Виникнення, суть та функції грошей

Товарне виробництво обов’язково передбачає обмін товарів. А останній практично немислимий без грошей. Розглянемо, як вони виникли і яка їх суть. Щодо цих питань в економічній теорії розглядаються дві концепції – раціоналістична (або номіналістична) і еволюційна (або металістична). Згідно з першою поява грошей трактується як результат домовленості між людьми про введення спеціального інструмента для здійснення обміну товарів. Суть грошей зводиться до ролі розрахункової одиниці, за допомогою якої визначаються пропорції обміну товарів. Відомий американський економіст Пол Самуельсон вважає гроші штучною соціальною умовністю. Інший вчений Дж. П. Гелбрейт виникнення і функціонування грошей трактує як продукт угоди між людьми. Однак більшість науковців не поділяють такого підходу і дотримуються еволюційної концепції грошей, згідно з якою гроші є результатом стихійного розвитку товарного виробництва і обміну товарів.

Спочатку обмін мав випадковий характер. А з розвитком суспільства, поглибленням поділу праці обмін ставав обов’язковою необхідністю. Уже з відділенням скотарства від землеробства скотарські племена почали постійно обмінювати худобу на інші блага. Ще ширшого розмаху набув обмін після виділення ремесла і торгівлі у самостійні сфери господарювання. В той же час розвиток обміну почав зазнавати суттєвих перешкод. Це, насамперед, неспівпадання бажань власників різних товарів. Якщо людина мала зерно і хотіла обміняти його на сокиру, то потрібно було знайти власника сокири, якому потрібне було б зерно. Інакше обмін не відбувався. Ці суперечності обміну стихійно привели до того, що за якимось певним товаром закріплювалась властивість безперешкодно обмінюватись на будь-який інший товар. З історії відомо, що таким товаром часто була худоба. А у слов’ян роль таких товарів відігравали хутра.

Таким чином, у результаті розвитку обміну за певними товарами закріпилась специфічна суспільна функція, а саме: вони стали загальним еквівалентом, на який будь-який товар міг безпосередньо обмінюватись, бо власник такого товару міг у будь-який момент обміняти його на необхідний йому товар. Товар, що відігравав роль загального еквівалента, по суті, став прообразом грошей. Гроші з’явилися тоді, коли роль загального еквівалента закріпилась за металами. Цьому сприяли природні властивості металів, що дозволяють найкращим чином виконувати роль загального еквівалента.

По-перше, вони характеризуються однорідністю. Шматок золота чи срібла відрізняється від іншого шматка лише вагою. Тому одні й ті ж гроші мають однакову купівельну спроможність. По-друге, благородні метали мають високу ділимість. їх можна поділити на будь-які шматочки, і своїх споживчих вартостей вини не втрачають. Інші товари, що були загальними еквівалентами, такої властивості не мали. По-третє, благородні метали трудомісткі. Оскільки вони відносно рідко зустрічаються у природі, то їх видобуток вимагає високих затрат. І невелика кількість металу може бути еквівалентом високої вартості. По-четверте, дорогоцінні метали мають високу збереженість, а отже, і транспортабельність. Щоб зберігати худобу як загальний еквівалент, потрібні суттєві затрати, та й довговічність їх невелика. Золото та срібло можна зберігати тривалий період часу, при цьому їх властивості не втрачаються.

Отже, гроші виникли в результаті тривалої еволюції товарного виробництва і обміну. Суть їх полягає в тому, що це специфічний товар, який відіграє роль загального еквівалента. Суть останнього полягає в тому, що саме цей товар може виражати вартість усіх інших товарів, а з іншого боку, він безперешкодно обмінюється на будь-який товар. З появою грошей відбувається перехід від простого товарообміну, який здійснюється за формулою Т, – Т2, до обміну з допомогою грошей за формулою

Т, – Г – Т2 Такий обмін називається обігом товарів. При цьому товарний світ розділився на два полюси: на одному знаходяться усі звичайні товари, на другому – гроші, що виконують роль загального еквівалента, на який безпосередньо обмінюється будь-який товар. Повніше суть грошей проявлялася у тих функціях, які вони виконують (див. схему 3.3).

Першою функцією грошей є міра вартості. Гроші використовуються для вираження величини вартості товару. Виражена в грошах вартість товару називається ціною товару. Характерною особливістю функції грошей як міри вартості є те, що вони виконують що функцію як ідеальні гроші. Щоб оцінити товари на мільйонні суми, виразити їх вартість у грошовій формі, тобто в ціні, зовсім не потрібні наявні гроші.

Другою функцією грошей є засіб обігу. У цій функції гроші виступають як посередник у процесі реального товарообміну за формулою: Т, – Г – Т2.Туг гроші як засіб обігу долають ті обмеження, що пов’язані з прямим товарообміном. У процесі товарного обміну купівля і продаж товару розриваються, стають самостійними, вони не співпадають ні в часі, ні в просторі. Створюється передумова для

Схема 3.3. Функції грошей

дальшого розвитку обміну і товарного виробництва. Продавець може продавати товар в одному місці, а купувати в іншому. Оскільки за актом продажу може не відбуватися акт купівлі, то цим породжується можливість “затоварювання”, бо гроші, отримані за проданий товар, не використовуються для купівлі іншого товару. Цим створюється абстрактна можливість криз надвиробництва. Функцію засобу обігу золото та срібло спочатку виконували у злитках. Але це було не дуже зручно, бо при кожному акті купівлі-продажу необхідно було зважувати метал. Для зручності металу почали надавати певну форму з відповідними позначками. Так з’явилися монети. Пізніше їх карбування стало прерогативою держави.

Функціонування монет як засобу обігу засвідчило, що монети, які давно перебували в обігу і втратили частину своєї ваги, у функції засобу обігу оберталися так, як і нові, повноважні монети. Тобто їх купівельна здатність не зменшувалася, хоча вміст металу був менший. По суті, обіг грошей відділив реальний зміст монети від її номінального змісту. Це і дало підставу для випуску в обіг паперових грошових знаків як замінників металевих монет. Уперше такі гроші з’явились у Китаї в середні віки. В Російській імперії, до якої входила і значна частина сучасної України, паперові гроші вперше було випущено в обіг у 1769 р. під назвою “асигнації”. З появою паперових грошей було закладено можливість для їх знецінення, що зумовило інфляційні процеси.

Третя функція грошей – засіб нагромадження, або утворення скарбів. Вона випливає з попередньої функції. Якщо товаровиробник продав свій товар і не перетворив одержані за нього гроші в інший товар, то гроші вилучалися із сфери обігу і перетворювались на скарб. Цю функцію виконують реальні гроші, які не піддягають знеціненню. Хоча за певних умов не виключена і можливість нагромадження паперових грошей, хоча при цьому велика небезпека втрати нагромадженого. Це яскраво проілюструвала практика втрати ощадних вкладів громадянами України на початку 1990-х років.

