Що встигнути за 72 години в Румунії: ненудний транзит через одну з найбільш недооцінених країн Євросоюзу

У 2021 році Румунія дозволила українцям поїздки, але тільки на 72 години. Після закінчення цього часу з країни доведеться виїхати, інакше туристи потраплять на 14-денний карантин. Але і за цей час можна побачити багато цікавого.

Румунія – одна з найбільш недооцінених країн Євросоюзу. Вона хоч і небагата за європейськими мірками країна, але цікавих місць і краси там вистачить на повноцінну подорож.

Країна з багатющою природою та історією, середньовічною і австро-угорською архітектурою, стародавніми замками і неймовірно красивими горами, які запросто складуть конкуренцію Альпам і Татрам.

Які умови в’їзду в Румунію у 2021 році з України

Румунія хоч і не входить до списку країн Шенгенської угоди, але власники біометричного паспорта можуть відвідувати цю країну без віз. Станом на 1 вересня 2021 року, ситуація з відвідуванням Румунії наступна:

1. Можна проїхати Румунію транзитом на 24 години. Для цього не потрібен ПЛР-тест (якщо немає такої вимоги в країні проходження).

2. Потрапити на територію країни на 72 години. Для цього потрібно пред’явити на кордоні наступні документи:

– особи, вакциновані від COVID-19 (вакцинами, визнаними в ЄС, з сертифікатами, виданими в Україні відповідно до системи “Єдиний державний портал електронних послуг” (портал і мобільний додаток “Дія”) за умови, що пройшло 10 днів з моменту завершення повної схеми вакцинації до в’їзду до Румунії;

Фото: Румунія дозволяє в’їзд транзитом терміном до 3 діб (unsplash.com/haseeb-jamil)

– дорослі і діти у віці від 6 до 16 років повинні надати сертифікат про негативний результат тесту RT-PCR на зараження вірусом SARS-CoV-2, який має бути зроблений відповідно до вимог системи Єдиного державного порталу електронних послуг “Дія” і пред’явлений на смартфоні через мобільний додаток. Тест необхідно зробити не більше ніж за 72 години до перетину кордону на особистому автомобілі, або до посадки в автобус (громадський або туристичний транспорт).

– діти віком до 6 років не зобов’язані надавати ПЛР-тест;

– ті, хто перехворів COVID, можуть надати довідку-підтвердження про зараження вірусом SARS-CoV-2 за останні 180 днів до в’їзду в країну. Довідка має бути завірена відповідно до вимог системи Єдиного державного порталу електронних послуг “Дія” і пред’явлена на смартфоні через мобільний додаток. Має пройти не менше 14 днів з дати підтвердження зараження до дати в’їзду до Румунії;

Відзначимо, що документи, які підтверджують сам транзит, для в’їзду не потрібні. Максимум – можуть запитати, в яку саме країну ви прямуєте через Румунію. Якщо це поїздка на 72 години, то достатньо броні готелю. Таким чином, на короткий час можна в’їхати в країну без особливо складних вимог звичайному туристу, не їдучи далі транзитом в іншу країну.

Що буде, якщо не покинути територію Румунії через три дні (72 години)?

У такому випадку необхідно проінформувати управління громадської охорони здоров’я округу в Румунії про те, де будете проходити 14-денний карантин, починаючи з четвертого дня після в’їзду на територію Румунії.

Що обов’язково подивитися в Румунії

Що можна встигнути побачити в Румунії за 1-3 дні? На 24-годинний транзит не варто будувати великі плани. А ось триденна подорож може вийти насиченою і цікавою. Подорожувати по Румунії ідеально на автомобілі – за кожним поворотом вас чекає щось красиве і незвичайне.

Румунські міста з історією

Перше враження від більшості румунських міст – вони чимось нагадують нашу радянську забудову, тільки з химерним нальотом соцреалізму в стилі Чаушеску. Взимку особливо несимпатичні споруди з бетону, які зводили в 70-80 роки минулого століття. Але є в Румунії багато унікальних місць з архітектурою, яка відмінно збереглася з середньовічного та угорського періоду.

По-перше, це Брашов, який часто називають “румунським Зальцбургом”. Це невелике затишне містечко знаходиться в самому центрі Трансільванії, а Брашов вважається її столицею, в якій збереглася середньовічна чарівність.

Фото: Брашов – місто у центрі Трансильванії (unsplash.com/dan-novac)

У місті знаходиться одна з найвужчих вулиць Європи, яка за шириною змагається з вузькою вуличкою в Празі. Вона називається Strada sforii або вулиця Мотузки”, шириною трохи більше одного метра.

Все містечко можна обійти за кілька годин. Але обов’язково варто включити в програму підйом на навколишні пагорби, на одному з яких встановлений великий “голлівудський” напис BRASOV. Він вночі підсвічений ілюмінацією. Нагорі знаходиться оглядовий майданчик, на який можна піднятися пішки або на фунікулері. Звідси відкривається приголомшливий вид на все середньовічне місто і черепичні дахи Брашова.

