Жінка дала доньці ім’я, яке ніхто не може вимовити: як звати дитину

Мати каже, що вражена кількістю людей, які не можуть правильно назвати ім’я її донечки.

Жінка розповіла, що обрала для доньки ім’я, яке ніхто не може вимовити. Це справді турбує молоду маму.

У дописі на Reddit жінка розкрила, що назвала доньку Кайя, оскільки її партнеру дуже подобалося це ім’я. Батьки досі вважають це ім’я гарним, але вражені тим, скільки людей не знають, як його правильно вимовляти. За словами жінки, ім’я має вимовлятися як “Кайя”, але люди продовжують вимовляти його як “Кая”.

“Мою 10-місячну доньку звуть Кайя. Нам з моїм партнером дуже подобається це ім’я. Чого я не очікувала, так це того, як часто його неправильно вимовлятимуть! Для мене вимова настільки очевидна. Це таке коротке і просте ім’я. Я хвилююся, що дала своїй дитині ім’я, яке їй не сподобається, оскільки жоден вчитель, лікар, чи будь-хто інший не вимовить його правильно з першого разу. Якщо це трапилося б з вами, це змусило вас ненавидіти своє ім’я?”, – написала жінка.

Коментатори публікації поділилися власними анекдотами навколо цього імені, а інші наполягали, що навіть перейменування дитини не допоможе.

Однак інші коментатори закликали маму не “шкодувати” про вибір імені, оскільки їхній власний досвід з іменами, які важко вимовити, не змусив їх ненавидіти своє ім’я. Хтось написав: “Як людина, чиє ім’я неправильно вимовляє кожна друга людина, скажу вам: будь ласка, не шкодуйте про свій вибір імені. Після виправлення ці людини більше ніколи не вимовляли неправильно моє ім’я. У мене був лише веселий досвід. За винятком кількох злих коментарів дітей, коли я ріс, але з часом вони стали стертим спогадом”.

Як звати Доннарумму

Легко бути україномовним письменником у Львові. Складніше – у Донецьку чи Луганську. Тут, окрім таланту до письма, треба мати ще й моральні сили для щоденної боротьби. Ця добірка – про тих, хто у собі ці сили знайшов. Вони у різний час та за різних обставин відстоювали своє право на творчість, яка теж є абсолютно різною. Наслідки також у кожного були свої. Та їх об’єднує дещо спільне – талант надавати нового сенсу словам.

Василь Стус

Василь Стус – людина, котрою варто пишатись не лише за майстерність слова, а й за вірність цьому слову, та підкріплення слова дією.

Стус більшість свого життя прожив у Донецьку, при цьому відмовившись від радянського громадянства, яке, за його словами, означало «бути рабом».

Через проукраїнську діяльність, творчість Стуса було заборонено, а його відправили у місця позбавлення волі, де й загинув один із найталановитіших українських поетів.

«О земле втрачена, явися
бодай у зболеному сні,
і лазурово простелися,
і душу порятуй мені.»

Його трагічна доля – це плата за спадок, котрий він залишив для нас. Адже прочитавши його твори, ніхто не залишиться байдужим: onlyart.org.ua/ukrainian-poets/virshi-vasylya-stusa

Володимир Сосюра

Володимир Сосюра – воїн, учасник Революції під проводом УНР та один з найвідоміших вітчизняних майстрів пера.

«Люблю України коханої небо,
що буде, люблю, й що було.
Живи, моє серце, живи не для себе,
для себе ж бо ти й не жило.»

Знаменитий романтик Донбасу вмів як ніхто інший писати про любов, як до іншої людини, так і до своєї країни: www.poetryclub.com.ua

Олекса Тихий

Олекса Тихий – талановитий письменник Донбасу, котрий, як і Василь Стус, заплатив за свою творчість власним життям.

Почитавши його, кожен, хто має в серці любов до своєї країни, знайде відлуння цих слів у сьогоденні. Адже ми й досі боремося з наслідками того, про що пише Олекса Тихий:

«Не біда, а вина кожного інтеліґента, кожного, хто здобув вищу освіту, займає керівні посади, а живе тільки натоптуванням черева, байдужий, як колода, до долі свого народу, його культури, мови.

І чи не злочином годилось би кваліфікувати діяльність органів народної освіти, вчителів, діячів закладів культури та всіх керівників на ниві асиміляції мільйонів українців Донеччини. Адже таку масову асиміляцію не можна назвати інакше, як тільки інтелектуальним геноцидом.»

