МВС розшук: база розшуку людей

Особу можуть оголосити в розшук МВС України за рішенням суду в рамках слідства у кримінальній справі, якщо вона перебуває в статусі підозрюваного і її місцеперебування невідоме або знаходиться за межами України та переховується від органів влади.

Також особу можуть оголосити у розшук у рамках стягнення заборгованості у виконавчому провадженні. Розшук людей в цьому випадку можливий лише за наявності окремого рішення суду та у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування боржника — фізичної особи.

Як перевірити, чи особа перебуває в розшуку МВС?

Коли людина потрапляє в перелік осіб, що переховуються від органів влади?

Особа потрапляє в базу розшуку, коли в рамках кримінального провадження винесено відповідне рішення суду про розшук, якщо її місцеперебування невідоме або вона перебуває за межами України.

Як припинити бути в розшуку?

Отримати виправдувальний вирок та постанову про закриття кримінальної справи або погасити заборгованість та закрити виконавче провадження.

Тема 10. Страхування

Що може бути спільного між грипом, зламаною ногою в автомобільній аварії та загубленою в дорозі валізою? Для більшого ефекту уявімо, що всі перелічені негаразди сталися впродовж одного дня з людиною, яка поїхала на відпочинок. Першою думкою, яка спадає на розум будь-кого з нас, є: «Добре, що це не має жодного стосунку до мене». Ніхто не захотів би опинитися в такій ситуації. Але, незалежно від наших бажань, у житті завжди є місце для подій із поганими, несприятливими наслідками.

Спільним для всіх згаданих подій є те, що вони:

• є ймовірними, тобто, можуть статися з будь-ким;
• є випадковими, непрогнозованими, тобто людина не може заздалегідь знати, настануть вони чи ні (наприклад, потрапить людина в аварію чи ні), а якщо настануть, то коли саме (наприклад, коли людина захворіє на грип);
• мають наслідки, на настання яких людина не розраховувала і які загрожують життю та здоров’ю людини або тягнуть за собою певні економічні втрати (наприклад, оплата медичних послуг або купівля нових речей).

На подолання таких наслідків і спрямовано страхування: одна особа передає ризик настання несприятливої події або втрат від неї, а інша (страхова компанія) за певну, значно меншу за можливі втрати, винагороду бере на себе цей ризик та, якщо подія настане, має виплатити певну суму або відшкодувати втрати.

Подію, на випадок якої здійснюється страхування та яка має ознаки ймовірності та випадковості, називають страховим ризиком. Різні види страхування стосуються різних страхових ризиків: наприклад, медичне страхування – захворювань; страхування КАСКО – пошкодження або викрадення автомобіля, страхування відповідальності – завдання шкоди іншим людям.

Якщо людина застрахувала себе від якогось страхового ризику і така подія сталась у реальному житті, то подія перетворюється на страховий випадок. Саме в разі настання страхового випадку страхова компанія має виплатити певну суму або здійснити відшкодування.

Повертаючись до ситуації, описаної вище, припустімо, що людина напередодні поїздки застрахувала себе на випадок хвороби (страховий ризик). Якщо під час подорожі вона справді захворіє на грип (страховий випадок), страхова компанія має відшкодувати витрати на її лікування. А якщо в дорозі загубився багаж, страхова компанія його вартість не відшкодує, бо людина вважала таку подію малоймовірною й не страхувала багаж від такого ризику (така подія не була страховим ризиком).

ПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ

Із якими страховими випадками стикалися ви чи ваші знайомі? Як їх було вирішено (врегульовано)?

Пам’ятаймо, що, оскільки страхування базується на ймовірності настання страхового випадку, страхові компанії не виплачують відшкодування, коли:

• людина сприяла настанню страхового випадку (наприклад, перебувала в стані алкогольного або наркотичного сп’яніння);
• у момент звернення до страхової компанії людині відомо, що страховий випадок вже настав або гарантовано настане (наприклад, потрапивши в аварію, людина купує страховку через Інтернет і потім викликає поліцію для оформлення аварії).

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

У чому полягає різниця між страховим ризиком і страховим випадком?

