Як потрапити до царства Аїда

Глибоко під землею панує невблаганний, похмурий брат Зевса, Аїд. Повне мороку і страхіть його царство. Ніколи не проникає туди радісне проміння ясного сонця. Бездонні прірви ведуть з поверхні землі в сумне царство Аїда. Темні ріки течуть у ньому. Там протікає священна ріка Стікс, яка все леденить і водами якої присягаються самі боги.

Котять там свої хвилі Коціт і Ахеронт; душі померлих наповнюють своїм сумним стогоном їх похмурі береги. В підземному царстві струменіють води джерела Лети, що дають забуття всього земного. По похмурих полях царства Аїда, що позаростали блідими квітами асфодела, витають безтілесні, легкі тіні померлих. Вони нарікають на своє безрадісне життя без світла і без бажань. Тихо лунає їх стогін, ледве вловимий, подібний до шелесту зів’ялого листя, гнаного осіннім вітром. Немає нікому вороття з цього царства смутку. Триголовий пекельний пес Кербер, на шиї якого плазують з грізним шипінням змії, вартує при виході. Суворий старий Харон, перевізник душ померлих, не повезе через темні води Ахеронту ні однієї душі назад, туди, де яскраво світить сонце життя. На вічне безрадісне існування приречені душі померлих у похмурому царстві Аїда.

В цьому-то царстві, до якого не доходять ні світло, ні радість, ні печалі земного життя, править Зевсів брат, Аїд. Він сидить на золотому троні з своєю дружиною Персефоною. Йому слугують невблаганні богині помсти Ерінії. Грізні, з бичами і зміями, переслідують вони злочинця; не дають йому ні хвилини спокою і мучать його докорами сумління; ніде не можна сховатися від них, всюди знаходять вони свою жертву. Біля трону Аїда сидять судді царства померлих — Мінос і Радамант. Тут же, коло трону, бог смерті Танат з мечем у руках, у чорному плащі, з величезними чорними крилами. Могильним холодом віють ці крила, коли прилітає Танат до ложа вмираючого, щоб зрізати своїм мечем пасмо волосся з його голови і вирвати душу. Поряд з Танатом і похмурі Кери. На крилах своїх носяться вони, несамовиті, по полю бою. Кери радіють, бачачи, як один за одним падають убиті герої; своїми кривавочервоними губами припадають вони до ран, жадібно п’ють гарячу кров убитих і вири- вають з тіла їх душі. Тут же, біля трону Аїда, і прекрасний юний бог сну Гіпнос. Він нечутно носиться на своїх крилах над землею з маківками в руках і ллє з рога снотворний напій. Ніжно дотикається він своїм чудесним жезлом до людських очей, тихо склеплює повіки і занурює смертних у солодкий сон. Могутній бог Гіпнос, не можуть опиратися йому ні смертні, ні боги, ні навіть сам громовержець Зевс: і йому Гіпнос склеплює грізні очі і занурює його в сон.

Витають у похмурому царстві Аїда і боги сновидінь. Є серед них боги, які дають віщі і радісні сновидіння, але є боги і страшних, гнітючих сновидінь, що лякають і мучать людей. Є боги і облудних снів, вони вводять людину в оману і часто ведуть ЇЇ до загибелі.

Царство невблаганного Аїда повне мороку й страхіть. Там бродить у пітьмі жахливий привид Емпуса з ослячими ногами; він, заманивши в нічній темряві хитрощами людей у відлюдне місце, випиває всю кров і пожирає їх ще трепетне тіло. Там бродить і потворна Ламія; вона вночі пробирається у спальню щасливих матерів і викрадає в них дітей, щоб напитися їх крові. Над усіма привидами й потворами панує велика богиня Геката. Три тіла і три голови має вона. Безмісячної ночі блукає вона у глибокій пітьмі по шляхах і біля могил з усім своїм жахливим почтом, оточена стігійськими собаками. Вона посилає страхіття і тяжкі сни на землю і губить людей. Гекату прикликають як помічницю в чаклунстві, але вона ж таки й єдина помічниця проти чаклування для тих, які шанують її і приносять їй на роздоріжжях, де розходяться три дороги, у жертву собак. Жахливе царство Аїда, і ненависне воно людям.