Гроші виконують і функцію засобу платежу. Якщо товаровиробник купує товар без оплати його в момент купівлі грішми, то умовою такої покупки є зобов’язання покупця сплатити гроші через певний період часу, зазначений угодою між покупцем і продавцем. При настанні терміну оплати боржник сплачує продавцю обумовлену суму грошей. В цей момент гроші і відіграють функцію засобу платежу. Це можуть бути як монети, так і паперові гроші. В той же час такі операції створюють можливість появи кредитних грошей. Товаровиробник, який продав товар у кредит, отримує від покупця боргове зобов’язання, що називається векселем, і може використати його для розрахунків при купівлі товару. В такому випадку вексель стає кредитними грішми. Боргові зобов’язання, що випускаються банком, отримали назву банкноти, або банківські білети. На відміну від векселів приватних осіб, банкноти мають золоте забезпечення і широко використовуються в обігу як справжні гроші.

Вихід обігу за межі національних кордонів, розвиток зовнішньої торгівлі спричинили появу і такої функції, як світові гроші. За вдалим висловом одного із класиків політичної економії, на світовому ринку гроші скидали свої національні мундири і виступали у первісному вигляді – у формі золотих зливків. Але з середини XX ст., коли обмін банкнот на золото було припинено, золото перестало бути світовими грішми. Його функція закріпилась за деякими національними валютами, зокрема за доларом США, англійським фунтом стерлінгів, євро та ін. Світові гроші функціонують як все загальний засіб платежу, всезагальний купівельний засіб і абсолютно суспільна матеріалізація багатства взагалі.

З виникненням грошей і функціонуванням їх в обігу з’являється проблема узгодження кількості грошей з цінами товарів, що реалізуються з їх участю. Іншими словами, виникає потреба визначення кількості грошей, що перебувають в обігу. Це пов’язано з тим, що гроші постійно знаходяться в обігу, тоді як товари, що обмінюються з їх допомогою, вибувають із сфери обігу у споживання. Тому одна й та ж грошова одиниця може протягом певного періоду часу обслуговувати обмін товарів ціною в декілька таких одиниць. Крім того, невідповідність між грошовою масою та обсягом товарів, що підлягають реалізації, може привести до порушення стабільності обміну товарів. Якщо грошова маса буде більшою за суму цін товарів, що піддягають реалізації, це може привести до зростання цін і знецінення грошей. Недостатня кількість грошової маси зумовить неможливість реалізації певної частини товарної маси. Як одна, так і інша ситуація негативно позначаються на стані економіки.

При визначенні кількості грошей, необхідних для обігу, потрібно враховувати такі обставини. По-перше, вона залежить від суми цін товарів, що підлягають реалізації. По-друге, на неї впливає швидкість обороту грошової одиниці. Чим вона вища, тим за інших рівних умов, кількість грошей буде меншою. По-третє, необхідно врахувати, що частина товарів продається у кредит, і в даний період часу наявних грошей для них не потрібно. По-четверте, на кількість грошей впливає сума цін товарів, проданих у кредит у попередньому періоді, а термін їх сплати настав у даному періоді. І, нарешті, потрібно врахувати суму цін, товарів, що реалізуються шляхом бартеру. З урахуванням цих обставин загальну кількість грошей, необхідну для обігу, можна визначити за такою формулою:

де Г – кількість грошей необхідних для обігу; ЦТ – сума цін товарів, що підлягають реалізації в даному періоді; К – сума цін товарів, що продаються у кредит; П – сума цін товарів, за якими настав строк сплати; Б – сума цін товарів, що реалізуються за бартером; О – швидкість обороту грошової одиниці.

Ця формула відображає закон, що регулює кількість грошей в обігу і стосується повноцінних золотих грошей. З появою паперових грошей суттєвий вплив на грошовий обіг робить таке явище, як фальшивомонетництво. Це виготовлення підробних грошових знаків. Оскільки витрати на їх виготовлення набагато менше їх номіналу, це дає фальшивомонетникам великі доходи, однак негативно впливає на обіг грошових знаків. Тому в усіх країнах фальшивомонетництво визнається серйозним злочином і карається законом. Кримінальним кодексом України за подібні дії передбачено покарання на строк від 3 до 12 років ув’язнення з конфіскацією або без конфіскації майна.

Слід зазначити, що в сучасних умовах виготовлення фальшивих грошових знаків широко розповсюджується в усіх країнах. Зараз, на думку спеціалістів, у світі в обігу знаходиться близько 40 мли фальшивих доларових купюр США. Не є винятком і Україна. Поширенню фальшивомонетництва сприяє також розвиток науково-технічного прогресу, що створює ефективні засоби друкування фальшивих грошових знаків. У боротьбі з цим негативним явищем, крім правоохоронних заходів, використовуються і економічні та технічні засоби. Це, зокрема, зменшення у грошовому обігу частки готівкових грошей і розширення безготівкових розрахунків, підвищення ступеня захисту грошових знаків, використання спеціальної техніки для виявлення фальшивих грошей.

Суть і функції грошей

Гроші – це товар, який виконує роль загального еквівалента. У західній економічній літературі гроші визначаються як товар, який має найвищу ліквідність, тобто його в будь-який момент можна обміняти на інший товар.

Гроші виступають як безпосереднє втілення суспільної праці. Вони мають тисячолітню історію. Уже в II ст. до н. е. в Китаї, Індостані, Ірані були розповсюдженні золоті і срібні монети [1] . У нашій країні гроші почали карбувати в Києві у XI ст. Спершу вони мали вигляд обруча, виготовленого із срібла, який носили на шиї. Звідси і пішла назва гривні. На Русі гроші з’явилися дещо пізніше, у XIII ст. Назва рублі походить від слова рубати. Справа в тому, що гроші тоді мали вигляд срібної палички, від якої на ринку під час купівлі-продажу відрубували шматок, який відповідав укладеній угоді.

Назва карбованців походить від литовського слова “карб”, що означає зарубка. Це пов’язано з тим, що в XIV ст. в Україні були в обігу литовські срібні монети. Щоб визначити їхню якість за твердістю металу і за кольором, край монети надкушували.

З часом на монетах з’явилися зарубки.

З появою грошей товарний світ поділився на два полюси: на одному зосередилася маса товарів з різними споживними вартостями; а на другому лише один товар – гроші. Поява грошей, з одного боку, розв’язала суперечності безпосереднього обміну товарів, а з другого – створила умови для подальшого розвитку суперечностей товарного виробництва. Чому?

До появи грошей один товар безпосередньо обмінювався на другий Т – X тому продаж і купівля завжди збігалися в часі. Ніхто не міг купити, щоб одночасно не продати. З появою грошей обмін розділився на два протилежні акти: продаж і купівлю. Т – Г і Г – Т. після продажу Т – Г ніхто нікого не зобов’язує відразу купувати Г – Т. А якщо це так, то інші не можуть продати свої товари. Поява грошей створила умови для включення в купівлю – продаж посередника – купця. Купець торгує не заради споживної вартості, а збагачення, одержання прибутку. Усе це призводить до того, що в окремих людей (купців, Власників землі, фабрик, заводів) зосереджується велика кількість грошей, тоді як в інших (у більшості населення) їх немає. Це дає можливість власникам великих сум вкладати їх у виробництво, наймати робочу силу, привласнювати їхню працю, експлуатувати.

Отже, гроші є виразником виробничих відносин. У буржуазному суспільстві гроші виступають як знаряддя експлуатації людини людиною. Ще грецький філософ Платон говорив: “Чим більше в людини золота, тим менше доброчесності”. Винайшовши гроші, людство впродовж багатовікової історії користувалося і користується ними як унікальним і досить універсальним інструментом, що опосередковує загальноекономічний і господарський кругооборот, відтворювальний процес і обмін.

