Структура (види) ринку

Ринок – це складне утворення, що має розгалужену структуру. її аналіз можна здійснювати за різними критеріями.

За рівнем економічних свобод можна виділити вільні (або стихійні) та регульовані ринки. Вільним є ринок, на якому стихійна гра

Схема 4.3. Класифікація (види) ринків

його сил не обмежується жодним втручанням держави або інших неекономічних чинників. На таких ринках діють одноособові власники невеликих підприємств, які створюють продукцію без будь-яких попередніх домовленостей з покупцями, тобто для невідомого ринку. Конкуренція між його суб’єктами не обмежується жодними позаекономічними чинниками. Реалізація створених товарів, як правило, здійснюється самими виробниками. Цей ринок розвивається стихійно, він саморегулюється. Такий тип ринку характерний для періоду розвитку так званого дикого капіталізму або капіталізму вільної конкуренції.

Регульований ринок – це ринок, функціонування якого здійснюється під впливом держави. Він підпорядкований певному порядку, який закріплений правовими нормами і підтримується державою. Переважна частина благ, що реалізується на ринку, створюється великими виробниками, причому значна їх кількість – за попередніми замовленнями. Реалізація продукції відбувається, як правило, торговими посередниками. Здійснюється суттєва робота з формування попиту. Значною є роль держави як фактора, що впливає на ринок.

Класифікацію ринків можна здійснювати за ступенем зрілості ринкових відносин. За цим критерієм виділяються ринки, що формуються, і розвинені ринки. До першого виду належать ті, що перебувають у стадії становлення. Вони характеризуються недостатньо розвинутими формами обміну, великою часткою товарообміну (бартер), нерозвиненою системою служб та організацій, що їх обслуговують, недосконалою законодавчою базою. Прикладом є ринок України, що перебуває у процесі свого становлення.

До розвинених належать ринки з досконалими формами обміну, розвинутою інфраструктурою, усталеною законодавчою базою, що регулює ринкові відносини. Це ринки, що характеризуються високою культурою як продавців, так і покупців, толерантним ставленням громадян до ринкових інституцій. Функціонування таких ринків підпорядковане реалізації не тільки економічних проблем суспільства, а й всебічному розвитку соціальної сфери. Такий вид ринків притаманний сучасним економічно розвиненим країнам.

Ринки розрізняють і за територіальною ознакою: місцеві, регіональні, національні та світові ринки. Місцевим є ринок, що розташований на визначеній території, в межах певних населених пунктів. Регіональний ринок охоплює територію адміністративних одиниць, що мають спільні історичні, географічні та інші риси. Національним є ринок, межами якого є державні кордони країни. Однією з його ознак є те, що обмін здійснюється за національною валютою. Сукупність національних ринків, пов’язаних між собою стійкими товарно-грошовими відносинами, являє собою світовий ринок. Обмін на ньому здійснюється за допомогою світових грошей, якими раніше було золото, а в сучасних умовах виступають деякі національні (наприклад, долар США) або міжнародні валюти (євро).

Одним із критеріїв класифікації ринків є відповідність їх функціонування чинному законодавству. Згідно з цим розрізняють легальні і нелегальні (або тіньові) ринки. Легальними є ринки, що функціонують відповідно до чинного законодавства країни. Це означає, що відносини на такому ринку є прозорими і регулюються законодавчими актами та підлягають контролю з боку як держави, так і громадських організацій. Нелегальні ринки – це ринки, що функціонують з певними порушеннями чинного законодавства. Вони включають два види: сірий та чорний ринки. Перший пов’язаний з торгівлею товарами, що законодавством дозволені до обміну, але при цьому торгівля здійснюється з порушенням правил, серед яких, зокрема: відсутність ліцензій, патентів, несплата податків та інших платежів. Чорний ринок – це підпільна торгівля предметами, що заборонені законом. Так, відповідно до Цивільного кодексу України передбачено кримінальне покарання за збут зброї, боєприпасів, вибухівки, наркотичних засобів, психотропних речовин. Наявність нелегального ринку пов’язана з такими соціально небезпечними явищами, як шахрайство, крадіжки, незаконне збагачення. Важливим важелем обмеження нелегальних ринків є правоохоронна діяльність.

