Гора Шихан у Башкирії

Гора Шихан у Башкирії – дивовижний геологічний природний пам ‘ятник. Ця давня освіта складається з чотирьох компонентів – Юрак-тау, Куш-тау, Шах-тау і Тра-тау. Ізольовані височини, що утворюють вузький ланцюг, на двадцять кілометрів тягнуться вздовж р. Білої.

Зміст матеріалу

• Чудеса природи
• Юрак-тау
• Куш-тау
• Шах-тау
• Тра-тау
• Гарні перекази
• Результат копіткої праці
• Можливості для відпочинку
• Гора Шихан. Челябінська область
• Ув ‘язнення

Чудеса природи

У глибокій давнині територія сучасної Башкирії була зайнята океаном. У той час гора Шихан являла собою не що інше, як риф. І досі на височині можна побачити відбитки, зроблені молюсками. Скупчення скам ‘янілостей стало своєрідним сховищем різних представників стародавнього органічного світу. Серед них губки, корали, мшанки, водорості, голкошкірі, форамініфери і брахіоподи.

Юрак-тау

Гора Шихан (Стерлітамак знаходиться недалеко) являє собою залишок рифу, що колись входив в нижньопермський масив. Її відносять до пізнього палеозою. Приблизний період освіти – близько 230 млн років тому. Гора Шихан відрізняється конусоподібною формою. Схили досить круті – близько двадцяти-тридцяти градусів, проте скелястих поступів вони не утворюють. Нижню частину покривають осипи. У основи схилу з північного боку б ‘ють джерела, причому один з них сірчистий. Довжина Юрак-тау становить 1000 м, ширина – 850 м. Висота над рівнем океану – 338 метрів, над рівнем ґрунту – 200 м, а над річкою Білою – 220 метрів. Біля підніжжя розташовується о. Мокша.

Куш-тау

Ця гора Шихан розташована за три кілометри від Юрак-тау. Вона віддалена від Уфи на 140 км, від Стерлітамака – на 18 км. За формою це двогорбий хребет, витягнутий з півночі на південь. Біля підніжжя гори знаходиться будинок відпочинку під назвою “Шихани”. Східний схил зайнятий трасами відомого гірськолижного комплексу. Як і інші шихани в Башкирії, Куш-тау є залишком нижньопермського рифового масиву.

Шах-тау

Ця гора Шихан височіє за п ‘ять кілометрів від Стерлітамака. Її довжина – 1,3 кілометра. Шах-тау витягнуто у напрямку на південний захід. Абсолютна висота аж до початку процесу розробки становила 336 метрів. Інтерес дослідників привертають великі вапнякові виступи, де в застиглих породах можна знайти раковини вимерлих мільйони років тому морських тварин, просякнуті нафтою напівжидкою консистенції або гудроном.

Вапняки гори знаходяться в розробці для отримання сировини, що виготовляється стерлітамакським виробничим об ‘єднанням “Сода”. Коли цей процес ще не був запущений, на схилах з північної сторони ростали широколічні кленові і дубові ліси.

Станом на 1975 рік пік “Цар-гори” (дослівний переклад назви) став нижчим на тридцять п ‘ять метрів. В даний час від цього шихану практично нічого не залишилося.

Тра-тау

Ця гора розташована на вісім кілометрів на південь від Шах-тау. За формою вона являє собою правильний усічений конус. Південно-західний схил дуже крутий. Даний шихан є негласним символом Ішимбайського району. З 1965 року він має статус пам ‘ятки природи. Тра-тау на 280 метрів височіє над рівнем ґрунту. Примітний той факт, що на відносно невеликій ділянці гори росте більше сотні видів трав ‘янистих рослин. Невеликі печери можна знайти у верхніх частинах західного і південно-західного схилів. Біля підніжжя розташоване озеро Тугар-Салган.

Юрматинці з давніх пір вважають Тра-тау своєю священною горою. Територія навколо цього шихану багато століть вважалася забороненою. Саме там проводилися всі найважливіші обряди.

Гарні перекази

Про стародавні гори складено чимало легенд, що передаються з вуст в уста вже не одне покоління. Одна з них розповідає нам про безвідповідальні почуття, що спалахнули у джигіта Ашака до красуні Агідель. Довгий час молодий чоловік намагався домогтися прихильності своєї коханої, проте дівчина не звертала уваги ні на дорогі подарунки, ні на зізнання. Зрештою Агідель таємно покинула батьківський дім, щоб ніколи більше не бачити Ашака. Звістка про це дуже розлютила молоду людину. Він кинувся в погоню за норовливицею. Коли Ашак наздогнав Агідель, він боляче вдарив дівчину батогом. Батько юної красуні – Урал – не бажав, щоб на його дочку піднімали руку. З метою захисту свого дитя він перетворив Агідель на річку. Коли Ашак зрозумів, що накоїв, він вирвав своє серце. Відтоді на місці сумних подій тече тоненька, як юна діва, річка і стоять чотири шихани.

