Що таке мігруюча еритема, симптоми захворювання, лікування, діагностика

Мігруюча еритема – це що виникає на шкірі почервоніння, яке поступово збільшується. По мірі розширення його меж, центр плями частково очищається, стаючи кольором, як навколишнє здорова шкіра. Причиною виникнення еритеми є укус іксодового кліща, який при присасывании до шкіри людини, впорскує в неї бактерію (найчастіше – це збудник небезпечної хвороби Лайма).

Якщо вчасно не почати лікування цього не чешущегося і не відрізняється хворобливістю великого червоного плями, мігруюча еритема у більшості випадків набуває затяжного характеру, коли вилікувати хворобу стає складно. Тоді бактерія Боррелия бургдорфери поширюється по всьому організму, викликаючи ураження нервової системи, суглобів, серцевого м’яза. Якщо після або під час укусу інфікованого бореліоз кліща настала вагітність, жінка передає збудника дитині.

Хворіють частіше у весняно-літній період ті, хто працює в саду, здійснює прогулянки в ліс або парковій зоні, не використовуючи репелентів. Лікування на ранніх стадіях дає хороші результати.

Детальніше про причини виникнення мігруючої еритеми

Виділяють дві основні причини появи мігруючої еритеми, і обидві вони пов’язані з укусами кліщів:

• якщо вкусив людину інфікований кліщ Ixodes pacificus або Ixodes dammini, швидше за все, має місце хвороба Лайма, що викликається Боррелией бургдорфери;
• таку ж симптоматику описують при укусі Amblyomma americanum, самотнього зоряного кліща. Яку бактерію передає цей кліщ, поки не з’ясували, але захворювання протікає не з такими тяжкими ураженнями внутрішніх органів, як хвороба Лайма.

Відрізняють ці дві форми по визначенню в крові захисних антитіл до Боррелії бургдорфери, кількість яких (титр) повинна наростати з часом. Щоб не втрачати часу, поки триває діагностика, щоб уникнути важких ускладнень, якими може закінчитися хронічна мігруюча еритема, відразу ж при зверненні до лікаря-інфекціоніста призначається лікування антибіотиками.

Читайте також: Кільцеподібна еритема

Як відрізнити мигрирующую еритему від почервонінь, викликаних іншими комахами

Розглянемо докладніше симптоми мігруючої еритеми, які не будуть особливо відрізнятися як у випадку хвороби Лайма, так і при патології, спричиненої одиноким зоряним кліщем (або кліщем «Самотня зірка», що отримав таку назву за наявності білого плями на спинці). Вони проходять три стадії. Їм передує інкубаційний період, що становить від 3 до 32 днів.

За темою: Темні кола під очима – причини появи та методи лікування

Рання стадія локалізована

У ¾ випадків, якщо людину вкусив інфікований кліщ, в місці укусу з’являється червона пляма, яка може бути як плоскими, так і мати невелику припухлість. Описані випадки, коли вогнище укусу набував лентообразную форму, проходячи широкою смугою через шию, обличчя, грудну клітку. Еритематозний осередок має тільки яскраво-червоні кордону або весь набуває такий відтінок. Іноді на почервонінні зверху виникають бульбашки або невеликі чорні ділянки. Навколо первинного осередку можуть з’являтися такі ж плями, але меншого діаметру (до 3-5 см), не зливаються між собою і з основним почервонінням. Шкіра еритеми гаряче, ніж здорові ділянки навколо, але при промацуванні вона безболісна.

Таке почервоніння за дні або тижні збільшується в розмірі, досягаючи від 5-ти до 20-ти см, набуваючи форму кільця або овалу. Коли розширюються межі плями, його центр блідне.

Еритематозні ураження виникають найчастіше на гомілках, під колінами, на сідницях, в пахвових ямках. Можуть з’являтися і на тулубі. Долоні і стопи мігруюча еритема зазвичай не вражає.

Освіта зазвичай не має ніяких інших симптомів, обнаруживаясь просто візуально. Іноді в області її локалізації людина відзначає сильне свербіння, різкий біль, відчуття печіння. Можуть також спостерігатися порушення рухів м’язів нижче плями, зниження температурної або больової чутливості. Часто відзначається припухлість і болючість лімфовузлів, що збирають лімфу з області, де розвинулася еритема.