© Міфологія народів світу 2003 – 2018

Бог Аїд — володар підземного царства мертвих

Самі по собі імена бога Аїда, повелителя царства мертвих, доставляють дослідникам чимало проблем. Основне його ім’я в Елладі — Аїд, а в Стародавньому Римі — Плутон (ось і відповідь на запитання, на честь якого бога названо планету Плутон). Однак також є інше ім’я бога Аїда — у Греції його також нерідко називали Гадесом. А римський бог Плутон також отримав прізвиська Орк і Діт. Можливо, це якось пов’язано з табуюванням імені — вважалося, що чим рідше людина вимовляє справжнє ім’я бога підземного царства, то менша вірогідність, що той зверне на нього увагу, а отже, довше вдасться уникати смерті.

Менш відомим прізвиськом Аїда є Полідегмон, що можна перекласти як «одержувач багатьох дарів» — найімовірніше, це пов’язано з тим, що душа кожної людини, прийшовши до царства смерті, вже ніколи не зможе покинути його.

Опис

Для початку не зайвим буде дати опис бога Аїда.

Він схожий на свого брата — Зевса. Бородатий, високий, але втомлений від життя, з мертвими очима, він не тільки наводить жах на смертних, а й справедливо править своїми володіннями, куди рано чи пізно потрапляє кожна людина. Для нього характерне темне волосся і водночас світла, навіть бліда шкіра.

Бог чого Аїд у стародавній Греції

Цар підземного світу та бог смерті. Аїд був царем підземного світу і повелителем тіней мертвих. Нижче наводиться колекція різних згадок про цю роль цього бога, за винятком конкретних міфів і культів:

1. Бог похоронних обрядів і жалоби. Аїд був богом похоронних заходів і жалоби. Небіжчиків, після смерті яких не провели належні похоронні обряди, не пропускали в підземний світ.
2. Бог некромантії та примарних візитів. До Аїда зверталися під час проведення обрядів некромантії — закликання привидів померлих. Аїд і Персефона також керували оракулами смерті (некромантейонами) в місцях поклоніння некромантії — Феспротії та Кумаї.
3. Бог проклять. Аїд був богом найпотужніших заклинань, зокрема й прокляття люті Еріни. Цар підземного світу іноді карав людей за найтяжчі злочини, особливо за матеревбивство або батьковбивство. Для цього він посилав за злочинцями мстивого привида в супроводі Ерінії. Прокляття, які накладали Аїд та Ерінії. Якщо хтось давав обіцянки зі словами «хай буде я проклятий, якщо порушу клятву», а потім не виконував це, люди волали до Аїда.
4. Майстер снів. Аїд був повелителем снів, зокрема й тих, які люди вважали посланнями від мертвих. У царстві Аїда була двостулкова брама, за одними дверима були правдиві сновидіння, за іншими — брехливі.
5. Бог гірничої справи, благородних металів, земельної родючості. Аїд був богом земельної родючості, бо він звільнив Персефону — богиню, яка символізувала весняний розквіт природи. Його часто зображували з рогом достатку в руках, який був сповнений снопами хлібних злаків.

Атрибути Аїда

З основних атрибутів можна виділити магічний шолом і двозубі вила — зброю бога Аїда.

Факт! Шолом (за іншими даними капюшон або капелюх) він отримає в подарунок від циклопів, яких звільнив із вічного ув’язнення після перемоги над титанами. Зевс отримав блискавки, а Посейдон — тризуб.

Шолом мав чарівну властивість — робив невидимою людину, яка одягала його. Згодом його використовував не тільки Аїд, а й багато інших героїв Олімпу. Наприклад, Зевс одягав шолом, б’ючись із титанами, Афіна використала артефакт, щоб Діомед переміг Ареса, та й перемога Персея над Медузою Горгоною також не обійшлася без цього цінного головного убору.

Ну а левова частина сили бога Аїда укладена у вилах. Це його головний атрибут влади — як блискавка у Зевса або тризуб Посейдона.

