Зміст:
- 1 Яка частина мови третина
- 2 Третина
- 3 Частини мови в таблицях: усе, що потрібно знати для ЗНО
Яка частина мови третина
| ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
|---|---|---|
| Називний | третина | третини |
| Родовий | третини | третин |
| Давальний | третині | третинам |
| Знахідний | третину | третини |
| Орудний | третиною | третинами |
| Місцевий | на/у третині | на/у третинах |
| Кличний | третино | третини |
СЛОВНИК.ua містить тлумачний словник української мови – понад 130 000 тлумачень із СУМ* та понад 21 000 тлумачень, доданих командою та користувачами СЛОВНИК.ua. Словоформи (орфографічний словник української мови) для більше ніж 260 000 слів. Сервіс звертання містить понад 2600 імен та по батькові. Сервіс транслітерації містить офіційну “паспортну” (КМУ 2010) транслітерацію онлайн. СЛОВНИК.ua містить Помічника, який допоможе вам уникнути суржику та підкаже правильне слово. База “антисуржика” містить понад 700 слів та виразів. Також на нашому сайті розміщено зручний новий правопис Української мови 2019 онлайн з пошуком. А ще у нас є сервіс “Наголоси”, що розставляє наголоси в українських текстах.
* СУМ – Словник української мови в 11 томах. Дозвіл на використання люб’язно надано Інститутом Мовознавства ім. О.О.Потебні.
Третина
Тлумачення слова у сучасних словниках Третина. Одна з трьох рівних частин чогось. “Зараз біля дверей направо стояла велика піч із припічком, що займала собою майже третину хати” (Лесь Мартович).
Третина, чверть. Називаючи якусь кількість, виражену простим дробом, мовці іноді роблять стилістичні помилки.
Якщо дробове співвідношення, що означає 1/3, 2/3, 1/4, 3/4, у тексті записане цифрами (в умові математичної задачі, наприклад), то його треба читати, як і інші дробові числа, порівн.: 3/4 (три четвертих), як 5/6 (п’ять шостих), 9/10 (дев’ять десятих).
У доповідях, звітах уникають вживання простого дробу із знаменником 2, 3, 4: замість 1/2, 1/3, 1/4 пишуть і говорять половина, третина, чверть. Порівн.: «Половина (третина, чверть) випускників нашого інституту поїхала цього року на роботу в Донбас». Але при протиставленні, а також при спеціальному наголошенні вживають дробові числівники. Порівн.: «Одна третя випускників нашого інституту поїхала цього року на роботу в Донбас, а дві треті – в Криворіжжя». Коли співвідношення 1/3 або 1/4 передається словами третина, чверть, то перед ними не слід ставити числівник одна (неправильно: одна третина, одна чверть).
Стилістична традиція щодо вживання слова третина без числівника одна підтримується ще й морфологічним складом слова третина: адже до нього входить суфікс -ин, що надає слову значення одиничності, і тому відпадає потреба у вживанні числівника одна. Мабуть, за аналогією до третини і слово чверть узвичаєно вживати без числівника одна.
Дробові числа, які мають у знаменнику цифри 5 і далі, вживаються без слова частина або частка. Порівн.: «У 1965 р. в Радянському Союзі вироблено одну п’яту (а не одну п’яту частину, не одну п’яту частку) всієї світової промислової продукції».
Стилістично невдалим є передавання дробу з чисельником одна і знаменником 5 і далі без називання чисельника – за аналогією до третини, чверті – там, де наводяться точні підрахунки. Порівн.: «У 1965 р. в Радянському Союзі вироблено п’яту частину (треба: одну п’яту) всієї світової промислової продукції, хоча населення нашої країни становить тільки 7% населення земної кулі».
Проте у розмовній мові і в художній літературі саме таке слововживання є звичним: «Ваша дев’ята частина буде більше нашої половини» (М. Стельмах); «Коли б хоч десята частина з його бажань здійснилася…» (М. Коцюбинський).
