Методи та системи класифікації товарів

Побудувати класифікацію можна двома методами: ієрархічним і фасетним.

Ієрархічний метод класифікації — послідовний розподіл великої кількості об’єктів на підлеглі класифікаційні угрупування. Особливість цього методу полягає у тісному взаємозв’язку між окремими класифікаційними угрупуваннями, який виявляється через спільність і відмінність основних ознак.

Ієрархічна система класифікації вимагає дотримання певних правил:

• — класифікація повинна легко читатися, для чого число її ступенів і кількість згрупувань не повинно бути великим;
• — ознаки класифікації повинні бути суттєвими, максимально відображати споживні властивості товарів;
• — на кожному ступені класифікації товари об’єднують тільки за однією ознакою;
• — класифікація повинна починатися з найбільш загальної суттєвої ознаки з поступовим переходом на подальших ступенях до специфічних для даної групи товарів ознак;
• — кожна наступна ланка повинна конкретизувати, уточнювати ознаку попередньої ланки.

Класифікація побудована за цим методом гармонійна, але в окремих випадках занадто громіздка.

Схематично сутність ієрархічного методу класифікації надана на рис. 1.1.

Фасетний метод класифікації — це паралельний розподіл великої кількості об’єктів на незалежні класифікаційні угрупування по одній із ознак в кожній групі.

‘ Особливістю фасетного методу є те, що різні ознаки класифікації не зв’язані між собою. Цей термін походить від французького слова facete, що означає “грань відшліфованого каменя”. Дійсно, як кожна грань каменя існує окремо, так і різні класифікаційні угрупування при фасетному методі не залежать і не підкоряються один одному (рис. 1.2).

Рис. 1.1. Ієрархічний метод класифікації

Рис. 1.2. Фасетний метод класифікації

Завдяки цьому фасетна система відзначається більшою гнучкістю, можливістю обмежувати кількість ознак і угрупувань.

Використовуючи фасетний метод класифікації, молоко можна класифікувати за видом тварин, від яких воно одержане (коров’яче, козине, овече, оленяче, верблюжаче); за видом термічної обробки (сире, пастеризоване, стерилізоване, томлене); за вмістом жиру (знежирене, 2,5%; 3,2%; 6,0%), За видом тари, в яку воно упаковане (у флягах, у скляних пляшках, у полімерних пакетах, у тетра-паках, у фін-паках), за біологічною цінністю (звичайне, вітамінізоване, білкове).

Кожен з цих методів класифікації має свої переваги і недоліки (табл. 1.1), знання яких дозволить раціонально використовувати їх з урахуванням цільового призначення.

Залежно від порядку утворення класифікаційних угрупувань розрізняють десятинну, сотенну, довільну системи класифікації.

Таблиця 1.1

ПЕРЕВАГИ ТА НЕДОЛІКИ МЕТОДІВ КЛАСИФІКАЦІЇ

Метод

Переваги

Недоліки

Можливість виділення спільності та подібності ознак об’єктів на одному і різних ступенях, висока інформаційна насиченість

При великій глибині: надмірна громіздкість, високі, не завжди обґрунтовані затрати, труднощі у використанні

При невеликій глибині: інформаційна недостатність, неповне охоплення об’єктів і ознак

Гнучкість системи, зручність використання, можливість обмеження кількості ознак без втрати достатності охоплення об’єктів

Неможливість виділення спільності і різниці між об’єктами в різних класифікаційних угрупуваннях

При десятинній і сотенній системах класифікації кожен вищий клас поділяється відповідно на 10 або 100 наступних класів. Кількість класів в основному залежить від номенклатури товарів: з розширенням номенклатури товарів зростає число класів.

Розробка системи класифікації супроводжується присвоєнням кожному найменуванню товару номенклатурного номера (коду), величина якого залежить від прийнятої системи класифікацій і системи цифр, якими визначають кожен клас.

Для товарознавства першочергове значення мають три класифікації товарів: загальнодержавна, торгово-товарознавча, економіко-статистична.