Одним із найпоширеніших критеріїв класифікації ринків є економічне призначення об’єктів ринку. За цим критерієм виділяють три групи ринків: споживних товарів і послуг, факторів виробництва і фінансовий. Одним із найдавніших є ринок споживчих товарів та послуг. Він включає продовольчі та непродовольчі товари, побутові комунальні, транспортні та інші послуги. Найхарактернішою ознакою є те, що його об’єкти призначені для задоволення особистих потреб людей. Цей ринок представлений широкою мережею торгових об’єктів, пов’язаних із реалізацією споживчих товарів та послуг.

Другою групою ринків за цією ознакою є ринки факторів виробництва. Об’єктами купівлі-продажу на цих ринках є земля, засоби виробництва та робоча сила. В умовах постіндустріального суспільства з’явився ще один специфічний об’єкт цієї групи ринків – науково-технічні розробки та інформація. Відповідно, розрізняють і чотири види ринків цієї групи. Ринок землі включає такий економічний ресурс, як земля. Тут величезну роль відіграє географічний фактор і обмеженість землі, тому ці ринки своєрідні для кожної країни. Другим видом є ринки засобів виробництва. їх об’єктом виступають товари виробничого призначення: машини, механізми, устаткування, сировинні та енергетичні ресурси, будівлі, споруди тощо. Характерною рисою ринку засобів виробництва є багатоманітність товарів, що зумовлює потребу в широко розвинутій інфраструктурі.

Третім видом ринків цієї групи є ринки праці або робочої сили. Це ринки, об’єктом яких є специфічний товар – праця або робоча сила. Ринок праці характерний для розвинутого товарного виробництва, коли створюються умови, за яких людина як власник праці може надавати її у платне користування наймачу. Це ринок, на якому зустрічаються продавці та покупці праці. Тут кожен індивід має право вільного продажу своєї праці за власним вибором і бажанням, на основі угоди з наймачем.

Ринок технічних розробок та інформації є ринком, предметом якого виступають об’єкти інтелектуальної власності: науково-технічна продукція, технічні засоби інформації, інформативні системи. Важливою складовою є інновації, що включають винаходи, які забезпечують технологічне удосконалення виробничих процесів або досягнення нових ознак уже існуючих товарів. Все більшого значення набувають на цьому ринку засоби програмного забезпечення.

До третьої групи ринків за ознакою економічного призначення їх об’єктів належать фінансові ринки. Це сфера, в якій купуються та продаються фінансові ресурси – гроші та цінні папери. Фінансовий ринок являє собою сукупність ринкових інституцій, що спрямовують потік грошових коштів від власників до позичальників. Його головною функцією є стимуляція та перерозподіл тимчасово вільних грошових коштів для інвестування в економіку. Саме завдяки фінансовому ринку тимчасово вільні грошові кошти перетворюються в капітал, що активно функціонує у сфері економіки і приносить дохід як його власникам, так і позичальникам. Роль цього ринку в сучасних умовах надзвичайно велика, бо практично немає жодного виду господарської діяльності, яка б не була опосередкована фінансовими ресурсами. Тому стан цього ринку виступає показником стану усієї економіки, оскільки він надзвичайно чутливий до будь-яких змін у ній.

Фінансовий ринок включає два види ринків – капіталу та цінних паперів (або фондовий). Об’єктом ринку капіталу є гроші, що надаються у позику. Угоди на ньому здійснюються у формі кредитних операцій, які детально будуть розглянуті в наступних темах. Другим видом ринків цієї групи є ринки цінних паперів (фондові). Це ринки, об’єктом купівлі-продажу яких є цінні папери – акції, облігації, векселі та інші види грошових зобов’язань. Особливим елементом фінансового ринку є валютний ринок, на якому відбувається обмін національної валюти на іноземну.

Названі три групи ринків тісно взаємопов’язані, функціонують у нерозривній єдності. Рівновага в економіці забезпечується тоді, коли вона є на кожному ринку.

Класифікація ринків можлива і за іншими ознаками. За обсягом угод, що укладаються на ринку, розрізняють оптові (гуртові) та роздрібні ринки. За галузевою ознакою виділяють ринки різних товарів, наприклад, автомобільний, зерновий, нафтовий, дорогоцінних металів, побутової техніки та ін.

Ринок: суть та структура

Протягом останніх років у нашому суспільстві дедалі поглиблюється інтерес до ринкової економіки. У нашу ділову та побутову мову входять нові терміни: бізнес, брокер, біржа, банкрутство, маркетинг, менеджмент та інші. Усі вони пов’язані з таким феноменом в економіці та суспільстві як ринок.

