Як дізнатися про своє походження за допомогою ДНК-тесту?
ДНК-експертиза, яка дозволяє відповісти на багато запитань, набуває все більшої популярності серед людей. Хто є біологічним батьком, чи є родинний зв’язок, а також хто ваші предки — на всі ці питання відповість тест ДНК. Як дізнатися про своє походження за допомогою ДНК-тесту? І чому експертиза на етнос так популярна? Читайте в матеріалі.
Дізнатися про своє далеке минуле бажає майже кожна друга людина. Література про появу людини в сьогоднішньому вигляді, а також про давніх її предків, змітається з книжкових полиць магазинів. Однак вся ця інформація досить обширна і може розповісти вам про кочування, асиміляції та осідання на території давніх предків.
Однак є метод, за допомогою якого можна визначити особисто своє етнічне походження, а також процентне співвідношення тих чи інших представників націй. За допомогою результатів ДНК-тесту генеалог (той, хто вивчає походження і родинні зв’язки осіб) напише вам точну карту і список етнічних груп. Наприклад: Східна Європа, Центральна Азія, єврейська діаспора тощо.
Як дізнатися про своє етнічне походження?
Для того, щоб отримати експертизу, необхідно здати аналіз. Проходить процедура безболісно: береться мазок з внутрішньої стінки щоки людини. Немає потреби їхати в спеціальний пункт збору. Зробити це можна або самостійно вдома і відправити аналіз поштою, або звернутися до фахівців.
В середньому результати готують від 2 до 4 місяців. У них міститься географічна карта, де позначені регіони, з яких вийшли ваші предки. Порівнявши такі карти з іншими, багатьом вдавалося знайти своїх далеких і загублених родичів. У США, наприклад, існує база даних, яка полегшує процес пошуків, дозволяючи швидко і точно знайти подібну генетичну карту.
В Україні такий аналіз набуває все більшої популярності. Багато українців бажають дізнатися, чия кров тече в їхніх жилах. Серед зірок шоу-бізнесу був і Андрій Данилко, який у 2019 році на Євробаченні здав тест ДНК на етнічну приналежність. Раніше ми вже розповідали про тест ДНК Андрія Данилка і його родовід .
Дивіться прем’єру 5 сезону проєкту «Таємниці ДНК» вже 6 лютого о 22:10 на телеканалі СТБ!
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
Ці люди зробили аналіз ДНК. Результати змінили їхнє життя
Кара Рубінштейн Деєрін подарувала своєму батькові на Різдво у 2017 році домашній ДНК-тест. Жінка хотіла дізнатися, з якої частини Африки походять її предки.
Вона вже відстежила своє генеалогічне дерево до братів-рабів із Техасу. Але вона мріяла повезти трьох своїх синів до Африки і здійснити те, що вона називала “подорожжю у пошуках нашого коріння”.
Це був захопливий подарунок, але не особливо оригінальний. Набори від компаній AncestryDNA, 23andMe та MyHeritage дарували одне одному на Різдво люди, які все інше вже мали.
Мільйони людей з різних країн відправили свої ДНК на тестування, це зробив, наприклад, кожен 20-й британець і понад 26 мільйонів американців.
Багатьох приваблює спокуслива обіцянка, що наші гени можуть розповісти, хто ми насправді і звідки. Так думала і Кара. Вона купила тест собі і татові.
Кара зростала у Сіетлі, її мама була білою, а батько темношкірим, і расизму у житті дівчинки вистачало. У школі її дражнили “Орео”, “напівкровкою” і “зеброю”. Заповнюючи анкети у початковій школі, мати Кари поставила галочку в полі, в якому говорилося, що її донька темношкіра.
“У Сполучених Штатах діє правило однієї краплі крові, згідно з яким, якщо у вас є одна крапля африканського походження, то вас вважають кольоровою людиною”, – каже Кара.
Її мама думала, що це допоможе дівчинці потрапити на деякі програми допомоги. Однак адміністратор школи, подивившись на зовнішність Кари, засумнівався, що вона має право на таку програму.