На цій стадії відмічаються також загальні симптоми: невелика слабкість, підвищена стомлюваність, яка хворих не насторожує.

Плями зберігаються до тижня, поступово бліднучи. Після них залишається більш темний ділянку шкіри, що лущиться. Одночасно зі зникненням цієї плями на вусі або соску може з’являтися набряк шкіри невеликого діаметра, на якому розвивається червонувате ущільнення.

За темою: Фотоепіляція – підготовка, проведення, протипоказання, ефект

Захворювання може зупинитися на цій стадії, але може і піти далі, якщо заходи не прийняті, і боррелії масово проникають в кров.

Рання стадія дисемінована

Вона характеризується появою нових вогнищ, але вже невеликого діаметра, на різних ділянках тіла. На відміну від первинної еритеми, у цих немає червонуватого центру, що виникає в тому місці, куди проникав кліщ. Одночасно з більш червоними сыпными елементами з’являються або блідо-рожеві цятки, або пухирі, що нагадують кропив’янку. Найчастіше вони локалізуються на вилицях, проходять через деякий час самі.

Проникнення боррелий в кров характеризується загальними симптомами:

• ломотою в тілі;
• підвищенням температури до 38-39°С;
• головним болем;
• болем у м’язах;
• нудотою;
• можуть мерзнути ноги;
• розлади сну;
• неприємними відчуттями або болями в серце;
• болями в суглобах, які при цьому не червоніють і не набрякають.

Хронічна стадія

Основний симптом цієї стадії – ураження суглобів. Вони набрякають і червоніють, перестають рухатися в повному обсязі. Запалюються суглоби симетрично, цей симптом періодично проходить, потім знову поновлюється.

На шкірі рук або гомілок, зазвичай в області суглобів, з’являється червоно-фіолетове пляма, асиметричне, яке протягом місяця зростає в розмірах, при цьому покрив в його центрі стоншується, атрофується. У місці атрофії добре проступає венозний малюнок.

Дізнайтеся більше інформації про захворювання у статті «Що таке еритема»

Як ставиться діагноз

Діагностика мігруючої еритеми проводиться лікарем-інфекціоністом, на підставі даних огляду. Щоб підтвердити діагноз хвороби Лайма, проводиться дослідження венозної крові на предмет антитіл до різних боррелиям. Це виконується методами ІФА (імуноферментного аналізу) або ELISA. Підтверджує діагноз такий результат в бланку:

• IgM до боррелиям – 1:64 (друга цифра може бути більше);
• IgG до боррелиям – 1:128 або більше.

Але таке дослідження інформативно тільки тоді, коли виконується декілька разів, з невеликим проміжком (його позначає інфекціоніст).

Також інформативно дослідження, коли в крові методом ПЛР визначається ДНК Борреллии.

За темою: Жирні волосся: що робити, як доглядати, домашні рецепти

Для виключення менінгіту – частого ускладнення хвороби Лайма, люмбальна пункція виконується

. При цьому спинномозкова рідина досліджується не тільки на предмет наявності та рівня запалення. Для того, щоб поставити діагноз, ліквор теж досліджується методом ПЛР та ІФА.

Терапія

Під час інкубаційного періоду і в перші кілька днів після появи червоного плями, лікування мігруючої еритеми може проводитися в домашніх умовах, таблетованими антибіотиками тетрациклінового ряду (використовуються також пеніциліни або цефалоспорини). В інших випадках, внаслідок небезпеки розвитку ускладнень, терапію варто проводити в стаціонарі, де призначаються ін’єкції антибіотиків, антигістамінних засобів, іноді – глюкокортикоїдні гормони.

Курс антибіотикотерапії, якщо поширення боррелий в кров ще не сталося – не менше 10 діб. Якщо ж це вже сталося, необхідний прийом антибактеріальних препаратів від 4 тижнів до 6 місяців. Не обов’язково проходити весь курс у лікарні. Щодо стабілізації стану, коли лікар впевниться, що з серцем і нервовій системі все в порядку, він здійснює виписку під спостереження інфекціоніста Кіза поліклініки. Спостерігатися у Кізе доведеться близько 1,5-2 років, періодично здаючи кров на титр антитіл до боррелиям.

