Дети Адама и Евы по Библии

Христианская традиция говорит, что прародителями современного человечества были сыновья Адама и Евы. Однако даже у воцерковленных людей возникают вопросы, связанные с количеством детей у первых людей и происхождением жён первых сыновей.

Где искать ответы

Ответы на вопрос происхождения человечества содержатся в древних христианских текстах, к которым относятся следующие тексты:

• Библия;
• евангелия;
• апокрифические тексты.

При сопоставлении всех этих источников можно составить полную историю происхождения человечества.

Интересно: в Ветхом Завете содержатся лишь краткие упоминания древних событий происхождения людей, поэтому дополнение главной христианской книги толкованием её текста Отцами Церкви и произведениями древних авторов.

Первые дети

Имена первых детей Адама и Евы знают даже люди, далекие от церкви. Считается, что дети родились у прародителей уже после изгнания из рая. История их отношений подробно освещена на страницах священного писания.

Каин и Авель

Первым ребёнком прародителей был Каин. Вскоре после него родился Авель. Старший брат занимался земледелием, а младший пас скот. Однажды братья принесли жертву Господу, и Создатель принял жертву Авеля, отказавшись от дара земледельца.

Зависть поселилась в душе Каина и толкнула его на страшный грех — убийство брата. Господь покарал первого сына Адама и Евы, изгнав его из дома отца. Каин вынужден был долгое время скитаться по миру, а земля перестала давать ему силу и плоды.

Многие толкователи Святого Писания считают историю первых детей прародителей — символом новозаветных событий. Авторы считают, что образы Авеля и Иисуса Христа имеют много общих черт.

• Авель являлся пастухом овец, а Сын Божий окаймлял человеческую паству.
• Сын Адама и Иисус принесли жертвы угодные Богу. При этом жертва Авеля носила благодарственный характер, а Иисус спасал людей ценой своей земной жизни.
• Авеля называют первым мучеником, участь которого предопределила мучения Христа на кресте.

Фигура Каина также обладает символизмом, заключающимся во влиянии первородного греха на жизнь человека. Старший сын первых людей убил брата, так как грех родителей стоял у его сердца.

Интересно: в истории христианской церкви известно существование секты каинитов, которые считали, что первым убийцей был Авель, так как именно он принёс в жертву Господу живое существо, желая возвыситься в глазах Создателя. Каин же вынужден был убить брата, чтобы остановить его. Эта версия основана на сведениях древних апокрифических иудейских текстов.

Жена Каина

В Библии упоминается, что Каин имел многочисленное потомство. При этом точных сведений о матери его детей в Библии не содержится. Существует несколько версий о личности жены изгнанника и времени её появления.

1. В Библии говорится, что Каин осел в мифической земле Нод, где и женился на женщине, родившей ему сына Еноха. В одном из древних иудейских текстов говорится, что этой женщиной являлась его сестра Аван. Некоторые толкователи называют её сестрой близнецом Каина, так как в апокрифе говорится, что Адам и Ева родили 30 сыновей и 30 дочерей. В толкованиях Священного Писания уточняется, что ко времени изгнания Каин уже был женат.
2. На основе апокрифических текстов была создана другая версия происхождения жены Адама. Она действительно была женщиной из земли Нод, заселенный потомками Лилит — первой жены Адама, о которой нет сведений в официальном Священном Писании. Сторонники этой версии ссылаются на слова о создании Господом из глины мужчины и женщины. Но женщина восстала против Создателя и мужа, за что была наказана Богом. Она рожала детей от демонов. Именно на дочери Лилит и женился Каин.

Библия доводит род Каина до Всемирного потопа. Считается, что все представители этой ветви человечества погибли в его водах.

Третий ребёнок

Через некоторое время после смерти Авеля и изгнания Каина, у Адама и Евы появился ещё один Сын, которого назвали Сиф. Он, как и старший брат, женился на своей сестре, которую звали Азура. Первенцем этой пары стал сын по имени Энос.

