони, такі як Мечідієекей та Есентепе, на Центральний діловий район міста.

  Нішанташі, розташований у південній частині Шишлі, є одним із найрозкішніших житлових та торгових районів Стамбула, де зосереджена велика кількість магазинів модного одягу, універмагів, кафе, пабів, ресторанів та нічних клубів.

  У Шишлі також знаходиться стамбульський торговий центр Cevahir İstanbul, найбільший у Європі та другий за величиною у світі. Інші визначні пам’ятки цього району включають Музей Ататюрка та палац Іхламур.

  Левент: Новий фінансовий та діловий район Стамбула

  Башта Левент – чудовий район Стамбула для ділових мандрівників і тих, хто не проти виявитися далеко від центру міста.

  Чому це найкращий район для проживання у Стамбулі, Туреччина:

  • Відмінний район для ділових мандрівників
  • Стамбул Сапфір
  • Бізнес-готелі
  • Зручне транспортне сполучення

  Левент, де розташовані одні з найвищих хмарочосів у Європі, є перспективним фінансовим районом Стамбула.

  Левент, що входить до складу муніципалітету Бешикташ, розташований приблизно за 8 кілометрів на північ від площі Таксім, на Європейській стороні.

  У Левенті знаходиться найвищий хмарочос Стамбула та Туреччини – 54-поверховий Istanbul Sapphire. У цьому районі також розташовано безліч нових, орієнтованих на бізнес готелів місцевих та міжнародних мереж.

  Станції метро Levent та 4. Левент (М2) обслуговують діловий район та прилеглі до нього квартали.

  Зовнішній Фатіх: Найдешевший район для проживання у Стамбулі

  Розташований між Стіною Костянтина і Феодосія, Зовнішній Фатіх пропонує колекцію історичних районів і визначних пам’яток, розташованих далеко від вторинних стежок.

  Чому це найкращий район для проживання у Стамбулі, Туреччина:

  • Місцева атмосфера
  • Дешеві готелі
  • Стіна Феодосія
  • Поруч із історичним півостровом

  Як ми вже згадували, район Фатіх охоплює історичну частину Стамбула, яка приблизно відповідає продовженню обнесеного стіною Константинополя.

  У його східній частині, на Історичному півострові (Султанахмет), знаходяться найвідоміші релігійні, історичні та туристичні пам’ятки міста, а район між оригінальною стіною та Феодосійською стіною, Зовнішній Фатіх, має місцевий колорит, дешевші готелі та ресторани, а також безліч власних туристичних пам’яток.

  Константинопольські стіни вважаються останньою великою фортифікаційною системою давнини та одним із найскладніших оборонних комплексів, які колись були збудовані. Зведені між II і V століттями нашої ери, ці укріплення неодноразово рятували місто і закріпили за ним репутацію неприступної фортеці аж до XV століття, коли в 1453 він упав перед османським султаном Мехмедом II.

  Більшість визначних пам’яток у Зовнішньому Фатіху можна знайти поряд зі стінами. На його північно-західному кінці, неподалік Золотого Рогу, знаходяться руїни приголомшливого Палацу Багрянородних, палацу кінця XIII століття і зразка світської архітектури пізньої Візантії, що найбільш зберігся до наших днів. Неподалік знаходиться церква Святого Спасителя — середньовічна грецька православна церква, нещодавно перетворена (вдруге) на мечеть. Історичний музей «Панорама 1453» розповідає про історію падіння (або, швидше, завоювання) Константинополя османами, а музей «Підземелля Едікуле» пропонує заглянути до королівської в’язниці 15 століття.

  Крім достатку готелів середнього та бюджетного рівня, ще однією перевагою вибору Фатіха для відпочинку в Стамбулі є його зручне транспортне сполучення. Його південну частину перетинає приміська лінія Marmaray, яка з’єднується з лініями метро M1 та M2 та кількома поромними лініями на станції Yenikapı. Крім того, трамвайний маршрут T1 проходить через середину району, а T4 пропонує кілька зупинок вздовж Феодосійського району стіни.

  Азіатська сторона: Незвіданий Стамбул

  Азіатська частина Стамбула, що часто залишається поза увагою туристів, може запропонувати багато цікавого.

  Чому саме цей район є найкращим для проживання у Стамбулі, Туреччина:

  Перебуваючи між Європою та Азією, Стамбул є єдиним двоконтинентальним мегаполісом у світі. Азіатська, або Анатолійська сторона, розташована через Босфор, насправді є величезною колекцією окремих невеликих районів. Хоча цей великий район пропонує таку ж різноманітність і захоплюючість, як і його європейський побратим, ця частина Стамбула часто залишається поза увагою відвідувачів.

  З кількома туристичними пам’ятками, включаючи розкішний палац Бейлербейї, мечеть Шемсі Паша 16 століття та мальовничу Дівочу вежу, азіатська частина Стамбула також відрізняється своєю атмосферою.

  Азіатська сторона також є домом для двох найцікавіших районів Стамбула: Кадик і Мода.

  Кадикей, який веде свою історію від грецького поселення Халкідон і 685 року до нашої ери, відомий своїми звивистими вуличками, ринками, міським мистецтвом та торговими вулицями. Район, де знаходиться Антикварна вулиця (Tellalzade Sk.), є місцем, що приваблює мисливців за антикваріатом та любителів економних покупок. Проспект Багдат вважається Єлисейськими полями Стамбула, де ви знайдете розкішні дизайнерські бренди поряд з відомими магазинами високої моди.

  Moda, з іншого боку, відомий своїм громадським харчуванням. Тут знаходяться одні з найавтентичніших турецьких ресторанів та пекарень у місті, і саме тут можна скуштувати типовий турецький сніданок та каву.

  Анатолійська та європейська сторони пов’язані мережею стамбульського метро та приміських поїздів, а вся прибережна зона усіяна десятками поромних станцій.