Гроші, залежно від їх реальної купівельної спроможності, можуть виступати могутнім – як стимулюючим, так і стримуючим – фактором економічного зростання, своєрідним каталізатором трудової активності та добробуту людей. За умов знецінення грошей у виробника втрачається стимул до продуктивної праці, спостерігається нераціональне переміщення трудових ресурсів із виробничої сфери у сферу розподілу і перерозподілу товарної маси, що загострює товарний дефіцит. Дезорганізація грошового обігу, бурхлива інфляція породжує спекуляцію, мафію, злочинність, паразитизм людей.

Стабільна грошова система – неодмінна передумова для активізації трудової діяльності, економічного зростання, науково-технічного прогресу, підвищення ефективності виробництва, прискорення товарно-грошового обороту, зростання добробуту людей.

Тому зараз для нашої країни зміцнення грошової системи є однією з необхідних умов економічного зростання. Міцна і стабільна грошова одиниця є визначальним атрибутом національного ринку, ефективним засобом захисту вітчизняного товаровиробника. Це також важлива гарантія збереження та нагромадження доходів населення.

Суть грошей виявляється в їх функціях. У розвинутому товарному виробництві гроші виконують такі п’ять функцій:

• 1) міру вартості;
• 2) засобу обігу;
• 3) засобу нагромадження;
• 4) засобу платежу;
• 5) функцію світових грошей.
• 1. Міра вартості

Основна функція грошей полягає в тому, що вони є мірою вартості усіх інших товарів. Тобто за допомогою грошей визначається вартість різноманітних товарів.

Функцію міри вартості виконують лише ті гроші які самі мають вартість, тобто золото. Як важник (тягарець) сам повинен мати вагу, щоб визначити вагу іншого тіла, так і гроші повинні мати відповідну вартість, щоб визначати вартість інших товарів.

Функцію міри вартості гроші виконують ідеально як мислено уявлені гроші. Грошовий вираз вартості товару є його ціна. Або: ціна – це грошовий вираз вартості товару. Вона залежить передусім від вартості товару, а також попиту і пропозиції. Тому ціна – це грошова сума, що сплачується за товар.

Функцію міри вартості гроші виконують завдяки масштабу цін. Масштабом цін називається вагова кількість золота або срібла, яка закріплена за грошовою одиницею й узаконена державою. Наприклад, у США масштабом цін є долар, за яким до 1975 р. було закріплено 0,737 г золота. Це означає, що якщо 1 кг хліба коштує 1 долар, то на його виробництво затрачено стільки праці, як на видобування 0,737 г золота. Як масштаб цін гроші визначають кількість грошового металу, що має знаходитись в обігу.

Вартість товару змінюється разом із зміною кількості праці, суспільно необхідної для його виробництва. Зміна вартості золота не позначається на його функції масштабу цін. Як би не змінювалася вартість золота, долар завжди в сто разів перевищує один цент. Держава може змінювати золотий уміст грошової одиниці, однак вона не спроможна змінити вартісне співвідношення між золотом та іншими товарами.

Якщо держава зменшить кількість золота, що міститься в грошовій одиниці, тобто зменшить золотий уміст грошової одиниці, то ринок на це буде реагувати підвищенням цін. Таким чином, вартість товару як і раніше буде виражатися в такій кількості золота, яка відповідає затраченій праці на цей товар. Держава не може директивно змінити співвідношення між золотом і товаром. Ціни на товари можуть підвищуватися або понижуватися під впливом зміни вартості товарів і вартості золота.

Вартість золота, як і інших товарів, залежить від кількості затраченої на нього праці. Із зростанням продуктивності праці в золотовидобувній галузі вартість золота зменшується. Наприклад, відкриття Америки з її багатими золотими розсипами, де золото легко вимивалося з піску, спричинило в XVI-XVII ст. революцію цін у Європі, тому, що золото в Америці видобувалось із значно меншими затратами праці порівняно з Європою.

У XVII ст. у світі видобувалося 13-15 т золота на рік, у 1851- 1855 pp. – 200 т на рік, у 1950 р. – 751 т, 1960 р. – 1047 т; 1970 р. – 1273 т; останнім часом – близько 1100 т на рік. Усього з 1600 по 1990 роки у світі було видобуто 120 тис т золота, близько 1/3 (38- 39 тис. т) становлять державні запаси, 1/4 (30 тис. т) золота тезавровано, тобто знаходиться в приватних руках, і більше 1/3 (40 тис. т) використано на ювелірні, зубопротезні і промислово-технічні потреби. Певна частина золота (9-13 тис. т) знаходиться в гробницях, скарбах, тайниках, на дні морів та океанів.

2. Засіб обігу

Функція грошей як засобу обігу полягає в тому, що вони виступають посередником у процесі обміну товарів. Формула цієї функції така: Т – Г – Т.

Обігом товарів називається обмін товарів за допомогою грошей. Для виконання функції обігу потрібні наявні, тобто реальні, гроші.

Як уже зазначалося раніше, спершу товар обмінювався на відповідні зливки золота чи срібла, що створювало деякі труднощі і незручності. Потрібно було кожен раз при купівлі-продажу зважувати зливок, переконуватися, чи немає в ньому домішок, тому з часом почали розфасовувати зливки на монети.

Монета є зливок металу певної форми, ваги і вартості (номіналу). Перші монети мали різну форму: півмісяця, квадратні, круглі. У Росії в першій половині XVIII ст. на Катеринбурзькому монетному дворі випускали мідні карбованці, які мали вигляд чотирикутних плит розміром 20×20см і важили 1,64 кг. Коли М. В. Ломоносов одержав від імператриці Єлизавети нагороду за написану ним оду в її честь, то, щоб забрати цю винагороду у 2000 крб. (1800 кг), йому довелося скористатися двома підводами.

Спершу монети карбували купці, а потім держава взяла на себе цю функцію. Чому? Тому що купці часто випускали неповноцінні (меншої ваги, але з попереднім номіналом) монети. Перехід випуску монет у руки держави не зупинив цей процес. Так, у Франції з однієї і тієї ж кількості металу карбували в 1309 р. 2 ліври, а в 1720 р. – 98 ліврів. У Німеччині в 1326 р. з 234 г срібла карбували 2 марки, а в 1506 р. 12 марок.

У процесі обігу монети зношуються і втрачають свою вартість. Практика грошового обігу показала, що стерті монети виконують функцію засобу обігу нарівні з повноцінними. Це пояснюється тим, що гроші при обміні товарів відіграють миттєву роль, адже продавець реалізує товар, щоб на виручені гроші відразу купити інший товар. Отже, гроші як засіб обігу необов’язково повинні мати власну вартість. Ураховуючи це, уряди свідомо випускали неповноцінні монети (зменшуючи їх вагу, пробу), не змінюючи номіналу.

3. Засіб нагромадження й утворення скарбів

Функцію нагромадження й утворення скарбів гроші виконують тоді, коли вони вилучаються з обігу, тобто коли після акту продажу товару Т – Г не слідує купівля (Г – Т). Цю функцію виконують повноцінні гроші: золоті і срібні монети або вироби із золота чи срібла. Паперові гроші, як правило, не виконують цієї функції, оскільки вони з часом знецінюються.

