Як дізнатись скільки букв і скільки звуків у слові

Для того, щоб дізнатись, скільки у слові букв, потрібно зробити буквений запис слова. Наприклад, слово “їжак” запишемо у зошиті та порахуємо його букви: ї, ж, а, к. Тобто у слові 4 букви.
Для того, щоб дізнатись, скільки у слові звуків, потрібно записати слово транскрипцією у квадратних дужках: їжак – [йіжак]. Тобто у слові 5 звуків: й, і, ж, а, к.
Для того, щоб порахувати звуки правильно, потрібно знати, що букви я, ю, є, ї можуть позначати два звуки (відповідно [йа], [йу], [йе], [йі]) :
– на початку слова;
– всередині післі голосного;
– після апострофа/м’якого знака.
Також варто пам’ятати, що “Ь” звука не позначає.

Новые вопросы в Українська мова

Написати твір про одну з миколаївських пам’яток. Орієнтовний план твору-опису пам’ятки архітектури 1. Історія пам’ятки архітектури. 2. Загальний … вигляд: а) місце розташування; б) зелені насадження; в) особливості споруди, фасад. 3. Сучасний стан пам’ятки. 4. Особисте ставлення. Багато цікавих _________________ знаходиться в _______________. Особливе місце серед них займає ________, збудована у ___________ році . Ця споруда має _________ значення, є символом ______________________________. Свою назву _______дістала _____________​

2. Розділити слова на дві колонки: А) словосполучення. Б) не є словосполученням погана новина, їсти без задоволення, біжить олень, малювати й читати,п … еред дзеркалом, дізнатися розклад,бити байдики, на столі, дівчина читає. 3. Знайти в словосполученні головне слово і залежне, поставити питання і накреслити схему. ​

Переписати, ставлячи подані в дужках іменники у потрібній формі. Визначити їх відмінки. 1. Зустріч з (велич) робить нас скромнішими (Григір Тютюнник.) … У кого серце (мудрість) багате, тому глибини всякі перейти (А.Малишко.) Обличчя відсвічувало українською (лагідність) і (шляхетність). (Борозна.) Вираз (гордість), (упевненість) в в своїй (могутність) й силі був розлитий на його смаглявому й похмурому обличчі. (В.Розковшенко.) II. Моя душа світлітае, як ранок, вивітрюється з (кров) каламуть. Збудився жаль у молодій душі за (матір), за сонцем, за дитинством. Тепер не знаю і не відаю, де був я, за якою (віддаль). Змивають мрії з душ пилюку й (чадь), турбот вагу; буденциии оскому. (3 творів Д. Павличка)​

Встановити відповідність між іншомовні слова і українські відповідники Екстраординарний, бізнесмен, адвокат, понтифік, пролонгація, ОК, спам, міле … ніум, блокбастер, мер, віза, координувати, лімітувати, пріоритет, репродукувати, симптом, компенсувати, квантативний, бутерброд, шеф, експорт. Заповзятник, непотріб, обмежувати, першість, особливий, захисник, папа римський, керівник, тисячоліття, бойовик, подовження, гаразд, накладенець, міський голова, дозвіл, погоджувати, відтворювати, ознака, відшкодувати, вивіз, кількісний.​

Спеціальна методика формування звукового аналізу слова

У сучасній методиці звуковий аналіз слів розуміють як:

• 1) з’ясування порядку розташування фонем у слові;
• 2) встановлення розрізнювальної функції фонем;
• 3) виділення основних фонематичних протиставлень, які властиві цій мові (Д. Б. Ельконін).

Це значить, що діти повинні вміти не тільки встановлювати послідовність звуків у слові, але й давати їм якісну характеристику (голосний, приголосний, твердий, м’який, дзвінкий, глухий).

Методику формування звукового аналізу розробив Д. Б. Ельконін на основі теорії П. Я. Гальперіна про поетапне формування розумових дій. До дошкільного віку методику адаптувала Л. Є. Журова. На цій основі була розроблена спеціальна методика формування операцій звукового аналізу та синтезу у дітей із ПМР (Г. А. Каше).

Дія звукового аналізу розглядається як особлива розумова дія, формування якої проходить низку етапів, як і будь- яка розумова дія.

I етап – формування фонематичного аналізу з опорою на допоміжні засоби та зовнішні дії. Початкова робота проводиться з опорою на такі допоміжні засоби, як графічна схема слова та фішки. Під час виділення звуків дитина заповнює схему фішками. Це є практичною дією з моделювання послідовності звуків у слові.

II етап – формування навички фонематичного аналізу переводиться у мовленнєвий план без опори на матеріалізацію дії. Діти називають слово, визначають послідовно звуки, встановлюють їх кількість.

III етап – формування дії фонематичного аналізу в розумовому плані. Діти виконують всі операції фонематичного аналізу на основі уявлень, тобто коли самі слова не називають і не сприймають на слух.