Профілактика

При прогулянках в лісі, роботах в саду або на дачі потрібна закрите взуття, шкарпетки і довгі штани, які потрібно попередньо обробити репелентами. Вакцини від хвороби Лайма немає. Тому, якщо вкусив кліщ, не варто чекати появи мігруючої еритеми. Потрібно відразу ж звернутися в інфекційний стаціонар, де лікарі приймального покою призначать курс найбільш актуальних на даний момент антибіотиків для домашнього прийому.

Схожі записи:

Розділи сайту

• COVID-19 (3)
• Алергія (5)
• Аналізи (149)
• Бактеріологія (431)
  • Гонококи (5)
  • Диплококи (5)
  • Клебсієлла (24)
  • Лептоспіроз (9)
  • Стафілококи (78)
  • Стрептококи (26)
  • Трихомоніаз (41)
  • Уреаплазма (58)
  • Хламідії (69)
  • Аборт (31)
  • Вагітність (94)
  • Захворювання (1 189)
    • ЗПСШ (20)
    • Молочниця (71)
    • Цистит (37)
    • Герпес (175)
    • Гіпергідроз (168)
    • Грибок (159)
    • Зморшки (236)
    • Пітниця (17)
    • Попрілість (29)
    • Препарати (374)
    • Аналізи (28)
    • Гормони (255)
    • Цукровий діабет (183)
    • Щитовидна залоза (307)
    • Дихальні захворювання (4)
    • Захворювання очей (1)
    • Захворювання ротової полості (2)
    • Захворювання шкіри (2)
    • Паразити і інфекції (13)
    • Про вітаміни (1)
    • Про харчування (1)
    • Сердечні захворювання (1)
    • Травми і переломи (4)
    • Дитячі (27)
    • Діагностика (11)
    • Жіночі (36)
    • Лікування (84)
    • Чоловічі (13)
    • Тромбоз (190)
    • Аскариди (48)
    • Глисти (589)
    • Гострики (49)
    • Діагностика (36)
    • Лікування (81)
    • Лямблії (79)
    • Очищення (56)
    • Препарати (322)
    • Рецепти (1 443)
    • Спина (506)

    Лайм-бореліоз: сучасний алгоритм діагностики, лікування та профілактики

    У публікації висвітлені особливості клінічної картини Лайм-бореліозу, сучасний алгоритм діагностики, принципи лікування та профілактики захворювання.

    Лайм-бореліоз — зоонозна інфекція з трансмісивним механізмом передачі, яку спричиняють мікроорганізми Borrelia burgdorferi (рідше — B. mayonii). Природним резервуаром борелій є гризуни, птахи, олені та велика рогата худоба. Переносником борелій між тваринами та людиною є іксодові кліщі (Ixodes scapularis та I. pacifcus): людина заражається при укусі кліща, інфікованого бореліями. Можливість передачі Лайм-бореліозу від людини до людини на сьогодні не доведена.

    Лайм-бореліоз є найпоширенішим трансмісивним інфекційним захворюванням, яке характеризується широким поліморфізмом клінічних проявів. Найбільша кількість захворювань реєструється у весняно-осінній період (травень–жовтень), що пов’язано зі збільшенням проведення часу на відкритому повітрі та сезонною активністю кліщів (найбільш активні у квітні–червні та серпні–жовтні).

    У публікації висвітлено клінічну картину Лайм-бореліозу, сучасний алгоритм діагностики та схеми лікування інфекції, а також показання до проведення постконтактної профілактики Лайм-бореліозу при укусі кліща.

    Рання локалізована стадія Лайм-бореліозу: клінічна картина та особливості діагностики

    Рання локалізована стадія Лайм-бореліозу виникає через 1–30 днів (у середньому через 7 днів) після укусу інфікованого кліща. Патогномонічним симптомом цієї стадії захворювання є поява ізольованої мігруючої еритеми на місці інокуляції збудника (найчастіше у пахвовій, пахвинній або підколінній ділянках). Мігруюча еритема ідентифікується у 50–90% пацієнтів із Лайм-бореліозом.

