Ручна граната РГД-5

Ручна граната РГД-5 («Ручна граната дистанційна», індекс ГРАУ – 57-Г-717) – радянська протипіхотна уламкова ручна граната дистанційної дії, наступального типу. Основне призначення – ураження особового складу противника уламками корпусу.

РГД-5 прийнята на озброєння ЗС СРСР у 1954 році для заміни наступальної гранати РГ-42.

Граната призначена для ураження живої сили фугасною дією вибухівки та уламками, що формуються при руйнуванні металевої оболонки. Уламки мають невелику масу і летять на меншу дальність, ніж можлива дальність кидка, тому граната класифікується як наступальна.

Тактико-технічні характеристики (ТТХ) ручної гранати РГД-5

Ручна граната РГД-5 складається з корпусу з трубкою для запалу, розривного заряду і запалу. Граната має овальний корпус з тонкої сталі, зібраний з верхньої і нижньої частин, кожна з яких включає зовнішню оболонку і вкладиш. До верхньої частини корпуса за допомогою манжети приєднується трубка для запалу й герметизації розривного заряду в корпусі. Отвір для запалу при зберіганні закривається пластмасовою пробкою. Розривний заряд заповнює корпус і служить для розриву корпусу гранати на осколки. Маса розривного заряду 110 грамів.

Будова ручної осколкової гранати РГД-5: 1 – корпус; 2 – запал; 3 – розривний заряд; 4 – ковпачок; 5 – вкладник ковпачка; 6 – трубка для запалу; 7 – манжета; 8 – піддон; 9 – вкладник піддона.

Запал гранати універсальний УЗРГМ (або УЗРГМ-2) підходить також до гранат РГ-42 і Ф-1.

Запал гранати УЗРГМ (УЗРГМ-2): а – загальний вигляд; б – у розрізі; 1 – трубка ударного механізму; 2 – з’єднувальна втулка; 3 – направляюча шайба; 4 – бойова пружина; 5 – ударник; 6 – шайба ударника; 7 – спусковий важіль; 8 – запобіжна чека; 9 – втулка сповільнювача; 10 – сповільнювач; 11 – капсуль-запальник; 12 – капсуль-детонатор.

Ударник та шайба ударника: 1 – жало; 2 – виступи для упору шайби; 3 – проточка для вилки спускового важеля; 4 – шайба ударника

Спусковий важіль та запобіжна чека з кільцем: 1 – вилка; 2 – провушина з отвором для запобіжної чеки

Бойова граната фарбується в зелений колір (від хакі до темно-зеленого). Навчально-імітаційна граната фарбується в чорний колір. Крім того, вона має отвір у нижній частині. Бойовий запал забарвлення не має. У навчально-імітаційного запалу кільце чеки й нижня частина притискного важеля пофарбовані в червоний колір.

Перед метанням гранати. Взяти гранату з сумки, відкрутити пробку з трубки, на її місце вкрутити запал. Частини ударного механізму запалу знаходяться в такому положенні: ударник зведений тримається у верхньому положенні вилкою спускового важеля, що з’єднаний з трубкою ударного механізму запобіжною чекою. Кінці запобіжної чеки розведені і міцно тримають її в запалі.

Для застосування гранати РГД-5 необхідно розігнути вусики запобіжної чеки, взяти гранату у кидкову руку так, щоб пальці притискали важіль до корпусу. Перед метанням гранати, просунувши, вказівний палець іншої руки в кільце чеки, висмикнути чеку. Граната може продовжувати залишатися в руці як завгодно довго, тому що поки не відпущений важіль, ударник запала не може розбити капсуль. Після кидка гранати, важіль під впливом пружини ударника повернеться, звільняючи ударник і відлетить убік.

Ударник під дією бойової пружини завдає удару по капсулю-запалювачу (наколює) й запалює його. Вогонь від капсуля-запалювача запалює сповільнювач (дистанційну частину запалу) і, пройшовши його, через 3,2-4,2 секунди, передається капсулю-детонатору. Капсуль детонує і викликає вибух розривного заряду гранати. Корпус гранати розривається, і осколки розлітаються врізнобіч.

Можлива дальність кидка залежить від фізичних якостей солдата і в середньому становить 30-40 метрів. Дальність розльоту осколків близько 15-20 метрів.