Існує багато інших повір, які розповідають про неймовірну історію виникнення цих гір. І дійсно, повірити в те, що таке диво природи з ‘явилося без втручання чарівних сил, складно.

Результат копіткої праці

Тим, що раніше ховалося в надрах гірських порід, зараз можна помилуватися в музеї. Він був відкритий завдяки старанням Скуїна Івана Альбертовича – геолога, який займався збором колекції понад двадцять років. Музей розташовується в кар ‘єрі гори Шах-тау. Найбільше туристи хочуть подивитися на зуби мамонта і красиві камені різних розмірів і форм. Аналогів цієї колекції не знайти більше ніде в світі. Цей музей приваблює не тільки простих мандрівників, а й геологів. Останнім надається можливість зайнятися вивченням рифів нижньопермського періоду, виведених на земну поверхню.

Можливості для відпочинку

Гора Шихан утворює унікальну рекреаційну зону. Там можна чудово відпочити як у великій компанії, так і в тісному сімейному колі, розбивши намет на одній з численних відповідних ділянок.

Гора Шихан. Челябінська область

Цей гранітний скельний масив розташовується на території Середнього Уралу. Неподалік розташоване місто Верхній Уфалей, а за шість кілометрів – станція “Силач”. У міжгірній западині утворилося озеро Аракуль. Гора Шихан тягнеться на два кілометри з півночі на південь. Максимальна ширина ланцюга коливається в межах сорока-п ‘ятдесяти метрів. Пік – Чемберлен (80 м).

Шлях з Челябінська до цього природного пам ‘ятника займе близько двох з половиною годин. Туристам рекомендується запастися репелентами, оскільки комарів у цих місцях дійсно багато.

Ув ‘язнення

Гори – унікальні творіння природи. Вони дарують нам чисте повітря і відкривають погляди чудові види. Масиви, що з ‘явилися мільйони років тому, мають не тільки естетичну, але і практичну цінність, стаючи джерелом видобутку різних мінералів, дорогоцінних металів і багато чого іншого.

Як з’явилися цукерки? – Коротка історія від “Пригощайся”

“Шоколад не є необхідним, але він є продуктом, який споживачі шукають в періоди невизначеності”, — йдеться у доповіді CBI (Центр сприяння імпорту з країн, що розвиваються). Це чи не найкраще пояснення, чому шоколадні натуральні цукерки настільки затребувані та залишаються улюбленими ласощами людей у всьому світі.

Солодощі завжди розцінювалися не тільки як продукт харчування, але також як антистрес, дієвий засіб від нудьги та поганого настрою.

Але як же з’явилися звичні нам цукерки, які тепер виготовляють різні кондитерські фабрики України та інших країн світу? Пропонуємо дізнатися у короткому екскурсі від солодкого бренду “Пригощайся”!

Найперші цукерки – з чого почалася історія улюблених солодощів?

Сьогодні купити цукерки може кожен, але колись вони були недоступними для простих людей.

Найперші цукерки з’явилися випадково понад 3.000 років тому. Стародавні єгиптяни, наприклад, змішували мед, горіхи, інжир та фініки. На Сході солодкі ласощі робили з мигдалю та фіги, і так само зі задоволенням додавали в них мед. Саме завдяки арабам і персам грильяж вперше відкрився світу!

Сьогодні купити цукерки грильяжні, тобто фрукти і горіхи в карамельному сиропі, можна у будь-якому магазині, однак колись вони були доступними тільки дуже багатим людям.

Стародавні римляни варили горіхи, додаючи до них макові зернята, мед і просочений кунжут. Ці цукерки натуральні стали прототипом сучасної нуги.

У Київській Русі солодощі готували з кленового сиропу, патоки та меду. Охоче додавали горішки, плоди та ягоди. Особливо часто використовували яблука, адже їх було вдосталь. Так, цукерки з натуральних продуктів поступово почали набувати популярності в різних країнах, а рецептура з часом удосконавлювалася.

Сиропи, горіхи, фрукти — це, звичайно, добре. Але очолив усі “ТОП-списки солодощів” звичайно ж шоколад!