Деякі художники також зображували бога з рогом достатку в руках. Щоправда, це скоріше характерно для періоду, коли Аїд уже увібрав у себе риси Плутоса — богу, що відповідає тільки за царство мертвих, такий артефакт ні до чого. А ось у руках того, хто стежить за родючістю, він має цілком логічний вигляд.

На картинах біля ніг Плутона нерідко лежить вірний Цербер — триголовий пес, хранитель підземного царства мертвих. Крім того, нерідко компанію Гадесу складає Персефона — його дружина, про яку буде розказано трохи нижче.

Поява

Аїд є не тільки могутнім божеством, покровителем царства смерті, а й старшим братом Зевса і Посейдона.

Їхній спільний батько Кронос — наймогутніший із титанів. Він знав про пророцтво, що його діти одного разу повалять батька, щоб зайняти місце того. Щоб цього не сталося, Кронос ковтав їх усіх живцем одразу після народження. Так тривало багато років, поки одного разу дружина Крона — Рея — не зважилася на непокору. Коли народилася її остання дитина — Зевс — любляча мати обдурила законного чоловіка. Замість немовляти вона підсунула підсліпуватому титану камінь, який той, не чекаючи, проковтнув.

Згодом Кронос дізнався про обман і витратив чимало часу, щоб відшукати нащадка, який вижив. Але Рея, а також її помічники, багато років приховували немовля, потім дитину, а потім і молодого бога, який набирає силу. Коли ж Зевс набрав достатньо сил, він кинув виклик своєму батькові і переміг його в сутичці. Після цього Зевс разом із Реєю змусив Кроноса відригнути проковтнутих раніше дітей. Їх виявилося чимало:

Титана після поразки відправили на вічне заслання в Підземне царство мертвих.

Звільнені боги і богині й стали першими олімпійцями — наймогутнішими мешканцями Олімпу. Кожному знайшлося відповідне місце, на якому він зміг розкрити свій потенціал.

Так, Гера стала покровителькою шлюбу і породіль, Гестія — богинею сімейного вогнища, Деметра — богинею землеробства, Посейдон — володарем усіх морів і океанів, ну а Аїд — владикою підземного царства смерті. Зевс хоч і був молодший за них усіх, але став верховним богом, бо саме він кинув виклик Кроносу і здобув перемогу.

Ким же став Гадес?

Спочатку давньогрецький бог Аїд мав лише одну функцію — був покровителем царства, розташованого під землею, де проводили вічність душі мертвих. Звісно, його боялися, ім’я намагалися зайвий раз не вимовляти, нерідко використовуючи алегоричні назви.

Водночас усі філософи та богослови визнавали Аїда, підземного бога, дуже гостинним і щедрим — усе-таки, нікому з живих не судилося уникнути візиту до нього. Але лише дуже небагатьом під силу покинути володіння Плутона.

Однак із часом уявлення про нього змінилося. З якихось якихось причин давньогрецька міфологія бога Плутона (Аїда) поєднала з Плутосом, який до цього був абсолютно окремим божеством — покровителем родючості. Загалом це пояснює звідки взявся грецький чи олімпійський бог Плутон (просте спотворення імені). До того ж, по своєму це логічно. Адже саме із землі ростуть дерева і трави, йдучи корінням до підземного царства смерті. Додатково на користь цієї точки зору зіграла і проста аналогія. Щовесни орачі засівають землю зерном — нібито ховають її. А вже за кілька тижнів зерна проростають і набирають сили, щоб восени принести багатий урожай.

Звісно, додавання такої важливої функції не могло не позначитися на ставленні до Гадесу простих смертних. Тепер його боялися вже куди менше, а Гомер навіть називав Аїда Підземним Зевсом.

Отже, відповідь на запитання, чим керує бог Аїд, досить неоднозначна. Хоча його основна функція — контроль за царством мертвих, він також відповідає за родючість земель.

Суд Аїда

Кожна душа, що потрапила в царство мертвих, обов’язково проходила через суд, який мав визначити, де ж проведе померлий вічність. Суддів існувало троє:

Причому в кожного була певна спеціалізація. Наприклад, Еак не тільки виступав суддею для білих людей (європейців), а й зберігав ключі від усіх воріт у підземне царство. Радамант опікувався всіма справами азіатів — людей зі сходу — а також стежив за порядком в Елізіумі (обитель праведників). Мінос же вважався найбільш справедливим і мудрим із трьох. Тож по його допомогу Еак і Радамант вдавалися лише в крайніх випадках — якщо самі вони не могли вирішити, що ж робити з тим чи іншим померлим.

