Кормові рослини: основні види

Ці культури часто застосовують як корм для тварин у свіжому вигляді, а також для заготівлі сіна, сінажу, силосів. Також вони вважаються категорією штучно зневоднених кормів. Крім того, трави вирощуються для створення культурних сінокосів чи пасовищ.

Вони містять певний перелік корисних мікро- і макроелементів, тому мають підвищену кормову цінність. Активне використання в сіножаті та пасовищних цілях дозволяє збільшити обсягу надою, позитивно впливаючи на ШКТ та загальний стан сільськогосподарських тварин.

Основні види кормових сільськогосподарських культур можна розділити на:

• Многолітні. Виростають, як правило, у степових та гірських районах. Найчастіше з’являються у вигляді чистих посівів для ріллі та культурних пасовищ, які не беруть участь у сівозміні.
• Однорічні. Найчастіше зустрічаються у пустельних чи напівпустельних регіонах. В їх основі лежать ранньоквітуча або швидко дозріває рослинність. Часто зустрічаються весняні та літні культури. Однорічні кормові трави підлягають обробітку з метою виведення польових сівозмін. Нерідко використовуються як підготовка для землі, призначеної для посіву пасовищ та сінозаготівельних територій.

Всі кормові культури генетично відтворюють один основний вид харчування, зазвичай концентрований або соковитий. При цьому кожен вид має свій рівень поживності, який задовольняє потребу організму в певній кількості речовин, спрямованих на забезпечення життєдіяльності, росту та розвитку організму.

Найширшою групою рослинних кормів вважається об’ємна. До її числа входять грубі, соковиті та зелені види трав. Вони становлять основний раціон жуйних тварин, переважно дрібної та великої рогатої худоби.

Види кормових рослин

Існує величезна кількість культур, які складають основні види кормових рослин. Це близько сотні найменувань, які відносяться до різних сімейств у ботаніці. Проте, основних видів чотири, і вони різняться за різними характеристиками: морфологічними, біологічними, господарськими параметрами та прийомами обробітку.

Класифікація виглядає так

• злаки (тимофіївка лугова, їжака збірна, лисохвіст і костриця лугова, житняк гребенеподібний, Колумбова трава і т.д.); >
• осокові (особливо степові та пустельні);
• різнотрав’я (козлобородник, полин австрійський, деревій, жовтець повзучий, валеріана бульбоносна і т.д.).

Як правило, вся ця кормова трава добре поїдається тваринами, а отруйні види практично відсутні. При цьому вони заповнюють в організмі необхідні поживні речовини. Багато рослин, зрештою, виведені в цілу культуру. Види зазвичай зимостійкі, тому добре переживають різні кліматичні умови, перепади температури, коливання вологості тощо. У догляді вони досить невибагливі, тому власникам пасовищ не доведеться приділяти їм надто багато уваги.

Злакові

Сімейство злакових або мятликових досить поширене в степовій зоні. Налічує приблизно тисячу видів. У своєму складі мають відносно високий відсоток білків, жирів, клітковини та інших речовин. Дають основну частину врожаю для сіна чи пасовищного корму, крім пустельних районів. Кормові злакові трави діляться втричі основні групи: плотнокустовые, рихлокустовые, кореневищные. Крім цього, їх можна поділити за висотою та структурою:

• Верхові. Характеризуються низькою активністю, повільно ростуть після скошування. Добре підходять для сіножатей.
• Напівверхові. У них дуже багато вегетативних пагонів. Можливе застосування для сіножаті та пасовищ.
• Низові. Швидко ростуть, завдяки зростанню вкороченої втечі. Відмінно підходять для пасовищ.

Як правило, кормові злаки розмножуються за рахунок перехресного запилення за допомогою вітру, переважно вранці, при цьому насіння обсипається. Проте, характерно це багаторічним травам, які постійно утворюють нові надземні пагони.

Кормові злаки відрізняються швидким зростанням, а також мочкуватою кореневою системою, що дозволяє їм накопичувати вологу. До основних видів рослин, які використовуються в кормових цілях, належать тимофіївка лугова, їжака збірна та багаття безосте, які активно поїдаються різними сільськогосподарськими тваринами.

Корисно розбиратися в кореневищі культур, щоб краще висаджувати їх. Так вдасться досягти більшого врожаю, уникнути хвороб та шкідників.

Бобові

Многолітні та однорічні трави цього сімейства використовуються для отримання кормів з великим вмістом білка. Зазвичай вони ростуть у природному середовищі невеликими групами. Для висіву використовують їх разом із злаками, щоб створити тимчасові чи постійні пасовища. Також їх використовують для створенняия:

Бобові кормові рослини для тварин відрізняються високою поживністю, подовженням терміну використання посіву. До бобових належить люцерна, конюшина та інші трави.

При цьому вони повільніше грубіють, тому з’їдаються краще, ніж злаки. Також для них характерний тривалий період цвітіння та плодоношення. Навіть після процедури стравлювання або скошування рослинність швидко відновлюється.

Зауважимо, що бобовий травостій віддають перевагу родючим грунтам, з нейтральною або слабокислою реакцією, з помірним зволоженням та аерацією.

Осокові

Дані культури походять із сімейства «Осокових» та «Ситникових». На території пустель – це досить цінна кормова культура через відсутність багатьох видів. Однак, в інших регіонах осокові виробляються швидше як кормові рослини на сіно. Це з тим, що вони досить погано поїдаються тваринами. Тому, наприклад, у північних широтах вони переважно використовуються для сінозаготівлі.