    Зазвичай на місці укусу кліща спочатку з’являється папула або червона пляма з ущільненням, яка чітко відмежовується від здорової шкіри. Згодом на її місці може утворюватися везикула чи пустула (первинний афект). Поступово ділянка гіперемії центробіжно розширюється («мігрує»), а центр бліднішає, що створює вигляд кільцеподібної мігруючої еритеми. У більшості випадків діаметр еритеми >5 см та може досягати 50 см. Мігруюча еритема може бути однорідною еритематозною, а не кільцеподібною. У деяких випадках відзначається регіонарний лімфаденіт. Загальний стан хворих під час ранньої локалізованої стадії Лайм-бореліозу зазвичай задовільний.

    Мігруюча еритема зберігається декілька днів–тижнів, після чого зникає, залишаючи після себе пігментацію чи лущення. У 1 /₃ осіб захворювання самостійно завершується на цій стадії, а у 2 /₃ — переходить на наступну — ранню дисеміновану стадію.

    Мігруюча кільцеподібна еритема — патогномонічна ознака Лайм-бореліозу. Наявність мігруючої еритеми при встановленому контакті з кліщем в ендемічній ділянці є достатнім аргументом для клінічного встановлення діагнозу та початку специфічної антибіо­тикотерапії без подальших досліджень. Серологічні дослідження на ранній локалізованій стадії Лайм-бореліозу часто негативні: перші антитіла зазвичай з’являються лише через 3–6 тиж від моменту укусу кліща.

    Рання дисемінована стадія Лайм-бореліозу: характерна полісистемність уражень

    Через декілька днів після завершення ранньої локалізованої стадії захворювання переходить у наступну фазу — ранню дисеміновану, для якої характерне гематогенне розповсюдження збудника та генералізація інфекційного процесу. На фоні генералізації процесу можлива поява нових плям (зазвичай менших розмірів, ніж первинна мігруюча еритема) на різних ділянках тіла — множинних мігруючих еритем. Нерідко виникає короткочасний розео­льозний, папульозний або уртикарний висип. Рідкісним шкірним проявом Лайм-бореліозу є так звана бореліозна лімфоцитома — одиничне синювато-червоне утворення, яке може локалізуватися на мочці вуха, поблизу соска чи в ділянці мошонки.

    Генералізація інфекційного процесу супроводжується підвищенням температури тіла (не завжди), появою головного болю, міалгією. Характерна полісистемність уражень з розвитком неврологічних (параліч лицевого та інших пар черепних нервів, менінгорадикулопатія (синдром Баннварта), асептичний менінгіт), серцево-судинних (атріовентрикулярні блокади, міокардит, перикардит) проявів, появою мігруючої артралгії (ураження переважно великих суглобів без об’єктивних ознак артриту), ураженням очей (ірит, іридоцикліт, панофтальміт тощо). У частини хворих можлива поява генералізованої лімфаденопатії.

    Таким чином, рання дисемінована стадія характеризується полісистемністю уражень із тенденцією до самозавершення та виникає внаслідок гематогенного розповсюдження збудника. Тривалість ранньої дисемінованої стадії зазвичай становить 3–6 тиж.

    Пізня стадія Лайм-бореліозу: характерне ураження переважно однієї системи

    Пізня стадія Лайм-бореліозу розвивається через місяці–роки після інфікування та переважно характеризується ураженням однієї системи (Лайм-артрит, хронічний атрофічний акродерматит або нейробореліоз). В основі клінічних проявів, характерних для пізньої стадії Лайм-бореліозу, — аутоімунні реакції.

    Лайм-артрит характеризується ураженням переважно великих суглобів (зазвичай колінних, рідше — кульшових, плечових та ін.) з чергуванням періодів загострень (кілька тижнів–місяців) та ремісій. Ураження дрібних суглобів не характерне.

    Дерматологічні прояви на пізній стадії Лайм-бореліозу характеризуються розвитком хронічного атрофічного акродерматиту — повільно прогресуючого ураження шкіри з появою блакитно-червоних плям переважно на розгинальних поверхнях дистальних відділів кінцівок та подальшої атрофії шкіри.

