Урок 32-33. Іменник – це самостійна частина мови, яка означає предмет або особу, відповідає на питання (хто? що?), в реченні виконує роль підмета, присудка, додатка чи обставини. Змінюється іменник за числами та відмінками, а належить до певного роду.
Іменник – це самостійна частина мови, що означає предмет, відповідає на питання хто? (до істот) і що? (до неістот).
Порядок словотвірного розбору
- Записати слово, розкрити його лексичне значення.
- Визначити, до якої частини мови належить.
- Добрати твірне слово й твірну основу.
- Визначити префікси й суфікси, за допомогою яких утворено слово (якщо є).
- Указати спосіб творення слова.
Морфологічний розбір — розбір, покликаний посприяти засвоєнню і систематизації ознак частин мови, їхніх граматичних категорій, виробленню міцних практичних навичок словозміни іменних слів і дієслова, підготовці до вивчення синтаксису як учення про зв'язки слів у словосполученні й реченні.
Рід іменника
- Якщо іменник можна співвіднести із займенником «він», то це слово чоловічого роду.
- Якщо із займенником «вона», то іменник має жіночий рід.
- Якщо із займенником «воно», то іменник середнього роду.
Розбір іменника як частини мови. 1. Слово. Назва частини мови. 2. Початкова форма (називний відмінок). 3. Власна чи загальна назва, назва істоти чи неістоти, …