§ 10.2 Учасники страхових відносин

Поговорімо про те, хто бере участь у страхуванні. Для укладення договору страхування (а саме на підставі такого договору здійснюється страхування) обов’язково потрібні дві особи: страховик, якого ми вище називали страховою компанією, та страхувальник – особа, яка хоче передати ризики втрат страховику.

Страховик – це фінансова установа, яка отримала ліцензію на страхову діяльність, за винагороду бере на себе чужі ризики і в разі настання страхового випадку виплачує страхове відшкодування (страхову виплату).

То як таке може бути, що, сплативши страховій компанії лише незначну суму, можна розраховувати на відшкодування в десятки чи сотні разів більше? Відповідь полягає в трьох принципах страхової діяльності:

• імовірність – не всі страхові ризики, які бере на себе страхова компанія, насправді стануться (реалізуються);
• накопичення – страхова компанія не поверне страхувальнику отриману винагороду, якщо страховий випадок не станеться;
• перерозподіл – що більше осіб користується послугами страхової компанії, то швидше в неї накопичуються гроші для відшкодування витрат постраждалим за реальними страховими випадками.

Основне завдання страхової компанії – надійно захистити своїх клієнтів і допомогти їм подолати наслідки раптових несприятливих подій. Аби страхові компанії не банкрутували та могли вчасно відшкодувати втрати клієнтів, держава встановлює вимоги та обмеження до діяльності страховиків. Наприклад, страховим компаніям заборонено займатися іншою діяльністю, окрім страхування. Крім того, уповноважені державні органи (а в деяких країнах – об’єднання страховиків) покликані здійснювати регулювання та нагляд у страховому секторі.

ЧИ ЗНАЛИ ВИ?

Станом на 1 березня 2019 року в Україні налічується 276 зареєстрованих страхових компаній. Регулювання та нагляд за страховими компаніями та видачу їм ліцензій здійснює спеціальний орган державної влади – Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (Нацкомфінпослуг).

На що саме потрібно звернути увагу, щоб оцінити надійність страхової компанії? Нижче наведено перелік питань, які, зокрема, доцільно дізнатися про страхову компанію до ухвалення вами рішення про користування її послугами:

• ліцензія: на веб-сайті Нацкомфінпослуг варто перевірити, чи має страхова компанія ліцензію та на які саме види страхових послуг (наприклад, чи може вона здійснювати медичне страхування);
• актуальна інформація про діяльність: власний веб-сайт страховика має підтримуватися в актуальному стані та містити вичерпну інформацію про компанію, її власників, керівництво. Тривожним сигналом є відсутність на веб-сайті компанії фінансової звітності за декілька останніх кварталів. Окрім того, з веб-сайту Нацкомфінпослуг можна дізнатися, наприклад, кількість звернень громадян до регулятора щодо невиплати такою компанією страхового відшкодування;
• рейтинг Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ): під час вибору страхової компанії для оформлення автоцивілки (страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів) варто дізнатися на веб-сайті МТСБУ, чи є страхова компанія його членом і яке місце в рейтингу посідає;
• прибутковість діяльності: з фінансової звітності компанії можна дізнатися, чи працює вона прибутково, тобто, чи її доходи більші за витрати;
• новини про страховика та «народний рейтинг»: якщо в ЗМІ є багато новин про претензії до компанії з боку державних органів чи інші негативні новини – це привід насторожитися. Іншим приводом насторожитися є значна кількість негативних відгуків клієнтів страховика.

Другою обов’язковою стороною страхових відносин є страхувальник. Він є клієнтом страховика, який уклав договір страхування та сплатив страховику обумовлену винагороду. Таку винагороду називають страховою премією, страховим платежем або страховим внеском.

Страхувальник може укладати договір страхування не лише на власну користь (наприклад, застрахувати свій автомобіль від викрадання), а й на користь інших осіб. Так у страхових відносинах можуть з’явитися додаткові учасники:

• застрахована особа – людина, життя, здоров’я та працездатність якої страхуються (наприклад, якщо батьки уклали договір медичного страхування дітей, то батьки будуть страхувальниками, а діти – застрахованими особами);
• вигодонабувач – людина або компанія, яка не є страхувальником, але яка отримає страхову виплату в разі настання страхового випадку (наприклад, у договорі страхування життя людина може визначити когось із родичів, хто отримає страхову виплату в разі її смерті).