Яка причина нагромадження? Для трудящих – це невпевненість у завтрашньому дні, страх перед майбутнім, а також відкладання грошей на старість, придбання дорогих товарів. Для капіталістів – це прагнення до збагачення. За висловом К. Марса, із збирачем скарбів відбувається те саме, що й з великим завойовником, який, завойовуючи країну, завойовує лише новий кордон.

Скарбник і капіталіст – божевільні, але капіталіст “раціональний” божевільний. Капіталісти намагаються не ховати гроші в підвали, а пускати їх в обіг. Правда, у зв’язку із загостренням кризи капіталістичної валютної системи у 70-х pp. і підвищенням цін на золото буржуазія капіталістичних країн тримала в домашніх сейфах (у кінці 70-х і на початку 80-х pp.) близько 27 тис. т золота, а також 20-25 тис. т ювелірних виробів.

Коли гроші функціонували у вигляді золотих або срібних монет, то їх кількість пристосовувалася до потреб товарообігу. При зменшенні виробництва товарів і скороченні товарообігу частина золотих монет виходила з ужитку і перетворювалася в скарб. Коли виробництво товарів збільшувалося, то ці монети надходили в обіг. Якщо виникала потреба в додатковій кількості монет, то зливки золота перетворювалися в монети. Наприклад, на замовлення у Росії з одного пуда золота на монетному дворі карбували 21157 крб., беручи за це плату 42 крб. 311/2коп.

Сьогодні для цілей приватної тезаврації деякі золотодобувні країни випускають золоті монети вагою в одну тройську унцію (31,1035 г): ПАР – під назвою “Крюгерранд”, США – “Орел”, Канада – “Клиновий листок”, Китай – “Панда”, Англія – “Британія”, Австралія – “Надшет”. Із початку 1972 року лише в ПАР таких монет було продано більш як 60 млн. штук.

У царський Росії також вільно ходили золоті монети номіналом 5 крб., 10 крб., 15 крб. (імперіал), 7 крб., 50 коп., (півімперіала). У Радянській Росії в 20-ті роки випускався радянський червінець, який мав 7,7 г чистого золота (так само, як і царський).

4. Засіб платежу

Як засіб платежу гроші виступають у тих випадках, коли купівля- продаж товару відбувається в кредит, тобто з відстрочкою плати за товар. Функцію платежу гроші виконують також при сплаті податків, земельної ренти, виплаті заробітної плати.

При купівлі товару в кредит продавець стає на деякий час кредитором, а покупець – боржником. В умовах розвинутого капіталізму функція грошей як засобу платежу розширюється. Це пов’язано з тим, що, по-перше, торгові угоди між капіталістами-промисловцями і торговцями часто укладаються з відстрочкою платежу; по-друге, усе частіше продаються товари в кредит населенню. Наприклад, 90% американських сімей живе в кредит. Подібна картина спостерігається і в інших зарубіжних країнах. Так, у 80-х роках XX ст. у розвинутих країнах обсяг кредитних зобов’язань перевищував обсяг скупного суспільного продукту у 4 рази. Тому американський економіст Віктор Перло пише, що сучасна економіка є кредитною.

Розвиток кредитних відносин спричиняє появу кредитних грошей, боргових зобов’язань-векселів. Вексель – це боргове зобов’язання. Перебуваючи в обігу, він має обмежені можливості, бо це гарантія приватної особи, тому виникає потреба в більш міцній гарантії, яку може дати банк через випуск банкнот. Банкнота – це вексель на банк. Раніше пред’явникові банкноти банк завжди міг видати відповідну кількість золота. У зв’язку з кризою капіталістичної валютної системи обмін банкнот на золото припинено. Поряд із банкнотами в обігу беруть участь чеки. Чек – це наказ банку, який виписується власником вкладу про видачу зі свого рахунку грошей особі, указаній у чекові. В останні роки в багатьох країнах все більшого розповсюдження одержують “електронні гроші” через комп’ютери. Це також кредитні гроші.

За допомогою “електронних грошей” у США реалізується 90% споживчих товарів. Маючи електронну картку, через 3-4 хв. можна перевірити свою платоспроможність.

У країнах із розвинутою ринковою економікою великого поширення набули кредитні пластикові картки, які використовуються для запису покупок на рахунок людини або фірми. Такий рахунок має бути оплачений пізніше. У даному разі продавець відразу одержує гроші за товар, а покупець – банківський кредит на суму покупки. Частка готівки в загальній грошовій масі скоротилася у США за 1960-1986 pp. з 9,2 до 5,3 відсотка.

Розвиток кредитних відносин, з одного боку, полегшує і прискорює економічні, торгові відносини між товаровиробниками, але з другого – ускладнює їх. Якщо боржник не може своєчасно продати свій товар або виручить меншу суму внаслідок пониження цін на товари, то він не зможе виконати своїх зобов’язань перед кредитором. Це викликає ланцюгову реакцію серед великої кількості товаровиробників, які продали свої товари в кредит. Поки взаємні платежі погашалися, гроші не були потрібні. Як тільки в ланцюгу взаємної заборгованості який-небудь платіж не буде виконано, виникає потреба в готівці грошей. Це особливо гостро спостерігається під час економічних криз.

Розгляд функції грошей як засобу обігу і платежу дає можливість визначити кількість грошей (КГ), необхідних для обігу товарів.

ТПК – товари, продані в кредит

СП- сума платежів, за якими настав строк сплати

ШОГО – швидкість обороту грошової одиниці.

Більш спрощена формула, за допомогою якої визначається кількість грошей (КГ), необхідних для обігу, така:

Наприклад, якщо сума цін товарів становить 100 млрд. грн., а гривня за рік робить 10 оборотів, то КГ = 100 млрд. грн. / 10 = 10 млрд. грн.

В обігу повинна дотримуватися така рівновага (т. зв. “рівняння Фішера”):

де М – маса грошей в обігу;

V – швидкість обігу одноіменної грошової одиниці на рік;

Р – рівень цін товарів на ринку.

Практика показує, що маса грошей в обігу повинна становити 40% ВВП (валового внутрішнього продукту). Так було в колишньому СРСР. У США на етапі виходу із кризи грошова маса становила 109% до ВВП, у Китаї становить 108%. В Україні на частку гривні в обігу в 90-х роках XX ст. припадало 15%, а на іноземну валюту (долари, марки, рублі) – 25%. Це пов’язано з тим, що до іноземної валюти в населення було більше довір’я. Тому необхідно зробити гривню більш стійкою, що можливо передусім при стабільному зростанні економіки. До речі, падінню курсу гривні сприяє відтік капіталу з ринку України у зв’язку з поганим підприємницьким середовищем (нестабільна й обтяжлива податкова система, корупція, хабарництво), незбалансований (дефіцитний) бюджет. Зростають масштаби нелегального експорту капіталу та позабанківського грошового обігу. Так, на початок 2003 р. в тіні поза державним оборотом перебувало 35 млрд. гривень (плюс 12 млрд. доларів знаходиться на руках у населення).

Гроші функціонують як в готівковій так і не готівковій формі, тому їх відокремлюють в грошові агрегати: М0, Мі, М2, М3.

Грошові агрегати

Готівка: монети, казначейські білети, банкноти.