Найкращі з людей потрапляли в Елізіум, де вічність насолоджувалися буттям в оточенні чистих струмків, зелених луків. Насамперед сюди могли потрапити поети, воїни, які загинули за Вітчизну, а також герої, які вчинили подвиги для свого народу. Люди, які бездіяльно прожили життя, робили ковток з річки Лети, після чого назавжди забували своє минуле і проводили вічність, тиняючись берегами річки безтілесними тінями — безцільно, як і жили. Ну а великі грішники (включно з тими, хто наважився обдурити богів) удостоїлися індивідуальних покарань.

Наприклад, розбійник Сізіф був приречений вічність вкочувати на гору камінь, який щоразу зривався і падав до підніжжя. Тантал, який убив свою дитину і бажав нагодувати її плоттю богів, був проклятий — стояв у річці, під плодовим деревом, але не міг ні зробити ковток води, ні зірвати плоди. Іксіон, який убив родича, а потім ще й образив Геру, був прив’язаний до колеса, яке вічно оберталося. Нарешті, Данаїди (50 доньок Даная), які вбили своїх чоловіків, отримали особливу кару — вічно наповнювати водою бочку, у якої немає дна.

Тож можна сказати, що із судовою системою в царстві Аїда все було непогано.

Сімейне життя Аїда

На відміну від брата Зевса, який був вельми велелюбним богом, Аїд зберігав вірність своїй дружині Персефоні. Принаймні, серйозних підтверджень у картинах або віршах до наших днів про його любовні подвиги не збереглося. Але при цьому дітей у них так і не з’явилося (знову ж таки, вельми контрастно порівняно із Зевсом, який наплодив купу богів і напівбогів). Лише за деякими джерелами Персефона народила своєму законному чоловікові одну-єдину дочку — Макарію. Але також існує думка, що її батьками були Геракл і Деяніра — тут різні джерела розходяться.

Тому можна припустити, що Аїд виявився безплідним — що ж, це цілком очікувана риса для бога, який стежить за порядком у царстві мертвих.

Єдина згадка інших контактів у Гадеса — Мінфа. Вона була німфою і наложницею бога мертвих. Але після того, як він зустрів Персефону, закохався в неї і викрав, бог зовсім забув про свою пасію. Та була настільки розчарована, що почала плести інтриги проти Персефони, сподіваючись, що усунення суперниці дасть змогу знову повернути прихильність могутнього коханця. Однак її планам не судилося збутися. Дізнавшись про підступи, Персефона (а за деякими даними її мати Деметра) перетворила нещасну кинуту Мінфу на кущик м’яти.

Культ Аїда

Стародавній бог Аїд (Плутон) користувався величезним впливом у всі часи. Не дивно, що існував і відповідний культ. Щоправда, поширеним його не можна назвати — судячи з усього, шанували бога царства мертвих лише в Еладі.

До того ж збудований храм відкривався лише раз на рік — це символізувало той факт, що і смертним судилося спуститися в царство Аїда лише раз у житті. І входили до храму виключно священнослужителі — для простих людей на це існувала сувора заборона.

Найчастіше в жертву Аїду приносили свиней або биків

Однак більшої популярності він набув, коли став ще й богом родючості. Тут уже він виступав дарувальником земних благ — не дивно, що популярність Аїда різко зросла. Тепер люди збиралися вшановувати могутнє божество не тільки в храмі, а й в інших місцях. Це могли бути глибокі печери, а також ущелини в землі — вважалося, що всі вони могли бути входами в царство смерті. Не обходилося і без жертв. Зазвичай для цього обирали чорних тварин.

Цікаві факти про Аїда, бога підземного царства

Давньогрецький пантеон – одна з найвідоміших і найпопулярніших міфологій. Кілька історій були натхненні міфами та легендами Давніх Греків. Навіть сьогодні поп-культура продовжує створювати твори в літературі та кіно, які знаходяться під її безпосереднім впливом. Але якщо деякі боги, такі як Зевс, Афіна чи Аполлон, відносно зрозумілі, то Аїд – не такий!