    Ураження нервової системи, характерні для пізньої стадії Лайм-бореліозу (пізній нейробореліоз), включають енцефалопатію, периферичну нейропатію (помірну дифузну полінейропатію за типом рукавичок та шкарпеток) та розсіяний енцефаломієліт.

    Серологічна діагностика Лайм-бореліозу: етапи та інтерпретація

    Діагноз Лайм-бореліозу встановлюється на основі характерної клінічної картини та двоетапного серологічного підтвердження. Двоетапність серологічної верифікації має ключове значення у діагностиці Лайм-бореліозу та включає:

    • перший етап (імунофлуоресцентний аналіз — ІФА) — визначення титрів імуноглобулінів (Ig) класу M та G методом ІФА.

    − Якщо результат ІФА негативний та:

    • >
    • дослідження проводилося протягом перших 30 днів від початку симптомів — повторити ІФА через 4–6 тиж після першого дослідження ІФА;
    • дослідження проводилося через ≥30 днів з моменту появи симптомів — подальші обстеження не проводяться, необхідно підозрювати альтернативний діагноз;

    − Якщо результат ІФА сумнівний або позитивний → підтвердження діагнозу методом вестерн-блот;

    • другий етап (вестерн-блот) — проводиться лише у разі підтвердженого чи сумнівного результату ІФА. Недоцільно проводити вестерн-блот без попереднього етапу діагностики методом ІФА. При цьому:

    − якщо симптоми захворювання наявні − якщо симптоми захворювання наявні >30 днів — методом вестерн-блот проводиться визначення лише IgG.

    Вестерн-блот — високочутлива та високоспецифічна діагностична методика, спрямована на визначення IgM та IgG до специфічних антигенів борелій. Тлумачення результату вестерн-блоту потребує від лікаря знань щодо правил інтерпретації результату. Алгоритм інтерпретації результатів вестерн-блоту представлений у табл. 1.

    Таблиця 1. Алгоритм інтерпретації результатів дослідження при виявленні антитіл методом вестерн-блоту

    Якщо при проведенні дослідження виявляються позитивні IgM та негативні IgG, необхідно провести повторний вестерн-блот через 2 тиж. Якщо повторне дослідження продовжує відображати аналогічний результат (IgM+, IgG–), його слід розцінювати як хибнопозитивний (може бути результатом перехресної реакції антитіл при сифілісі, аутоімунних захворюваннях).

    Інші методи діагностики Лайм-бореліозу: ПЛР та визначення синтезу інтратекальних антитіл

    Для діагностики Лайм-артриту може застосовуватися молекулярно-генетичне та серологічне дослідження синовіальної рідини, результати яких практично завжди позитивні. Якщо антибіотикотерапія не зумовлює полегшення проявів Лайм-артриту, слід запідозрити антибіотик-рефрактерний Лайм-артрит. У цьому разі результати ПЛР синовіальної рідини зазвичай негативні.

    Золотим стандартом діагностики нейробореліозу є визначення синтезу інтратекальних антитіл: співвідношення рівнів IgG у лікворі/сироватці крові >1,0 свідчить проаактивне інтратекальне утворення антитіл та підтверджує діагноз нейробореліозу. Зміни в лікворі при цьому зазвичай характеризуються помірним лімфоцитарним плеоцитозом (

    Пряма ідентифікація борелій у кліщах після їх вилучення не рекомендована

    Згідно з настановами Європейського товариства клінічної мікробіології та інфекційних хвороб (European Society of Clinical Microbiology and Infectious Diseases — ESCMID), дослідження кліщів на наявність антигенів або ДНК борелій не рекомендоване, оскільки:

    • В Європі близько 20–25% кліщів є інфікованими бореліями, тоді як ризик розвитку інфекції з клінічними симптомами після укусу кліща становить 1–5% (тобто 1 випадок на 20–100 укусів кліщів).
    • Позитивний результат дослідження вказує на те, що кліщ містив борелії, проте не дозволяє спрогнозувати ризик інфікування людини.
    • Трансмісія борелій протягом перших 24 год прикріплення кліща є малоймовірною.
    • Антибіотикотерапія показана за наявності клінічних симптомів захворювання та не повинна базуватися на результаті дослідження кліщів.
    • У жодному дослідженні, результати якого були опубліковані, не оцінювали якості тестів, які застосовують для ідентифікації борелій у кліщах, та не намагалися їх стандартизувати.
    • Описані випадки Лайм-бореліозу при негативних результатах дослідження вилучених кліщів на наявність борелій.
    • Негативний результат тесту може створити для людини хибне відчуття безпеки, спричинити нехтування перевіркою шкіри на наявність ознак запалення та затримувати діагностику.
    • Використання високовартісних тестів для визначення борелій у кліщах може призвести до надмірного лікування неінфікованих пацієнтів.

    Таким чином, організація ESCMID не рекомендує проводити дослідження кліщів на наявність борелій після їх вилучення з метою прогнозування ризику розвитку Лайм-бореліозу та прийняття рішення щодо подальшого менеджменту.

    Лайм-бореліоз: сучасні схеми специфічної антибіотикотерапії

    Лікування пацієнтів із Лайм-бореліозом полягає у проведенні специфічної антибіотикотерапії. У табл. 2 наведено схеми специфічної антибіотикотерапії при Лайм-бореліозі (для дорослих).

    Таблиця 2. Лайм-бореліоз: специфічна антибіотикотерапія

    Клінічна картина	Лікування вибору	Альтернативне лікування
    Мігруюча еритема	Доксициклін 100 мг 2 рази на добу перорально (п/о)

    Амоксицилін 500 мг 3 рази на добу п/о

    Еритроміцин 500 мг 4 рази на добу п/о

    Амоксициклін 500 мг 3 рази на добу п/о

    Цефотаксим 2 г 3 рази на добу в/в

    Цефтріаксон 2 г 1 рази на добу в/в

    Цефотаксим 2 г 3 рази на добу в/в

    Амоксицилін 500 мг 3 рази на добу п/о

    Доксициклін 100 мг 2 рази на добу

    Амоксицилін 500 мг 3 рази на добу п/о

    Лайм-бореліоз: постконтактна профілактика

    Згідно з рекомендаціями Центрів контролю та профілактики захворювань США (Centers for Disease Control and Prevention — CDC), постконтактну профілактику Лайм-бореліозу (прийом доксицикліну 200 мг перорально однократно) необхідно здійснювати у тому разі, якщо мають місце всі нижченаведені позиції:

    • Наповнений кров’ю кліщ Ixodes scapularis видалений через ≥36 год після прикріплення.
    • З моменту видалення кліща пройшло не більше 72 год.
    • Поширеність B. burgdorferi у місцевих кліщів становить >20%;
    • Немає протипоказань до застосування доксицикліну.

    Важливо спостерігати за місцем укусу кліща протягом 1 міс та розпочати лікування у разі появи клінічних проявів Лайм-бореліозу.

    Висновки

    • Мігруюча еритема — патогномонічний симптом Лайм-бореліозу. Поява мігруючої еритеми при встановленому контакті з кліщем в ендемічній зоні є показанням до початку специфічної антибіотикотерапії та не потребує серологічного підтвердження.
    • Серологічна діагностика Лайм-бореліозу повинна включати два етапи: ІФА та вестерн-блот. Сумнівні та позитивні результати ІФА мають бути підтвердженні дослідженням вестерн-блот, тоді як негативні результати ІФА у більшості випадків не потребують проведення подальших досліджень.
    • Визначення синтезу інтратекальних антитіл є золотим стандартом діагностики нейробореліозу.
    • Молекулярно-генетичне дослідження при Лайм-бореліозі (виявлення ДНК B. Burgdorferi) має найбільшу діагностичну цінність при дослідженні синовіальної рідини у пацієнтів із Лайм-артритом, у інших випадках чутливість ПЛР низька.
    • Згідно з настановами ESCMID, дослідження кліщів на наявність антигенів або ДНК борелій не рекомендоване. Постконтактна профілактика Лайм-бореліозу після видалення кліща полягає в однократному прийомі доксицикліну у дозі 200 мг перорально та має проводитися за наявності показань.