Заняття з логопедом – як зрозуміти, що дитину потрібно вести до фахівця?

У якому разі потрібно вести дитину на заняття до логопеда? У багатьох мам, тат (і дітей) є упередження, що до логопеда ходять лише відсталі та неблагополучні люди. Це не так. Допомога та підтримка та – у будь-якому випадку – консультація логопеда не завадять нікому.

Тим більше, що набагато ефективніше попередити проблеми у розвитку мови, ніж витрачати час, сили та нерви на їхнє виправлення. Іноді здається, що ту складного, ми ж говоримо – значить, і розібратися, у чому можуть бути мовні проблеми у дитини, теж зможемо самі. Однак не варто надто покладатися на себе у питанні, якому присвячена ціла наука. До того ж мовні складності індивідуальні у кожної дитини і те, що виявилося корисним сусідній дитині, може не стати в нагоді вашій.

Логопеда боятися не треба, з добрим спеціалістом спілкуватися одне задоволення, особливо малюкам. Адже замість страшного медичного халата в нього зовсім інші атрибути – книжки, іграшки, пазли, цікаві завдання, а саме заняття – швидше за гра, ніж урок. Не бійтеся логопеда та тимчасових складнощів – їх перестане боятися і дитина.

Чи потрібний дитині логопед?

Як дізнатися, коли вам варто хвилюватися і бігати лікарями, а коли достатньо власних старань у заняттях з дитиною? Чи потрібно оформляти дитину в логопедичний дитячий садок?

• Якщо ваш малюк відвідує садок, іноді у нього, напевно, бувають зустрічі з логопедом. Запитайте його чи вихователя групи, що вони думають про розвиток мови малюка (враховуйте при цьому характер дітки та довірливість його стосунків з персоналом саду – адже у малознайомій групі, буває, мовчать навіть найбільш балакучі балакуни).
• Якщо логопеда у саду немає, постарайтеся у 3-4 роки відвідати гарного логопеда. Де його шукати? У дитячій поліклініці чи за рекомендаціями інших батьків.

Врахуйте, що така зустріч має сенс, навіть якщо дитина говорить безмовно і думка про можливі неполадки в мові вам навіть на думку не спадає. Багатослівність – відмінний показник розвитку, але, крім нього, важлива ще й правильна постановка вимови звуків. Нерідко діти потребують невеликої підказки – як і куди ставити язичок або як тримати губки, щоб вимовити якийсь важкий для дитини звук. Зустріч із логопедом помітно прискорює вирішення цього завдання.

Джерело: instagram @detskii__mir_

На прийомі у логопеда

Під час прийому логопед проводить спостереження та робить висновки за декількома параметрами. Запідозривши відхилення у мовному розвитку, фахівець порадить візит до лора, невропатолога або психолога, для того, щоб з’ясувати в чому ж корінь і причина проблеми, і чи є вона взагалі (цілком може виявитися, що у дитини все гаразд і невідповідність віковим показникам – варіант його індивідуальної норми. Вирішивши або попередивши проблему якомога раніше, ви набагато заощадите свої (і діткини) сили та час пізніше.

Яким дітям візит до логопеда обов’язковий

Обов’язкову зустріч зі спеціалістом повинні проходити діти, у яких слабке здоров’я та/або в їх медичних картках є такі слова, як легкий ступінь розумової відсталості, ураження слуху, загальна затримка розвитку та незрілість нервової системи, пологова травма, асфіксія, перинатальна енцефалопатія.

Щодо дітей зі слабким здоров’ям та «маминих» діток важливо враховувати такий нюанс: якщо надто оберігати дитину від будь-яких хвилювань і випробувань, балувати її та задовольняти всі її бажання навіть без прохання, можна відбити в неї бажання висловлювати себе словесно. Так-так, як у тому анекдоті, в якому хлопчик мовчав, поки одного разу кашу не пересолили.
Варто відвідати спеціаліста і тим діткам, які змалку перевантажені заняттями та спортом, що розвивають. Перевантаження інформацією та елементарна фізична втома можуть стати на заваді розвитку мовних навичок та умінь чада.

Коли дитині потрібен логопед?

Робота логопеда – це не тільки формування правильної вимови звуків та слів, але й розвиток уваги, мислення, пам’яті, тобто всіх складових, необхідних для освітнього процесу та повноцінного розвитку дитини.