Аїд – бог підземного світу, цар мертвих. І через наші сучасні міркування, особливо через вплив християнства, сучасні читачі та автори схильні автоматично вважати Аїда якимось дияволом чи злим божеством, а його царство – підземним світом, де міг би побувати Данте.

Це, однак, не може бути далі від істини! Аїд не схожий на християнського диявола, так само як і його царство Пекло.

І що з того. це правду про Аїд? Ось кілька основних фактів, які допоможуть розставити всі крапки над “і”!

14 цікавих фактів про грецького бога Аїда

Він найстарший брат

Аїд – син Кроноса і Реї, цар і цариця титанів. Фактично, він є первістком! Після нього народилися його брати і сестри Посейдон, Гестія, Гера, Деметра, Хірон і Зевс.

Отже, Аїд – старший брат Зевса, царя богів, і Посейдона, царя морів!

Вам також може сподобатися: Родовід олімпійських богів.

Його врятував молодший брат

Життя Аїда почалося не дуже добре. Щойно він народився, його батько, Кронос, проковтнув його цілком, побоюючись пророцтва Геї, первісної богині Землі і матері Кроноса, про те, що один з його дітей скине його і вкраде його трон.

Охоплений страхом, що він втратить свою владу, Кронос вирішив з’їсти всіх своїх дітей, щойно його дружина Рея народила їх. Тож після Аїда до стравоходу Кроноса потрапили п’ятеро його братів і сестер.

Втомившись народжувати дітей, але не маючи кого виховувати, Рея вирішила піти проти Кроноса, коли народився наймолодший Зевс. Вона замаскувала великий камінь під новонароджене немовля і віддала його Кроносу, а Зевса сховала подалі.

Коли Зевс підріс, він повстав проти свого батька. За допомогою титанки Метіс, богині мудрості, Зевс обманом змусив Кроноса випити зілля, яке змусило його виблювати всіх своїх дітей.

Аїд з’явився разом зі своїми братами і сестрами, які вже виросли, і приєднався до Зевса у війні проти титанів.

Вам також може сподобатися: Популярні історії з грецької міфології.

Він отримав своє королівство після Титаномахії

Кронос не віддав би трон без бою. Насправді, він не віддав би трон Зевсу без війни, і ця війна називалася “Титаномахія”, битва титанів.

Зевс та його брати і сестри, включаючи Аїда, боролися проти Кроноса та інших титанів, що правили разом з ним. Після величезної війни, що тривала десять років, Зевс переміг і став новим царем богів.

Разом з Аїдом та Посейдоном вони розділили світ на окремі царства: Зевсу дісталося небо і повітря, Посейдону – море, вода і землетруси, а Аїду – царство мертвих, підземне царство.

Земля вважалася спільною власністю всіх богів, якщо тільки один з трьох братів не втручався.

Він не є богом смерті

Хоча Аїд і є богом мертвих, він не є богом смерті. Це Танатос, первісний крилатий бог, який був близнюком бога сну Гіпноса. Танатос – це той, хто спускається вниз, щоб забрати душу і змусити людину померти і стати членом царства Аїда.

Він не є (завжди) одним з 12 олімпійців

Оскільки царство Аїда знаходиться дуже далеко від Олімпу, його не завжди вважають одним з 12 олімпійських богів, які живуть або проводять більшу частину свого часу в божественних покоях на вершині гори. Аїд, здається, задоволений тим, що залишається у своєму царстві, куди врешті-решт потрапляють всі.

У нього є домашній улюбленець.

У Аїда є пес, жахливий і велетенський Цербер. Цербер охороняє ворота підземного царства, не дозволяючи нікому вийти.

Цербер мав три голови і хвіст змії. Він був нащадком чудовиськ Єхидни і Тифона.

Існує багато спроб проаналізувати, що означає ім’я Цербера, але жодна з них не досягла загального консенсусу. Серед найпоширеніших, однак, є думка, що ім’я Цербера означає “плямистий” або “гаркавий”.

