Як знайти предків онлайн та офлайн — детальна інструкція

Дослідження свого родоводу — це непросте, але захопливе заняття для тих, хто хоче вивчити історію своєї сім’ї. Журналістка AIN.UA поговорила з керівником Центру вивчення генеалогії «Пращур» Віктором Долецьким, а також з доктором історичних наук, професором кафедри історії Національного університету «Києво-Могилянська академія» Максимом Яременком та з’ясувала, як організувати процес пошуку своїх предків самостійно: яку інформацію потрібно збирати, де її шукати та на які історичні реалії зважати.

Виберіть генеалогічну програму

Насамперед виберіть програму, в якій створите й розвиватимете генеалогічне дерево в процесі дослідження свого родоводу. Основний момент, на який потрібно звернути увагу у виборі програмного забезпечення, — це підтримка імпорту та експорту файлів у форматі gedcom (Genealogical Data Communication).

«Якщо, наприклад, оновиться Windows, а розробники не випустять нову версію генеалогічної програми, ви не зможете вивантажити та перенести свої дані до іншої програми», — пояснює керівник Центру вивчення генеалогії «Пращур» Віктор Долецький.

Він радить Family Tree Builder — спеціалізоване програмне забезпечення ізраїльського сервісу MyHeritage, головна перевага якого — найбільша у світі база історичних записів та сімейних дерев. З його допомогою можна створити максимально великий портрет предків — додати фотографії, зафіксувати як основні генеалогічні дані, так і будь-яку іншу відому інформацію, аж до хобі та улюблених письменників.

Family Tree Builder
Зображення: MyHeritage Knowledge Base

Коли виберете програму, почніть систематизувати інформацію про родичів, яку ви маєте. В ідеалі це імена, прізвища, по батькові, дати народження, шлюбу, смерті. Також дуже важливо вказувати точну географію подій. Не обмежуйтеся лише близькими, вписуйте всі відомі вам дані бічних гілок — про тіток, дядьків, двоюрідних братів та сестер тощо.

Важливо: робити резервні копії

Є кілька фундаментально важливих моментів у процесі всього дослідження. Один з них — резервні копії. Не забувайте їх робити та зберігайте дані як на фізичних носіях, так і у хмарі. Прикро буде втратити інформацію, над якою ви працювали місяцями, а то й роками.

Зберіть усні відомості та перевірте сімейні архіви

Ваші знання допоможуть створити генеалогічне дерево і навіть заповнити інформацію про кілька поколінь ваших предків. Тепер обговоріть усі систематизовані дані з родичами та додайте інформацію від них. При цьому постарайтеся залучити до діалогу не лише близьких, а й далеких членів сім’ї — двоюрідних дідусів, бабусь, їхніх дітей та онуків.

Паралельно вивчайте сімейний архів кожного — скануйте всілякі документи, фотографії, якщо є — мемуари, листи та щоденники. Ці так звані джерела особистого походження, вони є унікальними, тож якщо ви не нащадок відомих історичних особистостей, навряд чи вам вдасться знайти подібне в архівах.

Усю знайдену інформацію одразу вносьте в програму та обов’язково зазначайте джерела — де ви взяли той чи інший документ, фотографії та інше.

Якщо ви пізніше повернетеся до зібраної інформації й у вас виникнуть сумніви щодо її правдивості, або дані якогось іншого документа будуть суперечити їй, ви не згадаєте, звідки ви взяли все те, що внесли раніше, — пояснює Долецький.

РАЦС як можлива альтернатива

Якщо ви нічого не знаєте про найближчих членів вашої сім’ї, їх основні дані — імена, прізвища, по батькові, дати, місця народження та смерті — можна знайти в архівах РАЦСів. Там зберігається інформація за 75 років із дня складання кожного актового запису. Запитати її ви можете лише в тому випадку, якщо підтвердите свою спорідненість із людиною, чиї дані вам потрібні. А якщо ні, то знайти предків в архівах РАЦСів вам не вдасться — інформація, молодша за 75 років, захищена законом «Про захист персональних даних».