Досить часто в страхуванні можуть брати участь ще декілька «допоміжних» учасників: страховий агент, страховий брокер й асистанська компанія.

Страхові агенти є представниками страхових компаній і діють від їхнього імені. Клієнтом страхового агента є сама страхова компанія, і саме її доручення він виконує. Зазвичай страховий агент укладає договори страхування, одержує страхові премії, виконує роботи, пов’язані з виплатою страхового відшкодування (страхової виплати).

На відміну від страхового агента, страховий брокер діє в інтересах потенційного страхувальника, а не страхової компанії. Тобто клієнтом страхового брокера є особа, яка бажає скористатися страховою послугою. Підшукуючи кращі умови страхування для свого клієнта, брокер може вести справи відразу з декількома страховими компаніями.

Наприклад, якщо людина ніколи не користувалася страховими послугами або не має достатніх знань і досвіду у виборі страхових продуктів, вона може звернутися до страхового брокера, який обере оптимальний для неї продукт з-поміж пропозицій кількох страховиків. А якщо людина точно знає, у якій компанії хоче застрахуватися, то вона може звернутися напряму до неї або до її агента.

Окрім страхових брокерів та агентів, страхові компанії активно співпрацюють із асистанськими компаніями (від англ. assistance – допомога). Це компанії, які сприяють вирішенню (врегулюванню) або розслідуванню страхових випадків. Наприклад, у медичному страхуванні вони записують до лікаря, в автострахуванні – направляють аварійного комісара на місце аварії.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

На що слід звертати увагу під час вибору страхової компанії?

У чому полягає різниця між страховими агентами та страховими брокерами?

§ 10.3 Форми страхування

У чому різниця між затопленням квартири сусіда та нападом чийогось собаки, скажімо, німецької вівчарки, на перехожого? Обидві ситуації є випадковими, імовірними та мають негативні наслідки, адже завдано шкоду майну або здоров’ю людини, за яку несе відповідальність хтось інший (власник квартири на верхньому поверсі або власник собаки).

Ці ситуації різняться тим, що в першому випадку власник квартири самостійно приймає рішення, передавати ризики затоплення сусіда на страхування чи ні. Якщо відповідальність за шкоду, завдану сусіду, буде застраховано, то пов’язані з ремонтом його квартири витрати відшкодує страхова компанія. У протилежному випадку винний буде вимушений сам покрити витрати на ремонт.

У другому випадку ситуація дещо інша. Перед власником собаки не стоїть вибір – страхуватися від такої події чи ні. Це має бути здійснено обов’язково, адже держава зобов’язує застрахувати в страховій компанії відповідальність за шкоду, що може бути заподіяна іншим людям собаками деяких порід. Вказані ситуації демонструють дві різні форми страхування: добровільне та обов’язкове.

Добровільне страхування насамперед спрямоване захистити самого страхувальника від несприятливих наслідків події. Таке страхування базується на договорі між страхувальником і страховою компанією.

Поширеними є такі види добровільного страхування:

• страхування життя;
• страхування від нещасних випадків;
• медичне страхування (безперервне страхування здоров’я);
• страхування майна.

Упродовж останнього століття більшість держав почали вимагати, щоб певні особи укладали договори обов’язкового страхування. Воно слугує гарантією іншим людям, що завдану їм шкоду буде компенсовано.

Наприклад, обов’язковими видами страхування є:

• особисте страхування від нещасних випадків на транспорті;
• страхування відповідальності власників певних порід собак або власників зброї за шкоду, яка може бути заподіяна третім особам;
• страхування нерухомого майна, придбаного у кредит.

Такі договори обов’язкового страхування укладають лише ті особи, від яких це вимагає закон. Найпоширенішим видом обов’язкового страхування в Україні на сьогодні є автоцивілка (страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів).