Принято считать, что потомки третьего сына Адама вели праведный образ жизни, стремясь приблизиться к Господу. К этой ветви рода человеческого относится Ной — праведник, отмеченный Богом. Как и прародитель Адам, Ной имел трёх сыновей — Сима, Хама и Иафета. После Великого потопа, очистившего землю от греховной скверны, семья Ноя вновь наполнила землю людьми.

Другие потомки прародителей

В Библии не упоминается о других детях первых людей, но апокрифические тексты приводят несколько версий, говорящих о существовании большого количества потомства у первых людей.

1. В апокрифе «Житие» говорится, что после рождения Сифа у Адама и Евы родилось ещё 60 детей мужского и женского пола. Вступая друг с другом в брачные отношения, они заселили землю.
2. Еврейские исследователи, интерпретируя первые стихи книги Бытия, утверждают, что, скитаясь по земле после грехопадения, Адам и Ева имели отношения с духами, от которых рождались дети, заселявшие землю. Возможно именно они населяли страну Нод, где осел Каин.
3. До создания Евы Адам был женат на Лилит. По разным источникам она являлась или созданной из глины женщиной, восставшей против воли создателя, или демоном женского пола. Их потомки, расселившиеся по миру, несли в себе печать зла, которое в результате супружеских союзов передавалось потомству Адама и Евы.

Современное отношение к вопросу

Взгляд современного человека на библейскую историю основывается на современных нормах морали и этики. В настоящее время супружеские отношения между братом и сестрой считаются незаконными. Это основывается на данных учёных о возможных негативных последствиях близкородственных браков для будущего потомства.

В библейские же времена союз между братьями и сестрами считался нормальным явлением. В Библии и исторических памятниках существует множество примеров таких браков. Так, патриарх Авраам был женат на родной сестре. Древнегреческие законы разрешали девушкам выходить замуж за братьев, если они до определённого возраста не могли найти мужа.

Современные генетические исследования доказывают, что все представители человечества несут в себе общее ДНК, принадлежащее близким родственникам. Выводы генетиков косвенно подтверждают библейскую историю о появлении человечества.

Общее количество детей Адама по текстам Библии установить нельзя. Священное писание упоминает о двух человеческих родах, образованных детьми Каина и Сифа. Возможно, они являются символическим выражением наличия в человеке добра и зла.

Адам і Єва

перші люди на Землі / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia

Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:

Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Адам і Єва?

Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини

Адам (івр. אָדָם — син землі або людина) і Єва (івр. חַוָּה Хава — та, що дає життя) — в авраамічних релігіях, перші люди на Землі, створенні Богом, прабатьки людського роду. Створення Адама та Єви завершило творіння світу. Їх було поселено в Едемському саду для його доглядання та започаткування людства. Проте перші люди, порушивши наказ не їсти плоди забороненого дерева, вчинили перший гріх, за що були вигнані з Едему. Згідно юдаїзму та християнства, їхня моральна недосконалість зробила їх смертними та передалася нащадкам.

У книгах з 2 по 4 П’ятикнижжя наводиться досить детальний опис життя першої людської пари. Основні сюжетні елементи включають створення Адама і Єви, їхню спокусу Змієм та гріхопадіння; вигнання з Едему; а також подальше розселення їхніх нащадків по світу за межами Едемського саду. Виклад життя перших людей в Корані стисліший та інакше описує низку епізодів.

У Старому Заповіті

Створення

У Книзі Буття містяться дві оповіді про створення людей: перша оповідь охоплює вірші з 26 першої книги по 31; інша оповідь — з 5 другої книги по 25.

Згідно з першою оповіддю, прабатьки людства — чоловік і жінка — створені Богом, подібними до Нього. Бог створив їх для розумного панування над усіма істотами та створення людства. Перші люди не турбувалися про їжу — всі злаки та плоди дерев годилися їм для харчування [1] .

Друга оповідь уточнює, що перших людей було створено не одночасно. Першим Бог створив Адама з земного пилу, після чого вдихнув у нього життя. Для проживання Адама Бог облаштував Едемський сад. Адаму було дозволено їсти всі тамтешні плоди, за винятком плоду Дерева пізнання добра і зла. За дорученням Бога, Адам дав назви всім істотам і йому належало піклуватися про землю. Проте за Божою настановою, людині недобре бути самотньою, тож для допомоги Адаму Бог замислив створити подібну істоту [2] .