М0+ Поточні рахунки, депозити (вклади фізичних і юридичних осіб)

М1 + строкові депозити (нагромадження)

М2 + гроші клієнтів, призначені для ведення банками довірчих операцій.

5. Світові гроші

Функцію світових грошей тривалий час виконувало золото у вагових зливках. На міжнародному ринку в умовах класичного капіталізму гроші скидали свій національний мундир і виступали в первісній формі – золота. Цю функцію гроші виконували при погашенні міжнародних боргових зобов’язань, сплаті процентів за позики, контрибуції. Золото виступало матеріалізацією багатства, яке може переходити з однієї країни в другу. Воно використовувалося на світовому ринку як загальний платіжний засіб [2] .

У світовій торгівлі розрахунки здійснюються переважно шляхом зарахування взаємних боргових зобов’язань через банки. Як правило, лише різниця у взаємних зобов’язаннях покривається золотом. Так було до початку 70-х років. Починаючи з 1974 року, золото в міжнародних розрахунках не використовується у зв’язку з виникненням значної різниці між його офіційною та ринковою ціною. Так, після девальвації в 1973 році американського долара офіційна ціна однієї тройської унції золота (31,1 г) становила 42 долари 22 центи. Однак уже в 1974 р. США відмінили офіційну ціну на золото, а на нараді в Кінгстоні (1976 р.) вона взагалі була ліквідована.

Це спричинило різке підвищення ціни на золото. Наприклад, на світовому ринку в 1980 р. вона сягала 700-800 доларів. У наступні роки ціна на золото знизилась до 300 доларів за одну унцію. Однак в подальшому вона дещо зростала і у вересні 2003 р. становила 370 доларів за унцію, але особливо почала зростати в кінці 2005 р. і в березні 2008 р. становила 950 доларів, у липні 2011 р. -1550 дол. США.

Таким чином, якщо раніше гроші на світовому ринку скидали з себе національний мундир і набували первісної форми – золота, то останнім часом золото надягає на себе національний мундир (повинно бути продано на ринку за тверду валюту), щоб одна країна могла розрахуватися з іншою. Правда, раніше паперові гроші також могли виконувати роль світових грошей, якщо вони вільно обмінювалися на золото. Наприклад, до першої світової війни такою валютою був англійський фунт стерлінгів. Англія на той час мала великі колоніальні володіння і значні запаси золота, якими гарантувала золоте забезпечення своєї валюти.

Після першої світової війни роль світових грошей почав виконувати американський долар. У1944 році, згідно з Бреттонвудською угодою 44 країн, США узяли на себе зобов’язання перед іншими країнами гарантувати обмін доларів на золото за офіційною ціною. Тоді в США зосередилося 3/4 світових запасів золота (близько 25 млрд. доларів, або 22 тис. т золота). Однак із часом золоті запаси США почали зменшуватися і на початок 70-х років становили майже 11 млрд. доларів. За межами США знаходилося більше 100 млрд. паперових доларів. У зв’язку з цим в США було проведено дві девальвації долара (у 1972 і 1973 pp.). Однак це мало вплинуло на ту невідповідність, яка склалася між золотим запасом США і кількістю паперових доларів в обігу [3] .

Отже, криза американського долара підірвала довір’я до нього як міжнародної одиниці, тому багато країн стали вимагати розрахунків між державами за допомогою золота. Проте міжнародні розрахунки між державами здійснюються останнім часом у вільноконвертованій валюті, до якої належить передусім американський долар, німецька марка, японська ієна та ін. У 2000 р. у світі оберталося 560 млрд. готівкою, 70% цієї суми перебувало за межами США, переважно в Росії. Частка долара в міжнародних платежах становить 75%. Функцію світових грошей в останні роки почала виконувати європейська валютна одиниця (ЄВРО).

Всупереч вітчизняним економістам, зарубіжні економісти визнають лише три функції грошей: міра вартості, засіб обігу, засіб нагромадження.

• [1]Мідні гроші з’явилися в Китаї і в країнах близького Сходу ще в VIII-VII ст.
• [2]До великої депресії (1929-1933 pp.) в капіталістичних країнах паперові гроші (банкноти) вільно обмінювалися на золото. До середини 70-х років XX ст. обмін здійснювався між країнами. В подальшому золото втратило свою функцію світових грошей і перетворилося у звичайний товар.
• [3]31 серпня 1971 р. США перестали обмінювати долари на золото.

Суть і функції грошей

Гроші за своєю сутністю — це загальний еквівалент. Розкриваючи сутність грошей, К. Маркс у своїй праці »Капітал» дав їм таке визначення: »Специфічний товарний вид, з натуральною формою якого суспільно зростається еквівалентна форма, стає грошовим товаром, або функціонує як гроші» (Соч., Т. 23. С.79).

Функціональна сутність грошей мало змінилась у сучасних умовах, але форма вираження її зазнала суттєвих змін. Це, передусім, знайшло своє виявлення в трансформації товарної природи грошей у нетоварну, що зробило гроші більш еластичними у виконанні ними своїх функції і водночас значно ускладнило й посилило роль грошей як самостійного за своїм впливом на економіку елемента.

Сутність грошей як загального еквівалента виявляється в тому, що гроші:

– це економічна категорія, яка виражає певні притаманні товарному виробництву виробничі відносини між людьми;

– це загальноприйнятий засіб стихійного врахування кількості і якості уречевленої в товарі суспільно-необхідної праці;

– споживна вартість грошей (на тому етапові розвитку, коли вони були представлені товаром) подвоюється за рахунок задоволення потреби в загальному еквіваленті;

– поява грошей (у їх розвиненій формі) розколює увесь світ товарів на товар еквівалент як носій вартості та на всі інші товари як носії споживної вартості.

У процесі реалізації своєї сутності як загального еквівалента гроші виконують певні функції. У сучасній західній економічній літературі виділяють три функції грошей. Це дещо спрощений варіант. К. Маркс у своєму дослідженні походження і суті грошей виділяв п’ять функцій: міри вартості, засобу обігу, засобу нагромадження, засобу платежу і світові гроші.

Міра вартості — перша і головна функція грошей. Її сутність полягає в тому, що гроші виступають засобом виміру вартості всіх інших товарів. Гроші (а в підсумку розвитку форм вартості ця роль закріплюється за золотом) виконують функцію міри вартості всіх інших товарів, тому що вони мають свою власну вартість. Саме завдяки цьому вони можуть виражати вартість будь-якого іншого товару і саме ця властивість є важливою складовою їх ролі як загального еквівалента. Отже, гроші в цій функції — певний еталон, за допомогою якого вимірюється вартість будь-якого товару. За незмінності вартості товару зміна вартості грошей приводить до зміни ціни як форми вираження вартості.

Проте з розвитком товарного виробництва гроші втрачають свою товарну природу. З’являються кредитні гроші у вигляді банкнот, які деякий час стають певним віддзеркаленням товарних грошей (золота і срібла), бо вільно і в необмеженій кількості обмінюються на золото. Функція грошей як міри вартості при цьому дещо ускладнюється, але істотних змін ще немає. Останні стають реальністю тоді, коли представлення банкнотами товарної субстанції грошей припиняється. Цей процес збігається з остаточним припиненням обміну банкнот на золото та їх злиттям з нерозмінними на золото паперовими грошима, які не мають своєї вартості.

