Яка кількість приголосних звуків в українській мові

Голосні і приголосні звуки

За умовами творення та особливостями звучання всі звуки поділяються на голосні та приголосні. В українській мові 6 голосних і 32 приголосні звуки.

Голосними називаються звуки, що складаються тільки з голосу. При їх творенні повітря повільно проходить через ротову порожнину і не зустрічає жодних перешкод (а, о, у, и, і, е).

Приголосними називаються звуки, що мають у своєму складі голос і шум або тільки шум. При їх творенні повітря зустрічає на своєму шляху перешкоди ([б, п, д/д’, т/т’, г, к, ґ, ф, ж, з/з’, ш, с/с’, х, дж, дз/дз’, ц/ц’, ч, в, м, й, н/н’, л/л’, р/р’]).

Приголосні звуки можуть утворюватися за допомогою голосу й шуму або тільки шуму (голосові зв’язки дрижать дуже сильно, слабко або зовсім розслаблені). Залежно від цього звуки поділяються на сонорні, дзвінкі та глухі. У сонорних звуках голос переважає над шумом ([м, в, н/н’, л/л’, р/р’, й]). Дзвінкі звуки складаються з голосу і шуму ([б, д/д’, з/з’, ж, дж, дз/дз’, г, ґ]). Глухі звуки складаються тільки з шуму ([п, т/т’, х, ф, с/с’, ц/ц’, ш, ч, к]). В українській мові 11 дзвінких і 12 глухих приголосних. Більшість дзвінких і глухих звуків утворюють пари [б—п, д—т, з—с, дз—ц, ж—ш, дж—ч, г—х, г—к, д’—т’, з’—с’, дз’—ц’].

Із 32 приголосних звуків в українській мові 22 — тверді і 10 — м’які. Частина приголосних звуків утворює пари за твердістю/м’якістю. М’який знак й не має пари серед твердих приголосних. Звуки [б, п, в, м, ф, ж, ч, ш, дж, г, к, х, ґ] не мають парних м’яких, вони можуть тільки пом’якшуватися перед і, а також зрідка перед іншими голосними або при подовженні (вітер — [в’іте и р], похід — [пох’ід]).

Використовуючи сайт ви погоджуєтесь з правилами користування

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Ми приєднуємось до закону про авторське право в цифрову епоху DMCA прийнятим за основу взаємовідносин в площині вирішення питань авторських прав в мережі Інтернет. Тому підтримуємо загальновживаний механізм “повідомлення-видалення” для об’єктів авторського права і завжди йдемо на зустріч правовласникам.

Копіюючи матеріали во повинні узгодити можливість їх використання з авторами. Наш сайт не несе відподвідальність за копіювання матеріалів нашими користувачами.

Класифікація приголосних звуків

Якість різних приголосних залежить від умов їх творення. В українській мові приголосні характеризують і класифікують за такими ознаками:
1) за участю голосу і шуму в їх творенні (тобто за роботою голосових зв’язок);
2) за місцем творення (за активним мовним органом);
3) за способом творення;
4) за наявністю або відсутністю палаталізації (пом’якшення);
5) за наявністю або відсутністю носового забарвлення.

• За участю голосу і шуму (тобто за роботою голосових зв’язок) приголосні діляться на сонорні й шумні.
Сонорними називаються приголосні, що складаються з голосу й шуму з перевагою голосу. До сонорних приголосних належать: [в], [й], [р], [р’], [м], [н], [н’], [л], [л’].
Шумними називають приголосні, що складаються з голосу і шуму з перевагою шуму (дзвінкі приголосні) або з одного тільки шуму ( глухі приголосні ).
Дзвінкі й глухі приголосні, крім звука [ф], утворюють співвідносні пари:

• За місцем творення (або за активним мовним органом) усі приголосні поділяються передусім на губні і язикові.
Губні приголосні творяться в результаті зближення нижньої губи з верхньою або верхніми зубами. До губних приголосних належать: [б], [п], [в], [м], [ф].
Язикові приголосні залежно від того, яка частина язика артикулює до пасивного мовного органа ( зубів, піднебіння, або задньої стінки глотки), поділяються на:
1. Передньоязикові.
2. Середньоязикові.
3. Задньоязикові.
4. Глотковий, або фарингальний. При творенні корінь язика зближується із задньою стінкою глотки.