Загальнодержавна класифікація представлена Номенклатурою товарів народного споживання (НТНС), яка затверджена Міністерством статистики України 14.01.94 за № 12. Вона уніфікована відповідно до загальноприйнятої в міжнародній практиці системи обліку та звітності в роздрібній і оптовій торгівлі.

НТНС побудована з урахуванням основних принципів класифікації, передбаченних Гармонізованою системою опису і кодування товарів (ГС), прийнятою ООН, Вищими класифікаційними угрупуваннями загальнодержавного класифікатора промислової і сільськогосподарської продукції (ЗКП/ВКУ), Міжнародною стандартною торговою класифікацією та іншими нормативними документами. В ній максимально враховані структурні зміни та уточнення, внесені в діючі стандарти, номенклатуру статистичної звітності, систему оптового і роздрібного товарообороту. Групування товарів здійснено, насамперед, за їх споживчим призначенням.

Кодова система НТНС дозволяє одержувати інформацію в зручній для збору, передачі та обробки на ЕОМ формі, яку можна легко співставити з даними інших видів звітності і використовувати для комплексного економічного аналізу.

Для цього служать відповідні коди Гармонізованої системи (ГС) опису і кодування товарів, товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) та Вищих класифікаційних угрупувань діючого класифікатора промислової і сільськогосподарської продукції, які проставлені біля товарних груп, підгруп і позицій НТНС і є перехідними ключами між зазначеними номенклатурами.

У Номенклатурі Гармонізованої системи (НГС) об’єктом класифікації є усі товари, що обертаються у міжнародній торгівлі. НГС має шість рівнів класифікації: розділи, групи, підгрупи, товарні позиції, підпозиції та субпозиції. Вищим рівнем класифікації є розділи (їх нараховується 21). У табл. 1.2 наведено розподіл номенклатури товарів за розділами, групами, підгрупами, товарними позиціями, підпозиціями та субпозиціями.

Таблиця 1.2

РОЗПОДІЛ НОМЕНКЛАТУРИ ТОВАРІВ У ГАРМОНІЗОВАНІЙ СИСТЕМІ

Розділ

Кількість

Код

Найменування

Груп

Підгруп

Позицій

Підпо-зицій

Субпо-зицій

1

2

3

4

5

6

7

Живі тварини та продукти тваринного походження

Класифікація товарів, їх характеристики

У маркетингу при класифікації товарів широкого вжитку враховуються такі характеристики: тривалість використання, частота здійснення покупки, тривалість вибору або ступінь запланованістю покупки, престижність володіння товаром, типовість продукту, усвідомленість покупки, регулярність попиту. Більшість цих характеристик є взаємозалежними.

Часто при аналізі комерційної діяльності товари характеризують за допомогою ABC-аналізу. Результатом застосування цього методу є виділення трьох груп товарів по їхньому внеску в збут або в прибуток. Товар, що належить до групи А, дає найбільший внесок, до групи В – середній, до групи С – найменший. Основою для проведення аналізу є ранжированная структура збуту або структура прибутку.

У маркетингу також широко застосовується спрощена класифікація товарів за їх ролі в маркетинговій діяльності конкретної організації. Основним группіровочним ознакою також вважається ступінь участі в освіті прибутку, але розглядаються всього дві градації – висока і низька ступінь участі. Виходячи з цього положення товари діляться за ступенем участі в утворенні прибутку на:

• • товари основного асортименту(товари-лідери), які забезпечують основну частину прибутку. Як правило, вони користуються підвищеним попитом і сприяють продажу інших товарів;
• • товари додаткового асортименту (інша назва – товари підтримки, тактичні товари). Вони доповнюють основний асортимент, а при їх покупці можна не звертатися до іншого продавця.

Серед товарів додаткового асортименту виділяють товари поглибленого асортименту, які включають товари, що задовольняють унікальні потреби споживачів. Окреме значення мають “товари-локомотиви” і “товари-вагони”. Продаж першого вилучити попит на другі, як, наприклад, фотоапарат і фотоплівка, як це було до появи цифрових фотоапаратів.