Ручні гранати РГД-5 зберігаються в дерев’яних ящиках по 20 штук. Вага ящика – 14 кг. У кожній гранаті є ебонітова заглушка, так само в комплекті йдуть запали УЗРГМ (уніфікований запал ручної гранати модернізований) у двох металевих банках.

Ручна осколкова граната Ф-1

Ручна осколкова граната Ф-1 (індекс ГРАУ – 57-Г-721) – граната дистанційної дії призначена для ураження живої сили противника під час оборонного бою. Метання гранати здійснюється з різних положень лише із-за укриття, з бронетранспортера або танка.

Граната Ф-1 була розроблена на основі французької осколкової гранати F-1 моделі 1915 р. та англійської гранати системи Лемона, що постачались у Росію в роки Першої світової війни, звідки й назва Ф-1 та прізвисько «лимонка». Причиною розробки гранати для радянських військ стали численні недоліки гранати РГД-33, то ж у 1939 році розробку нової гаранати було доручене Ф. І. Храмєєву з чим він впорався за два місяці. На озброєння РККА граната була прийнята з механічним запалом Ф.Ковешникова. У 1941 р. запал був замінений більш надійним, простішим і надійнішим запалом УЗРГ системи Е. М. Вицені.

Тактико-технічні характеристики (ТТХ) ручної гранати Ф-1

Ручна осколкова граната Ф-1 (мал. 1) складається з корпусу, розривного заряду і запалу.

Корпус гранати служить для розміщення розривного заряду і запалу, а також для утворення осколків під час вибуху гранати. Корпус гранати чавунний з повздовжніми і поперечними борознами, по яких граната, як правило, розривається на осколки. У верхній частині корпусу є нарізний отвір для вгвинчування запалу. При зберіганні, транспортуванні і перенесені гранати в цей отвір вкручена пластмасова пробка.

Розривний заряд заповнює корпус та призначений для розриву гранати на осколки.

Запал гранати УЗРГМ (УЗРГМ-2) (див. мал.2) призначений для підриву розривного заряду гранати. Його будова та робота частин і механізмів детально описані тут .

Бойові гранати пофарбовано у зелений колір від хакі до темно-зеленого. Навчально-імітаційні гранати пофарбовані в чорний колір з двома білими (вертикальна та горизонтальна) смугами. Крім того, навчальні гранати мають отвір у нижній частині корпусу. Бойовий запал не має кольору. У навчально-імітаційного запалу кільце чеки та нижня частина притискного важеля мають червоний колір.

Маркувальні клейма на корпусах гранат Ф-1:

• Г, ГЗ – Арматурний завод м. Гусь-Хрустальний (РФ)
• О – Омутінський металургійний завод, Кіровська область (РФ)
• П, ПЗ – Песковський чавуноливарний завод, Кіровська область (РФ)
• Р – Ржевський механічний завод, Свердловська область (РФ)
• Т, ТК, т – Виправно-трудова колонія ІТК-1, м. Тамбов (РФ)
• УМЗ,УОМЗ – Усманський механічний завод, Воронезька область (РФ)
• Я – Ярцевський машинобудівний завод, Смоленська область (РФ)
• трикутник – Завод «Будмаш», м. Прилуки, Чернігівська область (Україна)

Гранати Ф-1 упаковуються в дерев’яні ящики по 20 штук, отвір для запалу заглушена пластмасовою заглушкою. Запали УЗРГМ зберігаються в цьому ж ящику окремо в двох металевих герметично запаяних банках (по 10 штук у банці). Вага ящика – 18 кг. Ящик комплектується консервним ножем, призначеним для відкриття банки з запалами.

Ручні гранати Ф-1 та РГД-5. Міфи та реальність

Пропонуємо до вашої уваги статтю головного інструктора ВПЦ 3-го полку Ткачука Дмитра, в якій офіцер ЗС України розповів про ручні гранати, їхню ефективність, уражаючу дію їхнього вибуху – про міфи та реальність, що пов’язані із цим видом зброї.

Мене як військового завжди цікавить будь-яка інформація, яка може мені стати в пригоді під час бойових дій. Такої інформації наразі дуже багато в інтернеті (вогнева підготовка, тактика, військово-польова медицина, виживання, розвідка та інше). Але я, як людина практична, повинен спочатку перевірити отриману інформацію – відпрацювати ті, чи інші елементи бойової підготовки, щоб для себе визначити ефективність і практичність отриманої інформації.

