Аванс: строки та правила виплати

Зарплата — це винагорода за працю, а гідна зарплата — це добрий мотиватор праці. Більшість працівників уже давно звикли отримувати заробітну плату за місяць двома частинами: зарплата за першу половину місяця (так званий аванс) і зарплата за другу половину місяця. І це повністю відповідає чинним вимогам законодавства. Строки та правила виплати авансу зараз нагадаємо.

Строки і періодичність виплати зарплати

Усі роботодавці без винятку повинні виплачувати заробітну плату працівникам у робочі дні не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, та не пізніше 7 днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата (ч. 1 і 2 ст. 115 КЗпП та ч. 1 ст. 24 Закону про оплату праці).

Строки виплати зарплати повинні бути встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим із виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів — представниками, обраними та уповноваженими трудовим колективом).

Правила виплати зарплати зображені нижче.

Строки та періодичність виплати зарплати — загальні правила

Розглянемо більш детально кожне правило.

Що означає «не рідше двох разів на місяць»? Цією нормою встановлена мінімальна кількість разів виплати зарплати. Тобто роботодавцю надано право встановлювати будь-яку кількість виплат зарплати на місяць, але не менше двох разів.

Наприклад, зарплату можна виплачувати три, чотири і більше разів за місяць. Навіть кожен день. Це не заборонено.

Виплата зарплати проводиться в робочі дні. Якщо день виплати збігається з вихідним, неробочим або святковим днем, то зарплата виплачується напередодні (див. листи Держпраці від 25.07.2018 р. № 5870/4/4.1-ДП-18 та Мінсоцполітики від 06.09.2019 р. № 1268/0/206-19). При цьому наступна виплата заробітної плати не переноситься. Її потрібно провести в дні, визначені колективним договором або іншим нормативним актом підприємства.

Встановлюючи строки виплати зарплати, треба притримуватися максимального періоду між виплатами — 16 календарних днів.

А також строку виплати, який обмежений 7 днями після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Що це означає? Розглянемо, як діють ці правила, на найбільш розповсюдженій ситуації, коли зарплата виплачується два рази на місяць: за першу половину місяця (аванс) та решта — у кінці місяця.

Кількість календарних днів у місяцях року відрізняється (від 28 до 31 дня), і щоб не було плутанини у визначенні першої половини місяця, фахівці Мінпраці та Мінсоцполітики наполягають (див. листи Мінпраці від 09.12.2010 р. № 912/13/155-10 та Мінсоцполітики від 06.09.2019 р. № 1268/0/206-19):

• перша половина місяця — це перші 15 календарних днів (з 1-го по 15-те число), незалежно від того, скільки днів у місяці;

• друга половина місяця, відповідно, — наступні календарні дні місяця, починаючи з 16-го числа й до останнього календарного дня місяця.

Обмеження семиденним строком стосується виплат як авансу, так і зарплати. Тоді зарплата за першу половину місяця (аванс) повинна виплачуватися не пізніше 22-го числа поточного місяця (15 + 7), а зарплата за другу його половину — не пізніше 7-го числа наступного місяця.

У який саме строк у рамках цих обмежень встановлювати виплату зарплати, вирішує кожен роботодавець самостійно.

Можна встановлювати будь-які строки виплати в рамках граничних обмежень та з дотриманням 16-денного проміжку часу між виплатами. Це може бути, наприклад:

• аванс — 16-го числа, а зарплата — 1-го числа наступного місяця,

• аванс — 22-го числа, а зарплата — 7-го числа тощо.

А от бюджетники, щоб уникнути «кредиторки» в місяці нарахування зарплати, виплачують аванс 15-го числа, а зарплату — в останній робочий день місяця.

І це не вважається порушенням.

Розповсюджені ситуації з практики

Працівник не хоче авансу. Навіть якщо працівник відмовляється від отримання авансу (хоче отримувати зарплату один раз), застерігаємо роботодавців. Не погоджуйтесь на таке, навіть якщо працівник наполягає на цьому. Норми ст. 115 КЗпП і ст. 24 Закону про оплату праці зобов’язують роботодавця виплачувати зарплату мінімум два рази на місяць.

Відсутня зарплата за половину місяця. Якщо працівник з 1-го по 15-те число місяця перебував у відпустці без збереження зарплати, то зарплата йому буде виплачена лише один раз на місяць (без авансу). І це не буде порушенням. Тому що розмір авансу прив’язаний до відпрацьованого часу (див. статтю «Розмір авансу: визначаємо правильно»), а у працівника не було жодного відпрацьованого дня.