Виробництво цукерок з шоколаду було розпочато у 1857 році Джоном Нойхаузом — аптекарем з Брюсселя. Він хотів зробити засіб від кашлю, але в підсумку отримав щось схоже на сучасні шоколадні цукерки. Його дружина зметикувала упаковувати нові ласощі у золоті обгортки, що принесло небачений успіх. Звичайно, купити цукерки з фабрики або приватної кондитерської тоді могли лише багатії, але з часом ласощі стали доступні всім.

Визначення такого продукту як цукерка, походить від confectum — що значить “виготовлений”. Аптекарі у 16 столітті використовували його для лікувального зілля із зацукрованих фруктів. Саме там з’явились перші шоколадні ласощі.

А ось у 21 столітті найсмачніші цукерки купити в Україні Ви можете вже не в аптеці, а в нашому онлайн-магазині! Цікаво, що цукерки “Пригощайся” – теж лікують! Від смутку, занепаду сил і навіть поганого настрою. Тож за хорошим настроєм і підвищенням гормону радості — варто завітати до нас!

Чому купити цукерки від виробника справді вигідно?

Перевага рішення купити цукерки від виробника очевидна, адже ви отримуєте:

1. Гарантію якості.
2. Сертифіковану продукцію.
3. Доступні ціни.
4. Оперативну доставку.
5. Знижки на великі замовлення.

Термін доставки після обробки і підтвердження замовлення в нашому магазині складає 1-3 дні. Ми доставляємо замовлення до поштового відділення та кур’єром за вказаною адресою! Відправляємо посилки “Укрпоштою” та “Новою Поштою”.

І ще одна, не менш важлива перевага – у нас дуже різноманітний асортимент!

Є фруктово-горіхові, шоколадні та грильяжні цукерки. Запрошуємо Вас поринути у світ справжнього шоколадного задоволення! ТМ “Пригощайся” приготувала для Вас багато смачненького — у захваті будуть дорослі та діти!

§ 2. Як в образотворчому мистецтві з’явилися жанри

Образотворче мистецтво існує з первісних часів, і вже тоді в ньому існували певні жанри, хоча прадавні художники навряд чи давали їм якісь спеціальні назви. Проте вони займалися анімалістикою (у живописі і скульптурі), а пізніше почали виконувати зображення в побутовому та батальному жанрах, намагаючись розповісти про свята, вдале полювання чи воєнну сутичку між двома племенами.

Зображення в «Печері рук» у Південній Аргентині. Ці настінні малюнки, як вважають учені, були створені 13 000 і 9500 років тому. У печері зображені переважно ліві руки. Ці відбитки лишали хлопчики під час ритуалу посвячення в доросле життя.

Численні твори в побутовому жанрі (малюнки, рельєфи) дають змогу сучасним дослідникам створити досить повне враження про життя в Давньому Єгипті чи Дворіччі: адже майстри того часу (особливо давньоєгипетські) однаково захоплено, цікаво й повно розповідали і про життя в палаці фараона чи царя, і про завойовницькі походи, і про мирне повсякденне існування городян і селян.

У Давньому Єгипті виник також портрет, насамперед скульптурний. Скульптори-портретисти намагалися якнайточніше відтворити зовнішність своєї моделі, що було пов’язано з давньоєгипетськими релігійними віруваннями – адже інакше душа «не впізнала б» свого нового тіла.

Давньоєгипетський розпис.

Нині сказали б, що це побутовий жанр.

Шумерська статуя.

Зображує Еббі II, правителя міста Марі. Її можна назвати портретом.

Рельєф із саркофага Александра із Сідону. Сідон (Ліван). 325-311 рр до н.е.

Зображує битву при Іссі. Один із прикладів батального жанру.

Митці Давньої Греції створили численні шедеври в різних видах мистецтва, проте зазвичай вони зображували ідеальне, а не реальне життя. Тому скульптури, які створили давньогрецькі майстри, є прекрасними, але не відтворюють точно реальні прототипи. А ось давньогрецькі вази як предмети повсякденного вжитку зберегли для нас цікаві й жваві сценки на побутову і батальну тему.

Скульптурний портрет був дуже популярним у Давньому Римі. На відміну від греків, римляни – володарі та громадяни величезної імперії – бажали бачити себе такими, якими вони є насправді. Тому їхні портрети є дуже реалістичними. Про перемоги римської зброї розповідали численні твори в батальному жанрі – рельєфи на тріумфальних арках і колонах.