Знайти предків онлайн: перевірте електронні бази

Додаткову інформацію про родичів можна спробувати знайти в електронних базах, і не лише українських. Ми склали невеликий перелік таких ресурсів:

• Pra.in.ua — у цій онлайн-базі є дані про понад 3,8 млн осіб, які мешкали на території України між 1650 і 1920 роками. Однак цей проєкт уже неактивний, база не оновлюється з 2020 року.
• «Реабілітовані історією» — серія книг, які містять списки жертв політичних репресій за радянських часів.
• «Український мартиролог XX cт.» — база даних, де можна також знайти інформацію про жертв політичних репресій.
• «Книги пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні».
• «Мемориал» — це російський сайт, на якому зібрані бази даних жертв політичного терору, остарбайтерів, особових справ репресованих.
• «Память народа» і «Подвиг народа» — російські проєкти, в рамках яких оцифровані архівні документи за 1941-1945 роки. Зокрема нагородні листи солдатів Червоної Армії, військові карти.
• Gwar — банк документів про учасників та події Першої світової війни.
• Szukaj w Archiwach — це портал, який поєднує колекції різних польських державних та музейних архівів.

Знайти предків офлайн: ідіть до державних архівів

Якщо ви дійшли до того моменту, коли вся можлива усна інформація, а також дані сімейних архівів зібрані, це вже величезний успіх. На черзі — державні архіви.

Важливо: враховувати історичні реалії

За словами Максима Яременка, доктора історичних наук, професора кафедри історії Національного університету «Києво-Могилянська академія», щоб зрозуміти, до якого архіву звертатися, бажано знати якого віросповідання були предки та конкретне місце їхнього походження. Ця інформація значно спростить пошук, давши вам розуміння, в яких документах можуть бути дані про членів вашої родини, а також де ці джерела можуть зберігатися.

До становлення радянської влади на наших територіях всі функції, які зараз виконують РАГСи, тоді держава офіційно покладала на церковні структури. РАГСів не було. Якщо ти народжувався в сім’ї православних, тебе хрестили в православній церкві та фіксували це в метричній книзі. Якщо в римсько-католицькій — у костелі, якщо в юдеїв — у синагозі, протестанти мали метричні книги протестантських спільнот і так далі, — пояснює Яременко.

Документи з основними генеалогічними даними різних часів прив’язуються до того населеного пункту, в якому народилася, проживала і де померла людина. Оскільки адміністративно-територіальний поділ України постійно змінювався, важливо знати точні назви населених пунктів — це дасть змогу відстежити їх належність у різні часи та зрозуміти, до якого архіву звертатися.

Наприклад, у ХІХ столітті центр Волинської губернії був у Житомирі. Житомирщини не було. Волинська губернія охоплювала кілька сучасних областей — вона була величезною. Цілком можливо, що для того, щоб знайти необхідні документи, потрібно переглядати путівники архівом, який перебуває не лише на території сучасної області, а й інших архівів, — розповідає професор «Києво-Могилянської академії».

Які архіви перевіряти в процесі дослідження?

• Обласні архіви — насамперед варто звертатися до архіву тієї області, в якій розташований населений пункт, архіви якого ви розшукуєте зараз. Там вам зможуть підказати інші архіви, в яких можуть бути цікаві для вас документи. Або ж можна самостійно пошукати в архівах сусідніх областей.
• Центральні історичні архіви — в Україні їх два: ЦДІАК у Києві та ЦДІАЛ у Львові, які важливо перевірити незалежно від обласного поділу. У Львові здебільшого зберігаються документи з територій, що на захід від Збруча — вони до 1939 року належали Речі Посполитій, а ще раніше – Австро-Угорщині. На Схід від Збруча – у Києві.

