Як тваринам вдається пережити зимову сплячку

Тварини впадають у сплячку зовсім не тому, що надто ліниві. У періоди, коли на вулиці панує сувора погода, а їжі катастрофічно не вистачає, звірі засинають, щоб зберегти енергію. Фактично, сплячка є необхідною умовою виживання.

Друга назва зимової сплячки – режим гібернації. В такому режимі у тварин уповільнюється обмін речовин, знижується кількість скорочень серця, слабшає дихання та падає температура тіла.

Саме зниження метаболізму дає змогу пережити зимову сплячку та не померти від голоду.

У теплу зиму деякі ведмеді можуть не заснути / Фото Unsplash

Є 2 типи організмів

Існують ектотерми – холоднокровні тварини та ендотерми – теплокровні тварини. Вони переносять сплячку по-різному.

Температура ектотермів залежить від температури зовнішнього середовища. До них відносять риб, земноводних та рептилій. Низька температура призводить до того, що ці тварини стають в’ялими та неактивними.

Холоднокровні тварини не можуть активно рухатися, коли на дворі надто холодно / Фото Unsplash

Ендотерми можуть виробляти внутрішнє тепло і так регулюють температуру свого тіла. Теплокровним тваринам потрібно багато “палива” у вигляді їжі, щоб вижити взимку. Саме через це деякі з них і впадають у сплячку, накопичивши перед тим достатньо ваги.

Уповільнений метаболізм дозволяє тваринам тривалий час виживати на власному жирі. Вони виробляють достатньо тепла, щоб не замерзнути в період гібернації.

У світі ще стільки всього, що можна вивчати чи не щодня. Зокрема, флора та фауна, які багаті на дивовижі. Та навіть домашні улюбленці, яких ми бачимо щодня, вміють дивувати. Особливо, випрошуючи порцію корму Purina®, який не тільки смачний, але й корисний.

Види сплячки тварин: літня та зимова

У ховрахів річна сплячка зазвичай без перерви переходить в зимову.

Сплячка

Сезонне пристосування – сплячка, вона властива багатьом звірам із загонів: однопрохідних, сумчастих, комахоїдних, рукокрилих, неповнозубих, хижих, гризунів, інформує UkrMedia.

Немає видів, що впадають в сплячку, серед тих загонів, яким в найбільшій мірі властиві сезонні міграції: китоподібні, ластоногі, копитні. Виняток становлять деякі кажани, у яких сплячки чергуються з міграціями.

За ступенем глибини сплячки розрізняють:

1. Сезонний сон, або факультативна сплячка

У цьому випадку температура тіла, число дихальних рухів і загальний рівень обмінних явищ знижуються мало. При зміні обстановки або при неспокої сон легко може бути перерваний. Характерний він для ведмедів, єнотів, єнотовидних собак, частково для борсуків.

У білого ведмедя в барліг залягають тільки вагітні самки і статевонезрілі.

Бурі ведмеді і борсуки в південних частинах ареалу в сплячку не лягають.

Про стан сплячого взимку американського чорного ведмедя уявлення дають дані: при температурі повітря – 8 ° С на поверхні шкіри відзначена температура + 4 °, в прямій кишці + 22 °, в ротовій порожнині + 35 ° (проти + 38 ° в період неспання). Число подихів скоротилося до 2-3 в хвилину (проти 8-14 при нормальному стані).

Терміни залягання в зимовий сон і його тривалість мінливі не тільки географічно, але і по роках.

Відомі випадки, коли при відлигах, особливо в роки з малою кількістю їжі, єноти, єнотовидні собаки і бурі ведмеді виходять з барлогів і ведуть активний спосіб життя.

2. Це безперервна сезонна сплячка

Вона характеризується втратою здатності до терморегуляції (стан гетеротерміі), різким скороченням числа дихальних рухів і скорочень серцевого м’яза, падінням загального рівня обміну речовин.

Повного припинення обміну речовин під час сплячки не буває, і тварини існують за рахунок витрачання енергетичних запасів свого тіла. В першу чергу витрачаються жир і глікоген печінки, а також речовини і деяких інших органів. У 1857 році Валентин встановив наступну витрату тканин у бабака, що знаходяться в сплячці.

Не у всіх особин і не завжди витрата буває такою великою. У ряді випадків спостерігали бабаків, що вийшли з нір після сплячки з цілком помітним відкладенням жиру.

Літня сплячка

Поряд із зимовою сплячкою буває і літня сплячка, викликана також сезонним погіршенням кормової бази. Найчастіше вона спостерігається у гризунів, позбавлених влітку повноцінного і багатого водою корму. Такі в основному ховрахи. Найбільш рано впадає в сплячку жовтий, або піщаний, ховрашок Середньої Азії (в червні – липні). У ховрахів річна сплячка зазвичай без перерви переходить в зимову.

Літня сплячка спостерігається і у мешканців тропічної зони. Сенегальські їжаки впадають влітку в сплячку, що триває три місяці, а примітивні мадагаскарські комахоїдні – тенреки, сплять влітку протягом чотирьох місяців.

Чому ведмеді впадають в сплячку?

Всім відомо, що кожною зимою ведмеді солодко (іноді, правда не дуже) сплять у барлозі і смокчуть свою лапу. Ці великі хижаки дозволяють собі кілька місяців сну. Так чому ж ведмеді взимку впадають в сплячку? Ми поясни вам це.

Майже всі види цих тварин всеїдні, але хтось віддає перевагу рослинній їжі, а хтось – тваринної, що, втім, залежить від наявності корму й сезону.

Проте взимку пошук рослинної їжі буде вельми скрутний. А от тільки на тваринній їжі ведмеді довго не протягнуть. Адже не будемо забувати, що середній хижак важить до 500 кг, а з таким вагою не довго побігаєш взимку за зайцями.

Труднощі знайти прожиток – одна з основних причин впадання ведмедів у сплячку. З іншого ж боку – раз тварина спить кілька місяців (іноді й до півроку), то звідки ж ведмідь черпає енергію для життя?

Поживні елементи накопичуються в підшкірному жирі, набирається ведмедем, до сплячки. Під час сплячки організм тварини повністю перебудовується. Всі фізіологічні процеси сповільнюються, температура тіла знижується, а це означає, що для підтримки життя потрібно менше енергії. Ось і спить ведмедик всю зиму безтурботним сном.