Утім, раса та етнічна приналежність залежать далеко не лише від кольору шкіри, каже Кара. “Ви не можете подивитися на людину і сказати, хто вона за національністю”.
Результати свого ДНК-тесту Кара отримала незадовго до 44-го дня народження. Вони були у вигляді діаграми.
Одну половину “пирога” займало фінське, німецьке та англійське походження жінки, а інша половина стверджувала, що Кара була на 50% єврейкою-ашкеназі. Чоловік, який виховував Кару, не був її рідним батьком, і зрештою зʼясувалося, що вона не мала афроамериканського походження.
Рубінштейн Деєрін тепер належала до етнічної групи, про яку нічого не знала. “Я ніколи раніше не чула термін “ашкеназі”. Я навіть не знала, що моя мама колись була знайома з євреєм. Вона посміхається: “Вочевидь, одного разу це сталося”.
Через п’ять років після цього відкриття під час нашої зустрічі у зумі на Карі – кулон із зіркою Давида.
Вона прийняла реформований юдаїзм і нещодавно повернулася з кількамісячної подорожі Ізраїлем. Вона взяла ім’я свого біологічного батька – звідси Рубінштейн – хоча він помер більш ніж за 10 років до того, як вона пройшла тест ДНК, і його сім’я не хоче мати з нею стосунків.
Тож у Кари не було нікого, хто допоміг би їй зорієнтуватися в новій єврейській ідентичності. Вона мала віднайти її сама, але коли вона це зробила, одразу відчула зв’язок.
“Коли я вперше побувала на Храмовій горі, почула іврит, щось усередині мене клацнуло”.
Люди, які раптом вирішують зробити тест на походження, нерідко отримують результати, які змінюють їхнє життя.
Як це дізнатися, що ваше етнічне походження геть не те, про яке ви знали з дитинства? Що ми успадковуємо генетично, а що є наслідком нашого виховання? І чи можуть ці тести визначити, хто ми є насправді?
Автор фото, Kara Rubinstein Deyerin
Відкриття Кари про походження спонукало її вирушити у подорож, щоб дослідити нову частину своєї особистості
Етнічне походження може дати вам певні привілеї або, навпаки, позбавити інших.
Якщо ви належите до меншини, ви з скоріше зіткнетеся з дискримінацією, жорстокістю та навіть геноцидом. Але, як думала мама Кари, ви також зможете претендувати на певні програми, стипендії чи навіть статки.
Наприклад, люди, які походять з племені Хо-Чанк корінних американців штату Вісконсин, мають право на частку племінного багатства у розмірі 200 000 доларів. Вони отримують її після закінчення середньої школи, якщо результати генетичних тестів покажуть, що вони мають необхідну кількість ДНК Хо-Чанк.
Але расова ідентичність – це набагато більше, ніж гени.
Марк Томас, професор еволюційної генетики з Університетського коледжу Лондона у Великій Британії, давно критикує тести на генетичне походження.
“Ці тести мають досить суперечливу історію, деякі люди в минулому висували перебільшені, а часом просто абсурдні претензії після такого тестування”, – каже науковець.
Мені не подобається, коли ці компанії використовують термін “етнічна приналежність”, тому що ваше біологічне походження не є вашою етнічною приналежністю. Етнічна приналежність – це соціально визначена категорія.
Я відчуваю, що вони використовують це слово як евфемізм для раси. Раса також соціально сконструйована, але уявлення про расу традиційно базувалися більше на походження. “Це виглядає трохи огидно – це не біологічно значущі категорії”, – каже дослідник.
Компанії, які проводять ДНК-тести у домашніх умовах, на своїх сторінках в інтернеті визнають, що оцінки етнічної приналежності недосконалі.
MyHeritage наголошує, що їхні оцінки мають обмеження.
23andMe пояснює, що біомедичні дослідження зазвичай зосереджені на ДНК людей європейського походження, адже доступних даних інших етносів для порівняння набагато менше.