Фото: На одному з пагорбів можна розгледіти “голлівудський” напис BRASOV, який ввечері підсвічується ілюмінацією (unsplash.com/gloria-cretu)

По-друге, обов’язково заплануйте в маршруті подорожі місто Синая – відомий гірськолижний курорт, а за сумісництвом – колишня королівська резиденція. Саме королівськими замками Пелеш і Пелешор знамените це невелике містечко. Мисливський замок Пелеш – дуже красиво оформлений різьбленим деревом. Просто витвір дерев’яного зодчества Румунії.

За два кроки від нього знаходиться Пелішор, який часто залишається без уваги туристів. А даремно – всередині заховані приголомшливо красиві інтер’єри у стилі модерн і неймовірна “золота кімната”. А зовні чудові замки оточують букові ліси, які в осінню пору покриваються багряним листям.

Фото: Замок Пелеш в місті Синая (unsplash.com/jeet-dhanoa)

Слідами Графа Дракули

Туристичний попит народжує пропозицію. Тому якщо людям хочеться бачити в кожному румунському замку притулок Дракули, то чому б, власне, і ні?

Мабуть, саме завдяки графу Дракула, про Румунію знають у всьому світі. І це не міфічний герой: така людина існувала насправді. Його звали Влад III Цепеш, і був він правителем Валахії, який правив в 15 столітті. Чимало людей посадив на кілок, за що його і прозвали “колосажателем” і кровопивцею. Досі по країні розкидано безліч замків, в яких нібито жив Дракула. Частина з них добре вціліли.

Фото: Сігішоара (Ірина Савіна/для РБК-Україна)

Першим у списку замків Дракули стоїть красень Бран, який спрямував шпилі гострих конусоподібних дахів у височінь трансільванського неба. Багато чого побачив на своєму віку цей замок. Кажуть, навіть пару раз в нього заїжджав сам Влад Цепеш під час одного зі своїх військових походів.

Незважаючи на те, що в Брані все притягнуто за вуха до історії з Дракулою, виглядає замок гідно, і майже збігається з описами притулку вампіра в книзі Брема Стокера. Замок побудований на краю великої кручі, оточений похмурими неприступними стінами, всередині ведуть вузькі і круті кам’яні сходи. Але Історичний факти невблаганні – це всього лише красива обгортка, наповнена туристичною мішурою і величезною кількістю людей.

Фото: Замок Бран (unsplash.com/dorothea-oldani)

Фото: Бран побудований на краю великої кручі, оточений похмурими неприступними стінами (unsplash.com/dorothea-oldani)

Є більш правдоподібна версія, де мешкав князь Валахії. Це невелике трансільванське містечко Сігішоара – місце народження Влада Цепеша. У цьому місці, до речі, навіть проводили Міжнародний конгрес дослідників Дракули, так що сумнівів в достовірності місця народження виникати не має.

Тут відмінно збереглася середньовічна атмосфера: старі замкові стіни і вежі, сходи галерей, історія яких пов’язана з князем.

Фото: Вулиці Сігішоари (Ірина Савіна/для РБК-Україна)

Містечко дуже затишне, і в ньому є що подивитися. Обов’язково варто піднятися на вежу, з якої видно пагорби, що оточують долину річки Тирнава-Маре. Прогулятися по середньовічному замку і його галереям, побувати в будинку, де жив і народився Влад Цепеш – тепер тут влаштований музей Дракули.

Всередині музею стоїть труна, в якій лежить людина, одягнена як Дракула. У найбільш невідповідний момент вона вистрибує з труни і лякає людей, а потім просить грошей на “прожиток”. Вся експозиція оформлена у вампірському стилі і точно сподобається підліткам і любителям кривавих історій.

Гори і ущелини – від Біказа через Трансфегераш

Головні румунські красиві краєвиди знаходяться в горах. Трансільванські Альпи – окремий апендикс, що примостився до Карпатського хребта.

У румунських Карпатах побудовані відмінні дороги, якими легко дістатися на високогір’я. Від долин, оточених ланцюжком скелястих гір, замків на скельних вершинах, водоспадів і перевалів з божевільними серпантинами просто захоплює дух.

Фото: Південні Карпати або Трансільванські Альпи (wikipedia.org)

Одна з популярних гірських ущелин – Біказ, розташована на північному сході Румунії в Східних Карпатах, в жудецах (областях) Нямц і Харгіта. Ущелина починається від водосховища Ізворул Монтенул, яке простягнулося на десятки кілометрів, впираючись в колосальних розмірів дамбу з тією ж назвою – Біказ. Унікальна ущелина з’явилася завдяки роботі річки, яка прорубала в скелях глибоку ущелину.