Надійшов час розібратися в ручних гранатах. За час служби я їх метав доволі багато разів, як вітчизняних так і американських. Питання способів метання гранат та встановлення розтяжок, а також різних «пасток» в цій статті розглядати не будемо. Це більше практичне заняття. А ось вражаючі фактори гранат і їх визначення, які я знайшов в інтернеті, опишу, тому що це практично мною перевірено під час перебування в зоні АТО.

Отже ручна граната Ф-1

Граната була розроблена на основі французької гранати F-1 моделі 1915 року і гранати системи Лемона. Звідси і маркування Ф-1 і назва в народі «лимонка». Ребра на її корпусі зовсім не для розділення на осколки, як дехто вважає, а для зручності хвату долонею, для зручності тримання і можливості прив’язування до будь-чого при поставленні її на розтяжку в якості міни. Корпус відлитий з чавуну, який при розриві дає до 300 великих і дрібних осколків різної ваги. При цьому трава «скошується» повністю в радіусі 3 метра від місця вибуху, суцільне ураження ростової фігури забезпечується в радіусі 5 метрів, на відстані 10 метрів ростова ціль вражається 5-7 осколками, в 15 метрів – 2-3 осколка.

Виникає питання звідки взялися ці цифри і чому в Настанові по ручним гранатам написано, що радіус суцільного ураження гранати Ф-1 – 200 метрів. Саме ця цифра і почала мене бентежити. В мирний час на полігонах в основному метають РГД-5, тому що вона вважається наступальною і радіус суцільного ураження її до 25 метрів. Гранати Ф-1 ніхто на полігоні не метає, тому що всі військові також читали цю Настанову, і якось страшнувато метати гранату навіть із-за укриття, знаючи її вражаючі характеристики. Що ж, зараз почнеться математика.

Порівняємо дві гранати Ф-1 і РГД-5

Вага Ф-1 – 600 гр., а РГД-5 – 310 гр. Вага вибухової речовини в гранатах 60 гр. і 110 гр. відповідно. Як бачимо граната Ф-1 важча, але вибухової речовини у ній майже у 2 рази менше ніж у РГД-5. Отже, користуючись логікою ми можемо сказати, що та граната, в якій більше вибухової речовини, має більший радіус ураження осколками. Один нуль на користь РГД-5. Перевірити це небезпечно, тому що це тільки здогадка. А де факти? Щоб краще зрозуміти всю математику вибуху і розльоту осколків, потрібно розрізняти деякі визначення:

• Дальність (радіус) суцільного ураження (ДСУ) – це відстань від місця розриву до сектору, де мають ураження 70 % цілей.
• Дальність (радіус) ефективного ураження (ДЕУ)- те саме тільки на зовнішній границі сектора буде 50 % ураження цілей.
• Дальність ураження (радіус ураження) (ДУ) – це відстань, де мають ураження 20 % цілей.
• Дальність (радіус) розльоту осколків (ДРО). Те ж саме, що і радіус ураження, а відмінність в тому, що на зовнішній границі ймовірність ураження наближається до 0%.
• Безпечна відстань розльоту осколків (БВ) – ймовірність ураження 0%.
• Гарантована безпечна відстань (ГБВ), що дорівнює півтора або подвійному безпечному розльоту осколків.

Звідси ми можемо зробити висновок, що чим далі від гранати, тим безпечніше і шанси на виживання збільшуються. Інший висновок, що йде неправильне розуміння понять і як наслідок помилкові показники у Настановах.

Тепер перейдемо до уражаючих факторів ручних гранат. Визначено військовими, що уражаючі властивості мають ті осколки, які можуть вбити або тяжко поранити (вивести з ладу людину), вага яких не менше 2 гр., і яким надана певна швидкість. Оптимальні по вазі можна вважати осколки вагою в межах 2-5 гр. Знаючи вагу корпусів гранат РГД-5 і Ф-1 можна визначити приблизну кількість небезпечних осколків, які утворяться при вибуху гранати. Вага корпусу Ф-1 з запалом 540 гр. (600 гр. граната – 60 гр. вибухової речовини).