Компанія також наголошує, що вона визначає ваших “генетичних предків”, тобто спільні гени з групою людей, які ідентифікують себе як представників певної етнічної групи, але не робить оцінку етнічної чи расової приналежності.
Тому варто відокремлювати результат тесту, який показує збіг ДНК з корінними американськими популяціями, і заяви про індіанську ідентичність.
“23andMe не змішує поняття етнічної приналежності та генетичного походження, – додає представник компанії. – Ми завжди розуміли важливість чіткого розрізнення цих понять”.
AncestryDNA зазначає, що висновки про етнічну приналежність роблять на основі порівняння ДНК із еталонною панеллю етнічних приналежностей, зазначених власноруч, які не є окремими біологічними категоріями. І тому результати тестування можуть бути не зовсім досконалими для визначення ваших предків.
Але всі три компанії підкреслюють етнічну та національну складову своїх результатів у своєму маркетингу. І саме це часто викликає інтерес споживачів.
Біологічне походження не є етнічною приналежністю, адже остання – це соціально визначена категорія, кажуть вчені
Джейкобсен міркувала про своє походження з того часу, як 50 років тому почула випадковий коментар. Вона виросла у Квінсі в Нью-Йорку і була дочкою данських іммігрантів, які приїхали до США у 1947 році.
“Мої батьки були свінгерами, – розповідає жінка. Коли їй було 16 років, хлопець її матері раптом зауважив, що біологічний батько Джейкобсен був чорним. До цього моменту у Джейкобсен не було причин сумніватися у тому, що вона на 100% данка.
“Я була приголомшена. Я не розуміла, про що він говорить, – каже вона. – У мене біла шкіра біла”.
Пізніше того ж вечора вона обговорювала цей коментар зі своїм батьком, і він сказав їй, що вона надто схожа на свою бабусю по батьківській лінії, щоб це було правдою.
Утім, зерно сумніву було посіяне і не давало спокою Джейкобсен до тих пір, поки їй не виповнилося 60 років. Тепер, щоб зʼясувати правду їй потрібно було лише плюнути у флакон і відправити його на ДНК-аналіз.
Коли надійшли результати, діаграма показала, що Джейкобсен мала 25% генів західноафриканського походження. “Глянувши на результати тесту в імейлі, я знайшла відповідь на питання, яке турбувало мене 50 років”.
Вона вирішила дізнатися про це більше. Як вказував сайт 23andMe, за збігом ДНК у неї мала бути двоюрідна сестра, і Джейкобсен написала їй через сайт.
Разом вони з’ясували, що її біологічним батьком був танцюрист на ім’я Пол Мірес-молодший. Джейкобсен намагалася знайти в інтернеті будь-яку інформацію про нього і зрештою написала мемуари про пошуки своєї генетичної ідентичності.
Водночас вона прийняла свою нову африканську ідентичність. І так само, як чоловік у рекламі сайту Ancestry, Джейкобсен змінила свій стиль одягу.
Вона почала експериментувати з пов’язкою, відомою в Нігерії як “геле”, і за допомогою YouTube навчилася її зав’язувати. Вона купила своєму 28-річному синові Алеку у місцевому магазині дашікі – барвисту західноафриканську сорочку.
Але Алеку було незручно носити його. “Сорочка виглядала гарно, але я подумав, що це жарт, – каже він. – Я це точно не зміг би носити”.
Алек пояснив своїй матері, що її експерименти з африканською культурою були свого роду культурним привласненням. Незалежно від того, що показали результати її ДНК, сказав він, якщо людина виглядає білою, вона не може відчувати світ як чорна людина.
“Одна з особливостей раси полягає в тому, що вона не стосується нас самих. Це більше стосується того, як до вас ставиться суспільство”.
“Коли я дізналась, що таке привласнення, я почала запитувати себе, чи я дійсно привласнюю, чи таки приймаю своє походження?” – каже Джейкобсен.
Це був початок довгих років душевних пошуків. “Це змінило мій спосіб мислення про расу. Мені треба було так багато чого навчитися”.