У товароведении, науці, що вивчає споживчі властивості, класифікацію, стандартизацію та закономірності фінансування товарів, використовується угруповання товарів по класу (див. Схему 13). Клас товарів – сукупність товарів, що мають аналогічне функціональне призначення: культтовари, швейні вироби, трикотажні товари, галантерейні товари і т.п.

Клас товарів підрозділяється на групи, група – на види, вид – на різновиди, різновид – на марки, моделі, артикули, сорти.

Схема 13. Угруповання товарів згідно ГОСТу Р 51303-99 “Торгівля. Терміни та визначення”

Група товарів – це сукупність товарів певного класу, що володіють подібними споживчими властивостями і показниками. Прикладом конкретної групи товарів є взуття, верхній одяг, молочні продукти і т.п.

Вид товарів – сукупність товарів певної групи, об’єднаних загальною назвою і призначенням. Прикладом конкретного виду товарів є телевізор, холодильник, костюм, плаття, диван, сир і т.п.

Різновид товарів – сукупність товарів певного виду, виділених по ряду приватних ознак. Вона представляється у вигляді конкретних марок, моделей, сортів, артикулів.

Артикул – торговий термін, що означає тип товару і його цифрове і буквене позначення.

Зупинимося детальніше на характеристиках товару в реальному виконанні.

Споживче властивість товару – це властивість товару, що виявляється при його використанні споживачем у процесі задоволення потреб.

Упаковка – процес розробки та виробництва засобів для збереження і переміщення товару. Часто упаковкою називають самі кошти для збереження і переміщення товару. У загальному випадку упаковка буває жорсткого і м’якого типу. Зазвичай упаковка включає в себе конструкції. Внутрішня упаковка – це безпосереднє вмістилище товару. Зовнішньою упаковкою називається конструкція, службовка захистом для внутрішньої упаковки і видаляється при підготовці товару до безпосереднього використання. Часто зовнішньою упаковкою є картонна коробка, яка забезпечує додатковий захист покупки і надає виробнику можливість використовувати її для стимулювання збуту. Під транспортної упаковкою мають на увазі конструкцію, необхідну для зберігання, захисту, ідентифікації та транспортування товару. У сучасних умовах упаковка перетворилася в один з дієвих інструментів маркетингу. Цьому сприяли різні фактори. Зокрема, розвиток самообслуговування в торгівлі призводить до того, що упаковка самостійно виконує частину функцій продавця: вона привертає увагу до товару, допомагає споживачеві миттєво дізнаватися назва фірми або марки, на ній описуються властивості товару і спосіб його використання. Упаковка впливає на вибір покупця в найважливіший момент – коли він в торговій точці вирішує питання про те, якого товару віддати перевагу. Часто її використовують для маркування товару, на ній розміщують інформацію не тільки про сам товар, а й про його виробника. При виборі упаковки в торговельному підприємстві враховують, що покупці чекають і хочуть від виробника. Рішення щодо упаковки повинні торкатися її розмірів, форми, матеріалу виготовлення, способу дозування (для рідких і сипучих матеріалів), кольору, виду тексту, позначення торгової марки, графічних елементів.

Невід’ємною частиною упаковки є маркірування і друкована інформація з описом товару, нанесені на саму упаковку або вкладені в неї. Традиційними засобами маркування є етикетки і ярлики.

Етикетка – це ярлик на товарі з фабричним торговим клеймом, написом і іншими атрибутами. Це слово похідне від французького etiquette, яке позначає встановлений порядок проведення чого-небудь. Слово “ярлик” прийшло в російську мову за часів Золотої Орди в XIII-XV ст. і спочатку позначало грамоту або письмовий указ хана. Вже пізніше ярликом став називатися листок з найменуванням, клеймом або ще який-небудь інформацією.

