Як запам’ятати ключові знаки в тональностях

У даній статті мова піде про те, як запам’ятати тональності і їх ключові знаки. Всі запам’ятовують по-різному: одні намагаються запам’ятати число знаків, інші намагаються завчити назви тональностей з їх ключовими знаками, треті придумують ще щось. Насправді, все набагато простіше і запам’ятати потрібно всього лише дві речі, решта запам’ятається автоматично.

Ключові знаки – що це таке?

Люди, просунуті в своїх музичних заняттях, напевно вже не тільки вміють читати ноти, але й знають, що таке тональність, і що для позначення тональності композитори в нотах виставляють ключові знаки. Що це за ключові знаки? Це дієз і бемоль, які записуються на кожній нотної сходинці поруч з ключем і діють протягом усього твору або до їх скасування.

Порядок діезів і порядок бемолів – це потрібно знати!

Як вам, можливо, відомо, ключові знаки виставляються не безладно, а в певному порядку. Порядок діезів: фа, до, сіль, ре, ля, мі, сі . Порядок бемольй – зворотний: сі, мі, ля, ре, сіль, до, фа . Ось як це виглядає в нотного запису:

У цих рядах в обох випадках використані всі сім основних ступенів, всім добре знайомих: до, ре, мі, фа, соль, ля, сі – Тільки вони спеціально розташовані в певній послідовності. З цими двома порядками ми і будемо працювати, для того щоб навчитися визначати ключові знаки в тій чи іншій тональності легко і правильно. Ще раз подивіться і запам’ятайте порядок:

Скільки тональностей використовується в музиці?

Тепер перейдемо безпосередньо до тональностям. У загальній складності в музиці використовуються 30 тональностей – 15 мажорних і 15 паралельних їм мінорних. Паралельними тональностями називаються такі тональності, які мають однакові ключові знаки, отже, однаковий звукоряд, але розрізняються тоникой і своїм ладом (нагадаю, що тоніка і лад визначають назву тональності).

З цих 30-ти тональностей:

2 без знаків (Це до мажор і ля мінор – Їх просто запам’ятовуємо) –
14 Діезние (7 – мажорні тональності і 7 – паралельних їм мінорні тональності) –
14 бемольних (Також по 7 мажорних і 7 мінорних).

Таким чином, для позначення тональності може знадобитися від 0 до 7 ключових знаків (діезів або бемолів). Пам’ятайте, що в до мажорі і ля мінорі знаків немає? Запам’ятайте ще й те, що в до-дієз мажорі (І ля-дієз мінорі) І в до-бемоль мажорі (І паралельному ля-бемоль мінорі) Відповідно по 7 діезів і бемолів.

За якими правилами можна визначити ключові знаки в тональностях?

Щоб визначити знаки у всіх інших тональностях, будемо використовувати вже відомий нам порядок діезів або, якщо потрібно, порядок бемолів. Орієнтуватися будемо тільки по мажорним тональностям, тобто для того щоб визначити ключові знаки мінорній тональності, потрібно спочатку знайти паралельну їй мажорну тоніку, яка розташована на малу терцію вище початкової мінорній тоніки.

Для того щоб визначити ключові знаки в Діезние мажорній тональності , діємо за правилом: останній дієз на ноту нижче тоніки . Тобто, ми просто перераховуємо всі дієз по порядку, поки не дійдемо до того, який на ноту нижче тоніки.

Наприклад, для того щоб визначити ключові знаки в сі мажорі, перераховуємо дієз по порядку: фа, до, сіль, ре, ля – зупиняємося на ля, так як ля на ноту нижче сі.

Знаки бемольних мажорних тональностей визначаємо наступним чином: перераховуємо порядок бемолів і зупиняємося на наступному бемоль після того, як назвали тоніку. Тобто тут правило таке: останній бемоль закриває собою мажорну тоніку (наче захищає від вітру) (Тобто він – наступний після тоніки). Щоб знайти знаки для бемольні мінорній тональності, потрібно спочатку визначити її паралельну мажорну.

Наприклад, визначимо знаки для сі-бемоль мінору. Спочатку знаходимо паралельність, це буде тональність ре-бемоль мажор, далі називаємо порядок бемолів: сі, мі, ля, ре, сіль. Ре – це тоніка, тому зупиняємося на наступному ноті – сіль.

Думаю, принцип зрозумілий. Для однієї з бемольних тональності – фа мажору – Цей принцип працює з одним застереженням: перший тоніку беремо як би нізвідки. Справа в тому, що в фа мажорі при ключі єдиний знак – сі-бемоль, з якого починається порядок бемолів, тому для визначення тональності ми робимо крок назад і отримуємо вихідну тональність – фа мажор.

Як дізнатися які знаки ставити при ключі – дієз або бемоль?

Питання, яке природним чином може виникнути у вас: «Як дізнатися які з тональностей дієзні, а які бемольні»? Більшість мажорних тональностей з тоніком від білих клавіш (за винятком до і фа) – Дієзні. Бемольні мажорні тональності – ті, тоніки яких складають порядок бемолів (тобто сі-бемоль мажор, мі-бемоль мажор і т.д.). Детальніше це питання буде розглядатися у статті, присвяченій цілій системі тональностей, що отримала назву кварто-квінтовий коло.

