страждати

МУ́ЧИТИСЯ (зазнавати мук, фізичних або моральних страждань), СТРАЖДА́ТИ, МОРДУВА́ТИСЯ, КОНА́ТИ, ГИ́НУТИ, ПОГИБА́ТИ, КАТУВА́ТИСЯ, КАРА́ТИСЯ, КАРТА́ТИСЯ, ГРИ́ЗТИСЯ, ТЕРЗА́ТИСЯ, З’ЇДА́ТИСЯ діал. (зазнавати моральних мук, перев. докоряючи собі, звинувачуючи себе в чомусь); ТОМИ́ТИСЯ, МАРУ́ДИТИСЯ розм. (зазнавати моральних мук, нудьгуючи); МА́ЯТИСЯ (переживати моральні муки від неспокою, думок тощо); ТЕРПІ́ТИ розм., ПОТЕРПА́ТИ розм., ГИ́БІТИ діал. (перев. від холоду, голоду, спраги тощо); ЗНЕМАГА́ТИ, ЗНЕМАГА́ТИСЯ розм. (від ран, болю, перебуваючи під гнітом; втративши волю, права і т. ін.); ПРОПАДА́ТИ (в неволі, в’язниці тощо). — Док.: зму́читися, заму́читися, змордува́тися, поги́нути, поги́бнути, з’ї́стися. Мучились люди, стогін стояв у приміщенні. Той просить води, той щось белькоче, лається в маячінні (О. Гончар); (Сербин:) Довго я таїв своє кохання, довго мучився (С. Васильченко); Коли під час роботи я захворів, я нестерпно страждав від думки, що, може, мені не вдасться вже довести свою роботу до кінця (О. Довженко); — Ой дівчино, дай нам, серце, Водиці напитись. Годі згагою у полі Козакам томитись! (П. Куліш); — Брате мій, з тобою Ми давно вже кохаємось, А я й не сказала, Як була я людиною, Як я мордувалась (Т. Шевченко); Вирватися з Каносси — здолати недолю! Доволі вона конала в цих мурах, пильнована сторожовими псами Матільди (П. Загребельний); — Нащо ж ти вбив її (дружину), нащо, коли так гинеш за нею? — погукнула на його Варка (Марко Вовчок); Якби сама, ще б нічого, А то й стара мати, Що привела на світ Божий, Мусить погибати (Т. Шевченко); Наталя катується над своєю біографією. Ну що тут ще напишеш? (Ю. Збанацький); Так до пуття й не поладнавши з власною совістю, Мирослава каралася постійним ляком, що заповзав у неї все глибше й дужче (М. Олійник); Скінчив (Самсон), умовк і зсунув брови темні, Немов картавсь, що видав таємницю (Леся Українка); Катерина догорала, як свічечка. Уже тиха стала, не кидалася, не гризлася нічим: її заспокоїла любов людей (Г. Хоткевич); Я терзався кілька днів і врешті надумав викласти всі свої почуття до неї на папері (В. Минко); Але коминарчука з листом не було, і Рифка з’їдалася сама в собі (І. Франко); Марина не знала, як догодити, як власкавити чоловіка, що завжди дома нудьгує, марудиться, не найде собі місця, не держиться хати (К. Гордієнко); — Без тебе я не жив, а маявся: чи справлю хоч трохи своє діло — біжу до тебе (Г. Квітка-Основ’яненко); Нестор здіймив капелюх і почав прощатися. Був дуже блідий, як полотно.. Він терпів (О. Кобилянська); За Свиридихою тюпав Сидорчук. Він потерпав. Мінився в лиці. Важко дихав. Упрівав і ввесь аж лиснів від рясного поту (Ю. Бедзик); Ламались, мінялись лінії фронту, знемагали в битвах бійці (Я. Баш); Я знемагавсь від ран вогневих, В болотах жовту воду пив, Я зарубками на деревах Безстрашну путь свою значив (М. Рильський); (Андрій:) Ні, я не можу розрізнитися з тобою, нехай умру в ярмі, пропаду у кормизі, а тебе не покину. (М. Кропивницький). . — Пор. 1. поневіря́тися.