Середньовіччя – час розквіту релігійного мистецтва, насиченого символами та умовностями. Навіть додаткові деталі – орнамент на берегах рукопису, капітель колони в соборі — набували фантастичного характеру. Звичайно, митці того часу зображували й реальні події – побутові, батальні, історичні. Утім ця реальність не дуже відрізнялася від трактування біблійних та євангельських сюжетів.

Гончар Піфон, вазописець Дуріс. Кілікс: Геракл та Афіна. Створено близько 480-470 рр. до н. е. Міфологічний жанр.

У XV-XVI ст. у живописі та скульптурі починають складатися вже справжні жанри. Першим з них став портрет. Людину зображували на тлі краєвиду (цей варіант більше подобався італійським художникам) або у власній оселі (так вважали за краще портретисти Нідерландів). Поряд з тим, кого малювали, на картині нерідко розташовували предмети, які могли розповісти про її героя – його становище в суспільстві, інтереси та захоплення: корону для володаря, зброю для полководця, книжки для вченого тощо. Отже, портрет сприяв розвитку й інших жанрів – пейзажу, натюрморту, інтер’єру.

У XVII ст. спочатку в Італії, а потім майже в усіх інших європейських країнах виникли академії мистецтв. Вони не лише об’єднували художників, навчали й виховували молодих майстрів, а й керували художнім життям держав. Саме в академіях склалася ієрархія жанрів, тобто розподіл їх на «високі» та «низькі». Найшанованішими були релігійний, історичний та міфологічний жанри.

Рафаель Санті. Мадонна Террануова. Релігійний жанр. Біблійна тема.

П. Левченко. Біля озера. Жанр – пейзаж.

Побутовий жанр і портрет цінували менше, а пейзаж, натюрморт, інтер’єр, анімалістику та флористику – ще менше. Такий несправедливий розподіл проіснував в академіях майже до початку XX ст.

Вінсент Ван Гог. Соняхи. Жанр – натюрморт.

Д. Левицький. Портрет Г. І. Алімової. Жанр – портрет.

Утім існування ієрархії жанрів не означало, що розвиток образотворчого мистецтва піде суворо за академічними правилами. Так, славетні художники XVII ст. – Дієго Веласкес і Рембрандт – створювали блискучі портрети. Відомі українські майстри XVIII ст. – Дмитро Левицький і Володимир Боровиковський – також здобули славу саме як портретисти.

У XIX ст. найважливішим жанром став побутовий. Глядачі захоплено «впізнавали» в нових картинах сцени з реального життя, повсякденні ситуації, які кожен неодноразово спостерігав удома чи на вулиці. Навіть історичні картини того часу стають схожими на побутові. Створюючи їх, художники уважно вивчали архітектуру і костюми минулих часів. Як це не дивно, до XIX ст. вони вважали це не обов’язковим!

У другій половині XIX ст. у мистецтві починають складатися нові напрямки. Свою роль у цьому відіграли пейзажі, які відтепер малювали не в майстерні за ескізами чи «з пам’яті», а безпосередньо на свіжому повітрі (це називається «на пленері»). Зрозуміло, у таких пейзажах відображувалися найтонші зміни природного освітлення. Наприклад, славетний цикл французького живописця Клода Моне «Руанський собор» зображує один і той самий фасад старовинного храму в різні часи ранку, дня і вечора. У цьому циклі 20 картин!

М. Пимоненко. До вранішньої. Пасха. Цей твір – сюжетно-тематична картина. Такі самі сцени і ми з вами спостерігаємо щорічно на Великдень.

Клод Моне. Руанський собор. 8 з 20 картин живописного циклу, який зображує одну й ту саму споруду в різні часи ранку, дня і вечора.

Інші художники, зокрема Поль Сезанн і Вінсент Ван Гог, з повагою ставилися до натюрморту. Цей жанр виявився дуже зручним для різних експериментів із композицією, формою та кольором.

У XX ст. поділ жанрів на «високі» й «низькі» остаточно зник. Проте це, звичайно, не означає, що зникли або втратили своє значення власне жанри. Гордістю мистецтва XX ст. є натюрморти Анрі Матісса, портрети Пабло Пікассо. Чимало прекрасних картин у різних жанрах створюють і сучасні українські художники.

• 1. Коли в мистецтві виник розподіл на жанри?
• 2. Які жанри вважалися «високими», а які – «низькими» в академічній ієрархії?

Учнівські роботи. Композиції

Спробуйте створити композицію на вільну тему в обраному жанрі. Інструменти та матеріали: аркуш паперу, гуашеві або акварельні фарби, олівець, гумка, пензлі, фломастери, гелеві ручки.