Суть і функції ринку

З давніх часів ринок визначали як місце (площу), де Здійснюється купівля або продаж товарів. Ось чому у багатьох слово “ринок” асоціюється з базаром – місцем обміну вироблених благ. Це вірно лише частково. Як вказував французький економіст-математик О. Курно, економісти розуміють під терміном “ринок” не яку-небудь конкретну ринкову площу, на якій купуються і продаються предмети, а в цілому всякий район, де стосунки покупців і продавців один з одним настільки вільні, що ціни на одні і ті ж товари мають тенденцію легко і швидко вирівнюватися.

Англійський учений Уїльям Джевонс в свою чергу підкреслював, що ринок спочатку представляв собою публічне місце в місті, де харчові продукти та інші предмети виставлялися на продаж, але потім це слово було узагальнено і стало означати всяку групу людей, які вступають у тісні ділові відносини і укладають великі угоди з приводу будь-якого товару.

Ринок – поняття більш широке і містке, ніж ми інколи думаємо. Це і універмаги, універсами, різні палатки, де купують продукти харчування, одяг, взуття, товари щоденного вжитку. Є ринки, на яких продають і купують цінні папери (акції, облігації) – це фондові біржі.

На товарних біржах, де продають товари (зерно, цемент, цукор) за стандартними показниками якості, покупці та продавці вступають у конкретні відносини. Два учасники, або більше, беруть на себе юридичні зобов’язання, якими визначаються пені дії та відповідальність. Ці та інші відносини між продавцями і покупцями з приводу існуючих та потенційних товарів формують ринки.

Як явище господарського життя ринок з’явився багато сотень років назад внаслідок розвитку виробництва і обміну, що породили товарне господарство. Відбулося це через розвиток суспільного поділу праці, появу економічно самостійних, юридично незалежних суб’єктів господарювання і переходу від натурального виробництва до прямого продуктообміну, а потім і до товарного обміну та ринку.

На думку П. Семюелсона, натуральний обмін значно досконаліший порівняно з таким становищем, коли кожний виступає як майстер “на всі руки”, але насправді не е майстром в жодній справі. І ми у великому і неоплатному боргу перед тими двома первісними людьми, які першими раптом усвідомили, що кожному з них було б краще, якби один віддавав другому якусь кількість свого товару в обмін на деяку кількість товару, виробленого другою людиною. Тим не менше простий натуральний обмін функціонував з такими перешкодами, що складний поділ праці не уявлявся без введення нового великого удосконалення – застосування грошей.

У сучасному розвиненому суспільстві, де, з одного боку, неухильно зростає кількість товарів, покупців і продавців, а з іншого – розвиваються засоби зв’язку, акти купівлі-продажу можуть здійснюватися поштою, телефоном та іншими сучасними засобами зв’язку, для цього не потрібний безпосередній контакт суб’єктів ринку, а отже, нема потреби у місці для їхньої зустрічі. Виходячи з цього, можна зробити висновок, що ринок – це обмін, який базується на засадах товарного виробництва та обігу.

Проте, коли йдеться про ринок як сферу обміну, слід мати на увазі, що це не просто сфера обміну (він може відбуватися і в неринковій формі – наприклад, бартером), а така сфера, в якій обмін товарів здійснюється за суспільною оцінкою, що знаходить своє відображення у ціні. Іншими словами, збалансування актів купівлі-продажу повинно досягатися за допомогою цін. Це положення має надзвичайно важливе значення, тому що лише ринок виконує роль механізму, який створює рівновагу між попитом і пропозицією, узгоджує інтереси споживачів і виробників. Будь-які намагання замінити ринок якимось центром, який встановлює, що, як і для кого виробляти, як було з’ясовано у Темі 2, не дали позитивного ефекту. Інтереси суб’єктів економіки не реалізуються достатньою мірою, виробництво розвивається повільними темпами, спотворюється його структура, порушується економічна і соціальна рівновага в суспільстві.

Сучасна економіка вийшла на такі параметри розвитку, що централізоване управління, в тому числі централізоване встановлення цін на всі вироблені товари, стало гальмом науково-технічного і виробничого розвитку. Досить сказати, що сьогодні номенклатура виробництва у розвинутих країнах досягла 24 млн найменувань, десята частина яких щорічно оновлюється. В цих умовах порівнювати витрати і результати може лише ринок. Це більш потужний і досконалий механізм, ніж будь-яка найдосконаліша комп’ютерна техніка.