Якщо працівник другу половину місяця перебував у відпустці без збереження зарплати і не мав нарахувань, то він може при виплаті авансу отримати всю зарплату. Порушення в цьому разі теж немає. Роботодавець виконав умови виплати зарплати і виплатив йому заробіток за першу половину місяця. Але не завжди це буде повністю виплачена зарплата. Адже при розрахунку зарплати за місяць працівнику можуть бути нараховані доплати, надбавки, премії, доплата до МЗП (пропорційно відпрацьованому часу) тощо. Також може бути застосована ПСП (якщо працівник має на неї право), адже при виплаті авансу вона не застосовується.

Разове перенесення виплати авансу. Бухгалтерка йде у відпустку. Чи можна виплатити аванс раніше встановленого строку? Ми вважаємо, що це не буде порушенням встановленого строку виплати зарплати.

По-перше, для цього були вагомі причини. Про всяк випадок оформіть усе належним чином. Напишіть доповідну записку керівнику про те, що у встановлені строки не буде можливості виплатити аванс, і видайте відповідний наказ (розпорядження).

По-друге, оплатні умови працівників не погіршено (аванс вони отримали раніше і в повному обсязі). Адже практика перенесення виплати зарплати має місце в разі, коли строк її виплати збігся з вихідним, неробочим або святковим днем.

Долга Ірина

Оплата праці, березень, 2021/№ 5

Зарплатний аванс: виплата та оподаткування

Чинне законодавство про працю передбачає обов’язкову виплату зарплати працівникам два рази на місяць. Зарплату за першу половину місяця традиційно називають зарплатним авансом.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП роботодавець має виплачувати зарплату працівникам регулярно в робочі дні не рідше ніж двічі на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів (далі – к. д.), та не пізніше 7 днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Конкретні строки виплати зарплати та розмір зарплатного авансу встановлюються колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим із профспілкою чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі їх відсутності – представниками, обраними та уповноваженими трудовим колективом).

У разі якщо день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, виплата здійснюється напередодні.

Яким має бути розмір зарплатного авансу?

Розмір зарплатного авансу не може бути меншим суми оплати за фактично відпрацьований час із розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника (ч. 3 ст. 115 КЗпП, ч. 3 ст. 24 Закону від 24.03.95 р. № 108/95-ВР «Про оплату праці»).

Для працівників із відрядною оплатою облік виробітку та нарахування зарплати працівникам-відрядникам, у тому числі за першу половину місяця, здійснюється на основі виконання відрядного наряду, який видається працівникові (бригаді) майстром до початку роботи. У наряді зазначається обсяг роботи, норма виробітку та відрядна розцінка на виконувану роботу (див. лист Мінсоцполітики від 22.11.10 р. № 964/13/84-10).

Як визначити першу половину місяця?

Першою половиною місяця вважається 15 к. д. місяця (див. лист Мінсоцполітики від 09.12.10 р. № 912/13/155-10.

Тобто аванс – це виплата за першу половину місяця – 15 к. д. виходячи з фактично відпрацьованого часу, що має виплачуватись у період із 16-го до 22-го числа.

Не є відпрацьованим часом дні відпустки, перебування на лікарняному та час, не відпрацьований з інших причин. Тобто такий час не враховують під час розрахунку авансу.

Крім того, під час обчислення суми авансу не враховують премії, доплати, надбавки, компенсаційні та заохочувальні виплати. Однак роботодавець може передбачити виплату разом із авансом певного відсотка постійних надбавок і доплат. Це вже будуть гарантії працівникам понад мінімальні державні гарантії.

Як розрахувати аванс?

Зарплатний аванс – це саме його виплата. Нарахування зарплати проводиться тільки за повний місяць на підставі табелю обліку робочого часу.

Розрахунок авансу проводять одним зі способів:

• залежно від посадового окладу (тарифної ставки) і кількості відпрацьованих робочих днів протягом першої половини місяця (з 1-го до 15-го числа місяця);
• у відсотках до посадового окладу (тарифної ставки) (наприклад, у розмірі 60 %).

Спосіб визначення авансу слід прописати в колдоговорі (іншому нормативному документі роботодавця).