• Створіть ескіз для майбутньої композиції. Для цього на окремому аркуші в невеличкому розмірі (не більше 10 см) спробуйте намалювати свій задум. На цьому етапі варто обрати для майбутньої роботи формат – прямокутний, квадратний, колоподібний, видовжений тощо, а також вирішити, який композиційний прийом можна застосувати.
• На ескізі можна пошукати відповідь на питання, де ви створите найбільший контраст, де змістовий центр композиції. Можна також випробувати і колірне рішення.

П. Левченко. Соняхи

Левченко Петро Олексійович (1856-1917) – український художник. Навчався в Петербурзькій академії мистецтв. Більшу частину життя прожив у Харкові. Працював переважно в жанрі пейзажу, писав також натюрморти та інтер’єри. Творам П.О. Левченка притаманний тонкий ліризм. Головні роботи: «Глухомань», «Фонтан біля Золотих воріт», «Вечір. Сльота», «На Харківщині», «Біла хата. Вулиця в Путивлі», «Вітряки».

МАЙСТЕР-КЛАС

ЯК ОФОРМИТИ РОБОТУ

Паспарту – це додаткове обрамлення картини всередині рамки. Паспарту може прикрашати картину, вишивку, колаж, фотографію, допомагаючи сконцентрувати увагу глядача на зображенні і роблячи більш значущою і об’ємною інформацію на ньому. За бажанням паспарту можна зробити самостійно, використовуючи для виготовлення кольоровий папір або картон. У деяких випадках паспарту може замінити раму. Наприклад, щоб оформити свою роботу для шкільноі виставки, дорога рама не потрібна.

1. Візьміть картон і виріжте з нього прямокутник, що дорівнює за розміром рамці, в яку будуть вставлятися картина і паспарту.

2. Поверніть вирізаний аркуш і з’єднайте лініями кути картонного прямокутника зі зворотного боку.

3. Знайдіть центральну точку на перетині цих ліній і накресліть «вікно», відмірявши від зовнішнього краю прямокутника необхідну ширину паспарту. Пам’ятайте, що нижня частина паспарту має бути трохи ширшою, ніж верхня і бічні, тому що зорове сприйняття людини таке, що в «основі» хочеться залишити більшу площу, так би мовити, для стійкості.

Призначена для картини рама, паспарту й власне картина мають гармонійно поєднуватися один з одним. Для ніжної акварелі або чорно-білої графіки добре підійде широке паспарту білого кольору. Для насичених картин, написаних олією, можна зробити паспарту темного відтінку, але найліпше все-таки дотримуватися спокійних нейтральних тонів, щоб не заглушати зображення на картині. Гарно виглядає фактурний папір на паспарту.

Дуже оригінально виглядатимуть різні картини в однаковому оформленні. У цьому випадку потрібно зробити паспарту для всіх зображень в одному стилі – близьких за кольором відтінків, що пропорційно поєднуються за розміром. Таким же чином можна оформити і шкільну виставку.

Т. Яблонська. Ранок

Яблонська Тетяна Нилівна (1917-2005) – відома українська художниця, живописець. Працювала в Києві. Кожна нова картина Яблонської одразу ставала популярною, як-от: «Хліб», «Ранок», «Літо», «Льон», «Колиска», «Вечір. Стара Флоренція». Але мисткиня завжди перебувала у пошуку, полюбляла експериментувати, і тому її твори є дуже різними, несхожими один на один. Пізніше художниця захопилася технікою пастелі, створивши велику серію майстерних пейзажів і натюрмортів. Яблонська була також чудовим педагогом, викладала в Київському державному художньому інституті (нині – Національна академія образотворчого мистецтва та архітектури).

Вінсент Ван Гог. Кімната в Арлі

Вінсент Ван Гог (1853-1890) – один з найвідоміших художників XIX ст. Ван Гог був голландцем, але майже всі свої картини створив у Франції, де жив від 1886 р. Усі роботи майстра сповнені граничної щирості та емоційної напруги, а нерідко і справжнього трагізму, навіть якщо Ван Гог зображує звичайні речі («Стілець», «Черевики», «Соняхи»), власну кімнату («Кімната художника в Арлі»), сцени із селянського побуту («їдці картоплі», «Сіяч», «Жнець») або краєвиди невеликих міст Арль і Овер, де він працював («Зоряна ніч»). Ван Гог – автор численних портретів, у тому числі 35 автопортретів. За життя художник зміг продати лише одну свою картину. Світове визняння творчості Ван Гога почалося вже після смерті митця.

В. Кандинський. Композиція № 7