Існує думка, що до логопеда потрібно звертатися тоді, коли дитина досягне шестирічного віку та буде йти до школи, а до цього часу вона ще не «виговорилася». Але насправді, чим раніше дитина буде оглянута спеціалістом-логопедом, тим більша вірогідність виправлення мовлення. Більшість мовленнєвих порушень мають органічну основу, тобто пов’язані з недорозвитком або особливостями будови артикуляційного апарату чи кори головного мозку. Існують порушення, які ефективно можна виправити лише до певного віку. Якщо термін пропущено, то проблему вирішити буде набагато важче та знадобиться більше часу, щоб виправити порушення або ж звести її до мінімуму.

Мовлення, особливо в дитячому віці, дуже швидко розвивається та видозмінюється і на кожен віковий період існують певні мовленнєві норми. Наскільки правильно і добре буде розвиватися мовлення в дитини, багато в чому залежить від батьків. В жодному разі не слід перекручувати слова в спілкування з малюком і «сюсюкати». Спілкуватися з дитиною слід нормальною, правильною, але простою мовою. Адже діти дуже швидко починають копіювати батьків, і зовсім скоро мовлення дитини буде наповнюватись тими словами і зворотами, які мама й тато використовують у повсякденному спілкуванні.

На мовленнєвий розвиток дитини великий вплив також має психологічне середовище у родині: сприятливо позначається спокійне, доброзичливе спілкування, відсутність криків та скандалів, дотримання режиму дня. Ці умови створюють атмосферу, в якій не виникає ризик розвитку заїкання та неврозів. Цілком нормально, коли дитина у віці 2-5 років продовжує неправильно вимовляти певні звуки. Проте при цьому дуже важливо вчасно зрозуміти, чи недоліки дитячого мовлення є природним етапом розвитку, чи проявом проблем, що вимагають втручання логопеда.

Мовленнєві норми у розвитку дитини:

2-3 місяці – малюк агукає, сміється, кричить та вимовляє звуки «а», «і», «у»;

5-8 місяців – розуміє мову дорослих та повторює за ними звуки, вимовляє окремі однакові склади «ма», «ба», «да»;

9-12 місяців – говорить перші слова «мама», «баба», «дядя», об’єднує однакові склади в слова;

до кінця 2 років – знає до трьохсот слів;

до кінця 3 років – знає до тисячі слів, будує короткі нескладні речення. Може перекручувати слова, замінювати одні звуки іншими, вживати граматично неправильні форми слів. Але якщо при цьому батьки розуміють малюка, то причин для хвилювання немає;

4 роки – малюк розмовляє так, що його розуміють оточуючі, знає 2500 слів;

5-6 років – дитина знає до 4000 слів, правильно вимовляє всі звуки, вміє зв’язно і правильно говорити. Виняток для 5 років становить звук «р», який дошкільнята ще можуть не вимовляти. Проте перед школою і ця проблема має бути подолана.

До логопеда потрібно звернутись, якщо:

У 7-8 місяців малюк не розуміє звернене мовлення: не реагує на своє ім’я, не повертає голову у відповідь на запитання: «Де мама?», «Де тато?»;

В рік дитина не вимовляє 8-10 слів типу «киць-киць», «ам», «бах»;

Отоларинголог встановив зниження слуху;

Невролог виявив відхилення в тонусі м’язів;

Хірург порадив підрізати укорочену під’язикову вуздечку – при відкритому роті кінчик язика не дотягує до піднебіння;

Є розщелина піднебіння чи губи («заяча губа», вовча паща»);

Стоматолог виявив аномалії зубощелепної системи; верхня або нижня щелепа надмірно висунута вперед або западає, неправильний ріст зубів;

У 2 роки дитина не розмовляє окремим словами;

У 2,5 років немає елементарного фразового мовлення – у спілкуванні з дорослими малюк не об’єднує 2-3 слова. Хоча б «дай пі» (дай пити) чи «тато бі» (тато поїхав);

До 3 років неправильно відтворює прості ритми типу «тук-тук-тук»;

У 3 роки у дитини зберігається підвищене слиновиділення – під час мовлення тече слина, а малюк її не ковтає;

До 3 років не може виконати прості рухи органами артикуляції. Наприклад, висунути язик або утримати губи в усмішці до 5 секунд;