У деяких випадках обов’язкове страхування покликане захистити суспільство загалом. Для цього було запроваджено страхування відповідальності компаній за шкоду, яку можуть заподіяти пожежі й аварії на об’єктах підвищеної небезпеки (наприклад, автозаправних станціях), або страхування відповідальності оператора ядерної установки за ядерну шкоду тощо.

ЧИ ЗНАЛИ ВИ?

Коли людина купує квиток на потяг в Україні, то вона автоматично стає застрахованою особою за договором про страхування від нещасних випадків на транспорті, укладеним Укрзалізницею з обраною страховою компанією. У разі настання нещасного випадку під час подорожі потягом людина може звернутися до страхової компанії для отримання страхового відшкодування.

Варто пам’ятати, що ця послуга не є для пасажира безоплатною, оскільки у вартість кожного квитка входить страховий збір. До речі, розмір збору є незначним порівняно з тарифом за проїзд, але завдяки принципам страхової діяльності, про які йшлося вище (імовірність, накопичення, перерозподіл), страхова компанія може сформувати потрібну суму грошей і відшкодувати втрати постраждалій особі.

Зверніть увагу, що таке страхування не звільняє перевізника від відповідальності, і потерпілі можуть звертатися за відшкодуванням завданої їм шкоди й до перевізника.

Випадки, коли страхування є обов’язковим, визначає законодавство. Водночас є ситуації, коли від людини вимагається, наприклад, страхування життя або здоров’я, навіть коли воно не є обов’язковим за законом. Зокрема, під час надання кредиту банк або інша фінансова установа можуть вимагати, щоб позичальник застрахував своє життя чи здоров’я.

Також страхування поділяють за предметом (об’єктом) страхування на загальне (ризикове) страхування та страхування життя. До ризикового страхування належить:

• особисте страхування (від нещасних випадків, медичне страхування);
• страхування майна (наприклад, страхування автомобіля від ризику викрадення, страхування квартири або будинку від вогневих ризиків і ризиків стихійних явищ);
• страхування відповідальності (автоцивілка, страхування відповідальності перевізника тощо).

Ризикове страхування передбачає, що страхова компанія не повертає страхувальнику сплачені страхові платежі, навіть якщо страховий випадок не стався. Страхові компанії, які займаються ризиковим страхуванням, не мають права займатися страхуванням життя, і навпаки.

Страхування життя є спеціальним видом страхування, коли людина страхує своє життя на певну суму, яку страхова компанія зобов’язується виплатити по закінченню дії договору. Застрахована особа зможе:

• отримати всю суму одноразово;
• отримувати виплати впродовж певного часу;
• отримувати довічні виплати – періодичні платежі до смерті особи.

Якщо під час дії договору страхування застрахована особа померла, то страхову виплату отримають спадкоємці або вказані в договорі вигодонабувачі.

На відміну від загального (ризикового) страхування, у разі страхування життя страхова компанія може нараховувати інвестиційний дохід на суму отриманих страхових платежів. Кошти для виплати інвестиційного доходу страхова компанія заробляє за рахунок інвестування страхових платежів у цінні папери, розміщення їх на банківських депозитах тощо.

ЧИ ЗНАЛИ ВИ?

Відомі випадки, коли страхові компанії відмовляються укладати договори страхування. Наприклад, коли NASA (Національна космічна агенція США) готувала запуск на Місяць, жодна компанія не хотіла страхувати життя астронавтів – місія видавалася дуже ризиковою. У NASA нестандартно вирішили цю проблему без страхування. Вони випустили спеціальні листівки, на яких члени екіпажу ставили свій підпис перед вильотом, щоб сім’я могла продати їх за хорошу ціну, якщо хтось із астронавтів загине. На щастя, усі польоти на Місяць – від Аполлона-11 до Аполлона-16 – обійшлися без жертв.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

У чому полягає різниця між добровільним та обов’язковим страхуванням?

Які є види загального (ризикового) страхування?

§ 10.4 Які умови містить договір страхування

Для того щоб застрахувати себе від якогось страхового ризику, потрібно укласти договір страхування. Він може бути у формі письмового документа, підписаного страхувальником і страховою компанією, або оформлюватися страховою компанією як страховий поліс чи сертифікат. Також за деякими видами страхування можна укладати договори онлайн через мережу Інтернет.