Щоб знайти предків в архівах і не їхати при цьому в інше місто, є й інша опція — ви можете надіслати туди платний запит на пошук інформації, що вас цікавить. Його вартість варіюється від 50 до 250 грн.

Які документи шукати в архівах?

• Церковні метричні книги — записи про народження, вінчання та смерть, які велися в період з першої половини XVII століття до 1917 року в Російській імперії.

Зараз метричні книги різних конфесій та релігій зберігаються в архівах відповідно до сучасного адміністративно-територіального устрою. Тобто якщо зараз цей населений пункт у сучасній Київській області, потрібно звернутися до Центрального державного історичного архіву України в Києві. Якщо інша область — до обласного державного архіву. Цей принцип більш-менш чітко застосовується до метричних книг ХІХ — початку XX століття, — каже Максим Яременко.

• Сповідні розписи — також дореволюційні джерела. У них фіксувалася інформація про тих, хто прийшов на сповідь під час одного з постів у такому форматі: склад сім’ї парафіян, місце проживання та вік.

Як розповідає Яременко, сповідні розписи зберігатимуться в тому архіві, де є фонд відповідного адміністративного органу єпархії. На території підросійської України у ХІХ столітті адміністративний церковний поділ та адміністративний світський збігалися — яка губернія, така і єпархія. Київська губернія — Київська єпархія і таке інше.

Якщо ваше дослідження привело вас до XVIII століття, то щоб знайти предків тих часів, враховуйте також їх соціальний стан та їхню регіональну приналежність. «Найскладніше шукати інформацію про тих, хто «не засвітився» в історії, так би мовити, кого не вважали героєм історії й кому було відведене скромне місце — обробляти землю й сіяти гречку, але знайти дані все одно можливо», — каже професор «Києво-Могилянської академії». Шукайте такі документи:

• Ревізькі казки — подушні переписи податного населення Російської імперії. Там записувалися ім’я, по батькові та прізвище глави сім’ї та її членів, їх вік. У 1760-х роках такий перепис провели на Лівобережній Україні.
• Посімейні списки — переписи по дворах, які почали проводити ще до середини XVIII століття. У них фіксували склад сім’ї, вік, дати народження та смерті, дати вступу на службу.
• Адрес-календарі — фіксувалися дані про різних державних службовців Російської імперії. Вони існували з 60-х років XVIII століття і до 1917 року.
• Документи дворянських зборів — якщо батьки були дворянами, навіть дрібними, інформацію можна знайти у фондах дворянських зборів. Вони зараз зберігаються в обласних архівах згідно із сучасним адміністративно-територіальним поділом.

Родовід можна замовити

Якщо у вас немає часу, але є бажання знайти предків і дізнатися більше про свій родовід, тоді ваш варіант — звернутися до компанії, яка проводить генеалогічні дослідження. Серед великих, які давно працюють на ринку України:

• «Пращур» — ціна залежить від багатьох чинників: кількість опрацьованих документів, кількість населених пунктів, які будуть вивчені, кількість знайдених фактів, тривалість дослідження. У середньому дослідження 7-10 поколінь коштуватиме $2000–3000 і триватиме рік.
• Ridni.org — проводить генеалогічні дослідження в архівах України. Комплексне дослідження роду до 10 поколінь коштуватиме замовнику 29 500 грн і триватиме 3 місяці. Є й дешевші послуги — інформація про одне покоління коштуватиме 4895 грн, про одного з предків — 1495 грн.

Читайте:

Пошук людей, родичів та предків в архівах

Головними документами (з 16 листопада 1918 року і до сьогодні) які засвідчують факт народження, шлюбу або смерті є державні акти запису (реєстрації) цих подій, які складалися в ЗАГС-ах – органах запису актів громадянського стану, а нині – в РАЦС-ах – органах реєстрації актів громадянського стану).