Бог приспав Адама, взяв частину його тіла (традиційно вважається, що це ребро) і створив з нього першу жінку — Єву. Їм належало започаткувати людство і щоб надалі чоловіки й жінки єдналися в пари для продовження роду. Перші люди не знали різниці між добром і злом. Зокрема, ходили голі та не соромились одне одного [3] .

Гріхопадіння і вигнання з Едему

Серед Едемського саду було два особливих дерева: Дерево життя та Дерево пізнання добра і зла. Бог дозволив Адаму їсти з кожного дерева в саду і лише плоди від Дерева пізнання добра і зла заборонив йому їсти, ​​попередивши, що наслідком цього буде смерть [4] .

Змій (найчастіше вважається втіленням Сатани) переконав Єву скуштувати плід забороненого Дерева пізнання добра і зла. Жінка спершу відмовилася, кажучи, що Бог заборонив їсти з цього дерева, а хто з’їсть плід — помре. Змій відповів на це: «станете ви, немов Боги, знаючи добро й зло». Єва піддалася спокусі та скуштувала плід. Переконавшись, що лишилася живою, вона дала його скуштувати й Адаму [5] .

Пізнавши добро і зло, Адам і Єва усвідомили свою наготу, виготовили собі одяг з листя та спробували сховатися від Бога, соромлячись з’явитися перед Ним голими. Тоді Бог покликав Адама і той не забажав з’явитись. На вимогу пояснити причину, Адам став звинувачувати Єву, що вона дала йому плід, а Єва — звинувачувати Змія в тому, що спокусив її [6] .

Змія було покарано тим, що він став найницішим з істот, приреченим вічно плазувати і харчуватися землею. Покарання Єви стали болісні пологи та підлеглість Адаму. Для Адама ж покарання полягало в тому, що відтепер їжу йому доведеться добувати самому тяжкою працею. Після цього Бог створив для перших людей одяг зі шкур і вигнав Адама з Євою з Едему. Для охорони шляху туди було поставлено херувима з полум’яним мечем [7] .

Унаслідок гріхопадіння втратили можливість жити вічно і після смерті повинні були повертатися в землю, з якої був створений Адам [8] .

Життя після вигнання з Едему

Від Адама Єва народила сина Каїна, а потім Авеля та дочок, імена яких у Старому Завіті не згадуються. Моральна недосконалість перших людей передалася їхнім нащадкам, зумовлюючи ті самі наслідки. Каїн, заздрячи Авелю за те, що братова пожертва Богу була багатша, вбив Авеля. За це Каїна з його сестрою, що стала і його дружиною, було вигнано в землю Нод. Коли Адаму було 130 років, він зачав сина Сифа [9] . Адам прожив 930 років, наступні покоління аж до Ноя мали дуже довге життя від одного до восьми століть [10] . Сиф, будучи пращуром Ноя, став родоначальником усього сучасного людства; нащадки ж інших синів Адама і Єви загинули під час Усесвітнього потопу [11] .

В Корані

Коран подає історію перших людей, що називаються там Адам і його дружина (в інших джерелах її ім’я Хавва), коротше, проте загалом з тими ж основними подіями, що й Старий Заповіт: створення, гріхопадіння та вигнання. В Корані стверджується, що Бог (Аллах), створивши першого чоловіка з глини, поставив Адама Своїм намісником на землі. Янголи, знаючи про майбутнє, перепитали в Бога чи справді Він призначить того, хто «чинитиме безчестя і проливатиме кров». На це Бог відповів, що знає те, чого не знають янголи і слідом продемонстрував здатність Адама назвати імена всіх янголів. Потім Бог наказав янголам поклонитися першій людині, що виконали всі, крім Ібліса, котрий був за це скинутий на землю та замислив помсту Адаму [12] [13] .