Згодом тут проклали дорогу, яка вважається однією з наймальовничіших в Румунії. Скелі буквально нависають над вузькою смугою асфальту, яка в’ється по дну ущелини, а потім різко крутим серпантином піднімається вгору на схил гори.

Найвужче місце в ущелині зветься “Ворота пекла” – тут настільки вузько, що скелі довелося підпилювати, щоб змогли проїхати не тільки автомобілі, але і туристичні автобуси.

Фото: Ущелина Біказ (Ірина Савіна/для РБК-Україна)

Ще одна hумунська “родзинка” – це Трансфегерашское шосе (Transfăgărăşan), сама високогірна траса Європи, що з’єднує Валахію і Трансільванію.

Ця дорога не поступається за крутизною і красою норвезьким Сходах Тролів (Trollstigen). Покататися заплутаними серпантинами Трансфергаша можна тільки 3-4 місяці у році: з червня по вересень, коли траса звільняється від снігових покривів.

Фото: Transfăgărăşan – найбільш високогірна траса Європи, що з’єднує Валахію і Трансільванію (unsplash.com/umit-yildirim)

Якість покриття – виняткова, але безпечний рух можливий тільки коли траса остаточно висихає після танення снігів. Трансфегераш був побудований Миколою Чаушеску – румунський диктатор після нападу СРСР на Чехословаччину у 1968 році боявся долі сусідів. Тому побудував дорогу високого в горах – на випадок, якщо доведеться терміново перебазуватися з Бухареста в гори.

Перевал і високогірний тунель знаходиться на висоті 2034 метрів. Будівництво було вкрай небезпечним і важкодоступним. Тільки за офіційною інформацією, при будівництві загинуло не менше 40 осіб.

Підземне царство солі: Саліна Турда й Саліна Прайд

Румунські гори приховують чимало секретів. Один з них – соляні печери, заховані глибоко під землею. Сіль на території Румунії добували ще за часів Римської імперії. А соляні шахти з’явилися у 19 столітті за часів промислової індустріалізації.

З часом видобуток солі припинився, рудники довго пустували, поки 20 років тому з них не зробили туристичні атракції. Причому таких шахт в Румунії кілька, але найвідоміші – це Саліна Турда і Саліна Прайд.

Саліна Турда – найвідоміша соляна шахта Румунії. Знаходиться недалеко від міста Клуж Напока. Саліна Турда – це справжній розважальний центр, тільки розташований він глибоко під землею. Висота склепінь шахти досягає 112 метрів. В ній є власне підземне озеро глибиною до 8 метрів, яким можна покататися на човниках.

Фото: Саліна Прайд (Ірина Савіна/для РБК-Україна)

Тут є дитячий майданчик і колесо огляду, амфітеатр і навіть церковний вівтар, вирізаний теж з солі. У Саліні Турда можна пограти в мінігольф, боулінг, теніс, просто гуляти і розглядати стіни, на яких виблискують гігантські соляні сталактити.

Соляна шахта Саліна Прайд розташована за 10 кілометрів від курортного містечка Совата, де досі б’ють джерела з мінеральною солоною водою, уздовж яких розташувалися елегантні санаторії. Колишній соляний видобуток Саліна Прайд – один з найбільших в Європі, колись виявили жителі Римської імперії. Тепер же величезні підземні шахти і порожнечі перетворили на підземний парк розваг.

Попри те, що шахти досить старі, їх гранітні склепіння дуже міцні і надійні. Пішки всередину Саліна Прайд потрапити неможливо. Щоб дістатися всередину шахти, потрібно купити квиток і сісти на автобус, який курсує в шахту і назад кожні 15 хвилин. Потім ще пішки спускатися сходами вглиб гори.

Фото: Спуск в Саліна Прайд (Ірина Савіна/для РБК-Україна)

У величезних кам’яних залах є безліч розваг для всієї родини: мотузкові парки, батути, гойдалки, тенісні столи, столики для пікніка, кафе і бари, сувенірні магазини і навіть своя церква під землею.

Чим в цій локації займаються люди? Тут можна спокійно провести цілий день. Багато беруть з собою дитячі велосипеди і самокати, бадмінтон, ракетки для настільного тенісу, м’ячі. А хтось просто спускається, щоб пробігтися по підземних залах, насичуючи легені солоним корисним для здоров’я повітрям.

Нагадаємо, раніше Ірина Савіна поділилася досвідом поїздки з України до Румунії за вакцинацією і про те, як отримала COVID-паспорт ЄС для подорожей.

Західні Румунські гори

гори в Румунії / З Вікіпедії, безкоштовно енциклопедія

Західні Румунські гори [1] , Апусени (Munţii Apuseni), частина гірської системи Карпат на заході Румунії.