Характеризуючи приголосні за способом творення, враховують характер перепони, що утворюється між мовними органами.

• За способом творення (шуму) приголосні поділяються на три основні групи: зімкненні , щілинні і дрижачі.
При вимові зімкнених приголосних активний орган ( нижня губа або язик) тісно змикається з пасивним. Під тиском повітря зімкнення з силою розривається, і при цьому утворюється характерний шум.
Шумні зімкнені (в свою чергу) поділяються на проривні і африкати.
До проривних належать: [б], [п], [д], [д?], [т], [т’], [Ґ], [к], [м], [н], [н’]. При цьому проривні шумні ([б], [п], [д], [д?], [т], [т?], [Ґ], [к]) називаються ротовими, а проривні сонорні ([м], [н], [н’]) – носовими. При їх вимові в ротовій порожнині утворюється тісне змикання ( як при [б] або [д]), проте одночасно повітря вільно виходить через носову порожнину.
При вимові африкат передня спинка язика, наближаючись до піднебіння, спочатку утворює зімкнення . Проте замість моментального прориву цього зімкнення в останній фазі у африкат зімкнення поступово переходить у коротку щілину. Отже, африкати – це звуки складної артикуляції, першим компонентом яких є зімкнення, а другим – щілина. До африкат в українській мові належать: [ч], [ц], [ц’], [дз], [дз’], [дж].
При вимові щілинних активний мовний орган, наближаючись до пасивного, утворює вузьку щілину. До щілинних належать: [в], [ф], [з], [з], [ж], [ш], [й], [г], [х], [л], [л].
При вимові дрижачих [р], [р’] кінчик язика періодично або притискається до переднього піднебіння, або відходить від нього.

• Приголосні звуки можуть класифікуватися за твердістю – м’якістю. Пом’якшення звуків виникає внаслідок додаткового підняття середньої спинки язика в напрямку до твердого піднебіння, чим може ускладнюватися основна артикуляція приголосних.
Залежно від відсутності чи наявності роботи середньої спинки язика приголосні поділяються на тверді і м’які. Проте м’якість виявляється не в усіх приголосних однаково. Найбільш м’яким є звук [й], і за ним завжди лишається назва м’який приголосний. Інші приголосні пом’якшуються меншою мірою, і тому їх ще називають пом’якшеними . До них відносяться: [д’], [т’], [з’], [с’], [ц’], [дз’], [л’], [н’], [р’].
Крім того, в українській мові, головним чином перед [і], з’являються ледь пом’якшені відтінки ряду твердих приголосних, які не мають м’яких відповідників. Вони називаються напівпом’якшеними. Ці звуки в транскрипції позначаються знаком “апостроф”. До них відносяться: [б’], [п’], [в], [м’], [ф], [ж’], [ч’], [ш’], [дж’], [Ґ’], [к’], [х’], [г’]

Голосні і приголосні звуки

З акустичного погляду всі звуки мови поділяються на голосні й приголосні, які розрізняються співвідношенням голосу (тону) і шуму.

Сукупність голосних звуків окремої мови називається їх вокалізмом. В українській мові шість голосних [а, о, у, е, и, і].

Сукупність приголосних звуків мови називається консонантизмом. Приголосні звуки Супроводжують голосні, тобто перебувають при них. Така роль приголосних відображена в їх назві – при-голосний: звук, що вживається при голосних. Приголосні входять до складу разом з голосними – це одна з їх основних особливостей: поєднуватися із складотворчими голосними звуками. Хоч в українській мові дуже багатий консонантизм — 32 приголосні звуки, — проте приголосні без голосних вимовляються важко. Якщо голосні складаються з чистого голосу (“звуки голосу”), то приголосні складаються з голосу і шуму або лише шуму.

Звуки, що творяться тільки за допомогою голосу (тону), називаються голосними. Звуки, що творяться з участю голосу і шуму або тільки шуму, називаються приголосними.

Членороздільні звуки людської мови відрізняються від нечленороздільних звуків особливостями творення і функціонування. Джерелом мовних звуків є коливання голосових зв’язок у гортані і тертя повітряного струменя об стінки мовних органів. Творення мовних звуків є процесом, осмисленим людською свідомістю.