Перших людей Бог після створення жінки поселив у Джаннаті, наказавши харчуватися плодами, за винятком плодів одного дерева. В Джаннаті вони не мали турбот ні про харчі, ні про одяг. Ібліс відволік Адама й Хавву облудними словами, що люди стануть як янголи, і вони скуштувати плід. Зрозумівши, що є голими, перші люди засоромились [14] . Бог дав настанови й пророцтво про майбутній розбрат між людьми, після чого відправив його з дружиною за Джаннат [15] . Надалі дорога туди стала доступна лише тим, хто житиме «прямим шляхом», тобто, щиро сповідуватиме іслам [16] .

На відміну від Старого Заповіту, непослух перших людей в ісламі розуміється як їхній особистий вчинок, що зрештою був прощений та не має наслідків для нащадків. Люди, згідно ісламського віровчення, потребують не виправлення своєї природи, а керівництва [17] .

В апокрифах

Більшість священних текстів, що описують створення й життя перших людей, але не включені до Біблії, приділяють більше уваги Адаму. Юдейські апокрифи стверджують, що Адам до того, як Бог вдихнув у нього життя, був здатний рухатися, будучи ґолемом [18] . Вказується надзвичайна велич Адама, через яку Сатана та його янголи навіть сплутали Адама з Богом [19] . Деякі гностики називали справжнім призначенням Адама відновлення шкоди, завданої світобудові повстанням Софії [20] . Книга Ювілеїв уточнює, що Адам і Єва провели в Едемі 7 років [21] .

Житіє Адама та Єви (Адамова книга) описує долю перших людей після вигнання з Едему та повторну спокусу Єви Сатаною, а також видіння, дане Адаму, щодо майбутньої долі людства, та його поховання [22] .

Доволі популярною є історія про Ліліт — жінку, що начебто передувала Єві, але була егоїстичною, тому покинула чоловіка і стала матір’ю нічних демонів [23] [24] .

Згідно сирійських апокрифів, місцеперебування останків Адама було відоме людям до Потопу. Ной взяв їх на ковчег, аби врятувати від води. Потім Сим перепоховав їх на місці, де пізніше виник Єрусалим [25] . У деяких джерелах стверджується, що Адам після смерті став вартовим потойбіччя [26] . Інша версія говорить, що душу Адама було забрано з Пекла Ісусом Христом разом з душами інших праведників [27] .

У богослів’ї

Адам і Єва часто протиставляються Ісусові Христові та Марії. Якщо перші люди зіпсували природу людини гріхопадінням, то Марія та Христос надали можливість виправляти її. Таким чином головний наслідок гріхопадіння — смерть, після воскресіння Христа перестав бути кінцем існування і в людей з’явилася альтернатива — майбутнє воскресіння [28] . Іноді, спираючись на послання апостола Павла до римлян, Христос називається Другим Адамом, в якому людство здобуло порятунок, подібно як в оригінальному Адамі — гріховність і смертність [29] .

Опис створеності Адама з пилу та подальшого вдихання в нього життя, слугує підставою для визначення людини як істоти, що поєднує матеріальну та духовну природу. Тому ні тіло без душі, ні душа без тіла, не вважаються у канонічному християнстві людиною, а лише в поєднанні. Хоча люди стали недосконалими через гріхопадіння, поширена думка приписує їм ключову перевагу навіть над янголами — людина здатна до творчості [30] .

У створеності людей в парі вбачається подібність до Святої Трійці: якщо Бог триєдиний, то людина двоєдина. Хоча Адам тілесно був досконалий та не потребував пари для фізичного життя, як особистість він потребував іншої власної іпостасі, аби між ними існувала любов, що є умовою спілкування з Богом. Таким чином під людиною слід розуміти пару чоловік-жінка. Цієї думки зокрема дотримувався Григорій Ніський та Володимир Лоський. Разом з тим, на думку того ж Григорія Ніського та Володимира Лоського, а також Максима Сповідника, блаженного Феодорита й Іоанна Дамаскина, Бог передбачав можливість гріхопадіння людей, тому створив їх здатними давати потомство. Таким чином людський рід, попри смертність кожної окремої людини, міг продовжуватись. Утім, Адам із Євою мали тільки можливість гріхопадіння, але воно не було неминучим. Також, отці церкви неодноразово висловлювали припущення, що якби перші люди не здійснили гріхопадіння, то спосіб їхнього розмноження відрізнявся б від властивого людям тепер [31] . Деякі богослови вважають, що Адам і Єва — це не імена осіб, а цілих груп людей, від яких походить сучасне людство [32] .