Обмежені на заході Середньодунайською низовиною, на півночі — долиною р. Сомеш, на сході — Трансильванським плато, на півдні — долиною р. Муреш.

Складені гранітами, кристалічними сланцями, вапняками й вулканічними породами, що зумовило надзвичайну різноманітність форм рельєфу. В Апусенах виділяються: центральний платоподібний гірський масив Біхор заввишки до 1848 м; вапнякові гори Траскеу (до 1370 м) і Металіч (до 1438 м), на заході — хребти Кодру (1112 м), Зеранд і Педуря-Краюлуй (нижче 1000 м): на півночі — хребти Мезеш , Плопіш і Феджет .

На плоских хребтах — гірські луки, використовувані як пасовище для овець, нижче хвойні і букові ліси, в західних низькогір’ях — діброви; широкі долини й міжгірські улоговини з бурими лісовими ґрунтами розорані. Лісозаготівлі; родовища золота, срібла, поліметалів і ртуті в горах Металіч, бокситів; ломка мармуру, андезиту і вапняку.

Oops something went wrong:

Гори: які є види та як вони утворюються

Гора – це ділянки земної поверхні, що високо підіймаються над навколишніми рівнинами. Зазвичай горами вважають геологічні ландшафти, які вище 600 м над рівнем моря. Гори, які мають менше 600 м, називають пагорбами.

Найвища вершина світу – Еверест (або Джомолунгма) у Гімалаях, висота якої становить 8 848 м. Кліматичні умови на Евересті екстремальні. У січні температура на вершині коливається від −36 °C до −60 °C. У липні середня температура становить −19 °C. А більше про найвищі вершини певних країн або материків читайте в підручнику з географії за 6 клас В.Ю. Пестушка.

Утворення гір

Гори найчастіше утворюються при русі тектонічних плит у земній корі. На поверхні літосферних плит, які повільно рухаються, накопичуються гірські породи горизонтальними шарами. При зіткненні плит породи згинаються і зминаються у складки різної величини.

Опуклі складки утворюють гірські хребти, а вигнуті – міжгірські западини. Великі гірські хребти, як Гімалаї, часто утворюються уздовж межі цих плит. Тектонічні плити рухаються дуже повільно. Може пройти мільйони років, щоб утворилися нові гори.

На ранніх стадіях розвитку характерною рисою складчастих гір є відповідність гірських хребтів опуклим складкам, а знижень між хребтами – угнутим. У подальшому піднімання складок супроводжується їх розривами, але все одно складчаста структура переважає. Складчасті гори утворюють на Землі два гігантських складчастих пояси – Тихоокеанський (Анди, Кордильєри, гори островів західних окраїн Тихого океану) та Альпійсько-Гімалайський.

Існує чотири основні типи гір: складчасті, складчасто-брилові, брилові та вулканічні гори. Вони отримали свої назви залежно від того, як утворилися.

Складчасті гори. Утворюються, коли дві плити стикаються одна з одною. Сила двох зіткнених плит змушує земну кору руйнуватися і складатися зім’ято в складки. Багато великих гірських хребтів світу – це складчасті гори. Наприклад, Анди, Гімалаї та Скелясті гори.

Брилові гори. Утворюються вздовж розломів окремими брилами ділянок земної кори. Деякі великі скелі – горсти – є висунутими вгору, а інші – грабени – опущеними, які утворюють міжгірські западини.

Складчасто-брилові гори. Виникають в основному при деформації і підняттях товщ порід, які зім’яті в складки і втратили пластичність. Вони утворюються після руйнування складчастих гір.

Вулканічні гори. Гори, які виникають внаслідок вулканічної активності. Існують два основні типи вулканічних гір: вулканічні конуси та щитові вулкани. Щитові утворюються, коли лава неодноразово вивергається на поверхню Землі. Як наслідок – магма затвердіє на поверхні Землі й утворить гору. Конусоподібні гори утворюються, коли велика кількість магми накопичується під земною поверхнею. Це змушує скелю над магмою випинати, утворюючи гору. Прикладами вулканічних гір є гора Фудзіяма в Японії та гора Мауна-Лоа на Гаваях.

За висотою гори поділяють на:

• низькі (до 1000 м): Кримські гори;
• середні (1000-2000 м): Карпати;
• високі (понад 2000 м): Гімалаї.

Цікаві факти про гори:

• Близько 20 відсотків поверхні Землі вкриті горами.
• В океані є гори та гірські масиви. Багато островів – це фактично вершини гір.
• Підняття вище 8000 м називається “зоною смерті”, оскільки не вистачає кисню для підтримки людського життя.
• Наукове дослідження гір називається орологією.

Гора може перебувати в різних природних зонах, включаючи помірний ліс, тайгу, тундру та пасовища. А детальніше про це дізнайтеся завдяки онлайн уроку за 6 клас з географії на тему “Природні зони Землі”.