ХВОРІ́ТИ на що, чим і без додатка (бути хворим, мати якусь хворобу), НЕЗДУ́ЖАТИ, СЛАБУВА́ТИ, НЕДУГУВАТИ, НЕДУ́ЖАТИ, СЛАБІ́ТИ, ХОРІ́ТИ розм., ХВОРУВА́ТИ (ХОРУВА́ТИ діал.), БОЛІ́ТИ розм., ГИБІТИ діал.; СТРАЖДА́ТИ на що, чим (довго; мати певну хворобу); ЛЕЖА́ТИ, ВАЛЯ́ТИСЯ розм. (не вставати з постелі через хворобу); НЕДОМАГА́ТИ, КВО́ЛИТИСЯ розм., КВОЛІ́ТИ розм. (почувати себе слабим, недужим); ХИРІ́ТИ, ЧА́ХНУТИ, ЧЕ́ВРІТИ (довго, виснажуючись, худнучи). Щось із печінкою в неї, здавна хворіє, сьогодні мала приступ (Є. Гуцало); Він тоді нездужав, але на зустріч з нами все-таки прийшов (А. Шиян); — Яке здоров’я. — одказував він стиха та зглуха. Гибію. Слабую дуже на голову й на очі (Марко Вовчок); (Гарасим:) Що ж ти, недугував на очі, чи що? (Кобзар:) Недугував (Панас Мирний); Пріська й каже: — Не так він недужав, щоб йому животіти (Г. Квітка-Основ’яненко); Пошесть пішла по всіх казармах. Люди не переставали слабіть і вмирати (І. Нечуй-Левицький); Яків усе хорів (Марко Вовчок); По морі ми плили без злих пригод, Лиш хворував погано весь народ (І. Франко); Янас занедужав. Він і раніше хорував, але ходив, а ось від того часу, як вночі заливала його кров, він вже не підводився з ліжка (Мирослав Ірчан); Більшість старих китів страждають атеросклерозом (з газети); У коваля жінка розбита паралічем лежить от уже більше року (А. Головко); — А як лежала у нас, як та колода, три тижні валялася. хто за тобою ходив? (Панас Мирний); Вона була вже не молода.. — очі вже недомагали (Н. Кобринська); З місяць у лікарні пролежав (дід) та й тепер кволиться (Б. Грінченко); — Солоха, правда, довго-довго кволіла, боліла, та таки вичуняла (Панас Мирний); Здоров’я своє звела, хирію (Ганна Барвінок); Занедужала Хведорова жінка, чахла-чахла та і вмерла (О. Стороженко); Чевріє дитина (Словник Б. Грінченка). — Пор. незду́жатися.

Значення в інших словниках

1. страждати — стражда́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. страждати — Мучитися, мордуватися; (від чого) терпіти; (душевно) боліти або тліти серцем , потерпати, переживати; (без кого) нудитися, мліти; (за віру) переслідуватися, зазнавати репресій; (на що) СОВ. Словник синонімів Караванського
3. страждати — [страждатие] -айу, -айеиш Орфоепічний словник української мови
4. страждати — див. страдати Словник чужослів Павло Штепа
5. страждати — СТРАЖДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. від чого і без дод. Зазнавати сильного фізичного болю, мучитися від нього. Ще не зараз і вмерла [Явдоха Зубиха]. Що вже страждала! (Г. Квітка-Основ’яненко); Страждаючи .. Словник української мови у 20 томах
6. страждати — -аю, -аєш, недок. 1》 від чого і без додатка. Зазнавати сильного фізичного болю, мучитися від нього. || Відчувати наслідки чого-небудь (перев. негативного). 2》 на що, чим. Мати яку-небудь хворобу, недугу; хворіти. 3》 від чого і без додатка. Великий тлумачний словник сучасної мови
7. страждати — Стражда́ти, -да́ю, -да́єш, -да́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. страждати — СТРАЖДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. від чого і без додатка. Зазнавати сильного фізичного болю, мучитися від нього. Ще не зараз і вмерла [Явдоха Зубиха]. Що вже страждала! (Кв.-Осн., II, 1956, 223); Страждаючи.. Словник української мови в 11 томах
9. страждати — Страждати, -даю, -єш гл. Страдать. Страждала твоя мати так довго. Кв. Словник української мови Грінченка

Як ви розумієте слово страждати

СЛОВНИК.ua містить тлумачний словник української мови – понад 130 000 тлумачень із СУМ* та понад 21 000 тлумачень, доданих командою та користувачами СЛОВНИК.ua. Словоформи (орфографічний словник української мови) для більше ніж 260 000 слів. Сервіс звертання містить понад 2600 імен та по батькові. Сервіс транслітерації містить офіційну “паспортну” (КМУ 2010) транслітерацію онлайн. СЛОВНИК.ua містить Помічника, який допоможе вам уникнути суржику та підкаже правильне слово. База “антисуржика” містить понад 700 слів та виразів. Також на нашому сайті розміщено зручний новий правопис Української мови 2019 онлайн з пошуком. А ще у нас є сервіс “Наголоси”, що розставляє наголоси в українських текстах.