Подивіться: Тваринні символи грецьких богів.

У нього є дружина, Персефона

Міф про те, як Аїд отримав Персефону за дружину, мабуть, найвідоміший міф про нього.

Персефона була дочкою Зевса і Деметри, богинею весни і врожаю. Аїд побачив її і закохався в неї, тому пішов до Зевса просити її руки і серця.

Зевс був тільки за, але боявся, що Деметра ніколи не погодиться на поєдинок, бо хотіла залишити доньку при собі. Тому він запропонував Аїду викрасти її.

Одного разу Персефона була на прекрасній галявині, коли побачила найкрасивішу квітку. Деякі міфи кажуть, що це була асфодель. Як тільки Персефона наблизилася до неї, земля розкололася, і з-під неї на колісниці з’явився Аїд, який забрав Персефону в Аїд.

Коли Деметра зрозуміла, що Персефона зникла, вона шукала її всюди, але безрезультатно. Ніхто не знав, що з нею сталося. Врешті-решт, бог сонця Геліос, який бачить все, розповів їй, що сталося. Деметра була настільки спустошена, що перестала виконувати свої обов’язки.

На землю прийшла зима, і все загинуло під рясним снігом. Тоді Зевс послав Гермеса до підземного царства, щоб той розповів Аїду про проблему. Аїд погодився дозволити Персефоні повернутися до матері. На той час вони з Персефоною вже одружилися, і він ще раз пообіцяв їй бути хорошим чоловіком.

Перед поверненням Персефони, боячись, що Деметра ніколи не дозволить їй повернутися до свого царства, він запропонував Персефоні гранатові зерна, які Персефона з’їла.

Коли Деметра повернула Персефону, її радість і щастя змусили весну повернутися. На деякий час мати і дочка возз’єдналися. Але потім Деметра зрозуміла, що Персефона з’їла гранатові зерна, які зв’язали її з підземним світом, тому що це була їжа з підземного світу.

Злякавшись, що земля може знову загинути, Зевс уклав з нею угоду: третину року Персефона проводитиме в підземному царстві, третину – з матір’ю, а третину – робитиме, що заманеться. В інших міфах сказано, що половину року вона перебуватиме з Аїдом, а іншу половину – з Деметрою. Ця домовленість пояснює пори року: зима настає, коли Персефона в підземному царстві, а Деметра знову сумує.

У нього є діти.

Хоча дехто вважає, що Аїд був безплідним, оскільки він є богом мертвих, це не так. У нього є кілька дітей, залежно від міфу, але встановлені, що це Меліноя, богиня/німфа умиротворення богів, Загрей, сильний бог підземного світу, Макарія, богиня блаженної смерті, і іноді Плутон, бог багатства, і Ерінії, богині помсти.

Вони з дружиною рівні

Як дружина Аїда, Персефона стала царицею мертвих і підземного світу. Часто саме вона, а не Аїд, проявляє ініціативу в міфах. Зазвичай їх зображують як закохану пару, яка зберігає вірність одне одному, що є рідкістю серед грецьких богів.

Був лише один випадок, коли Аїда спокусила інша жінка, Мінта, і Персефона перетворила її на м’яту. У деяких міфах також згадується друга жінка, Левка, яку Персефона перетворила на тополю, але тільки після того, як вона прожила своє життя, на честь Аїда.

Так само і з Персефоною – до неї залицявся лише один чоловік, брат Тесея Піріт, якого Аїд навіки покарав у Тартарі. Інший міф стверджує, що вона закохалася в Адоніса, якого виростила в підземному царстві, але Аїд ніколи не заперечував проти цього, так само як Персефона з Левком.

Його царство велике і різноманітне

Підземний світ, який іноді називають “хадес”, – це величезне місце з кількома різними зонами. Це не пекло і не місце покарання. Це просто місце, куди потрапляють смертні, коли помирають.

Підземний світ поділявся на три великі зони: Асфодельні поля, Єлисейські поля і Тартар.

Більшість людей йшли на Поля Асфоделей, де вони ставали тінями, духовними версіями тих людей, якими були за життя, і блукали там.