Завдяки таким кардинальним змінам у природі грошей виникає низка складних для розуміння питань. Серед них головним є питання про сутнісний бік цього еквівалента. Адже еквівалент, еталон повинен щось представляти. Не можна визначити вагу якогось товару, якщо на терезах з одного боку лежатиме товар, а з іншого — папірець, на якому буде написано 1 кг, 1 тонна чи щось подібне. Еталон повинен мати свою вагу, а відносно грошей як загального еквівалента — свою вартість. У сучасних умовах гроші мають, як зараз часто кажуть, віртуальну вартість. Вони уособлюють представницьку вартість усієї маси товарів та послуг, що знаходяться в обігу і обслуговуються відповідно масою грошей. Опосередковано вартість загального еквівалента (еталона міри вартості всіх інших товарів) знаходить своє віддзеркалення в купівельній спроможності грошової одиниці.

Реалізація функції грошей як міри вартості передбачає певний механізм. Його першим важливим моментом є те, що цю функцію гроші виконують як ідеальні, тобто уявні гроші. Щоб визначити вартість товару, а для полегшення розуміння цього візьмемо гроші-товар, людина лише подумки зіставляє вартість товару з визначеною кількістю (а значить і вартістю) золота. Однак, це лише загальна схема, що відбиває сутнісний рівень реалізації даної функції грошей. Насправді ж визначення вартості товару (а формою її виявлення є ціна) окремим учасником обміну здійснюється суб’єктивно і приблизно на підставі мільйон разів повторюваних актів купівлі-продажу.

У сучасних умовах, коли золото не застосовується в безпосередньому товарному обміні, механізм реалізації цієї функції стає ще складнішим і, головне, непрозорим. Визначення вартості товару здійснюється на основі досвіду, якого набуває індивід у процесі постійної практики обміну. При цьому ціна товару (а вона є зміненою формою його вартості) виражається в грошових одиницях конкретної країни з дуже приблизним уявленням індивіда про купівельну спроможність грошової одиниці на момент обміну.

З функцією грошей як міри вартості, пов’язане поняття масштабу цін. Справа в тому, що золото, вимірюючи вартість товарів, виражає цю вартість різною кількістю металу. У практиці ж постійного обігу товарів з’являється необхідність якось зіставляти між собою ці різні кількості загального еквівалента. Найпростішою і найбільш зручною формою порівняння різних кількостей золота є вимірювання його якоюсь фіксованою ваговою одиницею. Такою одиницею може бути, наприклад, кілограм, фунт, злотник і т. п. Ці міри вага з їх кратними одиницями, наприклад, кілограм, грам, міліграм тощо і являють собою масштаб цін. Як правило, масштаб цін установлюється державою і закріплюється нею в законодавчому порядку.

Масштаб цін — це фіксована вагова кількість грошового металу і його кратних частин, прийнята в даній країні як грошова одиниця. За допомогою масштабу цін вирішується технічна проблема порівняння грошового металу. Масштаб цін у законодавчому порядку встановлюється державою, яка може його змінювати, тому що він не пов’язаний зі зміною вартості грошового товару (золота). Як би не змінювалася вартість золота, 1 грам завжди буде складати 1 тисячну частку кілограма.

Зі зникненням золота зі сфери грошового обігу і переходом до паперово-грошових систем масштаб цін втрачає свій початковий економічний зміст і вживається як спосіб вираження вартості товару в грошовій одиниці країни. З цією метою грошова одиниця поділяється на певні кратні частини. У більшості країн прийнята десяткова система розподілу. Так, наприклад, 1 долар США дорівнює 100 центам, 1 фунт стерлінгів дорівнює 100 пенсам, 1 гривня дорівнює 100 копійкам. Масштаб цін в умовах паперово – грошового обігу втрачає зв’язок із грошовим металом і лише в традиції, у назві відбиває його фіксовану вагу, що реально мала місце. Так, наприклад, фунт стерлінгів при біметалічному грошовому обігу дорівнював англійському фунту 456,6 грама срібла; гривня в Київській Русі дорівнювала приблизно півфунта срібла і т. д. Припинення обміну паперових грошей на золото і скасування їх формального зв’язку з золотом (золотий уміст рубля в колишньому СРСР уже не встановлювався з 1990 p., а гривня не має його з моменту свого введення) дещо ускладнюють розуміння масштабу цін.

Засіб обігу. Сутність цієї функції грошей полягає в тому, що гроші виступають посередником в обміні товарів] У формулі Т — Г — Т вони є засобом здійснення цієї метаморфози, засобом обміну однієї споживної вартості на іншу. Ця функція грошей нерозривно пов’язана з функцією міри вартості і її зовнішнім виявом. На відміну від функції грошей як міри вартості тут потрібні вже не ідеальні, а реальні гроші.

У процесі обміну, що здійснюється за допомогою грошей, як зазначалося раніше, відбувається роздвоєння всього світу товарів на два протилежних полюси: на споживну вартість і вартість. Внутрішня протилежність, яка властива кожному товару і знаходить своє вираження в протиставленні споживної вартості і вартості в акті обміну, одержує свій розвиток і породжує роздвоєння товару на товар і гроші. На одному полюсі тепер знаходяться товари, що виступають лише як споживні вартості, а на іншому їм протистоять гроші як спосіб існування вартості, в якому стерті всі сліди споживної вартості.

Гроші втрачають природну споживну вартість, і вони набувають суспільної споживної вартості. їх роль у тому, щоб бути дзеркалом, у якому гаснуть усі особливості товару як споживної вартості. У ньому кожний товар виглядає так само як і будь-який інший товар. »Гроші, за влучним висловом К. Маркса, можуть являти собою гній, хоча гній — аж ніяк не гроші» (К. Маркс. — Капітал. — Т. 1. — С. 119).

У процесі історичної еволюції товарного виробництва форма грошей, які виконують функцію засобу обігу, пройшла тривалий шлях свого розвитку. Спочатку цю функцію в різних народів виконували різні товари. Зерно, шкіри, худоба й інші товари вже в умовах загальної форми вартості реалізовували функцію грошей як засобу обігу. З переходом до грошової форми вартості роль загального еквівалента остаточно закріплюється за золотом та сріблом, що виконували свою функцію засобу обігу як певні вагові кількості цих металів. Злитки, виготовлені з цих металів, одержували свою назву. В Київській Русі такий злиток називався гривною. Вважається, що ця назва пов’язана з прикрасою, яку носили на шиї (загривку). В XI—XII ст. у Київській Русі »ходили» гривні шестигранної форми і важили вони приблизно по 160 грамів.

Злитки грошового металу, що виконували роль грошей, створювали певні перепони при обміні, а з розвитком товарного виробництва й обігу золото і срібло, а спочатку мідь, бронза й інші метали набувають форми монети. Монета являє собою певну вагову кількість металу, на якому стоїть знак держави (або правителя чи князя), що засвідчує кількість і якість грошового металу, що міститься в монеті.

Перші монети було викарбовано на рубежі VIII—VII ст. до н. е. у малоазійській державі Лідія. Про це сповіщає великий грецький історик Геродот, який приписує їх появу лідійському царю Гігесу. Майже одночасно з цим (VII ст. до н. е.) монети з’являються і у Древній Греції на о. Егіна. Загальну назву монета одержала від римського храму Юнони — Монети (лат. monitio, monitum — застереження), де був відкритий перший у Римі монетний двір (III ст. до н. е.).