Отже при вибуху отримаємо 540:2=270 небезпечних осколків. А з РГД-5 – 200:2=100 осколків. (310 гр. вага гранати – 110 гр. вибухової речовини = 200 гр. вага корпусу з запалом УЗРГМ). Зрозуміло, що ці значення приблизні.

При вибуху гранати осколки розлітаються рівномірно в просторі на 360 градусів по горизонту і по нормалі. З розвитком вибуху гази дроблять корпус на осколки, які рухаються по фронті ударної хвилі, яка має форму сфери. По мірі збільшення сфери, і відповідно, віддалення осколків від центра вибуху відстань між ними зростає. Доки проміжки між осколками більш менш рівні площі людського тіла, то ймовірність того, що осколок попаде в людину дорівнює 100%. Потім відповідно вірогідність попадання зменшується і зі збільшенням відстані від місця вибуху досягає 0%. Візьмемо приблизну площу людини за 1,08 кв.м (Зріст 180 см помножити на ширину 60 см.). Очевидно, що різні людини мають різну площу тіла.

Продовжимо вираховувати

Отже, щоб отримати 100% ураження потрібно щоб площа проміжків між суміжними осколками була не більше 1,08 кв. м. Так, як для розрахунку радіуса суцільного ураження нам достатньо 70%, то площа проміжків повинна бути не менше 1,54 кв.м. Знаючи формулу площі поверхні сфери . Для того, щоб дізнатися скільки нам потрібно осколків для 70% ймовірності ураження розділемо цю площу на 1,54. Тепер можна дізнатися скільки нам потрібно осколків на відстані 5 метрів від місця вибуху. N = (4х3,14х25)/1,54 = приблизно 204 осколка. Якщо наші осколки мають вагу від 2 до 5 грам, тоді вага корпуса повинна бути в межах 408-1020 грам.

Порахуємо теж саме тільки для радіуса ураження і на його дальній границі, тобто для ймовірності ураження 20%. У цьому випадку коефіцієнт буде не 1,54 , а 5,25. Тоді отримаємо N=(4х3,14х25)/5,25=приблизно 60 осколків, тобто маса гранати повинна бути в межах 120-600 грам. Під ці параметри якраз підходять гранати Ф-1 і РГД-5. Якщо ж підставити у формулу показник 200 метрів, який вказаний у Настанові, тоді у нас вийде таке: (4х3,14х4000)/5,25= приблизно 9569 осколків. Це в межах від 19 до 48 кг. Це приблизна вага артилерійських снарядів 122 мм або 152 мм.

Також нам дають формули визначення радіусу суцільного ураження (70%) , радіус ураження (50%) , і радіус ураження (20%) для осколків вагою 2 гр., а для 5 гр. осколків потрібно ділити в корневі на 20 , де m – це маса корпуса гранати в грамах. Отже знаючи ці формули ми можемо розрахувати радіуси розльоту осколків. Безпечну відстань розраховують по іншим формулам, виходячи із фізики вибуху, де має роль направлення вітру, густина повітря, аеродинамічні властивості окремих осколків.

Середня дальність кидка гранати або як пишуть дальність кидка

В гранати РГД-5 це 40-50 метрів, а в Ф-1 – 35-45 метрів. Як вони визначали ці параметри мені стало цікаво, тому що ті, хто хоч раз метав гранати, знають, що після відскоку спускового важеля, граната втрачає свою інерцію. Вага гранати оманлива з першого разу. Камінь такої самої ваги ви метнете набагато далі, ніж гранату. Тому при метанні гранати потрібно бути обережним. При моїй памяті були випадки метання гранати із-за укриття на відстань до 10 м. Велике значення має положення для метання: із-за укриття з кроком, з окопу, лежачи. Дані в Настанові характеристики дальності кидка можливі лише при розгоні. З місця на таку відстань може метнути лише фізично підготовлений військовослужбовець. Практика показує, що 15-20 метрів є ефективною дальністю кидка гранати.

Що ж, підведемо підсумки. Цифри, які наводяться в документах часто просто перебільшують маючи за мету дезінформувати противника, або ж підвищити впевненість своїх бійців в могутності своєї зброї, або просто обдурити генералів і змусити їх прийняти на озброєння новий боєприпас.

Моя порада: Перевіряйте прочитану інформацію, навіть ту, яку описав я.

Автор: Головний інструктор Військово-патріотичного центру
мол. лейтенант ЗСУ Ткачук Дмитро