ЧИ ЗНАЛИ ВИ?

Дуже часто люди купують страховку, якою не користуються або не знають, як скористатися. Зокрема, страхові послуги часто пропонують під час придбання товарів у магазинах. Так, наприклад, під час продажу мобільного телефону в магазині вам можуть запропонувати додатковий рік гарантії або безоплатну заміну екрана. Насправді, людині продають страховий продукт. У такому разі підтвердженням договору страхування є чек про купівлю телефону, у якому окремим рядком зазначено: «страхування».

У разі добровільного страхування в договорі зазвичай зазначають лише умови щодо застрахованого майна або людини. Деталі, від яких залежить, отримає людина страхове відшкодування чи ні, вказують у правилах страхування. Правила страхування розробляються страховою компанією, але їх обов’язково погоджує Нацкомфінпослуг.

Аби зрозуміти, про що йдеться в договорі або правилах страхування, необхідно розібратися з основними термінами та поняттями, які вам неодмінно траплятимуться.

1. Страхова сума та страхова виплата

Страхова сума – це максимальна грошова сума, у межах якої страхова компанія зобов’язана провести виплату (здійснити відшкодування) за умови настання страхового випадку.

Страхова виплата – це грошова сума, яку страхова компанія фактично виплачує після настання страхового випадку.

У більшості випадків страхова сума та страхова виплата співвідносяться як ціле та часткове. Наприклад, у договорі медичного страхування визначено єдину страхову суму, яку страхова компанія готова виплатити впродовж дії договору. Водночас страхових виплат може бути декілька (за кожною хворобою), але їхній загальний розмір не може перевищувати страхову суму.

ПРИКЛАД ПРАКТИКИ

Наталка уклала договір медичного страхування зі страховою сумою 75 000 грн. Упродовж дії договору їй було проведено операцію за 40 000 грн, три обстеження лікарів вартістю по 1 000 грн кожне. Також страхова компанія відшкодувала купівлю ліків на 15 000 грн. Чи зможе Наталка отримати страхову виплату за надання стоматологічних послуг вартістю 5 000 грн та ще одну операцію вартістю 15 000 грн?

Загальна сума здійснених страхових виплат становить 58 000 грн. Загальна вартість додаткової страхової виплати становитиме 20 000 грн, а отже, перевищить страхову суму за договором на 3 000 грн. Тому коштів не вистачить на повну оплату обох медичних послуг.

Варто пам’ятати, що розмір страхової виплати при загальному (ризиковому) страхуванні найімовірніше буде прив’язано до розміру завданого збитку.

2. Страхова премія

Страхова премія (страховий платіж, страховий внесок) – це сума коштів, яку страхувальник має сплатити страховій компанії відповідно до договору страхування.

На розмір страхової премії впливатимуть кілька чинників. Наприклад:

• страхова сума: за загальним правилом, що більша страхова сума, то більшою буде і страхова премія;
• страхові ризики: що більший перелік страхових ризиків, то більшою буде страхова премія. Наприклад, ціна страховки на оплату медикаментів та послуг лікаря на випадок лише ангіни буде в рази нижча, ніж у разі страхування на випадок ГРВІ, грипу та ангіни;
• предмет страхування та/або особистість застрахованої особи: страхування передбачає прогнозування та розрахунок ризику, пов’язаного зі «звичайною поведінкою» пересічної людини. Що більшим буде відхилення від такої «звичайної» поведінки, то вищою буде вартість страховки. Наприклад, туристична поїздка вимагає оформлення страховки. Оскільки в більшості випадків така поїздка – це пляжний відпочинок або екскурсійний тур, саме на таку «звичайну поведінку» туриста розраховується середня страхова премія. Водночас, якщо турист займатиметься екстремальними видами спорту (як-от: дайвінг, альпінізм, гірськолижний спорт), то таку поведінку не вважатимуть типовою, й особі буде запропоновано сплатити вищу страхову премію;
• витрати страхової компанії на провадження бізнесу: страхувальник буде змушений додатково заплатити за особливі умови обслуговування, наприклад, персонального менеджера. Вартість такої послуги буде включено до страхової премії;
• графік розрахунків: у більшості випадків за договорами на значні суми або на тривалий строк страхова компанія може запропонувати клієнту сплатити страхову премію частинами. Це може бути зручнішим для клієнта, оскільки йому не треба відразу платити велику суму. Але що більша кількість платежів і що більше вони розтягнуті у часі, то вища страхова премія;
• розмір франшизи: при визначенні страхової премії діє правило «що менша франшиза, то більша страхова премія».