Всі подібні документи, створені більш як 75 років тому, мають бути передані до обласних архівів. Але, на жаль, лише менша частина цього масиву сформувала архівні фонди. І причиною цьому були не лише події війни чи стихійні лиха, але й зацікавленість радянської держави в приховуванні справжніх масштабів голодомору 30-х років минулого століття.

Післявоєнні записи актів громадянського стану зберігаються в архівах РАЦС-ів. Вся інформація з цих документів внесена до електронної бази даних. Тож достатньо зробити запит до РАЦС-ів аби просто дізнатись чи є в них потрібні Вам відомості. Далі, можна отримати довідки про народження, шлюб чи смерть.

За Вашим бажанням ми можемо допомогти з отриманням потрібних довідок, як з архівних установ, так і з РАЦС-ів.

Пошук записів в метричних книгах

З XVII-початку XVIII століття і до 16 листопада 1918 року питаннями реєстрації народжень, шлюбів та смертей займалися релігійні установи – православного, греко-католицького, католицького, лютеранського, іудейського та мусульманського віросповідання.

З 1724 року синодом Російської православної церкви було затверджено єдиний формуляр ведення метричних книг. Він був обов’язковий для всіх релігійних конфесій, які діяли на території Російської імперії куди входила частина українських земель.

В той же час інша частина наших земель належала Речі Посполитій та Угорщині. Згодом, у 1772-1775 роках Галичина та Буковина, а у 1795 році і Холмщина відійшли до Австро-Угорщини. У 1793 році Київщина, Східна Волинь, Поділля, Брацлавщина та 1795 року Західна Волинь перейшли до Російської імперії.

Ці всі події зумовили те, що територія України була поділена між цими державами. У кожній частині були свої особливості ведення метричних записів. Різнилися вони як мовою ведення (російською, польською, латинською, німецькою, українською) так і об’ємом інформації яка вносилась до цих книг.

Загалом, характерною особливістю ведення метричних книг в Російській та Австро-Угорській імперій було те, що всі вони складались з трьох частин – записів про народження, шлюби та смерті.

Інформацію яку можна в них знайти:

• Точні дати народження, шлюбів та смертей;
• Встановити батьків новонародженої дитини (в греко-католицьких метричних книгах з одного запису можна встановити ще й дідусів та бабусь);
• Встановити батьків (щоправда, не завжди) та вік наречених;
• Встановити хрещених батьків та свідків одруження.
• Дізнатись про соціальний стан родин;
• Дізнатись про причини смертей та вік померлих;
• Встановити населені пункти з якого походять ті чи інші особи;

Якщо відома точна дата (або хоча б рік) та місце події запис якої потрібно отримати, можна звертатись із письмовим запитом до архіву. Вести складніший пошук більшість архівів відмовляються.

Ми готові допомогти в пошуку потрібних даних. Звісно, за умови наявності джерел в архівах та відсутності обмежень у доступі до них. Такі труднощі може викликати реставрація справи або обмежений режим роботи архіву. Ми працюємо з метричними книгами які написані російською (єврейські книги також дублювались російською мовою), німецькою, польською, латинською та українською мовах.

Після того як буде знайдено потрібні відомості (або якщо таких не виявиться) можна буде отримати офіційну довідку з архіву та копію виписки.

Пошук сімей в сповідних розписах, ревізьких казках, переписах населення

Сповідні розписи, ревізькі казки та переписи населення – це допоміжні генеалогічні джерела, які використовуються як доповнення до інформації, знайденої в метричних книгах (або як основне джерело при дослідженні родоводів якщо метричні книги відсутні).

Їхньою характерною особливістю є те, що в таких документах за конкретних рік записані цілі списки сімей з вказанням соціального стану та віку кожного члена родини.

Як правило, сповідні розписи складались щорічно у Великий Піст. Ревізькі переписи проводились з XVIII до першої половини XIX століття, а перший і єдиний перепис населення всієї Російської імперії відбувся у 1897 році.