Показником високого рівня оволодіння всіма формами фонематичного аналізу є здійснення їх за будь-яких фонетичних умов саме у внутрішньому розумовому плані.

Для вирішення завдання підготовки дітей до звукового аналізу необхідно навчити їх сприймати слово не як єдиний звуковий комплекс, а як структурне утворення, яке складається з окремих звуків, тобто навчити чути в слові окремі звуки. Способом виділення звука в слові є особлива вимова слова – з інтонаційним, особливо підкресленим виділенням в ньому одного звука (подовжена вимова окремого звука). Дитину спеціально навчають подовженій вимові звука, інтонаційному його виділенню (сссобака, мааак). При цьому слово потрібно вимовляти разом, не можна відривати один звук від іншого. У цьому випадку артикуляція виконує функцію орієнтування у слові. Застосовують прийоми порівняння звуків мови з „пісеньками” вітру -,,ш-ш-ш”, насосу – „с-с-с” тощо.

Дітям дають поняття „звук, мовленнєвий звук” і поступово замість слова „пісенька” починають використовувати цей термін.

Далі навчають визначати місце звука в слові – на початку, в середині, в кінці. Діти також набувають навички самостійно підбирати слова, в яких є заданий звук. Широко застосовують наочний матеріал (іграшки, картинки).

Наступний етап роботи – формування уміння називати ізольований звук і виділяти в слові перший звук.

Коли діти навчилися інтонаційно виділяти звуки та на основі цього визначати їх місце в слові, їх знайомлять зі схемою звукового складу слова (початок звукового аналізу). Зазвичай це відбувається на прикладі звукосполучення „ау”: його вимовляють подовжено, виділяють перший звук „а” і викладають його фішкою (або малюють на дошці – О). Потім визначається другий звук „у” і відбувається його позначення.

Після знайомства зі схемою переходять до формування дії звукового аналізу. Спочатку пропонують слова, які складаються з трьох звуків: голосних та приголосних (мак, кит, кіт, дим, дім тощо). Особливо виділяється голосний звук, який можна проспівати. Діти навчаються знаходити голосні звуки. Далі їх знайомлять із приголосними звуками, які неможливо проспівати, бо є перешкода у вигляді губ, зубів, язика. Вводиться поняття твердого та м’якого приголосного звука та дається відповідне їх позначення (твердого – , м’якого =).

Після знайомства з голосними та приголосними звуками переходять до аналізу слів із чотирьох звуків (вата, хата, маки, ноги, луна, гуси тощо). Ускладнення відбувається за рахунок порівняння слів, звукових ігор.

Наступний етап роботи – навчання виділення наголошеного звука. Спочатку виділяють наголошений склад. У процесі звукового аналізу слів дитина точно фіксує на схемі місце наголошення.

Поступово кількість звуків у словах для аналізу збільшується. Визначають кількість і порядок розташування звуків у слові. Діти повинні навчитися аналізувати будь-яке запропоноване слово, розрізняти голосні звуки, тверді та м’які, дзвінкі та глухі приголосні звуки, вільно орієнтуватися у звуковій структурі слова, підбирати слова за запропонованими моделями.

Таким чином, звуковий аналіз проходить у своєму формуванні такі стадії:

• 1) інтонаційне виділення послідовності фонем і загальний фонемний аналіз слова з опорою на картинку, фішки та схему;
• 2) диференціація голосних і приголосних фонем, встановлення місця наголосу в слові;
• 3) диференціація приголосних фонем за твердістю – м’якістю (у подальшому – за дзвінкістю – глухістю) та моделювання основних фонематичних відношень у слові;
• 4) переведення звукового аналізу без опори на наочність – графічну схему, а потім поступово і відмова від фішок. Повний звуковий аналіз здійснюється у розумі.

Протягом усього періоду навчання діти виконують різноманітні завдання, які закріплюють їхні уявлення про звуковий склад слова та уміння робити звуковий аналіз: визначати місце звука в слові; підбирати слова із заданим звуком; визначати перший і останній звук у слові; визначати послідовність звуків у слові; порівнювати звуковий склад слів, які складаються з однакових звуків (сіль – ліс) або відрізняються одним звуком (мак – рак).

Дітей із ПМР старшого віку спочатку знайомлять із голосними буквами а, у, о, е, приголосними м, п, т, к, с, далі – е, н, х, и, ф, б, д, г, в, і. Діти складають із розрізної азбуки склади на кшталт па, са, му, ту, а також прості односкладові слова типу суп, мак. Порядок вивчення букв визначається артикуляційною складністю відповідного звука. За мірою навчання розширюється обсяг звуків і букв, що вивчаються: с-ш,р-л, с, з, ц, ч, щ, ускладнюється звуко-буквений аналіз слів.

На основі звуко-буквеного аналізу дітей навчають поскладового читання.