Рідковживаний у повсякденному мовленні термін «франшиза» має важливе значення для страхування. Франшиза – це частина збитків, яку страхова компанія не відшкодовує відповідно до договору страхування. Тобто в разі настання страхового випадку компанія не виплачує цю суму страхувальнику або страхувальник оплачує її самостійно.

Із погляду страхової компанії, франшиза існує для того, щоб мотивувати дбайливе ставлення клієнта до предмета страхування, оскільки в разі збитків, менших за розмір франшизи, клієнт компенсуватиме їх самостійно. Клієнт за рахунок франшизи може впливати на розмір страхової премії (збільшувати чи зменшувати її – дивись пояснення нижче).

Франшиза буває двох видів: умовна і безумовна.

Умовна франшиза означає, що клієнт повинен самостійно компенсувати збитки, які не перевищують встановлену франшизу. Наприклад, якщо договором страхування передбачено умовну франшизу 1 500 грн, а сума збитків становитиме 1 400 грн, то клієнт відшкодовуватиме збитки самостійно. А якщо сума збитків становитиме 1 510 грн, то страхова компанія компенсує клієнту всі 1 510 грн.

Безумовна франшиза є поширенішою в Україні. Вона передбачає, як і умовна, що в разі, якщо збиток клієнта не перевищує зазначений у договорі страхування розмір франшизи, клієнт самостійно його відшкодовує. Водночас, якщо збиток перевищує розмір франшизи, страхова компанія компенсує збитки за вирахуванням франшизи. Наприклад, якщо в договорі страхування передбачено безумовну франшизу 1 500 грн і сума збитків становитиме 4 000 грн, то страхова компанія компенсує збитки за вирахуванням франшизи, тобто 2 500 грн, а збитки в розмірі франшизи (1 500 грн) клієнт відшкодовує самостійно.

• бути фіксований. Тоді франшиза має єдину грошову величину, яка встановлюється в договорі страхування і не змінюється впродовж його дії. Наприклад, якщо розмір безумовної франшизи становить 500 грн, то за будь-якого розміру понесених збитків понад 500 грн сума відшкодування клієнтові буде менша на 500 грн;
• виражатися у відсотках від страхової суми. Відсоток франшизи може бути різним: у більшості випадків його величина перебуває в діапазоні від 0,5 до 10%. Наприклад, за розміру безумовної франшизи 1% та страхової суми 50 000 грн грошовий еквівалент франшизи становитиме 500 грн. Відповідно, якщо сума збитків становитиме 5 000 грн, страхова компанія компенсує з них 4 500 грн.

Також є нульова франшиза, яка передбачає компенсацію страховою компанією всіх збитків, яких зазнав клієнт.

ПРИКЛАД ПРАКТИКИ

Обрахуємо розмір страхових виплат при страховій сумі 100 000 грн для збитків на суми: (а) 10 000 грн; (б) 20 000 грн; (в) 70 000 грн; (г) 100 000 грн та (ґ) 150 000 грн за умови застосування: (1) нульової франшизи; (2) умовної франшизи в сумі 20 000 грн; (3) безумовної франшизи в сумі 20 000 грн і (4) безумовної франшизи 10%.

Розрахунок розміру страхових виплат за умови різних видів франшизи

Сума збитку

Розмір страхових виплат при страховій сумі 100 000 грн

Нульова франшиза

Умовна франшиза 20 000 грн

Безумовна франшиза 20 000 грн

Безумовна франшиза 10%