Першородний гріх перших людей переважно трактується як добровільне входження в стан недосконалості, що змушує людину вчиняти так, як шкідливо для неї. Джерелом цієї недосконалості є не буквальне скуштування плоду першими людьми, а бажання стати рівними Богу без спілкування з Ним [33] . Іноді уточнюється, що гріх прабатьків людства полягав у самовільному визначенні що є добром, а що злом. Також подекуди відкриття Адамом з Євою, що вони голі, трактується як відкриття ними своєї безсилості, незахищеності після гріхопадіння [32] .

Довголіття перших людей пояснюється богословами або волею Бога на те, щоб люди встигли заселити світ, або їх моральною чистотою, порівняно з наступними поколіннями. Раціональніші версії стверджують, що довголіття стародавніх людей відображало час життя цілих племен, заснованих ними, або приписувалось старозаповітними пророками задля заповнення прогалин в історії [34] .

Значна частина сучасних дослідників трактує історію про Адама та Єву не як опис реальних подій, як виклад моральних і релігійних ідей у наочних образах. У зв’язку з сучасністю, призначення перших людей наповнювати землю нащадками й турбуватися про землю трактується як настанова розвиватися, утворюючи різні культури [35] .

У мистецтві

В образотворчому мистецтві

Найраніше зображення Адама разом з Євою в християнському мистецтві датується III ст. та міститься в катакомбах Сан-Дженнаро в Неаполі. Найпоширеніші зображення Адама та Єви зображають їх біля Дерева пізнання добра і зла, обвитого Змієм. Переважно Адама та Єву зображають в стані до гріхопадіння — оголеними, лише з прикритими статевими органами.

Ікони з житіями ілюструють історію перших людей зазвичай в такому порядку: створення Адама — заповідь не їсти плоду Дерева пізнання добра і зла — називання Адамом тварин — створення Єви — гріхопадіння (може включати сцени спокуси Єви Змієм — скуштування плоду й передачі його Адаму), викриття Богом непослуху перших людей — засудження їх Богом — зодягнення їх в одяг зі шкур — вигнання з Едему. Подібне зображення подій на іконах відоме з VI століття.

На зображеннях розп’яття Христа часто череп і кістки Адама зображаються в печері під хрестом. На таких символічних зображеннях кров Христа капає на череп, символізуючи виправлення людської природи, порушеної гріхопадінням.

У візантійській традиції іконопису зустрічається сюжет, де воскреслі Адам і Єва піднімаються з домовин. Ці зображення поміщаються обабіч сцени розп’яття Христа. Іноді Адам зображається в числі старозавітних пророків як старець, а Єва — одягненою в червону сукню та в мафорій. У західній іконографії Адам, зображений на половину, також може стояти біля розп’яття [28] .

До зображення Адама та Єви вдавалися численні митці європейського Відродження: Альбрехт Дюрер, Ієронім Босх, Лукас Кранах, Мазаччо, Рафаель, Тіціан, Мікеланджело. Сцени з Адамом і Євою, що не є іконами, найчастіше зображають їхнє створення, перебування в Едемському саду, гріхопадіння та вигнання з Раю. Перші люди на картинах Відродження починають зображатися натуралістично та досконалими. Так, Дюрер стверджував, що оскільки їх було створено як вінець творіння, то перші люди повинні зображатися прекрасними. В Рафаеля й Тіціана образ Змія зливається з образом Ліліт — Змій має жіночу голову. За середньовіччя виникло, а в епоху Відродження утвердилось уявлення, що плід Дерева пізнання добра і зла — це яблуко [36] .

У XIX столітті примітне своєріде протистояння Ліліт в зображенні Джона Кольєра та Єви Панталеона Шиндлера . Обидві жінки натуралістично зображені оголеними зі Змієм: Ліліт обплітає його навколо тіла, тоді як біля Єви Змій плазує поруч [37] .