Після 3 років продовжує спрощувати більшість слів. Наприклад, замість слова «телефон» говорить «тефон»;

Після 3 років малюк не вживає найпростіші граматичні конструкції (число, рід, відмінок);

До 3,5 років не розрізняє на слух схожі за звучанням звуки, склади, слова. Наприклад, мишка-миска, гілка-білка;

Розмовляючи, мимовільно просовує язик між зубами;

Не цікавиться навколишнім світом, не ставить запитання;

Дитина говорить «в ніс», гугнявить;

Розмовляє неемоційно, монотонно, невиразно;

Якщо в 4 роки у дитини дуже бідний словниковий запас (в нормі близько 2000 слів), вона не може запам’ятати віршик, а також зовсім не розповідає власних історій (при цьому помилки в реченнях, проблеми зі складними звуками – ще норма);

У 4 з половиною роки не сформована звукова сторона мовлення – не вимовляє звуки або вимовляє їх неправильно;

Малюк «захлинається» мовленням, поспішає висловити свої думки;

Видиху не вистачає на фразу, добирає повітря посеред слова;

Якщо в 5-6 років все ще є проблеми із вимовою звуків, в тому числі з сонорними приголосними (звуками «р» і «л»), дитина не здатна описати своїми слова сюжет зображений на малюнку або припускається грубих помилок в побудові речення (однак нормальними вважають помилки в складних реченнях, невелика непослідовність в розповіді);

Якщо з’явилися труднощі з початком шкільного навчання (читання, письмо).

Якщо істотних мовленнєвих порушень у дитини немає, батьки самостійно можуть допомогти дитині виправити недоліки за допомогою різних мовленнєвих ігор, читання вголос книжок, вивчення напам’ять віршиків чи скоромовок.

Вправи на розвиток дихання:

«Мильні бульбашки». Влаштуйте з малюком змагання: хто надує більшу бульку чи хто випустить більшу кількість бульбашок.

«Соломинка». Пити воду через соломинку чи видувати бульбашки в воду чи сік. Можна скрутити паперову кульку і дмухати на неї через соломинку, хто швидше докотить її до певної точки.

«Пір’їнка». Покласти на долоню пір’їнку та попросити малюка її здмухнути.

«Повітряна кулька». Надування повітряних кульок – добра вправа для розвитку дихання.

Вправи на розвиток слухової уваги:

«Хвилинка відпочинку». Привчіть свою дитину сидіти хвилинку з заплющеними очима під звуки природи, розкажіть що саме звучить.

«Хто це?». В цій вправі мають бути задіяні кілька учасників. Дитина заплющує очі, а її кличуть на ім’я. Малюк має вгадати, хто саме її покликав.

«Що це?». Посадіть дитину в одній кімнаті, а самі в іншій кімнаті почніть щось робити, грюкати посудом, наливати воду, а дитина має вгадати що ви робите.

«Нашорошуємо вушка». Вдома чи на вулиці, для цієї вправи підходить будь-яке місце. Дитина, сидячи чи лежачи, заплющує очі та повинна прислухатись до того, що чує. Це може бути дзвінок телефону, дзеленчання трамвая чи гудіння машини.

Вправи на розвиток фонематичного сприйняття:

Промовте кілька складів та попросіть дитину повторити («ва-ва-фа», «ті-ті-ді» і т.д.)

Поясніть дитині, що їй потрібно бути кивнути головою чи заплескати в долоні, якщо вона почує звук «а» серед звуків «о, і, у, и, а, е», звук «е» серед «и, и, і, у,е», звук «к» серед «х, р, г, г, к, х».

Назвіть декілька слів підряд: «мир», «мама, «молоко» і попросіть дитину назвати звук, який вона почула в усіх словах.

Пам’ятайте, роль батьків у розвитку дитячого мовлення є дуже важливою. Батьки повинні приділяти багато уваги дитині: більше розмовляти з нею, чітко висловлювати свої думки та формулювати речення. Розмова з дитиною не може перетворюватись на монологи батька чи матері – потрібно давати дитині можливість самостійно відповідати на запитання та формулювати свої думки й бажання. Подавайте своїй дитині гідний приклад. Постійно розмовляйте з малюком, коментуючи все, що робите, описуючи свої дії, почуття, емоції. Читайте дитині, разом вчіть вірші. Тоді результат не змусить себе довго чекати.