Частини мови в таблицях: усе, що потрібно знати для ЗНО
Завдяки цій статті ти повториш (або вивчиш 😉) усі частини мови у форматі табличок та схем зі зрозумілими поясненнями. Ми розберемо визначення, складні випадки та способи легко і просто розрізнити частини мови між собою. Більше жодної плутанини на ЗНО 🙌
Частини мови – це класи слів, об’єднаних за характерними спільними ознаками, такими як синтаксична роль, загальне та граматичне значення. Сьогодні розберемо, які є частини мови, чому важливо їх розрізняти на ЗНО і, звісно ж, поговоримо, як саме це робити.
Чому важливо розрізняти частини мови?
На ЗНО трапляються різні тести, зокрема такі, де потрібно з’ясувати, до якої частини мови належить те чи інше слово, а також ті, у яких треба визначити члени речення. Ці завдання є в кожному тестовому зошиті попередніх років, а отже вміння їх розв’язувати гарантовано додасть тобі як мінімум кілька балів до загального результату.
Передовсім варто розібратися, які є частини мови, та чітко окреслити для себе, у чому полягають їхні відмінності. Почнімо з основного:
Частини мови: класифікація
Частини мови поділяються на дві великі групи: самостійні та службові. Окрема, особлива частина мови – вигук – не входить до жодної з цих груп.
Усього частин мови десять. Самостійних найбільше – їх шість. Службових – три. Це:
| Самостійні частини мови | Службові частини мови | Вигук |
|---|---|---|
| іменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово, прислівник | прийменник, сполучник, частка |
Самостійні частини мови
Самостійні частини мови
- мають лексичне значення (називають предмети, явища, ознаки, кількість, дії, обставини),
- мають граматичне значення (відмінок, рід, число тощо),
- виступають членами речення,
- відповідають на питання.
Це – іменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово та прислівник.
| Питання | Називає | Приклади | Синтаксична роль |
|---|---|---|---|
| хто? що? | предмет, істоту, явище | праска, Інна, дощ | може виступати будь-яким членом, найчастіше – підметом або додатком |
Складні випадки визначення іменників
Іменники часто можна сплутати з іншими частинами мови. Треба пам’ятати про такі випадки:
Це іменники, адже вони відповідають на питання “хто? що?” – “четвірка“.
2. Іменники, які походять від прикметників:
“Це завдання доручили черговому” – кому? – іменник;
“Він вчиться на військового” – (на) кого? – іменник.
Прикметник
| Питання | Називає | Приклади | Синтаксична роль |
| який? чий? | ознаку предмета | тихий, лісове, сестрина, білі | частіше виступає означенням, інколи – присудком |
Складні випадки визначення та утворення прикметників
- Як і іменник, прикметник інколи можна сплутати з іншою частиною мови (найчастіше з числівником):
- сорокалітній, подвійний – це прикметники.
2. Важливо також навчитися правильно утворювати ступені порівняння прикметників:
- темний – темніший або більш темний (❌ НЕ більш темніший), найтемніший або найбільш темний (❌ НЕ самий темний чи самий темніший).
Числівник
| Питання | Називає | Приклади |
| скільки? котрий? | число, кількість, порядок предметів | сім, сім десятих, семеро, сьомий |
Складні випадки відмінювання числівників
Відмінювання числівників – доволі складна тема. Потрібно запам’ятати кілька особливих випадків:
- Числівники сорок, дев’яносто, сто в усіх відмінках, крім називного та знахідного, мають закінчення -а:
- 40, 90, 100 – -а(сорока, ста).
2. У числівниках п’ятдесят-вісімдесят, а також кількадесят відмінюється тільки друга частина:
- 50-80, кількадесят – відм. тільки “-десят” (❌ НЕ п’ятидесяти, а п’ятдесяти);у числівниках двісті-дев’ятсот, а також кількасот відмінюються обидві частини:
- 200-900, кількасот – двохсот, чотирьохсот.
3. У складених кількісних числівниках відмінюються всі слова, у складених порядкових числівниках – тільки останнє слово:
- Вісімдесят чотири – вісімдесяти чотирьох, вісімдесят четвертий – вісімдесят четвертого.