Будь-яка етикетка має як мінімум дві зони, що відрізняються функціональним призначенням і запланованим рівнем ефекту: робочу зону (або задній план етикетки) і рекламну зону. Структура рекламної зони етикетки включає марочну зону та індивідуальну зону. Марочна зона повинна бути стилізована, а індивідуальна – локалізована і деталізована. Щоб уникнути конфлікту марочної і індивідуальної зон перевіряють ефект “побіжного” і “уважного” погляду на етикетку: при “побіжному” погляді повинна домінувати марочна зона, а при “уважному” погляді – індивідуальна.

На етикетку наносять:

• • Найменування товару;
• • адреса виробника, пакувальника, експортера, імпортера, найменування країни і місця походження;
• • склад продукту;
• • показник харчової цінності;
• • дату вироблення;
• • термін придатності і термін зберігання;
• • товарний знак (за наявності);
• • кількість маси нетто;
• • спосіб вживання;
• • умови зберігання;
• • позначення нормативно-технічної документації;
• • позначку про сертифікацію.

Термін придатності на етикетці часто плутають з терміном зберігання. Термін придатності харчових продуктів завжди визначає сам виробник. Саме протягом цього терміну він відповідає за якість продукції. Продукти, у яких закінчився термін придатності, повинні або знищуватися, або перероблятися.

Термін зберігання істотно відрізняється від терміну придатності тим, що, коли він закінчується, продукт продовжує залишатися придатним до вживання, але губляться які-небудь з його властивостей.

Етикетка ідентифікує товар, при вдалому виконанні вона може виділяти товар своїм графічно привабливим виглядом. В даний час підвищилися вимоги до функціональності етикеток. Це сприяло значному зростанню даної спеціалізації і впровадженню в неї нових технологій. Одна з новинок в етикеточних технологіях – це термозбіжна етикетка.

Термозбіжна етикетка виготовляється з термоусадочної одноосновними орієнтованої плівки ПВХ товщиною 35-70 мкм. Зображення і текст наносяться на внутрішню поверхню рулону плівки. Після нанесення друку з рулону формується рукав. Надалі рукав ріжеться на окремі етикетки, які являють собою замкнуте кільце необхідної висоти та діаметру. Готова етикетка одягається на упаковку і подається в Термотуннель, де під впливом температури всідається й щільно облягає упаковку. При цьому упаковка може бути різноманітною за формою. Термозбіжна етикетка щонайкраще показала себе не тільки з точки зору естетичної привабливості, але і з точки зору захисту від підробки і розтину при перевезенні та зберіганні.

Голографічні етикетки та фольга гарячого тиснення знаходять все більше застосування у маркуванні високоякісних товарів. Це найбільш надійний спосіб захистити продукцію від підробки шляхом маркування. Самоклеючий голографічний знак легко наноситься практично на будь-які поверхні як вручну, так і за допомогою спеціальних пристроїв – аплікаторів. Ще більш надійним способом нанесення голограм є пріштамповка до паперу або пластику голографічного фольги гарячого тиснення. Багаторівнева захищеність голограми – це її неповторний дизайн, поміщений на виріб методом електронно-променевої літографії, це різноманітні мікротексти і запис “прихованого зображення”, відомого тільки за допомогою спеціальних портативних приладів контролю. Для цілей обліку застосовується термотрансферний або лазерна нумерація голограм.

Об’ємна етикетка виступає як новий інструмент для реклами товарів і послуг. Нанесення на звичайну етикетку шару поліуретанової смоли робить її фарби більш яскравими, глибокими і блискучим. Об’ємна етикетка відрізняється високою термічною стійкістю, вона витримує перепад температур від -40 до +80 X, а також хімічної несприйнятливістю до бензину і масел.