Звуки у своїй структурі мають тони і шуми. Тони виникають унаслідок періодичних коливань повітряного середовища, а шуми – внаслідок неперіодичних коливань. У чистому вигляді як тони, так і шуми зустрічаються рідко. Проте мовні звуки розрізняються залежно від того, що лежить у їх основі – тон чи шум – і відповідно поділяються на голосні і приголосні. До того ж голосні і приголосні розрізняються ще і за артикуляційними характеристиками.

При творенні голосних звуків у мовленнєвому апараті немає перешкод, тому струмінь видихуваного повітря проходить вільно. При творенні приголосних звуків видихуваному повітрю доводиться долати перешкоди. Різну участь у творенні голосних і приголосних звуків беруть і м’язи для відкривання і закривання рота. При творенні голосних нижня щелепа більшою або меншою мірою опускається вниз, м’язи менш напружуються. При творенні приголосних напруження зосереджене в ділянках їх творення.

Основні особливості та ознаки голосних і приголосних звуків

Основні особливості

та ознаки розрізнення звуків

Голосні звуки

Приголосні звуки

В основі голосних лежить голосове джерело

В основі приголосних звуків наявне одночасно голосове і шумове джерело або тільки шумове

Характеристика джерела звука

При артикуляції голосовий канал відкритий, у ньому немає значних контактів, здатних бути джерелом шуму

Артикулюються за умов повного або часткового звуження ротової порожнини, через яку проходить видихуваний струмінь повітря і утворює характерні для приголосних шуми

Характеристика артикуляції

Визначаються як складотворчі

Визначаються як нескладотворчі, оскільки входять до складу разом з голосними

Характеристика функцій

Класифікація голосних за участю губ

Губи легко змінюють форму і розмір вихідного отвору в ротовій порожнині, а також подовжують або скорочують резонуючу ротову порожнину. Залежно від їх участі в артикуляції голосні поділяють на неогублені, або нелабіалізовані, й огублені, або лабіалізовані (від лат. labium-губа). До лабіалізованих належать [о], [у], до нелабіалізованих – [а], [е], [и], [і].

Класифікація голосних за ступенем підняття язика

Ступінь підняття язика залежить від того, як спинка язика піднімається до піднебіння. Вона може бути максимально піднята до піднебіння, залишаючи невеликий прохід для видихуваного струменя повітря, може бути піднята менше і, нарешті, може підніматися незначною мірою або й не підніматися зовсім. Залежно від цього в українській мові розрізняють голосні високого ([і], [у]), високо-середнього ([и]), середнього ([е], [о]) і низького ([а]) підняття.

Класифікація голосних за місцем артикуляції

Місце артикуляції голосних визначається позицією спинки язика в горизонтальному напрямку щодо піднебіння. Якщо при вимові звука язик більше чи менше піднімається до твердого піднебіння, лишаючи порівняно невеликий прохід для видихуваного повітря, а в задній частині ротової порожнини виникає великий простір, що служить резонатором, – утворюються голосні переднього ряду ([і], [и], [е]).

Якщо ж при вимові звука основна маса язика зосереджена в його задній частині й піднімається до заднього піднебіння, утворюються голосні заднього ряду ([а], [о], [у]). При цьому в задній частині ротової порожнини залишається тільки невеликий прохід, а великий резонатор утворюється в передній частині.

Середнє положення між голосними переднього і заднього ряду займають голосні середнього ряду. В українській мові голосних середнього ряду немає.

Класифікація голосних за ступенем відкритості ротової порожнини

За ступенем відкритості ротової порожнини голосні поділяються на широкі й вузькі, або відкриті й закриті. До широких (відкритих) належать голосні низького й середнього підняття, до вузьких (закритих) – голосні високо-середнього та високого підняття.

У межах чотирьох ступенів підняття кожен голосний також може утворюватися при більш або менш відкритій ротовій порожнині. Тому розрізняють, наприклад, [о] закритий і відкритий, [е] закритий і відкритий, так само й інші голосні.

Розрізняють також голосні напружені й ненапружені. Так, в українській мові більш напружені всі наголошені голосні і менш напружені – ненаголошені. Закриті голосні ([і], [у], [и]) – більш напружені, відкриті ([а], [о], [є]) – менш напружені.

Класифікаційна таблиця голосних звуків сучасної української літературної мови

Примітка. Фігурними дужками < >позначено огублену вимову голосних [о], [у].