Технологія карбування монет довгий час була досить примітивною. На монеті спочатку зображався якийсь знак, а згодом з’явилися портретні зображення правителів. Першим викарбував на монеті своє профільне відображення Олександр Македонський.

У нашій державі перші монети було викарбовано наприкінці X ст. за князя Володимира (помер у 1015 р.) і його синів — Святополка (980—1019 pp.) та Ярослава Мудрого (978—1054 pp.). Раніше в торговому обороті Київської Русі використовували римські, візантійські та арабські монети.

Перші монети Київської Русі карбувалися зі срібла (срібники) і золота (златники). На відміну від монет, що карбувалися у Західній Європі (талери), на яких написи зроблено латинською мовою, у той час уже незрозумілою для широких верств населення, перші монети нашої держави мали написи старослов’янською мовою. На лицьовому боці перших монет (вона називається аверс), був зображений князь Володимир, що сидить на престолі, і напис: »Володимир на столі». На зворотному боці монети (вона називається реверс) зображено тризуб, нинішній малий герб нашої незалежної держави, а тоді княжий знак Володимира, і зроблено напис: »А се його злато».

Поряд із повноцінними грошима (монети з грошового металу, яким у багатьох народів аж до кінця XIX ст. одночасно було срібло й золото) функцію засобу обігу виконували і монети з інших металів. Це неповноцінні гроші. Такими за золотого монометалізму стають мідні та срібні монети. Ці гроші мають власну вартість, але вона набагато нижче тієї вартості, яку вони являють. їх поява обумовлена двома основними обставинами:

По-перше, мідь і срібло, як відомо, історично раніше від золота виконували функції грошей.

По-друге, такі гроші були необхідні для обслуговування дрібних покупок, тому що придбання невеликих кількостей товару вимагало дуже маленьких порцій золота. Карбування золотих монет такої малої вартості пов’язано зі значними технічними складнощами.

Функція грошей як засобу обігу призводить до розриву обміну в часі і просторі. Якщо в простому товарному обміні Т—Т (бартер) акт обміну в цьому відношенні нерозривний, то в обміні Т— Г—Т той, хто продав свій товар (перша частина акта Т—Г), не зобов’язаний тут же і в той же час купувати інший товар, тобто здійснювати акт Г—Т. Це може викликати кризові явища в суспільному виробництві. Оскільки кінцевою метою будь-якого суспільного виробництва є задоволення потреб людини в різних споживних вартостях, то ця можливість може бути реалізована тільки за умови збігу певної сукупності обставин. Проте дану особливість функції грошей як засобу обігу важливо враховувати при організації руху товарів і грошей.

Засіб нагромадження. Сутність функції грошей як засобу нагромадження полягає в тому, що гроші виходять зі сфери обігу і перетворюються в скарб. Цю функцію виконують повноцінні гроші, хоч у практиці грошового обігу товаровиробники накопичують і їх знаки у вигляді паперових та неповноцінних грошей.

Однак у періоди знецінювання паперових грошей яскраво виявляється фіктивність скарбів, накопичених у вигляді таких грошей.

Нагромадження грошей у вигляді скарбу спочатку пов’язане з тим, що гроші стають утіленням багатства і влади. У цьому сенсі, якісно гроші безмежні, але кожна конкретна сума грошей завжди обмежена, має свою кількісну межу. За словами К. Маркса, протиріччя між якісною безмежністю грошей і їх кількісною обмеженістю знову й знову штовхає збирача скарбів на сизифову працю нагромадження, (див. К.Маркс.— Капітал.— Т. 1.— С. 144.)

В умовах металевого грошового обігу скарби виконують роль певних резервуарів. При відносному скороченні товарної маси гроші наповнюють ці резервуари. Вони перетворюються у скарби через те, що гроші являють собою не просто реальний товар, а ще й такий товар, що є загальним еквівалентом і стає втіленням багатства, здатного перетворитися в будь-яку споживну вартість. При збільшенні товарної маси гроші виймаються зі скарбів. Тому останні виконують роль привідних і відвідних каналів, завдяки яким регулюється грошовий обіг у країні, а сфера грошового обігу не переповнюється зайвою кількістю грошей.

З розвитком товарного виробництва і товарного обігу функція нагромадження зазнає великих змін. Вони полягають у тому, що нагромадження грошей стає одним із моментів безперервної організації суспільного відтворення. Так, нагромадження грошей необхідно для закупівлі товарів сезонного характеру, видачі заробітної плати, придбання устаткування і т. ін. На відміну від простої форми нагромадження у вигляді збирання скарбів у розвинутому товарному виробництві гроші не виходять остаточно зі сфери обігу, не перетворюються в скарб, а на умовах терміновості, платності і повернення використовуються тими, хто має в них тимчасову потребу.

У той же час трансформація даної форми нагромадження не призводить до її повного зникнення. Утворення скарбів, або тезаврація, (від грецького thesauros — скарб) відбувається як на приватному рівні (приватна тезаврація), так і на державному (державна тезаврація).

У розвинутому товарному виробництві в ролі тезавранта виступає не тільки золото в злитках, а також і ювелірні вироби, предмети розкоші, майно тощо. Що ж стосується держави, то вона, як правило, створює золото — валютні резерви. При цьому її золоті запаси переважно формуються зі злитків золота, золотих монет та ювелірних виробів високої художньої цінності.

Нині все нагромаджене у світі золото (за оцінками фахівців, це приблизно 91 тис. тонн золота) існує у трьох основних формах. По-перше, це золото, яке держави зберігають у вигляді централізованих запасів у своїх казначействах і центральних банках. Це так зване монетарне золото, воно зберігається переважно у вигляді високопробних золотих злитків. Ця форма існування золота охоплює золоті запаси в 35 тис. тонн. Серед країн найбільший запас золота мають США. Він становить трохи більше 8 тис. тонн. На другому місці Німеччина — 3 тис. тонн, а на третьому— Швейцарія, золоті запаси якої налічують 2,6 тис. тонн. Монетарне золото зберігається в спеціальних сховищах. США зберігають своє золото у фортеці Форт-Нокс (штат Кентуккі), а також у Вест-Пойнті (штат Нью-Йорк). Інші країни повністю або частково зберігають своє золото у США. Для цього в цій країні є ще одне сховище в надрах Манхеттена. Там знаходиться також золото МВФ і золото більше, ніж 70 країн. Серед країн, що мають значні запаси золота, все своє золото у себе традиційно зберігає тільки Франція.

По-друге, це золото, що належить приватним особам, банкам, фірмам. Це золото зберігається як у злитках різної ваги, так і у вигляді ювелірних виробів та нумізматичних цінностей. Усього, за підрахунками фахівців, на цю форму існування золота припадає приблизно 24 тис. тонн золота.

По-третє, це те золото, що використано в зубопротезній і ювелірній справах, а також в інших галузях промисловості (наприклад, у військовій техніці, приладах тощо). На цю форму існування золота припадає приблизно 32 тис. тонн золота.