Висновок

Підіб’ємо підсумки. Тепер ви вмієте правильно визначати ключові знаки в будь-якій тональності. Нагадую, що для цього потрібно задіяти порядок діезів або порядок бемолів і діяти за правилами: «Останній дієз на ноту нижче тоніки» і «останній бемоль закриває собою тоніку » . Орієнтуємося тільки по мажорним тональностям, для того щоб визначити знаки в мінорних тональностях, спочатку знаходимо її паралель.

Автор дякує читача за увагу. Прохання: залишати в коментарях свої зауваження та відгуки по даній статті. Якщо вам сподобалася стаття, порекомендуйте її в соціальних мережах своїм друзям, скориставшись кнопкою «Мені подобається» внизу сторінки. Якщо вас цікавить продовження даної теми, підпишіться на розсилку оновлень сайту. Для цього потрібно ввести своє ім’я та адресу електронної пошти у відповідні поля форми в підвалі цієї сторінки (ВЕРТАН вниз). Творчих успіхів вам, друзі!

© Автор – Євген Зав’ялов (адмін).

Тональність: визначення, паралельні, однойменні та енгармонічно рівні тональності

Ледь музикант починає розучувати новий музичний твір, насамперед він визначає тональність. І неважливо, на якому інструменті музикант грає, займається вокалом або просто вчить номер по сольфеджіо. Без чіткого розуміння тональності вчити нове твори дуже складно. А вже якщо мова заходить про гармонію. Вміння будувати акорди цілком ґрунтується на розумінні тональності.

Тональність

Що ж таке тональність? Визначення цього слова бувають різними, це залежить і від етапу навчання, і від автора підручника. Можливі такі визначення слова “тональність” “:

• Тональність – ім ‘я ладу.
• Тональність – висота ладу.
• Тональність – висотне положення ладу (“” Елементарна теорія музики “”, Способін).
• Тональність (класична) – це централізована, функціонально-диференційована, в основі діатонічна двуладова мажоро-мінорна система акордового типу, в якій акорд є головним об ‘єктом розвитку, а загальні закономірності визначаються принципом тяжіння-дозвіл (“” Гармонія в західноєвропейській музиці IX

Тональності бувають мажорні і мінорні, це залежить від ладу, який лежить в основі. Також тональності бувають паралельними, однойменними, а також енгармонічно рівними. Спробуємо розібратися, що все це означає.

Паралельні, однойменні, енгармонічно рівні тональності

Головні критерії, за якими визначається тональність, – лад (мажор або мінор), ключові знаки альтерації (дієзи або бемолі, їх кількість) і тоніка (найсталіший звук тональності, I ступінь).

Також можна запам ‘ятати, що тоніка паралельного мінора знаходиться на VI ступені натурального мажору, а тоніка паралельного мажору – на III щаблі мінора.

Нижче дана таблиця паралельних тональностей.

Однойменними називаються мажорна і мінорна тональності, у яких різні ключові знаки і однакові тоніки. Наприклад, це До-мажор (C-dur) і до-мінор (c-moll).

Енгармонічно рівними тональностями називаються тональності, звуки яких, всі ступені і співзвуччя яких енгармонічно рівні тобто звучать однаково, мають однакову висоту, а записуються по-різному.

Наприклад, якщо зіграти до-дієз і ре-бемоль, вони прозвучать однаково, ці звуки є енгармонічно рівними.

Приклади енгармонійно рівних тональностей

Теоретично для будь-якої тональності можна знайти енгармонічну заміну, правда, в більшості випадків вийдуть невживані тональності. Головна ж мета енгармонічно рівних тональностей – спростити життя виконавцю.

Основних причин для заміни тональності дві:

• Тональності замінюються для зменшення кількості знаків. Наприклад, в До-дієз мажорі 7 дієзів, а в Ре-бемоль мажорі 5 бемолів. Тональності з меншою кількістю знаків є більш простими, зручними, тому частіше застосовується Ре-бемоль мажор.
• Для різних видів інструментів краще підходять ті чи інші тональності. Наприклад, для групи струнно-смичкових інструментів (скрипка, альт, віолончель) краще підходять дієзні тональності, а для духових інструментів більш зручні бемольні тональності.

Існує 6 пар тональностей, які замінюються енгармонічно, 3 мажорних і 3 мінорних.

сі-бемоль мінор – 5 бемолів

мі-бемоль мінор – 6 бемолів

ля-бемоль мінор – 7 бемолів

Якщо говорити про невживані енгармонійні заміни, то можна привести в приклад таку тональність, як До мажор (немає знаків) і Сі-дієз мажор (12 дієзів). Буде енгармонійно дорівнює До мажору і Ре-дубль-бемоль мажор (12 бемолів).

Тональності відіграють важливу роль у творчості композиторів, за деякими закріплюються певні образи, наприклад, з часів І. С. Баха сі мінор вважається “” чорною “” тональністю, а у творчості М. А. Римського-Корсакова Ре-бемоль мажор вважається тональністю любові. Дивно, що створюються цикли творів, написаних у всіх тональностях: 2 томи добре темперованого клавіра І. С. Баха, 24 прелюдії Ф. Шопена, 24 прелюдії А. Скрябіна, 24 прелюдії і фуги Д. Шостаковича. А одна із запорук грамотного, успішного виконання таких творів – знання тональностей.