Автор фото, Christine Jacobsen
ДНК-тест Крістін Джейкобсен відповів на деякі давні запитання про її походження
Джейкобсен занурилася у книги про історію та культуру темношкірих, зокрема про епоху боротьби за громадянські права у 1960-ті. Потім у 2020 році вбили Джорджа Флойда.
“Я почала розуміти, що несвідомо засвоїла частину расизму, який був навколо мене”, – каже Джейкобсен.
І Рубінштейн Деєрін, і Джейкобсен прагнули дослідити свою нову ідентичність, яку вони виявили за допомогою тестів.
Але що, як тести ДНК розкажуть людям дещо про їхнє походження, чого вони воліли б не знати?
На Stormfront, форумі для неонацистів і прихильників переваги білої раси, є десятки дописів від людей, які зробили тести на Ancestry, 23andMe та MyHeritage, щоби переконатися у своїй расовій чистоті, але виявили, що вони не такі “білі”, як уявляли.
“Я на 61% європеєць, – йдеться в одному з дописів. – Я пишаюся своєю білою расою та своїм європейським корінням. Я знаю, що багато з вас біліші за мене. Мені все одно. Наша мета та сама. Я хотів би зробити все можливе, щоб захистити нашу білу расу”.
Одна відповідь була жорстка. “Я приготував тобі напій. У ньому 61% чистої води. Решта – ціанід калію. Думаю, ти будеш не проти випити його. (Тільки збовтай його спочатку, бо там одразу видно, що це не чиста вода). Ціанід – це не вода, і ти не білий.”
“Якщо ви прихильник переваги білих, вам не потрібна наука, каже Аарон Панофскі, директор Інституту суспільства та генетики Каліфорнійського університету. Він вивчав поведінку учасників цих форумів.
Дехто з них казав: “Навіщо ви віддаєте свою ДНК цим компаніям, які можуть стежити за білими націоналістами та контролювати їх? Ми і так знаємо, хто ми”.
Раса є питанням дискусій серед самих расистів. “Навіть білі націоналісти не мають стабільного й чіткого розуміння того, що таке біла раса, вони постійно перебувають у стані переговорів, суперечок і конфліктів одне з одним щодо того, що це означає”, – каже Панофскі.
Домашні тести ДНК прості у використанні, але їхні результати потребують ретельної інтерпретації
Карі Рубінштейн Деєрін не довелося змінювати свою ідентичність.
“Я можу залишити те, що мені подобається в афроамериканській частині мого “я” і водночас прийняти свою єврейську ідентичність”, – каже вона.
Зараз вона керує організацією, яка підтримує людей, чиє життя потрясли несподівані результати тесту ДНК.
Тест дав Джейкобсен можливість кинути виклик упередженням, про які вона навіть не підозрювала.
“Він підкріпив відчуття того, ким я, але водночас відкрив купу проблем, над якими потрібно працювати, – каже вона. – Мені не подобається говорити людям, що я темношкіра – я не пишу це в анкетах і формах, де вони запитують про походження. Але в серці я відчуваю ту чорну частину себе, ту половину моєї спадщини”.
Тести ДНК можуть визначити, хто ваші родичі, але такого поняття, як бути чорним чи білими, просто не існує. Категорії етносів все що розробляються – навіть корпораціями, які продають набори для тестів.
Результати тесту однієї компанії можуть суттєво відрізнятися від іншої.
Результати ДНК можуть також змінити ваше бачення світу, але вони не можуть сказати вам, якій частині світу ви належите. Це визначає тільки те, як вас бачить світ і як ви бачите себе.
“У сучасному суспільстві наша ідентичність багатогранна”, – каже Рубінштейн Деєрін.
“У нас є можливість обирати будь-які речі. Ми складні, і це нормально. Немає значення, що написано у вашій ДНК-анкеті, заглиблюватися у це – слизький шлях”.
“Ті, хто мають єврейське походження, знають, який слизький цей шлях”.