Радіочастотна етикетка являє собою принципово нову технологію маркування товарів. Така етикетка – це приймач, передавач, антена і блок пам’яті для зберігання інформації. Радіочастотний зчитувач для роботи з нею являє собою передавач і антену, що працюють в режимі on-line. Передавач генерує електромагнітне нулі певної частоти. При попаданні етикетки в це поле вона “виявляє” сигнал від сканера і передає записані на ній відомості про товар. Сигнал приймається антеною сканера, інформація ретранслюється в комп’ютер для обробки. Для ідентифікації товару умови прямої видимості не обов’язкові, тому радіочастотні етикетки швидко і легко зчитуються, що дозволяє економити час. Інформація, збережена радіочастотної етикеткою, може бути змінена, доповнена або навіть замінена на іншу. На етикетці може бути сама детальна інформація про товар: країна, виробник, артикул, тип, колір, розмір, дата випуску, серійний номер та ін. Слід також зазначити, що радіочастотні етикетки інтегруються з системами захисту від крадіжок, і їх важко, практично неможливо пошкодити, що забезпечує їм тривалий термін служби.

Першопрохідцем у масовому впровадженні радіочастотних етикеток на світовий ринок є компанія Wal-Mart Stores, Inc.

Зовнішнє оформлення товару. У літературі широко використовується поняття “дизайн товару”, який ширше, ніж просто зовнішній вигляд, оскільки найчастіше визначає істота товару. Вдалий дизайн не тільки покращує його зовнішній вигляд, але і додає товару корисні властивості. У розробці дизайну товару все більше застосування знаходить принцип, що позначається англійською абревіатурою KISS (Keep It Short and Simple). Його суть полягає в рекомендації дотримуватися простоти і стислості. Образ продукту повинен бути не занадто складним для розуміння покупця і зрозумілим без додаткових пояснень. Вдалий дизайн може привернути увагу до товару в місці продажу, поліпшити його споживчі характеристики і дати йому істотні переваги перед конкурентами на ринку.

Наприклад, сьогодні практично єдиним істотним візуальною відмінністю продукції компанії Hewlett-Packard (HP) від будь-якої іншої є фірмовий округлений кут.

Марочна назва є одним з елементів марки, доводить до споживача певний набір властивостей, переваг, характерний для даного товару.

Під якістю товару розуміється сукупність його споживчих властивостей і характеристик, які надають йому здатність задовольняти обумовлені або передбачувані потреби. Якість визначає ефективність товару при його споживанні і рівень ринкової ціни на нього.

У побутово-емоційному уявленні якість – це комплексний показник, який об’єднує функціонально-технічні та естетичні споживчі властивості товару, що обумовлюють його здатність задовольняти певні потреби відповідно до призначення.

Якість, в загальному випадку, має дві складові: рівень і сталість.

При розробці товару задають рівень якості, який повинен відповідати потребам цільового ринку і бути не нижче якості конкуруючих цьому ринку товарів.

Маркетингова складова якості визначається ефективністю просування товару на ринок, організацією інформаційно-сервісної підтримки для користувачів товару. В умовах ринку будь-які рішення, пов’язані з якістю товарів, повинні прийматися з урахуванням впливу вартісного фактора. Забезпечення високої якості саме по собі не є самоціллю, і не тільки він визначає ринковий успіх вироби. Навіть високоякісний товар, недоступний для покупця за ціною, не принесе дохід. Прибутковість виробництва і торгівлі в чому визначається затребуваністю реалізованого товару, інакше кажучи, залежить від обороту.

Нормативний рівень якості стосовно складним багатоцільовим технічним товарами повинен визначатися мінімальними сумарними витратами на забезпечення функціонування товару з необхідною ефективністю. При визначенні нормативного рівня якості слід враховувати також наявність конкуруючих товарів на ринку.

Проблема кількісної оцінки якості в загальному випадку складна через труднощів формалізації, многопараметрічності, різнорідності і різнорозмірними показників. Вважається, що дійсно коректна інтегральна оцінка якості може бути здійснена тільки в процесі дослідної або штатної експлуатації. Оскільки це не завжди можливо, то в ряді випадків здійснюють математичне або напівнатурні моделювання процесу застосування товару споживачем.