4. Числівники від п’яти до двадцяти, тридцять, кільканадцять, від п’ятдесяти до вісімдесяти мають паралельні форми, які не можна “змішувати”:
| Називний | шістдесят сім | |
| Родовий | шістдесяти семи | шістдесятьох сімох |
| Давальний | шістдесяти семи | шістдесятьом сімом |
| Знахідний | шістдесят сім | шістдесятьох сімох |
| Орудний | шістдесятьма сьома | шістдесятьома сімома |
| Місцевий | (на) шістдесяти семи | (на) шістдесятьох сімох |
6. Дробові числівники півтора, півтори, півтораста не відмінюються, а іменники при них мають форму родового відмінка однини:
Займенник
| Питання | Вказує на | Приклади |
| хто? що? який? чий? скільки? | особу, предмет, ознаку, кількість, але не називає їх | ми, себе, скільки, інший, жодний, казна-що, самий |
Займенник“замінює” іменник, прикметник або числівник. До речі, ці чотири частини мови є іменними.
Складні випадки правопису займенників
Варто запам’ятати правопис деяких слів (часток із займенниками):
хтось, абиде, дещо, абикуди.
бозна до кого, казна з ким.
Дієслово
| Питання | Називає | Приклади | Синтаксична роль |
| що робити? що зробити? | дію, стан предмета | біжу, полетиш, розказано | найчастіше виконує роль присудка, хоча інфінітив може виступати будь-яким членом речення (так, навіть підметом чи додатком!) |
Форми дієслова
Дієслово має п’ять основних форм (особова; безособова на -но, -то; неозначена (інфінітив); дієприкметник; дієприслівник). Зупинимося на двох останніх.
| Питання | Називає | Приклади | Синтаксична роль |
| який? | ознаку предмета за дією або станом | мелена, сяючий, омріяне | означення |
- дієприкметниковий зворот – дієприкметник + залежні від нього слова, які завжди є означенням у реченні (увесь зворот – один член речення). Кома при такому звороті НЕ ставиться, коли він стоїть перед означуваним словом. Коли два чи більше зворотів стоять поряд у реченні, послуговуємося правилами розділових знаків між однорідними членами речення.
Приклади: “Запечена під сиром картопля. “, “Картопля, запечена під сиром, полита соусом. “;
Талий (сніг), стиглий або спілий (фрукт), улюблений (автор) – це прикметники.
| Питання | Позначає | Приклади | Синтаксична роль | |
| що роблячи? що зробивши? | додаткову до основної дію або стан | співаючи, заспівавши | найчастіше виступає обставиною | Незмінна форма |
- основна (дієслово-присудок) та супровідна (дієприслівник) дія виконуються одним і тим самим підметом (❌ не можна сказати “поприбиравши, шафки стали чистішими”);
- дієприслівниковий зворот – дієприслівник + залежні від нього слова. Завжди є обставиною. НЕ виділяється комою (комами), коли це зворот-фразеологізм, який стоїть після основного дієслова.
Приклади: “Вона сиділа склавши руки й нудьгувала”, “Склавши руки, вона сиділа й нудьгувала”;
- одиничний дієприслівник (при якому немає жодних пояснювальних слів) НЕ потребує виділення комами, якщо має значення обставини способу дії (а не додаткову дію) та стоїть після дієслова-присудка.
Приклади: “Співають ідучи дівчата” (Т. Шевченко), “Сідає, зітхнувши, мати”.
Прислівник
| Питання | Називає | Приклади | Синтаксична роль | |
| як? де? куди? звідки? коли? чому? | ознаку дії, предмета, іншої ознаки або вказує на обставини, за яких відбувається явище чи подія | дуже, варто, можна, гарно, босоніж, ліворуч, завтра, спросоння, наперекір | виступає обставиною, якщо пов’язаний із дієсловом-присудком, або – рідше – означенням (пов’язаний з іменником), присудком | Незмінна частина мови, не має закінчення |
Складні випадки правопису прислівників
Правопис прислівників, про який варто пам’ятати:
- після будь-, -небудь, казна-, бозна-, хтозна-;
- перед небудь-, -таки, -то;
- при утворенні однакових чи близьких за змістом слів:
- якщо це прислівникова сполука – прийменник + іменник, обставина у реченні, відповідає на питання прислівника:
кінець кінцем, день у день, одним одна тощо.