* СУМ – Словник української мови в 11 томах. Дозвіл на використання люб’язно надано Інститутом Мовознавства ім. О.О.Потебні.

Як ви розумієте слово страждати

Всі словники 199 760

Всі словники Тлумачний он-лайн словник української мови «СЛОВНИК.УКРЛІТ.ORG» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Знаки етнокультури Жайворонка Жайворонок. Знаки української етнокультури

страждати

СТРАЖДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок.

1. від чого і без додатка. Зазнавати сильного фізичного болю, мучитися від нього. Ще не зараз і вмерла [Явдоха Зубиха]. Що вже страждала! (Кв.-Осн., II, 1956, 223); Страждаючи.. від нестерпного зубного болю, Паскаль у відчаї взявся за проблему циклоїдної кривої, яка дуже цікавила його, і… розв’язав її (Наука. 10, 1965, 17); // Відчувати наслідки чого-небудь (перев. негативного). Перші дні він страждав від утоми, яку привіз сюди з собою (Сміл., Сад, 1952, 118); Набравши великий запас прісної води, Бутаков рушив на розшуки «Николая», команда якого, напевно, теж страждала від спраги (Тулуб, В степу. 1964, 397).

2. на що, чим. Мати яку-небудь хворобу, недугу; хворіти. — Мій брат завжди страждав на меланхолію,— з елегантною жартівливістю втрутився господар дому (Ю. Бедзик, Полки. 1959, 69); Серцевими хворобами страждають люди будь-якого віку. У молодих найчастіше зустрічається ревматизм, запалення оболонок серця, неврози (Наука. 11, 1962, 38); Особливо небезпечне купання у холодній воді для людей, які страждають хронічними захворюваннями (Веч. Київ, 25.IV 1968, 4).

3. від чого і без додатка. Зазнавати моральних мук, переживань. — Все-таки будь ти до матері справедливою і хоч трошечки поблажливою. Кінець кінцем, від усього цього в першу чергу і найбільше страждала вона сама (Головко, II, 1957, 588); Вчительку боляче вколола думка. що вона, класний керівник, не зуміла завоювати довір’я цієї дівчинки, яка глибоко в собі ховає своє горе, і від того, що не вміє нікому звіритись, ще більше страждає (Донч., IV, 1957, 197); Людина, виявляється, може страждати не тільки від непосильної праці.. Вона страждає також тоді, коли не знаходить справжнього діла (Ком. Укр., 1, 1965, 57); // розм. Нудьгувати, томитися, кохаючи кого-небудь. — Галю, зірочко моя. Не можна мені без тебе пробути… Усе тобі розкажу, як я страждаю без тебе (Кв.-Осн., II, 1956, 332); Куди б не скинув я оком, Образ твій мріється всюди. Вік буду нишком страждати. Нишком про тебе гадати (Граб., І, 1959, 358); // за кого. Болісно переживати чию-небудь невдачу, чиєсь нещастя і т. ін. [Марфа:] Мало я за Кузьму страждаю, так ще ти з трамвая плигаєш (Корн., І, 1955, 167).

4. за кого — що. Зазнавати утисків, переслідування і т. ін. через кого-, що-небудь, в ім’я когось, чогось. [Руфін:] Чи й Муцій Сцевола був одержимий, ти як гадаєш? [Кай Летіцій:] Той страждав за цноту, а сі за бузувірство (Л. Укр., II, 1951, 369); — Ти, синку, страждаєш за людей. Хтось за них повинен страждати, щоб вони кращими були (Стельмах, II, 1962, 209).

5. від чого. Зазнавати шкоди, збитків. Ні від чого не страждає так проста сільська людина, як від страшної руїни (Сміл., Сад, 1952, 79).

Страждати, даю, єш, гл. Страдать. Страждала твоя мати так довго. Кв.