упряжка
в одні́й упря́жці з ким. Спільно, заодно з ким-небудь (виступати, працювати, діяти і т. ін.). Бачити свого колегу, народного вчителя, в парі з Миною Омельковичем, в одній з ним упряжці,— ні, цього я, вбийте, не збагну… (О. Гончар); — Що ж, братеніку рідненький, як не крутися, а, видно, нам удвох в одній упряжці не йти — доведеться ділитися (М. Стельмах).
іти́ в одні́й упря́жці перев. кому. Спільно діяти, докладаючи певних зусиль у досягненні чого-небудь. — Як там не є, а нам іти в одній упряжці, Олексію Гнатовичу (І. Цюпа); Що ж, братенику, видно, нам удвох в одній упряжці не йти — доведеться ділитися (М. Стельмах).
Значення в інших словниках
- упряжка — упря́жка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- упряжка — [упр’ажка] -жкие, д. і м. -р’аз’ц’і, р. мн. -жок Орфоепічний словник української мови
- упряжка — Запряг, упруг Словник чужослів Павло Штепа
- упряжка — УПРЯ́ЖКА, и, ж. 1. Кілька коней (волів, оленів, собак і т. ін.), запряжених разом. Явтух Каленикович обходить упряжку, поправляє перекрученого посторонка, вуздечку, пересуває наритника. Словник української мови у 20 томах
- упряжка — -и, ж. 1》 Кілька коней (волів, оленів, собак і т. ін.), запряжених разом. 2》 Перебування в упряжі, в запряженому стані. || перен. Про спільне перебування де-небудь, спільні зусилля, дії кого-небудь. 3》 Те саме, що упряж 1). 4》 заст., гірн. Робоча зміна. Великий тлумачний словник сучасної мови
- упряжка — У́ПРЯЖ (сукупність предметів для запрягання коней та інших тварин), ЗБРУ́Я, ШО́РИ мн., УПРЯ́ЖКА, ЗАПРЯ́ЖКА, ЗА́ПРЯГ, ПІДПРЯ́ЖКА, ПРИСТЯ́ЖКА діал. (для підпряжного коня). Дві пари найкращих жеребців запрягли, нова упряж з бубонцями (В. Словник синонімів української мови
- упряжка — УПРЯ́ЖКА, и, ж. 1. Кілька коней (волів, оленів, собак і т. ін.), запряжених разом. Явтух Каленикович обходить упряжку, поправляє перекрученого посторонка, вуздечку, пересуває наритника. Словник української мови в 11 томах
Воли в упряжці
Всі словники Тлумачний он-лайн словник української мови «СЛОВНИК.УКРЛІТ.ORG» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.
упряжка
УПРЯ́ЖКА, и, ж.
1. Кілька коней (волів, оленів, собак і т. ін.), запряжених разом. Явтух Каленикович обходить упряжку, поправляє перекрученого посторонка, вуздечку, пересуває наритника. — І коли вже вас [школярів] учитимуть по школах, як запрягати коні, га? (Ю. Янов., II, 1954, 217); Біля школи, де відбувались вони [вибори], стояли упряжки: кінські, оленячі, собачі (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 105).
2. Перебування в упряжі, в запряженому стані. — Чи важко привчити оленів до упряжки? — запитуємо старика. — Ні, — відповідає пастух. — Основне — тварину заарканити (Знання. 6, 1965, 25); Взяти млин. Колись в упряжці цілий день крутили воли великі жорна. А тепер — знову ж електрика. Встигай тільки підвозити пшеницю (Рад. Укр., 26.V 1961, 3); // перен. Про спільне перебування де-небудь, спільні зусилля, дії кого-небудь. — Що ж, братенику рідненький, як не крутися, а, видно, нам удвох в одній упряжці не йти — доведеться ділитися (Стельмах, І, 1962, 594); Український народ терпів ще від так званого «свого панства» типу Бобринських, Алчевських, Терещенків, які завжди йшли в одній упряжці з царськими міністрами (Цюпа, Україна. 1960, 38).
3. Те саме, що у́пряж 1. Бився коник з останніх сил у своїй бичів’яній упряжці, вилізав із свого лахматого хомута (Хотк., І, 1966, 129); Старий стих, встав з воза, підійшов до коней. поправив упряжку та натягнув віжки, готовий рушати в дорогу (Д. Бедзик, Студ. Води, 1959, 22).
4. заст., гірн. Робоча зміна. Одробить [шахтар] дві упряжки і до казарми спать (Сос., І, 1957, 333).