4. ❗️ Через два дефіси:
Службові частини мови
Службові частини мови
- не мають лексичного значення,
- самі “служать” граматичними засобами для вираження зв’язків речень і слів,
- не виступають членами речення,
- не змінюються,
- не відповідають на питання.
Це – прийменник, сполучник та частка.
Прийменник
| Що робить | Приклади |
| виражає залежність іменних частин мови від інших слів у словосполученні чи реченні | в, на, з-під, о, про, незважаючи на |
Найлегше запам’ятати значення службових частин мов за їхніми назвами.
Прийменник знаходиться “при іменнику”, а точніше при іменних частинах мови.
Складні випадки визначення прийменників
Важливо розрізняти інші частини мови та співзвучні прийменники:
а от роззирнисянавколо – це вже прислівник;
2. хатакрайсела – прийменник, виражає зв’язок одного слова з іншим,
а ріднийкрай – іменник.
Сполучник
| Що робить | Приклади |
| зв’язує однорідні члени речення, частини складного речення | і, проте, а, але, чи, хоч, незважаючи на те, що, що |
Сполучники, як підказує нам їхня назва, сполучають.
Складні випадки визначення та правопису сполучників
- Незважаючи на те, що – це сполучник, а от незважаючи на – прийменник:
- з останнім можна скласти просте речення (незважаючи надощ, у небі світило сонце), а з першим – складне (незважаючи на те, щойшов дощ, у небі світило сонце). Тобто у цих двох конструкцій різне використання. Розумієш різницю? 😉
немовбито, нібито, причому;
тим-то, тільки-но, тому-то.
3. Сполучники vs. однозвучні слова:
- однозвучні до сполучників слова мають лексичне значення, є членами речення, відповідають на питання тощо, саме за цими ознаками їх можна відрізнити. Порівняй:
щоб – що б, проте – про те.
“Що б не сталося, ти можеш прийти до нас, щоб попросити допомоги”,
“Я просила її не розповідати про те, що відбулося, проте вона не змогла довго тримати язика за зубами”.
4. Різниця між займенником “що” та сполучником “що” у складних реченнях:
- перший, як правило, можна замінити на “що саме” або “який”, тоді як другий можна зовсім опустити (або замінити на інший сполучник): “Пристрій,щопрацює”vs.“Добре,щопристрій працює”.
Частка
| Що робить | Приклади |
| утворює форми дієслів, заперечує, додає відтінків значення | не, хай, ну, би, навіть, хіба, наче, хоч |
Частка – це те, що залишилося, остача 🙂 Маленька “частинка”, що надає слову іншого, сильнішого, конкретнішого або й узагалі заперечного значення.
Складні випадки
- Частки іноді “набувають форми” інших частин мови, але тоді це слово виражає відтінок значення:
- наприклад: “Нуіспека!” Тут “і” – це частка, адже вона не сполучає два слова (“картопля і буряки”), а виражає додаткові емоції.
2. Правопис частки “не” знадобиться тобі не тільки на тестах, але й у власному висловленні – творі на ЗНО, та й для грамотного письма загалом.
Окрема частина мови – вигук
І нарешті! Особлива частина мови – вигук! Ура-а-а! (Так, це теж вигук 😃)
| Виражає | Приклади | |
| почуття, волевиявлення (також етикетні форми), звуконаслідування, не називаючи їх | ура, на добраніч, няв, ой, о, пхе, тю | Незмінна частина мови |
До вигуків умовно зараховують ще звуконаслідувальні слова, тобто те, як людина передає явища природи (шуми, звукове спілкування тварин): гав-гав, няв, ш-ш-ш, ме-е, кап-кап-кап тощо.
Розділові знаки при вигуках
- Якщо вигук вимовляється зокличною інтонацією, то на письмі ми виділяємо його знаком оклику:
- “Ой! Ви вже приїхали?”
2. Якщо без окличної інтонації – комами:
3. У випадку перед звертанням, якщо вигуки о, ой тісно пов’язані з ним інтонаційно, кому не ставимо:
Сподіваємося, ця стаття допомогла тобі розкласти все, що стосується частин мови, по поличках! А для повторення та закріплення вивченого радимо переглянути цей відеоурок . Для передплатників під ним також доступні унікальні тести, спеціально розроблені командою “на всі двісті” 🤩⭐