Оподаткування

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати ПДФО із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у ст. 167 Податкового кодексу (далі – ПК) (пп. 168.1.1 ПК), тобто 18 %. Те саме стосується й військового збору (далі – ВЗ) – він утримується в розмірі 1,5 % від оподатковуваного доходу (пп. 1.2, 1.4 п. 161 підрозд. 10 розд. XX ПК).

Отже, роботодавець зобов’язаний під час виплати авансу утримати та перерахувати до бюджету ПДФО та ВЗ за першу половину місяця (див. лист ДФС від 28.09.15 р. № 20527/6/99-9917-02-01-15).

Зверніть увагу, що для обкладення ПДФО зарплати має визначатися загальний місячний оподатковуваний дохід. Саме до такого доходу застосовується податкова соціальна пільга (далі – ПСП). А отже, до авансу ПСП не застосовують.

ПДФО та ВЗ сплачуються (перераховуються) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету (пп. 168.1.2, пп. 1.4 п. 161 підрозд. 10 розд. ХХ ПК).

Щодо ЄСВ існує аналогічна норма: під час кожної виплати зарплати, на суми якої нараховується ЄСВ, одночасно з видачею зазначених сум роботодавці зобов’язані сплачувати нарахований на ці виплати ЄСВ у розмірі, установленому для таких платників (авансові платежі) (абзац другий ч. 8 ст. 9 Закону від 08.07.10 р. № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», далі – Закон № 2464).

ЄСВ також не нараховують, а лише сплачують з авансу, адже для нарахування потрібно визначити зарплату за місяць. Якщо місячна зарплата буде нарахована в розмірі, меншому за мінімальну зарплату, то нарахування ЄСВ проводитимуть виходячи з розрахунку мінімальної зарплати (абзац другий ч. 5 ст. 8 Закону № 2464). А мінімальний страховий внесок визначатиметься як добуток мінімального розміру зарплати та розміру внеску – 22 %, установленого законом на місяць, за який нараховується зарплата (дохід), і підлягає сплаті щомісяця (п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464).

Отже, виплату авансу та сплату утриманого ПДФО (18 %) і ВЗ (1,5 %) та розрахованого ЄСВ (22 %) слід проводити на підставі розрахунків, без їх нарахування на час виплати авансу. Нарахування здійснюють лише після закінчення місяця.

Щодо виплати авансу слід урахувати ще один момент: у ст. 115 КЗпП ідеться саме про виплачену суму, тобто суму після проведених утримань. Тому потрібно розрахувати умовну базу для проведення утримань. Для цього розраховану суму авансу збільшують на 19,5 % (18 % ПДФО та 1,5 % ВЗ).

Оскільки нарахування ЄСВ проводиться на суму авансового платежу, умовну базу застосовувати в такому разі не обов’язково. Але для спрощення подальших розрахунків за місяць доцільно брати однакову базу для утримань ПДФО, ВЗ і нарахування ЄСВ.

Приклад 1
Посадовий оклад працівника встановлено в розмірі 11 000 грн. Аванс для виплати визначають виходячи з фактично відпрацьованого часу з 1-го до 15-го числа місяця. Протягом березня 2017 року працівник відпрацював усі робочі дні за 5-денним графіком роботи підприємства. Кількість робочих днів (далі – р. д.) у березні – 22. Кількість р. д. у періоді з 1 до 15 березня – 10.

Отже, у березні розмір авансу становить:

11 000 грн : 22 р. д. х 10 р. д. = 5 000 грн.

5 000 грн. х [100 % : (100 % – 19,5 %)] =
= 6 211,18 грн.

6 211,18 грн. х 18 % = 1 118,01 грн.

6 211,18 грн. х 1,5 % = 93,17 грн.

6 211,18 грн. х 22 % = 1 366,46 грн.

6 211,18 грн. – 1 118,01 грн. – 93,17 грн. =
= 5 000 грн.

Приклад 2
Посадовий оклад працівника – 7 000 грн. Аванс установлено в розмірі 60 % посадового окладу. Протягом березня 2017 року працівник відпрацював усі робочі дні за 5-денним графіком роботи підприємства.

Отже, у березні розмір авансу становить:

7 000 грн. х 60 % = 4 200 грн.

4 200 грн. х [100 % : (100 % – 19,5 %)] =
= 5 217,39 грн.

5 217,39 грн. х 18 % = 939,13 грн.

5 217,39 грн. х 1,5 % = 78,26 грн.

5 217,39 грн. х 22 % = 1 147,83 грн.

5 217,39 грн. – 939,13 грн. – 78,26 грн. =
= 4 200 грн.