Яка ідея вірша «заповіт»

Тема: заклик до українського народу звільнитися від кайданів самодержавства, боротися за вільне життя, відстоювати інтереси простого люду.

Ідея: народної селянської революції: “. вставайте, кайдани порвіте і вражою злою кров’ю волю окропіте“. “Заповіт” був узагальненням прагнень і сподівань народних мас, уже освітлених першими проблисками революційно-демократичної свідомості.

Жанр: громадянська лірика, вірш-заповіт.

За формою своєю «Заповіт» — монолог ліричного героя. Він складається з шести строф, котрі об’єднані попарно й тому утворюють ніби три ступені, три градації, кожна з яких має свою окрему провідну думку, свій ритм і свою інтонацію. У той час всі вони об’єднані в одну гармонійну цілість.

Художні засоби “Заповіт”:
Епітети: «степу широкого», «Вкраїні милій», «лани широкополі», «синє море», «вражою злою кров’ю», «сім’ї великій, в сім’ї вольній, новій», «незлим тихим словом».
Метафори: «кров’ю волю окропіте», «понесе з України у . море кров ворожу», «все покину і полину до самого Бога молитися», «в сім’ї. новій не забудьте пом’янути незлим. словом».
Метонімія: український народ – «сім’я», Дніпро – «ревучий».

Римо-ритмічні особливості вірша “Заповіт”:

Строфа не виділяється, хоча логічно можна визначити 3 строфи по 8 рядків. Стопа двоскладова, бо бачимо і хорей (він забезпечує напруженість), і ямб (він сприяє ритмічній розповіді, динаміці). Зустрічається і пірихій, який створює ефект уповільнення ритму звучання вірша. Рима жіноча, тому що наголос падає на передостанній склад, це сприяє перспективі, адже думка незавершена. У вірші спостерігається внутрішня рима («і лани, і гори»; «покину і полину», «поховайте та вставайте», «незлим тихим словом»).

Образи – символи: Могила – символ волелюбності, слави, героїчної історії народу; це прикмета пейзажу Наддніпрянщини, а тому бути похованим у одній з могил сприймається як вияв найвищої слави. Дніпро – символ величі, могутності пригнобленого народу, але нескореного, його революційної енергії. Степ, лани – символ розкутої, вільної поведінки українців. Кайдани – символ тоталітарного режиму. Кров – символ, що виражає войовничість українців. Сім’я – символ нового, вільного способу життя української нації. Бог – найвища сила, яка визначає долю народу.

Послання спрямоване проти кріпосників, які не чули, не хотіли чути плачу народного: “Оглухли, не чують; . правдою торгують. І Господа зневажають, — людей запрягають в тяжкі ярма“. Шевченко не просить, а вимагає від панів, щоб вони схаменулися, і розгортає перед ними картину народної, селянської революції: “Схаменіться! Будьте люде, бо лихо вам буде. Роз­куються незабаром заковані люде, настане суд, заговорять і Дніпро, і гори, і потече сторіками кров у синє море дітей ваших...” Поет звертається до освічених дворян: “Обніміте ж, брати мої, найменшого брата!“.

Усе послання своїм вістрям спрямоване в сучасність, але автор загострює увагу й на став­ленні до минулого.

Тарас Шевченко — Заповіт (аналіз, паспорт твору)

Система віршування: силабічна (коломийковий вірш).

Віршовий розмір: хорей.

Римування: у двовірші — паралельне (аа).

Строфа: чотиривірш (катрен), який виникає в результаті поділу двовірша (дистиха).

Провідний мотив, мотиви: заклик до українського народу звільнитися від кайданів самодержавства, боротися за вільне життя, відстоювати інтереси простого люду; віра поета у світле майбутнє України.

Тема: передсмертна воля; смерть одного; майбуття народу; боротьба з ворогами.

Ідея: утвердження думки про щасливе (вільне) майбутнє українського народу, яке треба здобути в боротьбі з ворогами.

Композиція (зміст): за формою “Заповіт” — монолог. Складається із шести строф, що об’єднані попарно й утворюють ніби три сходинки, кожна з яких має свою провідну думку, певні ритми та інтонацію, а разом становлять гармонійну цілісність. Це розвиток-переживання ліричного героя про долю народу.

Експозиція: “Як умру, то поховайте. На Вкраїні милій. “.

Зав’язка: “. Як понесе з України. Кров ворожу. “.

Кульмінація: “. Вставайте, / Кайдани порвіте. “.

Розв’язка: “. І мене. Не забудьте пом’янути / Незлим тихим словом”.

У розгортанні сюжету можна виділити три частини, пов’язані між собою за допомогою інтонацій.

• Заповіт (повний текст) ▲ читається менше, ніж за хвилину

• Заповіт (шкільні твори)
• Що заповідав поет українському народові у вірші “Заповіт”?
• Біографія Тараса Шевченка

Засобами народної символіки малює Шевченко у перших строфах поетичний образ України, зігрітий любов’ю. Але в наступних рядках його мова стає уривчастою, схвильованою, про ворогів Вітчизни поет не може говорити спокійно. Далі — заклик — кульмінація твору і вибух пристрасті поета:

Кайдани порвіте / І вражою злою кров’ю/ Волю окропіте.

Усі дієслова (поховайте, вставайте, порвіте, окропіте) вжито в наказовому способі. Цим висловлюється впевненість у тому, що все здійсниться: народ повстане і розірве кайдани.

У кінці вірша — звернення до майбутніх поколінь, у якому звучить віра в перемогу, у те, що щастя прийде, Україна буде вільною.

Художні засоби, стилістичні фігури: епітет, повтор, метафора, метонімія, антитеза, гіпербола.

Образи та символічні образи: людей: ліричний герой — автор; міфологічних істот (умовно): Бог; природи: степ, лани, Дніпро, кручі, море; предметів і явищ: могила, Україна, кров ворожа, кайдани, вража кров, сім’я нова вольна.

Символічні образи: сім’я вольна нова (символ ідеального суспільства, мрії поета); кайдани (символ усього, що є антилюдським, антинародним).

Примітки та корисна інформація: “Заповіт” завершує збірку “Три літа”. Цей вірш — своєрідний гімн визвольної боротьби українського народу — мав і має значний вплив на українську культуру: він став основою для музичних творів багатьох композиторів, активно використовується в культурному житті, перекладений понад 150 мовами народів світу.