Ринок – це передусім місце зустрічі продавців і покупців. Вони здійснюють обмін за ціною, про яку вдалося домовитися. При цьому відбувається добровільне відчуження своєї власності і привласнення чужої.

Отже, ринок означає взаємну передачу прав власності. Для здійснення угоди необхідні витрати, пов’язані з пошуком інформації, веденням переговорів, визначенням якісних і кількісних характеристик товару, специфікацією, захистом прав власності, укладанням контракту тощо. Тому ринок можна визначити як сукупність трансакцій.

Трансакційні витрати (витрати обігу) – це витрати в сфері обміну, пов’язані з передачею прав власності. Поняття трансакційних витрат було введено в економічну теорію Р. Коузом у статті “Природа фірми” (1937). Політекономія XIX ст. фактично абстрагувалася від трансакційних витрат.

Повноцінний ринок неможливий без економічної свободи.

Економічна свобода – це можливості індивіда реалізовувати свої інтереси і здібності шляхом активної діяльності у виробництві, розподілі, обміні і споживанні економічних благ.

Економічна свобода стає основою конкуренції.

Відомий у світі угорський економіст Я. Корнаї підкреслював, що ефективний ринок не може існувати без переважання приватної власності. Ринок функціонує тільки за умови, що економічні агенти укладають між собою добровільні контракти. Дня цього потрібна справжня автономія. Іншими словами, ті, хто приймає рішення, не повинні виконувати вказівок політичного керівництва. Такого роду незалежність може бути гарантована лише приватною власністю.

Для того, щоб в Україні була побудована ринкова економіка, функціонував ефективний ринок, який виконував би притаманні йому функції, потрібно відтворити передумови, випробувані світовою практикою. До них належать:

• 1) наявність суб’єктів ринку, які, будучи економічно та юридично незалежними, можуть вступати у рівноправні партнерські відносини з приводу купівлі-продажу. Досягнути цього можна, як було з’ясовано у Темі 3, трансформацією значної частини державної власності у різноманітні форми недержавної власності – приватну, кооперативну, змішану,
• 2) еквівалентний обмін товарів. Ринок за своєю природою економічної допомоги, пільг тощо не визнає; –
• 3) конкуренція, яка надає усім суб’єктам господарювання можливість вільної підприємницької діяльності – свободу вибору покупців, постачальників, будь-яких контрагентів; примушує підприємців застосовувати найсучасніші техніку і технології, і цим сприяти зменшенню витрат виробництва, підвищенню ефективності економіки;
• 4) вільне ціноутворення, що як елемент конкуренції та головний механізм контрольно-регулювальної функції ринку сприяє поєднанню інтересів суб’єктів економічного життя, стимулюючи їх раціонально використовувати фактори виробництва;
• 5) реальна інформація про ринок і його суб’єкти.

Якщо таких умов не створено, то те, що називають ринком, насправді є псевдо ринком, де гроші не виконують повною мірою своїх функцій – засобу обміну та нагромадження, міри вартості.

Законами, декретами, указами будь-якої владної структури ввести в економіку ринок нікому і ніколи не вдавалося. Він є об’єктивною категорією. Проте суспільство, в тому числі держава, можуть створити сприятливі умови для його відтворення. Єдність специфічних економічних і юридичних передумов – це те середовище, в якому формується і відтворюється ринок.

Види ринків

Якщо вас все ще лякають страшні слова на кшталт «економіка», «ринкові відносини» та «конкуренція», ця стаття допоможе розібратися в них раз і назавжди. Ми поговоримо про те, що таке ринок, його основні функції, приклади і користь для суспільства. Наприкінці на вас чекає бонус — розберемо сенс мема «риночок вирішив» простими словами.

Що таке ринок та ринковий механізм?

Ринок — це економічні відносини на кшталт купівлі-продажу, всередині яких виникають ціна, попит та пропозиція.

Те, як продавці та покупці взаємодіють один з одним, щоб призначити ціну, якість та обсяг виробництва, а також розподіл ресурсів на це, називають ринковим механізмом. Щоб в економіці з’явився ринок і цей механізм запрацював, важливо врахувати 3 умови:

• поділ праці;
• товарно-грошові відносини у суспільстві;
• самостійні та економічно відокремлені виробники.

Розберемо докладніше сукупність ознак, яка характерна для ринку, в таблиці нижче.