Діляються на наступні групи:

• великостеблові (поїдаються погано або виключно на вегетативної фазі):
• вологолюбні (поїдаються задовільно);
• дрібностеблові (поїдаються добре)

Для заготівлі сіна чи силосу рослинність скошують до фази цвітіння. Нерідко додають трави, які мають великий рівень цукру у своєму складі. Цю зелень здатні вживати тварини всіх видів, особливо це стосується кіз, овець та великої рогатої худоби, які проживають у степовій, пустельній чи гірській зоні.

У них міститься достатньо фосфору та калію. Приблизно 41% видів осокових через це вважаються поїдають добре або відмінно.

Різнотрав’я

До цієї групи належить зелень, що належить до інших сімействам, визначених ботанікою. Це найчисленніша група, що становить 60 – 70% травостою на різних пасовищах та луках. Нерідко вони мають велике господарське значення. Особливо це стосується видів полину та солянки.

Ця група вважається поживною (перевищує злакові). Однак тварини поїдають погано – цьому сприяють такі фактори:

Однорічні та багаторічні рослини для сільськогосподарських тварин із цих сімейств вважаються бажаною домішкою, якщо вони ростуть у межах 15 – 20% від загальної кількості рослинності. Трави сприяють покращенню поїдання та різноманітності мінерального складу.

У сіножаті не повинно бути багато різнотрав’я. Це пов’язано з тим, що вони витісняють цінніші злаки та бобові рослини. Крім того, серед різнотрав’я найвищий відсоток отруйних, а також бур’янів.

Висновок

У більшості випадків кормові рослини вирощуються в польових або кормових сівозмінах. Сьогодні вирощування таких культур прийнято навіть виділяти у самостійну галузь сільського господарства, яка отримала назву кормовиробництва.

Обробка культур подібного типу дозволяє знизити собівартість продукції тваринництва, тому в нашій країні під кормові рослини відводяться досить великі посівні площі.

Пасовище: як отримати землю для сінокосіння та випасання худоби

Використання природних рослинних ресурсів для випасання худоби та забезпечення інших потреб тваринництва заборонено, бо може призвести до деградації земель або заважати їх природному відновленню. Щоб не порушувати закон, є порядок отримання земель для сінокосіння та випасання худоби. Що це за порядок?

Шукаємо місце для вигулу худоби

Власники худоби (корів, кіз, овець і т. ін .) ма ють право взяти в оренду землі як державної , комунальної, так і приватної власності для сінокосіння та випасу своєї худоби. Щ об отримати в оренду земельну ділянку, розташовану в межах населеного пункту, треба звернутися з клопотанням до органу місцевого самоврядування:

– до місцевої ради (якщо питання стосується земель комунальної власності, розташованих у населених пунктах);

– до районно ї держадміністрації (якщо питання стосується земель державної власності за межами населених пунктів);

– до го л о вного управління Держ г еокадастр у в області (якщо питання стосується земель для ведення особистого селянського господарства або садівництва державної власності за межами населених пунктів).

У клопотанні обов’язково треба зазначити орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. Також потрібно додати:

• графічні матеріали, на яких позначається бажане місце розташування земельної ділянки та її розмір;

• письмов у згод у землекористувача, завірен у нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб);

• копії документів, що по свідчують особу, яка звернулася з клопотанням, і ідентифікаційний код ( д овідку про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний термін розглядає клопотання і дає дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає обґрунтовану відмову в його наданні. Підставою для відмови може бути лише невідповідність місця розташування об’єкта встановленим вимогам (наприклад, генеральним планам населених пунктів, інш ій містобудівн ій документації).

Можна організувати громадськ е пасовище

Відповідно до частини 2 статті 34 Земельного кодексу України, місцев а влад а мож е створювати громадські пасовища. Якщо ж ителі громади вирішать створити спільне пасовище, їм треба звернутися до місцевих рад з відповідн ою пропозиці є ю. Потім слід провести загальні збори села і оформ ити протокол зборів .

Якщо сільрада не бажає створювати громадське пасовище, землі пасовищ можуть передаватися фізособам в оренду. Для цього потрібно звернутися до сільської (селищ ної ) ради з заявою про надання в оренду земельної ділянки для сінокосіння або випасання худоби з земель державної або комунальної власності. Договір оренди з с і льс ь к ою (селищ ною ) радою завжди укладається у письмовій формі, реєструється в сільськ ій (селищн ій ) раді та за бажанням може по свідчуватися нотаріально.

Обов’язковою умовою такої угоди буде сплата земельного податку. Що стосується орендної плати, то її р о зм і р зазначається в договорі, але він не може бути менш ий за 0,3% і більш ий за 1% нормативної грошової оцінки землі.

За земельну ділянку громадського пасовища, як е перебуває у власності громади, а ні земельн ого подат ку , ані оренд и платит и не треба. Водночас місцева рада має право встановити розмір плати з кожного власника худоби (залежно від її кількості та виду), який користується цим громадським пасовищем. Але це вже не плата за землю, а плата за користування.

У разі відмов и у виділенні земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби, а також у разі незгод и з рішенням місцевих органів влади, житель громади може звернутися по захист своїх прав до суду.

До відома

Земельні ділянки для сінокосіння та випасання худоби надаються лише у тимчасове користування (оренду) і мають використовуватися ви нятково як сінокіс або пасовище. Переводити такі ділянки в інші види сільськогосподарських угідь, наприклад, у ріллю або багаторічні насадження, заборонено.

Підготовлено з допомогою Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в Одеській області