Наша молода держава нічого не одержала з золотого запасу колишнього Радянського Союзу. Тому завдання створення такого запасу для України є дуже актуальним. Уже в 1996 році на трьох родовищах розпочато гірничі роботи, а в листопаді 1997 .р. прем’єр-міністр України В. Пустовойтенко продемонстрував перший злиток українського золота вагою 0,5 кг, відлитий у формі тризуба. Його виплавлено із золота, добутого на Кіровоградському родовищі. Золото видобувають також у Закарпатті (Мужиївське родовище). Слід зазначити, що Україна використовує під час видобутку золота так звані гравітаційні технології. І хоч вони менш ефективні, ніж ті, що передбачають використання ціанідів, зате екологічно безпечні. Вже на початку нового століття золотий запас України становив близько 5 тонн.

Засіб платежу. Сутність функції грошей як засобу платежу полягає в тому, що покупець оплачує товар не в момент придбання товару, а через якийсь час. У цьому русі грошей, що здійснюється після руху товару, реалізується їх функція як засобу платежу. Вона тісно пов’язана з іншими функціями грошей і насамперед із їх функцією як міри вартості.

У функції грошей як засобу платежу особливо чітко виявляється факт розколу всього товарного світу на два полюси: споживну вартість і вартість. Якщо перший представлений усією різноманітністю товарів, то другий — грошима, загальним еквівалентом, що виступає як реальне буття мінової вартості. Це особливо очевидно, коли ці гроші здійснюють свій самостійний рух як засіб платежу.

Розвиток товарного виробництва сприяє поступовому розширенню кредитних відносин, і в сучасному високорозвиненому товарному виробництві вони стають важливою складовою частиною економічних відносин. Реалізація функції грошей як засобу платежу приводить до формування таких зв’язків між виробниками, які ширше і глибше, ніж ті відносини, що виникають між ними у процесі простого товарообміну (Т—Т) або товарообміну за допомогою грошей як засобу обігу (Т—Г—Т). У цих умовах неплатіж за будь-якими угодами може призвести до грошово-кредитних криз.

Важливим наслідком функції грошей як засобу платежу є поява кредитних грошей (вексель, банкнота, чек). З розвитком товарного виробництва вони стають дуже поширеними.

(Світові гроші. Гроші, що є засобом руху товарів і послуг, які вийшли за межі окремої країни, виконують функцію світових грошей.) У цій функції вони виступають як загальний купівельний, загальний платіжний засіб, як матеріалізація багатства взагалі. Функцію грошей як світових виконують повноцінні гроші. У цій функції вони скидають свої національні мундири і постають у своїй первісній формі — у формі злитків.

Слід зазначити, що в умовах стійких світогосподарських зв’язків у формі світових грошей може виступати одна або декілька національних валют. Це обумовлено тим, що здійснювати розрахунки за товари золотом технічно досить складно і дорого. Необхідно робити великі витрати на його транспортування, перевірку його якості, збереження і т. ін. Тому розрахунки між країнами золотом можливі, але становлять певні винятки і здійснюються дуже рідко.

У сучасних умовах у зв’язку з демонетизацією золота і дією як регіональних, так і світових валютних систем золото, у функції світових грошей успішно замінюється валютами, що відіграють роль світових грошей. У якості таких грошей нині виступає долар, спеціальні засоби запозичення (СДР), євро і валюти деяких найбільш могутніх в економічному відношенні країн. Однак це не заперечує того факту, що за своєю сутністю світові гроші — це повноцінні гроші. Щоразу, коли у світі настають часи важких потрясінь (війни, світові кризи тощо) золото виходить на арену як світові гроші та стає вирішальним засобом забезпечення руху товарів і послуг між країнами. Непрямим підтвердженням ролі золота як світових грошей є і прагнення держави створити і збільшити свої золоті запаси. І той факт, що в разі потреби воно просто продається як товар, а виручені кошти йдуть на розрахунки між країнами, аж ніяк не заперечує ролі золота як світових грошей у кінцевому рахунку. У цій функції процес трансформації товарної природи грошей у нетоварну ще попереду.

У нинішні часи золото найчастіше використовують як товар. Воно продається і купується на світових ринках золота. Найбільшими ринками золота є ринки в Лондоні (Великобританія), Цюріху (Швейцарія), Нью-Йорку (США). На цьому ринку все золото спочатку потрапляє до рук золотих дилерів. їх кількість трохи більше 20. Це, як правило, банки або тісно пов’язані з ними фірми. Найстаріша фірма-дилер існує з XII ст., а наймолодшій уже 150 років. Новачок сюди потрапити не може, та й гроші тут треба мати величезні. Перший серед цих дилерів — це заснований ще у 1804 р. дім Ротшильдів. До великих дилерів належить »велика трійка». Це пул, який утворили 3 швейцарських банки: Швейцарське банківське товариство, Швейцарський кредитний інститут, Швейцарський банківський союз. Його сучасників називають »цюріхські гноми». Усі ці дилери і »роблять погоду» на світовому ринку золота.

Гроші в сучасних умовах відіграють надзвичайно велику роль в організації усього суспільного виробництва. Без грошей не можна уявити собі обмін товарів. Так, він можливий врешті-решт і у вигляді обміну товару на товар (бартер), але ця примітивна форма обміну вже неадекватна сучасному виробництву і його ефективній організації. Зрештою і сьогодні, будуючи, скажімо, канал, можна землю носити сапетками, або возити возами, але це вже абсолютно не тотожно рівню розвитку сучасного виробництва. Те ж саме стосується і можливості обійтись без грошей, перейшовши на простий товарообмін, хоч і в цьому випадку гроші не зникнуть. Один з товарів виконуватиме роль грошей, роль загального еквівалента, але у своїй первинній, зародковій формі.

Гроші — це важливий елемент організації суспільного виробництва, адже без грошей неможливо уявити собі, наприклад, процес інвестування. Для того щоб здійснити модернізацію виробництва, його розширення і т. ін., необхідно спочатку накопичити певну кількість вартості як такої, а її носієм у сучасних умовах саме і є гроші. Взагалі роль грошей у суспільному виробництві настільки велика, що за станом грошового обігу в країні можна досить упевнено робити висновки про фінансовий стан країни і про ті чи інші напрямки і тенденції розвитку виробництва.

Сучасне суспільство являє собою складну громадську організацію, і в розв’язанні багатьох соціальних проблем вирішальне значення як певний механізм для цього мають гроші. Так, наприклад, розробляючи заходи зі зменшення майнової диференціації в суспільстві, котра є неодмінним атрибутом будь-якої ринкової організації виробництва, уряд удається до надання допомоги, виплати компенсацій та інших, заходів щодо певних категорій населення. Здійснити такі заходи без грошей практично неможливо.

Особливого значення гроші і вся сфера їх обігу набувають у сучасних умовах організації державного регулювання економікою. Як відомо, найбільш прогресивною формою організації позитивного втручання держави в суспільне відтворення є втручання через гроші. Ця теорія отримала назву монетаризму і сьогодні широко застосовується в розвинених країнах світу.

Не менш важливе значення мають гроші і в умовах перехідної економіки. Саме тому в Україні на сучасному етапі її розвитку так багато уваги приділяється грошам, грошовому обігу й усім тим процесам, що так чи інакше пов’язані з грошовим середовищем. Така увага є невипадковою, бо, як показує досвід низки країн, які успішно долають, або вже подолали перехідний період у своєму розвитку, саме монетаризм є досить гнучкою й ефективною системою забезпечення позитивного і прискореного розвитку ринкових перетворень.