Ознаки ринку

Виробники конкурують між собою за те, щоб підвищувати якість товарів, знижувати витрати та збільшувати обсяги виробництва.

Споживачі конкурують за те, щоб купити товар чи послугу найкращої якості за найменшою ціною. Продавці змагаються з покупцями за ціну товару чи послуги: перші хочуть продати дорожче, другі — купити дешевше.

Навіщо потрібен ринок і в яких формах він існує?

Тепер давайте розберемося, що корисного робить ринок для суспільства. Усього можна виділити 5 головних функцій цього механізму:

• стимулююча — мотивувати виробників знижувати витрати, шукати вигоду, розвивати виробництва;
• посередницька — допомогти виробникам знайти свого споживача і навпаки;
• інформаційна — розповісти людям про асортимент товарів та послуг, їх якість та витрати на виробництво;
• ціноутворююча — встановити справедливу ціну;

Всі ці функції справедливі для кожної з 4 форм ринку економіки. Їх ми перерахували нижче.

Форми ринку в економіці

Які бувають види ринків?

Усього є 5 критеріїв, за якими можна розділити ринки на типи:

• законність;
• ступінь регулюваності;
• види товарів та послуг;
• масштабність;
• вид конкуренції.

Тепер розглянемо всі основні види ринків в економіці та відмінності між ними всередині кожного з цих критеріїв.

Класифікація ринків

Нерегульований — держава або будь-який інший економічний суб’єкт не втручається в роботу ринку.

Засіб виробництва — учасники продають і купують знаряддя праці та природні ресурси.

Інтелектуальних продуктів та інформації — учасники обмінюються високими технологіями, знаннями, творами мистецтва і т. д.

Праці — ринок, де можна продавати свої трудові здібності.

Фінансовий — ринок, на якому обмінюють гроші, цінні папери та інвестиції — довгострокові вкладення.

Житла та інші споруди — ринок, де продають та купують нерухомість, крім виробництв.

Національний — обмін товарами та послугами в рамках держави.

Регіональний — обмін товарами та послугами у конкретній частині внутрішнього ринку держави.

Місцевий — товарами та послугами на рівні населеного пункту.

Монополістична конкуренція — виробники на ринку продають схожі, але не однакові товари.

Олігополія — ​​товар продають кілька великих фірм.

Чиста монополія — ​​товар продає одна фірма.

Дрібнооптовий — однакові товари продають і купують у менших обсягах, ніж оптові, але також для перепродажу.

Роздрібний — товари продають і купують поштучно, щоб користуватися, а не перепродати.

Переваги та недоліки ринкової економіки

Ринок — частина економічної системи, яка тісно пов’язана з життям суспільства. Розберемося, як цей механізм впливає на людей — і з позитивної, і з негативної сторін.

Що означає мем «риночок вирішив»?

Як і обіцяли, трохи відійдемо від серйозного та розберемо популярний мем про економіку простими словами.

Існує таке поняття – невидима рука ринку. Це теорія про те, що його учасники в гонитві за особистою вигодою приносять більше користі суспільству, ніж якби ринок регулювала держава. Наприклад, якщо споживачам потрібен товар, тобто зріс попит, але на ринку його не так багато, ціна зростає. А якщо товару навпаки випустять дуже багато, але його не так охоче купуватимуть, то й ціна знижується. Таким чином, попит і пропозиція самі себе відрегулювали. Або, як ще кажуть в інтернеті, «ринок вирішив».

Перевір себе

Настав час дізнатися, чи допомогла вам ця стаття розібратися, які функції в ринковій економіці виконує ринок, та в інших його рисах. Для цього ми підготували 2 завдання на самоперевірку.

Завдання 1

Нижче перераховані критерії, за якими ринки поділяються на види та типи. Знайдіть серед них зайві.

1. Законність.
2. Регульованість.
3. Тип торгівлі — офлайн та онлайн.
4. Структура ринку.
5. Масштаб.
6. Обсяг угод.
7. Якість товарів та послуг.
8. Тип товарів та послуг.
9. Ціна товарів та послуг.
10. Вигляд конкуренції.

Завдання 2

Як ви вважаєте, ринкові відносини, вільний ринок і капіталізм загалом — це явища, що йдуть на користь сучасному суспільству чи ні? Подумайте та приведіть аргументи до вашої думки.

Сподіваємося, що після цієї статті ви більше дізналися про те, що таке ринок, які його основні елементи та структура.