На Єлисейські поля йшли особливо героїчні, добрі чи доброчесні люди. Це були світлі місця, сповнені краси, музики, веселощів і радості. Померлі, які могли увійти сюди, мали життя, сповнене блаженства і щасливої діяльності. Це найближче до християнського раю.

З іншого боку, Тартар був місцем, куди потрапляли особливо злі люди. Щоб потрапити до Тартару, потрібно було вчинити за життя тяжкі злодіяння або образи богів. У Тартарі, жахливо чорному і холодному місці, відбувалися лише покарання.

Підземний світ відокремлювала від світу живих священна річка Стікс, води якої викликали благоговіння навіть у богів, які могли бути пов’язані клятвою, якщо присягали на водах Стіксу.

У підземний світ було кілька входів, зазвичай з печер.

Він любить спокій і рівновагу

Хоча його боялися, бо він був царем мертвих, Аїд зображений як доброзичливий правитель, сповнений співчуття. Він зацікавлений у збереженні рівноваги і миру в своєму царстві, і його часто зворушують долі смертних.

Існує кілька міфів, де він і Персефона дарують шанс смертним душам повернутися до світу живих. Деякі приклади – Еврідіка, кохана Орфея, Сізіф, Адмет і Алкестіс та багато інших.

Єдиний випадок, коли Аїд гнівається, – це коли інші намагаються обдурити його, уникнути смерті або втекти без його дозволу.

Одне з його імен – “Зевс Катахтоніос”

Це ім’я означає “Зевс підземного світу”, оскільки він був абсолютним царем і господарем у підземному світі, найбільшому з усіх царств, оскільки всі врешті-решт потрапляють туди.

У нього є чарівний ковпак (або шолом)

У Аїда є шапка або шолом, який робить вас невидимим, коли ви носите його, навіть для інших богів. Його також називали “собачою шкурою Аїда”. Кажуть, що він отримав її від уранових циклопів, разом з тим, як Зевс отримав свою блискавку, а Посейдон свій тризуб, щоб битися в Титаномахії.

Аїд позичав цю шапку іншим богам, таким як Афіна та Гермес, а також деяким напівбогам, наприклад, Персею.

Його імена та імена Персефони не згадуються

Стародавні греки уникали називати Аїда або Персефону на ім’я, боячись привернути їхню увагу і накликати швидку смерть. Натомість вони використовували прізвиська та описи для їхнього позначення. Наприклад, Аїда називали айдонеус або помічники що означає “невидимий”, або полідекти що означає “приймач багатьох”. Персефону називали корейська що означає “діва”, але також “дочка”. Її також називали зневіра що означає “шляхетна пані” або “шляхетна дівчина”, або БЛІДАЯ КОРОЛЕВА .

Richard Ortiz

Річард Ортіс — завзятий мандрівник, письменник і шукач пригод з невгамовною цікавістю досліджувати нові місця. Річард, який виріс у Греції, глибоко поцінував багату історію країни, приголомшливі ландшафти та яскраву культуру. Натхненний власною жагою мандрів, він створив блог Ideas for traveling in Greece, щоб поділитися своїми знаннями, досвідом і порадами, щоб допомогти іншим мандрівникам відкрити приховані перлини цього прекрасного середземноморського раю. Зі щирою пристрастю до спілкування з людьми та занурення в місцеві спільноти, блог Річарда поєднує його любов до фотографії, оповідання історій і подорожей, щоб запропонувати читачам унікальний погляд на грецькі напрямки, від відомих туристичних центрів до менш відомих місць поблизу проторений шлях. Незалежно від того, чи плануєте ви свою першу подорож до Греції чи шукаєте натхнення для наступної пригоди, блог Річарда – це той ресурс, який змусить вас захотіти досліджувати кожен куточок цієї чарівної країни.

Схожі Повідомлення

• Ліцей Аристотеля в Афінах 18-08-2023
• Як народилася Афродіта? 04-10-2023
• Афінський метрополітен: повний путівник з картою 26-08-2023
• 3 дні на Санторіні, маршрут для тих, хто вперше – путівник 2023 22-08-2023
• 4 дні на Санторіні, комплексний маршрут 12-10-2023