Повну версію твору можна прочитати тут: olexa.org.ua/tvory/tvor01

Іван Дзюба

Іван Дзюба – ще один поет, котрий прославився не тільки своїм словом, але й дією. З юних років він почав активно займатися захистом репресованих українців і, враховуючи його запал та безперервну активістську проукраїнську діяльність, йому пощастило дожити до старості та побачити теперішню Україну.

Тут ви можете почитати спогади Івана Дзюби про його боротьбу, історії з життя того, хто відстоював українські національні інтереси на Донбасі: www.ukrlit.vn.ua/lib/dzyuba

Микола Руденко

Микола Руденко – поет з Луганщини, котрий також був репресований через «антирадянську діяльність», але написав чимало прекрасних віршів.

«Безсмертя нації — у слові,
А слово — Бог земних віків.
Лише нікчемні й безголові
Зрікаються старих батьків.»

Познайомитися з його творчістю можна тут: www.poetryclub.com.ua

Іван Світличний

Іван Світличний – не просто талановитий поет з Луганщини, а й один із найактивніших діячів руху українського опору радянській владі 60-70х років.

Навіть коли ця діяльність призвела до заслання, він став незмінним авторитетом серед українських політв’язнів та вже за ґратами продовжував свою діяльність.

«В тюрмі, за ґратами, в неволі
Мені приснилася… тюрма.
Але не ця. Ні ґрат нема,
Ні варти. І всього доволі.
І світ — ідилія сама.»

Вірші про тюремне життя Світличного ви зможете прочитати тут: onlyart.org.ua/ukrainian-poets/virshi-ivana-svitlychnogo

Василь Голобродько

Василь Голобродько – вже з студентських років відчув на собі, як важко захищати українські інтереси на Донбасі: «Село заселялося чужими людьми… І я в рідному селі став чужинцем. Нові поселенці навіть могли мене в очі називати »бандерою”… Але зі мною залишалися мої спогади, книжки, які всупереч усьому робили місце мого проживання рідним домом.”

А нині він – переселенець з окупованого Луганську, адже ворог вкотре посягає на його батьківщину.

Тут ви можете познайомитися з творчістю Василя Голобродька: www.poetryclub.com.ua

Ірен Роздобудько

Ірен Роздобудько – сучасна українська письменниця та поетеса родом з Донецька. Її книжки широко відомі серед молодих любителів української прози.

«. життя не має смаку, в чистому вигляді воно — як дистильована вода. Ми самі додаємо у нього солі, перцю чи цукру. Коли життя набуває смаку — серце болить сильніше.»

Найвідоміші її твори: «Ґудзик», «Гра в пацьорки», «Ескорт у смерть» та «Клітка для жар-птиці».

Сергій Жадан

Сергій Жадан – один з найвідоміших письменників нашого часу, також родом з Луганщини. Його насправді можна назвати улюбленцем української творчої молоді. За його плечима декілька романів, котрі ви можете знайти у кожній українській книгарні, збірки віршів та цікаві оповідання.

Про таку поезію довго писати складно, її потрібно читати та відчувати: maysterni.com

Олексій Чупа – письменник з Макіївки, маловідомий для широкого загалу, проте все ж вартий уваги і багатьом може припасти до душі. Автор книг «Бомжі Донбасу» та «10 слів про Вітчизну».
Окрім прози, варто також познайомитися з його поетичними творами: artvertep.com

Твори цих поетів та письменників – це занотований на папері доказ того, що український Донбас ніколи знищити не вдавалось. Бо «не хлібом єдиним живе людина»!

Доннарумма: “Ібрагімович дуже важливий для мене. Він залишиться великою частиною мого життя”

Голкіпер ПСЖ Джанлуїджі Доннарумма розповів, як нападник “Мілана” Златан Ібрагімович вплинув на його розвиток.

До переходу в паризький клуб Доннарумма виступав за “россонері”.

“Златан дуже важливий для мене. Він залишиться великою частиною мого життя. Я подорослішав і сильно просунувся після його повернення в “Мілан”. Це стосується не тільки футбольних навичок. Він дав мені ту підтримку, якої мені не вистачало.

Він володіє завзятістю, силою, завжди розкриває в тобі все найкраще. І навіть коли він говорить щось різке, це спонукає працювати ще більше. Спочатку ти насилу сприймаєш його слова: “Mamma mia, ох вже цей Златан!”. Але потім швидко розумієш, що він це говорить заради твого ж блага”, – цитує Доннарумму France Football.